на+все+руки

I. одна, одно, числ. один, одна, одно и одне (мн. одні, одних), їден, їдна, їдно и їдне (мн. їдні, їдних). Одним пирогом не наешься - одним пирогом не наїсися. Одним словом - одно слово. [Одно слово, робітник повинен жити в достатку (Єфр.)]. Семь бед, один ответ - чи раз, чи два - їдна біда. Не один десяток песен - не однодесять пісень. Все его в один голос осуждают - всі в одно (за одно, всі як один) його судять. Один раз куда ни шло - раз мати породила. Одна беда не ходит - біда не ходить сама, нещастя ніколи само не приходить.

II. одна, одно, прил. и мест. один, одна, одно и одне, їден, їдна, їдно и їдне (ум. одненький, їдненький); сам, сама, само, самий, сама, саме (ум. - саменький). [Був собі на світі їден чоловік і була в нього їдна дитина]. Одно из двух - одно з двох. Сосредоточение власти в одних руках - зосередження влади в одній руці. Один-единственный - одним- один, одним-одна, одним-одне, один-одніський (однісінький) и т. д. [Одніське добре слово часом примирить лютих ворогів (Млака)]. Вот я и один, кругом ни души - от я і сам, навкруги ні душі (ні лялечки). Дети остались дома одни - діти зосталися вдома сами. Не я одна, а все это говорят - не я сама, а всі це кажуть (говорять). При одной мысли об этом… - на саму згадку про це… Уже одно то, что он это сделал, доказывает - вже саме те, що він це зробив, доводить… Только ты один, только он один и т. п. - сам тільки ти, сам тільки він и т. д. Один только, один лишь - один тільки, одна тільки, одно тільки, однісінький, однісінька, однісіньке; самий (тільки), сама (тільки), саме (тільки), самісінький, самісінька, самісіньке. В одном только окне и виднелся свет - в одному тільки вікні й світилося. Одно только и беспокоит меня, это… - одна річ тільки й турбує мене, це… В одной только рубахе - у самій сорочці. Это одни лишь слова - це самі тільки слова (самісінькі слова). Не одно только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть - не саме багатство становить (дає) щастя, а ще й чисте сумління. Совершенно один - сам- один, сам-самісінький. [Зосталась я сама-самісінька]. Один-одинёшенек - сам (сама, само) душею. Исключительно один (одни), как есть один (одни) - сам за себе, самі за себе, самий, сама, саме. Хлеба нет, едим исключительно один картофель - хліба нема, їмо саму (за себе) картоплю. Все, как один, все один в один, один к одному - всі як один, всі один в одного, всі голова в голову, всі одним лицем, всі як перемиті. [Військо у лаву стало як перемите. Герої його оповіданнів теж одним лицем безпорадна, темна сірома (Єфр.)]. Все до одного - всі до одного. Один на один - сам-на-сам, віч-на-віч. Мы остались с ним один на один - ми зосталися з ним віч-на-віч (сам-на-сам). Один по одному, один за одним, один за другим - один по одному, один за одним и один за одним. [Варяги, Литва, Ляхи, Москва - один за одним накидали Українській Русі свої порядки (Куліш)]. Один за другим присутствующие оставляли зал - один по одному присутні залишали залю. Подходите по одному - підходьте по-одинці. Шли узкою тропинкою один за другим - йшли вузенькою стежечкою один за одним. Хвастаются один перед другим - вихваляються один перед одним, один поперед одного. Спрашивают один другого (одни других) - питають один одного (одні одних), питаються один в одного (одні в одних). Один другого стоит - один одного варт. Поставь тарелки одну на другую - поставляй тарілки одну на одну. Выходит одно на другое - виходить одно на одно (на одно). Дело всегда есть: не одно, так другое - діло завсігди знайдеться: не те, так те (так инше). То одно, то другое - то те, то те. Один другой, одни другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) один - другий, одні - другі, (из неопределённого числа или предметов) який - який, кот(о)рий - кот(о)рий, той-той, инший - инший. Один брат был богат, а другой беден - один брат був багатий, а другий бідний. Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности - одні люди в розкошах кохаються, а другі в злиднях пропадають. Одни учёные разделяют это мнение, а другие нет - одні вчені поділяють цю думку, а другі не поділяють. [Дивлюся - в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки, а хто по коліна неначе одтятий (Шевч.)]. Одни сели на скамье, а другие стоят - які (котрі) посідали на лаві, а які (котрі) стоять. Говорит одно, а думает, другое - на язиці одно, а на думці инше. Переходить от одной мысли к другой - від однієї думки до другої переходити. Один и тот же - один, їден, той(-же) самий. [Не одні права всі мають]. В одно и то же время - в один час, в той самий час, в о[ї]дних часах. Срв. Одновремённо. Жить в одном доме - жити в тому самому будинку. Это одно и то же - це те саме. Твердить одно и то же - після тієї та й знов тієї(-ж) співати. Всё одно и то же (делать, говорить) - як те-ж, так те (робити, говорити). В одно из воскресений - котроїсь неділі, одної неділі. Срв. Однажды. Один раз - раз. [Раз людина родиться, раз і вмирає]. За одно - см. Заодно. Слиться в одно - до купи зіллятися (злитися). Ни один не… - жаден, жадний (жадна, жадне) не…, жоден, жодний (жодна, жодне) не…, ні жоден, ні жодна и т. д. не…, нікоторий, -а, -е не… [Лаври стоять зачаровані, жаден листок не тремтить (Л. Укр.)]. У неё двенадцать детей, и ни одно не умерло - у неї дванацятеро дітей і жадне не вмерло. Решительно (положительно) ни одного - жаднісінького, ні однісінького, ніже єдиного. [Жаднісінької кривди я тобі не заподіяла. Звікувала-б я за ним, не зазнавши ніже єдиної хмарної години (Конис.)]. Ни на одного (ни на одну) не взгляну - на жадного (на жадну) не гляну.

* * *

1) оди́н

2) (в знач. прил.: без других, в отдельности, в одиночестве) сам, один, сам оди́н

