Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

диалект

  • 1 диалект

    діялект, говір (р. -вору), (более узко) говірка. [Говірка такого-то села].
    * * *
    лингв.
    діале́кт, -у, го́вір, -вору

    Русско-украинский словарь > диалект

  • 2 всякий

    всяк
    1) усякий, усяк, усяке, кожен, кожний, кождий, (диалект.) жоден, жодний; [Всяк його слухати йшов (Л. Укр.). Їх ім'я всяке (всякий) тепер знає (Грінч.). Ми тут жадне літо літуємо]. Решительно всякий - кожнісінький, геть-усякий. Без всяких неприятностей - без жадної прикрости. Всякий (презрительно) - леда-хто, ледь-хто, ледай-хто, ляда-хто, аби-хто. [Нехай мене леда-дурень в личко не цілує. Побити, то й аби-хто знайдеться - от инше діло пожалувати. Жінка має право вимагати розлучного листа за леда-слово (Л. Укр.)]. Без всякого - без ніякого. [Без ніякого доводу його обвинувачено (Грінч.)]. Всякий день, всякий год - що-день, що-дня, що-рік, що-року. Во всяком случае - у всякому (в кожному) разі. Всякими средствами - усяким способом, усіма способами;
    2) всяковий, різноманітний, різний. [З перцем, з шапраном і з різними приправами].
    * * *
    мест.
    уся́кий, уся́к; ( каждый) ко́жний, ко́жен, -жна, -жне; ( всяческий) всіля́кий

    Русско-украинский словарь > всякий

  • 3 гарь

    1) гар (р. гару, м. р., и гари, ж. р.), згарятина, горіле (р. -лого). [Смердить горілим]; (от волос, шерсти) с[ш]малятина, паленина; (от бумажной, полотняной ткани) портнина; (в водке) пригара, пригар(ок). [Одгонить пригарами горілка. Чи не затлілася де ганчірка, бо портниною чути];
    2) (выгоревшее место в лесу, в поле) згарище, згар. Гарь в чубуке, в трубке - згар (р. -ри), чмир и чвир, (диалект.) джиквас, венґир, дриґез. [Тягне, тягне люльку, а тоді ще візьме з неї джиквасу та за губу покладе].
    * * *
    1) гар, -у; диал. га́риво; ( горелое) горі́ле, -ого; ( нагар) нага́р, -у
    2) (выгоревшее место в лесу, в поле) зга́рище, згар, -у и -і; диал. спалени́ще

    Русско-украинский словарь > гарь

  • 4 говор

    1) (диалект) говірка, мова. [Гуцульська говірка. Проста мова];
    2) (шум, гул голосов) гомін (р. -мону), говір (р. -вору), (громкий) гамір (р. -мору). [Чувся гомін і регіт. В містечку зчинився гамір].
    * * *
    1) го́вір, -вору; (шум, гул) го́мін, -мону; ( гам) га́мір, -мору
    2) (молва, слухи) поголоска, по́голос, -у, чу́тка, чутки́, -то́к
    3) ( манера говорить) мо́ва, го́вір; гові́рка, говіро́к, -рка
    4) лингв. го́вір, гові́рка

    Русско-украинский словарь > говор

  • 5 действительно

    справді, на(в)справжки, навсправжнє, направду, доправди, дійсне[о], (диалект.) істотне, стеменно, (пожалуй) що-правда. [Справді все так і було, як ти кажеш. Я це дійсно знаю. Я не зрікаюся: коні істотне були в шкоді. Стеменно так було. Він, що- правда, ходив до комори, тільки-ж нічого не взяв].
    * * *
    нареч.
    спра́вді, ді́йсно

    Русско-украинский словарь > действительно

  • 6 заштилеть

    заштилювати, вщухнути, збезвітріти. -штилело - заштилювало, вщухло, безвітря настало, (диалект.) бунаца настала (Херсонщ.).
    * * *
    мор.
    заштилі́ти

