перед+кем-л

забыться

1) забуватися, забутися; (подвергаться забвению) іти, піти в непам'ять, западати, запасти в непам'ять. [Все на світі забувається: і щастя, і горе. Вже й імення царські почали западати в непам'ять (Л. Укр.)]. -лся кто сном - здрімався хто, трохи поспавсь;

2) (быть дерзким перед кем) забуватися, забутися перед ким. [Не забувайся так! Я воїн старший за тебе (Куліш)]. Забывающийся -

1) (забываемый) забутний;

2) (дерзкий) зухвалий.

* * *

несов.; сов. - заб`ыться

1) забува́тися, забу́тися; (сов.: задремать) задріма́ти

2) ( терять чувство действительности) забува́тися, забу́тися; (сов.: замечтаться) замрі́ятися

почати пустувати, почати жирувати; (засуетиться) заметушитися; см. Егозить.

* * *

1) заверті́тися, закрути́тися, -кручу́ся, -кру́тишся; (преим. о сидящем) засо́ватися, завовту́зитися, -ту́жуся, -ту́зишся; ( начать резвиться) поча́ти пустува́ти (жирува́ти)

2) ( перед кем - начать угодничать) поча́ти підле́щуватися (ла́ститися), зала́ститися, -ла́щуся, -ла́стишся (до кого), поча́ти запобіга́ти (перед ким)

извиться

1) звиватися, звитися (зап. звинутися), витися, повитися, крутитися, покрутитися, зміїтися, зазміїтися. [Будеш як гадюка звиватись (Мирн.). Звивається коло мужа ще гірше того вужа (Пісня). В'ється як в'юн у руках (Н.-Лев.). Стежка збігала вниз, в'ючися по кручуватих ребрах яру (Грінч.). Блискавки в хмарах вились (Грінч.). Стежка крутилася серед дерев. Стежки зміяться глибоко в житі (Коцюб.)]; (о пресмыкающихся, о дыме ещё) клуботатися, диал. клюбачитися. [Ті звуки моє серденько рвуть і клубочуться в нім, як гадюки (Ворон.). Сліпець (медяница) клюбачиться (Врх.)]. Танцовать -ваясь - танцювати в'юнко, (грубо) вихилясом;

2) -ться перед кем - крутитися, плазувати перед ким, тупцювати, увихатися коло кого, запобігати ласки в кого.

* * *

несов.; сов. - изв`иться

1) звива́тися, зви́тися (зів'ю́ся, зів'є́шся), ви́тися, пови́тися, в'юни́тися, зав'юни́тися, змії́тися, зазмії́тися; (о дороге, реке) крути́тися (кру́титься), покрути́тися, несов. кривуля́ти

2) (несов. перен.: изворачиваться, угодничать) увива́тися, звива́тися; ( пресмыкаться) плазува́ти

1) см. Выливание;

2) -ние перед кем - виливання (своїх чуттів) перед ким, звірювання, оконч. звірення кому. [Особа, що дала причину до тих звірювань, була їй зовсім чужа і незнайома (Франко)].

* * *

1) ( о жидкости) ви́лив, -у, вилива́ння

2) перен. ви́лив, вилива́ння, зві́рення; ( обнаружение) ви́явлення

-ница

1) шукач (-ча), шукачка, шукальник, шукальниця, (назойливый) шукайло (общ. р.). -тель приключений - авантурник, (порицат.) пройдисвіт, паливода; (невинн. характ.) шукай-біда, гонитель за пригодами;

2) см. Истец;

3) (у кого, перед кем) запобігач (- ча), запобігачка в кого, перед ким;

4) (зависимый делец) інтересант;

5) (трубка у телескопа) шукач (-ча), наставляч (-ча).

* * *

см. Лакейничать.

* * *

1) бу́ти лаке́єм, служи́ти лаке́єм

2) ( перед кем - угодничать) презр. плазува́ти, лакеюва́ти, стели́тися (перед ким), підлабу́знюватися (до кого)

1) лапка, (зап.) лабка. Ходить на задних -ках перед кем - ходити перед ким навшпиньки;

2) см. Лапник;

3) бот. Кошачьи -ки (Antennaria dioica L.) - котячі лапки (- пок), нечуй-вітер (-тру). Гусячьи -ки (Potentilla anserina L.) - гусячі лапки (-пок), гусятник (- ка и -ку), золотниця.

* * *

1) уменьш.-ласк. ла́пка

2)

1) неправду казати, брехати, (иногда) побріхувати, (шутл.) москаля везти (підпускати), смаленого луба плести, в брехунівку заїздити; см. Врать. [Брехати не ціпом махати (Номис). Бреше, як шовком шиє (Номис). Підвезе він вам москаля (Куліш)]. -ать на исповеди - на сповіді неправду казати, (шутл.) попа в решеті возити. -ать в глаза - в живі очі брехати. Он лжёт, как по писанному - бреше, як із книги чита (вичитує). Кто лжёт, тот и крадет - хто уміє красти, той уміє й брехеньку скласти (Номис);

2) см. Обманывать;

3) (на кого, перед кем, кому, в чём-л., на что-л.) неправду казати, брехати на кого, перед ким, кому, в чому, набріхувати на кого; срвн. Облыгать. Он нагло лжёт на меня - він нахабно бреше (набріхує) на мене. Зачем ты лжёшь на себя? - нащо ти на себе набріхуєш (клеплеш, пеню зводиш)?

