далоў

и Насестка сідало. [Курка де ходить, а на сідало йде (Приказка). Усі кури на сідалі, півень на порозі (Метл.)].

* * *

1) ( набитая шкура животного) опу́дало

2) ( пугало для птиц) опу́дало; ( из соломы) соло́м'яник; чупера́дло; диал. о́пуд, опу́да

3) (перен.: о человеке) бран. опу́дало, одоро́бало, одоро́бло, доро́бало, доро́бло, поторо́ча, чу́чело, чупера́дло, мацапу́ра; диал. о́пуд, опу́да

отдать

1) віддавати, віддати, відступати, відступити кому що. -ать назад - повертати, повернути. -вать все свои силы, всё своё время чему - усі сили свої, увесь свій час віддавати чому, усі сили свої обертати (покладати) на що. -дать свою жизнь чему - своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. -дать богу душу - богу душу віддати. -ать долг, долги - віддати, повернути кому борг, повіддавати, повертати борги. Не - дать (долга) - (шутл.) віддати на жидівське пущення (на жидівського Петра). -вать деньги в долг, взаймы, на проценты - давати гроші в позику, на процент. Срв. Долг. -ать в-наём, в- наймы кому что - наймати, на(й)няти кому що. -дать на хранение, на продержание - дати на перехованку, на передерж(ув)ання. -дать под заклад - дати в (на) заставу, заставити що. - дать в залог (недвижимое имущество) - записати в заставу (нерухоме майно). -дать в дар (пожаловать) кому что - віджалувати, повінити кому що. Он -дал жене половину своего состояния - він віддав (відступив, повінив) жінці половину свого статку. -вать в наследство - поступати в спадок кому. -вать землю в аренду, на откуп - здавати (пускати) землю в посесію, в (на) оренду. -дать рукопись в печать - віддати рукопис до друку, пустити рукопис у друк. -дать приказ, повеление - дати наказ, наказати, звеліти, загадати. -ать поклон - віддавати, віддати поклін кому, (ответно) відклонитися кому. -дать честь, хвалу кому - віддати шану, хвалу кому. -дать долг природе - віддати належне натурі. -дать последний долг кому - останню шану кому віддати. -вать салют - ясу воздавати. -дать кому пальму первенства - віддати (признати) першенство кому. -дать кому справедливость - признати кому справедливість, визнати за ким справедливість. -даю это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор - даю це вам на волю (на вашу волю). -дать на чей суд - дати на чий суд. Не -вать себе отчёта в чём-л. - не здавати собі справи в чому, не тямити чого. Не -даю себе отчёта, что со мною происходит - сам себе не розбираю, що зо мною робиться (діється). Ни в чём не -вать себе отчёта - нічого не приймати до свідомости. -вать в школу - віддавати, записувати до школи кого. -дать в ученье - (від)дати в науку кого. -ать под суд - ставити, поставити на суд, віддавати, віддати до суду кого. -дать город на разрушение (разграбление) - пустити місто на руїну (на пограбування). -ать кого-л. в жертву, в добычу кому, чему - (по)давати, (по)дати, (по)пускати, (по)пустити кого на поталу кому, чому. -ать на посмеяние, на смех - подавати, подати на глум, на сміх кому кого, що. -ать на попечение кому кого - припоручати, припоручити кому кого, що. -дать руку дочери - заручити дочку. -ать дочь замуж - видавати, видати, (від)давати, (від)дати дочку заміж за кого, дружити, одружити дочку з ким. -дать в солдаты, в лакеи - віддати (завдати) в москалі, в льокаї. -дать в услужение, в наймы - (від)дати в службу, в найми, завдати на послуги кого, на(й)няти кого куди. -дать кого под власть (под иго) кому - піддати кого під кого, піддати кого під ярмо кому, піддати кого під чию кормигу. -дать кого, что во власть кому - віддати, попустити кого, що кому. [Не попустимо рідного краю ляхам];

2) (о вкусе, запахе) відгонити, дхнути, душити, безл. відгонитися. Вода -даёт гнилью - вода відгонить (дхне, душить) гнилизною. Его образы -дают чем-то екзотическим - його образи відгонять (дхнуть) чимсь екзотичним;

3) відбивати, відбити. Это ружьё сильно -даёт - ця рушниця дуже відбиває. Пушка -даёт (назад) - гармата відбиває (сідає). -дай назад - оступись! поступись!

4) (отражать звук) віддавати, віддати, відгукувати, відгукнути. Эхо -вало слова - луна відбивала слова;

5) мор. (о снасти) - попускати, попустити. -ать паруса - розпустити, розвинути вітрила. -дать якорь - (за)кинути якір (кітвицю), стати на якір. -дать корму - відвернути корму. -дать причал - віддати кінці, спустити з линов. -дай причал! - віддай кінці! спускай з линов!

