Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

наплести

  • 1 наплести

    сов. от наплетать

    Русско-украинский политехнический словарь > наплести

  • 2 наплести

    сов. от наплетать

    Русско-украинский политехнический словарь > наплести

  • 3 наплести

    техн. навя́зывать, наплета́ть

    Українсько-російський політехнічний словник > наплести

  • 4 наплести

    Русско-украинский словарь > наплести

  • 5 наплетать

    наплести и наплесть
    1) наплітати и наплітувати, наплести, (о мног.) понаплітати и понаплітувати, поплести що, чого. [Понаплітав личаків на всю сім'ю (Богодух.)];
    2) (наставлять плетением) на(д)плітати, на(д)плести, (теснее о плетне ещё) на(д)городжувати, на(д)городити, (о мног.) пона(д)плітати, пона(д)городжувати що. [Ліса місцями поосідала, треба понагороджувати (Мирг.)];
    3) (вздору) наплітати, наплести, наторочувати, наторочити, наплескувати, наплескати, набазікувати, набазікати, нацвенькувати, нацвенькати, наверзякати, (о мног.) понаплітати, понаторочувати, понаплескувати, понабазікувати, понацвенькувати. [Наплела такого, що й купи не держиться (Номис). Вам сто дурних казок про його наплетуть (Самійл.). Такого набазікаю, що й у шапку не забрати (М. Вовч.)];
    4) (на кого) набріхувати, набрехати, наклепувати, наклепати на кого, оббріхувати, оббрехати, обмовляти, обмовити кого. Наплете[ё]нный -
    1) наплетений, понаплітаний, понаплітуваний;
    2) на(д)плетений, на(д)городжений, пона(д)плітаний, пона(д)городжуваний;
    3) наплетений, наторочений, наплесканий, набазіканий, нацвеньканий, понаплітаний и т. п.;
    4) набреханий, наклепаний. -ться -
    1) наплітатися, наплестися, понаплітатися; бути наплітаним, наплетеним, понаплітаним и т. п.;
    2) (вдоволь) наплітатися, наплестися, (о мног.) понаплітатися и т. п.; срв. Плести, -ся. [Шабаш, хлопці, вже понапліталися, час і спочити (Лубенщ.)].
    * * *
    несов.; сов. - наплест`и
    1) наплітати, наплести́, -плету, -плете́ш и мног. понапліта́ти; ( выплетать) випліта́ти, ви́плести, -плету, -плетеш
    2) (говорить вздор, сплетничать) напліта́ти, наплести́; (выдумывать, сочинять) випліта́ти, ви́плести; (сов.: наболтать) намоло́ти, -мелю́, -ме́леш, наплеска́ти, -плещу́, -пле́щеш, наторо́чити, наля́пати. наплета́ться напліта́тися; випліта́тися

    Русско-украинский словарь > наплетать

  • 6 насплетничать

    наплести, наплескати (язиком), налихословити (на кого), наказати на кого; (лживо) набрехати, наклепати (на кого). [Так язики-ж! такого набрешуть, такого наплетуть! (Квітка). Нічого того не було: то люди налихословили на мене (Богодух.). Дідові накаже на мене, а мені на діда, щоб посварити (Звин.)].
    * * *
    наплести́, -плету́, -плете́ш, наплеска́ти, -плещу, -пле́щеш [язиком], мног. понаплі́скувати, -кую, -куєш; ( налгать) набреха́ти, -брешу, -брешеш, мног. понабрі́хувати, -бріхую, -бріхуєш

