стиха

1) тихенько, стиха, потиху, потихенько[у], стихенька, тихцем, нишком, помалу, помалу-малу. [Він потиху (тихенько) встав. Стиха підійшов і глянув на його (Грінч.). Стиха промовляє. Щось нишком балакали. Ми радились тихцем. Заспівай щось потихеньку (Л. Укр.). Помалу-малу, братіку, грай (Пісня)];

2) (тайно, украдкой) потайки, тишком, нишком, крадькома. [Нишком прийшла (М. В.)].

зрідка, порідку[о], обрідь, (от времени до времени) вряди-годи, ряди-в-годи, вряди-часи, коли-не-коли, негусто-нечасто, (кое-где) подекуди, де-не-де; срвн. Иногда. [Ой гаю мій, гаю, розсаджений зрідка (Пісня). Розсадила капусту обрідь (Звин.). Вітер заснув, затих і тільки зрідка колишеться серед зеленого листя (Грінч.). Стиха-стиха, порідко, щоб кого не розбудити, вистукує сторож (Васильч.). Та й сього припадало дуже порідку (М. Вовч.). Вони не переставали вряди-годи листуватися з професором (Крим.). Траплялося се ряди-в-годи (Кон.). Подекуди росте травка і та посихає (Рудан.)].

* * *

1) ( иногда) зрі́дка; ( время от времени) коли́-не-коли́, вряди́-годи, поде́коли; диал. десь-коли́сь

2) (кое-где, местами) зрі́дка, поде́куди, де-не-де́, де́-де; диал. десь-не-де́сь, десь-коли́сь

1) вопросит. - хто? (р., вин. кого, дат. кому, после предлог. (до) кого, (на) кому, тв. ким, местн. (на) кім, (на) кому). [Кого я? - де? - коли любив? Кому яке добро зробив? (Шевч.). На кого ти покинув худобу дома? (Мирний)]. Кто здесь, там? - хто тут, там? Кто вы такой? - хто ви такий? хто ви будете? (зап.) хто ви за о[ї]ден (за о[ї]дні)? Кто идёт? - хто йде? Кого вам надо? - кого вам треба? От -го это письмо? - від кого цей лист? За -го вы меня принимаете? - за кого ви мене маєте (вважаєте)? Кому жизнь не мила! - кому життя не миле (не любе)! Кем это сделано? - хто це зробив? Кем вы недовольны? - з кого (ким) ви незадоволені? Кто же? - хто-ж? Кто бы? - хто-б? Кто бы это (был)? - хто-б (хто- ж би) це (був)? Кто бы не хотел? - хто-б не х(о)тів?

2) указат., относит. - хто. [Знаю тебе, хто єси (Єв. Мр.). Недоля не бачить, з ким їй жартувати (Шевч.)]. Вот кто - ось (от, он) хто. Тот, кто; тот, кого и т. д. - той, хто (що); той, кого (що його, якого, котрого) и т. д. [Хто не працює, той не їсть (Київщ.). Хіба-ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали? (Л. Укр.). Нехай-же працюють словами й пером ті, що мають дві шкури в запасі (Самійл.)]. Тот, кем вы были обижены, наказан - хто вас покривдив, того покарано. Кому бы учить, тот сам дурит - кому-б учити, той сам дуріє. Некого, Некому - см. отдельно. Не у кого - см. Кого;

