на+дороге

-ся и Изламливать, -ся, изломать, -ся и Изломить, -ся ламати, -ся, поламати, -ся, зламати, -ся, ломити, -ся, зломити, -ся, поломити, -ся, (на куски) трощити, -ся, потрощити, -ся; срвн. Ломать, -ся. [Зламав косу об камінь (Харківщ.)]. Изломанный - поламаний, зламаний, поломаний, зломаний, потрощений.

* * *

несов.; сов. - излом`ать

1) лама́ти, полама́ти, зла́мувати, -мую, -муєш, злама́ти и мног. позла́мувати; ( портить) псува́ти (псую́, псує́ш), зіпсува́ти и попсува́ти, ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити; (на куски, на части) трощи́ти, потрощи́ти

2) (калечить, увечить) калі́чити, покалі́чити; (перен.: делать неестественным; коверкать) ні́вечити, зні́вечити и поні́вечити, лама́ти, полама́ти

3) (изнурять, измучивать - о болезни, тяжёлой дороге) му́чити, зму́чити и заму́чити, несов. лама́ти, полама́ти

Ко, предл.

1) (о движении, направлении) до кого, до чого, (на) на що, (перед) перед кого, перед що, проти кого, проти чого, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік кому, (і)к чому. [Піду до річеньки (Метл.). Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Шевч.). Сусід до себе кликав кума (Гліб.). Подавсь на захід. Як ось перед якуюсь гору прийшли (Котл.). Бог покликав перед себе чорта (Г. Барв.). Щось мені приверзлося чудне - Бог знає, проти чого (Васильч.). Татарин вже й під Київ підступає (ЗОЮР). Підійшов під віконце та й кличе (Казка). Ото вони й пішли над море (Рудан.). Скрізь ік півночі стояли пущі величенні (Куліш)]. К вершине - до верху. Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему - любов, ненависть, огида до кого, до чого и для чого. К вопросу о чём - до питання про що. Выйти к реке, ко взморью, к морю - вийти над річку, над море и до річки, до моря. [Вийду я над річеньку та й стану думати (Пісня). Впірнув у самую безодню, над самий пісок (Рудан.)]. Дружно идти, двигаться - рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду - разом йти, рушати рука з рукою, плече з плечем, лава з лавою, при лаві лава. [Як сніг розтоплений, пливе при лаві лава, кіннота виграє (М. Рильськ.)]. Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию - складатися в дорогу, лаштуватися в подорож. К чему бы это (что могло бы значить)? - проти чого-б воно було? Зависть к чему, кому - заздрість до чого, до кого, проти чого, проти кого. [Докори совісти ідуть не од Бога, а од моєї заздрости проти вродливих людей (Крим.)]. Изменяться, исправляться к лучшему - змінятися, виправлятися на краще. К исполнению (о бумагах, делах) - на (до) виконання. К подписи (о бумагах) - до підпису, на підпис. Материалы к изучению украинских говоров - знадоби (матеріяли) до (для) пізнання українських говорів (Верхр.). Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому - простувати, рушати, йти, їхати до чого, до кого. Немного к востоку - трохи на схід. Обращаться к кому с речью - говорити до кого. Обращаться, прибегать к чему - удаватися до чого, братися чого; к кому - удаватися до кого. Одежда к празднику - одежа на свято, (запасная) одежа про свято. Относиться к чему - стосуватися до чого, куди, належати до чого, куди. Плыть ближе к берегу - плисти при (самий) берег. Поворачивать к дому, к лесу - завертати до хати, до лісу. Подъезжать, подходить к лесу, городу - під'їздити, підходити до лісу, до міста или під ліс (близко: попід ліс), під місто. Подходить, приходиться к чему - пасувати до чого, бути до лиця чому. Пойти ко дну - піти, пуститися на дно. Пошёл к порогу! - геть до порога! По отношению к кому - що-до кого, проти кого. [Потайне невдоволення не тільки проти братів, а й проти професора (Крим.)]. Приближаться к чему - наближатися, надходити, підходити до чого, (в направлении к чему) до и к чому. [Іде к лісу (Сл. Гр.)]. Приближаться (клониться) к чему - ітися до чого. Приглашать, привлекать кого к чему - запрошувати, єднати кого до чого. Прилепить, приставить, пригнать что к чему - приліпити, приставити, припасувати що до чого. Прикладывать что к чему - прикладати що до чого, класти що на що. Присуждать, приговаривать кого к чему - присуджувати кого до чого (до тюрми); вирікати кому що (відсиджування в тюрмі); засуджувати кого на що (на заслання). Приходиться к лицу - бути до лиця. Приходиться, прийтись ко двору - бути, прийтися під масть. К расстрелу! - на розстріл! до розстрілу! К свету! - до світла! К свету стать - стати проти світла. Стать к окну, к двери (ближе) - стати до вікна, до дверей. Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему - бути при що. [У нас одна хата при один бік сіней, а друга - при другий бік сіней, а сіни посередині (Звин.)]. К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) - на сором, на жаль, на радість, на щастя. К тому (речь идёт) - проти того, до того (мова мовиться). К тому же (притом же) - до того, до того-ж таки. К худу, к добру ли? - на лихе, чи на добре? К чему это? - до чого воно? проти чого воно? нащо воно? Ни к чему! - ні до чого, ні к чому! К югу - а) (ближе) до півдня (ближче); б) (о направлении) на південь. Явиться к кому (предстать) - прийти до кого, перед кого. [Він з землею вийшов перед бога (Рудан.). Як прибіжить перед музики, як піде танцювати! (Мартин.). Узяла паляничку, звичайно як перед голову йти (Квітка)];

