-
1 приучать
приучить кого к чему привчати, привчити, при[за]вичати, при[за]вичити, звичати, звичити, зучати, зучити, при[у]звичаювати, при[у]звичаїти, принатурювати, принатурити, (о мн.) попривчати, позвичати, попризвичаювати и т. д. кого до чого, що робити. [Не смів поглянути на батька, скоро привчили! (Свидн.). То він так привичив (Черк. п.). Ви його не зучайте курити (Конст. п.). Важка робота в убозтві зучила їх труситися над кожною крихтою (Грінч.). Звичили корову доїтися на налигачі (Борз. п.). Старшого (сина) старий призвичаював до господарства (Мирн.) Батько принатурив його до чумацтва (Харківщ.)]. -чить (путём упражнений) язык, руку к чему - наломити (несов. наламувати) язик, руку до чого, наважити (набить) (несов. наважувати) руку до чого. -чать к новым условиям жизни - призвичаювати (кого) до нових умов життя. -чить к новому климату - принатурити до нового клімату. Приучённый - привчений, учений, звичений, при[за]вичений, зучений, призвичаєний, принатурений до чого. [I руки ті не учені до зброї (Л. Укр.). Ні до плугу, ні до ціпа не призвичаєний (Кониськ.)].* * *несов.; сов. - приуч`итьпривча́ти, привчи́ти и попривча́ти, призвича́ювати, призвича́їти и призви́чити; диал. принату́рювати, принату́рити -
2 обламывать
обломать, обломить1) обламувати, обламати, обломлювати, обломити, (о многих пообламувати, пообломлювати); (ветви) чухрати, обчухрати, обчимхати; (побеги на стеблях табаку, кукурузы и т. п.) пасинкувати, обпасинкувати;2) (приучать к чему-л.) - см. Приучать;3) (уломать, уговаривать) - см. Уговаривать;4) (обрушивать) за[об]валювати, за[об]валити. [Сніг завалив дах]. Обломанный - обла[о]маний, обломлений, обчухраний, обпасинкований, за[об]валений.* * *I несов.; сов. - облом`ать1) обла́мувати, облама́ти и пообла́мувати2) (перен.: воздействовать на кого-что-л., уламывать) ула́мувати, улама́ти; ( уговаривать) умовля́ти, умо́вити; ( убеждать) переко́нувати, перекона́тиII несов.; сов. - облом`итьобла́мувати и обло́млювати, обломи́ти и пообла́мувати и пообло́млювати -
3 поваживать
I. повадить1) понаджувати, понадити, принаджувати, принадити кого до чого, (приучать) призвичаювати, призвичаїти кого до чого; см. Приучать. [Понадили собак кістками, тепер і не обженешся];2) см. Потворствовать.II. поводить1) кого, куда - поводжувати, водити (иноді, трохи), поводити кого, куди, по чому; см. Поводить 1;2) -ть чем - поводжувати, поводити чим. [Утінки плавно пливуть, тільки голівками поводжують]; см. Поводить 4.III. повозить возити (иноді, трохи), повозити.* * *I несов.; сов. - пов`адитьпона́джувати, пона́дити; прина́джувати, прина́дитиII -
4 выезжать
выехать виїздити, виїзджати, виїхати, від'їздити, від'їзджати, від'їхати, (двигаться с места) вирушати, вирушити, рушити. Выезжать на гору, припрягая лошадей, волов - бичуватися, вибичуватися. [Ми раз-у-раз бичуємося, їдучи на цю гору (Поділля)].* * *I несов.; сов. - в`ыехать( уезжать) виїжджа́ти и виїзди́ти, ви́їхати и мног. повиїжджа́ти и повиїзди́тиII несов.; сов. - в`ыездить1) ( приучать лошадь к езде) виї́жджувати, ви́їздити; об'їжджа́ти и об'їзди́ти и об'ї́хати2) (сов.: заработать ездою; побывать всюду) ви́їздити; ( изъездить) з'ї́здити, об'їхати -
5 натравливать
