зать

показать

1) показувати, показати, указувати, указати; (проявлять) виказувати, виказати, являти, явити, появляти, появити, виявляти, виявити, знак подавати, (о мн.) повиказувати, повиявляти и т. д. кого, що, на кого, на що. [Покажи палець, а він і руку просить. Появив себе нездатним до роботи. Подає жінці знак, що сердиться на неї]. -вать дорогу - показувати дорогу. -зать рукою (глазами) на что - показати (скинути) рукою (очима) на що. -зать пример - призвід показати (дати). [Сусідчин хлопець показав мені призвід красти]. -зать хороший пример - подати добрий приклад; показати добру дорогу. -вать вид - удавати, удати, в знаки давати, ознаку давати, дати. [Удав, ніби не розібрав. Удав, що заснув. Дівчата сходяться у гурт, дають ознаку, буцім кого переховують (Мирн.)]. А он и виду не -вает - а він і в знаки (і знаку) не дасть. -вать себя чем, каким - являти, явити себе чим, яким; (притворно) удавати, удати з себе що. [Він явив себе надзвичайно вражливим. Він удавав з себе знавця]. Не -вай людям слёз - не показуй людям сльози (Шевч.). Не -вай другим своих мыслей - не виявляй иншим своїх думок. -зать себя кому - показати себе; датися в знаки. [Я ще тобі себе покажу, знатимеш! Далися тобі в знаки]. -вать кого в наилучшем свете - виявляти, виявити кого в найкращому світлі. Ваши глаза -ют ваши чувства - ваші очі виявляють ваші почуття. Речь твоя -ет воспитанность - річ твоя являє виховання (Куліш). -зать выражением лица - виявити виразом обличчя; ознаймити лицем. -зывать кукиш - дулю давати (показувати, тикати, сукати), дати. -зывать язык - язика солопити. -зывать голое тело сквозь прорехи - тілом світити. Он к нам и носа (глаз) не -ет - він до нас і носа (очей) не появляє (являє), носа не потикає. И глаз не -вай - і очей (очу) не являй. Хоть бы глаза когда -зал - хоч-би очі коли появив. Ей его и не -вай - їй його ні на очі. И носа из избы не -вает - і носа з хати не витикає (не виткне). И носа к ним -зать нельзя - і носа до їх поткнути не можна. -вать пальцем на кого - пальцем витикати кого [Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають]. -вать на кого рукою - скидати на кого рукою. -зать чудо всему свету - явити чудо всьому світові. -зать свою силу - явити свою силу. -зать свои намерения - виявити свої заміри. -зывать печаль - виявляти (появляти) сум, журбу. -зать воочию - дати на явку, поставити в очу, показати в світ ока. [Покажемо в світ ока доблесть нашого люду (Куліш)]. -зать кому что (научить кого чему) - показати кому що; дати науку кому чим. [Покажіть мені раз, як робити, а вдруге я й сам зумію. Пани своїми усобицями давали науку, як своєї правди доказати (Куліш)];

2) (свидетельствовать) свідкувати, свідчити, посвідчати, посвідчити, виявляти, виявити на кого, доказувати, доказати, виказувати, виказати, доводити, довести на (проти) кого. [Свідки посвідчили, як була справа, мене й пущено на волю. Ніхто не виявив на його. Як-же мені доводити батькові проти дітей (Мирн.)]. Показываемый - показуваний, виказуваний, появляний, виявляний. Показанный - показаний; указаний; виказаний.

