присваивать

см. Присвоивать.

* * *

несов.; сов. - присв`оить

1) ( завладевать) привла́снювати, привла́снити и привла́стити, присво́ювати, присво́їти; несов. диал. собі́чити

2) ( предоставлять) надава́ти, нада́ти, присво́ювати, присво́їти; ( давать) дава́ти, да́ти

захватить

1) (схватывать) захоплювати, захопити, захапувати, захапати, займати, зайняти, (переносно) обгортати, обгорнути, обіймати, обняти, понімати, поняти кого, що; см. Охватывать 2; (доставать) засягати, засяг(ну)ти, запосягати, запосягти. [Вітер захапує пару й односить її (Ком.). Сміливість обгорнула душу (Леонт.). Не вільний я. Кохання обняло (Грінч.). Заняв волів у спашу. Скільки оком засягнеш (Свидн.)]. Вода -тила и унесла - вода поняла й забрала, водою зайняло й занесло. Всех -тила радость - усіх поняла, обняла радість;

2) (присваивать) захоплювати, захопити, забирати, забрати, загарбувати, гарбати, загарбати, загортати, загорнути, поривати, пі[о]рвати, запоривати, запірвати, зажирати, зажерти, заїсти, до рук прибирати, прибрати що. [Захопив царську скарбівницю (Руданськ.). Що можеш, запоривай, а я не дам (Звиног.). Ховай, невісточко, в свою скриню, що запорвеш (Н.-Лев.). Загарбав мішок грошей (Федьк,). Місто Ямпіль загорнув Міняйло (Руданськ.) Жадоба несита: все-б зажер собі (Грінч.). Заїла мого карбованця. Прибрав до рук касу];

3) (забирать, уносить с собой) забирати, забрати, зохоплювати, захопити кого, що, (зап.) імати, імити (о мн. поімати, поімити), поняти, займати, зайняти;

4) (застигать) захоплювати, захопити, схопити, застукати, заскочити, злапати. [Уже зоря; розійдемось, щоб нас усіх не захопив тут день (Грінч.). Застукав, як сотника в горосі (Номис). Листа Виговського злапали і до царя послали (Куліш)]. -тить по горячим следам, на месте преступления кого - с[за]хопити, піймати, запопасти, злапати на гарячому вчинку кого, спостигти, (зап.) імити кого. [Його спостигли, як він утікав (Борзенщ.). Імив злодія в коморі (Стеф.)];

5) (схватывать) запопадати, запопасти, попасти, допадати(ся), доп'ясти, діпнути чого. [Кашлю діп'яла (Борзенщ.). Запопав у руки];

6) (останавливать дыхание, дух) перехоплювати, перехопити, спиняти, спинити, спирати, сперти, затамовувати, затамувати кому дух(а). [Семенові затамувало дух у грудях (Коцюб.). Марусі перехопило дух (Грінч.). У Лаговського сперло духа (Крим.). Аж духи сперло Луценкові (Тесл.)]. Дыхание -ло - дух перехопило, дух занявся кому. [Дух занявсь, а сама ні з місця (Квітка)]. От страха дух -ло - з переляку дух перехопило кому. Захваченный - захоплений, захапаний, зайнятий; загарбаний; застуканий; спинений, спертий, затамований. Захватывающий - а) прич. - хто захоплює, що захоплює, забирає и т. д.; б) прил. - захватний, забирущий. [З захватними деталями (Єфр.)]. -щий интерес - захватний, поривний інтерес.

* * *

1) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( насильственно присваивать) зага́рбувати, зага́рбати, га́рбати, зга́рбати; ( забирать) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш и мног. позабира́ти; ( брать с собой) бра́ти, узя́ти (візьму́, ві́зьмеш), прихо́плювати, прихопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш; ( доставать) засяга́ти, засягну́ти и засягти́, -сягну́, -ся́гнеш; ( увлекать за собой) підбира́ти, підібра́ти, -беру́, -бере́ш; ( заполучать) запопада́ти, запопа́сти, -паду́, -паде́ш

2) (сильно увлекать, возбуждать) захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; ( заставать) застава́ти, -стаю́, -стає́ш, заста́ти, -ста́ну, -ста́неш и мног. позастава́ти, захо́плювати, захопи́ти и мног. позахо́плювати; (сов.: успеть найти, застать) попа́сти; ( застигать) застига́ти, засти́гнути ( врасплох) засту́кати, сов. заско́чити

