неба

1) небосхил (-лу), (небосвод) небозвід (-воду). [Небосхил нерухомо схиливсь, і пливло ясне сонце горою (Грінч.). На південно-західньому краю небозводу висіла чорна хмара (Франко)]. Литературный, политический и т. п. -склон - літературний, політичний и т. п. небосхил (обрій, гал. овид). [Оповідання Марка Вовчка блиснули на нашому літературному небосхилі (Рада). Хмари на нашому політичному овиді (Діло)];

2) (горизонт) крайнебо (-ба), обрій (-рію), (гал.) овид (-ду), (реже) небосхил. [Чорна хмара обіймала крайнебо (Коцюб.). Око бігло снігами аж до крайнеба і не мало на чому спинитись (Коцюб.). Темна хмарка на обрії, тонка курява диму, таємниче росла з порожняви в ясне небо (Кінець Неволі). В квітах палає небосхил (Олесь). Небосхил горить і віти золотить (М. Рильськ.)].

* * *

1) ( край неба над линией горизонта) небосхи́л, -у, крайне́бо, небокра́й, -кра́ю, о́брій, -рію

2) см. небосвод

нрч. небувало, (необычайно) незвичайно, надзвичайно, (неслыханно) нечувано. По -ло дешёвой цене - за небувало дешеву ціну, нечувано дешево.

* * *

I. 1) (не бывший прежде) небувалий. [Ще небувалая подія (Київ)]. -лый в чём - небувалий у чому. [Небувалий в історії факт (Пр. Правда)]. Как ни в чём -лый - наче й (мов і) не було нічого, любенько, любісінько;

2) (необыкновенный) небувалий, (о чувствах, характере и т. п. ещё) несвітський, несвітній; (неслыханный) нечуваний; (странный) химерний. [Серед фіолетових сполохів блискавки і небувалого граду (Країна Сліпих). Образа здавалася їй такою великою, несвітською, що… (Грінч.). Дізнав він несвітського одчаю (Л. Укр.)];

3) (вымышленный) небувалий, вигаданий;

4) (не бывший где, неопытный) небувалий, що не був(ав) у бувальцях. [Людина з його небувала (Бриж.)].

II. Небывалый, сщ. - небувалий (-лого), небувалець (-льця).

* * *

1) небува́лий; ( необыкновенный) незвича́йний, надзвича́йний; ( неслыханный) нечу́ваний; ( невиданный) неба́чений, неви́даний; ( невообразимый) несві́тський, диал. несвітній; ( вымышленный) ви́гаданий

2) (нигде не бывавший, неопытный), небува́лий

небажаний. -но было бы - небажано було-б, небажана річ була-б, не хотілося-б.

* * *

безупинний, невпинний, безнастанний, ненастанний, безустанний, безперестанний, (немолчный) неу[в]гавний, безугавний, невгавущий, (всегдашний) повсякчасний, завсідній, разуразний; срв. Безостановочный. [Безупинне шукання людини (Крим.). У безупинній боротьбі (Пр. Правда). Гудіння робилося рівним, безупинним (Корол.). Я всю силу, що мав я і маю, на роботу невпинную клав (Грінч.). А надворі, неначе потоп, - дощ невпинний (Л. Укр.). Безнастанний біль (Київ). Ненастанні розмови (Франко). Ненастанний рух людей (Павлик). Безустанна війна (Куліш). Він аж зблід від безустанного зворушення (Коцюб.). Серед неугавної роботи (Грінч.). То до неба посилає гімни степ свої нічні - гармонійні, безугавні, невимовно чарівні (Чернявськ.). Тоді напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща (М. Вовч.). Україна колотиться невгавущим колотом бунту (Куліш). Повсякчасне горе (Крим.)].

* * *

невгодний, недогодний, нелюбий кому. [Сердита хазяйка - тікаю, невгодна - кидаю (Номис). Вона йому недогодною стала (Н.-Лев.)].

