прибіднятися

1) ( удавати з себе бідного) to pretend to be poorer than one is

2) ( применшувати свої можливості) to show false modesty

см. прибіднюватися

1. n

1) виробництво; виготовлення

2) виріб, робота

3) форма, конструкція; модель, фасон; стиль

4) марка; тип; сорт; вид

5) розвиток

6) видобута (виготовлена) кількість продукції; виробіток

7) склад (характеру)

8) ел. замикання

9) карт. тасування; оголошення (козиря, гри)

10) військ., розм. підвищення в чині; нове призначення

2. v (past і p.p. made)

1) робити; виготовляти, виробляти; готувати

2) складати; підготовляти

3) створювати, творити

4) здійснювати, робити

5) утворювати; формувати

6) тренувати, вчити (тварин)

1) вважати, гадати

8) розм. украсти, поцупити

9) розм., груб. жити з кимсь

10) заробляти, наживати (гроші, майно)

11) укладати (угоду); домовлятися (про час, місце тощо)

12) призначати (на посаду)

13) прибирати; наводити порядок

14) виступати (з доповіддю); виголошувати (промову)

15) зчиняти (галас, скандал)

16) проходити, проїжджати (відстань)

17) досягати (якогось місця); заходити (у гавань тощо)

18) спорт. забити (м'яч)

19) примушувати, спонукати

20) складати, дорівнювати

* * *

1) форма, конструкція; модель, фасон; марка, тип, сорт

2) виробництво, робота; виготовлення

3) виготовлена або добута кількість; продукція; видобуток

4) конституція, статура

5) склад ( характеру)

6) eл. замикання кола

7) кapт. оголошення ( козиря е гри)

8) кapт. тасування

9) вiйcьк.; жapг. підвищення в чині; нове призначення

1) робити; виготовляти, виробляти; виконувати

2) складати, робити, підготовляти

3) створювати, творити

4) здійснювати, робити

5) утворювати; формувати; тренувати, учити ( тварин)

6) вважати, думати, гадати

7) cл. вкрасти

8) cл. жити з ким-небудь

9) заробляти, наживати ( гроші)

10) знаходити, заводити ( друзів)

11) призначати ( на посаду); надавати ( звання)

12) прибирати ( приміщення); доводити до ладу; наводити ( порядок)

13) виступати ( з доповіддю); видавати ( звуки); викликати, спричиняти ( шум); дзенькати, стукати, шуміти

14) влаштовувати ( скандал); зчиняти ( галас); викликати, створювати ( сенсацію)

15) робити ( знімок); фотографувати

16) здійснювати ( поїздку)

17) проходити, проїжджати ( яку-небудь відстань)

18) досягати ( якого-небудь місця); прийти, увійти (у гавань, в історію); ( for) направлятися, іти ( куди-небудь); рухатися ( в напрямку); накидатися, нападати ( на кого-небудь)

19) cпopт. досягти ( мети)

20) брати, долати (перешкоду, бар'єр, труднощі)

21) кapт. брати ( взятку); бити; оголошувати ( козир або гру); тасувати ( колоду); здавати ( карти)

22) мop. вказувати ( час); бити склянки

23) їсти (сніданок, обід, вечерю)

24) підніматися ( про воду)

25) to make smb do smth змушувати, примушувати, спонукувати кого-небудь робити що-небудь зрозуміти [довідатися]

26) to make smth do smth викликати, спричинити що-небудь, бути причиною чого-небудь

27) to have smth made виражає дію, здійснену з ініціативи або спонукання якої-небудь особи

1) як дієслово-зв'язка в складеному іменному присудку становити, дорівнювати; бути

2) у сполученні з наступним іменником виражає дію, що відповідає значенню іменника

3) у сполученні з наступним прикметником виражає дію, що відповідає значенню прикметника

скорчить

1) (что) корчити, скорчити, (загибать, фамил.) коцюбити, скоцюбити, кандзюбити, скандзюбити, (о мн.) покорчити, покоцюбити, покандзюбити що. [Хлопці сиділи, постолики корчили (Грінч. III)];

2) (безлично: сводить судорогой) корчити, скорчити, судомити, зсудомити, судити, зсудити, розсудити, коцюрбити, скоцюрбити, кандзюбити, скандзюбити, конозити, сконозити, (о мн.) покорчити, посудомити, покоцюрбити, покандзюбити, поконозити кого. [Відьму щоб корчило і ломило (Чуб. I). Щоб тобі ноги посудомило (Прилуцьк. п.). А бодай тебе розсудило (Звин.). Судорга судить руку (Борзенщ.)]. -чит его (в припадке) - його б'є, корчить (в нападі хвороби);

3) (кого что из себя) удавати, удати, корчити, скорчити, строїти, ламати з себе кого, що. [Удає з себе пана (Сл. Ум.)]. -чить дитя - вдавати дитину, дитинитися. -чить старика - вдавати старого, старувати. -чить рожи - викривлятися, кривитися, викривитися, міни виробляти. -чить казанскую сироту - прибіднятися старця співати; біднитися - мов з татарської неволі втік. Скорченный - скорчений, скоцюблений, скандзюблений.

