за+приглашение

1) (действие) запрохування, закликання, оконч. запрохання, запрошення, закликання. [Пропускає гостя наперед, поводячи руками на знак запрохування (Л. Укр.)];

2) запрошення, запрохання, запросини (-син), зазовини (-вин), зазив, зазов (-ву), [Запрохання приїхати (Корол.). На зазови йдуть (Полт.)]. Прийти, явиться по -шению - прийти на запрошення, на закликання. [На закликання земляків прийшов я до Дюсо (Кониськ.)]. Прийти, явиться без -шения - прийти непроханим, некликаним, (шутл.) самопихом, насамопих. -ние к игре - заклик до гри;

3) (призывание, призыв) заклик (-ку).

* * *

1) (приглашение) кликання, закликання, заклик (-ку), зазов (-зву), запрохання, запросини (-син). Приехал без -ву - приїхав некликаний, непроханий;

2) (клич) клик, поклик (-ку), кликання, гук (-ку), гукання. [Поклик бойовий (Л. Укр.). Вона вийшла на поклик материн (Коцюб.). Клич-же, коли є хто, щоб на твій клик озвався (Кн. Йова). На сей гук побігла дівчина (Свидн.)]. Отвечать на зов - см. Отзываться 1.

* * *

1) ( призыв) за́клик, -у; ( клич) по́клик, -у, клик, -у; ( призывающий голос) гука́ння, кли́кання, гукани́на; ( оклик) о́клик, -у, ( резкий) о́крик, -у

2) ( приглашение) запро́шення

виклик, викликання, визов (р. -зву), (гал.) визив (р. -зиву), визвання. [Послав йому викликання на поєдинок, (гал.) визив на двобій].

* * *

1) виклика́ння; приклика́ння

2) (требование, приглашение) ви́клик, -у

дать давати, дати, (о многих, сов.) подавати [Подавав (= дал) серпи їм золотії (Чуб.)]; завдавати, завдати; подавати, подати; наділяти, наділити кому що; видавати, видати; надавати, надати; уділяти, уділити. [Чи даси мені коня в місто поїхати? Дамо (повел. даймо) їм добру одсіч. Не дасть погибати (Шевч.). Яких уже ліків мені не завдавали! (М. Вовч.). Він мені подав за себе викуп (Куліш). А в тексті було подано життєпис його (Крим.). Наших друзів наділяє нам випадок, а не наш вибір (Крим.). Зроби мені коробочку солом'яну, дак я тобі наділю в'юнів і карасів (Г. Барв.). Невмолотне жито - зовсім мало з копи видає. Моя матінко, нащо ти мене нещасницю вродила, гірку долю вділила?]. Дай(ка), дайте(ка) - дай лиш (лишень), дайте лиш (лишень), дай-но; (сёмка) ке лиш (лишень), кете-лиш (лишень). [Коли не вмієш пирога з'їсти, ке його сюди (Ном.). Кете лиш кресало (Шевч.). А ке я заграю]. Давай, давайте! (= ну-ка!) - ну, нум(о), давай, давайте, (вульг.) ке, кете! [Нум гуртом співать! (Гліб.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Давай він його прохати. Ке стану і я вірші писать (Квітка)]. Давай бог ноги - хода, ходу, в ноги, шуги. [Вона за ним, він мерщій хода, біжить. А по добридню та й шуги - бувайте здорові, шукайте вітра (М. Вовч.)]. Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) - бодай (с прош. врем.), (зап.) богдай; бодай-би. [Бодай ти пропав!]. Не дай, бог - крий, боже; не доведи, Господи! Что бог даст - дійся воля божа. Дать какую-либо малость - перекинути щось. [Я тобі за те щось перекину: сальця чи борошенця]. Дать многим (оделить) - обдати, пообдавати кого. [Усіх пообдавали хлібом]. Дать много - надавати. [Сестра йому надає книжок додому (Квітка)]. Давать в обрез - видавцем давати. [У нас не дуже роз'їсися, бо й хліб видавцем дають]. Дать в достаточном количестве - надати. [Грошики здобува, та як їх і сюди, і туди треба, так нікуди і не надасть (Квітка)]. Дать ещё будучи живым - ще за живота дати, теплою рукою дати. Ровно ничего не дал - нічогісінько не дав, і на нігтик не дав (не покинув). Дать в замену - підставити. [Товар у кого захоріє - уже він свій підставить (Г. Барв.)]. Давать показание - складати свідоцтво, свідчити, зізнавати. Д. отчёт - подавати звідомлення про що, здавати справу з чого. Давать очную ставку - зводити на очі кого з ким. Дать тягу, стрекача, стречка - дременути, чкурнути, п'ятами накивати, драпнути, драпонути, дмухнути, дати драла, дмухнути драла. Дать знать - дати (подати) звістку кому, оповістити кого. Дать знать о себе - об'явитися. Дать себя знать, помнить, почувствовать - датися знати кому, датися в знаки, в тямки, в помку, увіритися, упектися, дошкулити, допекти кому. Давать понять - дати на розум (на здогад) кому. Дать другой оборот делу - повернути справу (на инакше). Ни дать, ни взять такой - достоту такий, існісінько такий. Быть данным - датися. [Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.)]. То, что дано - данка. [Обіцянка, а не данка - дурному радість (Ном.)]. Дающий - давач.