3) в знач. сущ. оди́н

4) (в знач. неопределённого мест.) оди́н; ( какой-то) яки́йсь

1) (сомкнутая линия и перен.) коло, круг (-га), обід (-бода) (ум. обідець), окіл (р. околу), колесо. [Начеркни циркулем великий круг, а всередині в йому малий кружок (М. Грінч.). Побравшися дівчата за руки, стали великим колом, а одна дівчина вступила в середину кола (М. Грінч.). І так що-дня все вужчає те коло, що в йому я все тихше ворушусь (Грінч.). У коло ставайте. Руками сплелися і колом гуляють (Київщ.). Вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив (Греб.)]. Площадь -га - площа кругу (кола). Начертить круг вокруг чего - накреслити круг навколо чого, обцирклювати, обкружляти що. Идти кругом (о телах небесных) - іти колом, колесом, колувати. [Споконвіку і до віку ходить колом без кінця (планета) (Самійл.). Ой колом, колом догори місяць іде (Пісня). Колесом сонечко, колесом вгору йде (Після)]. Садиться, ставать в круг (кружок), кругом - сідати, ставати колом, кружка, кружкома, кружалом. [Усі мовчали, стоячи колом біля однії парти (Грінч.). Сідайте-ж бо кружка та слухайте (М. Вовч.). Парубки обсіли кружалом її хату (М. Вовч.)]. Голова -гом идёт - голова обертом (обертнем) іде; у голові морочиться. Всё пошло -гом - усе пішло обертом, обертнем (М. Вовч.). Заколдованный круг - зачароване коло. Круги на воде - круги, кружки, жмурки (-ків). [Поскидали у воду трупи; ти дивилась, як розстелялися-стелились круги широкії над ним, над сином праведним твоїм (Шевч.). Шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб.)]. Круг около луны - кружало. Тёмные -ги вокруг глаз - синці (темні ободи) попід очима. [Землистий колір обличчя, синці попід очима (Коцюб.)]. Круг семейный - родинне коло, родинне оточення. Круг (общество) людей - коло (гурт (-ту), громада) людей, товариство, (слой) верства. [Серед нашого кола (товариства) такого звичаю нема (М. Грінч.). Хто хоче бути ближчим і зрозумілішим якомусь гуртові людей, той його мовою повинен говорити (Єфр.). Письменство росло й розвивалося само і все більшу громаду людей до себе прихиляло (Єфр.). Старе письменство найдужче одбивало в собі потреби тієї вищої верстви, що його сплодила (Єфр.)]. Люди известного (своего) -га - люди певного (свого) кола (товариства), певної верстви громадської, певного (свого) гурту (кругу), певної (своєї) громади. В своём -гу - серед своїх, поміж своїми, серед свого гурту (товариства, громади), у своєму гурті (товаристві, громаді). Широкие -ги общества - широкі громадські кола, загал (-лу). [Загал російської інтелігенції (Грінч.). Загал так званого «українофільства» (Грінч.)]. Придворный круг - двірське коло. Круг гостей - товариство гостей, коло гостей. В -гу гостей - серед гостей, в гурті гостей. Круг (сфера) действий - коло (круг) діяльности. Он не ограничивается узким -гом своих дел - він не обмежується вузьким колом своїх справ. Круг обязанностей - обсяг обов'язків. Это входит в круг его обязанностей - це належить до його обов'язків. Круг (цикл) предметов рассмотрения - обсяг чого. [Що-б то за історія була українського письменства, коли-б вона викинула з свого обсягу мало не цілком усе старе наше письменство (Єфр.). Обсяг ідей, що посовують наперед людськість, не вичерпується межами минулого й сьогочасного життя рідного народу (Грінч.)]. Круг дороги - круг, кружина. [Хто кругу не боїться, той далі становиться (Приказка). А все-ж зайва кружина: ходи навкруги - через двір, вулицею, знов, двором (Конис.)]. Делать, сделать круг в дороге - кругу накидати, накинути, надати, окружляти. [Шлях ваш коротший; я-ж надати круга мушу: ви виграєте аж два дні над мене (Куліш). Довелось доброго кругу накинути, щоб небезпечне місце обминути (М. Грінч.). Замість іти напрямець, він окружляв до мене геть поза городами (Новомоск. п.)]. Тем путём ехать - большой круг делать - тудою їхати дуже обхідно (кружно). [Їхати на Вербки кружно, а на Скрипаки ще кружніш буде (Вовч. п.)]. Судный круг - судне[є] коло. [У раду, до суднього кола (Грінч.)]. Спиться с -га[у] - розпиячитися, розпитися вкрай, спитися з гурту. Продавать на круг - продавати на гурт;

2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружало, круговина, коло. [Аж кружало витоптав, танцюючи (Свидн.). Перед домом у дворі було навіть кружало, засаджене кущами та квітками (Н.-Лев.). Просторе коло перед ґанком заросло бузком та шипшиною (Ор. Левиц.). Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (Васильч.)];

3) (диск) кружало, коло, покоте[и]ло, покотьоло. [Наче те проміння, що ореолом розходиться з сонячного кружала (Крим.). Сонце пливло до спокою; над самою землею стоїть його іскристе коло (Мирний). Мов покотело червоніє, крізь хмару сонце зайнялось (Шевч.). Мов покотило з горба, стрибав я високо понад тропою (Куліш)]. Круги перед глазами - кружала, кола. [Зелені кружала перед заплющеними очима (Мирний). Заплющу очі: вогняні кола танцюють і сиплють іскри (Коцюб.)];

4) круг воска - кружало, (кругла) брила воску, воскове кружало. [У коморі воскові кружала (Сл. Гр.)]. Круг сыра - кружало, (гал.) плесканка. Круг проволоки - кружало, кружалок (-лка) (Липовеч.);

5) круг гончарный - круг ганчарський.

* * *

1) (плоскость, ограниченная окружностью) круг; ( окружность) ко́ло

2) (предмет, меющий округлую или овальную форму, форму кольца) круг, кільце́, кружа́ло

3) (замкнутая цепь действий, событий; перечень чего-л.) ко́ло

4) (перен.: область, сфера какой-л. деятельности) ко́ло

5) (перен.: группа людей, среда) ко́ло

майно, добро (диал. добре, р. -рого) статок (-тку) и статки (-ків), статки- маєтки, достаток, худоба, (ум.) худібчина, (преим. земельное) маєток (-тку) маєтність (- ности), добра (р. дібр). [Оддаю тобі в руки все його майно (Св. П.). Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози, - все добро своє (Пісня). Що я, не хазяїн на свойому доброму? (Козел. п.). А статку було в його сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот ярем волів (Св. П.). Нажив собі статки-маєтки кривою присягою (Л. Укр.). От як умер батько, зосталася їм худоба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Маєток його доходить до мільйона (Франко). Маєтність рухома і нерухома (К. С.). Порозпорошували дідизну і великі добра (М. Вовч.)]. -во движимое - рухоме добро (майно), рухомість (-мости). [Їй (Академії) надається право набувати рухоме й нерухоме майно (Ст. Ак. Н.). Худоба і вся рухомість при йому (Номис)]; (пожитки) збіжжя, худоба, скарб (-бу), ужитки (-тків), манатки (-ків), манаття (ср. р.), (жалкое) мізерія, злидні (-нів), (неплохое) достаток (-тку). -во недвижимое - нерухоме добро (майно), нерухомість. Государственное, общественное -во - державне, громадське добро (майно). Казённое -во - скарбове (казенне) майно. Городское -во - міське (комунальне) майно. Удельные -ва - удільні добра (маєтки). Церковное -во - церковне добро (майно). Частное -во - приватне майно. Благоприобретенное -во - набуте (надбане, нажите) добро (майно), набуток (-тку), надбанок (-нку), надбання. [Неділене між нами все надбання наше (Куліш)]. -во наследственное - спадкове добро (майно), спадщина, спадок (- ку), спадки (-ків). -во родовое - родове добро (майно), родовий маєток. -во, доставшееся от предков - предківщина. -во, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братівщина, (от деда) дідівщина, дідизна. -во пожалованное - надане добро (майно). -во заповедное - заказне майно, заповідник. -во долговое - боргове майно, борги на кому. -во наличное - наявне майно (добро), готовизна. -во раздельное и нераздельное - майно подільне і неподільне. -во тленное и нетленное - майно тлінне і нетлінне.