* * *

несов.; сов. - показ`ать

1) пока́зувати, показа́ти; ( являть) явля́ти, яви́ти; (проявлять, обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, появля́ти, появи́ти

2) юр. пока́зувати, показа́ти; ( о свидетеле) сві́дчити, посві́дчити

завязать

1) зав'язувати, зав'язати. -зать петлёй - запетлювати, зав'язати зашморгом, зашморгнути. -зать так, что трудно развязать - затягти, (диал.) заґрундзювати. -зать, перепутывая завязки - заборсати. -зать узел - зав'язати вузол, заґудзлити, завузлити. -зать голову лентой - пов'язати голову стрічкою (скиндячкою). -зать голову платком - зав'язати (зв'язати) голову хусткою, (себе) зав'язатися хусткою, завинутися, зап'ястися, напнутися (хусткою). [А Оляна гарно вбралась, завинулась, вперезалась (Рудан.). Зап'ялася хустиною]. -вать во что - ув'язувати, ув'язати що в що. [Ув'язала подушки в рядно];

2) (начинать, начать) починати, почати, зачинати, зачати, розпочинати, розпочати. [Розпочали розмову]. -вать отношения с кем - заходити в зносини, в стосунки, нав'язувати, нав'язати (зав'язувати, зав'язати) відносини з ким. -зать приятельские отношения - заприятелювати з ким, нав'язати приязні стосунки з ким. Завязанный - зав'язаний, ув'язаний; нав'язаний.

* * *

несов.; сов. - завяз`ать

1) зав'я́зувати, зав'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш и мног. позав'я́зувати; ( затягивать петлёй) зашмо́ргувати, зашморгну́ти и мног. позашмо́ргувати; ув'я́зувати, ув'яза́ти; (галстук, платок) пов'я́зувати, пов'яза́ти

2) (устанавливать связи; начинать разговор) зав'я́зувати, зав'яза́ти; ( начинать) почина́ти, поча́ти, -чну́, -чне́ш, розпочина́ти, розпоча́ти

3) бот. зав'я́зувати, зав'яза́ти и мног. позав'я́зувати

наказать

1) кого кем, чем, за что - карати, покарати, накарати кого ким, чим, за що, скарати, укарати кого на що, завдавати, завдати кару кому за що. [Дома його не карали за жадні пакості (Франко). Коли я знехтую закон природи, то природа покарає мене головною слабістю (Наш). Проти того, щоб накарати хлопця, я нічого не маю (Крим.). Ой, накарав мене бог таким чоловіком! (Г. Барв.). Чия кривда, нехай того бог скарає (Номис). Ви сами собі кару завдаєте (Крим.)]. -вать, -зать плетьми - карати, покарати канчуками (батогами, нагаями, шпицрутенами: киями). -вать, -зать через палача - катувати, с[від]катувати. [Суд присудив одкатувати прилюдно (Кониськ.)]. -вать, -зать розгами - карати (бити), покарати (вибити) різками кого, (ирон.) (зав)давати, (зав)дати хлости (и хлосту) кому. [Дивися, хлопче Валер'яне, щоб не дали тобі там хлосту (В. Еллан.)]. -вать, -зать смертью - карати, скарати на горло (на смерть, горлом), карати, покарати смертю, завдавати, завдати на смерть кого. -вать, -зать так, чтобы помнил - (шутл.) пам'яткового (пам'ятного) давати, дати. -жи меня бог! - скарай мене, боже! [Люблю тебе вірно, - скарай мене, боже! - буду тебе цілувать, поки сон ізможе (Пісня)];

2) (приказывать кому) наказувати, наказати, заказувати, заказати, загадувати, загадати, веліти, звеліти, (о мног.) понаказувати, позаказувати, позагадувати кому що или що (з)робити. [Чи я-ж тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопців не водила, не принаджувала? (Пісня). Поховали його, як він заказав (Манж.). Загадали йому хорошенько грати (Метл.). Звеліла мені мати ячменю жати (Чуб. III)]. Наказанный -

1) покараний, накараний, скараний; катований, с[від]катований; битий. [«Холодна» за-для накараних (Крим.)];

2) наказаний, заказаний, загаданий, звелений, понаказуваний, позаказуваний, позагадуваний. [Загадану роботу я вже доробив (Київщ.)]. -ться -

1) каратися, бути караним, покараним и т. п. [Розбійники ті були покарані смертю (Л. Укр.). Я-ж за те найбільш і буду покараний (Крим.)]. Смертоубийство -вается (-зуется) смертной казнью - за душогубство карають на горло (смертю). Воровство -ется тюрьмой - за злодійство карають ув'язненням (в'язницею);

2) наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п. [Ой, заказано і загадано всім козаченькам у військо йти (Маркев.)]. -ется вам - наказується вам, дається вам наказ(а).

