Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

наносить

  • 1 наносить

    (несов.) нанашивать, наносить (сов.), нанести и нанесть чего (натаскивать в большом количестве)
    I. наносити, наношувати и (стар.) наношати, наносити, нанести, назношувати, назносити, (о мног.) понаносити, понаношувати, поназношувати чого. [Не мавши де заложити вощину, наносила бджола меду повні ямки в землі (Куліш). Соломи в сіни наносила (Шевч.). Люди нанесли породіллі м'яса, паски (Г. Барв.). Назносим каміння, назносимо глини, збудуємо хатку (Коцюб.). Понаносили на чоботях снігу в хату (Київщ.)]. - сить, -вать, -сти яиц (о птице) - наносити, наносити и нанести, (о мног.) понаносити яєць. Наношенный и Нанесе[ё]нный - наношений, нанесений, понаношений, понаношуваний, поназношуваний. [Наношена до печи солома зайнялася (Богодухівщ.). Сніг, нанесений у хату на чоботях, порозтавав (Канівщ.)].
    II. Наносить, нанести и нанесть -
    1) см. I. Наносить;
    2) (о ветре: наметать) наносити, нанести, намітати, намести, навівати и навіювати, навіяти, (о мног. или во мн. местах) понаносити, понамітати, понавівати и понавіювати чого; (о воде: намывать) наносити, нанести, (преимущ. об иле) намулювати, намулити, (о мног.) понаносити, понамулювати чого; срв.
    I. Наметать и Намывать 4. [Нанесло вітром піску на грядки (Канівщ.). Намело снігу в сіни (Київщ.)]. Река -сла илу на луг - ріка (річка) нанесла (намулила) мулу на луку, (занесла илом) замулила луку;
    3) (заразу, болезнь) заносити, занести, (о мног.) позаносити що. [Коли-б наші заробітчани не занесли холери з Дону (Сл. Ум.)];
    4) (надносить что на что) наносити, нанести, заносити, занести, (о мног.) понаносити, позаносити що на що. Корабль -сло на мель - корабель нанесло (н[з]агнало) на мілину (на мілке). Тучу -сло на лес - хмару нанесло (нагнало) над ліс. Бадью з землёю -сят на сруб - цебер з землею заносять на зруб (цям[б]рину). -сти руку на кого - зняти (піднести) руку над ким, заміритися, замахнутися на кого;
    5) (о лошадях: набегать с разгону) набігати, набігти, наскакувати, наскочити, налітати, налетіти, намчати на що;
    6) (о чертёжных работах) зазначати и зазначувати, зазначити, (о мног.) позазначати, позазначувати, позначити що на чому. -сти на план, на карту леса и горы - зазначити на плані, на мапі (на карті) ліси і гори;
    7) техн. - накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понакидати що. -сить, -сти слой штукатурки - накидати, накидати шар тиньку на що, тинькувати, обтинькувати що. -сить, - сти лак на что - лакувати, полакувати що;
