конец

и Изо предл. с род. пад.

1) (на вопросы: а) откуда; б) из какого материала) з (перед группою согласных із) чого. [Вийшов з води (Єв.). А тин часом із діброви козак виїжджає (Шевч.). Не дай, Боже, з Івана пана, з кози кожуха, з свині чобіт (Номис)]. Смотреть из окна - дивитися, виглядати з вікна. Из какого он звания - з якого він стану, з кого він, з яких він. Её вырвали из его рук - її вирвали (видерли) з його рук или йому з рук. У него из носу кровь идёт - у його (йому) з носа кров іде. Вычитать из жалованья - вивертати з платні. Черпать воду из источника - черпати воду з джерела. Цитата из Шевченка - цитата з Шевченка. Выйти из себя - знесамовитіти, знетямитися. Из года в год - від року до року. Из рода в род - від роду до роду. Из конца в конец - від краю до краю. Так что ж из этого? - то що ж (і)з того? Что из того, что… - що з того, що…; що по тому, що… [Що-ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю (Грін. III)]. Он хорошо отвечал из географии - він добре відказував з географії. Изо всех сил - з усієї сили (снаги), що-сили, що було сили (снаги), чим дуж, як тільки мога. Из вас (из них, из всех), из среды вас (их, всех) - з вас (з них, з усіх), з-поміж (з-проміж, з-між, з-межи) вас (їх, усіх). [Хто з вас не грішний, нехай перший кине на неї камінь (Єв.). Хто з-поміж нас городян тепер не нервовий? (Крим.). З- межи всіх найкраща (Свидн.)]. Большая часть из них, из среды их - (най)більша частина, більшість із них, з-поміж (з-проміж, з-між) них, з-межи їх. Из средины, из среды чего - з середини чого, (і)з-серед, (і)з-посеред чого. [Озвавсь до нас із-посеред чужини знакомий голос (Куліш)]. Посуда из чистого золота, серебра - посуд із чистого (щирого) золота, срібла. Дом построенный из брёвен, из кирпича - будинок збудований з дерева, з[ви ]мурований з цегли. Обед из пяти блюд - обід на п'ять страв. Эскадра из семи кораблей - ескадра на сім кораблів;

2) (на вопрос: вследствие чего, по какой причине) з чого. Из страха, из боязни, из ненависти, из чувства самосохранения - із страху, з боясти, з ненависти, з почуття самоохорони. Из милости, из сострадания, из сочувствия к нам - з милости, з жалю, із співчуття до нас. Из своекорыстных побуждений - з своєкористовних мотивів.

* * *

предл. с род. п.; тж. изо

1) (конец ложа) ноги (р. ніг). В -жьи - в ногах;

2) см. Подножие.

* * *

уст., диал.

или Исхудеть схуднути, (о мн. похуднути), змарніти, помарніти, охлянути, (с оттенк. зачахнуть) знидіти, винидіти, понидіти; (в лице) спасти з лиця, з[по]марніти на лиці, на виду; (в теле) спасти з тіла, на тілі, змарніти, помарніти, (в конец известись) ні на що звестися; см. Похудеть. [Схуд, висох Павло (Грінч.). За довгий час змарнів, борода одросла (Рудч.). Ой вже-ж наші сіромахи та без харчів помарніли (Пісня). Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла (Номис). Зниділо дитятко, зниділо, на гору воду носячи (Чуб. III)]. Покуда жирный -дает, худого чорт возьмёт - поки гладкий схудне, то худий здохне (Приказка).

* * *

и Корочун капут, опряга, саксаган, диал.: садок (Яворн.), капець, амба, кінська смерть; см. Капут, Конец 7. [Нехай на її опряга прийде (Сл. Гр.). Щоб на того Антенора опряга насіла (Куліш). Не мине він кінської смерти (Приказка)]. Тут ему и -чун - тут йому й капут (кінець), тут він і дуба дав (опрягся). Пришёл ему -чун - прийшов йому кінець, капут. Дать кому -чун, задать кому -чуна (убить) - зробити кому капут, завдати кому кінця (смерти), опрягти кого.

