говор

1) (диалект) говірка, мова. [Гуцульська говірка. Проста мова];

2) (шум, гул голосов) гомін (р. -мону), говір (р. -вору), (громкий) гамір (р. -мору). [Чувся гомін і регіт. В містечку зчинився гамір].

* * *

1) го́вір, -вору; (шум, гул) го́мін, -мону; ( гам) га́мір, -мору

2) (молва, слухи) поголоска, по́голос, -у, чу́тка, чутки́, -то́к

3) ( манера говорить) мо́ва, го́вір; гові́рка, говіро́к, -рка

4) лингв. го́вір, гові́рка

говоріння, говорінка, балакання, балаканина, проказування.

* * *

1) (общий говор, шум) гамір (-мору), гутірка, (глухой) гомін (-мону);

2) (слух) поголос (-су), поголоска, чутка (-ки) и чутки (-ток), почутка, (диал.) поустка, (разглашение) розголос (-су), (слава) слава (обычно дурная), пославка, (толки, беседа) помовка, балачка, гутірка, говірка. [Поголос розійшовся по всій околиці (Біблія). Йшов поголос між народом, що… (Леонт.). Пішла по селу поголоска, що вчитель нічого не тямить (Єфр.). Пішла чутка, ніби народився «анцихрист» (О. Пчілка). По всій Гуцульщині гудуть чутки про юнака (Олесь). Пішла почутка, що у панів цар людей одбере (Кам'янеч.). Таку поустку пустив, ніби-то мені хабара сусіди дали (Липовеч.). Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта не бачив (М. Вовч.). По селу скрізь літала гутірка, що… (Кониськ.)]. -ва всё преувеличивает - чутка (поголос, поголоска) все прибільшує. Всеобщая -ва - вселюдні чутки, вселюдна поголоска, всесвітній розголос. Стоустая -ва - стоустий поголос, стоуста слава, тисячоуста чутка. Дурная -ва - (недобра) слава (ум. славонька), поговір (-вору). [А на мене молодую поговір та слава… із ледачим зазналася, славоньки набралася (Гнід.). Не бійсь слави, не бійсь поговору (Метл.)]. Распространять дурную -ву о ком - пускати славу про кого, славити кого. -ва приписывает кому что - чутки накидають кому що;

3) (речь) мова, розмова.

* * *

1) поголо́ска, по́голос, -у, чу́тка, погові́р, -во́ру, поголо́сок, -ску

2) ( говор) го́вір, -вору

базікання, балаканина, балачка, балаки, балаканка, балакня, блягузкання, верзіння, торочення, говорінка, ляпання язиком, патякання, плескання, теревені, патьохи. Весёлая -ня - щебетання. [Безжурне щебетання моєї бесідниці робило на мене тяжке вражіння (Л. Укр.)].

* * *

диал. см. говорунья; тж. говор`уша

замі[у]жня, одружена, віддана; мужня жона. [Дочка заміжня була, в землю полягла (Грінч.). Замужні сестри (Звиног.), У нас у посвідченні не пишуть заміжня, а одружена, а чоловікам жонатим пишуть - одружений, а нежонатим - неодружений (Київщ.). Я тоді ще не була віддана (Вінницьк. п.). Говоріть зо мною, як з мужньою жоною (Квітка)]. - няя молодая женщина - молодиця.

* * *

Ко, предл.