    Русско-украинский словарь > заштилеть

  • 7 здесь

    тут, тута, тутки, тутка, тутечки[а], туте[о]ньки[а], ось, (диалект.: гес(ь), адде, гев, гевка, гевси, геде). [Я, ось, каже, тут літ до семидесяти живу та цих пісень не чув тутоньки (Мартин.). - «Чи всі ви тута?» - кличе мати (Шевч.). Я бачу, що тута добре обмиливсь (Греб.). Ви вже певне довідались, чого стою я тута? (Куліш). Душно мені тутечки (Н.-Лев.). З того часу й жив тутеньки (Свидн.)]. Вот здесь - отут, отутечки, ось-ось, осьосьо, осьде, осьдечки, осьде-о, гесде, гесде-о, ось-тут. Вот здесь вот - отут-о, осьде-о. Здесь же - тут- таки, тут само.
    * * *
    нареч.
    1) тут; оту́т, о́сьде, ласк. ту́течки, ту́теньки, ту́тоньки, оту́течки, оту́теньки, о́сьдечки; диал. ту́тки, ту́тка, отту́тай, ласк. ту́тенька, ту́течка

    вот \здесь сь — ось тут; оту́т, о́сьде

    2) (в этом случае, при этом) тут

    Русско-украинский словарь > здесь

  • 8 изъян

    Изъянец
    1) (убыток) шкода, втрата, ум. втратка; см. Убыток, Потеря;
    2) (недостаток, повреждение) вада, ум. вадка; (порок, порча) ґанджа и ганжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щербина, (зап.) сказа, диалект.: шварунок (-нку), з'яна (ззяна), гальмо; (в ткани) бли[е]зно (-на), бли[е]зна (-ни), сказ (-зу). [Недобрий, кажеш, борщ? А яка-ж йому (у него) вада? (Звин.). Щось дуже дешево він продає тую свиту, певне єсть якась ґанджа (Звин.). Я не можу того вола купити, бо має в ногах великий ґанч (Верхр.). У корови нема ніякої ґанчі (Кан. п.). Бувають люди з природженою ганжею (Н.-Лев.). Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази (Пісня Пісень). Наче дзеркало без скази (Франко). Знаєте ви, у якому талярі який щерб (М. Вовч.). Ото тільки їй (коняці) і ззяна, що хвіст трохи короткий (Новом. п.)]. С -ном - з ґанджею, з вадою, ґанджовитий, (диал.) зя[е]нний. [Ця коняка зянна (Кат. п. Яворн.)]. Иметь из'ян - мати ваду, ґанджу, ґанджувати, ґанчувати на що. [Ґанчує на ногу кобила (Кан. п.)].
    * * *
    уменьш. изъ`янец
    1) (недостаток, порок) ва́да, ґандж, -у (м.) и -і (ж.); ( дефект) дефе́кт, -у; ( ошибка) хи́ба
    2) (убыток, ущерб) зби́ток, -тку, шко́да

    Русско-украинский словарь > изъян

  • 9 наречие

    1) (диалект) наріччя (-ччя), діялект (-ту); (язык) мова, язик (-ка; мн. язики). [Такої форми не було в аттицькому наріччі (Крим.). Поділ української язикової території на північну і на південну групи наріччів (В. Ганцов). Навколо - незліченна юрба: різні племена, язики, держави, народи - діти всіх віків (М. Калин.)];
    2) грам. (часть речи) - прислівник (-ка).
    * * *
    I лингв.
    1) ( говор) говір, -вору, гові́рка
    2) ( язык) мо́ва
    II нар`ечие
    грам.
    прислі́вник