    Русско-украинский словарь > насплетничать

  • 7 наплестись

    наплести́ся, -плету́ся, -плете́шся

    Русско-украинский словарь > наплестись

  • 8 наплетать

    техн., несов. наплета́ть, сов. наплести
    напліта́ти, наплести́

    Русско-украинский политехнический словарь > наплетать

  • 9 наплетать

    техн., несов. наплета́ть, сов. наплести
    напліта́ти, наплести́

    Русско-украинский политехнический словарь > наплетать

  • 10 навивать

    навить
    1) (наматывать что на что) навивати, навити и навинути, намотувати, намотати, накручувати, накрутити, сотати, насотати, (о мног.) понавивати, понамотувати, понакручувати що на що. [Основа приготовлена, починає ткач навивати її на верстат (Мат. Укр. Етн. III)]. -вать шёлк на мотушку - навивати (намотувати, накручувати, сотати) шовк на витушку;
    2) что чем - перевивати, перевити, переплітати, переплести що чим;
    3) (вплетать кончик) навивати, навити, наточувати, наточити. -вей арапник - заплети гарапника (гарапія);
    4) (наготовлять витьём) навивати, навити, накручувати, накрутити, наплітати, наплести, (о мног.) понавивати, понакручувати, понаплітати чого. -вить венков - навити (наплести, понавивати, понаплітати) вінків;
    5) (накладывать вилами сено, солому) накладати, накласти (сіно, солому). -вить воз сена, -вить телегу сеном - накласти (напиряти) віз сіна, накласти віз сіном. Этого и на воз не -вьёшь (много брани) - цього й волами не вивезеш. Навитый -
    1) навитий, навинутий, намотаний, накручений, насотаний, понавиваний и т. п.;
    2) перевитий, переплетений;
    3) навитий, наточений;
    4) навитий, накручений, наплетений, понакручуваний и т. п.;
    5) накладений. -ться - навиватися, навитися, понавиватися; бути навиваним, навитим, понавиваним и т. п. На телегу -вается по сотне снопов - на віз накладається (шнурується) з сотню снопів.
    * * *
    несов.; сов. - нав`ить
    1) навива́ти, нави́ти, -в'ю́, -в'є́ш; ( накручивать) накру́чувати, накрутити, -кручу́, -кру́тиш и мног. понакру́чувати; ( наматывать) намо́тувати, намота́ти и мног. понамо́тувати
    2) ( завивать волосы) накру́чувати, накрути́ти и мног. понакру́чувати
    3) ( укладывать на воз) накладати, накла́сти, -кладу́, -кладе́ш
    4) (наносить снегу, сугробы) навіва́ти и наві́ювати, -ві́ює, наві́яти и мног. понавіва́ти, нано́сити, нанести́ и мног. понано́сити

    Русско-украинский словарь > навивать

  • 11 навирать

    наврать
    1) на кого - набріхувати, набрехати, (о мног.) понабріхувати на кого;
    2) (насказывать небылиц) набріхувати, набрехати, наплітати, наплести, наторочувати, наторочити (дурниць). -врал с три короба - наплів сім мішків (гречаної) вовни. Навранный -
    1) набреханий, понабріхуваний;
    2) набреханий, наплетений, наторочений. -ться -
    1) (стр. з.) набріхуватися, бути набріхуваним, набреханим, понабріхуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) набрехатися, попобрехати (досхочу), (о мног.) понабріхуватися. [Набрехавсь та й геть подавсь (Приказка)].
    * * *
    несов.; сов. - навр`ать
    набрі́хувати, -брі́хую, -брі́хуєш, набреха́ти, -брешу́, -бре́шеш и мног. понабрі́хувати; (говорить небылицы, вздор) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плете́ш, вибріхувати, вибрехати, -брешу, -брешеш

    Русско-украинский словарь > навирать

  • 12 напарывать

    напороть
    1) чего - напорювати, напороти, (о мног.) понапорювати чого. -роть чепухи - наплести (наверзти) (дурниць), наторочити, наблягузкати;
    2) -роть ногу - напороти ногу на що, сколоти (пробити, пропороти) ногу. Напоротый -
    1) напоротий, понапорюваний;
    2) сколотий, пробитий, пропоротий. -ться -
    1) (стр. з.) напорюватися, бути напорюваним, напоротим, понапорюваним;
    2) (натыкаться) напорюватися, напоротися, наражатися, наразитися, (ногой) настромлюватися, настромитися, наштрикуватися, наштрикнутися, нахромитися на що. [Напоровся на вила (Сл. Гр.). Чоловік із скирди впав, та на вила й нахромився (Борзенщ.)].
    * * *
    I несов.; сов - напор`оть
    ( ранить) напо́рювати, -рюю, -рюєш, напоро́ти, -порю́, -по́рєш
    II несов.; сов. - напор`оть
    1) (распарывать в каком-л. количестве) напо́рювати, -рюю, -рюєш, напороти, -порю́, -по́реш и мног. понапо́рювати
    2) (сов.: наговорить вздору) наверзти́, наплести́, -плету́, -плете́ш

    Русско-украинский словарь > напарывать

  • 13 насказывать

    насказать
    1) кому - наказувати, наказати, наговорювати, наговорити, набалакувати, набалакати, (о мног.) понаказувати, понаговорювати, понабалакувати чого кому. [Ти тільки слухай, - він тобі набалакає такого! (Брацл.)]. -зал с три короба - наказав (наговорив, набалакав) три мішки гречаної вовни (Приказка);
    2) на кого - набріхувати, набрехати, наклепувати, наклепати, наплітати, наплести, (о мног.) понабріхувати, понаклепувати, понаплітати на кого; срв. Наговаривать 2. Насказанный -
    1) наказаний, наговорений, набалаканий, понаказуваний и т. п.;
    2) набреханий, наклепаний, наплетений, понабріхуваний и т. п. -ться - наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - насказ`ать
    1) (говорить много, рассказывать) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш и мног. понагово́рювати, сов. наказа́ти, -кажу́, -ка́жеш; набала́кувати, набала́кати; ( городить) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плете́ш и мног. понапліта́ти