6) віддавати, віддати, відлиг(ну)ти; полегшати. На дворе -дало немного - надворі трохи віддало, відлигло. Стужа -даёт - мороз меншає. Больному -дало - хорому полегшало. Отданный - відданий и т. д.

* * *

несов.; сов. - отд`ать

1) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти ( давать) дава́ти, да́ти; ( отражать звуки) відбива́ти, відби́ти

2) (несов.: иметь какой-л. привкус, припахивать) відго́нити, віддава́ти; тхну́ти

3) (об огнестрельном оружии, о механизме) відбива́ти, відби́ти, віддава́ти, відда́ти

4) ( снасти) мор. віддава́ти, відда́ти; ( отпускать) попуска́ти, попусти́ти

5) (становиться слабее; отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти, віддава́ти, відда́ти; ( становиться легче) ле́гшати, поле́гшати

гороховий, горохвяний, горох'яний. Г-вая солома - горохвина (и горохвини мн.), горохвянка; соб. горохвиння (р. -ння, ср. р.). Г-ый камень (геол.) - гороховик. Чучело гороховое - опудало, одороб(а)ло (р. -ла, ср. р.), гороб'яче страшило, куряча вова. Шут гороховый - блазень, ум. блазник, штукар (р. -ря).

* * *

1) (состояние известного) звісність (-ности);

2) слава. [Повсюдну світову славу і гучний розголос дали Хейямові не його цінні математичні арабські писання (Крим.)]. Приобрести -ность - слави придбати (зажити), визначитися, в мову ввійти. [Зажила вона собі ще того щасливого часу слави доброї панночки (Г. Барв.). Антосьо все в мову входив між товариством і в городі (Свидн.)]. Он приобрёл большую -ность - він великої слави здобув (зажив, придбав) собі, (здобувся); він велику славу має. Это доставило ему большую -ность - це дало йому велику славу. Дело это получило громкую -ность - справа ця мала широкий розголос (набула широкого розголосу). Пользоваться -ностью - мати славу, тішитися славою. [Тішаться славою і неповні антологічні гарні переспіви фон-Боденштедта (Крим.)]. Пользующийся громкой (широкой) -ностью - голосний, широкославний, славнозвісний. [Я хочу бути великим чоловіком і славним, голосним на ввесь край (Франко). Котляревський з високих постаментів поспускав на долівку широкославних героїв (Куліш)]. Ставить, поставить в -ность кого о чём - доводити, довести до відома кому про що, повідомляти, повідомити кого про що, виявляти, виявити кому що. [Про це вже доведено до відома його батькові (М. Грінч.). Ферідун зараз виявив синам, що треба їм поїхати до царя Єменського (Крим.)]. Привести в -ность - з'ясувати, вияснити, визначити що, (подсчитать) підрахувати що. [Утрати від пожежі ще не з'ясовано (не вияснено) (М. Грінч.)]. Не все древне-русские рукописи приведены в -ность - не про всі староруські рукописи позбирано звістки. -ность (знание случившейся беды) всё же лучше мучительной неизвестности - і злая вість не така мука, як безвість; ліпше вже знати про лихо, ніж не знати та думками мучитися;

3) славнозвісність; см. Знаменитость.

* * *

1) відо́мість, -мості; (слава, популярность) сла́ва, популя́рність, -ності, славнозві́сність

2) (перен.: известный человек) відо́ма осо́ба (люди́на); ( знаменитость) знамени́тість, -тості

опудало, чуперадло, лантушище.

* * *

навалить

1) что, чего на что, куда - навалювати, навалити, навертати, навернути, накочувати, накотити, (о мног.) понавалювати, понавертати, понакочувати що и чого на що, куди; (набрасывать) накидати и накидувати, накидати, нагортати и нагортувати, нагорнути, (о мног.) понакидати, понагортати чого на що; срв. Приваливать 1. [Зима намети навертає (Мирн.). Було мене притопити й камінь навернути (Грінч. III). Он, понавертало цілі копи жовтої глини (Мирн.)]. -лить камень на что - навалити (навернути) камінь на що. -лить кучу соломы - навернути купу соломи. -лить сору - накидати (навернути, нагорнути) сміття. -вай больше земли - навертай (нагортай) більше землі. Снегу -лило в колено - снігу навалило (навернуло, накидало, навергало) в коліно;

2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) навалювати, навалити, накладати, накласти и (реже) наложити, накидати, накинути, навантажувати, навантажити, (о мног.) понавалювати, понакладати, понакидати, нонавантажувати що на кого, на що, (вульг.) наричити, накрякати що. [Хоч як було наватажиш віз снопами (Куліш). Було батько як наричать гарбу, що яка-хоч пара коней не потягне, хіба воли (Бердянщ.). Такий віз наричив, що ледве воли довезли (Сл. Гр.). Там-же й віз накрякав! ледве кобила проти гори вивезла (Харк.)]. -вать вюк на мула - навалювати (накладати, накидати) в'юк на мула. -лили на меня поручения - накинули на мене (мені) доручення. На меня -лили слишком много работы - на мене накинуто (навалено) занадто багато праці (роботи);