3) неопр. - хто. [Стиха-стиха, порідко, щоб кого не розбудити, вистукує сторож (Васильч.)]. Кабы кто знал моё горе! - коли-б (якби, щоб) хто знав моє горе! Что у кого болит, тот о том говорит - що кого болить, той про те й говорить. Кому-кому, а вам бы не следовало этого делать - кому-кому, а вам-би не слід цього робити. Кто-кто; кого- кого; у кого - у кого и т. д. - хто - хто, кот(о)рий (котре) - кот(о)рий (котре); кого - кого, кот(о)рого - кот(о)рого; у кого - у кого, у кот(о)рого - у кот(о)рого и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого втомило: кого щастя, кого сльози, - все нічка покрила (Шевч.). Кому воля, а кому неволя (Мирний). Котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б'є (М. Вовч.). Він пізнав, котре в селі найбільший злодій, котре найбільший багач (Стефаник)]. Кто бы ни; кого бы ни и т. д. - хоч-би хто, хоч хто, хто-б не, аби-хто; хоч-би кого, хоч кого, аби-кого, кого-б не и т. д. Кто бы он ни был - хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби-хто. [Кождому, аби-хто, уміла дотяти своїм бистрим язиком (Франко)]. Кто бы ни говорил, не слушай - хоч- би хто казав, не слухай; хоч хто казатиме, не слухай (Сл. Гр.). Кто бы ты ни был, я тебя не выдам - хоч-би хто (ким) ти був, я тебе (на тебе) не викажу. Кого бы я ни попросил, все отказываются - кого-б я не попросив, усі відмовляються. -го бы (то) ни было - хоч кого, хоч-би кого, хоч-би хто там був, аби-кого, будь-кого, кожного. От -го бы то ни было - хоч- би від кого, від будь-кого, від кого-будь. Я рада каждому письму, от -го бы оно ни было - я радію з кожного листа, хоч-би від кого він був. Я не жду ничего от -го бы то ни было - я не чекаю нічого ні від кого. Я был бы рад кому бы то ни было - я зрадів-би (був-би радий) хоч кому (хоч-би кому, будь-кому, аби-кому, хоч-би хто там був, кожному). Больше чем кто бы то ни было - більш ніж хто (ніж будь-хто). Не кто иной, как - не хто (инший), як. [І зробив це не хто, як він сам (Крим.)]. Кто-то, кого-то, кому-то - хтось, когось, комусь. [Прийшов хтось та взяв щось, бігти за ним - не знаю за ким (Номис). Хтось утік, а когось, кажуть, таки зловлено (Київщ.). Я знаю, комусь-то вона серденько крає (Л. Укр.)]. Кто-нибудь, кто-либо; кого-нибудь, кого-либо и т. д. - хто, хтось, хто-небудь, котрий(сь), (кто бы то ни был) будь-хто, хто-будь, аби-хто, (пров.) будлі-хто; кого, когось (после предл. кого, когось), кого- небудь, котрого(сь), будь-кого, кого-будь, аби-кого, будлі-кого и т. д. [Може хто вас полаяв? (М. Вовч.). Може кого з рідні моєї бачили? (Київщ.). Як хтось почне, то й я робитиму (Н.- Лев.). Згадай же хто-небудь її на сім світі (Шевч.). Не ти, так хто-будь купить (Київщ.). Треба-ж колись будлі-кого покохати та й заміж піти (Н.-Лев.)]. Кого-нибудь одного (из двух) - когось одного, котрогось (із двох). Если меня кто-либо спросит, скажите, что - коли про мене хто спитається, скажіть (скажете), що. Не думаю, что бы кто-нибудь знал об этом - не думаю, щоб хто(сь) про це знав. Сомневаюсь, что бы кто-либо из вас мог сделать это - не думаю, щоб котрий з вас міг зробити це. Он счастливее, чем кто-либо - він щасливіший за будь-кого (як хто). Пусть это сделает кто-нибудь другой - хай це зробить хто инший. Ему всегда хочется кого-нибудь осуждать - його (йому) завжди кортить когось судити. Кому- нибудь да понравится - комусь та сподобається. Пусть кто-нибудь попробует - будет меня помнить - хай-но спробує котрий(сь) (котре), пам'ятатиме мене; ану спробуй котрий, будеш мене пам'ятати. Пусть кто-либо из вас решится - хай котрий (котре) зважиться. С кем-нибудь, с кем-либо и т. п. - з ким(сь), з ким-небудь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котрим(сь), з ким-будь, аби з ким, (пров.) будлі з ким. [Станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Квітка)]. Кто-попало; кого-попало и т. д. - будь-хто, хто-будь, аби- хто; будь-кого, кого-будь, аби-кого, (пров.) кого-попадя и т. д. Кто-угодно, кто ни есть; кого-угодно, кого ни есть и т. д. - будь (будлі)-хто, хто-хоч, аби-хто; будь (будлі)-кого, кого-хоч, аби-кого и т. д. [Віддаси кому-хоч (Київщ.). Побить, то й аби-хто знайдеться (Номис)]. Кого, кому вам угодно - кого, кому хочете. Это сделает и кто-угодно - це зробить і аби-хто (і будь-хто). Редко кто - мало-хто, хтось-не-хтось. [Там - у кожній хаті верстат, а у нас хтось-не-хтось (мало хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто, кое-кого, кое с кем и т. п. - см. Кое-кто.

* * *

напеть

1) (про себя, только несов.) наспівувати, (гал.) лебедіти, (под нос себе) мугикати, курникати, кургикати що. [Ходить, щось думає, стиха наспівує (Васильч.). Зачав пісню лебедіти слізними словами (Млака). Арію якусь мугикав стиха (Шевч.). Бондар барило й бочку набиває, та ще й курникає (Шевч.)]. Он давно мне -вает (про) это (об этом, эту песенку) - він давно мені про це или цієї (пісні) співає (зап. піє);

2) (для грамоф. пластинки и т. п.) наспівувати, наспівати, (о мног.) понаспівувати що. Я -пел ему за это порядком - я добре вичитав йому за це;

3) (зарабатывать пеньем) заспівувати, заспівати, виспівувати, виспівати що. [Співав цілий вечір, та й карбованця не виспівав (Сл. Ум.)];

4) кому на кого - см. Наговаривать 2. Напетый -

1) наспіваний, понаспівуваний;

2) заспіваний, виспіваний. -ться -

1) наспівуватися, мугикатися, курникатися, кургикатися;

2) наспівуватися, бути наспівуваним, наспіваним, понаспівуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) наспіватися, (диал.) напі(я)тися; намугикатися, накурникатися, накургикатися.

