завести

сов. от заводить

сов. от заводить

техн. заводи́ть

см. Заводить.

* * *

см. заводить I

завести

1) (кого куда) заводити, завести, запроваджувати, запровадити, (о мног.) позаводити, позапроваджувати кого куди. [Вона, до нас діток своїх завела (М. Вовч.). Ви повз нашу хату йтимете, то заведіть оцього хлопчика до нас (Чернігів). Запровадив дівчину в темний ліс]. -сти в тупик - загнати (запровадити) в безвихідь, у суточки, (фамил.) вивести на слизьке. [Він мене під'їв, але-ж і я його виведу на слизьке];

2) (вводить что-либо новое) заводити, завести, запроваджувати, запровадити, (мног.) позаводити, позапроваджувати що; (основать что-либо) заводити, завести що. [Треба в цьому селі завести школу й кооперативне товариство]. -дить, -сти хорошие порядки - заводити, завести добрий лад. -дить ссору, драку, битву - зводити, звести (зчиняти, зчинити) сварку, бійку, бій; заводитися, завестися з ким сваритися, битися. [Як прийде вона, то й зведе сварку. Завелися так, що ніхто не розборонить. Як збіжаться, то так і заведуться битися]. -сти спор - засперечатися. -сти знакомство, дружбу с кем - завести знайомство, приятельство з ким, зазнайомитися, заприятелювати з ким. -водить, -вести пиры, гулянья и т. п. - заводити, завести (уряджати, урядити) бен(ь)кети, гулянки и т. п. -дить разговор - знімати (зняти) розмову (річ), завести мову про що. -вести тяжбу, процесс - розпочати справу, процес, запозиватися;

3) -дить, -сти механизм (пружинный) - накручувати, накрутити що. [Накрути годинника, бо він став тому, що не накручений]. Заведенный - заведений, запроваджений; накручений.