назваться

1) (носить имя) зватися, називатися, іменуватися, на(й)меновуватися, величатися, прозиватися; бути називаним, названим, іменованим, на(й)менованим, прозваним. [Третя частина цього роману зветься… (Крим.). Звався він Тиміш Іванович (М. Вовч.). В тім городі жила Дидона, а город звався Карфаген (Котл.). Та й не згадуй, що ти в мене сином називався (Рудан.). Я назареєм божим був названий (Л. Укр.). Козаками величалися (Куліш). Вночі приснилися йому ті карлючки, що прозиваються літерами (Коцюб.)]. Как он -тся - як він зветься? (как его имя?) як він зветься? як його звуть (кличуть)? як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? Как -тся этот цветок? - як зветься (реже називається) ця квітка? Это -тся мошенничеством - це зветься шахрайство(м). И это -тся дружба! - і це зветься приязнь (звуть приязню, вважають за приязнь)! Школа -на его именем - школу названо його ім'ям. Что -тся удружил - оце, зветься (или мовляли), допоміг; (насмешливее) оце, зветься, підвіз (доброму товаришеві) візочка; оце, зветься, вивів (любого) дядька на сухе. Что -тся в голом виде - як то кажуть (як то мовляють, фам. як той казав), гольцем-голий (голий-голісінький, грубее голяком голісінький);

2) (называть самого себя) називатися, назватися, іменуватися, найменуватися; (присваивать себе имя) прибирати, прибрати собі ім'я; (называть своё имя) називати, назвати своє ім'я (ймення). [Як оселився він у Вербівці, то й сам найменувався Вербівський Василь (М. Грінч.)]. Я -звался - я назвав себе (своє ім'я, своє ймення). -звался груздём, полезай в кузов - обібрався грибом, то вже нікуди, як у кошик (М. Вовч.)];

3) (быть приглашаемым) накликатися, напрошуватися, напрохуватися, бути накликуваним, накликаним, напрошуваним, напрошеним, напрохуваним, напроханим, (о мног.) бути понакликуваним, понапрош[х]уваним; (напрашиваться к кому) напрошуватися, напроситися, набиватися, набитися, нав'язуватися, нав'язатися до кого, на що. [Сам напросився на обід до мене (Богодух.). Вони самі набилися в гості до мене (Сл. Ум.)]. -ться на работу - набиватися, набитися на працю (працювати). Сам на беду -тся - сам на біду напрошується (грубо: преться).

* * *

1) назива́тися, назва́тися, -зву́ся, -зве́шся и -зову́ся, -зове́шся; (несов.: иметь какое-л. название, имя) зва́тися, ма́ти на́зву (ім'я)

2) (представляться, рекомендоваться) назива́тися, назва́тися, назива́ти себе, назвати себе

3) страд. несов. назива́тися, зва́тися; наріка́тися; назива́тися

1) (напрашиваться к кому-л.) напро́шуватися, напроси́тися; ( набиваться) набива́тися, наби́тися, -б'ю́ся, -б'є́шся и мног. понабива́тися

2) страд. несов. накликатися

освоить

1) (усвоить) засвоювати, засвоїти, засвійчити що. См. Усваивать;

2) (присваивать себе) при[за]своювати, при[за]своїти, привлащувати, правластити що. См. Присваивать;

3) см. Акклиматизировать. Освоенный - засвоєний, засвійчений, при[за]своєний; привлащений; акліматизований.

загресть

1) загрібати, загребти, загортати, загорнути, загромаджувати, загромадити, (о мног.) позагрібати, позагортати, погромадити, позагромаджувати що. [Вони мерців у землю загрібають (Л. Укр.). Загромадити сіно]. -бать жар - загортати жар. -бают жар (перен.) - гріють руки. Чужими руками жар -бать - чужими руками жар загрібати, чужими пирогами батька поминати (Приказка);

2) (захватывать чужое) гарбати, загарбати, позагарбувати. Загребённый - загребений, загорнений, загромаджений и т. д.