* * *

1) союз - а) ні, (экспрессивнее) ані. [Кругом ні билини! (Шевч.). На небі нема ні зорі (Л. Укр.). На синьому небі ані хмариночки (Н.-Лев.)]. У него ни копейки денег - у його ні шеляга (грошей), (шутл.) у його ані копія. Ни даже - ні (ані) навіть. [А що він за це одержував? - Ні навіть належної пошани (Кінець Неволі)]. Ни души - ні духа (живого), ні (живої) душі, ні людини. [Добіга до полонини віла… леле боже! там нема ні духа, тільки чорна вся трава од крови (Л. Укр.). Ні душі ні в вікнах, ні круг хати не видно (М. Рильськ.). Нігде ні живої душі (Н.-Лев.). Ні людини кругом (Остр. Скарбів)]. На улице ни души - на вулиці (а)ні душі ((а)ні духа живого, нікогісінько, (фам.) ані лялечки). Ни духу (нет) - нічогісінько (нема). Ни капли - см. Капля 2. Ни крошки - см. I. Крошка 1. Ни малейшей надежды и т. п. - (ані) найменшої надії и т. п.; срв. Малейший. Ни с места - см. Место 1. Ни слова - а) ні (ані) слова, (как в рот воды набрал) (а)ні пари з уст. [Ні слова не мовить, мовчить (Л. Укр.). Вона-ж ні пари з уст - і глянула зненацька (М. Рильськ.)]. Не произнёс ни слова - ні (і) слова не промовив (не вимовив), і пари з уст не пустив. [Ніхто й слова не промовить (Шевч.)]; б) (молчать!) ні слова!; см. ещё Нигугу. Не говоря ни слова - не мовлячи й слова. Ни боже мой! - далебі, ні! бігме, ні!, (и думать нечего) і гадки (думки) (такої) не май, і думати не гадай, і думку покинь. Ни гугу - см. Нигугу. Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть - см. Ничто (Ни за что). Ни в зуб не знать - нічогісінько (ні бе, ні ме) не знати. Ни один не - жадний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жаден) не, (значительно реже) жодний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жоден) не и (очень редко) ні жа[о]дний (ні жа[о]ден) не, ні один не; (никто) ніхто не; срв. (ниже) Ни единый и см. Один. [Ласкаве телятко дві матки ссе, а лихе жадної (Номис). З горла мого не виходить і жадного звука (Дніпр. Ч.). Облесник жаден не знав тебе (Грінч.). (Вітер) жодного села, хатинки не минає (П. Тичина). Без брехні ні жоден чоловік не сватався (Квітка). Ніколи ні жодної душі не обідив (ЗОЮР I). Ні одна ще зоря не була така гарна (Л. Укр.). Ні один співець її не вславив і ні один мистець не змалював (Л. Укр.)]. Ни один этого не говорит - ніхто (жадний, жаден) цього не каже. У него много книг, но он не прочёл ни одной - в його (він має) багато книжок, але (та) він не прочитав жадної (ні одної, і одної). Ни единый - жадний, жаднісінький, ні однісінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний. [Всіх перерізали, не втік ніже єдиний католик (Шевч.)]. Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п. - см. Никто. Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п. - см. Ничто. Ни за что (на свете) - см. Ничто. Ни к чему, нрч. - см. Никчему. Ни - ни (при перечислении) - ні - ні, ні - ані, ані - ні, ані - ані, ні (ані) - (а) ніже. [Ні батька, ні неньки: одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.). Ні руху, ні людей (М. Рильськ.). Ні бога, ні чорта (П. Тичина). Як не було ще нічого: буття й небуття, ні етеру, ні неба (Л. Укр.). Ні на землі, ні в пеклі, ні в раю він (Данте) не забув своєї Беатріче (Л. Укр.). Він не забув його (сонце) ні в темряві понурій, ані при хатньому багатті (Л. Укр.). Ані битись, ні втекти (Рудан.). Ані зустрічи, ні проводу, без мети і навмання (М. Рильськ.). Не дошкуляють тут нас ані Австер, ні те честолюбство, ані пропасниці люті, ні смерти осінній ужинок (М. Зеров). Ані встати, ані сісти (Сл. Гр.). Я ні трохи не хочу заперечити ані високої літературної вартости (цих) творів, ані ваги їх в історії нашого літературного руху, ані їх великих заслуг (Грінч.). Не минайте ані титла, ніже тії коми (Шевч.)]. Ни этот, ни никакой - ні цей і ніякий. Ни он, ни никто - ні він і ніхто. Ни тебе, ни никому - ні тобі і нікому; ні тобі, ні кому. Ни да, ни нет - см. Нет 2. Ни так, ни сяк - ні так, ні сяк; ні сяк, ні так. Ни так, ни сяк, ни этак - ні сяк, ні так, ні о(н)так; ні сяк, ні такечки (ні онтакечки). Ни тот, ни другой - ні той, ні той. Ни туда, ни оттуда - ні туди, ні звідти. Ни туда, ни сюда - ні туди, ні сюди. Ни дать, ни взять какой кто - достоту (достеменно, достеменнісінько, існісінько, точнісінько) який хто, і спереду й збоку який хто, чистісінький, достеменнісінький, існісінький, точнісінький, (вылитый) викапаний хто. [У жупані - кругом пані і спереду й збоку (Шевч.)]