кан

нагнести

1) гнітити, нагнічувати, нагнітити, нагнітати, нагністи що. [Сир у діжечках гнітимо не дуже важким гнітом (Богодух.). Оце гніт, буде капусту нагнічувати! (Канівщ.)];

2) (надавливать) нагнітати, нагністи, нагнічувати, нагнітити, надушувати, надушити, натискати, натиснути що чим. Ногу обувью -сти - чоботом ногу намуля[и]ти (натерти, надушити). Нагнетённый -

1) нагнічений;

2) нагнічений, надушений, натиснутий и натиснений; намуля[е]ний. -ться - гнітитися, нагнічуватися, нагнітитися, нагнітатися, нагністися; бути нагнічуваним, нагніченим и т. п.

* * *

несов.; сов. - нагнест`и

1) нагніта́ти, нагніти́ти, -гнічу́, -гні́тиш; несов. диал. млинкувати, -ку́ю, -ку́єш

2) (придавливать чем-л.) нагнічува́ти, нагнітити, наду́шувати, -шую, -шуєш, надуши́ти, -душу́, -ду́шиш

нагорілий, нагорений; напалений, розпечений. [Нагорілий ґніт (Мирг.). Напалена піч (Київ). Розпечена цегла (Канівщ.)].

* * *

нагрести и нагресть

1) нагрібати, нагребти, (граблями ещё) нагромаджувати, нагромадити, (лопатой ещё) нагортати, нагорнути, (о мног.) понагрібати, понагромаджувати, понагортати що и чого. [Нагріб купу сміття, а вивезти нічим (Сл. Гр.). Із дукатів штири купи рівних нагортає (Рудан.). Люди, що та мурашня, купки собі понагортали і живуть (Свидниц.)]. -бли три копны сена - нагребли (нагромадили) три копиці сіна. -би овса из закрома - нагорни вівса з засіка;

2) (веслом) навесловувати, навеслувати, нагрібати, нагребти. [Сів був на гребки, та не багато навеслував (Київщ.)];

3) (настигать на вёслах) (на)здоганяти, (на)здогнати, наганяти, нагнати (човном). [Як наляжу на весла, так тобі мене не здогнати (Канівщ.)].

* * *

несов.; сов. - нагрест`и

1) (верный) надійний, певний (для отличия от певний в смысле «известный», «некоторый» охотно добавляют нрч. зовсім или ставят певний сзади определяемого сщ.), вірний, нехибний, незрадний, (обеспеченный) безпечний, забезпечений. [Обіцянка - річ не надійна (Кониськ.). Віддати-б її заміж, тільки за чоловіка надійного (Ор. Левиц.). До Вадесу ходимо на заробіток певний (Звин.). Перечекати сєй лихий день у сусідів, у певному місці (Коцюб.). Той чоловік вірний, - на його здатися можна (Богодух.). Його шанси були вже безпечні (Крим.)]. Будь -ным - будь вірний (вірним), будь певний (певним). Это -ный человек - це людина певна. Погода не -на - година не певна. -ное положение - (зовсім) певне становище, тверде становище. -ное средство - нехибний (зовсім певний) спосіб (- собу);

2) (уверенный) певний, (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р.) певен. Будь -жен - будь певен;

3) (прочный) надійний, міцний, тривалий, добротний, добрячий. [Корабель старий уже, не надійний (М. Грінч.). Місток не міцний, - з вагою їхати не важся (Канівщ.). Добротна кожушина (Чорномор.). Чоботи добрячі, - хоч у яке болото не страшно йти (Богодух.)].

* * *

1) наді́йний, пе́вний; ( верный) ві́рний; ( прочный) міцний, тривки́й

2) ( на кого-что - надеющийся) в наді́ї, який (що) наді́ється (на кого-що); ( уверенный) упе́внений (у кому-чому)

надирывать, надрать надирати, надерти и надрати, (о мног.) понадирати чого, що. [Надер березової кори (Брацл.). Надерла пір'я на подушку (Канівщ.). Надрав лика (Сл. Ум.). Надрала струп у голові (Богодух.)]. -ть ворсу на сукне - наворсовувати, наворсувати сукно. -ть ногу, руку - надряпувати, надряпати (подряпати) ногу, руку. -драть за уши кого, уши кому - наскубти за вуха кого, накрутити (наскубти, нам'яти, нам'яшкурити) вуха кому. - драть чуб кому - наскубти (надрати) чуба кому, начубити кого. [Батька впіймали, чуба надрали (Пісня)]. Надранный - надертий, надраний, понадираний; наворсований; на[по]дряпаний; наскублений и наскубаний. -ться - надиратися, надертися, надратися, понадиратися и т. п.; бути надираним, надертим, надраним, понадираним и т. п.