* * *

несов.; сов. - нап`еть

несов.; сов. - ст`ихнуть

тихий, повільний, лагідний, сумирний, тихо, повільно ВН, П, СМ, БТ, Г, К, М, СК; йаваш ишле- СМ; йаваш-йаваш тихо, потихеньку, поступово, потроху, помалу, повільно СМ, Г, СК; йаваш-йаваш хората болуй сварка виникає стиха СМ; йаваш-йаваш йерийе хайтыйых ми поволі повертаємося назад К; йаваш-йаваш доғру т'ит іди, не поспішаючи, прямо М; йаваш-йаваш д'ечиний живе собі помалу СК; башлады Шахсене ағлама сӧлеп-сӧлеп йаваштан Шахсене почала плакати і стиха говорити Г; пор. йуваш, йываш.

1) ( о моторе) глу́хнути; ( затихать) стиха́ти

2) ( о цвете керамики) знепрозо́рюватися

1) ( о моторе) глу́хнути; ( затихать) стиха́ти

2) ( о цвете керамики) знепрозо́рюватися

1) забирати, прибирати, нести, знімати [див. II.2]; вести, відвозити ( когось); refl іти

2) піднімати, знімати

3) зменшувати, знижувати (вагу, суму); послаблювати; відпускати

4) aв. злітати, відриватися від землі або води; зриватися ( з місця); пускатися навтьоки; "зніматися"; зникнути

5) починати

6) він поїхав звідси

7) відскакувати ( про м'яч)

8) брати початок, відгалужуватися ( про річку)

9) відводити, відгалужувати

10) зменшуватися; припинятися

11) убивати, знищувати (про хворобу, людину)

12) пити залпом, ковтати

13) cл. грабувати

14) (on) критикувати ( когось); накидатися ( на когось)

1. n

1) вітер

2) повітряний струмінь; потік повітря

3) запах, дух

4) перен. чутка, натяк

5) дихання

6) пусті слова; базікання; похвальба

7) мед. кишкові гази; метеоризм

8) (the wind) муз. духові інструменти

9) тех. дуття

10) вет. тимпаніт; запал

2. v

1) почути, учути; іти по сліду

2) принюхуватися

3) примусити захекатися; викликати задишку

4) дати перевести дух

5) сушити на повітрі; провітрювати

6) віяти зерно

1. n

1) виток

2) поворот; згин, вигин; закрут; звивина

3) оберт

4) текст. намотування, намотка

2. v (past і p.p. wound)

1) витися, звиватися

2) мотати, намотувати, обмотувати

3) намотуватися, обмотуватися

4) обнімати; обвивати

5) обвиватися

6) петляти (про зайця)

7) заводити (годинник; тж wind up)

8) підтягувати (струни)

9) вертіти, крутити (ручку тощо)

10) піднімати лебідкою (корбою)

11) жолобитися

12) трубити, сурмити; грати на духовому інструменті

* * *

1) вітер

2) потік повітря, повітряна струмінь

3) запах

4) дихання

5) тенденція, курс, віяння

6) пусті слова, балачки

7) мeд. вітри, ( кишкові) гази; метеоризм

8) icт. повітря

9) мyз. ( the wind) духові інструменти

10)

1) чуяти; почуяти; йти по сліду; принюхуватися

2) визвати віддишку або затримку дихання

3) дати перевести дихання

4) сушити на повітрі; провітрювати; дiaл. віяти зерно

5) [,waind](past, p. p. wound) сурмити; грати на духовому інструменті

1) виток

2) поворот, вигин; звивина

3) оберт; виток

4) лебідка; коловорот

5) намотування, навивка; намотка, перемотка

1) витися, звиватися

2) намотувати, обмотувати; мотати ( wind up)

3) обвивати, обнімати

4) петляти ( про зайця)

5) ( wind up) заводити ( годинник); підтягувати ( струни); вертіти, крутити (ручку, рукоятку)

6) піднімати лебідкою, коловоротом ( wind up)

7) гнутися; коробитися ( про дошку)

••

1) забирати, прибирати, нести, знімати [див. II.2]; вести, відвозити ( когось); refl іти

2) піднімати, знімати

3) зменшувати, знижувати (вагу, суму); послаблювати; відпускати

4) aв. злітати, відриватися від землі або води; зриватися ( з місця); пускатися навтьоки; "зніматися"; зникнути

