напитать

1) общ. кормить, накормить, покормить, прикармливать

2) разг. напитать

1) общ. впитать, впитывать, напитать, вобрать (жидкость), всасывать, пропитывать, содержать в себе, вкладывать (один предмет в другой) соединять (части в одно целое)

2) тех. вкладывать, вставлять, заделывать, соединять (части в одно целое)

общ. напитать

общ. поражаться, удивляться, проникаться (идеями, духом и т.п.)

1) общ. впитать, вымочить, напитать, промочить, пропитывать, размочить, смачивать, пропускать (о бумаге), пропитать (смочить)

2) разг. измочить

3) перен. (наполнить) напаивать, (наполнить) напоить, пропитать

1) общ. (промокнуть) вымокать, (промокнуть) вымокнуть, замочиться, измочиться, намокать, намокнуть, напитать, размочиться, активно заниматься (чем-л.), налегать (на еду), увлечься

2) разг. взмокать, взмокнуть, измокать, измокнуть, намочить

3) перен. пропитать

4) вульг. обожраться

общ. увлекаться (мыслью и т.п.), наедаться, проникаться

1) общ. насытить, насыщать, объесться, наесться (de; чего-л.), пресытиться (тж. перен.)

2) разг. накушаться, напитать

3) вульг. (насытиться) натрескаться, налопаться

4) прост. зажраться

общ. насыщаться, пресыщаться, удовлетворять (аппетит, желание)

1) общ. (пропитать) напитать, (пропитать) насытить, (пропитать) насыщать, впитать, пропитать, пропитывать

2) перен. напаивать, напоить

общ. (пропитаться) напитать, (пропитаться) насытить, (пропитаться) насыщать, пропитать

см. напитать 2)

* * *

gener. tester

понуд. от тамактан-

напитать, накормить.

питать, напитать; кормить, накормить

питать, напитать; кормить, накормить

1) см. напитаться

2) страд. être + part. pas. (ср. напитать 2))

см. напитать 2)

1) см. напитаться

2) страд. être + part. pas. (ср. напитать 2))

несов.; см. напитать 2)

I. напасть (-ти), нападок (-дку), нападь (-ди), лихо, пеня, пригода, халепа, нахаба [І відкіля ця напасть на мене взялася! (Звин.). І заступайте од вражди, од бід, напраслини, нападку (Котл.). Така нам лучилася пеня (Сл. Гр.). Кажуть, пригоди учать людей згоди (Грінч.). Халепи якої щоб не напитать (М. Левиц.). Подякував богу, що зняв з мене ту нахабу (Кониськ.)].

II. Напасть, -ся - см. Нападать, -ся. II.. Напасть - см. Нападывать.

* * *

нещастя (-тя); (неблагоприятная судьба) недоля, безщастя, безталання (-ння), бездо[і]лля (-лля), (невезение) неталан (-ну), (бедствие, погибель) безголов'я (-в'я), (беда) лихо, біда, лиха година, причина, (беда, несчастный случай) пригода, лиха пригода, (напасть) халепа; ум. недоленька, лиха годинонька, пригодонька. [Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Повен світ нещастів (Грінч.). Його болять нещастя України (Франко). Поодинокі нещастя творять загальне щастя (Кандід). Коли я тут недолі досить маю, хай буду я щаслива там, у иншім краю! (Л. Укр.). Нащо вам судилось тут загинути в недолі? (Рудан.). Усім людям щастя, доля, - мені-ж безталання (Метл.). У тім селі, на безталання та на погибель, виріс я (Шевч.). Нам на здоров'я, а тобі на безголов'я (Номис). Сам собі накликав безголов'я (Крим.). Завжди нарікала на своє безголов'я (Черкас.). Лихо зненацька підкралося (Коцюб.). Сталась мені причина: жінка вмерла, зосталась дитина (Пісня). Чому не зарятувати, коли чоловік у пригоді (человека постигло -тье)? (Мирний). Халепи якої щоб не напитать (М. Левиц.). Як-би то її визволити з такої халепи та журби? (Кониськ.)]. Это верх -тья - це найбільше нещастя (лихо). К (по) -тью - (як) на нещастя, (чаще) (як) на біду, як на лихо. [На біду, ці дурні люди мали силу (Крим.). Талановитий, на лихо дочасно померлий публіцист (Рада). Треба, думаю, зайти провідати хрещеників, та, як на лихо забув (Васильч.)]. К моему -тью - на моє нещастя, на мою біду, на моє лихо, мені на нещастя и т. п. К вящему -тью - на ще більше нещастя (лихо); ще й (ба й) гірш(е) від того, ще й гірше лихо. На -тье чьё - на нещастя, на лихо чиє, кому, на біду чию, кому, на безголов'я чиє, на голову чию. [Упаду собі на лихо (Л. Укр.). Закаявся женитись, щоб знов не взяти лихої (жінки) на своє безголов'я (Коцюб.). Чим-же я винна, що тую думу постановили на наше безголов'я? (М. Левиц.). Нехай горшки б'ються на ганчареву голову (Номис)]. В -тьи - у нещасті, у (лихій) пригоді, при лихій годині. [Не годиться журитись в пригоді такій, адже иншим ще гірше буває (Л. Укр.). Як-би їм запомогти Мендля в його лихій пригоді? (Франко). Та нема гірш нікому, як тій сиротині: ніхто не пригорне при лихій годині (Пісня)]. Мне -тье в картах - мені не щастить (не таланить) у картах, мені карта не йде. Впадать, впасть в -тье - потрапити (попасти(ся)) в біду, зазнавати, зазнати нещастя (недолі, безталання, лиха, біди), сходити, зійти на біду, знедолюватися, знедолитися, знедоліти, збезталаніти, знещасливлюватися, знещасливитися. Приносить, принести -тье кому - приносити, принести нещастя кому, завдавати, завдати лиха (біди) кому, (пров.) випадком випасти кому. [Сльози мої випадком йому випали: вона (його корова) здохла (Кониськ.)]. С ним случилось -тье - його спіткало (побило) лихо, з ним стала(ся) пригода, на його (впала) пригода, на його впало безголов'я. [На козака - пригодонька; козак зажурився (Пісня)]. Не бывать бы счастью, да -тье помогло - коли-б (якби) не нещастя, не було-б і щастя. Счастье одного основано на -тьи другого - на безталанні одного виростає щастя другого (Тобіл.).

* * *

1. (átv. is) пропитывать/пропитать, насыщать/насытить;

2.

3. (csak átv.) обливать/облить, напитывать/напитать, kelt напаивать/напоить;