прор

техн., несов. проре́зывать и прорез`ать, сов. прор`езать

- прорезать канавки

техн., несов. проре́зывать и прорез`ать, сов. прор`езать

- прорезать канавки

изречь вирікати, ректи (речу, -чеш, -че, -чемо), виректи, прорікати, проректи, ізрікати, ізректи. [Вважає себе за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.). І слово кожнеє, яке єси прорік, смутить нам буде серце бідне (Самійл.). А хтось ізрік: «дивіть на психопата» (Крим.)]. Не говорит, а -кает- не говорить (спроста), а прорікає. Изречённый - виречений, речений, проречений. Мысль - ная - думка речена. Изречимый - реченний, речний. Неизречимый - незреченний.

* * *

ирон.; несов.; сов. - изр`ечь

изречься вирікатися, ректися, виректися, прорікатися, проректися, бути реченим, виреченим. Это -кается как непреложная истина - це речеться (прорікається) як істина невідмінна (неминуща).

* * *

прора[о]сти

1) (рости сквозь что-н., начинать рости) проростати, прорости, (о мног.) попроростати. [Трава вже проростає. Мої реберечка травка проростає (Чуб.). Рундучок де-не-де проріс травичкою (М. В.)];

2) (о семени, зерне) кільчитися, покільчитися, накільчуватися, накільчитися, кільці, ключки пускати, пустити, (о мн.) покільчитися, попускати кільці, ключки, поключитися, (описат.) давати, дати проріст; (пускать побеги) проростати, прорости, порости, пароститися, попароститися. [Картопля кільчиться (Липов. п.). У його в коморі геть покільчилась пшениця (Под. губ.). Через дощі пшениця в копах поросла (Под. губ.). Приніс в собі якийсь посів, що давав проріст десь в глибині (Коцюб.)]. Проросший - пророслий, порослий, рослий, покільчений, попарощений. [Солод роблять з покільченого ячменю. Я їй дала картоплю, вже й попарощену (Звин.)]

* * *

несов.; сов. - прораст`и

проречь прорікати, проректи; пророкувати, напророкувати, провіщати, провістити; см. Предсказывать, Предвещать, Пророчествовать.

* * *

несов.; сов. - прор`ечь

1) (состоян.) проріст (-росту); (действ.) - см. Прорастание;

2) см. Проросль;

3) -рост и Прорость - прорі[о]сть (-ти). [Сало з проростю (Київськ. п.)].

* * *

1) прич. прорі́джуваний

2) прил. прорідни́й

техн., несов. проре́живать, сов. прореди́ть

техн., = проре́зывание

1) прич. прорі́зуваний

2) прил. прорізни́й

1) прич. прорі́джуваний

2) прил. прорідни́й

техн., несов. проре́живать, сов. прореди́ть

техн., = проре́зывание

1) прич. прорі́зуваний

2) прил. прорізни́й

проре́з||ать, \прорезатьа́ть

tratranĉi;

\прорезатьаться, \прорезатьа́ться, \прорезатьываться (о зубах) aperi.

* * *

відтулина, відвороття, продухвина, (гал.) отвір, розтвір (-во), (проём) проріз (- зу), проруб (-бу); (дыра) діра, дучка, промежінь (-жени). -тие в почтовом ящике - проріз у поштивій скриньці. -тие для света - просвіт, прозір (-зору). -тие для протока воды - проточина. -тие в стене (для ворот) - розвороття. -тие колодца - колодяжне устя. -тия в решётке - межиґраття, продушини. -тие для огня в гончарной печи - прогар, прогін (-гону), дучка. -тие в шахте - вікно. Делать -тие (дыру) - робити, пропускати продушину, дірку.

* * *

провозвестить

1) провіщати, провістити, (возвещать) возвіщати, возвістити; (прорекать) прорікати, проректи що кому. [Письменство стає йому за ту зірницю, що близький світ сонця провіщає (Єфр.). Святую правду на землі і прорікали й розп'ялись за воленьку (Шевч.)]. Провозвещённый - провіщений, возвіщений, проречений;

2) см. Оповещать, Оглашать.

* * *

несов.; сов. - провозвест`ить

1) ( предсказывать) провіща́ти, провісти́ти

2) ( торжественно объявлять) провіща́ти, провісти́ти; ( возвещать) звіща́ти, звісти́ти, сповіща́ти, сповісти́ти; ( провозглашать) проголо́шувати, проголоси́ти

1) (действие) пробирання, проймання, сов. пробрання;

2) проймище, пройма, пробране місце; скрізна (наскрізна) дірка; архит. проріз (-зу). Делать, сделать проём в чём - пробирати, пробрати що. [Москалі цю ніч пробрали стіну й геть усе сало винесли (Чигир.)].

* * *

произнести и произнесть

1) (говорить) промовляти, промовляти, вимовляти, вимовити, проказувати, проказати, виголошувати, виголосити, вирікати, виректи, прорікати, проректи, виповісти, вигомоніти що; [Здається, наче-б то одні слова вони промовляють (Єфр.). Напівмертві уста вимовляють її ім'я (Коцюб.). Часом він проказував цілі довгі фрази якоюсь незрозумілою мовою (Корол.). Ці чудові слова, найбільшого письменника з чистою совістю може проказати все українське письменство (Єфр.). Виголосив діялог двома неоднаковими голосами (Крим.). Хто вирік оттаке? - питалися лякливо богомольці (Дн. Чайка). У всьому тому не провинив Йов і не виповів нічого безумного проти Бога (Кн. Йова). Усе це з плачем вигомоніла Маланка Андрієві в спину (Коцюб.)]. -сить, -сти речь - промовляти, промовити, виголошувати, виголосити, казати, сказати промову. -сить стихи, молитвы - проказувати вірші, молитви. -сить, -сти приговор - вирікати, виректи присуд. -сти вслед за кем - проказати за ким. -сить о чём свое суждение - вирікати свій суд про що, висловлювати свою думку про що. Быть в состоянии -сти - добути голос. [Хочеться похвалитись і не добуду голосу з грудей (Коцюб.)];

2) (выговаривать) вимовляти, вимовити, виказувати, виказати; (при чтении) вичитувати, вичитати. [Він уже знав їх імена, тільки вимовляв їх якось чудно (М. Лев.). Як ото вони кажуть, до я так не викажу (Переясл.). Як його вичитувать треба? (О. 1862)]. -сить растягивая - з протягом вимовляти. Произносимый - промовлюваний, вимовлюваний, проказуваний, виголошуваний; вимовлюваний, виказуваний. Произнесённый - промовлений, вимовлений, проказаний, виголошений, виречений, проречений, виповіджений; вимовлений, виказаний. -ться -

1) промовлятися, бути промовленим, вимовлятися, бути вимовленим, проказуватися, бути проказаним, виголошуватися, бути виголошеним, вирікатися, бути виреченим, прорікатися, бути прореченим;

2) (выговариваться) вимовлятися, бути вимовленим, виказуватися, бути виказаним. [Як вимовляється слово «життя» в Галичині?].

* * *

несов.; сов. - произнест`и

1) ( выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, прогово́рювати, проговори́ти, промовля́ти, промо́вити

2) (говорить, высказывать) вимовля́ти, ви́мовити, промовля́ти, промо́вити; (несов.: сказать) сказа́ти; (речь, тост) виголо́шувати ви́голосити; (стихи, команду) прока́зувати, проказа́ти