* * *

узяти, забрати, дістати, зняти. [Забери книгу з столу. Хмельницького козаки дістали мечем сей замок (Куліш). Семена зняла цікавість. (Коцюб.)]. Возьми, возьмите! - на, нате! (урвать часть) - ухибити. [Таки, признаться, з мірку жита в старого вхибила нишком. Можна і від гасу ухибити грошей на сіль, менше взявши]. В. много - набратися. [Набрався стільки, що й не донесу]; (о многом) - побрати. [Побравши вони коси, та й пішли косити]. В. за долг, за недоимку, силком - одібрати за борг, стягти за борг, (вульг.) пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (Конис.)]. В. чью сторону - стати на чий бік, на чиюсь руч горнути, чиюсь руч тягти. В. кого в опеку - обняти опіку над ким. В. ещё в придачу - добрати. В. работу заказанную, заплатив деньги - викупити. В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече - взяти на перебаса. В. на верёвку - заужати. [Черкес із-за Онапа арканами його як цапа звязав, опутав, заужав]. В. топором - урубати. В. в руки - взяти (прибрати) до рук. В. себя в руки (овладеть собою) - запанувати над собою. В. верх над кем, над чем - гору взяти над ким, перебороти кого, подужати, переважити, повершити, заломити кого. В. назад (слова, обвинение) - одмовити, одкликати. [Прилюдно одмовив те, що написав про неї в пашквілі (Ор. Левиц.)]. В. к себе - прийняти. [Прийняли сироту за дитину]. В. на себя - пере(й)няти на себе. [Перейняти чужий довг. Переняти на себе функції заступника]. В. на себя сделать что - піднятися. [Піднявшись історію України написати (Куліш)]. Всем взял - хоч куди, на все здатний. Ни дать, ни взять - стеменно, стеменнісінько; як викапаний. [Стеменнісінько така і в нас хата. Син - викапаний батько]. Что взял? - піймав облизня? Он возьми да и (сделай что-либо) - він повернувсь та й… (намалював, украв).

* * *

забрать

1) забирати, забрати, (мног.) побрати, позабирати. [Дітей люди позабирали. От поберуть вони коси та й підуть ніби-то косити (ЗОЮР)]. -брать всё, без остатка у кого, откуда - позабирати все в кого, вибрати що звідки, (образно) і кутки випорожнити кому. [Я вже всі свої гроші вибрав]. -рать силой - забирати, забрати силою (силоміць), гарбати, загарбувати, загарбати, грабувати, пограбувати. [Нічим було нам заплатити, так корівку мою пограбували і продали (Г. Барв.)]. -рать в долг - боргуватися, брати набір (на борг), на віру. [Ми в крамниці боргуємося на місяць. Я беру хліб на віру, а як зароблю, тоді віддаю гроші]. -рать в войско - брати, забирати до війська (в армію, в салдати) кого; чуби голити кому. [Король війну замишляє, усіх хлопців забирає. Хлопцям чуби поголили (Пісня)]. -рать в плен - забирати (займати) в полон (у бран, у неволю). -брать в плен всех - усіх виполонити. [Усіх татар вирубаємо й виполонимо (Куліш)]. -рать скот на потраве - займати худобу в шкоді (в спашу). [Ой, лихо! коні в спашу - займайте мерщій];

2) (о хмельном, о лекарстве) розбирати, розібрати. [Та вже-ж мою голівоньку та хміль розбирає (Пісня)]. -рать кого - брати кого. Охота -рает кого - хіть бере кого; кортить кому. Злость -рает - злість бере, злість узяла кого. -рает за душу - бере за душу, діймає до серця кого. [Сумна пісня брала за душу. Її плач аж до серця діймає]. -брать в голову - узяти собі думку, убгати в голову. -брать в руки кого - узяти в свої руки, (шутл.) убрати в шори, запетлювати кого. [А що, запетльовано тебе?];

3) (о режущем орудии) брати, взяти. [Плуг бере мілко. Гембель товсто бере - підбити треба]. Забранный - забраний и забратий; (без остатка) вибраний; (силой) забраний и забратий силою (силоміць), загарбаний, заграбований; (в долг) узятий на віру, набір; (в войско) забраний до війська; (в плен) забраний, зайнятий у бран (у полон, у неволю); (о скоте на потраве) зайнятий.

* * *

несов.; сов. - забр`ать

1) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; (сов.: многое по одному) побра́ти; (яйца, птенцов из гнезда и) видира́ти, ви́дерти и ви́драти, -деру, -дереш; ( скот на потраве) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -йме́ш

2) ( заделывать) заклада́ти, закла́сти и мног. позаклада́ти; ( загораживать) загоро́джувати, загороди́ти и мног. позагоро́джувати; (убирать, заправляя) заправля́ти, запра́вити, підтика́ти, підіткну́ти; (об одежде: убавлять) заву́жувати, заву́зити, -у́жу, -у́зиш, підкоро́чувати, підкороти́ти, -очу́, -о́тиш

1) (во что) грати, гуляти в що и в чого, (тешиться) гратися, бавитися в що, (в детск. яз.) гратоньки, граватовьки, гулятоньки, гуляточки. [Гуляють у тісної баби (Рудч.). Гуляєте в креймахи? В дамки гуляєте, чи ні? (Звин.). Чи ти граєш в якоїсь іграшки, чи що? - говорила Олеся (Н.-Лев.). Можна гратися, можна бігати, бурушкатися без кінця (Васильч.). Кругом них бавилася дітвора, дзвінким реготом сповняючи повітря (Черкас.)]. -рать в куклы, в жмурки, в мячик - гуляти, гратися в ляльки, в піжмурки, в м'яча. -рать в карты, в шахматы - грати, гуляти в карти, в шахи. [Троє вірмен зараз-же з боку біля Марка гуляють у карти (Грінч.)]. -рать по большой, по маленькой - грати в велику, в малу гру. -рать на мелок - набір грати. -рать в бубнах, в пиках - грати на дзвінці, на вині. -рать (с) чем - гратися, бавитися, гулятися (з) чим. С ним как с огнём -рать - з ним як з огнем гратися, гулятися, бавитися. -рать кем - гратися, бавитися, гулятися ким. [Чи будеш ним мов пташкою гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? (Куліш). Вона чула серцем, що Миколай тільки бавиться нею (Гр. Григ.)]. Судьба -рает людьми - доля грається людьми, жартує з людьми. Кошка -рает с котятами - кішка грається з кошенятами. -рает, как кот мышью - грається, як кіт (з) мишею. -рать с кем (иметь партнёром) - грати, гуляти з ким; (тешиться, забавляться) гратися, гулятися, бавитися з ким. [З собакою унучок грався (Шевч.). Вовчиця на сонці з вовченятами грається (Рудч.). Ще недавно вона з їми в ляльки гулялася, а он тепер уже порається (Грінч.)]. -рать на бирже - грати на биржі. -рать на повышение - бити на підвищення;

2) (на музык. инструм. и о них) грати (на що и на чому, у що). [Кобзар чутно як грає і співає про Морозенка (М. Вовч.). Бас гуде, скрипка грає (Номис)]. -рать на лире, на скрипке, на дуде, на пианино, на рояли - грати на ліру (и на лірі), на скрипку (и на скрипці), на дудку (и у дудку), на піяніно (и на піяніні), на роялі. [Грає на ліру (Звин.). Сидить кобзар на могилі та на кобзі грає (Шевч.)];

3) что - грати що. -рать кого, чью роль изображать на сцене - грати, удавати кого, чию ролю. [Він грає Гамлета (Крим.). Жінок на театрі (грецькім) удавали теж чоловіки (Єфр.). І що-найпишнішії дами з придворних вдавали на сцені субреток моторних, щоб слави і втіхи зажить (Л. Укр.)]. -рать роль чего - грати, (исполнять) відігравати, відбувати ролю чого. Это не -рает роли - це не грає ролі, це не має ваги. -рать главную или руководящую роль, -рать первую скрипку (переносно) - першу скрипку грати, перед вести в чому. [В Київі знайшов Шевченко цілу вже громаду ентузіястичної молоди, між якою перед вели Костомаров та Куліш (Єфр.)]. -рать значительную, выдающуюся роль - чимало, багато важити (в чому). -рать свадьбу - справляти весілля. [Одної неділі справляли весілля Настине з Петром, другої вінчали Гната (Коцюб.)];

4) (об игре света, красок, лица) грати (чим), мінитися (чим). [Небо грає усякими барвами (Коцюб.). По той бік Росі грала зірниця (Н.-Лев.). На устах під чорним вусом грала усмішка (Коцюб.)]. Солнце -рает на Пасху - сонце грає, міниться на Великдень. Шампанское -рает в бокале - шампанське грає в келіху. Румянец -рает - рум'янець грає, міниться. [В обох на щоках міниться невгасимою купинкою рум'янець (Васильч.)];

5) (бродить) грати, шумувати, мусувати, (только переносно) буяти. [Чи не той то хміль, що у пиві грає? (АД.). Мед вже почав у бочці грати (Сл. Гр.)]. Молодая кровь -рает - молода, юнацька кров грає, буяє, шумує. [Бо то не кров юнацька в мене грає (Грінч.)]. Волна -рает - хвиля грає. Играя, Играючи (шутя) - гуляючи(сь), заіграшки[у]. Это -ючи сделать можно - це гуляючи(сь), заіграшки[у] зробити можна. Игранный - граний, гуляний.