    Русско-украинский словарь > насказывать

  • 14 насудачить

    напересуджувати, насудити кого, напащекувати на кого. -ться - напересуджуватися, насудитися, напащекуватися.
    * * *
    наговори́ти, -ворю, -вориш; ( наплести) наплести́, -плету, -плетеш, наплеска́ти, -плещу, -пле́щеш, мног. понаплі́скувати, -кую, -куєш

    Русско-украинский словарь > насудачить

  • 15 навязывать

    техн., несов. навя́зывать, сов. навяза́ть
    нав'я́зувати нав'яза́ти; (крючком, спицами - ещё) напліта́ти, наплести́

    Русско-украинский политехнический словарь > навязывать

  • 16 навязывать

    техн., несов. навя́зывать, сов. навяза́ть
    нав'я́зувати нав'яза́ти; (крючком, спицами - ещё) напліта́ти, наплести́

    Русско-украинский политехнический словарь > навязывать

  • 17 наболтать

    1) см. Набалтывать 1;
    2) (наговорить пустяков) набалакати, набазікати, наторочити, натеревенити, нагуторити, наляпати (язиком), наплескати, наплести (язиком), налепетати, наляпотіти, нацокота[і]ти, наблягузкати, напатякати, наверзти, наверзякати, наварнякати, (диал.) нахлявкати (дурниць), (о мног.) понабалакувати, понабазікувати, понаторочувати и т. п. [Прибіг, натеревенив усякої всячини (Звин.). Чого люди не наплещуть! (Звинг.). Наплескав такого, що й купи, не держиться (Звин.). Ти уже чого не наплетеш своїм безкостим язиком! (Номис). Прибігла - нагуркала, налепетала, як у корчмі (Н.-Лев.). Нацокотали тії верхоуми, а ти віри поняла (М. Вовч.). І все брехня, що ти нам наблягузкав (Куліш). Нахлявкала чорт-зна-що та й пішла (Зміївщ.). Оті брехухи понаторочували вам, а ви й вірите (Богодух.)]. -тать на кого - набрехати, наговорити, наклепати, наплескати на кого, оббрехати, обговорити, обмовити, обнести кого, (о мног.) понабріхувати, понаговорювати и т. п. на кого. [Так тебе оббреше, обнесе (Грінч.). На всіх понабріхує, та повигадує те, чого й не було (Грінч.)].
    * * *

    Русско-украинский словарь > наболтать

  • 18 наворачивать

    наворотить
    1) (наезжать) навертати, навернути, набігати, набігти, наїжджати, наїхати на кого, на що чим. [Коні набігли на паркан (Канівщ.)];
    2) (наваливать) навертати, навернути, нагортати, нагорнути що на що. [Зима замети навертає (Мирний). Ач яку купу нагорнув! (Звин.)];
    3) (приваливать) навертати, навернути, привалювати, привалити, накривати, накрити кого, що чим. [Хай мене наверне важка ця скеля, що на їй сиджу (Мирний)];
    4) (сворачивать на кого) навертати, навернути, скидати, скинути що на кого. [На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив (Чернігівщ.)];
    5) (клонить, склонять) навертати, навернути, нахиляти, нахилити кого, що на що, до чого. [Наверни мене на їх віру (Манж.). «Причепа» навертає думку до побутової повісти (Рада)]. Навороченный - навернений и навернутий; нагорнений и нагорнутий; привалений, накритий; скинений и скинутий; нахилений. -ться - навертатися, навернутися; бути навертаним, наверненим, навернутим и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - наворот`ить
    1) наверта́ти, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понавертати; ( нагребать) нагорта́ти, нагорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. понагорта́ти
    2) (несов. накручивать) накру́чувати, наві́рчувати, -чую, -чуєш
    3) (чего - сов.: беспорядочно наговорить, написать), нагородити, -роджу́, -ро́диш (чого), наплести́, -плету́, -плете́ш (чого)
    4) (несов.: управлять кем-чем-л.) заправляти
    5) (несов.: есть с аппетитом) наверта́ти, наверну́ти