* * *

1) (что куда, на что, во что) класти, покладати що куди, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полагать 1. [По-над полем іде, не покоси кладе, не покоси кладе - гори (Шевч.). Взяв ляхами, як снопами, по два ряди класти (Гол.). Всі клейноди гетьманські на стілець покладає (Куліш)]. -сть каменное здание, стену, фундамент - кам'я[ме]ницю, мур, підмурівок мурувати и класти. -сть печь - ставити и становити піч, грубу, комини (Полт.). -сть кирпичи в ёлку - мурувати сосонкою, укладати цеглу сосонкою. -сть в кучу - на купу класти. -сть деньги в банк, в сберегательную кассу - класти гроші в банк, до банку, до щадниці, до ощадної каси. -сть деньги на текущий счёт - класти гроші на поточний (біжучий) рахунок. -сть яйца под наседку - підсипати, сов. підсипати квочку, о мн. попідсипати квочки. [Квочку підсипати годиться увечері (Сл. Гр.)]. -сть верх на стоге - см. Выводить 10. -сть поклоны - бити, класти, покладати поклони. -сть основанием, в основу чего - класти за основу, за підвалину чого. -сть крепкое основание чему - підводити міцну підвалину під що. -сть резкую границу между чем - становити, ставити, класти виразну межу, обруб між чим. [Не можемо визначити подію, що виразний ставила-б обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. -сть что в качестве чего - класти що чим. [Козаки Вислу клали порогом між Ляхвою й Руссю (Куліш)]. -сть на ноты, на музыку - заводити в ноти що, компонувати музику, укладати музику до чого. -сть на счетах - кидати (прикидати, відкладати) на рахівниці, (щёлкая) клацати на рахівниці. -сть в счёт - брати до рахунку, брати до рахуби, (считать) лічити, рахувати, числити що; срвн. Считать. Оканчивать -сть - см. Докладывать 1. И следа ко мне не клади - щоб і нога твоя в мене не була, і стежки до мене не топчи. -сть в борьбе (побеждать) - бороти, сов. побороти, збороти кого. [Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся (Приказка)]. -сть на обе лопатки - класти кого на горб, побороти кого навзнаки. -сть судно на бок - нахиляти судно на бік. -сть приправы в кушанья - сипати присмаки в страву, засмачувати (страву) чим, (искрошив их) сипати закришку, закришувати чим; срвн. Заправлять 3. [Гарбуз варю, цибулькою закришила (Сл. Гр.)]. -сть (назначать) цену - цінити, цінувати що, складати ціну, визначати ціну чому, за що; срвн. Оценивать. [Не вийшов цінувати, а вийшов продавати (Приказка)]. -сть хорошую цену - давати добру ціну. -сть резолюцию - покладати, накладати, класти резолюцію на чому. -сть голову - накладати, сов. наложити головою, покладати, сов. положити голову, о мн. понакладати головами. [Буду в землі козацькій голову християнську покладати (Дума)]. -сть голову порукой - головою ручитися за що. -сть душу, жизнь - покладати, офірувати життя, душу за що. -сть душу во что - вкладати душу в що, щиро ставитися до чого. -сть заботу о ком - піклуватися, клопотатися про кого и ким, дбати про кого, за кого, турбуватися про кого и ким; см. Заботиться. -сть обет, зарок - покладати, давати обітницю, зарік, за[об]рікатися. -сть знак, клеймо на чём - значити, таврувати що, класти тавро на чому. -сть отпечаток на что - накладати відбиток, позначатися на чому, (в перен. знач.) робити (справляти) вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що; срвн. Влиять. -сть конец разговору, речи - класти, покладати край розмові, мові, припиняти розмову; срвн. Прерывать. -сть позор, пятно на кого - ганьбою вкривати, плямувати кого; срвн. Пятнать 4. -сть преграду - см. Преграждать. -сть оружие перед победителем - складати зброю перед переможцем. Не -ди ему пальца в рот - пальця в рот йому не клади; йому дай поли вчепитися, то й свиту здере (Приказка). Не -ди плохо, не вводи вора в грех - недобре ховаєш - сам злодія спокушаєш (Приказка);

2) класть яйца (о птицах) - нести яйця, нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)]; (о змеях) класти яйця, (провинц.) чинити яйця, (о насекомых) класти яєчка, червити;

3) (кастрировать животных) викладати, чистити, холостити, валашити; см. Выхолащивать. [Викладати жеребчика. Чистити кабанця. Валашати баранчика]. Кладенный - кладений, покладений; (кастрированный) - см. Кладеный.

* * *

1) кла́сти

2) ( накладывать пищу) кла́сти, наклада́ти, си́пати

3) ( сооружать из кирпича) кла́сти, мурува́ти; ( строить) будува́ти, ста́вити

4) ( яйца) кла́сти; ( о птицах) нести́

5) (перен.: употреблять, расходовать) кла́сти; доклада́ти

6) (перен.: производить расчёт предполагаемых затрат, времени) кла́сти

7) ( кастрировать животных) диал. вичища́ти, чи́стити, холости́ти, виклада́ти, валаша́ти

батіг (-тога), соб. батіжжя и батожжя, пута, (плеть) нагай (-гая), нагайка, малахай (- хая), малахайка, канчук (-ка), кантура, (хлыст) карбач (-ча), карбун (-на); (длинный бич) бату[ю]га, батура, батурмен (-на), файда, канчабура, (длинный пастуший) байбара; (опис.) поганяйло, лякачка, джиґуха. [Ремінний батіг ляснув серед Гнідкової спини (Мирн.). Він бачив уже валку саней з колодами, зігнуті спини, підняті пуги (Коцюб.)]. Конец -та - швигар (-ря), (приделываемый для хлопанья) лускавка, пукалка, тре[і]пачка. Бить, стегать, отстегать -том кого - бити батогом, батожити, вибатожити кого, дати канчуків кому; (наказывая) карати, покарати батогами (канчуками) кого. Вытянуть -том кого - потягти (зміряти) кого батогом. На -те далеко не уедешь - на батозі далеко не заїдеш; батогом багато не в'їдеш. -ты вьёт да собак бьёт - байдики (байди, баглаї) б'є; байдикує; собак б'є.