2) (в обознач. времени) до чого, к (ік) чому, (диал. ід чому), на що, проти чого, під що, над що. [К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька (Номис). Треба дечого купить ік весіллю (Н.-Лев.). Масла не продам: собі ід пасці буде (Козелеч.). Проти дня брехня, проти ночи правда (Приказка). В п'ятницю над вечір мати і кликнули мене (ЗОЮР)]. К вечеру - над вечір; к вечору; до вечора. К десяти часам - на десяту годину. К заходу солнца - на заході, над захід сонця. К концу - під кінець. К началу - під початок, на початок. К началу года - на початок року. К ночи - проти ночи. Не ко времени - не під пору. К рассвету - над світанок. К самому началу - саме на початок. К тому времени - під ту пору. К утру - під (над) ранок; до ранку;

3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чорту йдіть (Рудан). Іди к нечистій матері (Херсонщ.). Туди к лихій годині! Ну вас ід богу (Сл. Гр.)]. К чертям! - під три чорти! Ко всем чертям - до всіх чортів. А ну его к чертям! - до всіх чортів його! А ну его к дьяволу (лешему)! - а ну його к чорту! до дідька!

* * *

предл. с дат. п.; тж. ко

1) до (кого-чого)

2) ( при выражении направлеия действия к временному пределу) над, на, під (що), до (чого)

3) ( при обозначении расположения по отношению к странам света) на (що)

4) (при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що)

5) ( в бранных выражениях) до, під, к, редко ік

кармливать годувати, (редко) кормити (-млю, -миш), (продовольствовать, содержать) харчувати, контентувати, (питать) живити (-влю, -виш) кого. [Крадеш? Годуєш борщем з червою? (Коцюб.). Хлібом кормлять, а стеблом очі колють (Номис). Україна їх харчувала (Куліш). Жінки обіцянку дали людей контентувати (Г. Барв.)]. -мить ребёнка грудью - годувати дитину груддю, давати дитині грудь. В этом ресторане хорошо - мят - у цьому ресторані добре годують. -мить из рук - годувати з рук кого. -мить лошадей (в дороге) - попасати, попасувати коні. Проехать сорок вёрст не -мя - проїхати сорок верстов без попасу (не попасаючи коні). -мить вволю кого - годувати досхочу кого, (домашн. животных) годувати уприпуст (невпоїд) (худобу). -мить кого завтраками - (по)жданиками годувати кого. Соловья баснями не -мят - соловей піснями не ситий. -щие грудью женщины - жінки-годівниці. Кормленный и Кормлённый - годований.

* * *

1) ( животное) годува́ти, корми́ти

2) ( человека) годува́ти; (предоставлять продовольствие, прокармливать) харчува́ти

3) (перен.: содержать) годува́ти

1) годування, годівля, (продовольствование) харчування, контентування, (питание) живлення; (лошадей, волов в дороге, на пастбище) попасання, попас (-су). -ние грудью младенцев - годування дітей груддю. Прекратить -ние грудью - відлучити (залучити) дитину. Остановиться для -ния лошадей, волов - стати на попас;

2) (стар.: в моск. Руси) годівля, кормівля, поживна посада (на провінції); (область управления, волость, город) провінція, країна, волость (-ти), місто. Посылать кого на -ние куда - посилати кого на годівлю (на кормівлю, на поживну посаду) куди.