* * *

несов.; сов. - загрест`и

1) загріба́ти, загребти́ и мног. позагріба́ти; ( лопатой) загорта́ти, загорну́ти и мног. позагорта́ти; ( присваивать чужое) зага́рбувати и га́рбати, зага́рбати, сов. диал. зга́рбати, загра́бати

2) (сов.: начать грести) загребти́; ( веслом) поча́ти веслува́ти

заесть

1) заїдати, заїсти, загризати, загризти, поїдом їсти, заїсти кого, (о мног.) позаїдати, позагризати кого. -дать чей-л. век (не давать житья) - заїдати (заїсти) чий вік, занапащати (занапастити) чий вік (чию долю). Как ни тяни, а чужого веку не -ешь (послов.) - як не мудруй, а вмерти треба;

2) (закусывать) заїдати, заїсти що чим. -есть водку хлебом - заїсти горілку хлібом;

3) (чужое добро) заїдати, заїсти, зажирати, зажерти (чуже добро), (присваивать) привлащати, привластити що;

4) (застрявать) затинатися. Ножницы -дают - ножиці затинаються. Заеденный - заїд(ж)ений, загризений.

* * *

несов.; сов. - за`есть

зацапать

1) (захватывать) захоплювати, захопити, загарбувати, загарбати;

2) (марать хватая) замацувати, замацати, замацапурити, захапувати, захапати що.

* * *

несов.; сов. - зац`апать

1) ( ловить) лови́ти, злови́ти, сов. пійма́ти, спійма́ти; ( хватать) хапа́ти и схо́плювати, схопи́ти

2) ( присваивать) зага́рбувати, зага́рбати; заграба́стувати, заграба́стати

овладеть кем, чем опановувати, опанувати кого, що, запановувати, запанувати над ким, посідати, посісти кого, що, обсідати, обсісти, налягати, налягти на кого, переймати, переняти кого, заполоняти, заполонити кого, що, заволодіти ким, чим. [Опанувала Зінька одна думка не давала йому спокою (Грінч.). Дітей посідало почуття жаху та цікавости]. -деть производством - опанувати виробництво. -вать, -деть собой - опановувати, опанувати себе, запановувати, запанувати над собою; перемагати, перемогти себе, перемогтися. -вать, -деть чьим вниманием - опановувати, опанувати чию увагу. -деть нитью разговора - опанувати розмову; запанувати в розмові. Горе, тоска овладела им - горе, туга посіла його. Овладело желание кем - обгорнуло бажання кого, взяла хіть кого, забажалося, забаглося кому. -вать, -деть крепостью, городом, позицией и т. п. - здобувати, здобути фортецю, місто, позицію і т. п. -вать, -деть землёй, имуществом чьим - посідати, посісти чиюсь землю, майно, добро, добра, заволодіти землею, майном.

* * *

несов.; сов. - овлад`еть

1) ( захватывать) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти; ( присваивать) посіда́ти, посі́сти; ( брать) здобува́ти, здобу́ти

2) (подчинять себе, придавать чему-л. нужное направление) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

3) (охватывать - о мыслях, чувствах) посіда́ти, посі́сти, охо́плювати, охопи́ти, обхо́плювати, обхопи́ти; опано́вувати, опанува́ти, запано́вувати, запанува́ти; ( обнимать) огорта́ти, огорну́ти, обгорта́ти, обгорну́ти, обніма́ти, обня́ти, пойма́ти, пойня́ти, поніма́ти, поня́ти; (несов.: обуревать) порива́ти

4) (прочно усваивать что-л.) оволодіва́ти, оволоді́ти, опано́вувати, опанува́ти

прикарманить прибирати, прибрати до кешені, до рук що, (присваивать) привлащувати, привластити що (гроші). Прикарманенный - (о деньгах) прибраний до кешені, до рук, привлащений.

* * *

несов.; сов. - прикарм`анить

принять

1) что - приймати, прийняти, (зап.) приймити, (брать) брати, взяти, (получать) відбирати, відібрати, отримувати, отримати то. [Гроші на пошті приймають до другої години (М. Гр.). Подарунків не прийняв. Прийми мою мову немудру та щиру (Шевч.). Вони прийняли і зрозуміли, що я зійшов од тебе (Єванг.)]. Кто -нял почту? - хто прийняв, отримав пошту?;