1) (о движении, направлении) до кого, до чого, (на) на що, (перед) перед кого, перед що, проти кого, проти чого, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік кому, (і)к чому. [Піду до річеньки (Метл.). Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Шевч.). Сусід до себе кликав кума (Гліб.). Подавсь на захід. Як ось перед якуюсь гору прийшли (Котл.). Бог покликав перед себе чорта (Г. Барв.). Щось мені приверзлося чудне - Бог знає, проти чого (Васильч.). Татарин вже й під Київ підступає (ЗОЮР). Підійшов під віконце та й кличе (Казка). Ото вони й пішли над море (Рудан.). Скрізь ік півночі стояли пущі величенні (Куліш)]. К вершине - до верху. Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему - любов, ненависть, огида до кого, до чого и для чого. К вопросу о чём - до питання про що. Выйти к реке, ко взморью, к морю - вийти над річку, над море и до річки, до моря. [Вийду я над річеньку та й стану думати (Пісня). Впірнув у самую безодню, над самий пісок (Рудан.)]. Дружно идти, двигаться - рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду - разом йти, рушати рука з рукою, плече з плечем, лава з лавою, при лаві лава. [Як сніг розтоплений, пливе при лаві лава, кіннота виграє (М. Рильськ.)]. Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию - складатися в дорогу, лаштуватися в подорож. К чему бы это (что могло бы значить)? - проти чого-б воно було? Зависть к чему, кому - заздрість до чого, до кого, проти чого, проти кого. [Докори совісти ідуть не од Бога, а од моєї заздрости проти вродливих людей (Крим.)]. Изменяться, исправляться к лучшему - змінятися, виправлятися на краще. К исполнению (о бумагах, делах) - на (до) виконання. К подписи (о бумагах) - до підпису, на підпис. Материалы к изучению украинских говоров - знадоби (матеріяли) до (для) пізнання українських говорів (Верхр.). Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому - простувати, рушати, йти, їхати до чого, до кого. Немного к востоку - трохи на схід. Обращаться к кому с речью - говорити до кого. Обращаться, прибегать к чему - удаватися до чого, братися чого; к кому - удаватися до кого. Одежда к празднику - одежа на свято, (запасная) одежа про свято. Относиться к чему - стосуватися до чого, куди, належати до чого, куди. Плыть ближе к берегу - плисти при (самий) берег. Поворачивать к дому, к лесу - завертати до хати, до лісу. Подъезжать, подходить к лесу, городу - під'їздити, підходити до лісу, до міста или під ліс (близко: попід ліс), під місто. Подходить, приходиться к чему - пасувати до чого, бути до лиця чому. Пойти ко дну - піти, пуститися на дно. Пошёл к порогу! - геть до порога! По отношению к кому - що-до кого, проти кого. [Потайне невдоволення не тільки проти братів, а й проти професора (Крим.)]. Приближаться к чему - наближатися, надходити, підходити до чого, (в направлении к чему) до и к чому. [Іде к лісу (Сл. Гр.)]. Приближаться (клониться) к чему - ітися до чого. Приглашать, привлекать кого к чему - запрошувати, єднати кого до чого. Прилепить, приставить, пригнать что к чему - приліпити, приставити, припасувати що до чого. Прикладывать что к чему - прикладати що до чого, класти що на що. Присуждать, приговаривать кого к чему - присуджувати кого до чого (до тюрми); вирікати кому що (відсиджування в тюрмі); засуджувати кого на що (на заслання). Приходиться к лицу - бути до лиця. Приходиться, прийтись ко двору - бути, прийтися під масть. К расстрелу! - на розстріл! до розстрілу! К свету! - до світла! К свету стать - стати проти світла. Стать к окну, к двери (ближе) - стати до вікна, до дверей. Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему - бути при що. [У нас одна хата при один бік сіней, а друга - при другий бік сіней, а сіни посередині (Звин.)]. К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) - на сором, на жаль, на радість, на щастя. К тому (речь идёт) - проти того, до того (мова мовиться). К тому же (притом же) - до того, до того-ж таки. К худу, к добру ли? - на лихе, чи на добре? К чему это? - до чого воно? проти чого воно? нащо воно? Ни к чему! - ні до чого, ні к чому! К югу - а) (ближе) до півдня (ближче); б) (о направлении) на південь. Явиться к кому (предстать) - прийти до кого, перед кого. [Він з землею вийшов перед бога (Рудан.). Як прибіжить перед музики, як піде танцювати! (Мартин.). Узяла паляничку, звичайно як перед голову йти (Квітка)];

2) (в обознач. времени) до чого, к (ік) чому, (диал. ід чому), на що, проти чого, під що, над що. [К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька (Номис). Треба дечого купить ік весіллю (Н.-Лев.). Масла не продам: собі ід пасці буде (Козелеч.). Проти дня брехня, проти ночи правда (Приказка). В п'ятницю над вечір мати і кликнули мене (ЗОЮР)]. К вечеру - над вечір; к вечору; до вечора. К десяти часам - на десяту годину. К заходу солнца - на заході, над захід сонця. К концу - під кінець. К началу - під початок, на початок. К началу года - на початок року. К ночи - проти ночи. Не ко времени - не під пору. К рассвету - над світанок. К самому началу - саме на початок. К тому времени - під ту пору. К утру - під (над) ранок; до ранку;

3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чорту йдіть (Рудан). Іди к нечистій матері (Херсонщ.). Туди к лихій годині! Ну вас ід богу (Сл. Гр.)]. К чертям! - під три чорти! Ко всем чертям - до всіх чортів. А ну его к чертям! - до всіх чортів його! А ну его к дьяволу (лешему)! - а ну його к чорту! до дідька!