* * *

( подвергать наказанию) кара́ти, покара́ти и накара́ти и скара́ти; сов. диал. укара́ти

и Отрезать отрезать

1) (что-л. совсем) відрізувати и відрізати, відрізати, відтинати, відтяти що від чого, (часть чего-л., укоротить) урізувати и урізати, урізати, утинати, утяти, (откроить, отхватить) відкраювати, відкраяти, украювати, украяти, відбатовувати, відбатувати, (отстричь) відчикрижувати, відчикрижити, учикрижувати, учикрижити, (о многих) повідрізувати и повідрізати, поврізувати и поврізати, повідтинати и т. д. -зать руку, ногу, палец - відрізати, відтяти руку, ногу, палець (и пальця), пучку. [Так і відбатував стругом пучку]. -зать руки и ноги - повідрізати, повідтинати и пообрізати, пообтинати руки і ноги кому. [Урізав вовкові хвоста. Крил не втинай сизокрилій голубці, хай вона вільно літа (Л. Укр.). Я вкраяв-би свого живого серця (Куліш). Не тримай з панами спілки, бо як твоє довше, то утнуть, а як коротше, то натягнуть (Франко)]. -зать ветку - відтяти и відітнути гіл(ь)ку. Семь раз примерь, а раз -режь - десять разів мір, а раз утни. Как ножом -зало - як різцем відрізало. -зать полотна на рубаху - відрізати, відкраяти полотна на сорочку, відрізати, відкраяти сорочку. -зать хлеба, кусок хлеба - урізати (украяти, укроїти) хліба, відрізати (відкраяти, відкроїти, відбатувати) шматок (кусень) хліба. [Мало не півхліба відбатував. Повідбатовували по шматку хліба];

2) (резко ответить кому) відрізати, відрубати, відтяти кому. Отрезанный - відрізаний, відтятий, відкраяний и т. д. -ный ломоть к хлебу не пристаёт - відрізаної скиби до хліба не притулиш.

* * *

см. отрезать

перевязать

1) (связать поперёк, скрепить) перев'язувати, перев'язати, обвязувати, обвязати, звязувати, звязати, (о мног.) поперев'язувати, позвязувати, пов'язати кого, що чим. [Поперев'язувала старостів рушниками]. -зать рожь в снопы - пов'язати жито в снопи. -зать рану - обвязати, зав'язати, перев'язати рану (позав'язувати рани). -зать волосы лентой - з[по,пере]вязати стрічкою волосся. -зать тюк накрест - звязати пакунок навхрест. -зать бечёвкой - перемотузити;

2) (связать наново) перев'язувати, перев'язати, (о мног.) поперев'язувати. [Твої снопи треба перев'язувати, бо який візьмеш, то й розсиплеться];

3) (чулки, сети наново) переплітати, переплести, (о мног.) попереплітати (панчохи, сіті). Перевязанный - перев'язаний, обвязаний, звязаний; поперев'язуваний, пов'язаний; переплетений, перемотужений.