    8) (причинять) завдавати, завдати чого и що, чинити, учиняти, учинити, спричиняти и спричинювати, спричинити, заподіювати, заподіяти що кому. -сить, -сти бесчестие кому - чинити, учинити безчестя кому, неславити, знеславити, ганьбити, зганьбити кого, завдавати, завдати неслави (ганьби) кому. -сить, -сти вред - робити, зробити, чинити, учинити, заподіювати, заподіяти шкоду, шкодити, нашкодити, пошкодити кому. -сти обиду, оскорбление кому - скривдити (покривдити), образити кого, кривду, образу заподіяти (вчинити) кому. [Почтивості моїй, чесноті ви як зважились таку вчинити кривду? (Грінч.). Єдиний спосіб загладити ту кривду, яку йому заподіяно (Крим.)]. -сить оскорбление на словах, действием - ображати (чинити образу) словом, вчинком. -сить, -сти побои кому - завдавати, завдати побою кому, бити, побити и (сильнее) набити кого. -сить, -сти поражение неприятелю - побивати, побити ворога, завдавати, завдати побою (поразки), учинити поразку ворогові. -сить, -сти раны кому - ранити, поранити кого, завдавати, завдати рану кому. [Забути недавнє минуле, що таких ран глибоких завдало було йому (Рада). То не спис козацький рану їй глибокую завдав (Франко)]. -сить, -сти удар кому - удар(у) кому завдавати, завдати, уражати, уразити, ударити кого. [Останнього удару завдав українському письменству Микола (Рада). Ніхто в Росії не завдав таких дужих ударів системі людовладства (Рада)]. -сти удар палкою, шпагою кому - ударити палицею, шпадою кого. -сти ущерб кому, чему - (материальный) учинити шкоду кому, чому, ущербити що кому, (диал.) забідити кого, (нравственный) ущербити, надвередити що; см. ещё -сти вред. [Він дуже ущербив моє багатство (Крим.). Моєї слави тим ви не вщербили (М. Грінч.). Я тим не забідив його багато, що взяв у його трохи сього та того (Дніпропетр.). Присуду перемінить не можна, хіба-б ми нашу честь надвередили (Куліш)];
    9) -сить на кого - см. Наговаривать 2;
    10) -сить цену - набивати (підбивати) ціну. Нанесе[ё]нный -
    1) см. под
    I. Наносить:
    2) нанесений, наметений, навіяний, понаношений, понамітаний, понавіюваний; намулений, понамулюваний;
    3) занесений, позаношений;
    4) нанесений, занесений, понаношений, позаношений; знятий, піднесений над ким, замірений, замахнутий на кого;
    5) зазначений, позазначуваний;
    6) накиданий, понакид(ув)аний;
    7) завданий, учинений, спричинений, заподіяний, зроблений;
    8) набитий, підбитий.
    * * *
    I сов. см. нанашивать II несов.; сов. - нанест`и
    1) нано́сити, -но́шу, -но́сиш, нанести́, мног. понано́сити, назно́сити, поназно́сити; ( наметать) намітати, намести́, -мете́ и мног. понаміта́ти, навіва́ти и навіювати, -ві́ює, наві́яти; ( намывать и) наму́лювати, -лює, наму́лити
    2) ( причинять) завдава́ти, -да́ю, -дає́ш, завда́ти, -да́м, -даси́, заподі́ювати, -ді́юю, -ді́юєш, заподі́яти, нано́сити, нанести́; ( чинить) чини́ти, -ню́, -ниш и учиня́ти, учини́ти