* * *

лисичити, лиса вдавати. [Навіщо б я мала ховати очі та лисичити (Кропивн.). Він те бачить, та лиса вдає, заспокоює, вболіває (Кониськ.)].

* * *

и Невиноват в чём (чему) перед кем невинний, невинуватий у чому и чому, супроти (проти) кого и кому; см. Невинный 1 а. Он в этом, в том -ват - він у цьому (и цьому), у тому (и тому) не винний (не винен). Я ничем перед вами -ват - я нічого вам не винний (не винен), я нічого (нічим) вам не завинив. Я же -ват, что так случилось - я-ж не винний (не винен, я-ж не причиною), що так сталося (трапилося, скоїлося).

* * *

відповідальний. Быть -нным за что перед кем-либо - бути відповідальним, відповідати за що перед ким.

* * *

отчитаться перед кем давати, дати (складати, скласти) звіт кому, перед ким. [Делегати дають звіт загальним зборам]. См. Отчёт давать.

* * *

несов.; сов. - отчит`аться

1) ( давать отчет) звітува́ти, відзвітува́ти, звітува́тися, відзвітува́тися, роби́ти звіт, зроби́ти звіт, склада́ти, скла́сти звіт, дава́ти звіт, да́ти звіт

2) строит. (несов.) вичи́туватися, відчи́туватися

положить

1) (куда, где, на что) класти, покладати, покласти, (диалект.) ложити, положити, покладовити. [Клади книжки на стіл (на столі). Поклав гроші в скарбницю. Буду в землі козацькій-християнській голову покладати]. -жить лишнее (о приправах) - передати. [Передав куті меду]. -жить в кушанье что-л. крошеное - закришити чим. Разбив, -жить во что (о яйцах) - убити. [Я в сир троє яєць убила]. -жить головами или верхними концами в противопол. направл. - покласти митусь. [Рибки в пуделкові лежали митусь. Поклала снопи митусь]. -гать земные поклоны - доземні поклони покладати, бити. -жить земной поклон - покласти, ударити, забити поклін. -гать душу, за кого, что - покладати, покласти душу за кого, за що. [Пастир добрий душу свою покладає за вівці (Єванг.)]. -гать, -жить голову (жизнь) за кого, за что - головою накладати, накласти (наложити) за кого, за що; трупом лягати за кого, за що. [Він головою накладе за свою ідею (Крим.). За отчизну головами накладали]. -жить врага на месте - укласти ворога, зробити ворогові кінець. -жить убитыми многих - покласти, викласти. [Виклав ляшків, виклав панків у чотири лави]. -жить оружие перед кем - скласти зброю перед ким. -жить к ногам - скласти (покласти) до ніг. -гать, -жить начало, основание чему - закладати, закласти що, засновувати, заснувати що, зробити (покласти) початок чому, чого. [Шекспір поклав початок і справжньої сьогочасної комедії (Єфр.)]. -гать, -жить основание городу - осаджувати, осадити місто. -жить конец (предел) чему - зробити (покласти) кінець (край), берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада)]. -жить на ноты - покласти на ноти; завести в ноти. -гать надежду на кого - покладати (держати, мати) надію на кого. [Я на дядька Петра надію держала (Переясл.)]. -гать гнев на кого - покладати, положити гнів на кого. -гать резкую границу - ставити обруб; класти виразну межу. [Ніколи ми не можемо напевне визначити подію, щоб виразний ставила обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. Как бог на душу -жит - собі до вподоби; як заманеться. [Крутять моральними категоріями собі до вподоби (Єфр.)]. -гать, -жить жалованье кому, цену чему - покласти, класти, визначати, визначити, призначати, призначити, встановляти, встановити платню кому, ціну за що. [Платні мені визначено по три червінці на місяць. Треба дати за кожний стовп - кладім уже - по карбованцю (Звин.)];

2) (решать) покладати, покласти, вирішати, вирішити. [Поклали, що треба одружити Йона в-осени (Коцюб.)]. В военном совете -жили действовать наступательно - військова рада вирішила (поклала) наступати (робити наступ). -жить на чём - поєднатися, (редко) положитися. [Так і положилися, щоб Семен Іванович, коли тільки захоче, щоб і приходив (Квітка)]. Положено - (по обычаю) заведено. [Цей день заведено святкувати. Косарям заведено давати по чарці].