. Ни кожи, ни рожи - см. Кожа 1. Ни из короба, ни в короб - см. Короб 1. Ни рыба, ни мясо - см. Мясо. Ни к селу, ни к городу - ні до ладу, ні до прикладу; ні сіло, ні впало, (грубо) ні к лісу, ні к бісу; ні для нашої внучки, ні для бабиної сучки; (некстати) не до речи, недоречно; як Пилип з конопель, як собаці п'ята нога. Ни то, ни сё - ні те, ні се; ні сякої, ні такої; (шутл.) ні теє, ні онеє. [Ви така ось, - ні те, ні се (Влизько)]. Ни с того, ни с сего - ні з того, ні з сього; ні сіло, ні впало; з доброго дива. [Він раптом ні з того, ні з сього здригався (М. Хвильов.). А він - ні сіло, ні впало - причепився до мене (Грінч.). Одного разу сей дурень їй каже так - ні сіло, ні впало: «чи ви-б мене не одружили?» (Грінч.)]. Ни за что, ни про что - ні за що, ні про що; дарма, дурно; б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч. Где ни - хоч де, хоч- би де, хоч де-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходив, де вже не молився, але, видно, жаден бог не змилосердився (Рудан.)]. Где бы ни - хоч би де, хоч де-б, (изредка) де-б не. Где бы вы ни были, я вас найду - хоч-би де ви були, я вас знайду. Где бы то ни было, где ни есть - аби-де, будь-де, (диал. будлі-де), де припаде, де трапиться. Как ни, как бы ни, как ни попало - см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён - хоч який він розумний, хоч який він був розумний. Как вы ни остерегайтесь - хоч-би як ви стереглися (береглися). Уж как ни, как бы ни (было), а… - см. Как 2. Как бы то ни было - хоч-би (там) як, хоч-би (так) що, будь-як-будь, будь-що-будь. [Будь-що-будь, церква місце публічне (Франко)]. Какой ни - хоч який, хоч-би який, хоча-б який, (изредка) який не. Какой бы ни, какой бы то ни было - см. Какой 2. Без какого и т. п. бы то ни было - без будь-якого, без ніякого и т. п. [Наша боротьба проти націоналізму мусить бути безумовна і без ніяких застережень (М. Скрипн.)]. Какой ни есть - аби-який, будь-який, (диал. будлі-який), який припаде, який трапиться, (раскакой) переякий. Когда ни - хоч коли, хоч-би коли, хоч коли-б, (изредка) коли не. [Хоч коли приїду, до тебе, тебе вдома нема (Київ). Коли не приїдеш до тебе, то пуття не бачиш (Мова)]. Когда бы ни - см. Когда 3. Когда бы то ни было - аби-коли, будь-коли, (диал. будлі-коли), коли припаде, коли трапиться. Который бы ни было - см. Который-нибудь. Кто ни - хоч хто, хоч-би хто, хоч хто-б, (изредка) хто-б не. С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же - з ким (тільки) я не говорив (не розмовляв), до кого не звертався (не вдавався), всі відповідали мені те саме. Кто бы ни, кто бы то ни было - см. Кто 3. Куда ни - хоч куди, хоч де, хоч-би куди, хоч-би де, хоч куди-б и т. п., (изредка) куди не, де не; (каким путём) хоч кудою, хоч куди; хоч-би кудою, хоч-би куди, (изредка) кудою не, куди не. [Хоч куди-б пішов я, всі думки - про тебе (Крим.). Де не піду я, всюди твій розумний любий погляд сяє (Л. Укр.)]. Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека - хоч-би куди пішов, хоч-би де був, я зустрічаю цю людину. Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло - см. Куда 3. Сколько ни - хоч скільки, хоч-би скільки, хоч скільки-б, (изредка) скільки не. [Скільки літ не пройде, - під осінніми зорями умиратиме в щасті пливець (М. Рильськ.)]. Сколько бы ни - хоч-би скільки, хоч скільки-б, (изредка) скільки-б не. [Скільки-б терну на тії вінки не стяли, ще зостанеться ціла діброва (Л. Укр.)]. Сколько бы то ни было, сколько ни есть - аби-скільки, будь-скільки, скільки є, скільки припаде, скільки трапиться. Что ни - хоч що, хоч-би що, хоч що-б, (изредка) що не. Что ни сделает, всё неудачно - хоч що зробить (хоч-би що зробив), усе невдало. Кто что ни говори - хоч-би хто що казав. Что он ни говорил, его не послушали - хоч що (вже) він казав (говорив) или чого (вже) він не казав (не говорив), його не послухали. Что бы ни - хоч-би що, хоч що-б, (изредка) що-б не. [Справжніх чуд не буває, хоч-би що там ви говорили (Велз)]. Что бы то ни было - аби-що, будь-що, (диал. будлі-що), хоч що, хоч-би що, що припаде, що трапиться. Во что бы то ни стало - хоч-би (там) що, хоч-би що там було, хоч що-будь, будь-що-будь. [Польський уряд ухвалив хоч що- будь повернутися «лицем до моря» (Пр. Правда)]. Что ни на есть лучший - як-найкращий, що-найкращий, як-найліпший, що-найліпший;