* * *

1) годува́ння, годі́вля; годува́ння; харчува́ння

2) ист. кормлі́ння

1) (сомкнутая линия и перен.) коло, круг (-га), обід (-бода) (ум. обідець), окіл (р. околу), колесо. [Начеркни циркулем великий круг, а всередині в йому малий кружок (М. Грінч.). Побравшися дівчата за руки, стали великим колом, а одна дівчина вступила в середину кола (М. Грінч.). І так що-дня все вужчає те коло, що в йому я все тихше ворушусь (Грінч.). У коло ставайте. Руками сплелися і колом гуляють (Київщ.). Вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив (Греб.)]. Площадь -га - площа кругу (кола). Начертить круг вокруг чего - накреслити круг навколо чого, обцирклювати, обкружляти що. Идти кругом (о телах небесных) - іти колом, колесом, колувати. [Споконвіку і до віку ходить колом без кінця (планета) (Самійл.). Ой колом, колом догори місяць іде (Пісня). Колесом сонечко, колесом вгору йде (Після)]. Садиться, ставать в круг (кружок), кругом - сідати, ставати колом, кружка, кружкома, кружалом. [Усі мовчали, стоячи колом біля однії парти (Грінч.). Сідайте-ж бо кружка та слухайте (М. Вовч.). Парубки обсіли кружалом її хату (М. Вовч.)]. Голова -гом идёт - голова обертом (обертнем) іде; у голові морочиться. Всё пошло -гом - усе пішло обертом, обертнем (М. Вовч.). Заколдованный круг - зачароване коло. Круги на воде - круги, кружки, жмурки (-ків). [Поскидали у воду трупи; ти дивилась, як розстелялися-стелились круги широкії над ним, над сином праведним твоїм (Шевч.). Шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб.)]. Круг около луны - кружало. Тёмные -ги вокруг глаз - синці (темні ободи) попід очима. [Землистий колір обличчя, синці попід очима (Коцюб.)]. Круг семейный - родинне коло, родинне оточення. Круг (общество) людей - коло (гурт (-ту), громада) людей, товариство, (слой) верства. [Серед нашого кола (товариства) такого звичаю нема (М. Грінч.). Хто хоче бути ближчим і зрозумілішим якомусь гуртові людей, той його мовою повинен говорити (Єфр.). Письменство росло й розвивалося само і все більшу громаду людей до себе прихиляло (Єфр.). Старе письменство найдужче одбивало в собі потреби тієї вищої верстви, що його сплодила (Єфр.)]. Люди известного (своего) -га - люди певного (свого) кола (товариства), певної верстви громадської, певного (свого) гурту (кругу), певної (своєї) громади. В своём -гу - серед своїх, поміж своїми, серед свого гурту (товариства, громади), у своєму гурті (товаристві, громаді). Широкие -ги общества - широкі громадські кола, загал (-лу). [Загал російської інтелігенції (Грінч.). Загал так званого «українофільства» (Грінч.)]. Придворный круг - двірське коло. Круг гостей - товариство гостей, коло гостей. В -гу гостей - серед гостей, в гурті гостей. Круг (сфера) действий - коло (круг) діяльности. Он не ограничивается узким -гом своих дел - він не обмежується вузьким колом своїх справ. Круг обязанностей - обсяг обов'язків. Это входит в круг его обязанностей - це належить до його обов'язків. Круг (цикл) предметов рассмотрения - обсяг чого. [Що-б то за історія була українського письменства, коли-б вона викинула з свого обсягу мало не цілком усе старе наше письменство (Єфр.). Обсяг ідей, що посовують наперед людськість, не вичерпується межами минулого й сьогочасного життя рідного народу (Грінч.)]. Круг дороги - круг, кружина. [Хто кругу не боїться, той далі становиться (Приказка). А все-ж зайва кружина: ходи навкруги - через двір, вулицею, знов, двором (Конис.)]. Делать, сделать круг в дороге - кругу накидати, накинути, надати, окружляти. [Шлях ваш коротший; я-ж надати круга мушу: ви виграєте аж два дні над мене (Куліш). Довелось доброго кругу накинути, щоб небезпечне місце обминути (М. Грінч.). Замість іти напрямець, він окружляв до мене геть поза городами (Новомоск. п.)]. Тем путём ехать - большой круг делать - тудою їхати дуже обхідно (кружно). [Їхати на Вербки кружно, а на Скрипаки ще кружніш буде (Вовч. п.)]. Судный круг - судне[є] коло. [У раду, до суднього кола (Грінч.)]. Спиться с -га[у] - розпиячитися, розпитися вкрай, спитися з гурту. Продавать на круг - продавати на гурт;

2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружало, круговина, коло. [Аж кружало витоптав, танцюючи (Свидн.). Перед домом у дворі було навіть кружало, засаджене кущами та квітками (Н.-Лев.). Просторе коло перед ґанком заросло бузком та шипшиною (Ор. Левиц.). Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (Васильч.)];

3) (диск) кружало, коло, покоте[и]ло, покотьоло. [Наче те проміння, що ореолом розходиться з сонячного кружала (Крим.). Сонце пливло до спокою; над самою землею стоїть його іскристе коло (Мирний). Мов покотело червоніє, крізь хмару сонце зайнялось (Шевч.). Мов покотило з горба, стрибав я високо понад тропою (Куліш)]. Круги перед глазами - кружала, кола. [Зелені кружала перед заплющеними очима (Мирний). Заплющу очі: вогняні кола танцюють і сиплють іскри (Коцюб.)];

4) круг воска - кружало, (кругла) брила воску, воскове кружало. [У коморі воскові кружала (Сл. Гр.)]. Круг сыра - кружало, (гал.) плесканка. Круг проволоки - кружало, кружалок (-лка) (Липовеч.);

5) круг гончарный - круг ганчарський.

* * *

1) (плоскость, ограниченная окружностью) круг; ( окружность) ко́ло

2) (предмет, меющий округлую или овальную форму, форму кольца) круг, кільце́, кружа́ло

3) (замкнутая цепь действий, событий; перечень чего-л.) ко́ло

4) (перен.: область, сфера какой-л. деятельности) ко́ло

5) (перен.: группа людей, среда) ко́ло

(что, чем) крутити що, чим. [Вир його скажений крутить (Грінч.). Обвязав каменючку мотузком і крутив нею в повітрі (Харківщ.). Вітер крутить снігом (М. Грінч.)]. - жить вокруг кого, чего - кружляти, колувати навколо кого, чого; (о птице) кружляти, круженяти. [Кружляє скрізь там галич над ланами (Л. Укр.). Коршак літає, літає, - чого він так круженяє? (Радомиськ. п.)]; (о воде в водовороте и перен.) вирувати, нуртувати. [Отам, де вода вирує, там яма (М. Грінч.). Літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі (Л. Укр.)]. -жить кого в танце - крутити кого в танку (танцюючи). Ветер -жит пыль, песок - вітер вихорить, вітер крутить порох, пісок; (снег) вітер вихорить, хурделить; вітер крутить снігом. -жить в пути - см. Колесить. -жить голову кому - крутити, морочити голову кому, (пренебр.: путать) дурити кому голову. [Що ти мою голову дуриш?! (Звин.)].