    Русско-украинский словарь > наворачивать

  • 19 навязывать

    навязать
    1) (наставлять) доточувати, доточити, (о мног.) подоточувати що. [Не сягне мотуз, бо короткий, - доточити треба (Київщ.)];
    2) (в трикотаже) доплітати, доплести, (о мног.) подоплітати що. [Береться людям панчохи доплітати, - з того хліб їсть (Харківщ.)];
    3) чего - нав'язувати, нав'язати, (о мног.) понав'язувати чого. [Нав'язали снопів з двадцять (Сл. Гр.)];
    4) (переносно) накидати, накинути що кому, чому, на кого, на що, нав'язувати, нав'язати що кому, чому, нав'язуватися, нав'язатися з чим до кого, на кого. [Ніхто її не бере, дак ви її на мою шию накидаєте (Г. Барв.). Таку мені накинули ви ролю, що не мені її зробить живою (Куліш)]. Навязанный -
    1) доточений, подоточуваний;
    2) доплетений, подоплітаний;
    3) нав'язаний, понав'язуваний;
    4) накинений и накинутий, нав'язаний. [Внутрішній уклад старопольського життя, силоміць Україні накинутий (Рада). Накинена дружина - не люба (Київщ.)]. -ться -
    1) доточуватися, доточитися, подоточуватися; бути доточуваним, доточеним, подоточуваним и т. п.;
    2) (переносно) набиватися, набитися (з) ким, (з) чим до кого, кому, накидатися, накинутися, в'язнути, ув'язнути, в'язатися, нав'язуватися, нав'язатися, настирятися, настиритися, усилятися, усилитися до кого з чим. [Грицько дочкою набивається: сватай мою дочку! (Пісня). Набивається мені з своїми послугами (Київщ.). Я не набиваюсь із своїми грішми (Грінч.). Хіба я їх просив, - сами набилися (Мирн.). Коли не треба, - я не накидаюсь (Л. Укр.). Мокрина в'язне до жонатого Миколи (Грінч.). В'язавсь до кожного з любов'ю (Куліш). Не кличуть нас на хрестини, то ми й не всиляємось (Сл. Гр.).]. -ться на знакомство с кем - (притьмом) набиватися знайомістю (в знайомі) до кого. Сам -ется в дураки - сам притьмом у дурні лізе. Сам -зался в дураки - сам у дурні пошився, сам себе в дурні пошив;
    3) (вдоволь, сов.) нав'язатися, наплестися, попов'язати, попоплести (досхочу), (о мног.) понав'язуватися, понаплітатися; срв. Вязать.
    * * *
    несов.; сов. - нав`язать
    1) нав'я́зувати, -зую, -зуєш, нав'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш и мног. понав'язувати; (спицами, крючком) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плетеш и мног. понапліта́ти
    2) перен. накида́ти, накинути, нав'я́зувати, нав'яза́ти; ( всучивать) утелю́щувати, -щую, -щуєш, утелю́щити