* * *

1) гра́ти; (во что, с кем-чем) гратися, гуля́ти, гуля́тися; ( забавляться) ба́витися, -влюся, -вишся; ( относиться несерьёзно) жартува́ти

2) ( о вине и шипучих напитках) гра́ти, виграва́ти, -грає́, шумува́ти, -му́є

3) (сверкать, отражаясь) гра́ти, виграва́ти, міни́тися, -ни́ться, перелива́ти, перелива́тися, блища́ти, блисті́ти, -ти́ть, ся́яти, ся́ти(ся́є); (о смене оттенков, тонов) лелі́ти

4) (о чувствах, мыслях, воображении) гра́ти, шумува́ти, буя́ти

5) ( на музыкальном инструменте) гра́ти, виграва́ти

6) ( петь) диал. співа́ти

1) (как украшение) китиця, кита, кутас (-са). Делать -ти для украшения - китити китиці. [Китила китиці з заполочи (Сл. Гр.)];

2) (для рисования) пензель (-зля), квачик; (для покраски) квач (-ча), щітка; (из мочалы для мазания глиной, мелом) щітка, віхоть (-хтя). Кисть художника (степень, качество искусства его) - пензель художника (маляра), художній пензель. [До образів, вималюваних пензлем художника (Єфр.)]. Чьей -сти эта картина? - чийого малювання (чийого пензля) ця картина? Картина смелой сочной -сти великого художника - картина смілого соковитого пензля великого художника (маляра);

3) (ягод) гроно, (ум. гроночко), кетях[г], китях[г] (-а), ки[і]м'ях (ки[і]млях), ум. ки[і]мляшечок (-чка). [Ви, гроночки, не гронітеся (Мет.). Вишні так і висять китяхами (Сл. Гр.). Отак кимляшечками все й цвіте, як бузина (Волч. п.)]. Покрыться -ми (о винограде) - загронитися. Кисть на кукурузе, просе - волот, (соб.) волоття;

4) анат., кисть руки - п'ясть (-ти), (диал.) п'ястя (-ті) (руки).

* * *

1) анат. кисть, -ті

2) (плодов, ягод) гро́но, ке́тяг; ( цветов) ки́тиця; (кукурузы, проса) во́лоть, -ті, волото́к, -тка; ( о ветвях деревьев) брость, -ті

3) ( об украшении) ки́тиця

4) жив. пе́нзель, -зля; щі́тка

1) колодка; см. Колода 1;

2) (деревянные кандалы) колодка, скрипиця, (длинная на несколько человек) гусак (-ка). -ки - диби (-бів) (ум. дибки (-ків)), дибиці (-биць), дибці (- ців), скрипиці (-пиць), колодки (-док). [Забили їх у диби (Рудч.). Ой на ноги дибки, на руки дибиці (Пісня). Забийте в кайдани, а на руки скрипиці (Основа). Ноги в колодки забити (Сл. Ум.)];

3) (сапожная) копил (-ла), копило, колодка, зраз (-зу), (ум.) копилець (-льця), (соб.) копилля. [Я знайшов якраз на твій копил роботу (Кон.). Взяв не те копило, от і чоботи тісні (Звин.)]. Делать всё на одну -ку - робити все на один (на свій) копил;

4) дерев'яний закаблук (-ка) (обцас (-су)), колодка;

5) (рукоятка ножа, струга и т. п.) колодка, колодочка;

6) (техн.) колодка. -ка тормозная - гальмова колодка;

7) (улей) колодка; см. Колода 5.

* * *

1) коло́дка

2) ( сапожная) копи́л, -а, коло́дка; диал. копи́то

3) ( деревянные оковы) ист. коло́дка; скрипиця, скрепи́ця

4) ( для пчёл) коло́дка, дупля́нка

(рукой) мах, помах (-ху); (преимущ. головой) кив (-ву), (глазами) миг[ґ] (-г[ґ]у), морг (-гу). [Кивом руки звелів йому вийти (М. Грінч.)]. По -нию его руки всё стихло - він повів рукою, і все ущухло. Как по -нию волшебного жезла - наче з єдиного маху чарівної палички, мов чаром; см. Волшебный. [Весь табор мов чаром попав в отупіння й зомління (Франко)].

* * *

передать

1) передавати, передати кому, що, (о многом) попередавати. [Передай мені сіль]. -вать что-н. из рук в руки, друг другу - передавати з рук до рук, один (одно) одному що-небудь. -вать, -дать кому имущество, власть, право - передавати, передати (редко здавати, здати) майно, владу, право кому. Срв. Уступать. -давать (-дать) приказания армии по радиотелеграфу - передавати (передати) накази (розкази) армії радіо- телеграфом. -дать болезнь, черты характера кому - передати х(в)оробу, вдачу кому. -дать письмо, деньги, подарок кому через кого - пере[по]давати, пере[по]дати листа, гроші, гостинець кому ким. [Козаком гостинець батькові передав]. -дать письмо в собственные руки - по[пере]дати листа до власних рук. -дать дело на чьё усмотрение - віддати справу на чий розсуд, здатися на чию думку. -дать дело в суд - передати справу до суду. -дать настроение кому - передати настрій кому. [Музика грою передає сумний свій настрій слухачам]. -дать вексель - пережирувати. [Узяв та вексель той на жінку і пережирував];

2) что (изображать) - віддавати, віддати, подавати, подати. [Поет виразно віддає свої переживання. Букви віддають звуки. Оповідання подає трагічну долю відомої красуні (Єфр.)];

3) -дать лишнее - передавати, передати, (о мног.) попередавати [Передав куті меду. Ви передали три карбованці, як давали решту (при сдаче)]; (заплатить дорого) переплачувати, переплатити за що; (давать много раз) давати, по[на]давати. Сколько денег я ему уже -вал - скільки вже грошей я йому надавав;

