Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

забрать

  • 1 забрать

    сов. от забирать

    Русско-украинский политехнический словарь > забрать

  • 2 забрать

    сов. от забирать

    Русско-украинский политехнический словарь > забрать

  • 3 забрать

    -ся см. Забирать, -ся.
    * * *

    Русско-украинский словарь > забрать

  • 4 забирать

    забрать
    1) забирати, забрати, (мног.) побрати, позабирати. [Дітей люди позабирали. От поберуть вони коси та й підуть ніби-то косити (ЗОЮР)]. -брать всё, без остатка у кого, откуда - позабирати все в кого, вибрати що звідки, (образно) і кутки випорожнити кому. [Я вже всі свої гроші вибрав]. -рать силой - забирати, забрати силою (силоміць), гарбати, загарбувати, загарбати, грабувати, пограбувати. [Нічим було нам заплатити, так корівку мою пограбували і продали (Г. Барв.)]. -рать в долг - боргуватися, брати набір (на борг), на віру. [Ми в крамниці боргуємося на місяць. Я беру хліб на віру, а як зароблю, тоді віддаю гроші]. -рать в войско - брати, забирати до війська (в армію, в салдати) кого; чуби голити кому. [Король війну замишляє, усіх хлопців забирає. Хлопцям чуби поголили (Пісня)]. -рать в плен - забирати (займати) в полон (у бран, у неволю). -брать в плен всех - усіх виполонити. [Усіх татар вирубаємо й виполонимо (Куліш)]. -рать скот на потраве - займати худобу в шкоді (в спашу). [Ой, лихо! коні в спашу - займайте мерщій];
    2) (о хмельном, о лекарстве) розбирати, розібрати. [Та вже-ж мою голівоньку та хміль розбирає (Пісня)]. -рать кого - брати кого. Охота -рает кого - хіть бере кого; кортить кому. Злость -рает - злість бере, злість узяла кого. -рает за душу - бере за душу, діймає до серця кого. [Сумна пісня брала за душу. Її плач аж до серця діймає]. -брать в голову - узяти собі думку, убгати в голову. -брать в руки кого - узяти в свої руки, (шутл.) убрати в шори, запетлювати кого. [А що, запетльовано тебе?];
    3) (о режущем орудии) брати, взяти. [Плуг бере мілко. Гембель товсто бере - підбити треба]. Забранный - забраний и забратий; (без остатка) вибраний; (силой) забраний и забратий силою (силоміць), загарбаний, заграбований; (в долг) узятий на віру, набір; (в войско) забраний до війська; (в плен) забраний, зайнятий у бран (у полон, у неволю); (о скоте на потраве) зайнятий.
    * * *
    несов.; сов. - забр`ать
    1) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; (сов.: многое по одному) побра́ти; (яйца, птенцов из гнезда и) видира́ти, ви́дерти и ви́драти, -деру, -дереш; ( скот на потраве) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -йме́ш

    \забирать бра́ть си́лу — ( приобрести силу) ста́ти си́льним (перен.: можним)

    2) ( заделывать) заклада́ти, закла́сти и мног. позаклада́ти; ( загораживать) загоро́джувати, загороди́ти и мног. позагоро́джувати; (убирать, заправляя) заправля́ти, запра́вити, підтика́ти, підіткну́ти; (об одежде: убавлять) заву́жувати, заву́зити, -у́жу, -у́зиш, підкоро́чувати, підкороти́ти, -очу́, -о́тиш