* * *

1) (вращать, вертеть) крути́ти, кружи́ти, кружля́ти

2) см. кружиться 2)

3) (двигаться, меняя направление) крутити; кружи́ти; (извиваться - о дороге, следе) крути́тися; (блуждать, плутать) колува́ти, колеси́ти, колесува́ти

4) ( мести - о метели) крути́ти, хурде́лити, кушпе́лити

1) (круто свитый, сваренный, замешенный) крутий. [Крута пряжа. Крута каша Крутий хліб];

2) (о горе, береге, скале, лестнице, дороге) крутий, прикрий, (очень) стрімкий, стрімчастий, кручуватий, прикро-крутий; (о повороте) крутий, раптовий. [Такі круті сходи, що насилу вийшла на їх (Київ). Мов серні по стрімких скалах тікать їй довелося (Крим.). Стрімчасті скелі (Тичина). Пішов швидко, деручися кручуватою стежкою вгору (Грінч.). Прошу злізти під гору, бо прикра, та всіх не витягнуть бички (Гнат.). Прикрий берег (Сл. Гр.)]. Дорога делает -той поворот вправо - шлях круто (раптово) повертає праворуч. Уходили сивку -тые горки - був кінь та з'їздився (Приказка);

3) (тяжёлый) сутужний, прикрий, (о характере) крутий, суворий. -тые обстоятельства - сутужні (прикрі) обставини. У него очень -тые обстоятельства - йому дуже круто, йому дуже сутужно. -той характер, нрав - крута, сувора, (пров.) сукриста вдача. Человек -того характера, нрава - людина крутої вдачі; людина крута. -тая мера - суворий захід. Придётся принять -тые меры - доведеться вжити суворих заходів. -той мороз - лютий мороз.

* * *

1) (им. п. мн. ч. крючья и крюки) гак (-ка и -ку), (редко) крюк (-ка и -ка); (деревянный) клюк (-ка), клюка, ключка, ключа, (только для дёрганья сена, соломы из стога) смичка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлюка. [Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте (АД I). Зімою сіно смичуть ключкою з копиці (Звин.). На триногах на ключці чіпляє казанок з водою (Н.-Лев.). Гляди: до тебе простяглись пальчища-закарлюки (Крим.)]. Большой крюк - великий гак, (пров.) крюкадло, гарб (-бу); срвн. Крючище. Дверной крюк - гак (дверяний, дверішній); см. Крючок (1) дверной. [Почали відщіпати чотири великі залізні гаки (М. Левиц.)]. Дрягильский крюк - тягальський гак. Отпорный крюк - очепа, чіп'я. Пожарный крюк - пожежний гак. Фонарный крюк - ліхтарний гак. В крюк, Крюком - гаком, у ключ. Гнуть в крюк кого - гнути в дугу, гнобити, пригноблювати кого; срвн. Притеснять 2;

2) (косильный) грабки (-ків). Косить на крюк - косити на грабки;

3) (обход в пути) (им. п. мн. ч. крюки) гак; (заворот дороги, реки) заворо[і]т (-роту), коліно. Сделать крюк (в пути) - зробити (загнути) гака, (шутл.) загнути (заломити) чортові ковбасу. По этой дороге большой крюк - сюдою (сюди) йти дуже обхідно;

4) (у кожевников) ключ (-ча);

5) (нотный знак) крюк (-ка). Петь по -кам - співати по крюках.

* * *

1) гак, крюк, -а, клю́чка

2) ( окольный путь) гак

3) с.-х. грабки́, -кі́в

4) муз. ист. крюк

1) лежати на чому, в чому, біля чого, під чим, (покоиться) спочивати. [Боже поможи, а сам не лежи (Номис)]. -жать на спине, на животе, на боку - лежати на спині, на череві, на боці. -жать ничком - лежати ниць (ницьма, долічерева). [Лежали ницьма на землі (Новомоск.)]. -жать навзничь - лежати навзнак(и) (горілиць, горізнач, горічерева). -жать в противоположные стороны головами - лежати митусем (митусь), (шутл.) валетиком. [Полягали як треба, а вранці митусем лежали (Козелечч.)]. -жать калачиком - верчика лежати. -жать в постели, в люльке - лежати у ліжку (у колисці). -жать пластом, лежнем - лежати лежма. [Лежма лежу хвора (Звягельщ.)]. -жать без сознания в обмороке - лежати непритомним. -жать замертво - лежати, як мертвий. -жать камнем - лежати каменем (як камінь). -жать боком (на боку) - лежати боком (боками), (валяться) кабанувати. [Городянські пани лежать боками (Яворн.). Не хочеться мені уставати, - щось я утомився, - так би й кабанував цілісінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. Имеется возможность вволю -жать - доліжно кому. [Чи доїжно, чи доліжно тобі? - питають наймичку (Номис)]. -жать больным - у недузі лежати. [Жінка в недузі лежала (М. Вовч.)]. -жать при смерти - лежати на смерть (на смертельній, на смертній постелі). -жать в родах - лежати в полозі (пологах). [А там жінка молоденька лежить у полозі (Руданськ.)]. Теперь он на погосте -жит - тепер він на цвинтарі спочиває;