    \наносить ть, \наносить ти́ визи́т — роби́ти, зроби́ти (нано́сити, нанести́) візи́т

    \наносить ть, \наносить ти́ оскорбле́ние кому́ — обража́ти, обра́зити кого́; завдава́ти, завда́ти обра́зи кому́; заподі́ювати, заподіяти (чини́ти и учиня́ти, учини́ти) обра́зу кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ пораже́ние кому́ — завдава́ти, завда́ти пора́зки кому́

    \наносить ть, \наносить ти́ ра́ну кому́ — ра́нити, пора́нити кого́, заподіювати, заподі́яти (роби́ти, зроби́ти) ра́ну кому́

    Русско-украинский словарь > наносить

  • 2 наносить

    техн., несов. наноси́ть, сов. нанести
    нано́сити, нанести́

    Русско-украинский политехнический словарь > наносить

  • 3 наносить

    техн., несов. наноси́ть, сов. нанести
    нано́сити, нанести́

    Русско-украинский политехнический словарь > наносить

  • 4 наноситься

    вдоволь)
    I. 1) (от Носить) - а) наноситися кого, чого, попоносити кого, що и чого, попоноситися з ким, з чим. [Попоносив по келійках води (Куліш)]. На вас воды не -шься - на вас води не наносишся; б) (об одежде, обуви) наноситися чого, находитися в чому. [І не наносилась я свого нового кожуха, а довелось продати (Канівщ.). Не находилася я в цих черевиках - скоро стопталися (Липовеч.)]. Не -шусь я этого платья - ношу - не наношуся цього вбрання (женского ещё: цієї сукні);
    2) (от Носиться) - а) (об одежде, обуви: проноситься) поноситися, проноситися. [Не довго ці чоботи проносяться, бо товар зовсім поганий (Сл. Ум.)]; б) наноситися; на(в)ганятися, намикатися; налітатися, нашугатися; набуятися, наширятися, накружлятися; срв. Носиться 2; в) с кем, с чем - наноситися, (ирон.) напанькатися, нацяцькатися з ким, з чим.
    II. Наноситься, нанестись и нанесться -
    1) (натаскиваться в большом количестве) наноситися, наношуватися, назношуватися, бути наношеним, наношуваним, наношеним, понаношуваним и т. п.; срв.
    I. Наносить. [Болото в хату за чобітьми наноситься (Київщ.)];
    2) (ветром) наноситися, нанестися, намітатися, наместися, навіюватися, навіятися, (водою) наноситися, нанестися, намулюватися, намулитися; бути наношеним, наношуваним, нанесеним, понаношуваним и т. п.; срв.
    II. Наносить 2;
    3) (о заразе, болезни) заноситися, занестися, позаноситися; бути заношеним, занесеним, позаношеним;
    4) наноситися, бути наношеним, наношуваним, нанесеним и т. п.; зазначатися и зазначуватися, бути зазначуваним, зазначеним, позазначуваним; накидатися, бути накид(ув)аним, накиданим, понакид(ув)аним; завдаватися, чинитися, учинятися, заподіюватися, бути завдаваним, завданим и т. п.; срв.
    II. Наносить 4, 6, 8. Хутор -се[ё]н на карту - хутір зазначено на мапі (на карті). Мне -сено оскорбление - мене ображено, мені заподіяно (вчинено) образу;
    5) (набегать на кого, на что) наганятися, нагнатися, набігати, набігти, (наскакивать) наскакувати, наскочити, (налетать) налітати, налетіти на кого, на що (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що;
    6) -тись (о птице) - нанестися, нанести яєць.
    * * *
    I сов.
    наноси́тися, -ношу́ся, -но́сишся
    II несов.; сов. - нанестись
    1) нано́ситися, -носиться, нанести́ся
    2) страд. (несов.) нано́ситися; наміта́тися, навіва́тися, навіюватися, -ві́юється; наму́люватися, -люється; завдаватися, -дає́ться, заподіюватися, -ді́юється, нано́ситися; чини́тися, -ниться, учиня́тися

    Русско-украинский словарь > наноситься

  • 5 бить

    1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чем-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінчити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати ляща по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, -ся, хвицяти, хвицати, -ся; (лбом, рогами) буц(к)ати, битися рогами;
    2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти. [Різана птиця - битая птица]; (диких животных и зверей) бити, убивати;
    3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити;
    4) (вбивать) забивати;
    5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати. Бить тревогу - збивати тривогу. Б. в набат - бити на ґвалт, на сполох. Б. в ладоши - плескати, вибивати в долоні. Б. челом - чолом давати, прохати милости. Б. поклоны - бити [гріти] поклони. Бить себя в грудь - битися в груди;
    6) бить масло - колотити масло; (из семян) бити, забивати олію. Б. баклуши - см. Баклуша;
    7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти. [Злість тіпала обома. Пропасниця трясе];
    8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати. [Піна била йому з рота. Кров бухає до голови]. В голове точно молотом бьёт - в голові наче ковалі кують.
    * * *
    1) би́ти; ( ударять) гамсе́лити, гати́ти, побива́ти; ( раздроблять) товкти; ( о часах) вибива́ти, ударя́ти; ( в игре в лапту свинку) ги́лити
    2) (наносить побои, избивать) би́ти, гати́ти, гамсе́лити, товкти́, пері́щити, голо́мшити, товкма́чити, пі́жити, репі́жити, ги́лити, чухра́ти, побива́ти
    3) (птицу, скот) би́ти, рі́зати; ( свиней) коло́ти
    4) ( коровье масло) збива́ти, колоти́ти, розколо́чувати; ( растительное масло) би́ти