    Русско-украинский словарь > наречие

  • 10 полагать

    положить
    1) (куда, где, на что) класти, покладати, покласти, (диалект.) ложити, положити, покладовити. [Клади книжки на стіл (на столі). Поклав гроші в скарбницю. Буду в землі козацькій-християнській голову покладати]. -жить лишнее (о приправах) - передати. [Передав куті меду]. -жить в кушанье что-л. крошеное - закришити чим. Разбив, -жить во что (о яйцах) - убити. [Я в сир троє яєць убила]. -жить головами или верхними концами в противопол. направл. - покласти митусь. [Рибки в пуделкові лежали митусь. Поклала снопи митусь]. -гать земные поклоны - доземні поклони покладати, бити. -жить земной поклон - покласти, ударити, забити поклін. -гать душу, за кого, что - покладати, покласти душу за кого, за що. [Пастир добрий душу свою покладає за вівці (Єванг.)]. -гать, -жить голову (жизнь) за кого, за что - головою накладати, накласти (наложити) за кого, за що; трупом лягати за кого, за що. [Він головою накладе за свою ідею (Крим.). За отчизну головами накладали]. -жить врага на месте - укласти ворога, зробити ворогові кінець. -жить убитыми многих - покласти, викласти. [Виклав ляшків, виклав панків у чотири лави]. -жить оружие перед кем - скласти зброю перед ким. -жить к ногам - скласти (покласти) до ніг. -гать, -жить начало, основание чему - закладати, закласти що, засновувати, заснувати що, зробити (покласти) початок чому, чого. [Шекспір поклав початок і справжньої сьогочасної комедії (Єфр.)]. -гать, -жить основание городу - осаджувати, осадити місто. -жить конец (предел) чему - зробити (покласти) кінець (край), берега дати чому. [Треба рішуче цій практиці зробити кінець (Н. Рада)]. -жить на ноты - покласти на ноти; завести в ноти. -гать надежду на кого - покладати (держати, мати) надію на кого. [Я на дядька Петра надію держала (Переясл.)]. -гать гнев на кого - покладати, положити гнів на кого. -гать резкую границу - ставити обруб; класти виразну межу. [Ніколи ми не можемо напевне визначити подію, щоб виразний ставила обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. Как бог на душу -жит - собі до вподоби; як заманеться. [Крутять моральними категоріями собі до вподоби (Єфр.)]. -гать, -жить жалованье кому, цену чему - покласти, класти, визначати, визначити, призначати, призначити, встановляти, встановити платню кому, ціну за що. [Платні мені визначено по три червінці на місяць. Треба дати за кожний стовп - кладім уже - по карбованцю (Звин.)];
    2) (решать) покладати, покласти, вирішати, вирішити. [Поклали, що треба одружити Йона в-осени (Коцюб.)]. В военном совете -жили действовать наступательно - військова рада вирішила (поклала) наступати (робити наступ). -жить на чём - поєднатися, (редко) положитися. [Так і положилися, щоб Семен Іванович, коли тільки захоче, щоб і приходив (Квітка)]. Положено - (по обычаю) заведено. [Цей день заведено святкувати. Косарям заведено давати по чарці].
    3) (думать, держаться мнения) гадати, думати, міркувати, покладати, уважати. [Я теж гадаю, що нічого не буде. Думаю, що на це пристати можна. Я так собі міркую, що нічого з того не буде путящого. Він так собі покладає: як піде чоловікові з якого дня, то так воно вже і йдеться (Коцюб.). А що, волики, як уважаєте: де будемо ночувати? (Драг.)]. -гаю, что - думка така, що…; я такої (тієї) думки; на мою думку; я такий, що…; (я так) гадаю, що и т. д. [Гадаю, що так буде найліпше]. Как вы -ете? - якої ви думки? як на вашу думку ? як ви гадаєте? и т. д. Надо -гать, что - мабуть так, що; треба думати, що. Положим - візьмімо, покладімо, припустімо, даймо. -жим, что это так - припустімо, що це так; нехай це буде й так. Его -гают умершим - про його думають, що вмер; його вважають (мають) за померлого. -гают, что это вы сделали - гадають (думають), що це ви зробили; думають на вас, що ви це зробили. Положенный и положённый - (куда, где, на что) покладений. -ный на ноты - заведений у ноти; (о жалованьи, цене) визначений, призначений, покладений, установлений; (надлежащий) належний (по обычаю) заведений.
    * * *
    1) ( думать) ду́мати, гада́ти; ( считать) уважа́ти; ( усматривать) убача́ти
    2) (начало, конец) кла́сти, поклада́ти; (перен.: вкладывать) уклада́ти

    \полагать нача́ло чему́ — кла́сти (поклада́ти, дава́ти) поча́ток чому́, започатко́вувати що

