духів

испустить пускати, пустити, випускати, випустити, (издавать) видавати, видати що. [Вода, нагріваючись, пускає од себе пару (Основа). Се сказав чернець і з ясним видом випустив останнєє диханнє (Франко)]. -скать, -стить дух или последнее дыхание - пускатися, пуститися духу, спускати, спустити дух(а) (душу), випускати, випустити дух(а), душу, (зап.) зіхати, зіхнути (духа), визіхнути (духа), визівнути духа (Куліш), віддавати, віддати Богові душу, (кончаться) конати, сконати. [І сорому тобі нема, - озвалась мати, - тато от-от духу пуститься, а тобі гульки в голові (Свидн.). Пім (пока) дитина запіла, когут духа спустив (Номис). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне, ось зіхне мати (Вовч. п.)]. -стить вздох - а) зідхнути; б) (последний) спустити дух(а); см. -скать дух. -скать вопли, стоны, крик - видавати зойки, стогін, крик или просто: зойкати (голосити), стогнати, (криком) кричати. -скать приятный запах - видавати, пускати пахощі или пахтіти (пахнуть). -скать лучи (лучиться) - (ви)пускати проміння, променіти. -скать сильный жар (пышать) - пашіти, жахтіти; см. Пышать. Испущенный - випущений, пущений, виданий. -ться - пускатися, випускатися, бути пущеним.

* * *

несов.; сов. - испуст`ить

- administrator ad colligendum

1. n

1) близький друг

2) домашній дух

3) член сім'ї; домочадець

4) монастирський прислужник

2. adj

1) близький, інтимний

2) добре обізнаний, поінформований (про — with)

3) давно знайомий; звичний; загальновідомий

4) фамільярний, безцеремонний

5) приручений (про тварин)

* * *

1) близький друг

2) домашній дух

3) icт. член родини, домочадець

4) монастирський служка; наближений Папи або єпископа; icт. фамільяр, член інквізиції, який здійснює арешти

5) знавець ( чого-небудь); завсідник

1) близький, інтимний

2) добре знайомий ( з чим-небудь), який знає ( що-небудь)

3) давно знайомий, звичайний, звичний

4) фамільярний

5) приручений ( про тварину) familiar spirit дух-заступник ( даної) родини добрий або злий дух, який дає поради людині дух померлого ( у спіритизмі)

1. n

1) привид, примара; дух

2) душа

3) тінь, легкий слід

4) фактичний автор, який працює на іншу особу

5) кін. ореол, полиски, подвійне зображення

2. v

1) з'являтися, переслідувати, блукати як привид

2) виконувати роботу за інших

* * *

1) примара, привид, дух

2) душа, дух

3) тінь, легкий слід, привид, примара; марево

4) фактичний автор, який працює на іншу особу, "негр"; безіменний сценарист, кінодраматург, які не згадуються у вступних титрах кінофільму

5) фiз. "дух", побічне зображення; тб. ( слабке) вторинне зображення ( через відбиття сигналу) Holy G. Святий дух

1) являтися, з`являтися; переслідувати; блукати, бродити як примара

2) робити за іншого роботу ( в галузі літератури або мистецтва); писати для іншої особи

1) душа; дух

2) натура, особистість, індивідуальність; розум; людина, індивідуум

3) моральна сила, енергія, рішучість; жвавість, гарячність, запал

4) часто pl настрій, душевний стан

5) дух, сутність, істинний смисл

6) тенденція, загальний напрямок, загальний характер

7) намір, мета; сприйняття; розуміння

8) peл. ( the Spirit) Бог; Дух святий ( the Holy Spirit); ангел; біс ( evil spirit); possessed by spirits одержимий нечистим

9) ( безсмертна) душа

10) дух, примара, привид; фея; ельф

11) пoeт. подув, вітерець

1) таємно віднести, забрати, викрасти (кого-небудь; spirit away, spirit off)

2) пожвавлювати; підбадьорювати, надавати сміливості, рішучості; надихати ( spirit up)

1) pl спирт

2) автомобільний бензин

3) тeкcт. фарбувально-оздоблювальний розчин

1) (духовное) духівниця, духовна (-ної), заповіт (-ту), тестамент (-ту), -ние нотариальное (домашнее) - духівниця (духовна и т. д.) нотаріяльна (домашня). -ние словесное - духівниця словна (словесна). Написать -ние - написати (списати) духівницю (заповіт). Передать по -нию - відписати кому що;

2) заповіт, завіт (-ту), заповідання; см. Завет.

