дава

занять у кого

I. 1) позичати, позичити, зазичати, зазичити у кого чого, що, зазичатися, зазичитися у кого чим, брати, узяти в позику в кого чого, (образно) зарятуватися, зарадитися в кого чим. [Школа й на папір частенько не має шага і в хазяйки зазичається (Свидн.). Се я у чоловіка зарятувався та й оплатив податі (Сл. Гр.)]. -ть место - забирати, забрати місце, (о лице) займати, зайняти місце. -мать место (должность) - мати (обіймати) посаду. -ть очередь - займати (застоювати), зайняти (застояти) чергу. -мать высокое положение - бути на великій посаді, мати (обіймати) велику посаду, мати великий уряд. Занятый мыслями о чём - заглиблений (поринулий) у думки про що, замислений про що, перейнятий (обійнятий) думками про що.

2) см. Заимствовать. Занятый - позичений, зажичений. [Їж, кумо, хліб, хоч позичений (Номис)]. Занятое (долг) - позичене, позичка, позика, винувате, винне. [Вертай позику! Що винне - віддати повинно (Номис.). Це мене за винувате цінують (описывают)].

II. Занимать, занять -

1) (должность, пост) обіймати, обняти, обсідати, обсісти посаду, уряд, (иметь) посідати, держати посаду, уряд. -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) - займати, зайняти що, опосідати, опосісти що (дім, кімнату). [Він зайняв місце серед найвидатніших людей того часу. Дворище займало десятин десять поля (Мирн.). Зайняли постать і почали копати рів (Коц.). Світлицю мені дано, та я ще її не опосів (Крим.)]. -нять под поселение (колонизировать) - осісти що. -ть под жильё (заселять) - замешкувати, замешкати. [Ніхто не замешка опустілого обійстя (Свидн.)]. -ть много места - брати, сов. взяти, засягти, займати, за(й)няти багато місця. [За-для нашої кімнати ця канапа дуже велика - багато місця забере. Перелічування праць його заняло-б дуже багато місця (Єфр.)]. -ть место, положив что-либо - закладати, закласти місце. -ть место, сидя на нём - засідати, засісти, заповісти, (лёжа) залягати, залягти місце. [Засідайте швидше місця, а то потім стояти доведеться, як усі поприходять (Київ). Не залягай місця повз край - там я ляжу. Велика худібонька все подвір'я заляже.(Чуб.)]. -майте, -мите свои места - сідайте, сядьте на свої місця, засідайте, засядьте свої місця. -ть место чего (заменить) - заступати, заступити що.[ Мрію братерського єднання в боротьбі з спільним ворогом заступила запекла взаємна ворожнеча (Стебн.)]. -ть позицию - постать, позицію брати, узяти; (о войске) займати, зайняти позицію, стояти, стати на позиції. [Постать ворожу до святкування взяла найвища влада (Р. Край)]. -нять церковный приход - стати на парафію. -мать очередь - застоювати чергу. -ть землю правом первого занятия - займати, зайняти займанщину;

2) -ть несколько дней, лет - брати, узяти (забрати) кілька день, років. [Відбування того свята візьме не один день (О. Пчілка). Ця робота забрала в мене два місяці (Крим.)];

3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. - запорожнювати и запорожняти, запорожнити посуд, мішок, помешкання и т. д. (посуду ещё) запосудити, (о мн.) позапорожнювати и -жняти що. [Усі мішки позапорожнювано,- нема куди висипати (Харківщ.). Діжку запосудила капустою (Черкащ.)];

4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. - займати, зайняти, здобувати, здобути, осягати, осягти, поняти, (овладеть) опановувати, опанувати місто, фортецю, шпиль. [Військо осягло фортецю. Поки-б ви тут судили його, а тим часом вороги все місто поняли-б (Грінч.)];

5) -мать скот - займати (переймати) товар;

6) -ть кого - цікавити, зацікавлювати, зацікавити кого, притягати, притягти чию увагу; см. Интересовать. [Це питання здавна зацікавлювало розуми людські]. Этот вопрос -мает всю Европу, все умы - ця справа цікавить усю Европу, усіх. -ть кого чем - бавити, забавляти, забавити кого чим. [Іди, Степане, бав тим часом гості (Л. Укр.). Дівчину забавляє нянька, показуючи, як сорока варила дітям кашу (Коцюб.)];

7) -ть дух - дух перехоплювати, перехопити; срвн. Захватывать. От быстрой езды дух -мает - від швидкої їзди дух перехоплює. Не -мать стать чего - подостатком чого. Занимаемый - (о должности) держаний, обійманий. Занятый, прич. - (о должности) обнятий, (о крепости) здобутий, (о месте) зайнятий, (о комнате) замешканий, зайнятий.

