не+хами!

* * *

gener. se signaler (чем-л.), faire marqué

* * *

1) gener. faire le mariole, faire montre de(...), faire ostentation de (qch) (ся, чём-л.), se piquer (чём-л.), gasconner

2) colloq. blaguer, crâner

3) argo. vanner

* * *

1) gener. faire des effets de(...), faire le matamore, faire profession de(...) (чем-л.), faire étalage de (qch), fanfaronner, jeter, se donner les gants de(...), se faire valoir, se louer de (qch) (чем-л.), se vanter, se vanter de (qch) (чем-л.), targuer (se; de qch), se parer

2) colloq. se gonfler

1) parader vi, se montrer

2) ( чем-либо) перен. faire parade de, faire montre de; étaler vt ( выставлять напоказ)

* * *

1) gener. faire du frou-frou, faire gloire de, faire parade de (qch) (чем-л.), faire étalage de (qch), se pavaner, s'afficher (La jeune femme s'affichait partout avec son riche amant.), pavaner (se), parader

2) ironic. faire le beau

3) liter. afficher (чем-л.)

1) ( препятствие) intralcio м., impedimento м.

2) ( искажения) помехи disturbi м. мн., interferenze ж. мн., perturbazioni ж. мн.

* * *

1) impedimento m, ostacolo m, intralcio m

2) мн. поме́хи физ. disturbi m pl, interferenze f pl

* * *

1) gener. imbarazzo, incaglio, inceppamento, sconvenevolezza, impaccio, contrarieta, contrasto, (неожиданная) contrattempo, disappunto, frastorno, impedimento, impiccio, inciampo, intralciamento, intralcio, remora, rintoppo, sturbamento, sturbo, traversa

2) liter. barriera

3) brit.engl. handicap

4) econ. interposizione, ostacolo, turbativa

5) radio. rumore

6) special. perturbazione

vt; Арг.

- empulgarse

1) Арг.; нн. вести́ себя́ вызыва́юще, хами́ть ( старшим)

2) напива́ться

3) Куба не доверя́ть, стать недове́рчивым

4) Ч. опаса́ться, подозрева́ть

vi; Арг., Ур., Ч.

adj; Ч.; нн.

adj; П.

1) блошли́вый, с бло́хами

2) перен. прихра́мывающий ( от песчаных блох при ходьбе)

1) Ч. быть нело́вким, быть неуклю́жим

2) груби́ть, хами́ть

1) жа́лоба

2) жа́лобный во́зглас, стон, вздох и т п; се́тование, причита́ние, стена́ние чаще мн

3) (de uno; algo) основа́ние, по́вод пожа́ловаться, для жа́лобы (на кого; что), для недово́льства (кем; чем); прете́нзия (к кому; чему)

4) (contra uno; de; por algo) офиц, юр жа́лоба (на кого; что), прете́нзия (к кому; чему), тж реклама́ция ( к кому; по по́воду чего)

5) реже = querella 2)

1) гоньба, ганяння, гоніння, гонитва за чим. [Гонитва за втіхами життя];

2) (у ямщиков: езда, перевозка проезжающих) їзда, розгін (р. -гону). Большая гоньба - ганянина. [Всі коні в розгоні. Така коням ганянина].

* * *

см. Запрядать.

* * *

навьючить нав'ючувати, в'юкувати, в'ючити, ючити, нав'ючити, навантажувати, навантажити, наладовувати, наладувати, обладовувати, обладувати кого, що чим, що на кого, на що, (о мног.) понав'ючувати, пов'ючити, понавантажувати, поналадовувати. [Нав'ючивши пашню на осли свої, рушили звідти (Куліш). Понав'ючуйте скотину свою (Н.-Лев.). Раба малого, нездужалого навантажив усяким покупом, як того мула (Л. Укр.). Обладував ослін міхами з вином (Л. Укр.)]. Навьюченный - нав'ючений, в'юкований, навантажений, на[об]ладований, понав'ючуваний и т. п. -ться - нав'ючуватися, нав'ючитися, понав'ючуватися; бути нав'ючуваним, нав'юченим, понав'ючуваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - навь`ючить

нагрузить

1) что, кого чем, кем - навантажувати що, кого чим, ким, вантажити що на що, що чим, навантажити що, кого чим, ким, ладувати що на що, налад(н)овувати, налад(н)увати що на що, що чим, ким, облад(н)овувати, облад(н)увати що, кого чим, вилад(н)овувати, вилад(н)увати що чим, ким, накладати, накласти чого на що, на кого, рих[ш]тувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати що на що, (только воз, сани) хурувати, нахурувати що чим (о мног.) понавантажувати и т. п. [Навантажиш було віз снопами (Хата). Не годиться поганенький возик тяжким заліззям вантажити (Сл. Гр.). По весні човни споруджали, медом, воском, бранцями наладовували (Куліш). Він обладував ослів міхами з вином (Л. Укр.). Шістнадцять возів житом нахурували та й повезли (Радомищ.). Високо нахурували воза скринями та подушками (Богодух.)]. Чересчур -ть - (за)надто багато (важко, через лад) навантажувати и т. п., (воз и т. п. ещё, диал.) наричувати, наричити (воза и т. п.); (перегружать) перевантажувати, перевантажити що, кого чим. [Було батько як наричить гарбу, хоч яка пара коней не потягне, - хіба воли (Бердянщ.)];