* * *

начать

1) починати, почати, розпочинати, розпочати, зачинати, зачати, (редко) начинати, начати, (редко, диал.) розчинати, розчати, започинати, започати що и що робити, (очень редко) вчинати, вчати що робити; (ставать) ставати, стати що робити, (приниматься) братися, взяти и (реже) взятися, піти що робити, заходжуватися и заходитися, (сов.) заходитися що робити и коло чого, (о мног.) поропочинати, позачинати, позаходжуватися. [Я знав кінець, іще й не починавши (Самійл.). Життя свого я не почну як діти (Грінч.). Гості почали прощатися (Коцюб.). Сонце почало повертати на вечірній пруг (Н.-Лев.). Киньмо жереб, хто резпочинати мусить (Куліш). Трохи оддихавши, знову розпочинає (Мирний). Тепер-би нам з ворогами бійку розпочати (Рудан.). Партія визнала за потрібне розпочати рішучу боротьбу з правим ухилом (Пр. Правда). Старий розпочав нову хату будувати (Мирний). Кардинал казання зачинає (Самійл.). Кашель зачинає душити його слабі груди (Франко). Зачинає із ним розмовляти (Рудан.). Добре зачав, лихо скінчив (Франко). Зачав був його соромити (Грінч.). Зачне кричати (Звин.). Як начнеш постить, то нічого буде хрестить (Номис). Співали гарні пісні, а далі й казки розчали (Біл.-Нос.). Розчали робити хату (Червоногр.). Заходитись коло тієї праці, що започали наші предки (Куліш). Прибіг до нас та й стає нам розказувати, що йому трапилося (Звин.). Став до мене ходити (М. Вовч.). Брався він голосити (Крим.). Взяв він лаятися (Звин.). Погладить по головці, а сам візьме ходить по садку (М. Вовч.). Учора взяла за щось суперечитися зо мною (Крим.). Взялися стреляти (Гол. I). Пішли старі про Кам'янець розпитуватись (Свидн.). Пообідав і робити заходився (Грінч.)]. -ть говорить - починати, почати говорити, здіймати (знімати), зняти мову, заговорити про (за) кого, про (за) що. Ребёнок -нает говорить (впервые) - дитина починає говорити (лепетіти), (диал.) дитина нарікає. [«А що малий, ще не говорить?» - «Та ні, потроху вже наріка» (Бердянщ.)]. -ть год, день - починати (розпочинати), почати (розпочати) рік, день. -ть дело - а) (судебное) починати (розпочинати, заводити), почати (розпочати, завести) справу (діло). [Я тобі й коні подарую і діла ніякого не заведу (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) закладати, закласти (реже заложити) позов; в) (предприятие) починати (розпочинати), почати (розпочати) діло; закладати, закласти підприємство, (зап.) підніматися, піднятися (якоїсь справи). -ть драку, ссору и т. п. с кем - починати, почати бійку, сварку и т. п. з ким, заводитися, завестися (битися, сваритися и т. п.) з ким. [Нащо ти з дітьми заводишся? знов почнуть плакати через тебе (Звин.). Завелися, як той казав: багатий за багатство, а вбогий - бо-зна й за віщо вже (Номис). Завелись князі поміж собою битись (Куліш)]. -ть жизнь - починати (розпочинати), почати (розпочати) життя. [Можна було нове життя по-кращому розпочати (Доман.)]. -ть от (с) Адама - починати, почати від Адама (від батькового батька). -ть переговоры - починати (розпочинати), почати (розпочати) перемови (пересправи). -ть (затягивать) песню - заводить, завести пісні и пісню. [Вночі заводив своїх чарівних пісень (Гр. Григор.). Без мене не знаєш, як і пісню завести (Стор.)]. -ть пирог, хлеб - починати, почати, (слегка) надпочинати, надпочати пиріг (пирога), хліб. -ть (заводить) разговор - починати (розпочинати), почати (розпочати) розмову, здіймати (знімати), зняти розмову (бесіду, балачку, мову, (диал.) річ, заводити, завести (мову), забалакувати, забалакати про (за) кого, про (за) що. [Ти даремно сам знов розпочинаєш ту розмову (Л. Укр.). Не здіймаймо журливих розмов! (Л. Укр.). Сама вона таких розмов не знімала, - все він починав (Грінч.). Коли-б не хотів, то-б і бесіди оцієї не здіймав (Кониськ.). «Братіки мої!» - здіймає річ один (Коцюб.). Не здіймала більше речи про свою думку (Кониськ.). Не хтів їй казати всього про себе одразу і завів про друге (Гр. Григор.)]. -ть сначала - починати, почати спочатку. [Почніть спочатку, а то я вас перебила (Л. Укр.)]. -чать поддакивать - почати притакувати (підтакувати), затакати. -ть разглагольствовать - починати, почати (зачати) просторік(ув)ати, запросторікати, розпускати, розпустити патяки. -ть танец - починати (заводити), почати (завести) танець (танок). -чать читать - почати читати, зачитати. [Письма принесли і всі тихенько зачитали (Шевч.)]. Как -чал, как -нёт читать! и т. п. - як почав (зачав), як (не) почне (зачне) читати! и т. п. Опять -чал своё - знову завів своєї. Не с чем -чать - нема з чим (ні з чим) почати (піднятися), (образно) нема за що рук зачепити. Не знаю, что и -чать - не знаю, що й почати (що його й робити). [Я не знаю, що мені робити, що мені почати (Сл. Гр.)]. Не торопись -нать, спеши кончать - не швидко починай, а швидко кінчай. -най, да о конце помышляй - починай, та про кінець дбай. Ни -чать, ни кончать пришло - ані сюди, ані туди, Микито! (Приказка);

2) безл. - починати, почати, (становиться) ставати, стати. [Починало ставати душно (Грінч.). Почало йому згадуватися все, що тоді було (Грінч.). Стало на світ займатися (Квітка)]. -нает идти дождь - починає йти дощ, зривається дощ (іти). [Зривається дощик іти (Звин.)]. -нает теплеть - починає тепліти, (больше прежнего: теплішати), забирається на тепло. Начиная -

1) починаючи, розпочинаючи и т. п.;

2) нрч. - починаючи, почавши з (від) кого, з (від) чого. -ная с этого времени - починаючи з цього часу, з цього часу почавши. -ная с этого места - починаючи від цього місця, від цього місця почавши. Начатый - початий, розпочатий, зачатий, начатий, розчатий, започатий, вчатий, порозпочинаний, позачинаний; заведений; надпочатий; знятий. [Початі в дев'ятнадцятому віці спроби (Крим.). Кінчали розпочату бесіду (Коцюб.). Надпочатий хліб (Франко)]. -ться -

1) (стр. з.) починатися, розпочинатися, бути починаним, розпочинаним, початим, розпочатим, порозпочинаним и т. п. [Працю тільки розпочато (Самійл.)]. -чат судебный процесс - почато (розпочато) судовий процес (судову справу);