* * *

1) ( брать взаймы) позича́ти, пози́чити; диал. зазича́ти, зази́чити

2) ( давать взаймы) диал. позича́ти, пози́чити; диал. зазича́ти, зази́чити

1) займа́ти, зайня́ти, -йму́, -ймеш и мног. позайма́ти; (должность, место) посіда́ти, посі́сти, -ся́ду, -ся́деш; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти, -хоплю́, -хо́пиш и мног. позахо́плювати; ( отнимать время) забира́ти, забра́ти, -беру́, -бере́ш

2) (чем - поручать, давать какое-л. дело) дава́ти (даю́, дає́ш), да́ти (дам, даси́) (що), займа́ти, зайня́ти (чим)

3) (увлекать, интересовать) ціка́вити, заціка́вити, займа́ти, зайня́ти; ( кого чем) заціка́влювати, заціка́вити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти; ( заполнять) запо́внювати, запо́внити; ( заполонять) заполоня́ти и заполо́нювати, заполони́ти

4) ( не давать скучать) займа́ти, зайня́ти; ( развлекать) розважа́ти, розва́жити и мног. порозважа́ти; ( забавлять) забавля́ти, заба́вити

с кем здоровкатися, вітатися до кого и з кем, на добридень давати кому; (вітати кого), на день-добрий давати кому; чоломкатися з ким; (рукопожатием) рукатися, ручкатися (снимая шапку) шапкуватися.

* * *

издаться видаватися, бути видаваним, сов. виданим. Журнал -ется на украинском языке - журнал видається українською мовою. Газета -валась на партийные средства - газету видавано було коштом партійним.

* * *

-ся, измочалить, -ся

1) что (верёвку и т. п.) - розпрядо[и]вляти, -ся, розпрядо[и]вити, -ся, розвіхтювати, -ся, розвіхтити, -ся, (о дереве) розмачулити, -ся. -ть нервы - викручувати, викрутити (нерви), розсотувати, розсотати (нерви), розсмикувати, розсмикати (нерви);

2) -ть кого - см. Измучивать, -чить. Измочаленный -

1) (о верёвке) розпрядо[и]влений, розвіхтяний; (о дереве) розмачулений, на мачулу побитий; (о нервах) викручений, розсотаний, розсмиканий;

2) (о ком) висилений, знесилений; см. Измученный (под Измучить).

* * *

несов.; сов. - измоч`алить

1) розмачу́лювати, розмачу́лити, розмоча́лювати, розмоча́лити, розсо́тувати, розсота́ти, розсми́кувати, розсми́кати

2) (перен.: утомлять, мучить) виму́чувати, ви́мучити; см. изматывать

3) (перен.: трепать, бить) би́ти (б'ю, б'єш), поби́ти; чухра́ти, відчухра́ти, дава́ти (даю́, дає́ш) чо́су, да́ти (дам, даси́) чо́су

кому и к кому позов (р. позову и пофзву) на кого. Гражданский иск - цивільний позов. Встречный иск - супротивний, стрічний, зустрічний позов. Пред'являть, пред'явить (вчинить) иск кому - закладати, закласти, заложити позов на кого, розпочинати, розпочати позов із ким, позивати, запізвати кого, позиватися з ким (судиться). Передача -ка - передавання, передача позву. Соединение -ков - з'єднання, сполучення позвів (Правн. Сл.). Добиться чего-н. -ком - випозивати щось. [Позивай його, може випозиваєш хоч третю частину (Звин.)]. Получить по -ку - дістати від позву. Отказать в -ке - відмовити на позов. Приостановление -ка - припинення позву.