* * *

1) безл. ко́рчити, судо́мити, скру́чувати

2) ( прикидываться) ко́рчити; удава́ти, стро́їти

начать

1) починати, почати, розпочинати, розпочати, зачинати, зачати, (редко) начинати, начати, (редко, диал.) розчинати, розчати, започинати, започати що и що робити, (очень редко) вчинати, вчати що робити; (ставать) ставати, стати що робити, (приниматься) братися, взяти и (реже) взятися, піти що робити, заходжуватися и заходитися, (сов.) заходитися що робити и коло чого, (о мног.) поропочинати, позачинати, позаходжуватися. [Я знав кінець, іще й не починавши (Самійл.). Життя свого я не почну як діти (Грінч.). Гості почали прощатися (Коцюб.). Сонце почало повертати на вечірній пруг (Н.-Лев.). Киньмо жереб, хто резпочинати мусить (Куліш). Трохи оддихавши, знову розпочинає (Мирний). Тепер-би нам з ворогами бійку розпочати (Рудан.). Партія визнала за потрібне розпочати рішучу боротьбу з правим ухилом (Пр. Правда). Старий розпочав нову хату будувати (Мирний). Кардинал казання зачинає (Самійл.). Кашель зачинає душити його слабі груди (Франко). Зачинає із ним розмовляти (Рудан.). Добре зачав, лихо скінчив (Франко). Зачав був його соромити (Грінч.). Зачне кричати (Звин.). Як начнеш постить, то нічого буде хрестить (Номис). Співали гарні пісні, а далі й казки розчали (Біл.-Нос.). Розчали робити хату (Червоногр.). Заходитись коло тієї праці, що започали наші предки (Куліш). Прибіг до нас та й стає нам розказувати, що йому трапилося (Звин.). Став до мене ходити (М. Вовч.). Брався він голосити (Крим.). Взяв він лаятися (Звин.). Погладить по головці, а сам візьме ходить по садку (М. Вовч.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Взялися стреляти (Гол. I). Пішли старі про Кам'янець розпитуватись (Свидн.). Пообідав і робити заходився (Грінч.)]. -ть говорить - починати, почати говорити, здіймати (знімати), зняти мову, заговорити про (за) кого, про (за) що. Ребёнок -нает говорить (впервые) - дитина починає говорити (лепетіти), (диал.) дитина нарікає. [«А що малий, ще не говорить?» - «Та ні, потроху вже наріка» (Бердянщ.)]. -ть год, день - починати (розпочинати), почати (розпочати) рік, день. -ть дело - а) (судебное) починати (розпочинати, заводити), почати (розпочати, завести) справу (діло). [Я тобі й коні подарую і діла ніякого не заведу (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) закладати, закласти (реже заложити) позов; в) (предприятие) починати (розпочинати), почати (розпочати) діло; закладати, закласти підприємство, (зап.) підніматися, піднятися (якоїсь справи). -ть драку, ссору и т. п. с кем - починати, почати бійку, сварку и т. п. з ким, заводитися, завестися (битися, сваритися и т. п.) з ким. [Нащо ти з дітьми заводишся? знов почнуть плакати через тебе (Звин.). Завелися, як той казав: багатий за багатство, а вбогий - бо-зна й за віщо вже (Номис). Завелись князі поміж собою битись (Куліш)]. -ть жизнь - починати (розпочинати), почати (розпочати) життя. [Можна було нове життя по-кращому розпочати (Доман.)]. -ть от (с) Адама - починати, почати від Адама (від батькового батька). -ть переговоры - починати (розпочинати), почати (розпочати) перемови (пересправи). -ть (затягивать) песню - заводить, завести пісні и пісню. [Вночі заводив своїх чарівних пісень (Гр. Григор.). Без мене не знаєш, як і пісню завести (Стор.)]. -ть пирог, хлеб - починати, почати, (слегка) надпочинати, надпочати пиріг (пирога), хліб. -ть (заводить) разговор - починати (розпочинати), почати (розпочати) розмову, здіймати (знімати), зняти розмову (бесіду, балачку, мову, (диал.) річ, заводити, завести (мову), забалакувати, забалакати про (за) кого, про (за) що. [Ти даремно сам знов розпочинаєш ту розмову (Л. Укр.). Не здіймаймо журливих розмов! (Л. Укр.). Сама вона таких розмов не знімала, - все він починав (Грінч.). Коли-б не хотів, то-б і бесіди оцієї не здіймав (Кониськ.). «Братіки мої!» - здіймає річ один (Коцюб.). Не здіймала більше речи про свою думку (Кониськ.). Не хтів їй казати всього про себе одразу і завів про друге (Гр. Григор.)]. -ть сначала - починати, почати спочатку. [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. -чать поддакивать - почати притакувати (підтакувати), затакати. -ть разглагольствовать - починати, почати (зачати) просторік(ув)ати, запросторікати, розпускати, розпустити патяки. -ть танец - починати (заводити), почати (завести) танець (танок). -чать читать - почати читати, зачитати. [Письма принесли і всі тихенько зачитали (Шевч.)]. Как -чал, как -нёт читать! и т. п. - як почав (зачав), як (не) почне (зачне) читати! и т. п. Опять -чал своё - знову завів своєї. Не с чем -чать - нема з чим (ні з чим) почати (піднятися), (образно) нема за що рук зачепити. Не знаю, что и -чать - не знаю, що й почати (що його й робити). [Я не знаю, що мені робити, що мені почати (Сл. Гр.)]. Не торопись -нать, спеши кончать - не швидко починай, а швидко кінчай. -най, да о конце помышляй - починай, та про кінець дбай. Ни -чать, ни кончать пришло - ані сюди, ані туди, Микито! (Приказка);