2) нрч. - ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2. Ни-ни - ні-ні, аніні, аніже. [Тільки щоб свої знали: щоб начальство ні-ні (Ледянко). Не руш! аніні! (Липовеч.). «Із-за Німану ви отримали щось?» - «Нічого, аніні!» (М. Рильськ.). Сиди тихо! аніже! (Липовеч.)].

* * *

1) част. ні, усилит., ані; ніже́

2) (част. усилит.: после мест., нареч. перед глаг.) не; переводится также конструкциями с хоч

3) союз ні

скинути, звалити, (ц.-слав.) низринути, (о мног.) поскидати, позвалювати кого, що; срв. Низвергнуть (под Низвергать). [Мене низрине з неба (Куліш)]. Низринутый - скинутий и скинений, звалений, поскиданий, позвалюваний.

* * *

ніготь (р. нігтя), (зап., собств. коготь) пагність (-ностя); (у животных) пазур (-ра). [Правда на ніготь, а прибавиться на лікоть (Номис). Тонкі нігті в манікюрі (Сосюра). У мене пагність заломився (Брацл.)]. Грязные -ти - брудні (чорні) нігті. Под -тями траур (шутл.) - під нігтями чорна жалоба, нігті в чорну жалобу вбрані. Щётка для -тей - щітка (щіточка) до нігтів, нігтівка. С младых -тей (шутл.) - з жовтого дзюба, з пуп'яночку, з зеленочку, змалку, з малого малку, змалечку, з-замолоду, змолоду. Нос с локоть, а ума с -готь - виріс (високий) до неба, а дурний як (не) треба; борода виросла, розуму не винесла; під носом густо, над носом пусто (Приказки). -ти грызть (острить) на кого - гострити кігті (зуби) на кого. Обрезывать (стричь, остригать), обрезать (остричь) -ти - обтинати (стригти, обстригати), обтяти (обстригти), (о мног.) пообтинати (пообстригати, постригти) нігті. Прибирать (прижимать), прибрать (прижать) что к -тю - гарбати до себе що, загарбувати, загарбати (собі) що. Прижимать, прижать кого к -тю - прибирати, прибрати кого до рук, приборкувати, приборкати кого, (образно) в шори брати, взяти (убрати) кого. На -тях беляки (-ти цветут) у кого - нігті цвітуть у кого. [У кого нігті цвітуть, той має щастя (Етн. Збірн. V)]. По -тю (-тям) и зверя знать (ex ungue leonem) - знати лева по пазурах; по пазурах (з пазурів) звіра знати; видно пана по халяві (Приказка).