* * *

1) (стараться найти) шукати кого, що и чого, за ким, за чим, пошукувати, глядіти кого, чого, за ким, за чим, (гал.) глядати кого, чого, що. [Озирається по людях, мов шукаючи кого очима (Грінч.). Погоня була вже в лісі, шукала за ними (Франко). Коли я вам не згожу, то глядіть собі кращої наймички (Коцюб.). Буду я собі мужа глядати (Гол.)]. Ищи! (собаке) - шукай (шпуй, шкуй)! -кать себе беды - напитувати (собі) лиха. -кать блох, вшей у кого (в голове) - ськати бліх, вошей у кого, ськати кому (голову), глядіти в голові кому. -скать у себя в голове - ськатися (в голові). От добра добра не ищут - з доброго добра за иншим не шукають. -кать должности (места) - шукати посади, (пров.) шукати помістя. Ищу комнату для холостого - шукаю (пошукую) кімнати для нежонатого. -скать повсюду - шукати скрізь, по всіх усюдах. -скать правды - доходити (шукати) правди. -скать спасения (в бегстве) - шукати поратунку (втікаючи). -скать счастья - шукати (питати) долі (щастя- долі). -скать предлога (повода) для ссоры - шукати приводу до сварки; шукати приключки (зачіпки) до сварки. Что вы ищете? - чого ви шукаєте? -скать убить - шукати вбити. [Ирод Христа вбити шукає (Колядка)]. Ищет меня убить (мне повредить) - шукає смерти моєї (мені шкоди). Ищет случая мне повредить - шукає нагоди мені шкоду вчинити (нашкодити). Ищут прислугу за всё - треба служниці до всього, (гал.) пошукується служниці за все, до всього;

2) (что на ком) правити що в кого, з кого, доправлятися чого в кого, з кого. [Ніхто не прийде править проценту (Рудч.). А зробив яку шкоду робітник - судом із його доправляйся та свого права доходь, а сам карати не смій (Єфр.)]. Взял, а потом ищи с него - взяв, а тоді прав з нього, справуйся з ним. На нищем не ищут - що з голого взяти. -кать с кого за обиду - правитися на кого за образу (за шкоду). -кать по суду - правити судом. -кать судом - позивати кого. [Позиватися я не охоча, а коли треба, то позиватиму (Кон.)]. -кать в суде - позиватися за що з ким, доправлятися судом, справуватися за що з ким. -кать судебным порядком с кого - правити через суд з кого; доходити чого; (стар.) од кого правно доходити. -кать судебного удовлетворения - права прохати;

3) (в ком) запобігати в кого чого. [(Уряд) запобігав їх (козацької) помочи на Шведа (Куліш)]. В нём все ищут - перед ним всяке запобігає. -кать милости - запобігати ласки чиєї и у кого. -кать поддержки - запобігати допомоги. Искомый - шуканий, пошукуваний. [Шукали все людину в людині і часто близько до шуканого ідеалу підходили (Ніков.)]. -мый результат - шуканий вислід. -мое (мат.) - шукане (-ного).

* * *

1) шука́ти, гляді́ти; ( шарить) ша́рити, диал. пошу́кувати

2) (стараться получить, добиваться) домага́тися, шука́ти

3) (с кого-чего, на ком-чём - предъявлять иск) юр. позива́ти (кого-що), позива́тися (з ким-чим), пра́вити (з кого-чого), справля́ти (з кого-чого), подава́ти (дава́ти) по́зов (на кого), учиня́ти по́зов (проти кого)

4) (стремиться, стараться) силкува́тися, -ку́юся, -ку́єшся, стара́тися

5) (в ком, у кого - заискивать, угождать) запобіга́ти (перед ким); ( подольщаться) підле́щуватися, -щуюся, -щуєшся (до кого)

вигублювання и вигубляння, винищування, знищування, нищення, (отравой) витруювання, (изведение) зводження, ви[пере]водження, вибавляння, вибава, тлуміння кого, чого, (с лица земли) заглада кого, (потребление) споживання; оконч. вигублення, згублення, винищення, знищення, (отравой) витруїння, зведення, вибавлення кого, чого; (потребление) спожиття. -ние неприятеля - вигублювання, ви[з]нищування, (оконч.) вигублення, ви[з]нищення ворога. -ние документов, юрид. - знищення документів. Давать, дать кого на -ние (съедение) зверям - давати, дати кого на поталу звірям, (соб.) звіру. [У чистому полі поховайте, звіру-птиці на поталу не давайте (Дума)].