* * *

несов.; сов. - перев`язать

1) перев'я́зувати, перев'яза́ти и поперев'я́зувати; ( раны) диал. перевива́ти, переви́ти и поперевива́ти

2) ( вязать заново - чулки) перев'я́зувати, перев'яза́ти и поперев'я́зувати, перепліта́ти, переплести́ и поперепліта́ти

мазывать, мазнуть

1) мазати, мастити, мазнути, (быстро и с силою) мазонути. [Моїм салом та по мені й мажуть (Номис). Моїм маслом та мене й мастить (Сл. Гр.). Мастити голову (Мирн.). Мазнула щіткою туди-сюди по комину (М. Грінч.)]. -нуть кого (ударить) - мазонути, ляснути кого. [Не лізь, а то так мазону, що й перекинешся (Київ)]. -зать сапоги дёгтем - мазати, мастити, ш[с]марувати чоботи дьогтем. -зать глиняный пол - мазати, мастити долівку глиною, (реже) шмарувати долівку. -зать стены полубелой глиной перед побелкой - сіркувати стіни, хату. -зать колёса дёгтем - шмарувати, смарувати, мазати, мастити віз (воза). [Стали вози шмарувати (Грінч.). Хто мастить, тому віз не скрипить (Приказка, Чуб. I)]. Мазанный - мазаний, мащений. [Мазаний пиріжок]. Одним миром -ный - одним миром мирований (мазаний). -ный воз - мазаний, ш[с]марований віз;

2) (плохо писать) мазати, мазюкати; (о безграмотном письме) базграти;

3) (марать) мазати, ялозити що. -ться -

1) страд. мазатися, маститися, ш[с]маруватися, бути мазаним, мащеним, ш[с]марованим;

2) возвр. мазатися, маститися, мазнутися;

3) -ться к кому - підмазуватися, підсипатися до кого.

* * *

несов.; сов. - мазн`уть

1) ма́зати, мазну́ти и усилит. мазону́ти, несов. масти́ти; несов. шмарува́ти; (несов.: жиром) яло́зити

2) (пачкать, грязнить) ма́зати, мазну́ти, несов. масти́ти, яло́зити, брудни́ти

3) (несов.: плохо, неискусно писать, рисовать) ма́зати, прен. мазю́кати, ля́пати

4) (делать промахи в игре, стрельбе) ма́зати, мазну́ти

отказать

1) кому в чём - відмовляти, відмовити кому чого (в чому). [Навіть вороги йому відмовить не повинні шани (в уважении) (Л. Укр.). Відмовити сватам]; (жениху) відмовляти, відмовити, (опис.) гарбуза давати, дати (підносити, піднести, покотити), давати, дати одкоша кому. -зывать (женихам) - гарбузувати. -зать наотрез - цілком відмовити. Ему -зали в его просьбе - йому відмовили на його прохання. Он ни в чём себе не -вает - він нічого собі не жалує (не відмовляє). Он -зал ему в руке своей дочери - він йому відмовив віддати за нього свою дочку. -зать кому от дому - не приймати кого більше;

2) что кому (завещать) - відписувати, відписати, відказувати, відказати, приказувати, приказати, леґувати що кому. Срв. Завещать. -зать на богадельню - відписати на шпиталь, на богадільню. Отказанный (завещанный) - відказаний, відписаний, леґований;

3) кому от чего (отрешать, увольнять) - звільняти, звільнити кого з чого, від чого, скидати, скинути з чого. См. Увольнять, Отрешать. За неаккуратность ему -ли от места - за несправність його звільнили з посади; (о прислуге) відправляти, відправити кого. -зать кому от квартиры - відмовити (вимовити, виповісти), кому помешкання. Учителю -ли от уроков - у[нав]чителеві відмовили лекцій;

4) юрид. - см. Вводить (во владение).

* * *

1) відмовля́ти, відмо́вити

2) ( увольнять) звільня́ти, звільни́ти

3) ( переставать действовать) відмовля́ти, відмо́вити

1) (что кому) являти, явити. [А всі решта, кілька тисяч, носа не являють (Рудан.)]. -зать весёлый вид - удавати веселого. И виду не -зать - і знаку не подавати. Не -зать глаз - очей не навертати, очей не показувати. -жет себя (барином) - удає з себе (пана);

2) (давать видеть) показувати, показати що. -жи паспорт - покажи (показуй) пашпорт;

3) (являть) появляти;

4) (приказывать) казати, сказати. [Вам казано: любіть братів (Олесь)]. Казанный - явлений; показаний; казаний.