2) безл. - починати, почати, (становиться) ставати, стати. [Починало ставати душно (Грінч.). Почало йому згадуватися все, що тоді було (Грінч.). Стало на світ займатися (Квітка)]. -нает идти дождь - починає йти дощ, зривається дощ (іти). [Зривається дощик іти (Звин.)]. -нает теплеть - починає тепліти, (больше прежнего: теплішати), забирається на тепло. Начиная -

1) починаючи, розпочинаючи и т. п.;

2) нрч. - починаючи, почавши з (від) кого, з (від) чого. -ная с этого времени - починаючи з цього часу, з цього часу почавши. -ная с этого места - починаючи від цього місця, від цього місця почавши. Начатый - початий, розпочатий, зачатий, начатий, розчатий, започатий, вчатий, порозпочинаний, позачинаний; заведений; надпочатий; знятий. [Початі в дев'ятнадцятому віці спроби (Крим.). Кінчали розпочату бесіду (Коцюб.). Надпочатий хліб (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) починатися, розпочинатися, бути починаним, розпочинаним, початим, розпочатим, порозпочинаним и т. п. [Працю тільки розпочато (Самійл.)]. -чат судебный процесс - почато (розпочато) судовий процес (судову справу);

2) (в пространстве) починатися, початися, (реже) зачинатися, зачатися. [Там, де гори вкриті туманами, мій рідний краю, - там, почався ти (Грінч.). Обидва яри зачинаються коло ліса (Звин.)];

3) (во времени) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися, зачинатися, зачатися, (редко) начинатися, начатися, (редко, диал.) починати, почати, розчинатися, розчатися, зачинати, зачати; (наступать; появляться; возникать) заходити, зайти; (возникать, брать начало) ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати, іти, піти з чого, від кого; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, зчинатися, зчатися, (также о разговоре) здійматися и зніматися, знятися. [Дія починається з того, що… (О. Пчілка). Незабаром почнеться діло (Рудан.). Коли воно (небо) почалось, того ми не знаєм (Рудан.). Коли розпочиналося на Україні яке добре діло, то завжди… (Рада). Розпочавшися р. 1901 боротьбою за український університет, ця тенденція невпинно йде вперед (Рада). Бенкет розпочавсь (Самійл.). Розпочалася нудьга за Україною (Крим.). Небавом розпочнеться наука в школі (Кониськ.). Нове життя зачалося (Мирний). Закінчити ту справу, що зачалась у березолі (Куліш). Рожа одцвілася, а калина началася (Метл.). На Чорному морі все недобре починає (Пісня). Як зачинає звада, не поможе й рада (Номис). Прийшли морози, випав сніг; зайшла инша робота (Васильч.). Сварка зайшла із-за якихось виплат (Франко). Стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови (Метл.). Встає життя нове (Грінч.). Повстала боротьба національности за своє національне «я» (Грінч.). Все воно з сварки постало (Грінч.). Така дружба, таке товариство пішло між ними! (Мирний). Зав'язалася балачка, пішла обміна думками (Крим.). Зчиняється досить палка спірка (Грінч.). Вчинився нараз крик (Франко)]. - ется день - починається (настає) день. -ется жатва - починаються (заходять) жнива. -лось ненастье - почалася негода, занепогодилося. -ется ночь - починається (настає, заступає, западає) ніч. -ется осень - починається осінь, осеніє. -ется праздник - починається (заходить) свято. -лось с пустяков - почалося (зайшло) з дурниці. -ется, -чался разговор - починається (здіймається), почалася (знялася) розмова (бесіда). [Розмова на який час затнулася, а там знову знялась (Мирний). Знялася в нас бесіда про книжки (Кониськ.)]. -ется рассвет - починає світати (розвиднюватися, на світ благословлятися, дніти). Список - ется его именем - список починається його ім'ям (з його ім'я). Не нами -лось, не нами и окончится - не від нас повелося - не з нами й минеться; не від нас стало, не нами й скінчиться (Приказки).

* * *

несов.; сов. - нач`ать