2) кого - приймати, прийняти кого, (о мн.) поприймати; (приветствовать) вітати, привітати кого. [Нікого він до себе не приймав (Мирн.). Його на сім світі ніхто не прийма (Шевч.)]. Приймай мою вірную дружину за рідну дитину (Пісня). Журилися муж з жоною, що дітей не мали; далі взяли та й під старість сироту прийняли (Рудан.). Ой ти тихий Дунай, моїх діток поприймай (Пісня). Президент прийняв послів, делегатів. Добре, коли Господь прийняв: перестала жити, та й терпіти перестала (М. Вовч.). Його й земля не приймає. І ти вітаєш його в свойому домі? (Мова)]. -мать, -нять гостей (с угощением) - вітати, при[по]вітати, приймати, прийняти, гостити, при[по]гостити, шанувати, по[при]шанувати кого (гостей) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбувати, відбути кого (гостей). [Раз багаті хазяї цигана приймали і тут йому на біду щільник меду дали (Руд.). Чим-же він буде гостей гостити? (Грінч.)]. -нять как гостя - прийняти як гостя, пригостити кого. У меня нет времени -мать (угощать) этих гостей - мені ніколи з цими гостями гоститися. -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. - приймати, прийняти прохання, скаргу, заяву и т. п. -ть работу, заказы - приймати, брати роботу, замовлення. [В одній світлиці шили та приймали роботу (Кониськ.)]. -нять дела, товар, дрова - прийняти справи від кого, крам, дрова. [Привозили дрова і треба було приймати (Коцюб.)]. -ть лекарство (вообще) - заживати, зажити ліків; (пить) пити, випити; (глотать) ковтати, ковтнути ліки. -нять кого по делу - прийняти кого у справі. Доктор -ет от -трёх до шести - лікар приймає від третьої години до шостої. Он -нял меня холодно - він прийняв мене непривітно. -ть во внимание - брати (взяти) кого, що до уваги, на увагу, під розвагу, на думку, з[у]важати, з[у]важити на кого, на що; срв. Внимание. -ть в соображение, в расчёт - брати (взяти) до уваги (на увагу), до рахуби що, оглядатися и оглядуватися на кого, на що; срв. Соображение, Расчёт. -ть к сведению - брати (взяти) до відома, брати (взяти) на замітку що; срв. Сведение. -ть в хорошую, дурную сторону - за добре, за зле (лихе) брати, взяти що. -ть на свой счёт - а) (расходы) брати (взяти) на себе, брати (взяти) кошти на себе, брати (взяти) на свій кошт; б) (отнести к себе) брати (взяти) на свій карб, прикладати, прикласти до себе, приймати, прийняти на себе. [Моя байка ні бійка, ні лайка: нехай ніхто на себе не приймає (Боров.)]. -ть план, проект - ухвалювати, ухвалити план, проєкт (и проєкта). -нять закон, резолюцию - ухвалити закон, резолюцію. -ть известное решение, решение что сделать - ухвалювати, ухвалити певну постанову (см. Решение), ухвалювати, ухвалити, урадити, покласти що зробити. -ть намерение - брати, взяти намір; (намериваться) намірятися, наміритися (що зробити). -мать меры - уживати (ужити) заходів, робити заходи що-до кого, що-до чого, проти кого, проти чого. -мать соответствующие меры - уживати належних заходів. -ть меры предупреждения - уживати, ужити запобіжних заходів; (предупреждать) запобігати, запобігти чому. -ть чью-л сторону - ставати, стати на чий бік, тягти, потягти за кого, тягти, потягти за ким (и за кого), руч, руку тягти, потягти на ким и за кого. -мать под своё покровительство - брати (взяти) під свою опіку, під свою руку кого. -нять что (труд) на себя - взяти що (працю) на себе. [Увесь клопіт він узяв на себе (М. Грінч.)]. -ть на себя обязательство - взяти на себе зобов'язання. -нять вину на себя - взяти на себе провину, перейняти на себе вину (провину), на себе сказати. [Параска на себе сказала і батько не лаяв (Грінч.)]. -нять смерть, муки - прийняти смерть, муки за кого, за що. -ть к сердцу что - брати, взяти до серця що. -мать к сердцу чью участь (заботиться о ком) - журитися ким. -ть участие в чём-л. - брати, взяти участь у чому. [Вся вона (природа) бере участь у подіях і переживаннях людських (Єфр.)]. - ть в шутку - брати, взяти що за жарт. -ть в серьёз - брати, взяти що за правду. -нять как должное - прийняти як належне. -ть на службу - приймати, прийняти кого на службу (посаду). -нять место (должность), команду - об(ій)няти посаду, уряд, команду, стати на посаду, заступити посаду. -нять в школу, на курсы - прийняти до школи, на курси, записати до школи, на курси кого. -нять в союз, в партию - прийняти до спілки, до партії и у спілку, у партію кого. -нять кого в своё общество - прийняти кого до свого гурту (товариства). -нять кого в товарищество (в компанию) - прийняти кого у товариство (у спілку), до товариства (до спілки). -нять предложение - прийняти, (одобрить) ухвалити пропозицію. - мите уверение в чём - прийміть у[за]певнення, будьте певні що-до… -нять на квартиру кого - у сусіди пустити кого, прийняти в комірне кого. -ть у родильницы - брати, взяти дитину у кого, бабувати, бабити в кого. [Баба Оксана у мене усіх дітей брала (Черніг.). Бабувала у його жінки (Рудч.)]. -нять крещение, причастие - хрест (святий) прийняти (на себе), хре[и]ститися, запричаститися. -нять веру, православие - уступити у віру, у православну віру. -нять учение, закон (последовать им) - понимати, поняти науку, закон від кого. [А люди приходили молитися до його, вони од його поняли закон (Кримськ.)]. Душа не -мает (противно) - душа не приймає чого, з душі верне. [Їв-би очима, так душа не приймає (Чуб.)];