    Русско-украинский словарь > забирать

  • 5 взять

    узяти, забрати, дістати, зняти. [Забери книгу з столу. Хмельницького козаки дістали мечем сей замок (Куліш). Семена зняла цікавість. (Коцюб.)]. Возьми, возьмите! - на, нате! (урвать часть) - ухибити. [Таки, признаться, з мірку жита в старого вхибила нишком. Можна і від гасу ухибити грошей на сіль, менше взявши]. В. много - набратися. [Набрався стільки, що й не донесу]; (о многом) - побрати. [Побравши вони коси, та й пішли косити]. В. за долг, за недоимку, силком - одібрати за борг, стягти за борг, (вульг.) пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (Конис.)]. В. чью сторону - стати на чий бік, на чиюсь руч горнути, чиюсь руч тягти. В. кого в опеку - обняти опіку над ким. В. ещё в придачу - добрати. В. работу заказанную, заплатив деньги - викупити. В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече - взяти на перебаса. В. на верёвку - заужати. [Черкес із-за Онапа арканами його як цапа звязав, опутав, заужав]. В. топором - урубати. В. в руки - взяти (прибрати) до рук. В. себя в руки (овладеть собою) - запанувати над собою. В. верх над кем, над чем - гору взяти над ким, перебороти кого, подужати, переважити, повершити, заломити кого. В. назад (слова, обвинение) - одмовити, одкликати. [Прилюдно одмовив те, що написав про неї в пашквілі (Ор. Левиц.)]. В. к себе - прийняти. [Прийняли сироту за дитину]. В. на себя - пере(й)няти на себе. [Перейняти чужий довг. Переняти на себе функції заступника]. В. на себя сделать что - піднятися. [Піднявшись історію України написати (Куліш)]. Всем взял - хоч куди, на все здатний. Ни дать, ни взять - стеменно, стеменнісінько; як викапаний. [Стеменнісінько така і в нас хата. Син - викапаний батько]. Что взял? - піймав облизня? Он возьми да и (сделай что-либо) - він повернувсь та й… (намалював, украв).
    * * *
    узя́ти, мног. побра́ти; ( забрать) забра́ти; (крепость, город) здобу́ти

    Русско-украинский словарь > взять

  • 6 голова

    головка, головушка
    1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;
    2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;
    3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.
    * * *
    голова́

    без головы́ — перен. без голови́, безголо́вий

    ве́шать, пове́сить го́лову — похню́плювати, похню́пити (хили́ти, схили́ти) го́лову, похню́плюватися, похню́питися