* * *

затаить затаювати, затаїти, притаювати, притаїти, заховувати, заховати, (припрятать) приховувати, приховати що. [Ну-ну, сестро, ну! Викладай, викладай, що затаїла за душею (Мирн.)]. -ить свои мысли, чувства - затаїти, за[при]ховати свої думки, свої почуття. -ить дух, дыхание - дух (віддих) затамувати, запинити, затаїти, (образно) мовчати та дихати; срвн. Задерживать дыхание. [Дівчина аж дух запинила слухаючи (Корол.). Хоч-би що побачив - мовчи та диш! (Звин.)]. Затаённый - затаєний, притаєний, захований, прихований. [Вгадала мої притаєні думки (Н.-Лев.). Ох, як я не люблю тих прихованих хитрощів! (Крим.). Має приховану думку, вдачу].

* * *

несов.; сов. - зата`ить

1) дух, душа́

2) при́вид, дух

3) зміст

4) хара́ктер, вда́ча

5) ду́мка

6) люди́на

7) (часто pl) на́стрій, душе́вний стан

8) хоро́брість; натхне́ння, жва́вість

9) дух, зага́льна тенде́нція

10) (звич. pl) алкого́ль, спирт, спиртни́й напі́й

11) attr. спірити́чний

12) attr. спиртови́й

1) надиха́ти, запа́лювати; підбадьо́рювати; схва́лювати ( часто spirit up)

2) тає́мно викрада́ти (звич. spirit away, spirit off)

Клагес, Людвіг (1872, Ганновер - 1970) - нім. філософ, представник філософії життя. Освіту здобув у Мюнхені; там же створив центр з вивчення характерології - науки про дух на засадах класифікацій психологічних типів. У центрі світоглядної позиції К. - проблема суперечливого відношення між життям і духом. К. стверджує антагонізм двох підвалин життя - "духа", позитивна функція якого в його концепції, зрештою, залишається невизначеною, і "душі", розвиток якої завжди сполучений з руйнівною силою духа. Тому завдання полягає в тому, щоб, відсторонивши дух, дати змогу розвиватися душі. По суті, душа у К. уособлює життя, але це - позасвідоме, оргіастичне життя. Під цим кутом зору К. трактує шлях наукового прогресу як згубний для людини, тому що дух, або розум, дедалі більше усуває справжню сутність людини - душу, а отже, нищить саме життя. Завдання філософії, за К., полягає у "врятуванні душі", але домогтися цього можливо не за допомогою мислення, а безпосереднього споглядання, що знаходить вираз у міфах, сказаннях, образах. Песимістична оцінка К. цивілізації - як панування духа - та критичне відношення до духовної культури були сприйняті в націонал-соціалістичній ідеології як настанови до руйнації та знищення духовної спадщини.

[br]

Осн. тв.: "Принципи характерології" (1910); "Людина і земля" (1920); "Про космогонічний ерос" (1922); "Дух як супротивник душі" (1929); "Дух і життя" (1934).

1) демон; спокусник; диявол, сатана

2) дух, добрий геній

3) джерело натхнення

4) розм. енергійна (напориста) людина

5) енергія, азарт, наполегливість

* * *

1) демон; спокусник; сатана; диявол

2) дух, добрий геній; геній, джерело натхнення

3) енергійна або напориста людина

4) посил. енергія, азарт, напористість the demon drink алкоголь

інтриги духівництва; втручання духівництва у світські справи

* * *

1) інтриги е підступи духівництва; втручання духівництва у світські справи

2) мистецтво священнослужителя

1) близький друг

2) домашній дух

3) icт. член родини, домочадець

4) монастирський служка; наближений Папи або єпископа; icт. фамільяр, член інквізиції, який здійснює арешти

5) знавець ( чого-небудь); завсідник

1) близький, інтимний

2) добре знайомий ( з чим-небудь), який знає ( що-небудь)