    \полагать основа́ние чему́ — засно́вувати що

    Русско-украинский словарь > полагать

  • 11 пятно

    1) (место иного цвета или замаранное) пляма, плямина, (замаранное) петьмо (диалект.), (замаран. жидким) ляпка, (крапинка, точка) цята. [Де-не-де темними плямами червоніла на траві запеклая кров (Стор.). Розгорнув білу з рудими плямами серветку (Черкас.). Зачорніли чорною плямою одчинені двері (Неч.-Лев.). У пані Наталі виступили на лицях червоні плями (Коцюб.). Лице у плямах (Мирн.). Сонце падає золотими плямами на її русяву голову (Неч.-Лев.). Десь ще чорніло сельце, що здавалось купою темних плямин (Корол.). На морі ані човна, ні цяточки немає (Л. Укр.). Невеликі цяти рум'янців виразно почервоніли на білому змарнілому обличчі (Л. Укр.). Яйця наче всі чисті були, а тепер на одному яке петьмо (Черніг. п.)]. Родимое -но - лунина; см. Родинка, Родиминка. -на на солнце - плями на сонці. -на на стекле (из'ян, пузыри) - сказ (-зу), сказа (-зи) (на склі); (замаран. место) пляма (на склі). Чернильное -но - чорнильна пляма, ляпка или пляма, ляпка з чорнила. -на (жёлт. и синие) на теле умирающего, на трупе - муравиця. -на на чем-л. от прикосновения грязных рук - замазні (-нів), плями. -но белое на лбу у животн. - лисина. С белым -ном на лбу (о животн.) - лисий, (сущ.) лисан (-на), лисак (-ка); (о корове, собаке) лиска. [Лисий кінь. Лиса корова]. В -нах - плямистий, плямуватий, плямовитий, цяткований, цяцькований (см. Пятнистый I). Выделяться -нами - плямитися. [На лицях плямився рум'янець (Корол.)]. Выводить -на - вибавляти, зводити плями, (о мн.) повибавляти, позводити плями. Покрыть -нами - обплямити, поплямити що;
    2) (бесчестие) пляма. [Без страху й плями лицар запорозький (Куліш)];
    3) см. Клеймо, Тавро.
    * * *
    пля́ма; ця́тка; ця́та

    жёлтое пятно́ — анат. жо́вта пля́ма

    слепо́е пятно́ — анат. сліпа́ пля́ма

    со́лнечные пя́тна — астр. со́нячні пля́ми

    Русско-украинский словарь > пятно

  • 12 Прогадаться

    (ошибиться в расчёте) прогадати, (диалект.) заблудити. [Не взяв першої ціни, думав - дорожче дадуть та й прогадав - на два карбованці менше взяв (М. Грінч.)].

    Русско-украинский словарь > Прогадаться

См. также в других словарях:

  • ДИАЛЕКТ — (греч. dialektos, от dialegesthai разговаривать). Наречие, совокупность особенностей в языке, которые встречаются у различных племен народа, говорящего вообще одним языком. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н …   Словарь иностранных слов русского языка

  • диалект — См …   Словарь синонимов

  • Диалект — в учении компаративной лингвистики совокупность ближайше родственных между собою говоров (см.) какого либо яз., т. e. единица высшего порядка в диалектологическом дроблении яз. Весьма часто однако между понятиями яз. и Д. устанавливается… …   Литературная энциклопедия

  • ДИАЛЕКТ — (от греч. dialektos – говор, наречие). Разновидность общенародного языка, определяемая ограниченным числом людей, связанных территориальной (территориальный диалект), социальной (социальный диалект), профессиональной (профессиональный диалект)… …   Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам)

  • диалект — а, м. dialecte m. <лат. dialectus <гр. dialektos. 1. Разновидность общенародного языка, употребляемая ограниченной группой людей, связанных территориальной, прфоессиональной или социальной общностью. Территориальный диалект. Социальный… …   Исторический словарь галлицизмов русского языка

  • Диалект — локальная или региональная форма языка, отличающаяся от других его территориальных вариантов. По английски: Dialect См. также: Диалекты Языки Финансовый словарь Финам …   Финансовый словарь

  • ДИАЛЕКТ — (от греческого dialektos говор, наречие), разновидность данного языка, употребляемая в качестве средства общения лицами, связанными тесной территорией, профессиональной или социальной общностью, и обладающая специфическими чертами в звуковом… …   Современная энциклопедия

  • ДИАЛЕКТ — (от греч. dialektos говор наречие), разновидность данного языка, употребляемая в качестве средства общения лицами, связанными тесной территориальной, профессиональной или социальной общностью …   Большой Энциклопедический словарь

  • ДИАЛЕКТ — ДИАЛЕКТ, диалекта, муж. (греч. dialektos). Местное наречие, говор (линг.). Севернорусские диалекты. || То же, что язык, речь (устар. и шутл.). Изъясняется на французском диалекте. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • ДИАЛЕКТ — ДИАЛЕКТ, а, муж. Местная или социальная разновидность языка. Территориальные диалекты. Социальный д. Говорить на диалекте. | прил. диалектный, ая, ое. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • ДИАЛЕКТ — (от греч. dialektos говор) англ. dialect; нем. Dialekt. 70 Локальная или региональная форма языка, отличающаяся от других его территориальных вариантов. см. АРГО, ЖАРГОН. Antinazi. Энциклопедия социологии, 2009 …   Энциклопедия социологии

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»