и Натравлять натравить1) кого на кого - нацьковувати, цькувати, нацькувати, підцьковувати, підцькувати кого на кого и (реже) кого ким, зацьковувати, зацькувати кого ким, (диал.) наганяти и нагонити, нагнати кого на кого, (наатукать) натюкати кого ким, (о мног.) понацьковувати, попідцьковувати; (перен. ещё) підбурювати, підбурити, під'юджувати, під'юдити кого проти кого и на кого. [Нацьковуй твої хорти на мене, як на зайця (Куліш). Нацькувати народ на інтелігенцію (Коцюб.). А ви не нацькуєте його собаками? (Звин.). Нащо ти собак цькуєш? (Звин.). Та я-ж сама бачила, як ви нагонили собак на моїх курчат (Бердянщ.). Натюкав його собаками (Основа 1862). Під'юджує його проти сина (Кониськ.)];2) (дичи) напольовувати, наполювати кого;3) (приучать к травле) муштрувати, вимуштрувати, намуштровувати, намуштрувати, призвичаювати, призвичаїти кого до (в)ловів;4) (вытравлять едкой жидкостью на чём-л.) витравляти и витравлювати, (о мног. или во мн. местах) повитравлювати що;5) -вить палец - розразити (разбередить: роз'ятрити) палець (пальця);6) -вить чего - а) (напортить) напсувати, нанівечити чого, (извести) перевести, звести, збавити (багато), попереводити, назводити, назбавляти чого; (натравить) натравити чого; б) (полей, лугов) спашити, спасти (багато), наспасати чого; (натолочить) натолочити чого; в) (скормить скоту) згодувати, вигодувати (багато) чого. Натравленный -1) нацькований, підцькований, зацькований, натюканий, пона[попід]цьковуваний; підбурений, під'юджений;2) напольований;3) вимуштруваний, намуштрований, призвичаєний до (в)ловів;4) витравлений, повитравлюваний;5) розражений, роз'ятрений;6) напсований и напсутий, нанівечений, переведений, зведений, збавлений; натравлений; спашений, спасений; натолочений; згодований, вигодуваний. -ться -1) (стр. з.) нацьковуватися, бути нацьковуваним, цькованим, нацькованим, понацьковуваним и т. п.;2) (вдоволь, сов.) нацькуватися, попоцькувати (досхочу); натравитися, попотравити (досхочу) и т. п.; срв. Травить.* * *несов.; сов. - натрав`ить1) нацько́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, нацькува́ти, -цькую́, -цькує́ш, підцько́вувати, підцькува́ти; ( подстрекать) підбу́рювати, -рюю, -рюєш, підбу́рити2) ( уничтожать отравой) натру́ювати, -труюю, -труюєш, натруїти3) ( производить потраву посевов) спаса́ти и спасувати, -сую, -суєш, спа́сти, -су́, -се́ш, сов. наспа-сати; ( вытаптывать) витоло́чувати, ви́толочити и мног. повитоло́чувати4) ( вытравлять) спец. витра́влювати, -люю, -люєш и витравля́ти, ви́травити, -травлю, -травиш -
6 научать
научить1) (обучать кого чему) навчати, (реже) научати и научувати, навчити и (реже) научити, вивчати и (реже) виучувати, вивчити, (приучать) зучати и зучувати, зучити, (о мног.) понавчати и понаучувати; повивчати и повиучувати кого чого и що робити. [Навчає чужих мов (Київ). Я дурно гроші беру, а вас нічого не навчаю (Крим.). Звідки знаєш, чого там научають? (Л. Укр.). Ви, каже, дітей не научуєте страху (Стефаник). Хто мовчить, той двох навчить (Приказка). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав (Пирят.). Всіх сама навчала пісень (Харківщ.). Важка робота в убозтві зучила їх труситися над кожною крихтою (Грінч.)];2) (наставлять) нав[у]чати, навчити (на розум, на добрий розум) кого, давати, дати науку кому, настановляти, настановити (на розум, на добрий розум), напучувати и напучати, напутити, нарозумляти, нарозумити (диал.) нагрущати, нагрустити кого, (советовать) радити, нарадити, раяти, нараювати, нараяти кого и кому, порадити кого. [Як жити він повинен, його научає (Рудан.)]. -чить уму-разуму - навчити (настановити, навести) на (добрий) розум. [Нехай прийде, навчимо його на добрий розум (Звин.). Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе (Номис)];3) (подучать) навчати, навчити, намовляти, намовити, наущати, наустити кого; см. Наущать. [Ви навчаєте його, щоб він мене лаяв (Крим.)]