справедливість

справедливість

справедливість

справедливість

справедливість К.

справедливість СБ, К.

справедливість, правдивість, автентичність (-ости). [Автентичність рукопису]. Книги сомнительной -ности - книжки непевної автентичности (непевні книжки).

* * *

- equity court

1. n

1) правильність; правота; справедливість

2) право, привілей

3) pl дійсні факти, справжній стан речей

4) pl порядок

5) правий бік, права сторона

6) військ. правий фланг

7) (the R.) права партія; праві консерватори

8) права рука; удар правою рукою (бокс)

9) права рукавичка; правий черевик тощо

2. adj

1) правий; справедливий

2) правильний

3) належний, підхожий; доречний

4) здоровий, у доброму стані; справний

5) найзручніший, найкращий

6) прямий (про лінію тощо)

7) лицьовий; правий (про бік тканини)

8) чесний, праведний

9) законний

3. adv

1) справедливо

2) правильно

3) належним чином; як слід

4) точно, якраз

5) прямо

6) направо, праворуч

7) цілком, повністю

8) дуже

4. v

1) відновлювати справедливість

2) захищати права

3) виправляти (помилку тощо)

4) вирівнювати

5) приводити в порядок

6) компенсувати, відшкодовувати (втрати)

* * *

1) правильність, правота, справедливість

2) право; привілей

3) pl право на розробку або експлуатацію чого-небудь; право на використання твору мистецтва

4) pl дійсні факти, справжнє положення речей

5) pl порядок

1) правий, справедливий

2) вірний, правильний

3) належний; підходящий, доречний

4) здоровий, у гарному стані; справний

5) ( часто with) найбільш зручний, кращий

6) прямий (про лінію, кут)

7) лицьовий, правий ( про сторону матерії)

8) праведний

9) часто який займає положення в суспільстві

1) справедливо

2) вірно, правильно

3) належним чином

4) точно, саме

5) прямо; відразу

6) зовсім, повністю, цілком

1) виправляти; відновлювати справедливість

2) захищати права

3) виправляти ( помилки)

4) випрямляти

5) упорядковувати; наводити лад

6) компенсувати ( що-небудь), відшкодовувати ( збитки)

1) права сторона

2) вiйcьк. правий фланг

3) ( the Right) політ. права партія, праві, консерватори

4) удар правою рукою; права рука ( бокс)

5) права рукавичка, правий черевик

1) правий

2) політ. ( часто Right) правий; реакційний

1) справедливість

2) законність, юстиція, правосуддя

3) суддя

* * *

1) справедливість

2) правосуддя, юстиція

3) розплата

4) законність ( чого-небудь)

5) суддя

1) юр. законність; дійсність; чинність

2) вагомість, обгрунтованість

3) вірність, правильність; надійність

4) придатність

5) мат. справедливість (формули)

* * *

1) юр. дійсність; юридична чинність; термін дії

2) вагомість, обґрунтованість; вірність, правильність; надійність

3) спец. придатність; validity of forecast метеор. придатність прогнозу; the validity of troops надійність військ; мат. справедливість (формули); загальнозначущість

1) (основательность) справедливість, правдивість, слушність (-ости). -ность соображений - правдивість міркованнів. -ность доводов - слушність доводів;

2) правильність, поправність, доладність, регулярність, ретельність (-ости). -ность речи, перевода - правильність, поправність мови, правильність, вірність перекладу. -ность черт лица - правильність, доладність рис (пругів) обличчя. -ность чертежей - правильність, вірність, ретельність рисунків. -ность характеристики - справедливість, вірність характеристики. Срв. Правильный.