3) давно знайомий, звичайний, звичний

4) фамільярний

5) приручений ( про тварину) familiar spirit дух-заступник ( даної) родини добрий або злий дух, який дає поради людині дух померлого ( у спіритизмі)

1) примара, привид, дух

2) душа, дух

3) тінь, легкий слід, привид, примара; марево

4) фактичний автор, який працює на іншу особу, "негр"; безіменний сценарист, кінодраматург, які не згадуються у вступних титрах кінофільму

5) фiз. "дух", побічне зображення; тб. ( слабке) вторинне зображення ( через відбиття сигналу) Holy G. Святий дух

1) являтися, з`являтися; переслідувати; блукати, бродити як примара

2) робити за іншого роботу ( в галузі літератури або мистецтва); писати для іншої особи

1) (бестелесный, душевный) духовий, духовний. [Янголи - істоти духові (духовні). Завсіди українська нація почувала духовну потребу виявити своє духове життя в письменстві (Грінч.)]. -ховный отец - духов(н)ий батько. [Духовим батьком і привідцею цього руху був Драгоманов (Єфр.)]. -ные книги - божественні (духовні) книги. -ные стихи - духовні, побожні пісні. -ное пение - духовні, побожні співи. -ное завещание, духовная - духівниця, духовниця, духовна (Куліш), (редко) духівня, тестамент (р. -та);

2) (относящийся к духовенству) духовний, духі[о]вницький. -ное звание - духовний стан. -ное происхождение - духовницький рід (р. роду). [Він духовницького роду]. -ное лицо, особа - духовна особа, духовник. [Вийшов до нас якийсь духовник, чи піп, чи чернець (Звин.)]. -ное училище - духовна школа. Духовные - духовні, духівництво. [На кого ни глянь, хоч на панів, хоч на духовних (Основа)].

* * *

1) душа (ум. душка, душечка, душиця). [Людина з великою душею. Це чоловік без душі. Він був душею нашого товариства. В його творах багато душі]; (обращение к любим. человеку) душа (ум. душечка, дуся), серце (ум. серденько). [Жінко-душечко! Марусю- дусю!];

2) (особа, кто-нибудь) душа, (иногда) дух. [Забере з собою приятелів душ трицять (Куліш)]. Ни души - ані душі, ані душечки, ні духа[у], ні хуху ні духу, нікогісінько. Ни -ши живой - ні духу[а] живого, ні живого духу[а], ані живої душечки. Нет ни -ши - нема ні духа[у]. [У цілому замку немає ні духа (Л. Укр.)]. Село Корчовате - чимале село, але з панів - ні духа (Кониськ.)];

3) (передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа. [Застебнеться під саму душу (Квітка)]. Без души - не тямлячи себе, не тямлячись. [Не тямлячись з радощів]. Быть без -ши от кого, -ши не слышать (не чаять) в ком - коло кого всією душею упадати, дух за ким ронити. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш (Грінч.)]. Отвести -шу - спочити душею, (поэтич.) душу відволожити. Отдать богу -шу (умереть) - богу душу віддати. До глубины -ши - до живого, до самого серця, аж до дна душі. Душа в -шу - як одна душа, як один (їден) дух. [Років з три жили, як одна душа (Васильч.)]. За милую душу - залюбки, з дорогою душею. От -ши - з душі, від [з] щирого серця. От всей - ши - з усієї душі, від [з] щирої душі. [З душі бажаю (Кул.)]. Дякую тобі з усієї душі (Крим.). Від щирої душі готовий я віддати (Сам.)]. Всей -шой - від [з] душі (щирого серця), з дорогою душею, з цілого серця. [Люблю тебе з цілого серця]. По -ше - до душі, до серця, до в[с]подоби, до мисли. Приттись (приходиться) по -ше - припасти (припадати) до душі, до серця, до в[с]подоби, пристати (прийтися) до душі. Сколько -ше (-шеньке) угодно - скільки душа (душечка) забажає, досхочу. Трогать -шу - порушувати душу, доходити до душі, до серця. Хватать за -шу - брати (хапати, торкати) за душу. [Так і бере тебе за душу]. Чего -ше угодно - чого душа забажає. В душу не идёт - в душу не лізе. На душе мутит - з душі верне, нудить, млосно. Душа в пятки ушла - на [у] душі похололо, душа не на місці. Чуть душа держится - тільки душа в тілі, (фамил.) тільки живий та теплий.