4) (на словах) переказувати, переказати, наказувати, наказати, переповідати, переповісти, (о сплетнях, слухах ещё) переносити, перенести, (о многом) попереказувати, попереповідати, попереносити, попереношувати кому що, про що. [Я не буду переказувати вам тих лайок (Коцюб.) (и ті лайки). Переказували новини (Грінч.). Переказала, щоб поспішався (Коцюб.). Переказати словами становище мого духа (Конис.). Ой накажи, галко, від кошового вісті. Де що почує, все переносить]. -ть через кого - переказувати, наказувати ким. [Переказала дочкою, щоб поспішав додому. Накажи слугою, що ти нездужаєш (Л. Укр.)]. -дать чьи слова - переказати, подати чиї речі (чию мову). Он неверно -дал мои слова - він не так переказав мої слова. -дать мысль (словами) - переказати думку. -дать что-либо своими словами - переказати що своїми словами. -ть известие - подати звістку. -ть что-либо потомству - передати що потомству (нащадкам), подати що у потомство (Куліш). -ть на письме - списати. [Найкращая пісня мені, її-ж і списати не сила (Самійл.)]. -вать, -дать поклон - переказувати, переказати поклін и поклона, віддавати, віддати поклін, поклоняти, поклонити, поклонятися, поклонитися, відклонятися, відклонитися кому ким. [Сестра до брата з чужої сторони поклоняла. Козак до дівчини ворлами та поклонився. З України до дівчини козак відклонився]. -дайте ему мою глубокую благодарность, моё почтение - перекажіть йому мою глибоку подяку (вдячність), мою повагу (пошану). -дать кукованием - перекувати. [Хоч сивою зозулькою перекуй до мене]. Передаваемый - передаваний; віддаваний; переплачуваний; переказуваний; переповідуваний. Переданный и переданный - переданий, (о мног.) попередаваний; відданий, поданий, (о мног.) повіддаваний; переплачений; переказаний, наказаний, переповіданий, переповіджений, перенесений, (о мног.) попереказуваний, понаказуваний, попереповіданий, попереношуваний.

* * *

см. Важный. -ный человек - великої руки людина, (ирон.) велике цабе. [Міщани… в Кам'янці все великої руки (Свидн.)].

* * *

1) (жаждущий, хотящ. пить) жадний, жажденний, спраглий, жадібний; (страстный) жадібний, пожадливий, жагучий. [Жадна земля випила за літо сонце (Коц.). Спраглі губи. Жадібними грудима впивав у себе вільне повітря (Крим.). І швидко жадібному люду воду холодну, солодку з важкої баклажки вділяє (Л.-Укр.). Жадібна втіха];

2) (обжорливый) ненажерливий, пажерливий, ненажерний, ненаїдний, ненаситний. [Коні, сказано, худобина пажерлива];

3) (алчный, желающий всё присвоить) жаднючий, зажерливий, ненажерливий, жаденний, неситий, ненаситний, невситимий на що, загребущий, жадобен (-бна, -бне) на що. [Жаднючий пан. І в кого він такий ненажерливий вдався? все йому мало (Тоб.). От іще ненаситні люди, все їм мало. Неситі очі. Наші люди невситимі на землю (Кон.). Руки загребущі]. Жадный (скупой) человек - см. Жадёха.

* * *

1) жа́дібний и жаді́бний, жа́дний и жадни́й, пожа́дливий, жадли́вий, жажди́вий; диал. запопа́дливий, запопа́дний; ( ненасытный) заже́рливий, ненаже́рливий, ненаже́рний, хти́вий, диал. захла́нний, нена́тлий, ненатле́нний

2) поэз. см. жаждущий 3)

1) (часть руки) лікоть (р. ліктя, мн. лікті, -тів). [Широкі рукави закачались до ліктів (Н.-Лев.)]. Высотою по -коть - по лікоть заввишки. Идти -коть в -коть - іти лікоть до ліктя (лікоть-у-лікоть, поруч, по(с)пліч). Жить под свой -коть - все собі собічити, все до себе гарбати. Сидеть, опершись на -кти - сидіти спершися на лікті, ліктювати. Близок -коть да не укусишь - близько лікоть, та не вкусиш (Номис). -коть грабельный - лікоть грабельний;

2) (часть рукава) лікоть (-ктя). [Дід його був простий козак; батько тер лікті у якомусь суді (Кониськ.)]. Он ходит с разорванными -тями - лікті йому повилазили;

3) (мера длины) ло[і]коть (р. ло[і]ктя, р. мн. ло[і]ктів и локо[і]т). [На два локті кожда ложка (Рудан.). Хай сто локот полотна витче (Козелеч.). За зиму надбала полотна сто локіт (Богодух.)];

4) (изгиб, излом, колено) залі[о]м (-лому), закрут, заворот (-ту), завороть (-ти), коліно, кривуля. Речка течет -тями - річка тече колінами (заломами, закрутами).

* * *

1) неспритно, (неуклюже) незграбно, (диал., вульг.) неоковирно, невковирно, (мешковато: об одежде) бахмато, (о человеке) вайлувато, (непроворно) немоторно, неметко, (неумело) невправно; срв. Ловко. [Трохи незграбно гладив її долонею по білій головці (Л. Укр.)]. Вы всё делаете -ко - ви все робите (у вас все робиться) незграбно (немоторно, невправно). Он -ко танцует - він незграбно танцює; він невправно танцює;

2) (неудобно: о вещи) незручно, не з руки, невигідно, непохватно, (немётко) незамашно, некидко. [Підмости сіна, бо невигідно сидіти (Звин.). Сідайте в крісло, - на тому стільці невигідно вам буде (Київ). Непохватно склав, то й незручно нести (Мирг.)]. -ко сделанный, пошитый - недоладно (не до ладу) зроблений, пошитий. Платье -ко сидит - вбрання лежить негарно (не до ладу, недоладно, неуклюже: незграбно, мешковато: бахмато);

3) (неудобно: о положении и т. п.) ніяково, незручно, негарно, недобре, (диал.) ніяко, яковось, варівко. [Синявський ніяково посміхнувся (Ле). Розмову починає незручно якимись уривками (Грінч.)]. Делается, сделалось -ко - робиться (стає), зробилося (стало) ніяково (незручно, недобре). [Тому й зовсім ніяково стало (Номис). Романові робиться ніяково (Васильч.)]. Он чувствует себя -ко - він себе почуває ніяково (ні в сих, ні в тих), він ніяковіє. Он почувствовал себя, ему стало -ко - йому стало ніяково, він зніяковів. Вы поступили -ко - ви зробили (вчинили) негаразд (недобре, негарно);

4) (неметко) невлучно; невлучливо, невлучко. [І знову невлучно ударив (Київ)];

5) (сказ. безл. предл.) - а) ніяково, незручно, негарно, недобре, (диал.) ніяко, яковось, варівко. [Андрієві було ніяково (Коцюб.). Спочатку було якось варівко: чужа людина, очевидно, трохи псувала настрій (Коцюб.)]. Ему здесь как- то -ко - йому тут якось ніяково (недобре). Ему -ко встречаться с вами - йому ніяково (образно: не видне око) зустрів[ч]атися з вами; б) (не годится, не подобает) не личить, не годиться, не випадає, ніяково, незручно, негарно, недобре, не до ладу, неподоба, (диал.) нечля, ніяко, яковось, (неприлично) непристойно, (зап.) непризвоїто. [Ніяково мені з старцями знатися (Мартин.). Він почував себе ніяково (Полт.). Ні, Марку, ніяко мені матір'ю сидіти (Шевч.). Іскинь, іскинь, бо неподоба, не пристає хустина до лоба (Пісня). Нечля в день коло церкви блукати (Н.-Лев.). Тепер вже мені яковось іти по воду (Кременч.). Якось навіть непризвоїто самій проходжуватися (Л. Укр.)]. Как-то -ко хвалить своих - якось-то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.).