* * *

Платон (справжнє ім'я Аристокл) (427, Афіни чи о-в Егіна - 347 до н. е.) - давньогрецьк. філософ, постать якого стала уособленням філософії як такої. Походив зі старовинного аристократичного роду (серед предків - останній афінський цар Кодр і уславлений реформатор Солон, один із "семи мудреців"). П. починав як поет і драматург, але вже в 20 років, завдяки Сократу і Кратилу, захопився філософією, відмовившись від поетичної творчості. Як мислитель сформувався під вирішальним впливом Сократа, після страти якого (399 р. до н. е.) переїжджає до м. Мегари, де зібрався осередок сократівських учнів. У 388 р. здійснює подорож до Пд. Італії та Сицилії, маючи на меті познайомитися з вченнями піфагорійців. У Сиракузах здобуває прихильність тирана Дионісія Старшого (той зацікавився ідеями П. щодо перетворення держави). Але невдовзі П. арештовують, передають спартанцям і виставляють для продажу на ринку рабів (о-в Егіна). Його викупив киренець Аннікерид і дарував свободу. На гроші, зібрані друзями П. для викупу (Аннікерид відмовився їх узяти), була куплена ділянка у передмісті Афін (гай героя Академа), де бл. 387 р. П. заснував власну філософську школу - Академію (див. платонізм). П. є першим в історії філософом, більша частина творчої спадщини котрого дійшла до наших днів. Але це ж створює проблему авторизації і хронологізації творів, що існують в історичній традиції під ім'ям П. (т. зв. "платонівське питання"). Корпус платонівських творів, що збереглися, обіймає 34 діалоги (з них 23 вважаються автентичними, а 11 - сумнівними), "Апологію Сократа" і 13 листів; до нього входять також "Визначення" та 7 неавтентичних діалогів Р. ізні критичні дослідження піддавали сумніву платонівське авторство щодо більшості діалогів, достеменність яких відстоювали інші. Окрему частину творчості становлять т. зв. "езотеричні", або "неписані" вчення ("Навколо Блага"), які П. вважав за можливе викладати лише усно. В останні десятиліття робилися неодноразові спроби їх реконструкції і визначення їх ролі у філософії П. Одна з найавторитетніших сучасних періодизацій (Теслеф) створення діалогів П. така: 1) ранній період (до першої поїздки на Сицилію у 388 р.) - "Апологія", початок роботи над "Державою"; 2) "академічний" період (387 - 367) - дев'ять книг "Держави", "Горгій", "Менексен", "Протагор", "Менон", "Федон", "Симпозіон", "Федр", "Евтидем", "Лісид", "Хармід", "Теетет", "Кратил". У той же час в Академії створені "Клітофонт", "Критон", "Лахет", "Алківіад І", "Феаг", "Гіппій Менший", "Йона", "Коханці", "Ериксій", "Евтифрон"; 3) "сицилійський" період, між другою і третьою поїздками на Сицилію (366 - 361) - десята книга і повна редакція "Держави", "Парменід", початок "Законів"; 4) завершальний період (360 - 347) - "Тимей", "Критій", "Софіст", "Політик", "Філеб", "Закони" і "Післязаконня", VII (автобіографічний) лист. У цей же час в академічному колі створені "Гіппій Більший", "Гіппарх", "Сизиф", "Мінос", "Демодок", "Про чесноту", "Про справедливість", "Листи". Всі ці твори вважаються Теслефом написаними за життя П., - ним особисто або під його вирішальним впливом. Виняток - "Алківіад II", "Аксиох", "Алкіона", "Визначення" Д. іалогова форма творів П. не випадкова і відповідає специфіці платонівського методу. П. розвиває і доводить до досконалості сократівське "шукаюче мислення" на противагу закінченому софістичному "вченню". Основа методу П. - це діалектика в її античному розумінні: вміння ставити питання і відшукувати на них відповіді; через аналіз свідчень досвіду і окремих опіній, що відображають речі в їх чуттєвій даності, досягати знання надчуттєвого буття. Разом з тим форма діалогу відбиває досягнуту в античному Просвітництві (софісти і Сократ) впевненість, що істина не може належати окремій свідомості і має інтерсуб'єктивний характер. її оприявнення є справою не окремої особи, а спілкування мислеників. Філософія П. охоплює безліч найважливіших тем і сюжетів, але не становить єдиної теоретичної системи. Стрижневі платонівської творчості - як життєвої, так і інтелектуальної - є намагання подолати глибоку кризу і руйнацію основ суспільного устрою, що стали ознакою епохи. П. створює грандіозну полісну утопію - зразок досконалого суспільства, завдяки чому стає засновником соціального конструктивізму у західній метафізиці. Разом з тим, вирішити проблему досконалого суспільства - того, що не є мінливим встановленням людей, а відображає природу речей, - неможливо без з'ясування сутності самого буття. Вирішення питання "що насправді є, існує?" стало визначальним для творчості Π. П. створює теорію ейдосів (ідей) як незмінних, вічних, неподільних, надчуттєвих зразків всього сущого ("ейдос" по-грецьки означає "вид", "вигляд"). Ейдоси уособлюють достеменне буття, яке є незмінним, вічно перебуває і як таке протистоїть чуттєвому світу, що весь занурений у процес нескінченного становлення. Світ ейдосів - не проста сукупність першозразків, а має свою впорядкованість. Найвищим ейдосом є ідея Блага. Всі речі