2) (возлагать обязанности работу на кого) покладати, покласти обов'язки на кого, навантажувати, навантажити кого чим, (поручать) доручати, доручити кому що, (обременять) обтяжувати, обтяжити кого чим, (перегружать) перевантажувати, перевантажити, перетяжувати, перетяжити кого чим. Нагружённый -

1) навантажений, ладований, налад(н)ований, облад(н)ований, вилад(н)уваний, нарих[ш]тований, нахурований, понавантажуваний и т. п.; перевантажений. [На возах, навантажених усяким крамом (Н.-Лев.). Він захопив ладовану галеру (Куліш). Хури, наладновані золотими снопами (Коцюб.)];

2) навантажений, обтяжений, перевантажений, перетяжений. -ться -

1) навантажуватися, навантажитися, ладуватися, налад(н)овуватися, налад(н)уватися, облад(н)овуватися, облад(н)уватися, вилад(н)овуватися, вилад(н)уватися и т. п., (о мног.) понавантажуватися и т. п.; бути навантажуваним, навантаженим, понавантажуваним и т. п. [Бричка ущерть виладнувалася жінками (Коцюб.)]. Судно, вагон -ется - судно, вагон навантажують. Он -жён обязанностями свыше всякой меры - він обтяжений (його обтяжено) обов'язками над усяку міру (аж надто, через лад);

2) (выпивать лишнее) перебирати, перебрати через край, (грубо) наливатися, налитися, наджулитися, набратися як квач, насмоктатися. Он сегодня порядочно -зился - він сьогодні таки добре під чаркою, (грубо) він сьогодні набрався (насмоктався) як квач (налився, що й світа не бачить);

3) (плотно покушать, сов.) добре (цупко) попоїсти, вкласти чималенько чого, напакуватися чим, чого, (грубо) насадитися чого, викласти живота чим. [Так напакувався пирогами, що й не здишеться (Богодух). Насадився галушок, що й не продихне (Зіньківщ.). Викладе живота галушками, - і покинув робити! (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - нагруз`ить

насладиться чем тішитися, натішитися, утішатися, навтішатися, розкошувати, порозкошувати, розкошуватися, нарозкошуватися чим и з чого, втіхи (насолоди, розкоши и розкошів) зазнавати, зазнати з чого, кохатися в чому, насолоджуватися, насолодитися з чого и чим, усолодитися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милувати(ся), любуватися чим, в чому и з чого, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакувати що, насмакувати чого, ласувати(ся), поласувати з чого и чим, (упиваться) упиватися, упитися чим. [Душа його життєвою гармонією тішиться що-найповніше (Крим.). Чи довго-ж тішився він тим щастям? (Коцюб.). Втішаюся письменство та музикою (Крим.). Не дала фортуна навтішатись (Куліш). О, живіте, кохайтеся, первістки зривайте, розкошуйте, танцюйте, вино наливайте! (Л. Укр.). Всіх більше розкошувала нею (оперою) «молода княгиня» (Куліш). Розкошуючи після смачного обіду, спокійно пихкав цигаркою (Грінч.). Обідав швидко, не смакуючи та не розкошуючись (Франко). Нарозкошувався я за свій вік і коханням і всіма втіхами життьовими (М. Грінч.). Не можу, як ви, кохатися в цій мертвій природі (Грінч.). Моє життя складається з того, що я насолоджуюся наукою та поезією (Крим.). Улакомимось, усолодимось (ягодами) донехочу (М. Вовч.). Він (Котляревський) милується в описах оцієї животної сторони, малюючи здебільшого пияцтво, розпусту та чвари (Рада). Ніхто не міг любуватися вільними думками, бо його ждала кара (Павлик). Я смакував науку (Крим.). Ми й сами всього того доволі поначитувались і насмакувались (Куліш). Пан ласував з переваги своєї над убогим чоловіком (Куліш). Ласуйся, мов чистим медом, солодкою росою сну (Куліш). Хотів довше поласувати і почав крутити бублик у руках, нюхати, як він пахне (Грінч.). Лежав у холодку під деревом, упиваючися свіжим запашним повітрям (Грінч.)]. -диться жизнью - натішитися життям (з життя), (диал.) нажитися. [Ціле літо така гарна погода, - можна нажитись! (Звин.)].

* * *

несов.; сов. - наслад`иться

откупиться от чего відкуплятися, відкупатися, відкуповуватися, відкупитися, (о мног.) повідкуплятися від кого, від чого или чого чим, викуплятися викупатися, викупитися з чого, від чого, окупатися, окупитися з чого, скупитися чого, (подкупом) відкуплятися, відкупатися, відкупитися від чого чим. [А я смерти не боюся, я від смерти відкуплюся. Викупивсь од панщини. Відкупалась тітка горіхами - не хоче і горіхів (Марко В.)].

* * *

несов.; сов. - откуп`иться