* * *

1) нареч. неспри́тно, невпра́вно; незуга́рно; незгра́бно; незру́чно, невигі́дно; невда́ло, недоте́пно; невлу́чно; невпра́вно; ні́яково и нія́ково, нія́ко; незру́чно

2) (нареч.: нехорошо) недо́бре, негара́зд; ( неудобно) му́лько

3) в знач. сказ., незру́чно; нія́ково; незру́чно

1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога (мн. ноги, ніг); (ступня) нога, (зап.) стопа. [Тупне кінь ногою (Шевч.). Хлопчик стоїть на одній нозі (М. Вовч.). Вовка ноги годують (Номис). Стежка засипана снігом, і ані одного сліду стопи людської не видно на його білій скатерті (Франко)]. Две, обе -ги - дві, обидві ноги (нозі). [Стає на руках, одкидає обидві нозі назад, неначе брикає ними (Н.-Лев.)]. Левая, правая -га - ліва, права нога. Задние, передние -ги - задні, передні ноги. Деревянная -га - дерев'яна нога, (деревяшка) дерев'янка, (костыль) милиця. Вверх -гами - а) (в прямом знач.) догори ногами, горініж, сторч головою; б) (перен.: вверх дном) догори ногами, догори коренем, шкереберть. [Все він перевернув догори коренем (Звин.)]. -гами вниз (к земле) - долініж. Босыми -гами - босими ногами, (босиком) босоніж. В -гах - в ногах. Пусть не путается в -гах партии - (не)хай не плутається під ногами в партії. На босую -гу - на босу ногу, (на-)босоніж, на-босе. Лёгкий на -гу - см. Лёгкий 7. Он на -гах (ходит, здоров) - він уже підвівся (став) на ноги, він уже ходить, він уже здоровий (одужав, вичуняв, диал. оклигав и оклигнув). Он уже опять на -гах - він уже знов(у) на ногах. В грехах, да на -гах - у гріхах, та на ногах. Быть весь день на -гах - бути цілий день на ногах, цілий день не сісти (не присідати). [Я-ж цілий день не сяду! (Звин.)]. Под -гами - під ногами, (изредка) під ногою. [Ви підіймаєтесь сходами; вони риплять під вашою ногою (Микит.)]. С головы до -ног, с ног до головы - від голови до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови. [Обміряв її величним поглядом од голови до ніг (Крим.)]. Вооружённый с головы до ног - озброєний від голови до ніг (до п'ят). Со всех ног - що-духу (в тілі), що є (єсть) духу, скільки духу, що-дух у тілі (М. Вовч.), що ноги несуть (несли), (во всю прыть) чим-дуж, (во все лопатки) на всі заставки, на всю витягу, (опрометью) прожогом. С руками и (с) -гами - з руками й (з) ногами. У чьих ног - коло (біля) чиїх ніг (зап. стіп), (зап.) у чиїх стіп. [У стіп твоїх (душа) весь свій тягар скидає (Франко)]. Ни -гою (к кому) - (а)ні кроку (ні ногою) (до кого). -ги не клади (не ставь, не заноси) куда - і ступнути (і ходити) не думай куди, (а)ні кроку (ні ногою) куди. -ги моей не будет у тебя - ноги моєї не буде в тебе. Бросаться, броситься кому в -ги - кидатися, кинутися кому в ноги (під ноги, до ніг), падати, впасти кому в ноги (під ноги, до ніг). [Упав фараону під ноги (Франко). Він упав до ніг милосердного анабаптиста (Кандід)]. Быть на короткой (дружеской) -ге с кем - см. Короткий 4. Быть (стоять) одной -гой в могиле - бути одною ногою в труні (в домовині), стояти одною ногою над гробом (у гробі, в домовині). Валиться, свалиться с ног - на ногах не стояти (не встояти), валитися (падати), звалитися (з ніг). [Вийду за ворота, від вітру валюся (Метл.)]. Вставать с левой -ги, левою - гою (с постели) - вставати на ліву ногу (лівою ногою) (з постелі, з ліжка). Давай бог -ги - ходу, хода, драчки, навті[е]ки, навтікача; срв. Наутёк. [Як побачив це я, кинув мерщій кавун, та ходу (Звин.). Я, не довго думавши, зараз навтіки, куди очі зирнули, а ноги понесли (М. Вовч.)]. Держать свой дом на приличной -ге - держати (тримати) свою господу на порядній (пристойній) стопі (на пристойній лінії, як у (добрих) людей, як порядним людям годиться). Держаться, удержаться на -гах - триматися (держатися), втриматися, (вдержатися) на ногах. Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу - жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському, диал. велико), розкошувати, панувати. [Захотів він велико жити і аж три кімнати собі найняв (Лубенщ.)]. Итти (-га) в -гу - іти (ступати) (нога) в ногу, іти (ступати) ступінь у ступінь, (держать шаг) тримати крок. [В мене донька в ногу з Жовтнем завжди йде (Влизько). Він так ступінь у ступінь ступає, наче міря, як тра ступати (Канівщ.). Жовнярський крок тримати (Франко)]. Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги - іти не в ногу. Итти -га за -гу (-га по -гу) - іти нога за ногою; см. ещё Медленно 1 (Итти -но) и Плестись 2. [Ішов захожий тихо, нога за ногою (Мирний)]. Кидать, кинуть что под -ги кому - кидати, кинути що під ноги кому. Кланяться, поклониться в -ги - кланятися (вклонятися), вклонитися в ноги. [Вклонилася низенько, аж в самії нозі (Сл. Закр.)]. Класть (слагать), положить (сложить) что к -гам чьим - класти (складати), покласти (скласти) що до ніг чиїх. [До ніг народженої з піни складайте… ліхтар мій… і кий (М. Зеров)]. -ги носят - ноги носять. Куда -ги понесут - куди ноги понесуть, (куда глаза глядят) світ за очі (за очима), куди глядя, навмання, навманя[ь]ки. Отбиваться от чего руками и -гами - відбиватися від чого руками й ногами, (сопротивляться) пручатися проти чого руками й ногами, опинатися (огинатися) (що-сили) проти чого. Переваливаться с -ги на -гу - перехилятися (перехняблюватися) з боку на бік, коливати з ноги на ногу; см. Переваливаться 3. Переминаться с -ги на -гу - переступати з ноги на ногу (фам. з однієї на другу), (топтаться) тупцюватися, тупцятися, топтатися. Плясать в три -ги - витанцьовувати на всі заставки. -ги не повинуются (не слушаются) - ноги не слухають(ся) (не х(о)тять слухатися). -ги подкашиваются, подкосились - ноги підломлюються (підтинаються, мліють), підламалися (підтялися, помліли). Поднимать, поднять (поставить) кого на -ги - а) (больного) зводити, звести кого на ноги, на світ пустити кого. [Хто мене на світ пустив? - Я тепер здорова (Мартинов.)]; б) (перен.) зводити (ставити), звести (поставити) кого на ноги; срв. Поставить 1. Подставлять -гу - см. Ножка (Подставлять -ку). Положить -гу на -гу - закласти ногу на ногу. Поставить войска на военную, на мирную -гу - перевести військо на воєнне, на мирне становище. Протянуть -ги - а) (в прямом знач.) простягти (витягти) ноги, (о мног.) попростягати (повитягати) ноги; б) (умереть) простягтися, випростатися, (вульг.) задерти ноги, дуба дати, ґиґнути, освіжитися, перекинутися. См. Протягивать 1 (-нуть ноги). Сбивать, сбить с ног кого - збивати (валити, звалювати), збити (звалити) з ніг кого; см. ещё Заморочить кого. Связать кого по рукам, по -гам - зв'язати кому руки й ноги, (сделать жизнь несчастной) зав'язати кому світ. Срезать кого с ног - знеславити, зганьбити, зганьбувати кого. Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на -ги - а) (в прямом знач.) зводитися (здійматися, спинатися), звестися (знятися, с[зі]п'ястися) на ноги, (порывисто) схоплюватися (зриватися), схопитися (зірватися) на (рівні) ноги; б) (перен.) спинатися (зводитися, здійматися), с[зі]п'ястися (звестися, знятися) на ноги (на собственные -ги: на власні ноги), (диал.) оклигати, оклигати и оклигнути. Срв. Подниматься. [Коли довелося спинатися на власні ноги, то обставини дуже змінилися на гірше (Н. Громада). Він довго бідував; оце оклигав, як зробився завідуючим ремонтами (Лубенщ.)]. Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги - ставати, спинатися, зводитися, здійматися), стати (с[зі]п'ястися, звестися, знятися), (о мног.) поставати (поспинатися, позводитися, поздійматися) на задні ноги, (на дыбы) ставати, стати, (о мног.) поставати цапа (цапки, цапком, ставма, дуба, дибки дибка, гопки). Не знает, на какую -гу, стать - не знає, на котру ступити (ступнути). Стать без ног - позбутися ніг, втратити ноги, зробитися безногим, збезножіти. Еле -ги унести откуда - ледве ноги винести, ледве втекти (диал., зап. вивтекти) звідки. Унеси бог -ги - аби тільки (лиш(е)) втекти; см. ещё выше Давай бог -ги. Руками и -гами упираться - упиратися руками й ногами; см. ещё выше Отбиваться руками и -гами. Хромать на одну -гу - кульгати (шкандибати, шкатульгати) на одну ногу. Ног под собою не чувствовать (не чуять) - землі (ніг) під собою не чути. [Землі під собою не чув: як той вітер мчавсь (Мирний)]. Шаркать -гами - човгати (совгати) ногами. Одна -га тут другая там - одна нога тут, друга там; (реже) на одній нозі. [«Хутче-ж!» - «На одній нозі» (Свидн.)]. За глупой головой и -гам непокой - за дурною головою і ногам лихо (Приказка). Баба-яга, костяная -га - баба-яга нога-костюга, баба-яга костяна нога (ЗОЮР II);