* * *

предл. с дат. п.; тж. ко

1) до (кого-чого)

2) ( при выражении направлеия действия к временному пределу) над, на, під (що), до (чого)

3) ( при обозначении расположения по отношению к странам света) на (що)

4) (при указании на назначение какого-л. действия или предмета) на (що)

5) ( в бранных выражениях) до, під, к, редко ік

1) манера. -ры - манери, поводження, (грубые) вихватки. [Панське виховання давали у тому пансіоні: перша річ «манери» (поводження) (Кониськ.). Не люблю я паннів з паничівськими вихватками (Н.-Лев.)]. -ра держаться, вести себя - манера, спосіб поводитися, звичай, поведінка, поводження, (шутл.) поведенція. [Кожен край має свій звичай (Приказка). Було щось таке натуральне, хлопське в цілій його поведінці (Франко). Така їхня поведенція (Київ)]. Приобрести -ры - здобути собі манер, (ирон.) набратися манер. [Цих манер він набрався в салонах одеських купців (Н.-Лев.)]. Изящные манеры - елегантні манери, добірні манери. Непринуждённые -ры - вільні манери, вільне поводження. Скромные -ры - скромні манери, скромне поводження;

2) маніра и манера, спосіб, штиб, (вульг. диал.) манорія. [Особлива маніра стилістична (Грінч.). Засвоюють його літературну манеру (Єфр.). То такий спосіб у Москві (Крим.). То він жартує. Це в його така вдача, така манорія (Н.-Лев.)]. -ра разговаривать - спосіб розмови (розмовляння). [Залишімо цей спосіб розмовляння (Крим.)]. -ра говорить - спосіб говорити, говірка говоріння. [З себе була висока, огрядна, говірки скорої, гучної (М. Вовч.)]. У всякого своя -ра - у всякого своя манера, свій штиб. Переменить -ру - відмінити штиб, перейти на инший штиб.

* * *

1) (диалект) наріччя (-ччя), діялект (-ту); (язык) мова, язик (-ка; мн. язики). [Такої форми не було в аттицькому наріччі (Крим.). Поділ української язикової території на північну і на південну групи наріччів (В. Ганцов). Навколо - незліченна юрба: різні племена, язики, держави, народи - діти всіх віків (М. Калин.)];

2) грам. (часть речи) - прислівник (-ка).

* * *

1) ( говор) говір, -вору, гові́рка

2) ( язык) мо́ва

просто, попросту, попростому, з-проста. [Говоріть з-проста, то ми й зрозуміємо (Куліш)]. -сту, без затей - просто, без вигадок. -сту (коротко) говоря - швидше-б сказати. [Той кінь з ґанджею, щось у нього в середині є, швидше-б сказать вам, він бракований та й усе (Чигир.)].

* * *

1) по-просто́му и по-про́стому, по́просту; ( просто) про́сто

2) в знач. част. про́сто; про́сто-на́просто

1) присуд (-ду), вирок (-року), (рус.) приговор (-ру), (обвинительный) засуд, осуд, (постановление, решение) ріши[е]нець (-нця), декрет (-ту), (суждение) суд (-ду). [Суд читає присуд (Грінч.). Суди судили і вироки свої давали ляцькою мовою (Куліш). Всі уже знали той приговор (Коцюб.). Засуд тої комісії буде без апеляції (Франко). Побачимо, який рішинець вийде, а діло щось ялозне (Кобел. п.). Вважає себе коли не за справжнього лінгвіста, то хоч за таку людину, яка сміє авторитетно вирікати свій суд про філологічні й лінгвістичні справи (Крим.)]. Заочный -вор - позаочний присуд. Окончательный, условный - вор - остаточний, умовний присуд. Оправдательный -вор - виправдальний присуд (вирок). Обвинительный -вор - засуд, осуд, присуд вини. Смертный -вор - смертний присуд, смертний засуд, засуд на горло. -вор суда - присуд, вирок судовий. Составить -вор - скласти вирок, присуд. Постановлять -вор - давати, дати вирок. Выполнить, привести в исполнение -вор - виконати присуд. Приведение -вора в исполнение - виконування, виконання присуду. Отменить -вор - скасувати присуд. Об'явить -вор - виголосити вирок (присуд). Получить по -вору суда - дістати (одержати) за постановою суду, за вироком судовим. Мирской -вор - громадський присуд. Высказывать, произносить свой -вор над чем-нб. - давати свій суд над чим;

2) приказка, примовка, прикладка, приповістка, приговір (-вору); см. Прибаутка.

* * *

тж. пригов`ор

1) ( судебный) ви́рок, -у, при́суд, -у; рішене́ць, -нця́; при́говор, -у

2) ( постановление) ухва́ла, постано́ва

3) (мнение, суждение) ви́рок, при́суд; диал. за́суд, -у

4) (слова, сопровождающие действие) пригові́р, -во́ру; ( прибаутка) примо́вка и при́мовка, припові́дка, пригові́рка

1) суво́рий; ( изредка) стро́гий; (серьёзный, суровый диал.) шти́вний

2) охотн. сторожки́й; (чуткий) чутки́й