. Науче[ё]нный -1) навчений и (реже) научений, вивчений, понаучуваний, повиучуваний. -ный горьким опытом - гірким досвідом навчений;2) навчений, научений, настановлений (на розум, на добрий розум), напучений, нарозумлений, нагрущений;3) навчений, научений, намовлений, наущений. -ться -1) (стр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, бути навчаним и научуваним, навченим и (реже) наученим, понаучуваним чого и т. п.; срв. Научать;2) (возвр. з.) навчатися, (реже) научатися и научуватися, навчитися, вивчатися и (реже) виучуватися, вивчитися, (о мног.) понавчатися и понаучуватися, повивчатися и повиучуватися чого и що робити. [В школі вони знання навчаються (Звин.). В кого ти навчився тієї пісні? (Грінч.). В панів навчались (Квітка). І від кого вони понавчались так робити! (Грінч.). Понаучувались вони усяку пашню сіяти (Дещо). Звідки люди виучуються пісень? (Крим.). Став усього вчитися і за рік усього вивчився (Рудч.)]; -читься уму-разуму - вивчитися на добрий розум (Крим.), навчитися розуму, настановитися на (добрий) розум;3) (вдоволь, сов.) навчитися, поповчитися (досхочу).* * *несов.; сов. - науч`ить(чему) навча́ти, навчи́ти и мног. понау́чувати, -чую, -чуєш и понавча́ти, науча́ти, науча́ти, -учу, -учиш (чого, чому) -
7 объезжать
объехать1) (в объезд ехать) об'їздити, об'їжджати, об'їхати, колувати, обколувати кого, що; (что-либо, едущих или идущих) обминати, обминути, поминати, поминути;2) вокруг чего - об'їздити, об'їхати що. [Об'їхав землю навкруги].* * *I несов.; сов. - объ`ехать1) об'їжджа́ти и об'їзди́ти, об'ї́здити и об'ї́хати и пооб'їжджа́ти и пооб'їзди́ти; ( оставлять в стороне) обмина́ти, обмину́ти и пообмина́ти, омина́ти, омину́ти2) ( перегонять) переганя́ти, перегна́ти и попереганя́ти, випереджа́ти, ви́передити; об'їжджа́ти, об'ї́хати3) ( обманывать) обду́рювати, обдури́ти; об'їжджа́ти, об'ї́хатиII несов.; сов. - объ`ездить1) ( приучать к езде лошадь) об'їжджа́ти и об'ї́жджувати, об'ї́здити, виї́жджувати, ви́їздити2) ( побывать во многих местах) об'їжджа́ти и об'їзди́ти, об'ї́здити и об'ї́хати и пооб'їжджа́ти и пооб'їзди́ти -
8 приноравливать
и -норовлять приноровить1) что к чему (прилаживать) - припасовувати, припасувати, приладновувати, приладнувати, приладнати, прилаштовувати, прилаштувати що до чого; (обычно к обстоятельствам, ко времени и т. д.) пристосовувати, пристосувати (до обставин, до часу); (приучать) наломлювати, наломити кого, що до чого; срв. Прилаживать, Приспособлять. [Міста, раніше чи пізніше, а мусять пристосувати себе до того живого народнього моря, з якого собі живущі соки черпають (Єфр.)]. -ровить свой характер к обстоятельствам - пристосувати, припасувати свою вдачу до обставин;2) см. Применять 1 и 3, Прилагать. -ровить закон к данному случаю - прикласти, застосувати закон до даного випадку. Приноровленный -1) припасований, приладнований, прилаштований, пристосований; (приученый) наломлений;2) прикладений, застосований до чого. -ться -1) (стр. з.) припасовуватися, приладновуватися, прилаштовуватися, пристосовуватися, бути припасованим, приладнованим, прилаштованим, пристосованим до чого, прикладатися, застосовуватися, бути прикладеним, застосованим до чого;2) (взв. з.) пристосовуватися, пристосуватися, припасовуватися, припасуватися, принатурюватися, принатуритися; (привыкать) призвичаюватися, призвичаїтися до кого, до чого; см. Применяться 5. [Призвичаювавсь до народнього побуту й праці (Єфр.). Корова принатурилась їсти солому, а то все не хотіла після сіна (Звин.)]. -виться к чьему-л. характеру - пристосуватися, принатуритися, прикластися до чиєїсь вдачі.* * *несов.; сов. - приноров`итьпристосо́вувати, пристосува́ти и попристосо́вувати -