2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежати. Потолок -жит на балках - стеля лежить на легарях (ощепинах) та на сволокові. Хлеб -жит - хліб лежить. Плохо -жит что-л. - легко лежить щось. [Не гріх тоді й підняти, що легко лежить (Мирн.)];

3) (оставаться без употребления, движения) лежати, (понапрасну) дармувати. Хорошая слава -жит, а худая по дорожке бежит - добра слава лежить, а погана біжить. Худые, вести не -жат на месте - лихі вісті не лежать на місці. У него в сундуке -жит много денег - у його в скрині сила грошей (грошви). У него тысячи -жат в банках да в акциях - у його тисячі по банках та в акціях. -жать в дрейфе на якоре (морск.) - стояти (бути) на кітві (на якорі), лежати в дрейфі (дрейфувати). -жать невозделанным (агроном.) - вакувати, (целиною) облогувати, лежати облогом. [Третє літо ці дві десятині облогують (Харківщ.)];

4) (быть расположену) лежати, бути, знаходитися, (расположиться) розлягтися, розгорнутися. [Основа лежить під самим Харковом (Куліш). Наше село розляглося по яру (Звин.)]. Весь город -жит как на ладони - все місто - як на долоні (розгорнулося). Селение - жит на большой дороге - село при битій дорозі (над шляхом). Киев -жит на запад от Харькова - Київ знаходиться від Харкова на захід;

5) (иметься, быть) бути, лежати. Между нами -жала целая бездна - між нами була (лежала) ціла безодня (прірва). На улицах -жит непроходимая грязь - на вулицях (стоїть) невилазно багно (сила болота). На этом имении - жит тысяча рублей долгу - на цьому маєткові лежить тисяча карбованців боргу;

6) (иметь склонность) лежати, хилитися, нахил мати до чого. Моё сердце к нему не -жит - моє серце не лежить до його;

7) (заключаться, состоять) полягати, лежати, бути в чому. -жать в основе, в основании чего-л. - лежати в основі чого, бути за підставу (основу, підвалину) для чогось;

8) (находиться на ответственности) бути на відповідальності чиїйсь, лежати, зависати на кому, на чиїй голові. [На твоїй голові все зависло (Каменечч.)]. Всё хозяйство - жит на нём - все господарство на його відповідальності, всі господарські справи лежать на ньому, належать до його. На ней -жит весь дом - до неї належать усі хатні справи, (принуд.) вся хата звисла на неї. -жать на обязанности кого-л. - бути чиїм обов'язком (на чиєму обов'язку). Содержание семьи -жит на моей обязанности - утримання родини (утримувати родину) це мій обов'язок, моя повинність. -жать на совести - лежати, тяжіти на совісті; срвн. Тяготеть. -жит на душе, на сердце (тяготит) - лежить, тяжить (каменем) на душі (серці), обтяжує душу (серце). Этот долг -жит у меня на душе - цей борг обтяжує мені душу (каменем лежить, тяжить на моїй душі). Лежащий - що лежить, (прилаг.) лежачий. [Лежачого не б'ють (Прик.)]. -щий выше - горішній, (ниже) долішній. -щий вокруг - околични[і]й, дооколични[і]й; срвн. Окружающий. [З дооколичних сіл припливуть на ниви звуки дзвонів (Стефан.)]. -щий хорошо - добре припасований (прилаштований), (о платье) гарно облеглий, доладній, доладу (по)шитий, як улитий. [Як улита свитка (Мирг.)].

* * *

1) (принадлежн. туалета) стрічка, (широкая) бинда, (преимущ. завязка у ворота) стьожка (и стяжка), (полон.) стьонжка, стьо(н)жина, а специальнее: (косоплётка) кісник (-ка, мн. кісники), підкісник, упліт (-льоту), уплітка, виплітка, випліток (-тка), соб. випліт (- льоту), (повязываемая на голову) (с)киндяк (-ка), скиндячка, (позументная, парчёвая) гальонка, огальон (-ну), (бархатка) оксамитка. [Тріпотять на вітрі стрічки в дівчат (Коцюб.). На щоглах маяли кольористі бинди (Загір.). Всі коси вона обтикала квітками з вузеньких стьожок (Н.-Лев.). Дівчинка з заплетеною в косах, замість кісників, мотузочкою з валу (Мирний). Твої коси розплітав, - де твої виплітки подівав? (Весільна пісня). Пов'яжу на голову червону скиндячку (Квітка)]. Орденская -та - орденська стрічка, (широкая) бинда. [Знімає з його (графа Лейчестера) блакитну бинду і надіває її на Больєвра (Л. Укр.)]. Быть в -те - бути при бинді (при стрічці). Обшить -той - облямувати стрічкою (биндою) що;

2) техн. - стрічка, стьожка, (широкая) бинда; (ремень в транспорте) пас (-са). -та пишущей машины - стрічка в самописці. -та бесконечная - безкрайбинда, (в транспортере) пас бозконечний, безкрайпас (-са). -та (из)мерительная, землемерная - стьожка вимірна, землемірний (землемірський, межовий) шнур (-ра). -та изоляционная, телеграфная - стьожка ізоляційна, телеграфна;

3) (полоса) смуга, стяга, тасьма, (образно) стрічка, бинда. Течь -той (о реке), тянуться -той (о лесе, дороге и т. п.) - текти стрічкою (биндою, стягою), тягтися тасьмою (смугою, стягою). [Зеленою тасьмою вниз тягся поперек піль невеличкий ярок (Франко)].