* * *

и Перерезывать перерезать

1) перерізати, перерізувати, перерізати, перетинати, перетяти и перетнути, (перекроить) перекраювати, перекраяти, (хлеб и т. п. на части, на куски) перекроювати, перекроїти, перебатовувати, перебатувати що; (быстрыми движениями) перечикрижувати, перечикрижити, сов. перечикати, перечикнути що, (во множ.) поперерізати, поперетинати, поперекраювати и т. д. кого, що. [Така шабля, що на що наставиш, так і перетне (Манж.). Перечикала шийку курчаті (Ос.)]. -зать верёвку, ремень (верёвки, ремни) - перерізати, перетяти (перетнути) мотуз, ремінь, поперерізати, поперетинати мотуззя, реміння. -резать хлеб пополам - перерізати, перекраяти, перекроїти, перебатувати хліб надвоє;

2) (изрезать) порізати. Травой все ноги -зал - травою (геть) чисто ноги порізав;

3) порізати, вирізати, повирізати и -різувати (всіх). [Порізала всіх качок. Геть виріжем вражих ляхів, геть що до одного (Нар. пісня)];

4) (о реке, овраге: прорезать) перерізати и перерізувати, перерізати, перетинати, перетяти, переймати, пере(й)няти, (во многих местах) поперерізати, поперетинати, попереймати що. [Невеличка іскорка довгою стрілою перетяла увесь степ (Мирн.)]. -зать путь, дорогу кому, -зать кого - перетинати (перетяти), перерізати (перерізати), (перехватить) заскочити путь, дорогу кому, переймати (перейняти), перебігати (перебігти) кого. Срв. Преграждать. [До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можна і по-під тином. Заскочимо, кажуть, тобі на Дніпрі всі переправи і не пустимо в Крим без бою (Куліш)]. Перерезанный - перерізаний, перетятий, перекраяний и т. д.; (прорезанный во мног. местах) поперерізуваний, поперетинаний. [Країни недоступними болотами поперетинані (Куліш). Травичка поперерізувана стежками (М. Вовч.)].

* * *

несов.; сов. - перерез`ать

1) перері́зувати и переріза́ти, перері́зати и поперері́зувати и попереріза́ти; ( пересекать) перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти и поперетина́ти; (несов.: изрезать) порі́зати; (разрезать, пересекать) перекра́ювати, перекра́яти, (несов.: резким движением) перечикри́жити

2) (несов.: зарезать всех, многих) порі́зати, ви́різати, повирі́зувати, повиріза́ти, перері́зати

и Подрезать подрезать

I. підтинати, підтяти, піді[о]тнути, підрізувати, підрізати, (о мног.) попідтинати, попідрізувати що чим; (одежду) підкра[о]ювати, підкраяти, підкроїти, (о мног.) попідкра[о]вати, (слишком) підчикрижити що чим, кому. [Підтяв йому віру (Коцюб.). Молодиці напоїли і жупана підкроїли. Підтяв собі волосся]. -зать хлеба (подбавить) - врізати хліба. -вать, -зать крылья кому - при[під]боркувати, при[під]боркати (о мног. попри[під]боркувати), боркати, зборкати крила кому или при[під]боркувати и т. д. кого. [Може хоч трохи приборкає крила нашому Михайлові (Тоб.). Полетів-би я, послухав… та ба! Доля приборкала між людьми чужими (Шевч.)]. -зать бычка, кабана - см. Выхолащивать. -зывать соты в улье - підрізувати (сов. підрізати) вулика. Подрезанный - підтятий, підрізаний, (о мног.) попідтинаний, попідрізуваний, (об одежде) підкраяний, підкроєний, попідкра[о]юваний; (о крыльях) при[під]борканий. [Вона мовчки, як підтята, схилилася на лаву (Грінч.). Приборкана (с подрезанными крыльями) пташина].