* * *

нрч. мертвотно, мертвенно, мертво. -но бледный - мертво-блідий (блідавий) мертвотно (мертвенно)-блідий. [Мертво-блідава голова в домовині (Крим.). Мертвотно-бліді риси були супокійні (Короленко)].

* * *

навести и навесть

1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;

2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];

3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];

4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);

5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;

6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];

7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -

1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;

2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;

3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.

* * *

несов.; сов. - навест`и

натаскать и натащить

1) что - натягати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, наволікати, наволокти, (о мног.) понатягати и понатягувати, понапинати, понаволікати що; срв. Натягивать. [Натягни на себе укривало (Київщ.)];

2) (во множестве) натягувати, натягати (сов.), натаскувати, натаскати, натирювати, натирити кого, чого, натарабанити, натарганити, (наносить) наносити, нанести и наносити, (наволакивать) наволікати, наволокти и наволочити чого, (о мног.) понатягувати, понатаскувати, понатирювати, понаносити, понаволікати; (вытаскивая отовсюду, сов.) навитягати чого. [Нащо ти сюди мішків такого багато натягав? (Сл. Гр.). Повну холодну натирили людей (Квітка). Звідусіль понаносили харчів на ярмарок (Київщ.). Нащо то ти всякого ломаччя сюди понаволікав? (Харківщ.). Написати програму, навитягавши й насмикавши до неї звідусюди (Рада)];

3) (накрадывать) натягувати, тягати, натягати, накрадати, накрасти, (о мног.) понатягувати, понакрадати чого; срв. Натибрить;

4) -кать кого - а) (на руках, на плечах) натаскати, попотаскати кого. -кать кого по судам - натягати кого по судах; б) (задать потасовку) (зав)дати прочуханки (прочухана) кому, (с тасканьем за волосы) натягати за чуба кого, нагріти чуба, дати чубійки (чубрія) кому;

5) -вать, -кать кого - а) (собаку, охотн.) муштрувати, вимуштрувати, намуштрувати (собаку), призвичаювати, призвичаїти, принатурювати, принатурити (собаку) до чого. [Свого собаку він сам вимуштрував (Звин.)]; б) (ученика) намуштровувати, намуштрувати, натовкмачувати, натовкмачити, натоптувати, натоптати, наламувати, наламати и наломлювати, наломити кого до чого. [Маєте за два місяці намуштрувати (наламати) мені сина до іспиту (Київ). Натовкмачте його добре, щоб не зрізався на іспиті (Київ)]. Натасканный -

1) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, наволочений, понатяг(ув)аний, понапинаний, понаволіканий;

2) натяганий, натасканий, натирений, натарабанений, натарганений, нанесений наволочений, понатягуваний, понатаскуваний, понатирюваний, понаношений, понаволіканий) навитяганий;

3) натяганий, накрадений, понатягуваний, понакраданий;

4) натасканий, попотасканий; натяганий;

5) муштрований, вимуштруваний, намуштрований, призвичаєний, принатурений; намуштрований, натовкмачений натоптаний, наламаний и наломлений. [Тра це щенятко вимуштрувати, - буде муштрований (Звин.)]. -ться -

1) натягатися, натяг(ну)тися, понатягатися и понатягуватися; бути натяг(ув)аним, натягнутим и натягненим, понатяг(ув)аним и т. п.; натягуватися, натягатися (сов.), понатягуватися; бути натягуваним, натяганим, понатягуваним и т. п.; муштруватися, намушровуватися, бути муштрованим, намуштровуваним, вимуштруваним, намуштрованим и т. п.;

2) (сходиться во множестве) стягатися, настягатися, сходитися, насходитися, находити, найти, понаходити куди;

3) (вдоволь, сов.) - а) (таская) натягатися, натаскатися, попотягати, попотаскати (досхочу), (о мног.) понатягуватися, понатаскуватися и т. п.; б) (таская друг друга) натягатися, попотягатися. [Натягалися за чуба (Сл. Гр.)]; в) (слоняясь) натягатися, наволочитися, натинятися, навештатися, наблукатися, попотягатися (досхочу) и т. п. Срв. Таскать, -ся.