* * *

1) (предел) межа, границя, рубіж (-бежа); (начало) початок (-тку). От -на - споконвіку; срвн. Искони;

2) (конец, смерть) край (р. краю), кінець (-нця). Скот у нас в кон пошёл - худоба в нас почала гинути (здихати), у нас почалася (пішла) пошесть (пішов промірок) на худобу. До -ну - до кінця, до скону, до сконання;

3) (очередь) черга, черед (-ду), (зап.) колія, ряд (-ду). Кон его пришёл - прийшла його (йому) черга (колія). По первому -ну - а) (в первый раз) перший раз, першого разу; б) (в первую очередь) у першу чергу, в першім ряді, на самий перед, (зап.) насамперед;

4) (место игры) кін (р. кону). Сбить кого с -ну - скинути кого з посади, позбавити кого влади (ваги), звести кого ні нащо. Поставить свою судьбу (участь) на кон - поставити (кинути) свою долю (своє життя) на кін (на карту);

5) товариство, гурт (-ту), компанія, купа. Он не нашего -ну - він не з нашого гурту (товариства), не з нашої компанії, він не з наших. Либо в кон, либо вон - або до купи, або з купи.

* * *

1) (женская) коса, (вин. п. косу, мн. коси, кіс, косами и кіс(ь)ми), ум. кіска, кісонька, кісочка, косиця. [Дівка косу чеше (Пісня). Дівки гуляють, кісками мають (Грінч. III). Що- суботи ізмивала і кісоньку заплітала (Пісня)]. У девушки нрав -сою закрыт - у дівки коса до пояса, а думкою й коло мізинця не обведеш. Мелко заплетённая -са - коса в дрібушки (дрібниці). -са венком - джереґеля, мн. джереґелі, джеґерелі (-лів). -сы положенные над ушами - кітки (-ток). С большой -сой - косатий. С чёрной, светлой, толстой -сой - чорнокосий, яснокосий, товстокосий. Без -сы - безкосий. -са китайца неприкосновенна - коса в китайця недоторканна;

2) (конец, уголок) ріг (р. рогу), ріжок (-жка), хвіст (-оста), кінець (-нця). [Взяла хустку, зав'язала в три ріжки по камінчику (Чуб.)]. Шапка с -сами - ріжката шапка. -са кометы - хвіст, віха (в комети);

3) (брюшное рыбье перо) пе[і]рце, пірко, (тёжка) пузце;

4) (гряда от берега) ріг (р. рогу), (узкая) стрілка, (отмель) коса, (гряда и отмель вместе) коса. [На Кінбурнській косі ловлять рибу рибальські тафи (артели) (Херс.)];

5) (хвост петуха) косиця, косиці. [Сидить півень на криниці, спустив крильця ще й косиці (Грінч. III)];

6) (орудие) коса (вин. п. косу), ум. кіска, косиця, ув. косище; (короткая) різак, терпан. Клинок -сы - полотно, полотенце, (обух) прут, (носок) писок (-ска), нісок (- ска), (лезвие) жало, (кольцо в стыке древка с клинком) перстень (-сня), наперсток (-стка), серга; (задняя часть клина) п'ятка; (клин деревян.) пасклинь (-ня), пасклин (-на), (железн.) глобок (-бка). Древко -сы - кісся (-ся), кіся (-сяти). Источенная -са - скісок (-ска). -са по руке - коса по руці, підтравна коса. -са без крюка - гола коса. Отбивать -су - клепати косу. Направлять -су - мантачити косу. Точить -су - гострити косу. Нашла -са на камень - трапила коса на камінь (Приказка);

7) (резец) різак, сікач (-ча).

* * *

(посуды) покришка, накривка; (улья) покрівля; (сундука квашни, гроба) віко. Снять -ку с чего - розкрити що, зняти з чого покришку, накривку и т. д. Теперь ему -ка - тепер йому капут (кінець).

* * *

1) кри́шка; ( покрышка) на́кривка, по́кришка; (сундука, бадьи, гроба) ві́ко, диал. вікно́; ( над отверстием) ля́да

2) (в знач. сказ.: гибель, конец) капу́т, каю́к

и ль союз чи (ставится впереди вопроса); (при усиленном вопросе, сомнении) чи-ж, чи то, чи то-ж, а чи; (в вопрос. предл. после отриц. ещё) хіба (разве). [Турботно дожидали, чи не одужає Маруся (Грінч.). Чи винна-ж (да виновата ли) голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? (Шенч.). Адже вода позаливала всі закапелки, - чи то-ж виберуть її звідти? (Грінч.)]. Дома ли он? - чи він (у)дома? чи (в)дома він? Скоро ли он приедет? - чи скоро він приїде? Правду ли вы говорите? - чи ви правду кажете? Будет ли этому конец, или не будет? - чи буде цьому край, чи не буде? Не лучше ли без детей? - чи не краще без дітей? (с оттенком сомнения) без дітей чи не краще? Доживём ли до того? - чи доживемо до того? (с сомнением) може до того чи й доживемо. Не всё ли равно? - чи-ж не однаково? Хіба не однаково? Я ль не молодец? - чи-ж я не козак? Так ли? - а чи так воно? Ой ли?! - ов! овва! [«Перевелися тепер рицарі в Січі.» - «Овва!» - гукнув тут на всю світлицю Кирило Тур (Куліш)]. Что ли; ну ли - чи що. [Що він там чортів сліпить, чи що? (Номис)]. Да ну ли, иди уже! - та ну-бо йди вже, чи що! Ли - ли - чи - чи, чи - а чи, чи - чи то, чи то - чи, чи то - чи то. [Чи жать, чи не жать, а сіяти треба (Шевч.). На що він моргає, - чи на мої воли, а чи на корови, чи на моє біле личко, чи на чорні брови (Гнід.). Будьмо скрізь українцями - чи то в своїй хаті, чи в чужій, чи то в своєму краї, чи на чужині (Коцюб.). Чи то летять над містом літні хмарини, чи то змагається з нічними сутінками блідий світанок листопаду, а чи сонце спадає в імлу затишної долини (М. Зеров)]. Тот ли, другой ли - чи той, чи (хто, хтось) инший. Близко ли, далеко ли - чи близько, чи далеко. Так ли, не так ли, - мне безразлично - чи так, чи не так, - мені байдуже.

