душить

1) (давить) душити кого, давити, (о многих = передушить, передавить) видушувати, видавлювати, сов, видушити, видавити. [Тхір видушив усі курчата. Кашель душить (давить)];

2) (угнетать, терзать) душити, давити, гнобити кого. [Ляхи душили (гнобили) Україну. Досада давила];

3) (тушить) тушкувати (редко - душити). Душё[о]ное мясо - душенина, тушковане м'ясо;

4) (духами) напахувати. Надушить - напахати, (зап.) перфумувати, наперфумувати. Надушенный - напаханий, напаханий пахощами, (зап.) наперфумований. [Затулила носа напаханою пахощами хустиночкою (Неч.-Лев.)];

5) (издавать, запах) душіти, дхнути. [Перцем так і душить (М. Вовч.). Горілкою дхне].

* * *

1) ( убивать) души́ти, заду́шувати

2) ( затруднять дыхание) души́ти, дави́ти, стиска́ти, ти́снути

3) (перен.: подавлять, угнетать) души́ти, приду́шувати

1) (о мн.) видушити, видавити. Чума -шила много народу - чума видушила багато люду;

2) кого (душить несколько) - подушити, подавити кого;

3) (духами) попахати, напахати кого (пахощами, перфумами).

* * *

1) ( задушить) подуши́ти, позаду́шувати, передуши́ти

2) ( душить некоторое время) подуши́ти

воняти, смердіти, дхнути, душіти (3-е л. душить). Вонять немного - присмерджувати. Воняет чем - чути чим. Воняет изо рта, носа - чути з рота, з носа.

* * *

давливать, давнуть

1) давити, давнути, давонути; гнітити, гнести, пригнічувати; тиснути, потискати, притискати, потиснути; душити, чавити; (трудить) мули[я]ти. [Давнув його за горло. Привиддя лихі мені душу гнітили (Л. Укр.). Чобіт муляє (мулить) ногу]. Грудь давит - у грудях тисне; стиски в грудях; груди стискає. Давящий - гнітючий, мулький. [Над життям людським вічно важніє гнітюча погроза (Крим.). Мульке службове ярмо (Єфр.)];

2) давити. [Кіт давай зараз миші давити].

* * *

1) дави́ти; (жать, нажимать) души́ти, ти́снути; (об обуви, бандаже) му́ляти, му́лити

2) перен. давити, души́ти; ( угнетать) гніти́ти; ( притеснять) пригно́блювати, гноби́ти, пригні́чувати, пригніта́ти, ути́скувати

3) ( душить) души́ти, дави́ти

4) (розминать, выжимая сок) чави́ти, дави́ти, души́ти

(жму жмут)

I. 1) тиснути, тискати, стискати, душити, давити. [З усіх боків тиснуть (давлять, душать) мене - ніяк не вийду з юрби. Міцно (щиро) стискаю вашу руку. Самого наче хто за серце тисне]; (об обуви, платье и т. д.: трудить) муляти, мулити, трудити, гризти. [Чобіт муляє (мулить) ногу. Подушка мулить в голову. Посторонки муляли (коням) по голій чорній шкурі. Мені трудить ногу. Комір душить (давить) (в) шию]; (выжимать, выдавливать) чавити, душити, віддушувати, давити, бити, прасувати. [Чавити (душити) сік з винограду. Бити олію. Прасувати (віддушувати) сир]. Жать масло (школьн. игра) - бити масло, олію. Жатый - душений, давлений, чавлений, прасований. [Душена цитрина. Чавлені сливи. Прасований (віддушений) сир]; (прижимать) тиснути, тулити, горнути, пригортати кого, що до чого. [До серденька пригортає (тулить)];

2) кого-либо (теснить, принуждать к отступлению) - тиснути кого. [Чи не той-то козак Нечай, що ляшеньків тисне?];

3) жать кого-либо (притеснять) - давити кого, душити, тиснути, (угнетать) гнобити (-блю, -биш). [Давила нас недоля. Ляхи та недоляшки душили Україну (Кул.)].

