не+честь

физ. сыпу́честь

техн.; физ. теку́честь

техн.; физ. тягу́честь

техн.; физ. хладотеку́честь

вверить звіряти, звірити, повіряти, повірити, доручати, доручити, приручати, приручити, довіряти, довірити. [Ти мене покидаєш, кому-ж мене приручаєш? (Метл.). Честь свою і долю звіряти комусь (Грінч.)].

* * *

несов.; сов. - вв`ерить

-ся, воздать, -ся

1) віддавати, -ся кому за що, віддати, -ся [Віддай їм по їх ділах (Л. Укр.). За кров і пожари пеклом гайдамаки ляхам оддадуть (Шевч.)], відплачувати (кому за що), -ся, відплатити, -ся; (отомстить за что) відплатити що і за що [Нам треба відплатити українську недолю]; (саркаст.) віддячити [За наші кривди бог тобі віддячить]. - дать за дружбу, за услугу - віддружити кому чим. [Так от чим мені віддружи! (Квіт.)];

2) (оказывать) віддавати (кому, що), -ся віддати, -ся. -давать, -дать почести - віддавати, віддати хвалу, честь кому. -давать, -дать равным за равное - віть за віть віддавати (сов. віддати). Возданный - відданий, відплачений.

* * *

несов.; сов. - возд`ать

для [Не для пса ковбаса, не для кицьки сало. Для тебе сина породила (Шевч.)], за-для. [За-для нього зробила (Квітка). За-для таких бідаків кохання немає (Крим.)], до [Слова - до ради, руки - до звади. Книжки до читання], на кого, на що, під що [Тут на вовків привілля: ліс великий та густий. Мішок на жито (під жито). Маю борошно на продаж. А що ви, люди, робите? Гріб на Саломона (Руд.). Такі курси заводять на те, щоб було більше тямущих], про [Єсть, та не про вашу честь. Не про тебе виростала (Черн.). Робота про всіх знайшлася (Кониськ.). Всі вони друкуватимуться тільки про людей тямущих (Куліш). Крам, потрібний людям про життя (Єфр.)]. Одёжа для праздника, для будний и т. д. - одежа про свято, про будень. Сорочка про неділю]. Для чего? - нащо? на віщо? чому? для чого? за-для чого? про що? Не для чего - нема чого, нема нащо, нічого. [Нічого (нема чого) й ходити туди].

* * *

предл. с род. п.

1) для (кого-чого); ( при указании на назначение предмета иногда) на (що); (ради кого-чего; по случаю чего) ра́ди, зара́ди, за́для (кого-чого)

2) (в отношении кого-чего-л., в условиях чего-л.) для (чого); (при указании на несоответствие, несоразмерность состояния, качества, действия, условий) на (що)

1) быть должным - см. Долженствовать;

2) належний, належитий; (справедливый) слушний. [Належну честь я віддаю йому. Дав за це слушну заплату]. Должная (т.-е. причитающаяся) сумма - належитість (р. -тости), належна сума. [Належну мені суму доручаю здобути такому-то];

3) (быть должным кому) - бути винуватим, винним. [Вона мені винна не копійку і не дві. Ти винен і віддати повинен].

* * *

1) ( подобающий) нале́жний

2) ( имеющий на себе долг) заборго́ваний

заслужений, (надлежащий) належний, належитий. [Належиту честь-шану віддати]. Достодолжно - заслужено, належито, як личить, як годиться. [Вшановано його як личить].

* * *

заслуга, (услуга) послуга. [Се робило його життя, його завдання тяжким, але зате й заслугу його робить більшою (Грінч.). Котюзі по заслузі (Номис). А послуги мої сенату скажуть за мене слово голосніше (Куліш)]. Поставить кому в -гу что - поставити, признати кому за заслугу що (Стебн.). Унижать, уменьшать свои -ги - понижати, зменшувати свої заслуги, (образно) низитися. [Ти надто низишся вже: ти гордуєш своєю славою ще більш, ніж нами (Куліш)]. Награждать, воздавать по -гам - нагороджувати по заслузі, віддавати заслужене (шану, честь и т. п.).

* * *

1) кому, чему (неверность) - зрада кого, чого, (предательство чьё) зрада, зрадництво чиє. [Честь примушує за зраду так платити (Самійл.). Все нагадувало їм про їхню недавню ганьбу, безсилля й зрадництво (Єфр.)]. Склонный к -не - зрадливий, зрадний;

2) зміна, відміна, переміна; срвн. Изменение.