    Русско-украинский словарь > бить

  • 6 нанести

    -сь, нанесть, -ся см. I и
    II. Наносить, -ся.
    * * *

    Русско-украинский словарь > нанести

  • 7 нанести

    сов. от наносить

    Русско-украинский политехнический словарь > нанести

  • 8 нанести

    сов. от наносить

    Русско-украинский политехнический словарь > нанести

  • 9 вред

    шкода; (повреждение) вада; (от тяжёлой работы) надсада. [Ми так пересадимо це деревце, що ніякої вади йому не буде]. Вред причинять, причинить, приносить, принесть, наносить, нанесть - шкоду чинити, шкоду вчинити, шкодити, пошкодити, нашкодити, вадити, завадити, шкодливим бути. Во вред пойти - вийти на шкоду. Вред терпеть, претерпевать - мати шкоду. Во вред - на шкоду, на втрату. Клониться ко вреду, служить во вред - іти на шкоду. Причинить вред своему, здоровью тяжёлой работой - надсадитися. С причинением вреда - шкідно. [Шкідно ударив вола].
    * * *
    1) шко́да; ( вредность) шкідли́вість, -вості; ва́да
    2)

    причиня́ть \вред — см. причинять

    Русско-украинский словарь > вред

  • 10 залеплять

    несов.; сов. - залеп`ить
    1) залі́плювати, заліпи́ти, -ліплю́, -лі́пиш и мног. позалі́плювати
    2) ( наносить удар) улі́плювати, уліпи́ти

    Русско-украинский словарь > залеплять

  • 11 избивать

    избить
    1) (убивать) побивати, побити, вибивати, вибити, убивати, повбивати, повибивати кого. [Хлібороби опановували замки, побивали скрізь латинських попів і вертались до стародавньої слов'янської віри (Куліш). Вибивали народ тисячами (Стор.). Усіх людей у городі повбивали (Грінч.)]. -бить всех до тла - вибити до ноги;
    2) (исколотить; истрепать) бити, побити, збивати, збити. Его в кабаке -били - його в шинку побили, збили. Яблоко это -бито - яблуко це побите. -бить кнут - побити батіг (батога) на кому. [Побив на йому увесь батіг]. -бить до синяков кого - на синяки (на синці) побити, (і)зсинити кого. [Та так побила свекруху, на синяки! (Берд.)]. -бить кого в биток - на (в) яєчню, на болото кого побити, збити. [Збив го (его) на болото (Франко, Пр.)]. -бить кого палкой - вибити кого палицею, обпалкувати кого. [Я його добре обпалкую, аби тільки впіймався (Липовеч.)]. -бить кого до крови - в кров роз'юшити кого. Избитый и Избиенный -
    1) побитий, вибитий, повбиваний, повибиваний;
    2) побитий, збитий. [Нарешті, збитого і майже голого повели мене до війта (Франко)]. Я весь -бит - я ввесь побитий, чисто (геть) побитий;
    3) см. Избитый, прил. -ться -
    1) страд. побиватися, убиватися, вибиватися; битися; бути побитим, вибитим и т. д.;
    2) битися, побитися, збиватися, збитися. Он сам -бился пьяный - він п'яний сам побився. Сапожки -бились - чобітки збилися, побилися, стопталися, ступцювалися.
    * * *
    несов.; сов. - изб`ить
    1) ( наносить побои) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти, вибива́ти, ви́бити, збива́ти, зби́ти (зіб'ю́, зіб'є́ш); товкти́, -вчу́, -вче́ш, натовкти́, несов. убива́ти