* * *

1) (широкий конец) лопатень (-тня), лопать (-ти). [Заляпав не кінчиком язика, а цілим лопатнем до самої пельки (Н.-Лев.)];

2) (весла) лопать, (диал.) пелюстка. [Як повернув весло, так воно по саму лопать і зломилося (Сл. Ум.). Погане це весло - пелюстка вузька, ним гребтися все одно, що дрючком (Богодух.)];

3) (в пароходных колёсах, винте) лопать, лопатка. [Лопаті ґвинта посилали отари прудких брижів на тванисту намулину (Кінець Неволі)];

4) (сторона, бок, крыло) крило (лапа) лапа; (чепца) зав'язка, стяжка;

5) бот. (листа, рыльца) - частка;

6) зоол. - лопать (-ти).

* * *

плетёнка)

I. мата, матка. [На дверях мата, щоб не задувало (Проскурівщ.). Нав'язали маток із соломи вікна від морозу затуляти (Чернігівщ.)].

II. Мат -

1) (тусклость поверхности) мат (-ту), матовість (-вости); (налёт на плодах) барва, суга, осуга, (преимущ. на незрелых) свид (-ду), (болезнен.) падь (-ди). [Сливки свіжі в барвою (Кам'янеч.). Яка сиза на сливах суга (Черніг.). Виноград щойно нарізаний, ще з осугою (Могилівщ.). Свид буває на сливках-угорках; його легко стерти рукою (Липовеч.). На аґрусі якась падь (Звиног.)];

2) (состав для навед. тусклости) мат, тьмян (-ну). Наводить, навести мат на что - наводити, навести мат на що, матувати, поматувати, тьмянувати, потьмянувати що;

3) (в шахм. игре) мат. Шах и мат - шах і мат. Сделать шах и мат - зробити (завдати) шах і мат;

4) (перен.: гибель, конец) мат, кінець (-нця), край (р. краю), капут; срв. Капут. [Завдати ворогові крайній мат (Франко)]. Ему пришёл мат - йому прийшов кінець (край, мат). Дело пришло к -ту - справі прийшов кінець (край). Дожить до мату - зубожіти геть до краю, дожити(ся) до останнього вбозтва;

5) кричать благим, недаровым -том - кричати несамовито, криком кричати, кричати що-духу, репетувати, лементувати; (грубо) кричати як на живіт, на пуп кричати. Скакать лихим -том - що-духу, чим-дуж, навзаводи скакати. II.. Мат (матерная брань) - мат (-ту), матюк (-ка) и матюки (-ків). Крыть -том - крити матом (матюками).

* * *

и пр. мат, -а

1) (умерший) мертвий, мерлий, умерлий, померлий, неживий. [Краще живий хорунжий, ніж мертвий сотник (Номис). Не поможе воронові мило, а мерлому кадило (Номис). Дер із живого і з умерлого (Свидн.). Живого-б любила, а до неживого у яму-б лягла (Шевч.)]. Прикинуться -вым - удати неживого, знеживитися. Делает, как -вый - робить (порається) як мертвий (як неживий, по-мертвому). [Мляво, по-мертвому порався (Григор.)]. Упал -вый - упав мертвий (неживий), упав без духу. [І без духу в синє море з берега звалився (Рудан.)]. Приказано привести живого или -вого - наказано (звелено) привести чи живого, чи мертвого. Ни жив, ни мёртв - ні живий, ні мертвий (Номис). -вое тело (труп) - мертве тіло, труп (-па), мертвяк, смертяк (-ка);

2) (перен.) мертвий. -вая бледность - мертвенна (смертельна) блідість (-дости). -вая вода - а) (стоячая) мертва вода, мертвовід (-воду), мертва нетеча. [Хмари стояли непорушно, неначе плавали в тихому мертвоводі (Н.-Лев.)]; б) (в сказках) мертвуща (мертвяща) вода. -вое волокно, текст. - мертве волокно. -вая голова, энтом. - а) (Sphinx Caput mortuum) адамова голова; б) (Acherontia Atropos) бульбяник мертвоголовий, цьмак (-ка). -вый груз - мертвий вантаж (- жу). -вые души - мертві душі. -вая заклёпка - а) (действие) сліпе заклепування (нютування); б) (предмет) сліпа заклепка (нюта). -вая изгородь - (о)горожа, сухопліт (- плоту), мертвопліт (-плоту). -вый инвентарь - мертвий інвентар (-ря). -вый капитал - мертвий капітал (-лу). -вый конец сети - зайвий кінець (-нця) мережі. -вый крест - мертвий (мертвечий) хрест (-ста), хрест з покійника. -вый лес - сухоліс (-су), сухолісся (- сся). -вое лицо - мертве (мертвенне) обличчя (лице). -вая петля - мертва петля. -вая пора - мертва доба. -вая пороша - перший глибокий сніг (-гу). -вая природа, живоп. - мертва (нежива) природа, тихе життя, натюрморт (-та). -вый сон - см. Мертвецкий (1) сон. -вая тишина - мертва тиша, гробова тиша. [Навкруги панує мертва тиша (Коцюб.)]. -вая точка - мертва точка. Сдвинуть с -вой точки - зрушити з мертвої точки, з мертвого місця. -вый цвет лица - мертвий (неживий) колір обличчя. -вый ход - мертвий хід (р. ходу). -вый шип, техн. - заплішений чіп (р. чопа). -вый штиль - мертве безвітря, мертва тиша, мертва штиля. -вый язык - мертва, нежива, вимерла мова. -вый якорь - мертва котва, мертвий якір (р. якора). Пить -вую (чашу) - пити не прохмеляючись, пити кухоль непрохмільний.