    в пе́рвую го́лову — наса́мперед, передусі́м, у пе́ршу че́ргу, найпе́рше

    Русско-украинский словарь > голова

  • 7 настраивать

    настроить
    1) (строение) - см. Надстраивать;
    2) (строений) набудовувати, набудувати, наставити, (каменных, кирпичных) намуровувати, намурувати, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудовувати, понамуровувати чого. [Будував, будував, - ото й набудував (Брацл.). Понабудовував комір повен двір (Сл. Ум.). Понабудовували і понамуровували собі пани замочків (Куліш)];
    3) (проказ) нароблювати, наробити, накоювати, накоїти (фіґлів, вредных: збитків, шкоди; пакостей: капостів), наброювати, наброїти; срв. Напроказить;
    4) (музык. инструмент) настроювати, строїти, настроїти (в лад, до ладу), наладжувати, ладити, наладити, налагоджувати, налагодити, наладновувати, наладнувати, вилагоджувати, вилагодити, направляти, направити, (о мног.) понастроювати и т. п. що. [Як дудку настроїш, так вона грає (Чуб. I). Настроїв ліру (Рудан.). Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! (Колядка). Ти теж (зозуле) строїла струни моєї душі (Коцюб.). Налагоджує свою скрипку (Васильч.). Вилагодить скрипку (Федьк.). Взяла гітару, направила її, натягуючи струни (Н.-Лев.)]. -ть радио-антенну - настроювати, настроїти радіо-антену;
    5) (перен.) - а) кого, что как, на какой лад - настроювати, настроїти, наладжувати, наладити, направляти, направити кого, що як, на який лад (тон). [Се вже приятелі Виговського простих козаків так наладили (Куліш)]. -ить кого на враждебный лад - настроїти кого вороже; б) кого на что - (подговаривать) намовляти, намовити кого на що и (чаще) що (з)робити, підмовляти, підмовити, підбивати, підбити кого на що, до чого, що (з)робити, (направлять) направляти, направити кого на що, (насоветывать) нараювати, нараяти, (преимущ. на что- л. плохое) наструнчувати, наструнчити, настренчувати, настренчити кого на що, що (з)робити, (подстрекать) під'юджувати, під'юдити, підтроюджувати, підтроюдити, (наущать) наущати, наустити кого що (з)робити, призводити, призвести кого на що и що (з)робити, (науськивать) нацьковувати, нацькувати, підцьковувати, підцькувати кого що (з)робити. [То він намовив (підмовив, направив) її на це (Київщ.). Нараяли люд на святе діло (Стор.). То вони наструнчують та підшпиговують, то бо їх користь (Мирний). Все Васюту настренчує, щоб із тебе на вулиці знущався (Грінч.). Не хто й наустив Варку, як не Дмитрик (Кониськ.). То його панич підтроюдив (Харківщ.)]. -ить кого на тяжбу с кем - намовити (нараяти, настру[е]нчити, підбити) кого - позиватися з ким; в) кого против кого, чего - настроювати, настроїти, ставити, поставити кого проти кого, проти чого, (исподтишка) настру[е]нчувати, настру[е]нчити кого проти кого, (возбуждать) підбурювати, підбурити кого проти кого, проти чого. [Не наструнчуй других проти його (Мирний). Настренчила всіх дітей проти мене (Грінч.)]. Настроенный -
    1) см. Надстроенный;
    2) набудований, наставлений, намурований, понабудовуваний, понамуровуваний;
    3) нароблений, накоєний, наброєний;
    4) настроєний, наладжений, налагоджений, наладнований, вилагоджений, направлений, понастроюваний и т. п. [Струни тугі, наладжені (Коцюб.)];
    5) - а) настроєний, наладжений, направлений. [Було тут багато молоди, настроєної романтично (В. Петров). Поетично направлена душа (Н.-Лев.)]; б) намовлений, підмовлений, підбитий, направлений, нараяний, наструнчений, настренчений, під'юджений, підтроюджений, наущений, нацькований, підцькований; в) настроєний, настру[е]нчений, підбурений. -ться -
    1) см. Надстраиваться;
    2) набудовуватися, набудуватися, понабудовуватися; бути набудовуваним, набудованим, повабудовуваним и т. п.;
    3) (перен.) настроюватися, настроїтися, настру[е]нчуватися, настру[е]нчитися; бути настроюваним, настроєним, настру[е]нчуваним, настру[е]нченим и т. п.; (собираться) налагоджуватися, налагодитися, налаштовуватися, налаштуватися, збиратися, зібратися, (забрать себе в голову) навратитися, наповратитися. [Знаходити шлях до иншого серця, що й само настроюється в унісон до співця свого інтимного світа (Рада). Значні групи українського пролетаріяту, селянства та війська настроєні по-більшовицькому (Н. Рада). Коли думки наструнчилися так, то їх не легко збити з тієї стежки (Мирний). Уява у Василька настренчувалася вже заздалегідь (Корол.). Вже він навратився продати свою теличку, - нічим його не переконаєш (Звин.). Коли наповратилися вкрасти, то вкрадуть (Звин.)]. Вы сегодня хорошо -ны - ви сьогодні в гарному (доброму) настрої (в доброму гуморі), ви сьогодні гарно настроєні. [О! ви настроєні сьогодні гарно (Куліш)]. Всё общество явно было -но против этой авантюры - усе суспільство (громадянство) явно ((в)очевидячки) було настроєне (стояло) проти цієї аванту[ю]ри;
    4) (вдоволь, сов.) - а) (строя здания) набудуватися, наставитися, понабудувати (досхочу), (каменные, кирпичные) намуруватися, попомурувати (досхочу), (о мног.) понабудовуватися, понамуровуватися; б) (настраивая музык. инстр.) настроїтися, наладитися, налагодитися, наладнуватися, нанаправлятися, попостроїти (досхочу) и т. п., (о мног.) понастроюватися и т. п.; в) (строя в ряды) нашикуватися и т. п. Срв. Строить.
    * * *
    I несов.; сов. - настр`оить
    1) (строить в каком-л. количестве) набудо́вувати, -довую, -довуєш, набудува́ти, -дую, -дуєш и мног. понабудо́вувати; (из камня, кирпича) намуро́вувати, -ровую, -ровуєш, намурува́ти, -рую, -руєш и мног. понамуро́вувати
    2) ( надстраивать) надбудо́вувати, надбудува́ти и мног. понадбудо́вувати
    3) (озорничать, проказничать) витворя́ти и витво́рюґвати, -рюю, -рюєш, навитворя́ти, сов. напроку́дити, -джу, -диш
    II несов.; сов. - настр`оить
    1) муз., радио и пр. стро́їти и настро́ювати, -роюю, -роюєш, настроїти и мног. понастро́ювати, ла́дити, -джу, -диш, на́ладити, ла́днати, наладна́ти, наладно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, нала́днувати, -ную, -нуеш, нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш; направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, настру́нчувати, настру́нчити
    2) ( приводить в нужное для работы состояние) нала́годжувати, нала́годити, настро́ювати, настро́їти
    3) перен. настро́ювати, настро́їти и мног. понастро́ювати; (возбуждать против кого-чего-л.) підбу́рювати, -рюю, -рюєш, підбурити; ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, -влю, -виш, намовля́ти, намо́вити, настре́нчувати, настре́нчити, настру́нчувати, настру́нчити