    Русско-украинский словарь > навязывать

  • 20 наговаривать

    наговорить
    1) чего - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, набалакувати, набалакати, (шумя) нагомоніти, (о мног.) понаговорювати и т. п. чого. [Наговорив на осиці кислиці, а на вербі груші (Приказка). Наказав три мішки гречаної вовни (с три короба) (Приказка). Набалакав такого, що й за день не розбереш (Сл. Ум.). Нагомоніли повну хату (Богодух.)]. -рить вздору (чепухи, пустяков) - наплескати, нагородити, наверзти, наторочити, наплести, намолоти, (набормотать) намимрити, набубоніти, наха(ра)маркати, наварнякати, набелькотати, (наболтать) нацвенькати, напащекувати (дурниць, нісенітниць). [Се мабуть вам снилося, а ви й повну хату наторочили (Куліш)];
    2) на кого - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, лихословити, налихословити, наклепувати, наклепати на кого, обмовляти, обмовити кого, набріхувати, набрехати на кого, про кого, славу (неславу, лиху славу, поговір) пускати, пустити про кого, натуркувати, натуркати чого кому про кого. [Наговорив на його сім мішків горіхів (Свидн.). Накаже дідові на мене, а мені на діда (Звин.). Там такого на мене наклепав, що хоч з села тікай (Сл. Гр.). Набрехала на мене, що ходив я до тебе (Пісня). Не любить мене свекруха, обмовляє мене (М. Вовч.)]. Дурак сам на себя -вает - дурень сам себе обмовляє;
    3) (знахарски) наговорювати, наговорити, нашіптувати, нашептати, замовляти, замовити що (воду, зілля и т. п.). Наговоре[ё]нный -
    1) наговорений, наказаний, набалаканий, понаговорюваний и т. п.: наплесканий, наторочений, наплетений, намелений, наварняканий, наха(ра)марканий, нацвеньканий, напащекований;
    2) наговорений, наказаний, налихословлений, наклепаний, набреханий, натурканий;
    3) наговорений, нашептаний, замовлений. -ться -
    1) (стр. з.) наговорюватися, бути наговорюваним, наговореним, понаговорюваним и т. п.;
    2) (вдоволь) наговорюватися, наговоритися, набалакуватися, набалакатися, набесідуватися, нагомонітися. [З ким вірно люблюся, не наговорюся (Метл.)];
    3) (напрашиваться) напрошуватися, напроситися, напрохуватися, напрохатися, набиватися, набитися, нав'язуватися, нав'язатися до кого з чим, на що; срв. Навязываться 3. [Напросився в гості на обід (Сл. Ум.)].
    * * *
    несов.; сов. - наговор`ить
    1) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш и мног. понагово́рювати, наказа́ти, -кажу́, -кажеш сов., набала́кувати, набала́кати
    2) ( на кого-что - возводить напраслину) нагово́рювати, наговори́ти и мног. понагово́рювати (на кого-що); ( врать) набрі́хувати, -бріхую, -бріхуєш, набреха́ти, -брешу, -бре́шеш и мног. понабрі́хувати (на кого-що); ( оговаривать) обмовля́ти, обмо́вити, -влю, -виш и мног. пообмовля́ти (кого-що); (несов.: наушничать) наші́птувати, нату́ркувати, -кую, -куєш (на кого); ( клеветать) клепа́ти, -па́ю, -па́єш и -плю́, -плеш, наклепа́ти (на кого)
    3) этногр. наговорювати, наговорити, наші́птувати, нашептати, -шепчу́, -ше́пчеш, замовля́ти, замо́вити, -влю́, -виш

    Русско-украинский словарь > наговаривать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • НАПЛЕСТИ — НАПЛЕСТИ, наплету, наплетёшь, прош. вр. наплёл, наплела; наплётший, совер. (к наплетать). 1. что и чего. Изготовить плетением в каком нибудь количестве. Наплести лаптей. Наплести кружев. 2. перен., чего или без доп. Наговорить вздору, насочинять …   Толковый словарь Ушакова

  • НАПЛЕСТИ — НАПЛЕСТИ, лету, летёшь; ёл, ела; лётший; летённый ( ён, ена); летя; совер., что и чего. 1. Наготовить плетением. Н. корзин. 2. Наговорить вздору, налгать (прост.). Н. всякой чепухи. | несовер. наплетать, аю, аешь (к 1 знач.). Толковый словарь… …   Толковый словарь Ожегова

  • наплести — см. солгать Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011. наплести гл. сов. • солгать • обмануть …   Словарь синонимов

  • наплести́ — наплести, плету, плетёшь; плёл, плела, плело, плели …   Русское словесное ударение

  • Наплести — I сов. перех. см. наплетать II сов. перех. и неперех. разг. Наговорить глупостей, чепухи; насплетничать, оклеветать кого либо. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • наплести — наплести, наплету, наплетём, наплетёшь, наплетёте, наплетёт, наплетут, наплетя, наплёл, наплела, наплело, наплели, наплети, наплетите, наплётший, наплётшая, наплётшее, наплётшие, наплётшего, наплётшей, наплётшего, наплётших, наплётшему, наплётшей …   Формы слов

  • наплести — плету, плетёшь; наплёл, плела, ло; наплётший; наплетённый; тён, тена, тено; св. что и чего. 1. Изготовить плетением в каком л. количестве. Н. кружев, воротничков. 2. также с придат. дополнит. Разг. сниж. Наговорить много лишнего, вздорного;… …   Энциклопедический словарь

  • наплести — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • наплести — (устарелое и в просторечии наплесть); прич. наплётший; дееприч. наплетя …   Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке

  • наплести — плету/, плетёшь; наплёл, плела/, ло/; наплётший; наплетённый; тён, тена/, тено/; св. см. тж. наплетать, наплетаться что и чего 1) Изготовить плетением в каком л. количестве. Наплести/ кружев, воротничков …   Словарь многих выражений

  • наплести́ — плету, плетёшь; прош. наплёл, плела, ло; прич. прош. наплётший; прич. страд. прош. наплетённый, тён, тена, тено; сов., перех. (что и чего). 1. (несов. наплетать). Изготовить плетением в каком л. количестве. Наплести кружев. Наплести десяток… …   Малый академический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»