* * *

несов.; сов. - надр`ать

прлг. належний, (правильный, подходящий, настоящий) слушний, (соответствующий) відповідний, (нужный) потрібний, (дельный) путящий. [Коли цю всю працю буде зроблено, я з неї в належній мірі скористуюся (Грінч.). Вінчання, учиненого проти його волі, він не визнав за слушне (Ор. Левиц.). До плуга треба слушного погонича, щоб проворний був (Борзенщ.). Не знайшов відповідних та влучних аргументів (Рада.)]. В - щее время - в належну годину, належної години, слушного часу, у слушний час. [Сю пиху замишляв збити султанові слушного часу (Куліш)]. -щее доказательство - належний довід (-воду), -ний доказ (-зу). -щая цена - відповідна (належна, справедлива) ціна. -щим образом, по -му - як слід, як треба, як годиться, як належить, належно, слушно, гаразд, до діла, до ладу, до пуття, путяще. [Всю працю буде як треба зроблено (Грінч.). Сам ти гаразд не тямиш, що робиш (Комар.). Аби було все до діла зроблено (Канівщ.)]. Он имеет -щий возраст, чтобы занять оту должность - він дійшов потрібних (відповідних) літ, щоб обійняти цю посаду. Дети не имеют -щего ухода - діти не мають належного (відповідного, путящого) догляду. [Діти зосталися без путящого догляду (Грінч.)]. Оказывать кому -щее почтение - віддавати кому належну честь (шану, пошану). Принимать, принять -щие меры - вживати, вжити належних (відповідних) заходів.

* * *

и Надоумлять надоумить напоумляти, напоумити, наумляти, наумити, доумляти и (редко) доумити, доумити кого, (редко понаумити кому), нарозумляти, нарозумити кого, настановляти, настановити на (добрий) розум кого, на розум посилати, послати кому, (советовать) радити, нарадити, раяти, нараювати, нараяти, дорадити, дораяти кого, кому, (наставлять) напучувати и напучати, напутити, навчати, навчити кого. [Напоумте мене, скажіть, як лихові моєму запобігти (Богодух.). Наумив її, щоб вона вчила такою мовою, якою вони говорять (Н.-Лев.). Почала доумити мене (Кониськ.). Вона понаумила чоловікові застановити ґрунт (Яворн.). Нарозумив він мене почати справу (Канівщ.). Спасибі господу, що тобі на розум послав уклонитися від зла (Квітка). Спасибі добрим людям: нараяли мене позивати громаду (Київщ.). Нічого не можна було йому зробити, та дораяли люди: «Піди, розкажи батькові» (Звин.). Напутьте-ж мене, що мені з такою людиною діяти (Короленко)]. Надоумленный - напоумлений, наумлений, нарозумлений. -ться -

1) (стр. з.) напоумлятися, нарозумлятися, настановлятися на (добрий) розум, напучуватися и напучатися, бути напоумлюваним, напоумленим и т. п.;

2) (ср. з.) напоумлятися, напоумитися, доумлятися, доумитися, добирати, добрати розуму, дорозуміватися, дорозумітися, надумуватися, надуматися, (набираться ума) набиратися, набратися розуму. Наконец то -мился приехать - нарешті добрав розуму (надумався) приїхати. Надоумляя других, и сам -шься - инших напоумляючи, і сам розуму наберешся.

* * *

несов.; сов. - надо`умить

надуматься

1) (стр. з.) надумуватися, намишлятися, бути надумуваним, надуманим, намисленим;

2) (подумав решаться) надумувати(ся), надумати(ся), намишляти, намислити и (редко) намислитися, здумати, (о мног.) понадумуватися (з)робити що; срв. Надумывать 1 и Задумывать. [Справді, надумайтеся та йдіть до мене сидіти на віру (Коцюб.). Поки понадумуєтесь, ми їхати, чи не їхати, то й вечір буде (Харківщ.). Намислилися ми по силі своїй допомогти нашій молоді (Наш). «Я за тим і прийшов до вас» (щоб подати вістку). - «Еге, коли здумали!» (М. Вовч.)];

3) (вдоволь, сов.) надуматися, нагадатися, наміркуватися про кого, про що. [За довгу ніч про все надумаєшся, нагадаєшся (Канівщ.)].

* * *

несов.; сов. - надуматься