3) (думать, держаться мнения) гадати, думати, міркувати, покладати, уважати. [Я теж гадаю, що нічого не буде. Думаю, що на це пристати можна. Я так собі міркую, що нічого з того не буде путящого. Він так собі покладає: як піде чоловікові з якого дня, то так воно вже і йдеться (Коцюб.). А що, волики, як уважаєте: де будемо ночувати? (Драг.)]. -гаю, что - думка така, що…; я такої (тієї) думки; на мою думку; я такий, що…; (я так) гадаю, що и т. д. [Гадаю, що так буде найліпше]. Как вы -ете? - якої ви думки? як на вашу думку ? як ви гадаєте? и т. д. Надо -гать, что - мабуть так, що; треба думати, що. Положим - візьмімо, покладімо, припустімо, даймо. -жим, что это так - припустімо, що це так; нехай це буде й так. Его -гают умершим - про його думають, що вмер; його вважають (мають) за померлого. -гают, что это вы сделали - гадають (думають), що це ви зробили; думають на вас, що ви це зробили. Положенный и положённый - (куда, где, на что) покладений. -ный на ноты - заведений у ноти; (о жалованьи, цене) визначений, призначений, покладений, установлений; (надлежащий) належний (по обычаю) заведений.

* * *

1) ( думать) ду́мати, гада́ти; ( считать) уважа́ти; ( усматривать) убача́ти

2) (начало, конец) кла́сти, поклада́ти; (перен.: вкладывать) уклада́ти

о ком за кого перед кем заступатися, прохати, благати, упадати за кого перед ким; см. Ходатайствовать.

* * *

приклонить прихиляти, прихилити що, (пригибать) пригинати, пригнути що (дерево, гілку). [Я-б радніший тобі небо прихилити]. -ть голову перед кем - похиляти, похилити, схиляти, схилити голову перед ким. Негде голову -нить - нема де голову прихилити, нема до кого, нема де прихилитися, пригорнутися. [Нема де прихилитись в світі одиноким (Шевч.)]. -нить ухо - прихилити вухо. -нить к чему ухо (слушать со вниманием) - слух до чого, до кого схилити. Приклонённый - прихилений, пригнутий. -ться - прихилятися, прихилитися, пригинатися, пригнутися; (о голове) схилятися, схилитися, похилятися, похилитися.

* * *

несов.; сов. - приклон`ить

несов.; сов. - склон`ить

1) схиля́ти, схили́ти, -лю́, -лиш и мног. посхиля́ти, похиля́ти, похили́ти; (наклонять, нагибать) хили́ти и нахиля́ти, нахили́ти и мног. понахиля́ти, несов. клони́ти (клоню́, кло́ниш); ( к кому-нему) прихиля́ти, прихили́ти; ( голову набок) перехиля́ти, перехили́ти; ( опускать) опуска́ти, опусти́ти (опущу́, опу́стиш) и мног. поопуска́ти; (руки, ветви) попуска́ти, попусти́ти; ( гнуть) гну́ти, зігну́ти и мног. позгина́ти

2) (перен.: располагать к себе) схиля́ти, схили́ти; прихиля́ти, прихили́ти

3) (убеждать что-л. сделать) схиля́ти, схили́ти; прихиля́ти, прихили́ти

4) несов. грам. відмі́нювати, -нюю, -нюєш

1) страх, -у и -у; ( боязнь) о́страх, -у, по́страх, остра́шка

2)

1) (нареч.: очень, чрезвычайно) страх, страше́нно

2) в знач. сказ. страх

1) тріпоті́ти, тріпота́ти, тріпота́тися, трепета́ти, трепета́тися; ( дрожать) тремті́ти, дрижа́ти, ті́патися; ( чем - встряхивать) трі́пати; ( содрогаться) трі́патися, стрі́пуватися

2) (мерцать о пламени, свете) мерехті́ти, бли́мати, мигті́ти, миготі́ти; ( чуть виднеясь) мрі́ти

3) (перед кем-чем, при ком-чём, кого-чего - испытывать страх) тремті́ти, дрижа́ти (перед ким-чим, при кому-чому)

4) ( за кого-что - тревожиться) побива́тися (за кого-що, за ким-чим, ким-чим); потерпа́ти (за кого-що)

1) крути́тися [як дзи́ґа, дзи́ґою], верті́тися [як дзи́ґа, дзи́ґою]; ( вилять) виля́ти, (чем-л.: хвостом, веслом) маха́ти, крути́ти, верті́ти

2) (о дороге, ручье) звива́тися, крути́тися, ви́тися, в'юни́тися

3) ( перед кем ѕ лебезить) підлабу́знюватися, лабу́знитися, підле́щуватися (до кого), запобіга́ти (перед ким), упада́ти (коло кого)

4) ( прибегать к уловкам) крути́ти, виля́ти

1) (корить себя) картатися. [Скінчив, умовк і зсунув брови темні, немов картавсь, що видав таємницю (Л. Укр.)];

2) (покоряться кому, перед кем) коритися, по[с]корятися кому, упокорюватися кому и перед ким, улягати чому (Франко). [Їй мусять усі тут коритись (Васильч.)];

3) (виниться) винитися, признаватися до вини;

4) (перекоряться) перекорюватися и перекорятися, з'їдатися з ким.