* * *

1) прил. ме́ртвий

2) в знач. сущ. ме́ртвий, -ого; ме́рлий

и Надо предл.

1) с твор. п. - над, (редко) надо, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чого. [Зозуля літала - над нами куючи (Сл. Гр.). Стоїть явір над водою, в воду похилився (Пісня). Простяг, гріє руки над полум'ям червоним (М. Вовч.). Місце над морем (Л. Укр.). Понад морем на бульварі я самотний походжаю (Вороний). Чорніє гай над водою, де ляхи ходили, засиніли понад Дніпром високі могили (Шевч.). Хто заплаче надо мною, як рідна дитина (Шевч.). Дунув вітер понад ставом - і сліду не стало (Шевч.). Червонясте та сіре каміння скрізь понад шляхом нависло неплідне та голе (Л. Укр.). Наче гетьман з козаками понад хмарами гуля і із лука блискавками в ворогів своїх стріля (Олесь). А понад всім блакитне небо слалось і сонце йшло та хутору сміялось (Щогол.). Як дуже зілля кипить, милий поверх дерева летить (Номис). Козаки не показувалися верх окопів (Маковей)]. Меч Дамокла висит над его головою - Дамоклів меч звисає (висить) над його головою. Над дверью были написаны следующие слова - над дверима були написані такі слова. Птицы летали над рекою - птахи (пташки) літали над річкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад річкою (во многих местах, повсюду над рекой). Село раскинулось над рекой - село розгорнулося понад річкою. Железнодорожный путь проходил над морем - залізнична колія ішла понад море(м). Замок этот господствует над городом - замок цей панує над містом. Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания - понад містом літали аероплани (літаки), розкидаючи відозви. Работа, работать над чем, кем - праця, працювати коло чого, над чим, над ким. [Лишається багато ще попрацювати коло того, що дала природа (Рада). Роки напруженої праці над самим собою (М. Калин.)]. Сидеть над работой - сидіти над (за) роботою. Трудиться над составлением проекта - працювати над складанням (коло складання) проєкту. Он задумался над этим вопросом - він замислився над цим питанням. Смеяться над кем, над чем - сміятися з кого, з чого. Шутить над кем - жартувати з кого. Над ним разразилось большое несчастье - на його впало велике лихо. Сжалиться над кем - зглянутися на кого. Иметь над кем власть - мати над ким владу. Принять начальство над армией - узяти провід над армією. Над ним наряжён суд - над ним уряджено суд. Над ним исполнили приговор суда - над ним виконано вирок суду;

2) с вин. п. - над кого, над що, понад кого, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Дивиться було він розпаленими очима кудись понад голови присутнім (Леонт.)]. Подыми конец доски над себя - підійми (підведи) кінець дошки над себе. Пошли над берег погулять - пішли над (у) берег погуляти;

3) (в сложении) - а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню - надбудувати дзвіницю. Надписать письмо - надписати листа. Надсмотр - догляд, нагляд. Надлить бутылку - а) (отлить) надлити пляшку; б) (долить) долити пляшку. Надлить молока - підлити молока. Надрыжеть - порудіти (вирудіти) (трохи, зверху). Надсидеть яйцо - над[при]сидіти яйце. Надцвести - розцвісти над чим; б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач - надломити калач(а). Надбитый горшок - надбитий горщик. Надгрызок сыру - надгризок сиру.

* * *

тж. н`адо; предл. с твор. п.

1) над (ким-чим); (преим. с местоимением "мною") на́ді, на́до (ким-чим); (вдоль чего-л.) пона́д и пона́д (чим)

2) (при глаголах "работать", "трудиться") над (ким-чим); ко́ло, біля (чого)

3) (при глаголах "смеяться", "издеваться") з, із, зо, зі (кого-чого), над (ким-чим)

нрч. нарешті, врешті, (при перечислении ещё) кінець-кінцем, насамкінець, (под конец, напоследок) наостанку, наостанці, вкінці, напослідок. [Нарешті я її зловив (Крим.). А, згадав нарешті! (Загірня). Чи догодив-же вам, міледі, врешті? (Грінч.) Поплелися тини, поставали стіжки, порозросталися маленькі закурені юрточки; насамкінець, немов прапор, стрельнула до неба дзвіниця (Короленко). Як і від чого все стало? куди наостанку ми дійдем? (Самійл.). Не сплю, нудьгую, та вкінці заплющив очі (Крим.)]. -нец-то(!) - нарешті(!), насилу. [Нарешті ви з'явилися! (Київ). Насилу діждалися тебе (Брацл.). Насилу дав бог силу (Приказка)]. Вот -нец! - аж ось коли! [А! аж ось коли мені зовсім з'ясувалися всі ті його натяки (Крим.)].