2) (в пространстве) починатися, початися, (реже) зачинатися, зачатися. [Там, де гори вкриті туманами, мій рідний краю, - там, почався ти (Грінч.). Обидва яри зачинаються коло ліса (Звин.)];

3) (во времени) починатися, початися, розпочинатися, розпочатися, зачинатися, зачатися, (редко) начинатися, начатися, (редко, диал.) починати, почати, розчинатися, розчатися, зачинати, зачати; (наступать; появляться; возникать) заходити, зайти; (возникать, брать начало) ставати, стати, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати, іти, піти з чого, від кого; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчинятися, зчинитися, учинятися, учинитися, зчинатися, зчатися, (также о разговоре) здійматися и зніматися, знятися. [Дія починається з того, що… (О. Пчілка). Незабаром почнеться діло (Рудан.). Коли воно (небо) почалось, того ми не знаєм (Рудан.). Коли розпочиналося на Україні яке добре діло, то завжди… (Рада). Розпочавшися р. 1901 боротьбою за український університет, ця тенденція невпинно йде вперед (Рада). Бенкет розпочавсь (Самійл.). Розпочалася нудьга за Україною (Крим.). Небавом розпочнеться наука в школі (Кониськ.). Нове життя зачалося (Мирний). Закінчити ту справу, що зачалась у березолі (Куліш). Рожа одцвілася, а калина началася (Метл.). На Чорному морі все недобре починає (Пісня). Як зачинає звада, не поможе й рада (Номис). Прийшли морози, випав сніг; зайшла инша робота (Васильч.). Сварка зайшла із-за якихось виплат (Франко). Стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови (Метл.). Встає життя нове (Грінч.). Повстала боротьба національности за своє національне «я» (Грінч.). Все воно з сварки постало (Грінч.). Така дружба, таке товариство пішло між ними! (Мирний). Зав'язалася балачка, пішла обміна думками (Крим.). Зчиняється досить палка спірка (Грінч.). Вчинився нараз крик (Франко)]. - ется день - починається (настає) день. -ется жатва - починаються (заходять) жнива. -лось ненастье - почалася негода, занепогодилося. -ется ночь - починається (настає, заступає, западає) ніч. -ется осень - починається осінь, осеніє. -ется праздник - починається (заходить) свято. -лось с пустяков - почалося (зайшло) з дурниці. -ется, -чался разговор - починається (здіймається), почалася (знялася) розмова (бесіда). [Розмова на який час затнулася, а там знову знялась (Мирний). Знялася в нас бесіда про книжки (Кониськ.)]. -ется рассвет - починає світати (розвиднюватися, на світ благословлятися, дніти). Список - ется его именем - список починається його ім'ям (з його ім'я). Не нами -лось, не нами и окончится - не від нас повелося - не з нами й минеться; не від нас стало, не нами й скінчиться (Приказки).

* * *

несов.; сов. - нач`ать

наладить

1) (исправлять) лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити, ладнати, наладнати, поладнати, направляти, направити, (о мног.) поналагоджувати, понаправляти що. [Спинився годинник, - треба до майстра нести, щоб полагодив (направив) (Київ). Віз поламався, - треба налагодити (Сл. Гр.)];

2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) налагоджувати, лагодити, налагодити, злагоджувати, злагодити, наладновувати, ладнати, ладнувати, наладн(ув)ати, ладити, наладити, (пров.) напосуджувати, напосудити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]товувати, рих[ш]тувати, нарих[ш]тувати, (о мног.) поналагоджувати, поналадновувати, понарих[ш]товувати що. [Налагодив пилку, - ходімо пиляти (Київщ.). Наладнала машинку, - сідай, ший (Київщ.). Наладив дід хижу для бабки (Номис). Напосудив млина таки як треба, а вітру нема (Канівщ.). Я вже тобі напосудила, - сідай та тчи (Канівщ.). Нариштував воза (Канівщ.)]. -ть дело - налагоджувати, лагодити, налагодити, наладновувати, ладнати, наладнати, наладити справу (діло), дати лад справі. [Чи не налагодить він того діла? (Стор.). Справу вже були зовсім наладнали, а він приїхав і все нам попсував (М. Грінч.). Я всякій справі дам лад (Звин.)]. -ть жизнь, отношения с кем - налагоджувати, налагодити, наладнати, наладити, впорядковувати, впорядкувати життя, відносини (взаємини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згараздити життя. [Він добре впорядкував відносини між цими двома установами (Київ). Може собі чоловік усе здобувати, та не згараздить собі життя силою (М. Вовч.)];