3) (брать во внимание) что - зважати, зважити, уважати, уважити на що. [Зважаючи на те, що національний нелад у Австрії спиняє усякий політичний поступ… (Грінч.). Ти знатимеш, яка у мене думка, уваживши, що тут мене спіткало (Куліш)]. Добрые советы -май - на добрі поради зважай, добрі поради приймай;

4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) - набирати, набрати, прибирати, прибрати чого (певних форм, вигляду, значення і т. п.). [Криза певних і виразних форм ще не прибрала (Н. Рада). Він раптом набирає гоноровитого вигляду (Крим.). Він не сподівався, що розмова набере такого характеру (Крим.). Дим розвіється, і речі знов приберуть справжніх натуральних форм (Єфр.)]. -нять серьёзный вид (о человеке) - споважніти. Дело, разговор -мает, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот - справа, розмова повертає, повернула на инше, на добре, на лихе. -ть направление, течение - набирати напрямку, течії;

5) -ть кого, что, за кого, за что - вважати, вважити кого, що за кого, за що, брати, взяти кого, що за кого, за що, приймати, прийняти що за що. [Мене часто вважають за мого брата. Вигадку вважив за правду (Яворн.). Кум був у жупані, так він і взяв його за пана (Кониськ.). Я хтів вивідати в баби, за кого вона нас бере (Кониськ.). За зневагу старий боярин візьме, як не вийдеш (Л. Укр.). Захарові слова він узяв за посміх із себе (Кримськ.). І стільки розуму в себе в голівці мала, що за живу тарань солоної не брала (Куліш). Як не прийме біг гріхи за жарт, то буде шелесту багато (Ном.)]. -нять за иностранца - взяти кого за чужоземця. -ть за правило - брати, взяти за правило; срв. Поставлять правилом. -мать за основание - брати як основу (як підвалину), класти основою. [Провідною думкою своїх нарисів кладу принцип громадського слугування письменства народові (Єфр.)];

6) (убирать) приймати, прийняти, при[за]бирати, при[за]брати, (многое) поприймати, попри[поза]бирати що; срв. Убирать, Взять. [Прийми звідси стілець (и стільця). Хліб лежить, - от я зараз поприймаю (Грінч. I). Забери книгу з столу]. -мать что с дороги - приймати що з дороги. Принимаемый - прийманий. Принятый и принятой - прийнятий; привітаний; пригощений; (о лекарстве) зажитий; узятий (до уваги, на себе); ухвалений (закон, проєкт), ужитий; з[у]важений; уважений за кого, за що; прийнятий, при[за]браний звідки. -няты решительные меры - ужито рішучих заходів проти кого, проти чого.