    \избивать би́ть кнуто́м — поби́ти (зби́ти) батого́м (пу́гою); відбато́жити, ви́батожити

    2) (уничтожать, убивать) вибива́ти, ви́бити, вини́щувати, -щую, -щуєш, ви́нищити, убива́ти, уби́ти; ( перебивать) перебива́ти, переби́ти и мног. поперебива́ти
    3) (повреждать, приводить в негодность) би́ти, поби́ти, збива́ти, зби́ти; товкти́, потовкти́

    \избиватьби́ть доро́гу — розби́ти доро́гу (шлях)

    \избивать би́ть но́ги — зби́ти (поби́ти) но́ги

    \избивать би́ть о́бувь — зби́ти (поби́ти) взуття́

    Русско-украинский словарь > избивать

  • 12 изъязвлять

    изъязвить
    1) кого, что (изранивать) - зранювати, зранити кого, що, (наносить много язв) завдавати, завдати (багато) виразок, уразок кому;
    2) (изрыть язвинами) копати, покопати, поорати уразками (виразками) кого, що. Из'язвлённый - зранений; покопаний, поораний виразками.
    * * *
    несов.; сов. - изъязв`ить
    укрива́ти ви́разками, укри́ти (укри́ю, укри́єш) ви́разками

    Русско-украинский словарь > изъязвлять

  • 13 ил

    зеол. мул, (нанос) намул (-лу), (диал. гал.) намула, немола, шлям (-му), (глинистый) г[ґ]лей (-лею), (болотный) твань (-ни), тванюка, (на дне солён. озер) кал, калюка, пукал (- лу). Место реки, пруда, занесенное илом - замула, мулавина. Заносить, занести илом - замулювати и замуляти, замулити, (о мн. или местами) позамулювати и позамуляти що, (немного) примулити. [Багато тих перлів піски замулили (Черн.). І була-б трава, та позамулювало (Кан. п.)]. Заноситься, занестись илом - замулюватися и замулятися, мулитися, замулитися, (о мн.) позамулюватися; бути замуленим. [Над річкою городи позамулювались (Сл. Гр.)]. Наносить, нанести илу - намулювати и намуляти, намулити.
    * * *
    мул, -у, наму́л, -у; ( глинистый) глей, род. п. гле́ю

    Русско-украинский словарь > ил

  • 14 колотить

    1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;
    2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);
    3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];
    4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;
    5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -
    1) (о вещах) битий, товчений;
    2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.
    * * *
    1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти
    2) ( выколачивать) вибива́ти
    3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти
    4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́
    5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

    Русско-украинский словарь > колотить

  • 15 крапать

    1) крапати (-паю, -паєш и -плю, -плеш), накрапати, бризкати. [Дощик крапле (Рудч.). Дощик бризкав (Чуб. III)];
    2) (покрывать крапинами что) накрапляти, цяткувати, цятувати, бризкати що; срвн. Кропить. [Шовком вишивати, злотом накрапляти (Голов.). Листя на йому крапелясте, буцім хто по зеленому полю крейдою побризкав (Кон.)]. Шулера -ют карты - шулери накрапляють (цяткують) карти;
    3) (сочиться) слезити, цяпати. [Живиця так і слезить (Сл. Ум.). Кровцю пустила, - кровця цяпала (Kolb.)].
    * * *
    1) ( о дожде) кра́пати, накрапа́ти
    2) (покрывать крапинами, наносить крап) накрапля́ти, накра́плювати, цяткува́ти