* * *

занять у кого

I. 1) позичати, позичити, зазичати, зазичити у кого чого, що, зазичатися, зазичитися у кого чим, брати, узяти в позику в кого чого, (образно) зарятуватися, зарадитися в кого чим. [Школа й на папір частенько не має шага і в хазяйки зазичається (Свидн.). Се я у чоловіка зарятувався та й оплатив податі (Сл. Гр.)]. -ть место - забирати, забрати місце, (о лице) займати, зайняти місце. -мать место (должность) - мати (обіймати) посаду. -ть очередь - займати (застоювати), зайняти (застояти) чергу. -мать высокое положение - бути на великій посаді, мати (обіймати) велику посаду, мати великий уряд. Занятый мыслями о чём - заглиблений (поринулий) у думки про що, замислений про що, перейнятий (обійнятий) думками про що.

2) см. Заимствовать. Занятый - позичений, зажичений. [Їж, кумо, хліб, хоч позичений (Номис)]. Занятое (долг) - позичене, позичка, позика, винувате, винне. [Вертай позику! Що винне - віддати повинно (Номис.). Це мене за винувате цінують (описывают)].

II. Занимать, занять -

1) (должность, пост) обіймати, обняти, обсідати, обсісти посаду, уряд, (иметь) посідати, держати посаду, уряд. -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) - займати, зайняти що, опосідати, опосісти що (дім, кімнату). [Він зайняв місце серед найвидатніших людей того часу. Дворище займало десятин десять поля (Мирн.). Зайняли постать і почали копати рів (Коц.). Світлицю мені дано, та я ще її не опосів (Крим.)]. -нять под поселение (колонизировать) - осісти що. -ть под жильё (заселять) - замешкувати, замешкати. [Ніхто не замешка опустілого обійстя (Свидн.)]. -ть много места - брати, сов. взяти, засягти, займати, за(й)няти багато місця. [За-для нашої кімнати ця канапа дуже велика - багато місця забере. Перелічування праць його заняло-б дуже багато місця (Єфр.)]. -ть место, положив что-либо - закладати, закласти місце. -ть место, сидя на нём - засідати, засісти, заповісти, (лёжа) залягати, залягти місце. [Засідайте швидше місця, а то потім стояти доведеться, як усі поприходять (Київ). Не залягай місця повз край - там я ляжу. Велика худібонька все подвір'я заляже.(Чуб.)]. -майте, -мите свои места - сідайте, сядьте на свої місця, засідайте, засядьте свої місця. -ть место чего (заменить) - заступати, заступити що.[ Мрію братерського єднання в боротьбі з спільним ворогом заступила запекла взаємна ворожнеча (Стебн.)]. -ть позицию - постать, позицію брати, узяти; (о войске) займати, зайняти позицію, стояти, стати на позиції. [Постать ворожу до святкування взяла найвища влада (Р. Край)]. -нять церковный приход - стати на парафію. -мать очередь - застоювати чергу. -ть землю правом первого занятия - займати, зайняти займанщину;

2) -ть несколько дней, лет - брати, узяти (забрати) кілька день, років. [Відбування того свята візьме не один день (О. Пчілка). Ця робота забрала в мене два місяці (Крим.)];

3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. - запорожнювати и запорожняти, запорожнити посуд, мішок, помешкання и т. д. (посуду ещё) запосудити, (о мн.) позапорожнювати и -жняти що. [Усі мішки позапорожнювано,- нема куди висипати (Харківщ.). Діжку запосудила капустою (Черкащ.)];

4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. - займати, зайняти, здобувати, здобути, осягати, осягти, поняти, (овладеть) опановувати, опанувати місто, фортецю, шпиль. [Військо осягло фортецю. Поки-б ви тут судили його, а тим часом вороги все місто поняли-б (Грінч.)];

5) -мать скот - займати (переймати) товар;