* * *

1) стрі́чка; ( широкая) би́нда; (преим. узкая) стьо́жка, стя́жка; ( для кос) кісни́к, -а

2) техн. стрічка

мчати(ся), гнати(ся), нестися; (лететь) летіти (лечу, летиш), линути, (бежать) бігти (біжу, біжиш), курити, (катить) котити, катати, (вульг.) чкурити, махати, драти, мести, стригти, садити, (о животн. ещё) улягати. [Як той вітер мчався (Мирн.). Він мчав по тісних вулицях (Коцюб.). Гнався кіньми засідатель (Рудан.). Куди ти женешся, не можеш заждати? (Звин.). Весь у хмарі пилу жене назад (Коцюб.). Коні мов вихор неслися (Франко). Немов стадо скажених вовків летить (Франко). Тільки-б мені на коні тепер бути, - швидко, радіючи, линула-б я (Грінч.). Звідсіль бігтимуть по всіх краях гінці (Черняв.). Із Переяслава до Сомка гонець курить (Куліш). Чи не котить де південний біс пісковим гураґаном (Франко). Коні весело катали в Вільшаницю (Н.-Лев.). Махай додому, бравий мій козаче! (Куліш). Куди це ти так дереш? (Кониськ.). Стриже сіренький (заяц) степом, тільки хвостиком киває, собака за ним так і уляга (Греб.)]. -ться во весь опор - мчати (гнати) чвалом (учвал). [В вчвал жене по втоптаній дорозі препишна чвірка (Франко)]. -ться во весь дух - мчати (летіти, бігти) що (єсть) духу. Пыль -тся по дороге - пил курить дорогою (жене шляхом), курява котить дорогою.

* * *

1) (действие) - а) спрямовування, напрямовування, направляння, напрямляння, справляння, напроваджування, випрямовування, накеровування, скеровування, кер(м)ування, оконч. спрямування, напрямування, направлення, напрямлення, справлення, напровадження, випрямування, накерування, скер(м)ування; б) справляння, навертання, звертання, обертання, привертання и т. п., оконч. справлення, навернення, звернення, обернення, привернення и т. п.; в) направляння, напрямляння, настановляння, напучування и т. п., оконч. направлення, напрямлення, настановлення, напучення и напутіння и т. п.; г) направляння, націляння, вимірювання и виміряння, налучання, рих[ш]тування и т. п., оконч. направлення, націлення, вимірення, налучення, вирих[ш]тування,нарих[ш]тування и т. п.; ґ) лагодження и лагодіння, налагоджування, ладнання, налаштовування, напосуджування и т. п., оконч. полагодження, налагодження и налагодіння, наладнання, налаштування, напосудження и т. п.; д) направляння, нагострювання, мантачення, оконч. направлення, нагостре[і]ння, намантачення; е) стирання, оконч. стертя (-тя). Срв. Направлять 1 - 7;

2) (линия пути) напрям (-му), напрямок (-мку). [Вітер не змінював свого напряму (Київщ.). Держіться цього напрямку, нікуди не звертаючи, то за сонця ще доїдете (Ніс). У трьох напрямках виявилась його діяльність (Грінч.). Викривлення революційного напрямку культ-роботи (Еллан). Дали напрямок дальшому його рухові (Грінч.)]. -ние главное - головний напрям(ок). -ние господствующее, преобладающее - переважний напрям. -ние изменяющееся - мінливий напрям. -ние неправильное, ошибочное - хибний, помилковий напрям. -ние обратное - зворотний напрям. -ние прямое - простий напрям, (прямик) простець (-стця), прямець (-мця). -ние по перпендикуляру - сторчовий напрям. -ние ветра, течения, пути - напрям(ок) вітру, течії, шляху (дороги). -ние понижения местности - напрям спаду місцевости. -ние склона - напрям схилу. -ние по второму взводу (команда) - напрямок за другою чотою. Брать, взять -ние, принимать принять -ние - брати, взяти напрям(ок); прямувати, попрямувати; спрямовуватися, спрямуватися; срв. Направляться 2 и 3. [Вітер спрямувавсь на захід (Київщ.)]. Давать, дать -ние - с[на]керовувати, с[на]керувати, спрямовувати, спрямувати; срв. Направлять 1. Давать одно -ние - давати один напрям(ок). Держать -ние - простувати, прямувати; срв. Направляться 3. Изменять, изменить -ние - зміняти, змінити напрям(ок). Иметь -ние - мати напрям, (о дороге: пролегать) слатися, стелитися, держати, лежати, йти, впадати; срв. Направляться 5. Находить, найти (правильное) -ние - знаходити, знайти (правдивий) напрям(ок), (образно) взяти (вхопити) тропи (тропу). [О, знаєм, знаємо, як трудно ухопить тропи (П. Тичина)]. Показывать, показать -ние - в[по]казувати, в[по]казати напрям(ок); спрямовувати, спрямувати, скеровувати, скерувати, давати, дати напрям(ок); срв. Направлять 1. В каком -нии - в якому напрямі (напрямкові), кудою, куди; срв. Куда 1. В том -нии - в тому напрямі (напрямкові), тудою, туди; срв. Туда. В этом -нии - в цьому (в цім) напрямі (напрямкові), сюдою, сюди; срв. Сюда. Во всех -ниях - по всіх напрямах. [Виходили ліс по всіх напрямах (Київщ.)]. По -нию к чему - в напрямі (в напрямкові) до чого. По -нию голоса - на голос. [Зирнула Оксана на голос (Квітка)]. По прямому -нию (прямиком) - просто, на(в)простець, на(в)прямець, на(в)прямки; [Ідіть просто, нікуди не звертайте (Київщ.)];