    Русско-украинский словарь > крапать

  • 16 навивать

    навить
    1) (наматывать что на что) навивати, навити и навинути, намотувати, намотати, накручувати, накрутити, сотати, насотати, (о мног.) понавивати, понамотувати, понакручувати що на що. [Основа приготовлена, починає ткач навивати її на верстат (Мат. Укр. Етн. III)]. -вать шёлк на мотушку - навивати (намотувати, накручувати, сотати) шовк на витушку;
    2) что чем - перевивати, перевити, переплітати, переплести що чим;
    3) (вплетать кончик) навивати, навити, наточувати, наточити. -вей арапник - заплети гарапника (гарапія);
    4) (наготовлять витьём) навивати, навити, накручувати, накрутити, наплітати, наплести, (о мног.) понавивати, понакручувати, понаплітати чого. -вить венков - навити (наплести, понавивати, понаплітати) вінків;
    5) (накладывать вилами сено, солому) накладати, накласти (сіно, солому). -вить воз сена, -вить телегу сеном - накласти (напиряти) віз сіна, накласти віз сіном. Этого и на воз не -вьёшь (много брани) - цього й волами не вивезеш. Навитый -
    1) навитий, навинутий, намотаний, накручений, насотаний, понавиваний и т. п.;
    2) перевитий, переплетений;
    3) навитий, наточений;
    4) навитий, накручений, наплетений, понакручуваний и т. п.;
    5) накладений. -ться - навиватися, навитися, понавиватися; бути навиваним, навитим, понавиваним и т. п. На телегу -вается по сотне снопов - на віз накладається (шнурується) з сотню снопів.
    * * *
    несов.; сов. - нав`ить
    1) навива́ти, нави́ти, -в'ю́, -в'є́ш; ( накручивать) накру́чувати, накрутити, -кручу́, -кру́тиш и мног. понакру́чувати; ( наматывать) намо́тувати, намота́ти и мног. понамо́тувати
    2) ( завивать волосы) накру́чувати, накрути́ти и мног. понакру́чувати
    3) ( укладывать на воз) накладати, накла́сти, -кладу́, -кладе́ш
    4) (наносить снегу, сугробы) навіва́ти и наві́ювати, -ві́ює, наві́яти и мног. понавіва́ти, нано́сити, нанести́ и мног. понано́сити

    Русско-украинский словарь > навивать

  • 17 накалывать

    наколоть
    1) (выкалывать остриём на чём-либо) наколювати, наколоти що и чого, виколювати, виколоти що, (о мног.) понаколювати, повиколювати; (тесто) наколювати, наколоти, поколоти що. [Нащо ти наколов тут стільки дірочок? (Київщ.). Спершу взірець на папері виколює, а тоді вишиває (Богодух.)]. -ть тело - наколювати (татуювати), наколоти (нататуювати) тіло;
    2) (натыкать на остриё) нашпилювати, нашпилити, настромлювати, настромити, наштрикувати, наштрикнути, (о мног.) понашпилювати, понастромлювати, понаштрикувати що на що. [Нашпилив метелика (Київ)];
    3) (прикалывать) пришпилювати, пришпилити (о мног.) попришпилювати що на що. [Пришпилила на голову квіти (Київщ.)];
    4) (глаз, палец, ногу на что) наколювати, наколоти око, палець, ногу, сколювати; сколоти, пробивати, пробити палець, ногу на що, (о мног.) понаколювати, посколювати, попробивати; см. ещё Накалываться 2. [Ой, полола дівчина пастернак, та сколола ніженьку на будяк (Пісня)];
    5) (свиней, поросят) наколювати, наколоти, (скота) нарізувати, нарізати, (о мног.) понаколювати, понарізувати чого;
    6) (дров, сахару, льда) наколювати, наколоти, нарубувати, нарубати, (лучины) наколювати, наколоти, наскипувати, наскипати, (камня) набивати, набити, налупувати, налупати, (о мног.) понаколювати и т. п. чого. Наколотый -
    1) наколотий и наколений, виколотий и виколений, понаколюваний, повиколюваний; поколотий и поколений; нататуйований;
    2) нашпилений, настромлений, наштрикнутий, понашпилюваний и т. п.;
    3) пришпилений, попришпилюваний;
    4) наколотий, наколений, сколотий, пробитий;
    5) наколотий, наколений, понаколюваний; нарізаний, понарізуваний;
    6) наколотий, наколений, нарубаний, наскипаний, набитий, налупаний, понаколюваний и т. п.
    * * *
    I несов.; сов. - накол`оть
    (раскалывая, наготовлять) нако́лювати, наколо́ти и мног. понако́лювати; ( нарубывать) нару́бувати, наруба́ти
    II несов.; сов. - накол`оть
    1) (прикалывать, наносить уколы, повреждать уколом) нако́лювати, наколо́ти и мног. понако́лювати; ( на остриё) нашпи́лювати, нашпи́лити, наштри́кувати, наштрикну́ти; (узор, рисунок) вико́лювати, ви́колоти
    2) (набивать свиней, рыбы) нако́лювати, наколо́ти и мног. понако́лювати; (скота, птицы) нарі́зувати и наріза́ти, нарі́зати и мног. понарізувати и понаріза́ти