3) (настраивать музик. инструмент) настроювати, настроїти, (о мног.) понастроювати що (в лад, до ладу);

4) (подучать кого) навчати, навчити, (о мног.) понавчати кого. [Навчив його, що треба говорити (Київщ.)];

5) -дить своё - заторочити своє, завести своєї, правити (торочити) своє. [Я йому кажу одно, а він своє править (Радом.). Хоч ти йому що кажи, а він своє торочить (Черкащ.)]. -дила сорока Якова, - одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни - наш дяк що співа, та все на осьмий глас, (грубее) говорила бабусенька до самої смерти, та все чорт-зна-що. Налаженный -

1) полагоджений, налагоджений, злагоджений, наладнаний, поладнаний, направлений, поналагоджуваний, понаправляний;

2) налагоджений, злагоджений, наладнований, наладнаний, наладжений, напосуджений, нарих[ш]тований, поналагоджуваний, поналаджуваний, понарих[ш]товуваний; впорядкований. [На току стояла зовсім налагоджена (нарихтована) до праці війка (Київщ.). Наладнані підприємства (Азб. Ком.). Доводилося робити добре вже впорядковане й звичне діло (Рада)];

3) настроєний, понастроюваний;

4) навчений.

* * *

несов.; сов. - нал`адить

1) нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш и мног. понала́годжувати, сов. нала́дити, -джу, -диш, наладна́ти; ( приводить в порядок) упорядко́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш, упорядкува́ти, упоряджа́ти, упоряди́ти, -джу́, -ди́ш

2) (сов.: заладить) завести́, -веду́, -веде́ш; заторо́чити, заряди́ти, -ряджу́, -ря́диш

техн., несов. заводи́ть, сов. завести

техн., несов. заводи́ть, сов. завести

вваживать, ввесть вводити, ввести, (о многих) повводити, заводити, завести, впроваджувати, впровадити, запроваджувати, запровадити. Вводить, ввести закон - запроваджувати, запровадити, заводити, завести закон. Вводить, ввести в жизнь - запроваджувати, запровадити до життя, переводити, перевести у життя. Вводить, ввести закон в силу, в действие - надавати, надати сили, чинности якомусь законові. Вводить, ввести (в грех, искушение, ошибку) - призводити, призвести кого до гріха, до спокуси, до помилки, підводити, підвести, на гріх. Вводить, ввести в заблуждение - навівати, навіяти помилку, вводити, ввести в оману, омиляти, омилити, змиляти, змилити кого. Вводить, ввести в соблазн - спокушати, спокусити, зраджувати, знадити, вести (привести) до спокуси. Вводить, ввести в убыток - доводити, довести до втрати, до шкоди. Вводить в обман - дурити кого, обдурювати кого, впроваджувати в обман. Вводить, ввести во владение - вводити, увести в посідання (володіння), ув'язувати, ув'язати кого (в маєток) (стар.).

* * *

несов.; сов. - ввест`и

внести, внашивать

1) вносити, внести, (многое) повносити. [Познімай та повнось сорочки в хату (Гр.)];

2) впроваджувати, впровадити, запроваджувати, запровадити (напр. умови до договору, щось нове в мову). Вносить в списки - заводити, завести, заносити, занести до списків, вписувати, вписати, заквитати (заквитувати). [Ще в метрики як заведе Марусею! (О. 1862). Пани випаси та ліси не завели у викуп. Піп по лейстрах заквитав, що Савка для шпиталя двір оддав (Мкр.)]. Вносить деньги, подати - вносити (платити) гроші (податки). Вносить налоги за что - оплачувати, оплатити щось (напр., ґрунт). Вносить лепту - докидати, докинути лепту до чого. Вносить (план) в комиссию - подавати, подати (план) до комісії.

* * *

несов.; сов. - внест`и

завыть завивати, завити, (жалобно) скиглити, заскиглити, квилити, заквилити, квилити-проквиляти, заводити, завести, затрубити. [Сердитий вітер завива (Шевч.). Вовки квилять-проквиляють. Вітер скиглить (Кониськ.). Не затрубить так пес, як вовк (Номис)].