* * *

несов.; сов. - дать

мовчок (-чка), мовчук (-ка), мовчанка. [Мовчок: розбив тато горщок; а мати два, та ніхто не зна (Номис)]. Он и -ком ругнёт - він і мовчуком злає. -чок сто рублей - мовчи, язичку, кашки дам. -чок! (приглашение молчать) - нічичирк! тихо!

* * *

1) диал. см. молчание

2) в знач. сказ. нічичи́рк, анічичи́рк, мовчо́к

1) (действие) пропонування, запрошування, загадування, оконч. запропонування, запрошення, загадання; подавання, предкладання, оконч. подання, предкладення, предложення; см. Предлагать. -ние услуг - пропонування послуг;

2) (то, что предложено) пропозиція. По -нию правления - за пропозицією, з пропозиції управи. Поддержать -ние - підтримати пропозицію. Мирные -ния - мирові пропозиції;

3) постачання. Спрос и -ние - попит і постачання;

4) (руки) сватання, гал. освідчення. Сделать -ние кому - (гал.) освідчитися кому, посвататися, (через сватов) послатися до кого;

5) грам. - речення. [Думка людини, виявлена в слові, зветься реченням (Єфр.)]. Вводное -ние - вставне речення;

6) (канц.: предписание) пропозиція, загадання, загад (-ду).

* * *

1) ( действие) пропонува́ння, запропонува́ння; запро́шення, запро́шування

2) (то, что предлагается) пропози́ція; ( приглашение) запро́шення; ( приказание) нака́з, -у

3) ( руки и сердца) осві́дчення; диал. осві́дчини, -чин

4) эк. пропонува́ння

1) (приглашение) заклик (-ку), (редко) зазив (Куліш) кого до чого, (клич, зов) поклик (-ку) до чого; см. Призывание. [Заклики до боротьби (Єфр.). Не дуже поспішались одгукуватися на той заклик (Єфр.). Поклик до слова, як могучої зброї людської (Єфр.). Поклик до бою (Франко)]. -зыв к порядку - заклик до порядку;

2) -зыв (к отбыванию воинской повинности) призов (-зову), призва (до війська). [На призов іти (Звиног.). Ходив на призву брати жеребок (Київщ.)];

3) (возвание) відозва; срв. Воззвание.

* * *

1) ( действие) кли́кання; прикли́кання, призива́ння; заклика́ння, закли́кання; призива́ння

2) ( мольба) кли́кання, блага́ння; ( взывание) вола́ння

3) (зов, обращение, лозунг) за́клик, -у; ( клич) по́клик, -у

4) (лица, призванные на военную службу) собир. при́зов