* * *

поклониться кланятися и уклонятися, (в песнях) поклонятися, уклонитися, поклонитися кому, (прощаясь ещё) відклонятися, відклонитися. [Батькові й неньці поклоняйся (Пісня). Молодий і молода відклоняються батькові й матері (Сл. Гр.)]. -ться почтительно - уклонятися шанобливо, поштиво; чолом давати (віддавати, віддати). [Увійшов у хату, віддав чолом господареві (М. Грінч.)]. -ться в пояс - уклонятися низько, низьким поклоном. -ться земно - бити (сов. ударити) чолом, падати (упасти) в ноги (до ніг) кому, уклонятися до землі, чолом доземний (уклін) дати, (презр.) п'яти лизати кому. [Ударили чолом перед нашим столом (Пісня)]. Не стоило и -ться кому - не варт було й голову клонити (кланятися) перед ким. -ться кому чем - дарувати кому що, на ралець давати кому що. -юсь вам этим конём - дарую вам цього коня. -нился ему сотнею рублей - відніс йому на ралець сотню карбованців. Просить -няясь - прохати уклінно. -ться (передавать поклон кому) - поклонятися (сов. поклонитися), кланятися кому, до кого, поклона переказувати (посилати) кому, (сов. перекланятися кому од кого), вітати кого (поклоном). [Вітайте його від мене (низьким поклоном)]. Берёт так -ется, а возьмет, так чванится - як позичає, то всі боги викладає, а як віддає, то в батька-матір лає (Номис).

* * *

1) цап (-па), (зап.) цапур (-ра) (Верхр.), козел (р. козла и кізла), ласк. цапусенько, соб. цапня (-ні). [Вуса - честь, а борода і в цапа, есть (Приказка)]. Каменный -зёл - см. Козерог 1. -зёл отпущения - козел (цап) відпущення (розгрішення). Стать -лом (на четвереньки) - стати цапки, рачки. Дать -ла - стрибнути, скокнути, кинутися (пуститися) бігти стрибом, плигом. Прыгать -лом - стрибати (плигати), як цап. Взять на -ла (ребёнка) - взяти (дитину) на копки, підійняти собі на плечі (дитину). Доить -ла - см. Мочиться 2. Драть -ла - козу (козли) дерти. Петь -лом - пускати цапа, козлякувати, на цапиний глас співати. Пустить -ла (скозлоголосить) - підпустити (вивести) цапа. Пустить -ла в огород - пустити цапа в капусту. Как от -ла молока - як з цапа вовни (Кон.), як з бика молока;

2) (о глупом человеке) цап. [Дурний, як цап (Поділля). Ой, цап з мене, цап! (Звин.)];

3) (козлиная кожа) см. Козлина 2;

4) (ворот) ручний коловоро[і]т (-роту);

5) (скамейка, на которой секли школьников) кобилка, лавка.

* * *

1) цап, козе́л, -зла́

2) мет., спорт. и пр. козе́л

козыривать, козырнуть

1) (ходить с козыря) козиряти, козирнути, заходити, зайти (піти) козирем. [Добре йому козиряти з такою картою! (Київщ.)];

2) (отдавать честь) козиряти кому и перед ким, вітати кого під козирок;

3) кого, кому - (стращать) погрожати и погрожувати кому, насварятися на кого; (бранить) картати, кобенити, коренити, лаяти на всі боки (заставки) кого;

4) (о птице, бумажном змее) козиряти, вихатися, поринати. [Моя змія краще літає, рівно, а твоя все козиряє,- мабуть, хвіст малий (Київщ.)].

* * *

несов.; сов. - козырн`уть

1) см. Льстивый;

2) (приятный) любий, втішний; (заманчивый) принадний, (желательный) бажаний; (почётный) почесний; (одобрительный) хвальний, похвальний, прихвальний, підхвальний, прихильний; (слишком) перехвальний. -ное внимание - втішна (почесна) увага. Оказать -ное внимание кому - вшанувати увагою кого. -ный отзыв - (по)хвальний (прихильний) відзов (-зову), (по)хвальна оцінка, (слишком) перехвальний відзов, перехвальна оцінка. -ное предложение - принадна (почесна) пропозиція. -ная рецензия - підхвальна (прихильна) рецензія. -ные слова - втішні слова. Слишком -ная похвала - перехвала. Его похвала не -на мне - до його хвали я байдужий; його хвала не цікава (не честь) мені. Награды эти не -ны мне - я не (надто) ваблюся (кваплюся) на ці нагороди.