* * *

1) (притаскивать, нанашивать) нано́сити, -ношу, -носиш, нанести́ и наноси́ти, -ношу, -носиш и мног. понанясити; натя́гувати, -гую, -гуєш, натяга́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати, настяга́ти сов., ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати

2) (вытаскивать, извлекать из чего-л.) натя́гувати, натяга́ти и мног. понатяга́ти

3) ( наворовывать) накрада́ти, накра́сти, -краду, -крадеш и мног. понакрада́ти; ната́скувати, натаска́ти и мног. поната́скувати, сов. натягяти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

4) ( кого - наказывать) дава́ти (даю́, дає́ш) прочуха́нки (прочуха́на), да́ти (дам, даси́) прочуха́нки (прочуха́на) (кому); ( дёргая за уши) скубти́ (-бу, -бе́ш) за ву́ха, наску́бти за ву́ха, скуба́ти (ску́бати) за ву́ха, наскуба́ти за ву́ха (кого), скубти́ (скубати) ву́ха, наскубти́ ву́ха, м'яти (мну, мнеш) ву́ха, нам'я́ти вуха (кому); ( дёргая за волосы) тяга́ти за чу́ба, натя́гати за чу́ба (кого)

1) охотн. муштрува́ти, намуштрува́ти, ната́скувати, натаска́ти

2) перен. ната́скувати, натаска́ти

1) см. натаскивать I

2) ( натягивать) натяга́ти и натя́гувати, -гую, -гуєш, натягти́, -тягну, -тягнеш и натягну́ти и мног. понатяга́ти и понатя́гувати

нахлобучить насувати и насовувати, насунути, (о шапке ещё, диал.) нахлучувати, нахлучити, наплюскувати, наплюснути, (о мног.) понасувати и понасовувати що на що. [Насунув шапку на самі очі (Сл. Ум.). На чуб нахлучив каплаух (Біл.-Нос.). Наплюснув шапку на голову (Квітка)]. -ть горшки на плетень - настромлювати, настромити, (о мног.) понастромлювати горщики на пліт. -чить брови - насунути (насупити) брови, насупитися. Нахлобученный - насунутий и насунений, нахлучений, наплюснутий, понасовуваний; настромлений, понастромлюваний; насуплений. [Низько на очі насунутий капелюх (Васильч.)]. -ться - насуватися и насовуватися, бути насовуваним, насунутим и насуненим, понасовуваним и т. п.

* * *

несов.; сов. - нахлоб`учить

1) насува́ти и насо́вувати, -со́вую, -со́вуєш, насу́нути и мног. понасува́ти и понасовувати

2) (давать нахлобучку кому-л.) дава́ти (даю́, дає́ш) прочуха́на (прочуха́нки, на́гінки, на́труски), да́ти (дам, даси́) прочуха́на (прочуха́нки, на́гінки, на́труски)

нашвырнуть

I. нашпурювати, нашпурнути, нашвиргувати, нашвирг(о)нути, накидати, накинути, (о мног.) понашпурювати, понашвиргувати, понакидати що на кого, на що; срв.

II. Накидывать. Нашвырнутый - нашпурнутий, нашвиргнутий, накинутий и накинений, понашнурюваний, понашвиргуваний, понакиданий. -ться - нашпурюватися, нашпурнутися, понашпурюватися; бути нашпурюваним, нанашпурнутим, понашпурюваним и т. п.

II. Нашвыривать, нашвырять - нашпурлювати, нашпурляти, нашвиргувати, нашвиргати, навергувати, навергати, накидати, накидати, (о мног. или во мн. местах) понашпурлювати, понашвиргувати, понавергувати, понакидати и понакидувати чого; срв.

I. Накидывать. Нашвырянный - нашпурляний, нашвирганий, наверганий, накиданий, понапшурлюваний, понашвиргуваний, понавергуваний, понакид(ув)аний. -ться -

1) (стр. з.) нашпурлюватися, бути нашпурлюваним, нашпурляним, понашпурлюваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) нашпурлятися, нашвиргатися, навергатися, накидатися, попошпурляти (досхочу) и т. п.; (о мног.) понашпурлюватися и т. п.; срв. Швырять.