* * *

несов.; сов. - зав`ыть

заголосити, затужити, (завопить) заквилити, завести. [Покивала головою та й заголосила (Шевч.). Аж заквилив я з одчаю (Крим.)].

* * *

1) (громко запеть, закричать) загорла́ти, загорла́нити, загаласува́ти, заголоси́ти, -лошу́, -ло́сиш

2) ( запричитать) диал. заголоси́ти, завести́, -веду́, -веде́ш, затужи́ти, -ту́жу, -ту́жиш

затеять затівати, (диал. тіяти), затіяти, зачинати, зачати, заводити, завести, (задумывать) задумувати, задумати, надумувати(ся), надумати(ся), намислювати(ся) и намисляти(ся), намислити(ся), намірятися, наміритися, (предпринять) заповзятися; (выдумывать) вигадувати, вигадати, витівати, витіяти. [Як затіє дурень молитися, то і лоб(а) собі розквасить (Номис). Затіяв жениться, сам не знаєш нащо (Чуб. V)]. -ять тяжбу, процесс - затіяти (зачати) позов (справу), процес. -ять ссору, драку с кем-л. - завести сварку, колот, бійку з ким, завестися з ким (сваритися, битися). -ять игру - затіяти гру, завестися гратися. Он -вает, -ял жениться - він думає (надумує, тіє), він задумав (надумав, наміривсь) женитися. Он против вас что-то -вает, он -вает что-то худое - він проти вас щось тіє (начисляє, надумує), він тіє (намисляє, надумує) щось лихе (недобре). [Чадом не вдалося подушити, то може знов що надумала? (Васильч.)]. Затеи -вать - вигадки вигадувати, витівки витівати. Затеянный - затіяний, зачатий, заведений и т. д.

* * *

несов.; сов. - зат`еять

затянуть

1) починати, почати тягти;

2) (узел, петлю и т. п.) затягати и затягувати, затягти (вузол), (задёрнуть) зашморгувати, зашморгнути (петлю, зашморг), (о мног.) позатягувати и позатягати, позашморгувати (вузли, петлі, зашморги). -нуть петлёй - см. Завязать 1. [Не можна затягати нитку на шиї, бо нечистий задавить (Грінч. II). Зашморгнув на шиї він аркан (Г. Арт.)];

3) (покрывать) затягати и -гувати, затягти, заволікати, заволокти; запинати, зап'ясти и -пнути, (о мног.) позатягати и -гувати, позаволікати; позапинати що. [Небо затягло (заволокло) хмарою. Нічим ні позапинати дірок, ні позатикати (Г. Барв.)]. -нуть илом - затягти мулом, замулити що. [Пропала на городі картопля, усю чисто замулила вода, як ішла річкою після дощу (Бердян. п.)]. Рану (раны) -вает, -нуло - рану (рани) затягає, рану затягло, рани позатягало;

4) (затащить, завлечь) затягати и затягувати, затягти, заволікати, заволокти, (о мног.) позатягати, позаволікати кого, що куди. [Водяний людей частенько в воду затягає (Руданськ.). Нуте, хлопці чорнобривці, затягайте неводи (Чуб. III). Я було пиякам кажу: «пийте, та його не заволікайте» (Г. Барв.)];

5) (время, дело) затягати, затягти, дляти, задляти, гаяти, загаяти, проволікати, проволокти (час, справу); (медлить) о(д)тягатися и о(д)тягуватися з чим. [Аби задляти час, а врятувати можна (Самійл.). Радюк зрозумів, що Ольга отягувалась (Н.-Лев.)];

6) (песню) заводити, завести, затягати, затягти (пісню). [Завели вдвох пісеньку (Г. Барв.)]. Затянутый - затягнений и затягнутий, зашморгнутий и т. д.

* * *

несов.; сов. - затян`уть

насадить

1) (растенья) насаджувати, насадити (реже) насадовити, (о мног.) понасаджувати що, чого. [Насадили картоплі, а вона й померзла (Сл. Ум.). Насадовив ліщини (Звин.). Се-ж він своїми руками і дерева понасаджував (Стор.)];

2) (перен.) насаджувати, (ц.-слав. насаждати), насадити, заводити, завести, запроваджувати, запровадити, (о мног.) понасаджувати, позаводити, позапроваджувати що. [Тяжкі негоди насаждають в душах злобу (Франко). Почали нові порядки скрізь заводити (Сл. Ум.)]. -ждать науки и искусства - насаджувати (заводити, запроваджувати) науки й мистецтва. Насаженный и Насаждённый -

1) насаджений, насадовлений, понасаджуваний;

2) насаджений, заведений, запроваджений, позаводжений, позапроваджуваний. -ться -

1) насаджуватися, бути насаджуваним, насадженим, насадовленим, понасаджуваним. [Підсапували дерева, що насадовлено вподовж залізниці (Крим.)];

2) насаджуватися, заводитися, запроваджуватися, бути насаджуваним, запроваджуваним, насадженим, заведеним, запровадженим, понасаджуваним, позапроваджуваним.