* * *

и Напоследях нрч. напослідок, напослідки, на(при)послідку, наостанці, наостан[т]ку, наприкінці, вкінці, врешті. [Мовчазливий Ковиль-Свідок сказав напослідок (Гліб.). А напослідки все-ж таки на горілку наполяжеш (Мова). Руйнував своє село і врешті підпалив клуню (Грінч.). Яке слово він сказав наостанці? (Звин.). Наостанку ви їм віри поймете (Самійл.). Наприкінці й каже (Київщ.). А вкінці ще й вилаяв мене (Лубенщ.)].

* * *

нрч. небагато, трохи, (редко, зап. троха), мало(-що), (устар.) немного, (кое-что) дещо, щось, (малость) дещиця, (не так много) не скільки, (маловато) обмаль, не гурт, (диал.) не з гурта, (перен.) капля, жменя, дробинка, (зап.) дрібка; срв. Много 1 (Не -го). [Тільки бачив, а прочитав дуже небагато (Шевч.). Літературних творів Леніна маємо дуже небагато (Еллан). Маємо й городчик і пашні трохи (М. Вовч.). А згадаймо! може серце хоч трохи спочине (Шевч.). Та я колись трохи плавав (Мирний). Я таки трохи задрімав, щоб хоч мало голові легше було (Квітка). За царя Гороха, як людей було троха (Номис). Лиш дами троха кривляться (Франко). А Перебийніс просить немного (Пісня). Людина без суспільства мало-що спроможна осягнути (Наш). Заробив дещо грошей (Франко). Тютюну вкрав щось, так його й прогнали (Тесл.). Грошенят дещицю приніс (Кониськ.). Діла не скільки (Сл. Гр.). Хоч і не скільки, а й Настя бере воду (Борзенщ.). Новітніх осад іще тут обмаль (Крим.). У передміськім ліску люду обмаль (Крим.). Худобу забрав, не гурт тієї й худоби було (Загірня). У самих у їх не гурт чого є (Грінч.). На світі страв було тоді не гурт, бо м'ясива тоді іще не їли (Крим.). Писав горопаха, щоб прислали грошей, - дак і тут-же не з гурта (Борзенщ.). За старого Хмеля людей було жменя (Номис). Стоїть хатина, коло неї жменя города (Н.-Лев.). Зачне сіріти, так що можна буде хоч дрібку бачити в лісі (Франко). Дрібку постояти і поговорити (Верхр.). Дрібку води в склянятко взяв (Яворськ.)]. -го погодя - трохи згодом, по малій годині. [Коли трохи згодом дзвонок: дзелень-дзелень (Рудч.). Коли по малій годині і він приходить назад (Новомосковщ.)]. -го не два метра - безмаль (без трошки) (не) два метри; срв. Немногий (Без -гого). -го взял - небагато поживився, (грубо) поживився, як пес мухою. -го пользы от этого - з цього небагато користи. -го поправился - трохи очуняв (одужав, оклигав). -го лучше, больше - не багато (не на багато, трохи) краще, більше. Ещё -го и конец - ще трохи та й край.

* * *

1) ( мало) небага́то, тро́хи

2) (несколько, чуть-чуть, слегка) тро́хи

3) в знач. сказ. небага́то

1) анат. nervus - нерв (-ва), (соб., фам.) нерва (ж. р.). [Нерви Приходенков далі не видержали, він почав ридати (Кониськ.). Мої нерви, немов чули здалека дотик оливця (Франко). По моїх напружених нервах ударила хвиля рідних, близьких мені звуків (Коцюб.). Під грім од повстань од всіх своїх нервів у степ посилаю - поете, устань! (П. Тичина). Нерва розходилася, нерва мене мучить (Київ)]. Нерв глазной (n. ophthalmicus) - очний нерв. Нерв лицевой (n. facialis) - лицевий нерв. Нерв лучевой (n. radialis) - променевий (радіяльний) нерв. Нерв оптический (n. opticus) - зоровий (оптичний) нерв. Нерв седалищный (n. ischiadicus) - сідничний нерв. Возбуждать, дразнить -вы - зворушувати (дратувати, дражнити) нерви кому, нервувати кого. [Зелена цибуля дражнила наркотично нерви й апетит (Н.-Лев.)]. Воспаление -вов - неврит (-та); см. Неврит. Расстраивать, расстроить -вы - псувати, зіпсувати (собі) нерви. Расстройство -вов - знервування, знервовання. [Мусів через малярію й болюче знервування покинути тепле Туапсе (Крим.)]. Человек с расстроенными -вами - людина з зіпсованими (хворими) нервами, знервована людина, (с расстроенными в конец, совершенно -вами) людина украй (геть) знервована. [Геть знервований Химченко не міг працювати гаразд (Крим.)];

2) (перен.) нерв (-ва), (букв. пульс) живчик (-ка). [О, Агамемноне, великий, дуко! ти, нерве й косте грецької країни, ти серце наших військ! (Куліш)]. Движущий нерв - рушійний нерв;

3) бот. - жилка, (диал.) хробор (-ра), жигаль (-ля).