* * *

см. подрезать

залезть куда, за что залазити и залізати, залізти, (о мног.) позалазати, позалізати куди, за що, забиратися, убиратися, за[у]братися, (о мног.) позабиратися куди, на що, за що; (взлезать) злізати, злізти на що. [Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Приказка). Заліз як муха в патоку (Номис)]. -зать в душу кому - за[у]лазити в душу кому. -зать в долги - залазити (залізти), затягатися в борги, (образно) набиратися (набратися) на шию. Залезлый, Залезший - залізлий.

* * *

несов.; сов. - зал`езть

обвязать обвязувати, обвязати, ув'язувати, ув'язати, зав'язувати, зав'язати, пообвязувати, поув'язувати, позав'язувати що чим. -зать тюк - ув'язати пакунок. -зать голову, руку платком - зав'язати (звязати) голову хусткою, зав'язати руку хусткою. [Звяжи мені головоньку, най не болить дуже]. Обвязать деревья соломой (на зиму) - повкутувати дерева соломою. Обвязанный - обвязаний, ув'язаний, зав'язаний. С -ной головой - з зав'язаною головою.

* * *

несов.; сов. - обвяз`ать

обрезать, обрезать обкра[о]ювати, обкроїти. [Обкроїв кружальце на денце];

2) укоротить, -зать меньшую часть чего - надрізувати, надрізати, урізувати, урізати, зрізувати, зрізати, обкра[о]ювати, обкравати, окраяти, обтинати, об(і)тяти; (шутл.) обчикрижувати, обчикрижити, обч[щ]икувати, обч[щ]икати. [Урізав вовкові хвіст. Надрізав ціпка, бо довгий. Рукава трохи обчикрижу (Глібів). Обчикала каптанок: став на кішку великий, на собаку малий]. -ать волосы, перья - обтинати, об(і)тяти. [Обтинають крильця пташечкам. Коли-б хто міг ті кучері обтяти (Л. Укр.)]. -ать мелкие ветви и листья с ветвей - обчухрувати, чухрати, обчухрати, обчимхувати, обчимхати, обчемсати; чустрити, обчустрити. [Обчухрав липку. Обчимхує гілляку. Обчустрює мітлу]. -ать побочные побеги и листья на трав. раст. - пасинкувати, обпасинкувати. [Тютюн треба пасинкувати і сонячники]. -вать концы ботвы арбузной, чтобы разрасталась в ширину - валашати. -зать руку, палец - урізати руку, палець, пальця. [Сього пальця вріж - болить і того вріж - болить];

3) (о рел. обряде) обрізувати, обрізати. Обрезанный -

1) урізаний, зрізаний, надрізаний; окраяний, обітятий; (шутл.) обчикрижений, обч[щ]иканий; (о деревьях) обчухраний, обчимханий, обчемсаний, обчустраний; (о руке, пальце) урізаний;

2) обрізаний.

* * *

см. обрезать

повязать

1) зав'язувати, зав'язати що, в'язати, пов'язати що, завивати, завити и завинути що чим, що в що. [Рани мої смертельнії промивав, м'якенькою бавовною закладав, червоною китайкою завивав (Грінч.)]. -вать голову платком, на голову платок - зав'язувати, зав'язати, вив'язувати, вив'язати, в'язати, пов'язати голову хусткою, платком (в хустку, в платок), завивати, завити и завинути, запинати, зап'ясти и запнути голову хусткою, платком (в хустку, в платок), напинати, нап'ясти и напнути голову хусткою, на голову хустку, (о мног.) позав'язувати, повив'язувати, позавивати, позапинати голови хустками, платками (в хустки, в платки), понапинати голови хустками (платками), на голови хустки (платки). Срв. Повязываться. [Зав'яжу я голівоньку шовковим платочком. Жінки зав'язують голову в хустку із купром (Свидн.). Стояла перед дзеркальцем і вив'язувала голову шовковим платком (Мирн.). Молодії молодиці, завивайте головиці (Чуб.). Купи, мати, шовку завинуть головку]. -зать голову лентой, на голову ленту - зав'язати (пов'язати) голову стрічкою (скиндячкою), на голову стрічку (скиндячку). -вать, -зать галстук - в'язати, зав'язати краватку. [В'яже до сорочки кольористі краватки (Васильч.)];