    Русско-украинский словарь > накалывать

  • 18 намывать

    намыть
    1) намивати, намити, (посуды, преимущ. деревянной, овощей и т. п.) набанювати, набанити, (о мног.) понамивати, понабанювати чого. [Вже намили пшениці (Сл. Ум.)]. -мыть голову кому - см. Намылить голову (под Намыливать);
    2) (настирывать белья) напирати, напрати, (о мног.) понапирати чого;
    3) (накоплять промывая, добывать мытьём) намивати, намити, (о мног.) понамивати чого, що;
    4) (течением) намивати, намити, наносити, нанести чого, що, (преимущ. ила) намулювати, мулити, намулити (мулу), (о мн.) понамивати, понаносити, понамулювати. [На луку чимало піску нанесло, а в деяких місцях намулило (Сл. Ум.). Річка як розливається, то намулює нам мулу на капусник (Богодух.). Оце як вода бігла, то мулило пісок, та й занесло нашу криничку (Звин.)]. Водой - мыло остров - водою намулило (вода намулила) острів. Намытый - намитий, набанений, понамиваний, понабанюваний; напраний, понапираний; нанесений, намулений, понаношений, понамулюваний. -ться -
    1) намиватися, намитися, понамиватися; бути намиваним, намитим, понамиваним; намулюватися, намулитися, понамулюватися; бути намулюваним, намуленим, понамулюваним и т. п. [Мулу намулилося аж на пів аршина (Богодухівщ.)];
    2) (вдоволь, сов.) - а) (обмывая кого, вымывая что) намитися, набанитися; (стирая бельё) напратися; б) (моясь) намитися, попомитися (досхочу).
    * * *
    несов.; сов. - нам`ыть
    намива́ти, нами́ти, -ми́ю, -ми́єш; ( наносить ил) наму́лювати, -люю, -люєш, наму́лити и мног. понаму́лювати

    Русско-украинский словарь > намывать

  • 19 нанашивать

    см. I. Наносить.
    * * *
    несов.; сов. - нанос`ить
    нано́шувати, -шую, -шуєш и нано́сити, -но́шу, -но́сиш, наноси́ти, -ношу́, -но́сиш и нанести́ и мног. понано́сити