* * *

несов.; сов. - прин`ять

1) прийма́ти, прийня́ти и диал. приня́ти и прийми́ти

2) ( брать) бра́ти, взя́ти

3) ( встречать) зустріча́ти, зустрі́ти и зустрі́нути

4) (закон, проект) ухва́лювати, ухвали́ти, прийма́ти, прийня́ти

5) (что - получать форму, название) набира́ти, набра́ти (чого), прибира́ти, прибра́ти; ( приобретать) набува́ти, набу́ти (чого)

6) (присваивать себе, брать на себя) перейма́ти на се́бе, перейня́ти на се́бе, прийма́ти на се́бе, прийня́ти на се́бе

7) ( считать) вважа́ти (несов.), прийма́ти, прийня́ти; ( признавать) визнава́ти, ви́знати; ( воспринимать) сприйма́ти, сприйня́ти; ( предполагать) припуска́ти, припусти́ти

8) (убирать, уносить) забира́ти, забра́ти

9) ( впитывать) вбира́ти, увібра́ти; \принимать

см. Присво[а]ивать.

* * *

см. присваивать

см. присваивать

произвести и произвесть

1) (творить, рождать) родити, зродити и породити, плодити, сплодити; (о земле) зрощати, зростити що; (создавать) творити, створити, витворяти, витворити що; (делать, совершать) робити, зробити, чинити, зчиняти, зчинити, учиняти, учинити, справляти, справити що; (служить причиной чего) спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чого. [Я-ж бо не своєю волею родивсь на світ, мене зродила природа (Крим.). Земля все була як камінь, хліба не родила (Рудан.). Де мерзлий ґрунт нічого не зроща (Грінч.). Нічого, опріч протесту та опозиції, система репресій не витворила (Єфр.)]. -сти на свет - зродити на світ, сплодити. [Та я-ж тебе зродила на світ. Я тебе годую (Крим.). Не той тато, що сплодив, а той, що вигодував (Номис). Та бодай тая річка риби не сплодила (Чуб. V)]. -сти из себя - вродити з себе, видати з себе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. Страна эта -водит золото - країна ця родить (видачі) золото. Эта земля -водит много овса - ця земля родить (видає, зрощає) багато вівса. Ничтожные причины -водят часто большие перевороты - незначні причини спричиняються часто до великих переворотів (спричиняють часто великі перевороти). Это -ведёт хорошее действие - це справить (зробить) добрий вплив, це добре подіє. -дить, -сти впечатление на кого - справляти, справити, робити, зробити, чинити, вчинити враже[і]ння на кого, вразити кого. [Доклад Лаговського справив велике вражіння на з'їзді (Крим.). Той сон таке на мене зробив вражіння, що й не знаю (Кониськ.). Вражіння, яке вони чинили, нагадало мені Шіллерову баладу (Грінч.)]. -сти неприятное впечатление на кого - справити, зробити, вчинити прикре враження на кого, прикро вразити кого. Это событие -вело на него сильное впечатление - ця подія справила (зробила, вчинила) на його велике враження, дуже його вразила. -дить эффект, фурор - робити, чинити ефект, фурор. [Темні очі, натхнуті коханням, робили великий ефект (Неч.-Лев.). Його проповідь чинила фурор (Крим.)]. -сти чудо - справити, зробити чудо. [І указ сей чудо справив (Франко)]. -дить шум, беспорядок сумятицу - чинити, зчиняти, робити шум (галас, ґвалт), чинити, робити нелад, колот, бунт. [Він чинить у громаді всякий нелад (Грінч.). Погляди Д. Куліша зчинили превеликий колот і в московській, і в українській пресі (Грінч.)]. -дить, -сти опустошение - чинити, зчинити и учинити спустошення в чому, пустошити, спустошити що. -дить сон, испарину - спричиняти сон, випар. -дить давление - робити тиснення, натискати на що. -дить опыты - робити досліди;

2) (изготовлять, выделывать) виробляти, робити, виробити що, продукувати, спродукувати и випродукувати що. [Робітник виробляє ті прегарні матерії, з яких другий пошиє одежу (Єфр.). Хто робить багатство, той і повинен з його користуватись (Єфр.). Робітникові повинно-б достатися все те, що він власною працею виробить (Єфр.)];