    Русско-украинский словарь > настраивать

  • 8 позабрать

    позабирати що - см. Забрать.
    * * *
    позабира́ти, побра́ти

    Русско-украинский словарь > позабрать

  • 9 поотнимать

    и Поотнять повидирати, повідіймати и повіднимати від кого и в кого (редко кому) що. Срв. Отнимать.
    * * *
    тж. поотн`ять
    1) повідніма́ти; ( поотбирать) повідбира́ти; ( забрать) позабира́ти, ( силой) повидира́ти
    2) ( ампутировать) повідрі́зувати
    3) ( вычесть) повідніма́ти

    Русско-украинский словарь > поотнимать

  • 10 превращаться

    превратиться
    1) обертатися, обернутися в кого, в що, на кого, на що и ким, чим, повертатися, повернутися в кого, в що и на кого, на що, перевертатися, перевернутися в кого, в що, на кого, на що и ким, чим, перетворюватися и перетворятися, перетворитися, перероблятися, переробитися, змінятися, змінитися, перемінятися, перемінитися в кого, в що и на кого, на що, ставатися, статися ким, чим; (вырождаясь, приходя в упадок) переводитися, перевестися, зводитися, звестися на що, зіходити, зійти на що. [В сумне стогнання обертались речі (Куліш). Плач повернувся на радощі (О. Лев.). Хай те дитяче товариство повернеться тепер у побратимство (Мирн.). Народ наш міцно державсь своєї предківської віри і не хотів на поляків перевертатися (Єфр.). Австрія має перетворитися на демократичну державу - спілку національностей (Грінч.). Молоко за одну ніч переробилося в сир (Звин.). Скажи каменеві сьому, щоб стався хлібом (Єв.)]. Многолюдный и богатый край -тился в пустыню - великолюдна й багата країна обернулася (повернулася, перетворилася) в (на) пустиню, звелася на пустиню. Мечта -тилась в действительность - мрія перетворилася в (на) дійсність. -ться в камень - обертатися (обернутися) в камінь, кам'я[ме]ніти, скам'я[ме]ніти. [Бодай не вернулось, в камінь обернулось (Рудан.)]. Вода -тилась в пар - вода обернулася в пару. [Вода може дати велику користь і не обертаючись в пару (Кониськ.)]. Снег -щается в воду - сніг обертається в воду. Личинка -щается в мотылька - лялечка обертається в метелика, перетворюється, переміняється в (на) метелика. -титься в силу (переносно) - вирости в силу. [В Єгипті вони, множачись серед муки, могли вирости в силу й забрать увесь край в свої руки (Франко)];
    2) (оборачиваться) перекидатися, перекинутися, перевертатися, перевернутися, обертатися, обернутися ким, чим и в кого, в що, на кого, на що, скидатися, скинутися ким, чим, перемітуватися, переметнутися в кого, в що и ким, чим, перемінятися, перемінитися, злицьовуватися, злицюватися в кого, в що, (во множ.) поперекидатися, поперевертатися, пообертатися и т. д. ким, чим и в кого, в що. [Чорт перекинувсь чоловіком (Манж.). От відьма знов перевернулась у сороку (на сороку) (Звин.). Обернися порося на карася (Номис)]. Оборотень, упырь -тился в волка - перевертень, упир перекинувсь (перевернувся, обернувся, скинувся, переметнувся) вовком (у вовка, на вовка), перемінився (змінився) в вовка.
    * * *
    несов.; сов. - преврат`иться
    (в кого-что) перетво́рюватися, перетвори́тися (в кого-що, на кого-що), оберта́тися, оберну́тися и пооберта́тися (на кого-що, в кого-що, ким-чим); ( переходить) перехо́дити, перейти́ (у що); (в сказках, суеверных представлениях фольк.) перекида́тися, переки́нутися и поперекида́тися, переверта́тися, переверну́тися и попереверта́тися (на кого-що, в кого-що, ким-чим)