    Русско-украинский словарь > нанашивать

  • 20 натаптывать

    натоптать
    1) (пол, избу) натоптувати, натоптати (поміст, підлогу, долівку и на помості, на підлозі, на долівці, в хаті), натупувати, натупати, (наносить грязи, снегу), наносити, нанести (болота, грязюки, снігу), набагнити, (о мног.) понатоптувати, понаносити. [Такого понатоптували, стільки грязюки понаносили, що хоч бери та й лопатою чисть Грінч.)];
    2) что, чего во что - натоптувати, натоптати що, чого в що, (утаптывать) втоптувати, втоптати, (притаптывать) притоптувати, притоптати що, (о мног.) понатоптувати и т. п. -ть глины - намішувати, намісити, (о мног.) понамішувати глини (ногами);
    3) (растаптывать во множ.) натоптувати, натоптати, (о травянистых растениях) натолочувати, натолочити, (о мног.) понатоптувати, понатолочувати чого. Натоптанный -
    1) натоптаний, натупаний, нанесений, набагнений, понатоптуваний, понаношений;
    2) натоптаний, втоптаний, притоптаний, понатоптуваний и т. п.; намішений, понамішуваний;
    3) натоптаний, натолочений, понатоптуваний, понатолочуваний. -ться -
    1) натоптуватися, натоптатися, понатоптуватися; бути натоптуваним, натоптаним, понатоптуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) - а) (топча) натоптатися, (трав. раст.) натолочитися, попотоптати, попотолочити (досхочу), (о мног.) понатоптуватися, понатолочуватися б) (топчась) натоптатися, попотоптатися (досхочу), (о мног.) понатоптуватися; (находиться) натупатися, натупкатися, натупцюватися, натюпатися, попотупати (досхочу) и т. п., (о мног.) понатупуватися и т. п.; (натолктись) натовктися, попотовктися (досхочу) и т. п. Срв. Топтать, -ся. [Хіба мало натупаєшся за день! (Звин.)].
    * * *
    несов.; сов. - натопт`ать
    нато́птувати, натопта́ти, -топчу, -топчеш и мног. понато́птувати; ( нагрязнять) нату́пувати, нату́пати

    Русско-украинский словарь > натаптывать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • наносить — См. причинять... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. наносить переносить; прокладывать, чертить; делать, причинять, начерчивать, намывать, принести, навеивать, наметать,… …   Словарь синонимов

  • НАНОСИТЬ — 1. НАНОСИТЬ1, наношу, наносишь. несовер. к нанести. 2. НАНОСИТЬ2, наношу, наносишь, совер. (к нанашивать), чего. Принести какое нибудь количество чего нибудь в несколько приемов. Наносить воды в кадку. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935… …   Толковый словарь Ушакова

  • НАНОСИТЬ — 1. НАНОСИТЬ1, наношу, наносишь. несовер. к нанести. 2. НАНОСИТЬ2, наношу, наносишь, совер. (к нанашивать), чего. Принести какое нибудь количество чего нибудь в несколько приемов. Наносить воды в кадку. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935… …   Толковый словарь Ушакова

  • НАНОСИТЬ — НАНОСИТЬ, нанос и пр. см. накашивать. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 …   Толковый словарь Даля

  • наносить — НАНОСИТЬ, ошу, осишь; ошенный; совер., что и чего. Принести какое н. количество чего н. в несколько приёмов. Н. валежника. | несовер. нанашивать, аю, аешь. II. НАНОСИТЬ см. нанести 1. III. НАНОСИТЬ см. нанести 2. Толковый словарь Ожегова. С.И.… …   Толковый словарь Ожегова

  • НАНОСИТЬ 1 — НАНОСИТЬ 1, ошу, осишь; ошенный; сов., что и чего. Принести какое н. количество чего н. в несколько приёмов. Н. валежника. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • НАНОСИТЬ 2 — см. нанести 1. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • НАНОСИТЬ 3 — см. нанести 2. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • наносить — 1. НАНОСИТЬ, ношу, носишь; наношенный; шен, а, о; св. что и чего. Принести в несколько приёмов в каком л. количестве. ◁ Нанашивать, аю, аешь; нсв. Нанашиваться, ается; страд. 2. НАНОСИТЬ см. Нанести …   Энциклопедический словарь

  • наносить — нанести визит • действие нанести внезапный удар • действие нанести вред • действие нанести главный удар • действие нанести значительный ущерб • действие нанести непоправимый ущерб • действие нанести ответный удар • действие нанести поражение •… …   Глагольной сочетаемости непредметных имён

  • наносить — что и чего. Наносить груду камней. Варя наносила воды в старую кадку (Б. Полевой). См. на..., приставка …   Словарь управления

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»