3) (школа, течение) напрям (-му), напрямок (-мку); прямування, простування (-ння), течія, школа. [Філософ Аристотелевого напряму (Крим.). Він здавна був лівого напрямку (Київ). В Росії нема одкритих політичних партій, але є політичні напрямки (Ленін). Школа своїм схоластичним прямуванням не сприяла освіті (Кониськ.). Нові течії в земстві (Грінч.)]. -ние создаёт гений - напрям (школу) творить геній. -ние журнала, сочинения - напрям(ок) журнала, твору. -ния искусства, литературы, науки, философии - мистецькі, літературні, наукові, філософські напрями (напрямки, школи), напрями (напрямки, прямування) в мистецтві, літературі, науці, філософії. [Всіх надбань різних мистецьких шкіл (Еллан)]. Эволюция литературных течений и -ний - еволюція літературних течій і напрямів (напрямків). Современные -ния - сучасні напрями (прямування);

4) (наклонность, стремление) напрям, напрямок, прямування, простування. [Коли-б усі були такого напряму, як я (Слов'яносербщ.). Які в їх ідеали, які напрямки? (Коцюб.). Я розглядаю історичний напрямок (tendance) капіталістичного нагромадження (Азб. Ком.). Революціонери у своїх політичних переконаннях, а не в мистецьких напрямках (Еллан). Оце добре, що в вас такий напрямок (Грінч.). Поважне прямування його розуму (Н.-Лев.)]. -ние (образ) мыслей - напрям думок. Человек известного -ния - людина певного напряму. В этом обществе дурное -ние - в цьому товаристві лихий напрям, це товариство лихого напряму;

5) (руководство) направа, керунок (-нку), (установка) налад (-ду), настанова, напрям, напрямок. [Нема у їх направи доброї (Ніс). Він гарної направи і політику життя тямить (Н.-Лев.). З батьків та матерів і дітям направа (Єл. Ум.). З усім напрямком свого пахарського життя (Мирн.)]. У него с детства дурное (худое) -ние - у його з дитинства лиха направа.

* * *

1) ( действие) напра́влення, (неоконч.) направля́ння; спрямува́ння, скерува́ння, (неоконч.) спрямо́вування, скеро́вування; напра́влення, (неоконч.) направля́ння; наго́стрення, (неоконч.) наго́стрювання; нала́годження, (неоконч.) нала́годжування; наве́рнення; напра́влення, (неоконч.) направля́ння; напря́млення, (неоконч.) напря́мляння

2) (линия движения; путь развития) на́прям, -у, на́прямок, -мку, керу́нок, -нку

3) (общественное течение, группировка) на́прям, на́прямок; ( течение) течія́

4) ( о документе) напра́влення

1) (принадлежность к нации) національність (-ности). [Дороге право своєї національности (Куліш)]. Ваша -ность? - ваша національність?;

2) національність, нація, (народность) народність (-ности); срв. Нация. [Доки буде на світі хоч одна пригнічена національність (Грінч.). Панувала зверху (польщина), понявши саму шляхту руську, а внизу - яка була народність у хліборобів, така й зосталась (Куліш)].

* * *

ободраться

1) обдиратися, обдертися и обідратися, облуплюватися, облупитися, облущуватися, облущитися, обшугуватися, обшугатися, шеретуватися, обшеретуватися, пошеретуватися. Сырое зерно плохо обдирается - сире зерно погано облущується (лущиться);

2) обдиратися, обдертися и обідратися, подратися, обшарпуватися, обшарпатися. В дороге обносился, -дрался - в дорозі обносивсь, обшарпався (обідрався).

* * *

несов.; сов. - ободр`аться

1) (о верхнем слое, покрове) обдира́тися, обде́ртися и обідра́тися и пообдира́тися; ( облупливаться) облу́плюватися, облупи́тися и пооблу́плюватися

2) (приходить в негодный вид; обнашиваться) обдира́тися, обде́ртися и обідра́тися и пообдира́тися; ( обтрёпываться) обтрі́пуватися, обтріпа́тися и пообтрі́пуватися, обша́рпуватися, обша́рпатися и пообша́рпуватися

3) строит. (несов.) обдира́тися; обшмо́ргуватися; облу́плюватися; шеретува́тися; обдира́тися; обтрі́пуватися, обша́рпуватися; обдира́тися, оббира́тися, обира́тися

окатать

1) обкачувати, обкачати, викачувати, викачати, округляти, округлити, викругляти, викруглити, закругляти, закруглити. -вать пилюли - викачувати пігулки. -вать дорогу - накочувати, накотити, торувати, уторувати, уїздити, убити дорогу. -вать телегу - об'їжджати, об'їздити воза;

2) (сов. Окатить) вокруг чего-л. - обкочувати, обкотити, об'їздити, об'їхати круг чого. Окатанный - викачаний, округлений, закруглений; (о дороге) накочений, уторований, уїжджений, убитий; (об экипажах) об'їжджений. См. Обкатывать.