6) -ть кого - цікавити, зацікавлювати, зацікавити кого, притягати, притягти чию увагу; см. Интересовать. [Це питання здавна зацікавлювало розуми людські]. Этот вопрос -мает всю Европу, все умы - ця справа цікавить усю Европу, усіх. -ть кого чем - бавити, забавляти, забавити кого чим. [Іди, Степане, бав тим часом гості (Л. Укр.). Дівчину забавляє нянька, показуючи, як сорока варила дітям кашу (Коцюб.)];

7) -ть дух - дух перехоплювати, перехопити; срвн. Захватывать. От быстрой езды дух -мает - від швидкої їзди дух перехоплює. Не -мать стать чего - подостатком чого. Занимаемый - (о должности) держаний, обійманий. Занятый, прич. - (о должности) обнятий, (о крепости) здобутий, (о месте) зайнятий, (о комнате) замешканий, зайнятий.

* * *

1) ( брать взаймы) позича́ти, пози́чити; диал. зазича́ти, зази́чити

2) ( давать взаймы) диал. позича́ти, пози́чити; диал. зазича́ти, зази́чити

1) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -ймеш и мног. позайма́ти; (должность, место) посіда́ти, посі́сти, -ся́ду, -ся́деш; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( отнимать время) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш

2) (чем - поручать, давать какое-л. дело) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́) (що), займа́ти, зайня́ти (чим)

3) (увлекать, интересовать) ціка́вити, заціка́вити, займа́ти, зайня́ти; ( кого чем) заціка́влювати, заціка́вити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти; ( заполнять) запо́внювати, запо́внити; ( заполонять) заполоня́ти и заполо́нювати, заполони́ти

4) ( не давать скучать) займа́ти, зайня́ти; ( развлекать) розважа́ти, розва́жити и мног. порозважа́ти; ( забавлять) забавля́ти, заба́вити

1. справжній зміст, сутність, дух

2. загальний напрямок

- spirit of the age дух часу, дух епохи

- spirit of a resolution загальна ідея/ основний зміст/ спрямованість резолюції

- spirit of the speech справжній зміст/ суть промови

- observance of the letter and the of spirit дотримання приписів/ букви і духу чогось

- to be permeated by the spirit of smth. просякнутися духом чогось

- to break smbd.'s spirit зламати чийсь дух

- to obey the spirit, not the letter of the law діяти згідно духу, а не букви закону