II. Жать (жну, жнут) - жати (жну, жнеш) що. [Пора, мати, жито жати - колос похилився]. Начинать жать, приступать к жатве (род обряда) - зажинати, сов. зажати. См. Жатва I. Жать за долг - віджинати, сов., віджати. [Ваші двацять копійок я вам відіжну]. Жать, получая плату натурою, известное колич. снопов - жати за сніп (за восьмий, за десятий сніп). Жатый - жатий.

* * *

1) (сдавливать, сжимать) ти́снути, стиска́ти, сти́скувати, -кую, -куєш, жа́ти (жму, жмеш); (об обуви, одежде) му́ляти, му́лити, диал. труди́ти, -дить

2) ( выжимать) чави́ти, -влю, -виш, вича́влювати; ( выдавливать) дави́ти, вида́влювати, -люю, -люеш, виду́шувати, -шую, -шуєш

3) (заставлять отступать; теснить) ти́снути, жа́ти

4) спорт. підійма́ти

5) (усиленно, с азартом делать что-л.) жа́ти

отдать

1) віддавати, віддати, відступати, відступити кому що. -ать назад - повертати, повернути. -вать все свои силы, всё своё время чему - усі сили свої, увесь свій час віддавати чому, усі сили свої обертати (покладати) на що. -дать свою жизнь чему - своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. -дать богу душу - богу душу віддати. -ать долг, долги - віддати, повернути кому борг, повіддавати, повертати борги. Не - дать (долга) - (шутл.) віддати на жидівське пущення (на жидівського Петра). -вать деньги в долг, взаймы, на проценты - давати гроші в позику, на процент. Срв. Долг. -ать в-наём, в- наймы кому что - наймати, на(й)няти кому що. -дать на хранение, на продержание - дати на перехованку, на передерж(ув)ання. -дать под заклад - дати в (на) заставу, заставити що. - дать в залог (недвижимое имущество) - записати в заставу (нерухоме майно). -дать в дар (пожаловать) кому что - віджалувати, повінити кому що. Он -дал жене половину своего состояния - він віддав (відступив, повінив) жінці половину свого статку. -вать в наследство - поступати в спадок кому. -вать землю в аренду, на откуп - здавати (пускати) землю в посесію, в (на) оренду. -дать рукопись в печать - віддати рукопис до друку, пустити рукопис у друк. -дать приказ, повеление - дати наказ, наказати, звеліти, загадати. -ать поклон - віддавати, віддати поклін кому, (ответно) відклонитися кому. -дать честь, хвалу кому - віддати шану, хвалу кому. -дать долг природе - віддати належне натурі. -дать последний долг кому - останню шану кому віддати. -вать салют - ясу воздавати. -дать кому пальму первенства - віддати (признати) першенство кому. -дать кому справедливость - признати кому справедливість, визнати за ким справедливість. -даю это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор - даю це вам на волю (на вашу волю). -дать на чей суд - дати на чий суд. Не -вать себе отчёта в чём-л. - не здавати собі справи в чому, не тямити чого. Не -даю себе отчёта, что со мною происходит - сам себе не розбираю, що зо мною робиться (діється). Ни в чём не -вать себе отчёта - нічого не приймати до свідомости. -вать в школу - віддавати, записувати до школи кого. -дать в ученье - (від)дати в науку кого. -ать под суд - ставити, поставити на суд, віддавати, віддати до суду кого. -дать город на разрушение (разграбление) - пустити місто на руїну (на пограбування). -ать кого-л. в жертву, в добычу кому, чему - (по)давати, (по)дати, (по)пускати, (по)пустити кого на поталу кому, чому. -ать на посмеяние, на смех - подавати, подати на глум, на сміх кому кого, що. -ать на попечение кому кого - припоручати, припоручити кому кого, що. -дать руку дочери - заручити дочку. -ать дочь замуж - видавати, видати, (від)давати, (від)дати дочку заміж за кого, дружити, одружити дочку з ким. -дать в солдаты, в лакеи - віддати (завдати) в москалі, в льокаї. -дать в услужение, в наймы - (від)дати в службу, в найми, завдати на послуги кого, на(й)няти кого куди. -дать кого под власть (под иго) кому - піддати кого під кого, піддати кого під ярмо кому, піддати кого під чию кормигу. -дать кого, что во власть кому - віддати, попустити кого, що кому. [Не попустимо рідного краю ляхам];

2) (о вкусе, запахе) відгонити, дхнути, душити, безл. відгонитися. Вода -даёт гнилью - вода відгонить (дхне, душить) гнилизною. Его образы -дают чем-то екзотическим - його образи відгонять (дхнуть) чимсь екзотичним;

3) відбивати, відбити. Это ружьё сильно -даёт - ця рушниця дуже відбиває. Пушка -даёт (назад) - гармата відбиває (сідає). -дай назад - оступись! поступись!