    Русско-украинский словарь > превращаться

См. также в других словарях:

  • ЗАБРАТЬ — ЗАБРАТЬ, заберу, заберёшь, прош. вр. забрал, забрала, забрало (безл. забрало), совер. (к забирать) (разг.). 1. кого что. Взять себе, присвоить, захватить. «Мебелишку, какая была у нас, хозяин за долг забрал.» Лесков. || Покорить, завоевать,… …   Толковый словарь Ушакова

  • забрать — См …   Словарь синонимов

  • ЗАБРАТЬ — ЗАБРАТЬ, беру, берёшь; ал, ала, ало; забранный; совер. 1. кого (что). Взять, захватить. З. свои вещи. Забрал детей и уехал. 2. кого(что). Задержать или арестовать (разг.). Хулигана забрали в милицию. З. за взятку. 3. (1 ое лицо и 2 е лицо не… …   Толковый словарь Ожегова

  • ЗАБРАТЬ — ЗАБРАТЬ, ся, см. забирать. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …   Толковый словарь Даля

  • забрать —   Забрать в голову, в башку что (разг. фам.) упорно держаться какой н. мысли, намерения.     Забрал в башку такие глупости.   (Много) забрать себе в голову (разг. фам.) заважничать, зазнаться.     Молодой человек неглупый, но много забрал себе в… …   Фразеологический словарь русского языка

  • забрать — 1. ЗАБРАТЬ, беру, берёшь; забрал, ла, ло; забранный; ран, а и а, о; св. 1. что. Захватить, охватить рукой (руками). З. в руки пальто, сапоги, шапку. // Устар. Занять, взять взаймы, взять вперёд (преимущественно деньги). З. в долг. 2. кого что.… …   Энциклопедический словарь

  • забрать — забрать, заберу, заберёт; прош. забрал, забрала, забрало (не рекомендуется забрала, забрало), забрали …   Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке

  • забрать — I беру/, берёшь; забра/л, ла/, ло; за/бранный; ран, а и а/, о; св. см. тж. забирание, забор 1) а) что Захватить, охватить рукой (руками). Забра/ть в руки пальто, сапоги, шапку. б) …   Словарь многих выражений

  • забрать в руки — забрать в свои руки, держать в руках, прибрать к рукам, подчинить, захватить, занять, взять в свои руки, взять в руки Словарь русских синонимов …   Словарь синонимов

  • забрать себе в голову — См. думать... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. забрать себе в голову вообразить, втемяшить себе в голову, вбить себе в голову, предположить, верить, думать …   Словарь синонимов

  • Забрать себе в голову — ЗАБРАТЬ, беру, берёшь; ал, ала, ало; забранный; сов. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»