* * *

анат., перен.

1) (находящийся внизу, на низу, идущий по низу) долішній, (редко) нижній. [Долішня частина п'єдесталу (Л. Укр.). Гості ідуть у дім долішнім входом (Л. Укр.). Долішня часть села (Франко). Емблеми горішнього і долішнього Єгипту (Л. Укр.). Не випрохав нижнього, не випросиш вищого (Номис)]. -ний конец стола - долішній кінець (край) столу (стола). -няя конечность - долішня кінцевина (кінцівка). -ний Новгород - Нижній Новгород. Гласные -него подъёма - голосні долішнього підняття (піднесення). -нее окно - долішнє вікно. -няя палата (в англ. парламенте) - нижня (нижча) палата. -няя полка шкафа - долішня полиця шахви (зап. шафи). -ний Рейн - долішній Райн. Верхнее, среднее и -нее течение реки - горішній, середній і долішній біг ріки (річки). -ний этаж - долішній поверх;

2) (находящийся под низом, исподний) спідній. [Спіднє жорно (Франко). Слабенький промінець висвічує на підлозі крізь спідню щілину зачинених дверей (Крим.). Закопилила спідню губу (Н.-Лев.)]. -нее бельё - см. ниже -нее платье б. -нее платье - а) (брюки) штани (-нів), (юбка) спідниця; б) (исподнее) спідня одежа; (кальсоны) спідні (-ніх) (штани), сподні (день), підштанки (-ків). -ние слои почвы - спідні шари ґ[г]рунту. -няя челюсть - спідня щелепа;

3) (низовой) низовий. -ние города - низові міста, міста в пониззі (ріки, річки). -няя путина - плав (плавба) за водою;

4) (низший) нижчий. -ние присутственные места - нижчі урядові установи. -ний чин, устар. - нижчий чин (-на), (рядовой) рядовий (-вого), рядовий (простий) солдат, (унтер-офицер) унтер-офіцер, (зап.) підофіцер (-ра). -ние чины - нижчі чини.