цього світу - лише чуттєві відбитки ейдосів, їх недосконалі відображення. Напр., всій сукупності фізично існуючих столів відповідає ейдос стольності. Така диспозиція буття можлива тому, що існує матерія (просторовість). Вона сама не є буттям, що стоїть поряд зі світом ейдосів. П. називає її "приймальницею всього" - тим, у чому виникає чуттєва подоба безтілесного зразка (ейдоса): тобто визначає її як можливість усім речам існувати. У "Філебі" цей зв'язок набуває закінченого вигляду: божествений розум-деміург створює всі речі чуттєвого світу (Космосу), керуючись ейдосами як їх зразками, а матерію використовуючи як субстрат. Відтак поруч з власне буттям П. концептуалізує мислення про небуття, яке виступає не як просте відкидання сущого, а як іншість буття, його "інаковість" - інобуття. Онтологія становить наріжний камінь філософії П., хоча її систематична концептуальна розробка відноситься, вірогідно, до пізнього періоду платонівської творчості. Вона є теоретично необхідною основою вчення П. про державу (в обширі якого осмислюються всі інші соціальні та гуманітарні сюжети) і так само зумовлює вчення про пізнання світу. Космологічне вчення (його П. розгортає у "Тимеї") має на меті показати вкоріненість досконалої держави у структурі універсуму. Космогонія тут завершується антропогонією, а вчення про державу є одночасно вченням про гідний людини спосіб буття. Основою досконалої держави є нерозривний зв'язок і взаємообумовленість індивідуальної доброчесності і суспільної справедливості Ц. е робить етику і політику принципово неподільними. У "Державі" П. виділяє сім типів державного устрою. Перший - "царство Кроноса" - додержавне буття людей, коли ними безпосередньо керували божественні посланці. Власне держава і законодавство виникають як засоби компенсувати відсутність прямого Божого керування, що його люди втратили С. еред існуючих типів держави П. вважає два правильними (монархія, аристократія) і чотири спотвореними (тимократія, олігархія, демократія, тиранія). ("Політик" містить інший розподіл типів, близький до Аристотеля). Відповідно до кожного устрою П. виокремлює створюваний ним тип людини С. труктуру досконалої держави утворюють три класи: виробники (селяни і ремісники - ті, хто забезпечує суспільство необхідним статком), воїни-стражі (ті, хто боронить місто і забезпечує внутрішній порядок), політики-філософи (ті, хто володіє мистецтвом виховувати громадян і керувати ними). Кожному класу відповідає своя чеснота: стриманість - виробникам, мужність - воїнам, мудрість - філософам. Засадниче значення має четверта чеснота - справедливість В. она притаманна усім і покликана підтримувати існуючий порядок, залишаючи кожного у межах його соціальної ролі. Держава та її устрій уподібнюються людській душі, яка також має три головні частини (засновки): жага (бажання), запал (воля), розмисл. Вони є основними силами, котрі визначають життя душі. їм відповідають три суспільних класи, а також три головні чесноти. Залежно від переваги того чи того засновку, утворюються різні типи душі. Онтологія і вчення про душу визначають теорію пізнання П. Суб'єктом пізнання є душа, а сам процес пізнання спрямований на достеменне буття - вічне і непроминальне (світ ейдосів). Можливість його пізнати принципово відкрита тому, що сама душа як безтілесна, ідеальна сутність походить зі світу ейдосів і контактувала з ними; пізнання - це процес пригадування (анамнезис) душею своїх вражень від ейдосів. Анамнезис ускладнюється тим, що в людині душа поєднана з тілом, для якого реальністю є чуттєві сприйняття; вони заступають людині справжнє буття і навіюють хибні уявлення, від яких душі потрібно звільнитися С. итуацію пізнання П. передає образом печери, в якій знаходяться прикуті до стіни невільники, котрі бачать лише тіні речей, що проносяться повз них. Ці тіні - чуттєві враження, подоба дійсних речей, від яких слід дістатися світла безтілесного світу, щоб побачити достеменну реальність. Оскільки предметом пізнання є безтілесні сутності, то головна пізнавальна здатність - це умоглядність. В умоглядному світі є сфера "нічим не зумовлених начал усього", яка осягається таким самим безпосереднім умоспогляданням (ноезис), і сфера обумовленого, яку можливо пізнавати шляхом розсуду, розмірковування (діанойя). Досягнення знання - це сходження від меншої достовірності до більшої. Його чотири щаблі: ім'я, визначення, зображення, знання як таке ("VII лист"). Кожен ступінь є певним етапом пізнання, послідовне сходження по яких дозволяє досягти знання достеменного буття. П. відіграв ключову роль у розвитку західної метафізики: вчення про буття надало вищого онтологічного статусу конкретностям навколишнього світу, подавши все розмаїття його форм у вигляді незмінних першообразів; полісна утопія створила ідеал досконалого суспільства і обґрунтувала практику соціальних перетворень. П. мав вирішальний вплив не лише на подальшу античну думку (див. Аристотель, платонізм), а й на всю європейську філософську традицію.