2) (подставка, стойка) нога; срв. Ножка 2;

3) строит., техн. - (крана, копра, циркуля) нога; (наслонная) наріжник (-ка); (стропильная) кроквина;

4) (у сапожников) копил (-ла); см. Колодка 3;

5) (снопов) ряд (-ду), рядок (-дка).

* * *

поручить (предмет или дело) по[до]ручати, по[до]ручувати, по[до]ручити, при(по)ручати, при(по)ручувати, при(по)ручити, загадувати, загадати кому що, давати, дати до рук кому; (поверять) сповіряти, сповірити, звіряти, звірити що на кого, звірятися, звіритися з чим на кого, спокладати, спокласти на руки кому, чиї. [Про журбу мою співати доручив я солов'ю (Олесь). Поручаю, брате, тобі цю думку (Л. Укр.). Думка тут була - найвищий обов'язок дати до найчесніших рук (Грінч.). Я вам оце дільце припоручу (Мирн.). Верховний догляд за цими школами поручувано иноді несторіянам, иноді жидам (Павлик). Секретар… оповіщає Спільне Зібрання про все, що йому загадує Голова- Президент Академії. На діда Бутурлаку всі свої маєтки сповіряє. Пани все звіряли на діда й на бабу (Грінч.)]. Поручаемый - по[до]ручуваний, при(по)ручуваний, звірюваний. Порученный - по[до]ручений, при(по)ручений, даний до рук, сповірений, звірений, загаданий кому.

* * *

несов.; сов. - поруч`ить

1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди в світлицю, кинь у комору, вскочити уві щось, скочив ув амбар]. Еду в город, в Киев - їду до міста, до Київа. В руки - до рук. В церковь - до церкви. Поехал в деревню - поїхав на село;

2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли в салдати. Не вдавайсь у тугу (в любощі). Віра в себе]. Обратиться в лгуна - перевернутися на брехуна (также: в брехуна). Обратиться в пар - взятися парою. Вступить в бой, в разговор - стати до бою, до розмови;

3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку - на додаток, на знак, на довід, на жарт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.). Во внимание принять - до уваги взяти. В наказание - за кару. Вменить в вину - поставити за вину. Во внимание к чему-л. - з уваги на що. Поставить в пример - поставити за зразок. В память - на незабудь;

4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдовжки, завширшки, завтовшки, завглибшки, или: удовж, ушир, утовш, углиб. В величину - завбільшки, убільшки. Во весь рост - на ввесь (на цілий) зріст. Груз в десять пудов - вага на десять пудів. Пьеса в трёх действиях - пієса на три дії. Здание в три этажа - будинок на три поверхи;

5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.). В розницу, в присядку, в карты - в роздріб, навприсядки, у карти. В клочки - на шматки. Во все лопатки, во всю ивановскую - на всі заставки. Во всё горло - на всі заводи и т. д.;

6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время - того дня, тієї ночи, обідньої доби и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду - під обідню добу, під добру годинку и т. д. В наше время, в старину - за нашого часу (за наших часів), за старовини. Во время чего-л. - за чого, під час чого: за царювання Нерона, за Нерона, під час війни; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору - нічною добою; в последнее время - останніми часами. В полночь, в полдень - опівночі, опівдні, об обідній порі. В срок - свого часу, вчасно. За с твор. пад.: в третий раз - за третім разом. Два рубля в месяц - два рублі на місяць. В ту пору - на ту пору;

7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму - за одну зиму;

8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел - в батька вдавсь;

9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в хаті, в місті, у воді. Также - на с местным, напр.: на селі, на місті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях - на думці, на мислі; во сне - уві сні; в беде - під лиху годину, при лихій годині; в здравом уме - при здоровім (-вому) розумі, при старості, при бідності; что мне в вас? - що мені по вас? в этом отношении, во всех отношениях - з цього погляду, з усякого погляду, всіма сторонами; в пяти верстах - за п'ять верстов и т. д.;

10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.). за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце - у травні; в пятом часу - о п'ятій годині; в прошлом году - минулого року; в печальном веке - під сумний вік, за сумного віку.

* * *

1) в, у (кого-що), (а также переводится иными предлогами или конструкциями без предлогов; при обозначении какой-л. группы, разряда лиц, предметов, в состав которых кто-что-л. включается, входит) в, у (ко́го-що), до (кого-чого); (при обозначении предмета, в который кто-что-л. облекается, заключается) в, у (що); (при обозначении занятия, состояния, в которые кто-л. вовлекается, вступает, или предмета, состояния, в которые что-л. переходит, превращается) в, у, на (кого-що); (при указании на количественные признаки, вес, размер, на кратность соотношений чисел, величин) з, в, у, на (ко́го-що); переводится также конструкциями без предлогов; ( при указании на цель действия) на, в, у, за (кого-що), до (чо́го); (при указании на момент, срок совершения чего-л.) в, у, на (кого що), за (чого, кого-що), під (що); (преим. в сочетании с порядковыми числительными при обозначении часа) о, ( перед гласным) об (чому); переводится также конструкциями без предлогов

2) с предложн. п.: в, у (кому-чому); ( иногда) на, при (кому-чому); (при указании состояния, в котором кто-что-л. находится, сферы психической деятельности, в которой протекает действие) в, у (кому-чому), за (кого-чого); (при указании меры расстояния от чего-л.) за (скільки), в, у (скількох); (при указании на момент или период, в который что-л. происходит) в, у (чо́му), за (чого); ( среди чего) серед (чого); ( в сочетании с порядковыми числительными при обозначении времени) о, ( перед гласными) об (чому)

горіти, (реже) горітися, палитися. [Без підпалу й дрова не горять. От як золото горить! Рана горить. До горілки душа горить]. В печи горит - у печі (грубі) горить(ся), палиться. А специальнее -

1) -еть (без пламени) - жевріти, жеврітися [Безліччю жарин жевріла велетенська пожарина (Васильч.)];

2) (светиться) - світити, світитися. [І досі ще в їх світиться, все не лягають]. Слабо -еть (мерцать) - блимати;

3) (пылать) палати, паленіти [Аж паленіє з сорому], п(о)ломеніти, палахкотіти, пашіти. [Щока йому пашіла (Крим.)]. Горит во рту - пече в роті. Гореть со стыда - паленіти від сорому, (шутл.) пекти раків. Дело так и горит у кого - руки жаром так і горять у кого. Дело горит (крайне спешно) - пильно кому, пильно припадає кому, пильне діло. Горящий - горящий [Перед хрестом лампадочка горяща (М. Вовч.)], спаленілий [Спаленілий соромом її вид (= лицо)], розгорілий, (диал.) розгорений. [Вкинув у розгорені дрова].