Гегель, Георг Вільгельм Фрідріх (1770, Штутгарт - 1831) - нім. філософ, створив найбільшу і найрозгалуженішу в історії філософської думки діалектико-ідеалістичну систему - як завершення західноєвропейської класичної філософії даного напряму. Цілісно вона викладена в його "Енциклопедії філософських наук" (1817), конкретніше - в численних працях, виданих прижиттєво і посмертно учнями. Вступ становить "Феноменологія духу" (1807), яку Г. називав "мандрівкою за відкриттями". Зміст цієї нової на той час науки охоплює формування індивіда, розвиток його знань від чуттєвої достовірності до філософських понять, котрий в стислому вигляді відтворює шлях історії матеріальної і духовної культури людства. Сама система поділяється на три частини: "Наука логіки", "Філософія природи" і "Філософія духу". "Наука логіки" (1812 - 1816) - теж нова наука, створена Г. Її предмет - мислення як цілісне утворення, формами і змістом якого є філософські категорії - водночас поняття і об'єктивні визначення світу (див. діалектична логіка). В марксистській традиції найбільшого значення надається логіці Г. (через всебічну розробку в ній діалектики), в той час як в немарксистській філософії, особливо в неогегельянстві, - "Феноменології духу", ряд ідей якої (зокрема, щодо відчуження, панської і рабської свідомості) видаються співзвучними і для сучасної епохи. За Г., природа як така, не пізнана, чужа для мислення. До того ж, термін "відчуження" несе на собі відбиток християнської ідеалістичної традиції: Бог-дух творить світ, який виявляється чужим для нього внаслідок гріхопадіння. В християнстві людина повинна порвати з цим світом, щоб об'єднатися з Богом, у Г. - пізнати його, щоб відкрити в ньому всеосяжне, а отже, ідеальні основи буття. В сучасну добу тлумачення природи як відчуження мислення знайшло подальше підтвердження у взаємному відчуженні природи і людини, як наслідку планетарної, особливо технічної діяльності людства. В "Філософії природи" Г. розвинув також оригінальні ідеї про нероздільну єдність простору і часу, їхню залежність від матерії, що нагадує думки Ейнштейна (ці ідеї філософ висловив ще в 1817 р., майже за сто років до появи теорії відносності). Але порівняно з іншими працями, "Філософія природи" займає незначне місце в системі Г. Натурфілософія в нім. класичній філософії зробила неабиякий вплив на природознавство і філософію в особі Шеллінга, а не Г., за рік до смерті якого почав виходити "Курс позитивної філософії" (1830 - 1842) Конто. Центр тяжіння системи Г. - не природа, а дух Д. ух - основне поняття його вчення В. ибір цього поняття започаткований ще ранніми творами Г. з філософії релігії, налр., таким, як "Дух християнства та його доля" (1798 - 1800). Заслуга й перевага Г. полягала в тому, що для розкриття основного питання філософії він узяв якраз поняття духу, бо воно є найбільш загальним і всеохопним в опозиції до природи і матерії й містить в собі багато своїх форм: свідомість і самосвідомість, психічне почуття, розум і т. д. Різні форми духу Г. дослідив в дев'яти філософських науках, які входять до "Філософії духу". Виокремлено три види духу: суб'єктивний, або індивідуальний; об'єктивний, або суспільний; абсолютний, або всезагальний. Перший вид містить такі науки: антропологію (предмет - душа у співвіднесенні з тілом); феноменологію (свідомість і самосвідомість - співвідношення суб'єктивного і об'єктивного); психологію (духовні властивості індивіда, що розглядаються як самостійний предмет дослідження). Об'єктивний дух охоплює право, моральність (Moralitat) і систему звичаїв (Sittlichkeit). Цей вид духу відтворює всі основні аспекти суспільства. На першому місці стоїть зовнішнє, абстрактне право (за. Енгельсом, "юридичний світогляд є класичним світоглядом буржуазії"). Історія свідчить, що правовими державами стали саме буржуазні держави (феодальні і соціалістичні під це визначення не підпадають). Мораль - внутрішнє право, спосіб поведінки, опосередкований суб'єктивними чинниками: свідомістю, совістю, критичними міркуваннями. Оскільки свобода є вихідне гасло такого суспільства, моральність посідає значне місце в його житті. Головні її категорії - намір і вина, добро і совість. Нарешті, в суспільстві існує великий шар відносин, які є одночасно і внутрішньо притаманними індивідові, і зовнішніми стосовно нього: це - звичаї, традиції, природні права, закони. Системою звичаїв охоплюються три головні сфери суспільства: сім'я - місце народження і виховання людини; громадянське суспільство - система матеріальних і виробничих відносин, в якій кожен переслідує приватну мету; держава - організація, яка утворює і підтримує життя народу як цілого, оберігає його від розпаду. Держава - найвищий ступінь суспільного розвитку - і є втіленням в дійсність абстрактного права. За Г., немає народу, котрий не мав би того державного ладу, на який він заслуговує; кожен народ формується як результат своєї історії і може створити лише те, що вже є її результатом; держава не може бути створена штучно. Третій вид духу - найзагальніший, абсолютний. Його предмет і сфера дії - весь світ (тобто це світогляд). Г. вирізняє три його форми: мистецтво, релігію, філософію. В марксизмі поняття духу було замінено поняттям свідомості, внаслідок чого надто звуженим виявилось і "основне питання філософії". Нині гегелівська традиція відроджується.

[br]

Осн. тв.: "Феноменологія духу" (1807); "Наука логіки", ч. І, "Об'єктивна логіка". В 2 т. (1812, 1813); ч. II, "Суб'єктивна логіка" (1816); "Енциклопедія філософських наук" (1817); "Філософія права" (1821); "Філософія релігії". В 2 т. (1832); "Історія філософії". В 2 т. (1833, 1836); "Філософія історії" (1837).

1) виганяти нечисту силу (біса); заклинати (духів)

2) звільнити, очистити

* * *

1) виганяти нечисту силу, біса; заклинати ( злих духів); звільнити, очистити

2) заклинати ( духів)