[br]

Осн. тв.: "Держава"; "Теетет"; "Парменід"; "Тимей"; "Критій"; "Закони".

1) (в речах) правдивість (-ости), щирість, вірність на слові;

2) (праведность) правдивість, справедливість, праведність (-ости);

3) (верность) правдивість, справедливість, вірність (-ости). -вость в изображении действительности - правдивість, вірність що-до малювання дійсности. Нет оснований сомневаться в -сти его показаний - нема підстав не йняти віри правдивості (справедливості), бути непевним що-до правдивости (справедливости) його свідченнів.

* * *

відповідність; доречність, справедливість (зауваження); точність (вислову)

* * *

1) справедливість; правота

2) правильність

3) доречність; відповідність

4) справність

5) чесність; праведність

* * *

1. n

1) причина, підстава

2) аргумент, мотив, міркування

3) пояснення, обґрунтування, мотивована заява

4) лог. мала посилка (силогізму)

5) можливість (події тощо)

6) розум, інтелект

7) здоровий розум (на противагу божевіллю)

8) розсудливість, розважливість, здоровий глузд

9) розумний вчинок; розсудлива поведінка

10) справедливість, належне

2. v

1) міркувати, обмірковувати; робити висновки

2) мислити

3) обговорювати, дискутувати, дебатувати

4) переконувати (когось — with, у чомусь — into); умовляти

5) переконувати когось (у помилковості його вчинків, у хибності його думок тощо), відмовляти (від чогось — out of)

6) обґрунтовувати, аргументувати; доводити

7) бібл. сперечатися (розмовляти) (з кимсь — with)

* * *

1) причина; підстава

2) ( суб'єктивне) причина, мотив, міркування; виправдання

3) пояснення, обґрунтування; вмотивована заява

4) мала посилка ( силогізму)

5) розум, інтелект

6) здоровий розум ( на противагу божевіллю)

1) мислити, міркувати ( логічно); робити висновки; мислити

2) обговорювати; дебатувати, дискутувати; розмірковувати ( уголос)

3) ( with) умовляти, урезонювати ( кого-небудь); ( into) умовити, переконати ( у чому-небудь); ( out of) переконувати ( у чому-небудь)

4) р

5) icт., дiaл. ( with) сперечатися або розмовляти ( з ким-небудь)

1. фін. власний капітал; акціонерний капітал; 2. бухг. чистий капітал; чиста вартість капіталу за відрахуванням зобов'язань; активи за відрахуванням заборгованості; 3. ек. маржа; 4. юр. справедливість; безсторонність; рівність

1. частка капіталу, яку акціонер (shareholder) вніс у статутний фонд підприємства; 2. частка акціонерів у вартості активів (assets¹) після відрахування заборгованості одиниці (entity); 3. різниця між цінами товарів, курсами цінних паперів, процентними ставками, ін. показниками; 4. юридичні принципи та правила, встановлені з метою захисту від будь-яких обмежень або порушень прав підприємця чи акціонера

═════════■═════════

core equity базовий капітал; creditor's equity позиковий капітал; owners' equity; residual equity залишковий власний капітал; shareholders' equity; stockholders' equity власний капітал; tax equity справедливість оподаткування

═════════□═════════

equity capital акціонерний капітал; equity funds власні фонди; equity horizontal принцип горизонтальної справедливості в оподаткуванні; equity in assets перевищення коштів підприємства над його зобов'язаннями; equity vertical принцип вертикальної справедливості в оподаткуванні; in equity в суді права справедливості; to balance equity and debt збалансувати власні й позикові кошти

equity ‡ financial statements (385)

* * *