* * *

1) ни́жній; (прям.: находящийся внизу) до́лішній

2) (исподний) спі́дній, ни́жній

1) ніс (р. носа). [У його ніс, зуби і борода, як у инших людей (М. Вовч.)]. Нос баклушей - товстий ніс, (насм.) кушка, курдюк (-ка). Вздёрнутый нос - кирпатий (слегка: кирпатенький) ніс, (насм.) кирпа. [Очками кирпу осідлав (Котл.)]. Горбатый нос, нос с горбинкой - горбуватий (горбоватий) ніс, ніс з горбочком. Нос картошкой (луковкою, пяткою) - ніс картопелькою, ніс-бурульбашка, бульба. Крючковатый нос, нос крючком - карлючкуватий (закарлючений, закандзюблений, заключений, реже крюкастий) ніс. С крючковатым -сом - см. Крючковатый 1. Мясистый нос - м'ясистий (м'яснистий, товстий) ніс, (насм.) курдюк (-ка). Орлиный нос - орлиний (орлячий) ніс. Острый нос - гострий ніс. Нос пуговкой - пли[е]скатий ніс, (насм.) пипка. Сизый нос (у пьяницы) - синій ніс. Тупой нос - тупий ніс. Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом - довгоніс, кривоніс, гостроніс, товстоніс (-носа), довгоносий и т. п., людина з довгим и т. п. носом. Болезни -са - носові хвороби, хвороби носа. Бить, ударить в нос (о сильном запахе) - бити, вдарити в ніс (реже до носа). Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос - мурмотіти (бурмотіти, мимрити, бубоніти), промурмотіти (пробурмотіти, промимрити, пробубоніти) собі під ніс; срв. ниже Говорить в нос. Водить за нос кого - водити за носа, дурити кого, (диал.) мотузити кого, (фам.) плести сухого дуба кому. [Вона вірить сьому шарлатанові а він їй плете сухого дуба (Франко)]. Воротить нос от чего - вернути носа (ніс), від чого, (отворачиваться) відвертати носа (ніс) від чого. Встретиться, сойтись -сом к -су - зустрітися, зійтися носом до носа. Говорить, проговорить (произнести) в нос - говорити гугняво, гугнявити, прогугнявити, гугнити, прогугнити. [«Спасибі» - прогугнив Кривоніс, глянувши з-під лоба (Стор.)]. Дать по -су, щелчка в нос кому - дати по носі, дати носака (щигля), дати пинхви (цибульки) кому, вдарити по носі кого, (осадить) утерти носа, пихи збити кому; (отказать) дати відкоша кому, (при сватанье) дати гарбуза кому. Держать нос по ветру - тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), (шутл.) належати до партії к. в. д. (куди вітер дме). Заложило нос кому - заклало в носі кому, (диал.) ніс заліг у кого. [Уже три дні, як у мене ніс заліг (Харківщ.)]. Запороть -сом - заорати (запороти) носом. [Пхнув його, а він так носом і заорав (Сл. Ум.)]. Зарубить себе (у себя) на -су, себе на нос (что) - закарбувати собі на носі (що), затямити (собі) (що). [Ти розмовлятимеш ввічливо і не напиватимешся, аж поки я не скажу свого слова, - закарбуй це собі на носі (Остр. Скарбів)]. Из-под -са у кого - з-під (з-перед) носа в кого и кому; см. Из-под (под Из). Клевать -сом, -сом окуней ловить - см. Клевать. На -су - (совсем близко) близенько, коло носа, під носом, над носом, (за плечами) за плечима; (скоро) скоро, незабаром, (не за горами) не за горою, (вот-вот) от- от, далі, далі-далі, тут-тут, тільки не видно. Беда на -су - біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей). Конец месяца на -су - скоро (незабаром, от-от, далі, далі-далі, над носом) кінець місяця. Неприятель у него на -су - ворог коло його носа, ворог дивиться в вічі. Смерть на -су - смерть за плечима (грубее: коло носа). Наклеить нос кому - см. Наклеивать. Не видеть дальше своего -са - не бачити поза своїм носом (дальше від свого носа). Не по -су нам это - це не для нашого носа, ще не вмилися ми до цього, (вульг.) це не для рила нашого Гаврила, (не по карману) не по наших грошах (достатках) це, не з нашими грошиками (на це или це). Не тычь -са в чужое просо - не сунь носа до чужого проса (Приказка). Опустить нос - спустити (похнюпити) носа. Остаться с -сом, получить нос - облизня піймати (спіймати, з'їсти, вхопити), (при сватанье) гарбуза з'їсти (вхопити). Оставить кого с -сом, приставить кому нос - наставити (приправити, натягти) кому носа, (оставить в дураках) пошити кого в дурні. Отойти с -сом - піти з носом (з облизнем). [Почухається (що батько не хоче його женити), та з тим носом і піде (Квітка)]. Перед самым -сом - перед самим носом, коло самого носа. Повесить нос - похнюпити (посупити) носа (ніс), похнюпитися, посупитися, (пров.) потютюритися. Повесить нос на квинту - похнюпити (посупити) носа, повісити носа на квінту. Под (самым) -сом - під (самим) носом. [Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Приказка)]. Под -сом взошло, а в голове и не посеяно - під носом насіялося, в голову й не завіялося; під носом косить пора, а в голові й не сіяно; вже й борідка виросла, а глузду не винесла (Приказки). Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) - підводити (задирати), підвести (задерти, задрати) носа, високо тримати ніс (носа), (о мног.) попідводити (позадирати) носи, (голову) підводити, підвести голову (о мног. попідводити голови), починати, почати високо нестися, (грубо) кирпу гнути (дерти, драти, задирати), задерти (задрати), губу копилити, закопилити (проти кого). [Починав ходити туди й сюди по палубі, підвівши згорда голову (Остр. Скарбів). Він так високо тримав ніс, що… (Кандід). Ти, дочко, не дуже кирпу гни та мерщій виходь до гостя (Н.-Лев.). Ти не смієш проти матери кирпу гнути! (Крим.). Кирпу проти людей так драв, що й кочергою не достанеш (Кониськ.). Є в них щось таке, що дає їм право задирати кирпу (Микит.). Проти всіх губу копилить (Мова)]. Показывать, показать длинный нос кому - показувати, показати довгого носа кому; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому - і носа не потикати (не появляти, не являти), не поткнути (не появити) до кого. [Не зваживсь-би й носа поткнути до мене (Мова)]. И -са к ним показать нельзя - і носа до їх поткнути не можна, і поткнутися до їх не можна. И -са не показывать, не показать откуда, из чего - і носа не витикати (не виткнути) звідки, з чого. Потягивать, потянуть -сом - шморгати, шморгнути носом, (пыхтеть) чмихати, чмихнути (носом). [Не шморгай носом! (Брацл.). Покинь чмихати! візьми хустку та висякайсь (Звин.)]. Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда - стромляти (или встромляти, пхати, тикати) (свого) носа до чого, всюди (скрізь, до всього), куди. [Куди тільки він не стромляє свого носа! (Брацл.). На що було пхати носа до чужого тіста? (Пісня). Не пхай свого носа туди, де не твоє діло! (Звин.)]. Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) - утерти носа кому. Нос не по чину у кого - ніс не доріс у кого или кому, високо несеться хто, заноситься хто. Чуять, почуять -сом что - чути носом, занюхати що. [Носом чує, де що лежить (Приказка). Занюхає ковбасу в борщі (Номис)]. У него идёт кровь из -су (или -сом) - у його (и йому) кров іде (сильнее: юшить) з носа. Кровотечение из -су - кровотеча з носа, з носа кров іде. У него течёт из -су - у його капає з носа; (сопли из -са) йому ніс віскриться, (шутл.) йому кози з носа дивляться, (насм.) дядьки з носа аж пищать (Рудан.);

2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. носа);

3) (у судна) ніс (р. носа) (у лодки ещё: носок (р. носка)), перед (-да) (у судна), прова (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Горить світло коло носа (на кораблі) (Рудан.). Дивилась на хвилю, що гнав своїм носом пароплав (В. Підмог.). Вітрила на фордевінд! носа на хвилю! (Влизько). Помічник капітана забарився на носі (Кінець Неволі). Носок човна виткнувся біля колоди (Олм. Примха). Пересядьте з корми на перед (Київ). Прова, як меч, розсікає зеленую хвилю (Дніпр. Ч.)];

4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. носа), ріг (р. рога). Нос машины - ніс машини. Нос наковальни - ріг ковадла;

5) геогр. - (мыс) ріг (р. рога), виступ (-па), (коса) коса, (стрелка) стрілка.

* * *