* * *

1) ( утешительный) уті́шний; ( приятный) приє́мний; ( одобрительный) похва́льний, схва́льний; ( заманчивый) прина́дний

2) ( коварный) підсту́пний, лука́вий

лишиться чего збуватися, збутися, позбуватися, позбутися чого, збувати, збути що, позбавлятися, позбавитися чого, (вульг.) рішатися, рішитися чого, (терять) втрачати, тратити, втратити, страчувати, стратити, теряти, втерять що. [Був собака в приймах, та й хвоста збувсь (Звин.). Сироти змалку позбулися рідної матері (Мирн.). Він пальця збув на війні (Хорольщ.). Улас рішився своєї шкапи (Квітка). Ти втратив службу і все через мене (Коцюб.). Свою красоньку втеряла (Пісня). Були ми зроду не дуже так маєтні, а тоді й ті невеликі добра утеряли (Л. Укр.)]. -шаться, шиться имущества, состояния - позбуватися, позбутися добра (майна, маєтности), (за смертью) відумирати, відумерти чого. -шаться, -шиться чувств, сознания - умлівати, мліти, умліти, непритомніти, знепритомніти, тратити, втратити притомність, (з)омлівати, (з)омліти, знеживитися, обмертвіти. [Хитнувсь, звалився з трону та й умлів (Крим.). Катря стоїть, як стіна біла, і бачу зомліває (М. Вовч.). Андромаха мліє (Л. Укр.). Домна ревне плакала, мало не омлівала (Коцюб.). Ударився так здорово, що аж знеживився був (Черніг.)]. -шаться, -шиться ума, рассудка - позбуватися, позбутися розуму, (грубо) глузду, безглуздіти, збезглуздіти, (с ума сходить) божеволіти, збожеволіти, (грубо) зсуватися, зсунутися з глузду, відбиватися, відбитися глузду, дуріти, здуріти. Он внезапно -шился разума - йому раптом відібрало розум; він раптом стерявся (збожеволів). - шаться, -шиться здоровья - позбуватися, позбутися (збуватися, збутися) здоров'я, тратити, стратити здоров'я. -шиться головы - збутися голови. -шиться зрения - втратити зір, втеряти очі, отемніти, стемніти (на очі). Он -шился зрения ещё в детстве - він стемнів ще в дитинстві. -шиться зубов - позбутися зубів, з[о]беззубіти. -шиться речи, голоса - втратити (стратити) мову (голос). [Німий, як людина, що несподівано втратила голос (Коцюб.). Руки й ноги однялись і мову стратив (Тобіл.)]. -шиться сил - знесилитися, з(не)могтися, висилитися, (по)збутися сили, стратити силу, знебути силу. [Вже сил збулась до бороття (Самійл.). Впав знеможений раб, стративши сили свої (Вороний). Я свою силу знебув (Звягельщ.)]. -шиться доверия, уважения, расположения, дружбы - позбутися довіри, пошани, прихильности, приязни в кого, зневіритися кому, втратити чию віру и т. д., відпасти ласки в кого. -шиться права - (по)збутися права, відпасти права, (права голоса) втратити право голосу. -шиться славы, чести - збутися доброї слави, чести, втратити (втеряти) добру славу, честь. -шиться сна - втратити сон, збутися сну. Он -шился сна - він втратив сон, збувся сну, йому відібрало сон, йому сну немає. -шиться надежды - стратити надію, збутися надії. [Стоїть, благає, збувшись всіх надій (Грінч.)]. -шиться матки (об улье) - збутися матки, зматчіти.

* * *

несов.; сов. - лиш`иться

1) (оставаться без кого-чего-л.) втрача́ти, втра́тити, стра́чувати, стра́тити (кого-що), позбавля́тися, позба́витися, позбува́тися, позбу́тися, збува́тися, збутися (кого-чого); ріша́тися, ріши́тися (кого-чого)

2) страд. несов. позбавля́тися

могутність, (реже могучість), потужність, (велико)можність, можновладність (-ости); (власть) потуга, можновладство, можновлада, сила, міць (р. моци). [Могучість, щастя і свобода (Франко). Був подібний до Баала в час його потужности (Л. Укр.). Над усяку честь і славу жадала можновладства (Куліш)].

* * *