* * *

ныривать, нырнуть

1) (в воду, в воде, под воду и перен.) поринати и (реже) впоринати, поринути, пірнати, впірнати, впірнути, (диал. пуринати, пурнути), ну[и]ряти, ну[и]рнути в що, під що, куди и де, ну[и]рка дати, нурка піти, (погружаться) заринати, заринути и (диал.) зарнути, занурятися, зануритися в що, (юркнуть) гулькнути в що; (в воздухе: об аэроплане) ну[и]ряти, ну[и]рнути, ну[и]рка дати. [В хвилі човен порина (Шевч.). Поринав і виринав, мов шукаючи щось у воді (Л. Укр.). Бляшаний пароходик вислизнув з рук і поплив по помості, поринаючи носом, немов на хвилях (Коцюб.). Любо місяцю з зорями в воду поринати (Куліш). На ставі пишно лебідь плив, а гуси сірії край його поринали (Греб.). Од страху жаба впоринає (Рудан.). Замовкла русалочка, в воду поринула (Шевч.). Одежу зриває, у воду пірнає (Грінч.). Жаба пірнала, виринала (Н.-Лев.). Сани пірнають у вибоях (Коцюб.). Виходив з контори, пірнав у гущу осінньої ночи (Коцюб.). Як пішла за мене, то так як під воду пірнула (Стефаник). Риби і птиці пірнули і винесли хлопця (з дна морського) (Дніпр. Ч.). Диви, як дівки впірнають у воду! (Звин.). Впірнув Сатанаїл у у самую безодню (Рудан.). Буду плавать, пуринати (Метл.). Зірочки пурнули у синю безодню неба (Мирний). То пурне, то вирне (Мирний). Нирнула в Березину да й утекла (Борзенщ.). На лататті бувають великі бурульки; ми за їми заринаємо (Звин.). Зарину аж до дна (Звин.). Так і гулькнув у воду (Сл. Гр.)];

2) (в нору, подполье и т. п.) ниряти, нирнути, (обычно: юркнуть) гулькнути; (шмыгнуть) шмигнути в що, куди;

3) подо что - пірнати, пірнути, (шмыгнуть) шмигнути під що. [Ганна пірнула під ковдру, пронизливо скрикнувши (Черкас.)];

4) -рять по дому - скрізь лазити (мотатися, шалатися, шибатися, шваргатися) по хаті.

* * *

несов.; сов. - нырн`уть

1) порина́ти, пори́нути, пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти, ниряти, нирну́ти

2) (перен.: быстро проникать куда-л.) пірна́ти, пірну́ти, упірна́ти, упірну́ти, порина́ти, пори́нути, ниря́ти, нирну́ти; ( шмыгать) шмига́ти, шмигну́ти и усилит. шмигону́ти

відкриття, (гал.) об'ява. [Мені Шевченкові твори здались мов-би якимсь відкриттям з неба (Кул.)].