* * *

несов.; сов. - насад`ить

1) ( садить) наса́джувати, насади́ти, -саджу́, -са́диш и мног. понаса́джувати

2) (перен.: науки) наса́джувати и насаджа́ти, насади́ти; ( вводить) заво́дити, -джу, -диш, завести́, -веду́, -веде́ш и мног. позаво́дити, запрова́джувати, запрова́дити, -джу, -диш и мног. позапроваджува́ти

I. невід (-вода). [У наметах рибалки прокинулись, з кілля невід зняли, в човни весла несуть (Самійл.). Наперед невода рибою не хвались (Номис)]. Ловить -дом рыбу - ловити неводом (редко в невід) рибу. [Ви ловите білу рибку в шовковий невід (Федьк.)]. Вытягивать, вытянуть -вод из воды - вибирати, вибрати, тягти, витягти (из проруби, испода льда: витонити) невід (невода). Закидывать, закинуть -вод - закидати (заводити, розсипати), закинути (завести, розсипати; в прорубь, под лёд: затонити) невід. [«Пора уже нам невід завести». - Хлопці взялись; склали невід на шлюпки, розсипали в море (Март.)].

II. кому чему

1) (о деньгах) невід (-воду) на що. У нас денежкам -вод - у нас грошенята (грошики) не ведуться;

2) (о домашних животных) невід, неплід (-лоду) на кого (напр. на кури).

* * *

1) муз. - нота. [В повсякденній музиці (міста) вчувались якісь нові ноти (Кирил.)]. -ты - а) ноти (р. нот); б) (записанные или отпечатанные) ноти. Брать, взять -ту - брати (виводити), взяти (вивести) ноту. [Чудову ноту, вивів (Яворн.)]. Брать, взять высокую -ту - брати, взяти високу ноту, брати, взяти горою, заводити, завести вгору. [Як заведе оце він вгору, то… (Яворн.)]. Играть, петь по -там - грати, співати по нотах. Разыгрывать, разыграть, как по -там - роз[від]гравати, ров[від]грати як по нотах. Класть, положить на -ты что - заводити, завести в ноти що, класти, покласти на ноти що;

2) (дипломатическая) нота. [Нота Радянського уряду справила скрізь за кордоном велике враження (Пр. Правда)];

3) (заметка) нотатка.

* * *

и пр. но́та

обзавестися заводитися, завестися (о мног. позаводитися) ким, чим [Ніколи заводитися справжнім хазяйством], заводити, завести що, справляти, справити що, придбати що [Худоби діждалися - придбали хутір, став і млин (Шевч.)], хвируватися чим [Треба було наново хвируватися хазяйствечком (Васильч.)], (хозяйством) охазяїнуватися, оґрунтуватися. -диться, -вестись женой, детьми - придбати жінку, діти (дітей).

* * *

несов.; сов. - обзавест`ись

оправить

1) (драгоцен. камень, картину) вправляти, вправити, оправляти, оправити в що; (картину в рамку) заводити, завести в рямці; (книгу в переплёт) оправляти, оправити, заводити, завести в оправу, в паля[і]турки;

2) (платье на себе, на ком) чепурити, причепурити, лагодити, полагодити, обсмикати, обсмикати;

3) (волосы) пригладити коси, волосся, полагодити, причепурити зачіску;

4) (постель) застелювати, застелити ліжко. Оправленный - вправлений, оправлений, оправний, заведений у рямці, в паля[і]турки. [У золото (вправлені) оправлені діяманти. Кубок з яшми оправний в чорнім сріблі (Л. Укр.). Книга оправлена в полотно].

* * *

1) ( поправлять) поправля́ти, попра́вити, оправля́ти, опра́вити и пооправля́ти; ( одёргивать одежду) обсми́кувати, обсмикну́ти и пообсми́кувати

2) см. оправдывать 1)