* * *

діло (ум. дільце, ділечко), справа; (труд) робота (ум. робітка), праця; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія. [Я діло все поробила. Діла незабуті дідів наших (Шевч.). Люди бралися до щоденних справ (Дн. Чайка). Того вимагає наша національна справа. Всі справи він носить у портфелі. Поставив у канцелярії дві шахви для справ. Ви надто обережні в справі чести (Грінч.). За працею час минає швидко. Лицарська річ - у бої полягти. Давня се річ: мабуть літ сорок тому буде (Конис.). Чистий думками і непорочний діями]. Плохо дело! - кепська справа! кепська робота! Странное дело! - дивна річ! чудасія! чуднота! Дела тайные, которые нужно скрывать - таємнощі (р. -щів). По делу - за ділом, за справою. [Я прийшов до вас за ділом]. По делам (поручениям) - за орудками. [Няньку посилала за орудками (Л. Укр.)]. По этому делу - в цій справі. По делам службы - в справах службових. Сидеть, быть без дела - сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти. Браться за дело - братися до роботи. Браться не за своё дело - не за свою справу братися, шитися не в своє діло (Конис.). Дело обстоит так - справа стоїть так. [Тепер справа стоїть инакше]. Известное дело - звісно, звичайно, відома (певна) річ, сказано. [Сказано: куди голка, туди й нитка]. Ясное дело - видима річ. Виданное ли, слыханное ли дело? - чи чувано, чи видано? (провинц.) чи-ж видансько? Дело житейское - світова річ. Дела нет до чего - байдуже про що. Не было дела до кого, чего - байдуже було, не доходило діла. [Не доходило мені до них діла]. Не твоё дело - то не твоя справа, тобі до цього зась, заськи [Ігумену - діло, а братії - зась], (шутл.) не твоє мелеться. Это дело другое - це що инше, це инша річ. В чём дело? - в чому річ? в чім сила? про що йдеться? Дело вот в чём - річ ось яка. В том-то и дело - а тож-то, отож-то й є, тож-то й воно, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б'є, як не по голові. [Ми не тою дорогою їдемо? - А тож-то, що не тою. Він хотів-би коняку купити, та тим бо й ба - грошей нема]. Не в том дело - не в тім річ, не про те річ, не про те мова мовиться, не в тім сила. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім що не везе]. То-ли дело - инша річ, хіба така річ? нема краще, як; нема в світі, як. [Не люблю зими, нема в світі, як літечко святе. Неохота йому працювати; хіба така річ - пити!]. Не к делу - не до-діла, не до-речи, не в лад. Пойти в дело - піти в надобу, піти до діла. Если уж до чего дело дойдёт - коли вже до чого (того) дійдеться, як до чого (того) ряд дійде. Ей до всего дело - без неї вода (ніде) не освятиться. Иметь дела с кем - мати справи (стосунки = отношения) до кого (или з ким). Я совсем не имею с ней дела - жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. Моё дело сторона - моя хата з краю. Плёвое дело - дурниця, пусте, пустячина, ка-зна-що. Статочное-ли дело - чи мислима річ? чи подобенство? чи годиться-ж? А мне что за дело? - а мені що до того? а мені яке діло? а мені якого батька горе? Что дело, то дело - що правда, то правда; що до пуття, то до пуття. Это дело - це добре, це гаразд, це до діла. Это особое дело - се инша річ, се инша стать. То и дело - раз-у-раз, раз-поз-раз, раз-по-раз, знай. [Коло його знай споминають літописці друге голосне ім'я - Остапа Дашковича (Куліш)]. В чём дело? - що сталося? про що річ? у чому справа? В самом деле, на самом деле - справді - см. В действительности. На словах, что на санях, а на деле, что на копыле - на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці. Судебное дело - судова справа. [Він виграв у суді свою справу. Нехай судці розберуть тую справу. З бабою і дідько справу програв]. Тяжебное дело - позов (р. позву). Военное дело - військова справа. Комиссариат иностранных дел - комісаріят закордонних справ. Золотых дел мастер - золотник, золотар (р. -ря) (ум. золотарик).

* * *

1) (занятие, работа, труд) спра́ва, ді́ло

2) ( административное или судебное разбирательство) спра́ва

3) канц. спра́ва

4) ( промышленное или торговое предприятие) діло, спра́ва

5) (сражение, бой) бій, род. п. бо́ю, бата́лія, би́тва

6) (в сочетании с прил. в знач. сказ. или вводн. сл. жарг.) річ, спра́ва, ді́ло

дыхать

1) дихати (-хаю, -хаєш и дишу, -шеш), віддихати. [Вільно дихає грудьми. Спить і тяжко дише. Грудям легко оддихати (Крим.)]. -шать полною грудью - дихати на повні груди. -шать тяжело вслух с сопением - сапати [Андрій голосно сапав (Коц.)]; (скоро и тяжело) дихтіти, (хрипло) харчати [Спали, харчали і хропли]. Тяжело -шать (запыхавшись от жары или работы) - хакати, хекати. [Душно Рябкові - бач аж хакає, язик висолопивши (Харк. п.). Як рубає, то хекає]. -шать ртом, чтоб согреть что-нибудь или охладить (дуть) - хук[х]ати. [Дитина хукає на гаряче молоко. Хухає собі в руки]. См. Дуть 2. Едва -шит - дух ледве зводить, ледве дихає (дише). Огнём дышащий - огнедихатий. [Дракон огнедихатий (Кул.)]. Ды[о]хнуть - дихнути, дхнути [Бог дхне своїм духом, то й не буде його], хукнути (ртом). [Взяла тіста, хукнула - полетів голуб]. Отдыхать, отдышаться - віддихатися, віддихати;

2) (веять) дихати, подихати [Перед світом дихає холодненький вітрець (Ворон.). Все подихало молодою парубочою красою (Неч.-Лев.)], (пахнуть) віддавати чим, пашіти (пашу, пашеш, паше) [Пахощами молодощів оддає його збірка (Єфр.). Духом сіножати паше усе свіжим (Манж.)], (нести) т[д]хнути [Його лице дхнуло щастям (Н.-Лев.). Кажете, що од мене дхне вища поезія? (от меня дышит высшей поэзией) (Крим.)]. Дышать неприязнью, злобою - важким (лихим) духом, пеклом дихати на кого. Дышать молодостью - віяти молодощами, молодіти. [Там молодіють кущі, як свіжі дівчата (Коц.)]. Ды[о]хнуть (повеять) - дихнути, подихнути. [Вітер не дихне. Подихнуло свіжим повітрям].

* * *