3) нахиляти, нахилити, (о мног.) понахиляти що на кого, на що. -вали шкап на себя - нахили шахву на себе. -вали столб больше вправо - нахили стовп(а) правіше;

4) (сходиться во множестве) насувати, насунути, плавом напливати, напливти, навалувати, настягатися. [Ті миші, що в степу багато, не тут наплодились; вони відкільсь навалували (Новомоск.)]. Народу пропасть -лило, народ -лил на площадь - людей (народу) насунуло сила, народ насунув на майдан;

5) (нанести течением) навалити, нагнати. Течением -лило барку на мост - берлину навалило (нагнало) точією на міст. Судно -лило на другое - судно навалило (нагнало, напли(в)ло) на инше;

6) (в карт. игре) навалювати, навалити. [Бий і навалюй (Сл. Ум.)];

7) охотн. - налягати, налягти. Гончие -лили на зверя - гончаки налягли на звіра. Наваленный -

1) навалений, навернений, накочений, накиданий, нагорнений, понавалюваний, понавертаний, понакочуваний, понакиданий и понакидуваний, понагортаний и понагортуваний. [Прийшов - аж там змій каменем навернений (Гудч.). Нагорнений смітник (Крим.)];

2) навалений, накладений и (реже) наложений, накиданий, навантажений, понавалюваний, понакладаний, понакиданий, понавантажуваний;

3) нахилений, понахиляний.

* * *

1) нава́лювати, -люю, -люєш, навали́ти, -валю́, -ва́лиш и мног. понава́лювати; ( набрасывать) накидати, наки́дати и мног. понакидати, навертати, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понаверта́ти; (чем-л. тяжёлым сверху) приверта́ти, привернути

2) (безл. перен.: скопляться, появляться во множестве) насува́ти, насу́нути, нава́лювати, навали́ти; (сов.: набиться) нати́снутися

1) нава́лювати, -люю, -люєш, наваля́ти; (сов.: накатать) накача́ти; (сов.: налепить) наліпи́ти, -ліплю́, -лі́пиш

2) (сов.: набросать, повалить) наваля́ти; наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш

3) (сов.: небрежно написать, нарисовать) наля́пати и мног. поналя́пувати, наба́зграти

1) (о снегопаде) нападати, напорошити. -жило - нападало (напорошило) снігу;

2) (снегом) нанести (понаносити) снігу, натоптати снігом, натупати снігу. -жили в сенях сапогами - нанесли (понаносили) в сіни снігу на чоботях.

* * *

нужник, відходок, виходок (-дка), паскудник (-ка), (звфем.) куток для пильної потреби, ретирада, клозет (-ту), (шутливо) для людей сідало, канцелярія, кабінет, притулок (-лку). [У нас на все село один нужник - коло школи (Брацл.). Живіт болить! де у вас притулок? (де у вас вийти?) (Звнн.)].

* * *

обдать обливати, облити и обілляти, зливати, злити. [Так гляне, неначе холодною водою зіллє]. -ть варом - о(б)парити, о(б)шпарити. Обдало морозом, холодом - мороз пройняв, морозом (холодом) пройняло, холодом звіяло, -дало жаром, огнём - в жар кинуло, огнем всипало (сипнуло).

* * *

несов.; сов. - обд`ать

1) (окатывать водой, кипятком) облива́ти, обли́ти и обілля́ти и пооблива́ти

2) (безл.: охватывать, пронизывать) пройма́ти, пройня́ти

овладеть кем, чем опановувати, опанувати кого, що, запановувати, запанувати над ким, посідати, посісти кого, що, обсідати, обсісти, налягати, налягти на кого, переймати, переняти кого, заполоняти, заполонити кого, що, заволодіти ким, чим. [Опанувала Зінька одна думка не давала йому спокою (Грінч.). Дітей посідало почуття жаху та цікавости]. -деть производством - опанувати виробництво. -вать, -деть собой - опановувати, опанувати себе, запановувати, запанувати над собою; перемагати, перемогти себе, перемогтися. -вать, -деть чьим вниманием - опановувати, опанувати чию увагу. -деть нитью разговора - опанувати розмову; запанувати в розмові. Горе, тоска овладела им - горе, туга посіла його. Овладело желание кем - обгорнуло бажання кого, взяла хіть кого, забажалося, забаглося кому. -вать, -деть крепостью, городом, позицией и т. п. - здобувати, здобути фортецю, місто, позицію і т. п. -вать, -деть землёй, имуществом чьим - посідати, посісти чиюсь землю, майно, добро, добра, заволодіти землею, майном.