3) (дело) переводити, перевести, робити, зробити; (исполнять) відбувати, відбути що. [Мусила стародавня Русь байдаками плавати і торги свої, і войни водою відбувати (Куліш). Атмосфера, в якій доводиться одбувати свою роботу комісії (Н.-Рада)]. -дить следствие, дознание - переводити, провадити, робити слідство, дізнання. -дить допрос - чинити, переводити допит. -дить суд - чинити, відправляти суд. -дить ревизию - переводити (робити) ревізію, відбувати ревізію. [Сьогодні в волості одбувають ревізію (Звин.)]. -дить работу, уплату - переводити, справляти, робити роботу, виплату. -дить раздел - переводити (робити) поділ. -дить торговлю - вести, провадити торг. -дить учёт - робити облік чому. Воен. -сти смотр - перевести, зробити, учинити огляд;

4) что из чего, от чего - виводити, вивести що з чого, від чого. Он -дит свой род от знаменитых предков - він виводить свій рід під славних предків. Это слово -дят от греческого корня - це слово виводять від грецького кореня;

5) кого во что - промувати, попромувати кого в що. -дить, -сти в следующий чин - промувати, попромувати кого в вищий чин, ранг. Произведённый -

1) зроджений, сплоджений, зрощений; створений, витворений; зроблений, зчинений, учинений, справлений, спричинений;

2) вироблений, спродукований;

3) переведений, зроблений, відбутий;

4) виведений з чого;

5) попромований в що. -ться -

1) родитися, бути зродженим, плодитися, бути сплодженим, зрощатися, бути зрощеним; творитися, бути створеним, витворятися, бути витвореним, чинитися, зчинятися, бути зчиненим, учиненим, справлятися, бути справленим, спричинятися, бути спричиненим;

2) вироблятися, бути виробленим, продукуватися, бути спродукованим;

3) переводитися, бути переведеним, робитися, бути зробленим, відбуватися, бути відбутим. [Вибори до 3-ої й 4-ої дум всюди в Росії, а найбільше на Україні, переводились силами духовенства (Н. Рада), Робота дружніше одбувається, коли йде плавним, рівним ходом (Єфр.)]. Продажа -дится - продаж провадиться, торг ведеться;

4) виводитися, бути виведеним з чого и від чого;

5) промуватися, бути попромованим.

* * *

1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) учиня́ти, учини́ти; (проводить, выполнять) прова́дити (несов.), прово́дити, провести́

2) (вырабатывать, изготовлять) виробля́ти и виро́блювати, ви́робити и повиробля́ти и повиро́блювати, несов. продукува́ти

3) (вызывать, порождать) виклика́ти, ви́кликати, роби́ти, зроби́ти; ( впечатление) справля́ти, спра́вити; (причинять, становиться источником чего-л.) спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти

4) (давать жизнь, рождать) роди́ти и поро́джувати, породи́ти

5) ( создавать) ство́рювати, створи́ти, утво́рювати, утвори́ти

6) (кого в кого-что, кем - присваивать звание, чин) підви́щувати, підви́щити, підви́шувати, підви́сити (кого в кого-що), надава́ти, нада́ти (кому що)

7) (несов.: устанавливать происхождение кого-чего-л.) виво́дити

1) зрива́ти, зірва́ти (зірву́, зірве́ш и зі́рвеш) и мног. позрива́ти; (о цветах, плодах) рва́ти несов., ( небольшое количество) урива́ти, увірва́ти и урва́ти, вирива́ти, ви́рвати; ( сдирать) здира́ти, зідра́ти (здеру́, здере́ш) и зде́рти и мног. поздира́ти

2) (добиваться чего против чьего-л. желания) зрива́ти, зірва́ти; ( хищнически присваивать) здира́ти, зде́рти

3) (гнев, зло) зганя́ти, зігна́ти (зжену́, зжене́ш)

несов.; сов. - усв`оить

1) засво́ювати, засво́їти; ( осваивать) опано́вувати, опанува́ти

2) ( присваивать) привла́снювати, привла́снити, присво́ювати, присво́їти

3) (помогать воспринять, прививать) прище́плювати и реже прищепля́ти, прищепи́ти

несов.; сов. - ц`апнуть

1) (хватать когтями, царапать) дря́пати, дряпну́ти и дряпону́ти

2) ( хватать) хапа́ти, хапну́ти и хапону́ти; ла́пати, лапну́ти

3) (присваивать, прикарманивать) цу́пити, поцу́пити, ха́пати, хапну́ти и хапону́ти, несов. га́рбати; ( заграбастывать) зага́рбувати, зага́рбати

4) ( ударять) ударя́ти, уда́рити, сов. вульг. моло́снути; (несов.: бить) би́ти