2) (на спицах) плести (часом, иноді) (прутками);

3) сов. пов'язати. [Вже пов'язали овес]. Повязанный - зав'язаний, пов'язаний. С -ной головой - з зав'язаною (вив'язаною, пов'язаною, завиненою и т. д.) головою, (о женщине) зав'язана, вив'язана, пов'язана, завинена и завинута и т. д.

* * *

несов.; сов. - повяз`ать

1) зав'я́зувати, зав'яза́ти и позав'я́зувати, пов'я́зувати, пов'яза́ти; ( надевая) вив'я́зувати, ви́в'язати и повив'я́зувати; ( обвязывать) обв'я́зувати, обв'яза́ти и пообв'я́зувати

2) (несов.: вязать некоторое время) пов'яза́ти; (чулки, сети) поплести́

3) (несов.: связать) пов'яза́ти

повзати, плазувати, лазити. [Мухи лазили по столу. Дитинка вже лазити почала. Гадина повзе (плазує)]. -зать на четвереньках - рачкувати(ся); рачки лазити, лізти; (на коленях) колінкувати. Рождённый -зать, летать не может - плазунові орлом не бути.

* * *

1) по́взати; ( лазить) ла́зити; (пресмыкаться, передвигаться ползком) плазува́ти; ( на четвереньках) рачкува́ти

2) перен. плазува́ти

приказать

1) кому что - наказувати, наказати, казати, сказати, розказувати, розказати, загадувати, загадати, заказувати, заказати, (велеть) веліти, звеліти (звеліти часто употр. в знач. приказать), (о мн.) понаказувати, позагадувати кому що, що робити. [Він щось наказував різким голосом, коротко й владно (Коцюб.). І наказала взяти камінь (Л. Укр.). Що загадаєш - геть-усе зроблю (Крим.). Я так розказую (кажу), так має бути. Казав собі насипати високу могилу (Пісня). Умираючи батько сказав мені не кидати вчитися. Звелів йому прийти завтра (Звин.)]. Строго -зать - гостро (прикро) наказати. Что -жете? - що звелите? що скажете? який наказ буде? Как -жете - як звелите, як скажете, як схочете. -зал вам кланяться - казав (велів) вам кланятися, казав вас вітати. -казал доложить о себе - казав доповісти про себе;

2) -зывать где, кем - верховодити ким и над ким, старшинувати над ким, орудувати ким, чим, де; см. Верховодить, Управлять, Начальствовать;

3) что кому - см. Поручать;

4) см. Завещать;

5) -зать (позволить) - дозволити кому що. -жите мне сесть - дозвольте мені сісти. -жете мне продолжать - дозволите мені далі вести. -зал долго жить (умер) - (на)казав довго жити. Приказанный, -зан - наказаний, загаданий, звелений. [Наказано (звелено) їхати негайно]. -ться - наказуватися, загадуватися, бути наказаним, загаданим кому від кого.

* * *

несов.; сов. - приказ`ать

1) нака́зувати, наказа́ти; зага́дувати, загада́ти, прика́зувати, приказа́ти; диал. зака́зувати, заказа́ти; ( велеть) велі́ти несов., сов. звелі́ти, каза́ти, сказа́ти

2) ( поручать) доруча́ти, доручи́ти; ( завещать) заповіда́ти, заповісти́, ( имущество) відка́зувати, відказа́ти, відпи́сувати, відписа́ти

техн., несов. взре́зывать, сов. взре́зать

техн., несов. вма́зывать, сов. вма́зать

техн., несов. дома́зывать, сов. дома́зать

техн., несов. зама́зывать, сов. зама́зать