* * *

несов.; сов. - овлад`еть

1) ( захватывать) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти; ( присваивать) посіда́ти, посі́сти; ( брать) здобува́ти, здобу́ти

2) (подчинять себе, придавать чему-л. нужное направление) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

3) (охватывать - о мыслях, чувствах) посіда́ти, посі́сти, охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; опано́вувати, опанува́ти, запано́вувати, запанува́ти; ( обнимать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, обніма́ти, обня́ти, пойма́ти, пойня́ти, поніма́ти, поня́ти; (несов.: обуревать) порива́ти

4) (прочно усваивать что-л.) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

окидать, окинуть о(б)кидати, о(б)кидати, о(б)кинути що чим. Срв. Обкидывать. -нуть глазом (глазами), взором взглядом - скинути оком (очима) на кого, на що, окинути оком (очима), обвести оком (очима) кого, що, перебігти очима по кому, по чому, глянути по чому. [Глянув по хаті]. Сколько глазом -нешь - скільки оком сягнеш (захопиш, збагнеш), (безлич.) скільки оком сягнути, скільки зору. И глазом не -нешь - і оком не зглядиш, (безлич.) і оком не скинути. Лицо -дало - висипало, виприщило на виду, поприщило вид. Окиданный и окинутый - обкиданий, обкинутий.

* * *

несов.; сов. - ок`инуть

I. сідало.

II. посісти, посідати.

* * *

1) постраждати, зазнати муки, горя, біди від кого, від чого. [Багато постраждала вона на віку, усякого лиха зазнала];

2) -дать от чего - потерпіти, ушкодженим бути. [Стара каплиця дуже потерпіла від часу (Корол.). Багато потерпіла від усяких лікарів (Єв. Мр.). Досить поглянути на країну, найменш ушкоджену війною, на Англію (Азб. Ком.)]. Здоровье его -дало - його здоров'я підупало; він підупав на здоров'я (и на здоров'ї). Постраивать - будувати (часом).

* * *

претворить перетворювати и -ряти, перетворити, переміняти, перемінити, (образно) перетоплювати и -топляти, перетопити що в що; срв. Превращать. [Все, що дало мені життя, в красу перетопляв я (Франко)]. -рять воду в вино - перетворювати (переміняти) воду в вино. Претворённый - перетворений, перемінений, перетоплений в що.

* * *

несов.; сов. - претвор`ить

1) ( во что - преобразовывать) перетво́рювати, перетвори́ти (в що, на що); ( превращать) оберта́ти, оберну́ти (на що, в що)

2) ( вводить) запрова́джувати, запрова́дити; ( осуществлять) зді́йснювати, здійсни́ти; (несов., сов., реализовать) реалізува́ти; ( воплощать) вті́лювати, вті́лити

1) прил. - проїздний, переїздний. [Перевулок був вузенький, тихий, майже не проїздний (Конис.)]. -езжая дорога - проїздна дорога, трахтовий (возовий) шлях. [Десь-то ми, видно, збились з проїздної дороги (Корол.)];

2) прил. и сущ. -езжий, -езжая - подорожній, -ня, проїжджий, проїжджа, проїжджачий, -ча, переїжджий, -їжджа. [Подорожні їдять у шинку (Грінч.). Подорожня пані (Куліш). Тут обідало все село, обідали прохожі, проїжджачі (Н.-Лев.). Переїжджий студент (Крим.)].

* * *

1) прил. проїзни́й, прої́жджий

2) (прил.: путешествующий) прої́жджий, переї́жджий, подоро́жній

3) в знач. сущ. прої́жджий, -ого, переї́жджий, подоро́жній, -нього, проїжджа́чий

и Пугалище

1) страховище, страшило, пострах, страх, страхопуд. [Ті очі бачать у таємничій пітьмі постраха дітей - Хо, страшного, бородатого діда (Коцюб.). Страхопудом про мене була нещирість людська (Кониськ.)];

2) (чучело для отпугивания птиц) опудало, опуд, лякало и лякайло, лякачка, страшок (-шка), дід солом'яний. [Наче опудало на городі (Звин.). Оце про горобців буде лякало (Кониськ.). Опуди для відгонення горобців із пшениці, проса та конопель (Франко). Хоч-би ти одяглась чепурніше, а то ходим наче лякачка (Борз.)]. Экое -ло! - ото опудало! Поставить на огороде -ло - опудало на городі поставити. Пугание - лякання, страхання, жахання, полохання.

* * *

1) ( чучело) опу́дало; чупера́дло; ( соломенное) соло́м'яник, соло́м'яний дід; диал. о́пуд

2) (перен.: о том, что пугает, внушает страх) страхо́вище, страхопу́д; поторо́ча