9 притравливать
притравить1) (травить, уськать) нацьковувати, нацькувати кого (псів);2) собак (приучать) - см. Втравливать;3) (прикармливать, приманивать) принаджувати, принадити, приваблювати, привабити їжею. [Принаджувати ведмедя медом];4) (луга, хлеб) випасати, випасти, витолочувати, витолочити, (о мн.) повипасати, повитолочувати що (луки);5) (извести всех травлей) попереводити, понищити, винищити, повинищувати (полюванням) кого. [Мисливці винищили (попереводили) усіх зайців];6) хим. - притравлювати, притравити що чим. Притравленный - нацькований; принаджений, приваблений (їжею); випасений, витолочений; винищений; притравлений. -ться - нацьковуватися, принаджуватися, приваблюватися (їжею); випасатися, витолочуватися; переводитися; притравлюватися.* * *несов.; сов. - притрав`ить1) охотн. вимуштро́вувати, ви́муштрувати2) ( натравливать) нацько́вувати, нацькува́ти3) ( отравлять) отру́ювати, отруї́ти -
10 приучить
см. приучать -
11 Натаривать
и Наторять наторить1) (дорогу) наторовувати, торувати, наторувати, (накатывать) накочувати, накотити, (полозьями) натирати, натерти, (о мног.) понаторовувати, понакочувати, понатирати що;2) (приучать) призвичаювати, призвичаїти, принатурювати, принатурити, привчати, привчити, зучати, зучити, наламувати, наламати и наломлювати, наломити кого до чого. -рить рысака - виїздити рисака. Наторённый -1) наторований, накочений, натертий, понаторовуваний и т. п.;2) призвичаєний, принатурений, привчений, зучений, наламаний и наломлений. -ться -1) наторовуватися, торуватися, наторуватися, понаторовуватися; бути наторовуваним, торованим, наторованим, понаторовуваним и т. п.;2) призвичаюватися, призвичаїтися; бути призвичаюваним, призвичаєним и т. п. до чого; (навастриваться) наламуватися, наламатися и наломлюватися, наломитися до чого, (вульг., сов.) насобачитися в чому и на що, (набивать руку) набивати (наламувати, наломлювати, наважувати), набити (наламати, наломити, наважити) руку до чого; срв. Натереть. -
12 Приобучать
приобучить см. Приучать.
См. также в других словарях:
приучать — Приваживать, поваживать. Вводить моду. Закалить тело. .. Прот … Словарь синонимов
ПРИУЧАТЬ — ПРИУЧАТЬ, приучить кого к чему, давать навык, заставлять привыкать; | приохотить, повадить. Собаку приучишь слушаться, а человека не приучишь. Только что приучил было рабочих к делу, а они разошлись по местам. Лошадь так приучена, что у каждого… … Толковый словарь Даля
ПРИУЧАТЬ — ПРИУЧАТЬ, приучаю, приучаешь. несовер. к приучить. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
приучать — ПРИУЧИТЬ, учу, учишь; ученный; сов., кого (что) к кому чему и с неопр. Заставить привыкнуть к кому чему н., научить чему н., выработать навык. П. к порядку. П. медвежонка к людям. П. регулярно заниматься. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов,… … Толковый словарь Ожегова
Приучать — несов. перех. Делать привычным для кого либо, заставлять привыкать к кому либо, чему либо. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
приучать — приуч ать, аю, ает … Русский орфографический словарь
приучать — (I), приуча/ю(сь), ча/ешь(ся), ча/ют(ся) … Орфографический словарь русского языка
приучать — Syn: тренировать, прививать, воспитывать … Тезаурус русской деловой лексики
приучать — см. Приучить … Энциклопедический словарь
приучать — см. приучить; а/ю, а/ешь; нсв … Словарь многих выражений
приучать — 3.4.3.1., ЛВМ 4 … Экспериментальный синтаксический словарь