* * *

отправить

1) виряджати, вирядити, відряджати, відрядити, виправляти, виправити, наряджати, нарядити, слати, послати, висилати, вислати, (услать, спровадить) відсилати, відіслати, випроваджати и випроваджувати, випровадити, відпроваджати и відпроваджувати, відпровадити, спроваджувати, спровадити кого, що куди. -лять кого в дорогу, в поход - виряджати (виправляти) кого в дорогу, в похід. -вить послов - вирядити (нарядити, послати) послів. -вить товары по железной дороге - послати, вислати крам залізницею. -вить кому-л. письмо, посылку по почте - послати кому листа поштою, послати, подати кому посилку поштою. -вить кого из дому (спровадить) - випровадити, відпровадити, спровадити, відрядити кого з дому. -вить ни с чем - випровадити, відпровадити кого ні з чим. -вить в ссылку - запровадити (и запроторити, завдати) на заслання. -вить на тот свет - на той світ загнати, з світу зігнати;

2) справляти, справити, відправляти, відправити, управляти, управити, справувати що. -лять какую-л. должность, службу - справляти, справувати, відбувати які обов'язки, яку службу, урядувати на якій посаді; (служить чем) правити за кого, за що. -лять какие-л. функции - справляти які функції. -лять повинности - відбутки відбувати. Отправленный - виряджений, відряджений, виправлений, посланий, висланий и т. д.

* * *

1) пасти, випасати и випасувати, (в дороге) попасати. -сти в ночном - ночлігувати. [Пасла Кася воли й коні (Чуб.). Там чумаки воли попасали]. -сти свои овцы (переносно) - свою отару пасти;

2) берегти кого, що;

3) см. Запасать, Припасать.

* * *

-креститься

1) перехрещуватися, перехреститися, о(б)хреститися, хреста класти, покласти на собі, (перед началом дела, еды - иногда) поблагословитися;

2) вихрещуватися, вихреститися, бути вихрещеним;

3) перен. (о дороге и т. п.) перехрещуватися, перехреститися. -щивающийся (перекрёстный) - перехресний. [Перехресні стежки. Перехресні впливи].

* * *

несов.; сов. - перекрест`иться

перенестись переноситися, перенестися, (о мног.) попереноситися, бути перенесеним, (перебираться) перебиратися, перебратися куди (на иншу квартиру); (мыслью, в мыслях) линути, перелинути (думкою). Я -ношусь иногда мыслью в дни моего детства - я иноді думкою лину до днів мого дитинства. Я -нёсся по железной дороге, словно вихрем - немов вихром перенісся (перелинув) я залізницею. Песок -носится ветром - піски вітер переносить (перекидає).

* * *

1) перено́ситися, перенести́ся

2) страд. (несов.) перено́ситися; переноси́тися, зно́ситися, вите́рплюватися

пересечь

1) (острым орудием) перетинати, перетяти, перерубувати, перерубати, (о мног.) поперетинати, поперерубувати що чим. [Гостра сокира: за одним махом перерубала ломаку. Поперетинали реміння що ним поскручувано було руки козакам (Стор.)];

2) (линию, местность, дорогу и т. п.) перетинати, перетяти, перерізувати, перерізати, перехрещувати, перехрестити. [Довгою променястою стрілою перетяла (іскра) увесь степ (Мирн.). Узенька стежечка перехрещувала шлях (М. Вовч.). Великий шлях перехрещує залізничу колію]. -кать дорогу кому - перетинати, перетяти, перерізувати, перерізати шлях кому, іти, піти навперейми кому, переймати, перейняти кого. [Військо перетяло (перерізало) шлях ворогові. Знайшов я кружну стежку, що вже тобі шляху не переріже (Л. Укр.). Побігли навперейми злодієві];

3) (высечь многих) перехл(ь)остати, перешмагати. См. Сечь. Пересекаемый - перетинаний, перерубуваний; перехрещуваний, перерізуваний. [Великий сад перехрещуваний стежками]. Пересечённый и -сеченный - перетятий, перерубаний; перехрещений, перерізаний. [Голос урвався, як чимсь перетятий (Неч.-Лев.). Гори, поперетинані узенькими щілинами].

* * *

несов.; сов. - перес`ечь

1) перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти и поперетина́ти; ( перерезать) перері́зувати и переріза́ти, перері́зати и поперері́зувати и попереріза́ти, ( о дороге) перехре́щувати, перехрести́ти; ( проходить по поверхности от одного края к другому) перекре́слювати, перекре́слити

2) мат. перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти; (плоскости, тела) переріза́ти, перері́зати

3) ( не давать развиться) см. пресекать