5) починати

6) він поїхав звідси

7) відскакувати ( про м'яч)

8) брати початок, відгалужуватися ( про річку)

9) відводити, відгалужувати

10) зменшуватися; припинятися

11) убивати, знищувати (про хворобу, людину)

12) пити залпом, ковтати

13) cл. грабувати

14) (on) критикувати ( когось); накидатися ( на когось)

1) вітер

2) потік повітря, повітряна струмінь

3) запах

4) дихання

5) тенденція, курс, віяння

6) пусті слова, балачки

7) мeд. вітри, ( кишкові) гази; метеоризм

8) icт. повітря

9) мyз. ( the wind) духові інструменти

10)

1) чуяти; почуяти; йти по сліду; принюхуватися

2) визвати віддишку або затримку дихання

3) дати перевести дихання

4) сушити на повітрі; провітрювати; дiaл. віяти зерно

5) [,waind](past, p. p. wound) сурмити; грати на духовому інструменті

1) виток

2) поворот, вигин; звивина

3) оберт; виток

4) лебідка; коловорот

5) намотування, навивка; намотка, перемотка

1) витися, звиватися

2) намотувати, обмотувати; мотати ( wind up)

3) обвивати, обнімати

4) петляти ( про зайця)

5) ( wind up) заводити ( годинник); підтягувати ( струни); вертіти, крутити (ручку, рукоятку)

6) піднімати лебідкою, коловоротом ( wind up)

7) гнутися; коробитися ( про дошку)

••

бережно, бережко, обережно; поволі, стиха.

* * *

1) дбайли́во, бе́режно

2) обере́жно, оба́чно, оба́чливо, сто́рожко

верейка (неподвижный столб у ворот) глуха ворітниця; (ось, на которой ходит дверь, ворота) бігун, верея. [Поставили ворота з вереями (Куліш). Двері стиха скрипнули на бігуні і ввійшла Галя (Свидн.). Двері спали з бігуна].

* * *

півголосом, стиха, стихенька.

* * *

оглохнуть глухнути, оглухнути.

* * *

1) глу́хнути

2) (о звуках; о моторе) глу́хнути, стиха́ти, затиха́ти

3) (перен.: постепенно исчезать, слабеть) глу́хнути; ( приходить в упадок) занепада́ти; (зарастать сорняком, дичать) зароста́ти бур'яно́м, дича́віти, дичі́ти; диал. глушіти

1) (о детях) залепетати(ся), (о листьях) залопоті[а]ти. [Залопотять (листочки) стиха про щось (Васильч.)];

2) (заговорить непонятно) забелькотати (-кочу, -кочеш) и -котіти (-кочу, -котиш), залопотати, зацвенькати;

3) (заговорить быстро, скороговоркой) залепетати, задріботіти. [Ой, буде, буде! - залепетала Кайдашиха (Н.-Лев.). Я не хочу нічого знати, слухати, бачити, - задріботіла пані (М. Вовч.)].

* * *

замолкнуть замовкати, замовкнути и замовкти, (о мн.) позамовкати; (утихать) затихати, затихнути, ущухати, ущухнути; см. Умолкать, Утихать. [Не замовкне во віки твій голос між нашим народом (Основа)].

* * *

несов.; сов. - зам`олкнуть и замолч`ать

нишком, нищечком, тишком-нишком, знишка, стиха, стихенька, стишка, стишку, стихача, крадькома, крадькоємці, (пров.) спотиньга, спотання. [Це така собака, що спотиньга рве (Мнж.). Спотання мовчки луснув по голові (Катериносл.)].

* * *

бот. Scirpus L. (научн. назв.) комиш (-шу); (в укр., как и в русск., просторечье камыш Scirpus L. и тростник Phragmites Trin., а иногда и рогоз Typha Tourn. смешиваются); преимущ. вид камыша Scirpus lacustris L. - комиш (-шу), куга; преимущ. вид тростника Phragmites communis Trin. - очерет (-ту), ум. очеретець (-тця), (гал.: камыш, тростник) троск (-ску), канка (Верхр.); (скошенный зимою) голиш. [Стрункий комиш осоку стиска міцніш (Олесь). На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах (Н.-Лев.)]. Стебель -ша - комишина, очеретина; см. Камышина. Метёлка -ша - куниця. [Очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею (Мирн.)]. Сделанный из метёлки -ша - куничаний. [Куничаний віник (Конотіп. п.)]. Молодой росток -ша - спичак (-ка). -мыш и -мыши (камышевые заросли) - см. Камышник 1. Поросший -шом - порослий (урослий) комишем (очеретом), комишуватий, очеретуватий: срвн. Камышистый. Пока зацветут -ши, в нас не будет души - поки сонце зійде, роса очі виїсть.

* * *