* * *

1) відкриття́; одкрове́ння

2) церк. одкрове́ння, об'я́влення

3) ( внезапное прозрение) прозрі́ння; ( наитие) натхне́ння

4) ( откровенность) відве́ртість, -тості; ( искренность) щи́рість, -рості

и Подымать поднять підіймати (піднимати), під(ій)няти, здіймати (знимати), здійняти, зняти, підводити, підвести, зводити, звести, підносити, піднести, (о мн.) попідіймати, поздіймати, попідводити, позводити, попідносити. [Кинулися люди до того злота, набирали стільки, скільки хто здужав підійняти (Рудан.). Собака підвів свою морду вгору і сумовито завив (Крим.)]. -мать, -нять (рычагами) - підважувати, підважити (о мног. попідважувати) що, вивагом підіймати, підняти що. -ть камень, мешок муки - підіймати, під(ій)няти каменя (и камінь), мішок борошна. Тяжолое - не -му - важке - не підійму, не піднесу. Помогать -ть, или поднимать (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) - завдавати, завдати, піддавати, піддати. [Завдай-но мені мішка, бо сам не здужаю підняти (Звин.). Завдав я свого клумачка на плечі та й побрався шляхом-дорогою (Звин.)]. -мать, -нять что-л. держа перед собой - проти себе (перед себе) підіймати, під(ій)няти, підводити, підвести що. [Узяв колодку за комель, підвів проти себе, як свічку (Манж.)]. -ть плотину, дом и т. д. (повышать) - підіймати (піднимати), підняти, підвищувати, підвищити, підносити, піднести греблю, дім (хату). -мать, -нять руку, голову - підводити, підвести, зводити, звести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, підносити, піднести руку, голову. [Голови не з[під]веду]. -ть руку на кого - здіймати, зняти, підіймати, під(ій)няти руку (руки) на кого. -нять на себя руки - смерть собі заподіяти, руки на себе наложити. -ть глаза - зводити, звести (о мног. позводити), підводити, підвести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, (реже) скидати, скинути очі на кого; срв. Возводить 3. -нять глаза к небу - звести очі до неба. -ть лежащего, пьяного - підводити, підвести, зводити, звести лежачого, п'яного. Ребёнок упал, -ми его - дитина впала, підійми її. -нять больного (с одра болезни) - підняти, звести, відходити хворого. -нять кого на ноги (в прям. и перен. знач.) - звести кого на ноги. -нять на ноги бедняка - звести на ноги бідаря. -нять платок с полу - під(ій)няти хустку з долівки. -мать окно - підіймати, підводити вікно. -нять (усилить) лампу, свет - підкрутити лямпу, світло. -ть занавес - підіймати, підняти завісу (запону, заслону). -ть знамя, флаг - зводити, звести, підносити, піднести прапора, флага. нять знамя революции - піднести (зняти) прапора революції. -ть оружие, меч - здіймати, зняти, зводити, звести зброю, меч(а) на кого, проти кого, (иногда) зводити чим (зброєю, мечем, шаблею). [Як шабелькою звів - Львів ся поклонив (Іст. пісня)]. -ть вопрос, речь (разговор), дело - здіймати, з(дій)няти (порушувати, порушити) питання, мову или річ, справу. -нять голос в защиту кого, чего - підвести (подати) голос в (на) оборону кого, чого. -ть ссору, крик - здіймати, зняти, зводити, звести, зчиняти, зчинити, підіймати, підняти сварку, крик (галас). Срв. Крик. -ть шум - збивати, збити, здіймати, зняти бучу, зчиняти, зчинити бучу (ґвалт, шарварок), справляти, справити галас (Коц.). Публика -мает нетерпеливый шум - публіка здіймає нетерплячий гомін (Л. Укр.). -ть тревогу - здіймати, з(дій)няти, збивати, збити тривогу. -ть бунт - см. Бунт. -нять дух (мужество) - підіймати, підняти, підносити, піднести духа кому; срв. Воодушевлять. -нять настроение - піднести настрій кому. -ть пыль (о ветре) - здіймати, підіймати куряву (пил), (соверш.) зняти, підняти (куряву, пил), спилити, скопотити. -ть пыль (о скоте, людях) - збивати, збити, здіймати, зняти, підіймати, підняти куряву (пил), курити, закурити, накурювати, накурити. -ть цену - підіймати, підняти, підвищувати, підвищити ціну на що, здорожити що. -ть производство, промышленность, авторитет чей - підносити, піднести виробництво, промисловість, авторитет чий. Это -мало её в собственных глазах - це її підносило у власних очах (Коц.). - ть на смех - підіймати, підняти, брати, взяти на глум, на глузи, на сміх кого. -ть на зубок - брати, узяти на зуби (на язики, на жарти). -мать нос перед кем - носа задирати, кирпу гнути проти кого. -нимай (бери) выше (в перен. зн.) - бери вище. [Ви полковник? - Бери вище!]. -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. - підіймати, підняти, збивати, збити кого проти кого, проти чого, на кого, на що; срв. Вомущать 4. -нять (разбудить) кого - звести, збудити, (о мног.) позводити, побудити кого. [Лисий віл (день) усіх людей звів]. -мать, -нять (пахать) новину, пар - орати, зорати цілину, пар (обліг). -нять землю (вспахать) - зорати, зворушити землю. -ть груз (о судне) - брати, взяти, здержувати, здержати вагу, вантаж. [Це судно бере багато тон ваги]. -ть паруса - розпускати, розпустити, напинати, напнути (нап'ясти) вітрила, напарусити (соверш.). -мать, -нять зайца, медведя, охотн. - виганяти, вигнати, зрушати, зрушити зайця, ведмедя. -ть якорь - підіймати, підняти, виважати, виважити ко[і]тву. -ть хвост (о животных) - підіймати, підняти, задублювати, задубити хвоста. -ть уши, шерсть - насторош[ч]увати, насторош[ч]ити, нашорошувати, нашорошити (вуха, шерсть). -ть шерсть, перья - стовбурчити, настовбурчити. -ть одежду - підійматися, піднятися (Сквир.), закас[ч]уватися, закас[ч]атися, підіймати, підняти, (задрать) задирати, задерти (сорочку, спідницю). -нять к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) - підважити якесь діло, підприємство. [Це велике діло: ми його не підважимо]. Поднятый - під(ій)нятий, знятий, підведений, зведений, піднесений, знесений.