4) (отражать звук) віддавати, віддати, відгукувати, відгукнути. Эхо -вало слова - луна відбивала слова;

5) мор. (о снасти) - попускати, попустити. -ать паруса - розпустити, розвинути вітрила. -дать якорь - (за)кинути якір (кітвицю), стати на якір. -дать корму - відвернути корму. -дать причал - віддати кінці, спустити з линов. -дай причал! - віддай кінці! спускай з линов!

6) віддавати, віддати, відлиг(ну)ти; полегшати. На дворе -дало немного - надворі трохи віддало, відлигло. Стужа -даёт - мороз меншає. Больному -дало - хорому полегшало. Отданный - відданий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`ать

1) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти ( давать) дава́ти, да́ти; ( отражать звуки) відбива́ти, відби́ти

2) (несов.: иметь какой-л. привкус, припахивать) відго́нити, віддава́ти; тхну́ти

3) (об огнестрельном оружии, о механизме) відбива́ти, відби́ти, віддава́ти, відда́ти

4) ( снасти) мор. віддава́ти, відда́ти; ( отпускать) попуска́ти, попусти́ти

5) (становиться слабее; отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти, віддава́ти, відда́ти; ( становиться легче) ле́гшати, поле́гшати

передавить

1) (давить в перехват, подавить что-л. слишком) передавлювати, передавити, передушувати, передушити, перечавити, (о мног.) попередавлювати, попередушувати, (слишком выжать, помять) перечавлювати, перечавити (напр. ягоди);

2) (задавить, раздавить во множестве) передавлювати, передавити, подавити, передушувати, передушити, подушити, видавлювати, видавити, видушувати, видушити, вичавлювати, вичавити, повичавлювати. [Не вичавиш бджіл у вулії (Грінч.)]; (выжать) вичавлювати, вичавити. Передавленный - передавлений, передушений, видавлений, видушений, вичавлений, попередавлюваний, попередушуваний, повидавлюваний, повидушуваний, повичавлюваний.

* * *

несов.; сов. - передав`ить

1) переда́влювати, передави́ти, несов. повида́влювати, подави́ти, ви́давити; (душить всех, многих) переду́шувати, передуши́ти, несов. подуши́ти, ви́душити; ( извлекая сок - о ягодах) переча́влювати, перечави́ти, несов. повича́влювати, почави́ти, ви́чавити

2) (сдавливать что-л.) переда́влювати, передави́ти

I. орати инколи, часом. Срв. Пахать.

II. Попахивать (о ветре) - подихати, повівати, потягати. Срв. Пахнуть. II.. Попахивать - (немного) припахати, (немного или по временам) дхнути, пахтіти, душіти (трохи або часом). [Чимсь негарним дхне (пахтить, душить)]. Мясо -вает - м'ясо припахає, м'ясо вже чути. Срв. Пахнуть.

* * *

1) [тро́хи] па́хнути; ( неприятно) [тро́хи] тхну́ти; ( вонять) [тро́хи] смерді́ти

2) перен. [тро́хи] па́хнути (тхну́ти)

несов.; сов. - сдав`ить

1) тісни́ти; ( сжимать) стиска́ти, сти́скувати, спира́ти; диал. заті́снювати, затісня́ти, клі́щити; (жать, нажимать) ти́снути

2) ( притеснять) утиска́ти, ути́скувати; ( угнетать) гноби́ти

3) (давить, причинять неудобство) дави́ти, ти́снути; (об обуви, бандаже) му́ляти, му́лити

4) ( спирать) спира́ти; ( душить) души́ти; ( сдавливать) стиска́ти, сти́скувати

душіння, видушування, давління; тушкування, напахування. См. Душить.