* * *

несов.; сов. - подн`ять

1) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти; (руки, пыль, волны) здійма́ти, здійня́ти и поздійма́ти; ( руку на кого) зніма́ти, зня́ти и позніма́ти; (пыль - о движущихся людях, скоте) збива́ти, зби́ти и позбива́ти; (придавать чему-л. более высокое положение) підно́сити, піднести́ и попідно́сити

2) (голову, глаза) підво́дити, підвести́ и попідво́дити, зво́дити, звести́ и позво́дити, підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и попідніма́ти, підно́сити, піднести́ и попідно́сити

3) ( начинать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти, здійма́ти и зніма́ти, зня́ти, зво́дити, звести́; ( бучу) збива́ти, зби́ти; (шум, спор) зчиня́ти, зчини́ти; (бунт, скандал) учиня́ти, учини́ти

4) ( вопрос) пору́шувати, пору́шити, підніма́ти, підня́ти

5) ( повышать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти, підви́щувати, підви́щити и попідви́щувати; (преим. перен., а также: увеличивать, улучшать) підно́сити, піднести́ и попідно́сити; (иногда: увеличивать) збі́льшувати, збі́льшити

6) с.-х. підніма́ти, підня́ти и підійня́ти

вихваляння, уславляння, величання, звеличування, (оконч.) вихвалення, уславлення, звеличення; (до небес) піднесення (до неба). -ние свыше всякой меры - підіймання вгору над усяку міру, звеличування над усе. См. Превозносить.

* * *

1) (действ.) виставляння, поставляння (напр., свідків); (кого кому) рекомендування, представлення кого кому; (кого к чему: к награде, чину) виставляння кого на що (на нагороду на чин), подавання (напр., відомостей, звітів, документів); (воображением) уявлювання и уявляння, (оконч.) уявлення;

2) уява, уявлення, виображення, (понятие о чём) тяма про що. [Однакові уявлення добра і зла (Наш). Вона була у його в уяві чимсь вищим (Грінч.)]. В -нии кого - в уявленні кого, чиїм. Вы и -ния об этом не имеете - ви й уявлення про це не маєте, ви і не уявляєте собі цього. Отчётливое -ние о чём - виразне (ясне) уявлення про що;

3) -ние театральное (действие и спектакль) - вистава. [Вистава відбувалась просто неба (на открытом месте) (Єфр.)]. Эта драма имела пять -ний - ця драма мала п'ять вистав;

4) канц. - подання, внесення. На ваше -ние от такого-то числа - на ваше подання від (з) такого-то числа. В ответ на ваше -ние - відповідаючи на ваше подання. По -нию кого - з подання чийого, кого. Входить с -нием - звертатися з поданням до кого;

5) мат. - представлення. [Графічне представлення функції].

* * *

1) ( действие) подава́ння, подання́ и пода́ння; предста́влення; пока́зування; наве́дення; приставля́ння; знайо́млення, познайо́млення; рекомендува́ння, відрекомендува́ння; предста́влення; предста́влення; зобра́ження, зобража́ння; ви́ведення, пока́зування; змальо́вування, змалюва́ння; зобра́ження, зобража́ння; виставля́ння; удава́ння; прикида́ння; виклика́ння, завдава́ння, завда́ння; уявля́ння, уя́влення

2) ( письменный доклад) подання́ и пода́ння; ( заявление) зая́ва

3) театр. виста́ва

4) филос. псих. уя́влення

5) (понимание, знание) уя́влення