* * *

несов.; сов. - нашвыр`ять

1) ( набрасывать) накида́ти, наки́дати и мног. понакида́ти; сов. нашпурля́ти, нажбурля́ти

2) ( бить) вульг. дава́ти (даю́, дає́ш) по ши́ї, надава́ти и да́ти (дам, даси́) по ши́ї; см. костылять 1), накостылять

нащёлкать

1) (орехов, семячек) налускувати, налускати, налузувати, налузати, (о мног.) поналускувати, поналузувати (горіхів, насіння);

2) -кать - (кнутом, языком) наляскати, наляскотіти, налящати, (зубами) накла(н)цати, нацокати, (пальцами) наклокати, накла(н)цати; (о пении соловья) натьохкати, налящати; (надавать щелчков) надавати щигликів (лусканів, клаців). Нащёлканный -

1) налусканий, налузаний, поналускуваний, поналузуваний;

2) налясканий; накла(н)цаний, нацоканий; наклоканий, накла(н)цаний; натьохканий, налящаний. -ться -

1) налускуватися, налускатися, поналускуватися; бути налускуваним, налусканим, поналускуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) налускатися, пополускати (досхочу), (о мног.) поналускуватися и т. п., срв. Щёлкать.

* * *

несов.; сов. - нащелк`ать

1) (орехов, семечек) налу́зувати, -зую, -зуєш налу́зати и мног. поналу́зувати, налу́скувати, налу́скати и мног. поналу́скувати

2) (давать кому-л. щелчки) дава́ти (даю́, дає́ш) щи́глів (щи́гликів), надава́ти щи́глів (щи́гликів)

3) (сов. побить) наби́ти, -б'ю́, -б'є́ш

4) (несов.: щёлкать кнутом, пальцами) ля́скати

5) (несов.: о птицах) лящати ( о соловье) тьо́хкати

см. Ну 1.

* * *

обделить кого обминати, обминути кого обділяючи, кривдити, покривдити кого обділяючи, недоділяти, недоділити. Обделённый - покривджений, обминутий при наділянні.

* * *

несов.; сов. - обдел`ить

1) (недодавать, лишать кого-л. чего-л. при разделе, раздаче) обділя́ти, обділи́ти, позбавля́ти, позба́вити, не дава́ти, не да́ти

2) см. оделять

несов.; сов. - обмиш`улиться

образовать

1) (устраивать, учреждать) витворювати, витворити, утворювати, утворити, формувати, зформувати, складати, скласти. [Він витворив був оригінальний лад (Єфр.). Сусіди встигали скласти міцні політичні організації (Єфр.). Три лінії утворюють трикутник]. -вать в совокупности, вместе что-л. - складатися разом на що. [Експлуатація, шахрайство й злочинства складаються разом на скажений шум життя (Єфр.)]. -вать собою что-л. - витворювати, утворювати з себе що, формуватися, складатися в що, становити собою що. [Ця наука показує, якими бувають і якими повинні бути твори, що складаються в письменство (Єфр.). Сей горб становить собою підмурівок (Л. Укр.)];

2) освічувати, освітити кого, давати, дати науку кому. Образованный -

1) витворений, утворений, зформований, складений. Вновь -ный - новоутворений;

2) освічений.

* * *

1) утво́рювати, утвори́ти, несов. твори́ти; ( создавать) ство́рювати, створи́ти; ( формировать) формува́ти, сформува́ти; (развивать, вырабатывать) виформо́вувати, ви́формувати; ( составлять) склада́ти, скла́сти

2) (представлять собой, составлять какое-л. целое) станови́ти, (несов.), склада́ти, скла́сти

озаглавить давати, дати назву (заголовок), називати, назвати, затитуловувати, затитулувати. Озаглавленный - названий, затитулований. Книга -влена - книжці дано заголовок, назву.

* * *

несов.; сов. - озагл`авить

осажать, осадить

1) (что чем) - см. Обсаживать, -ся, Обсадить, -ся;

2) -вать, -дить (вниз) что - осаджувати, осадити, присаджувати, присадити. См. Опускать, -ся, Понижать, -ся;

3) (пятить, подавать назад) збивати, збити, осаджувати, осадити, подавати, подати (назад). -ся - подаватися, (сов.) податися (назад). -ди лошадей, лошадь - збий, подай (назад) коні, коня. -ди воз, коляску - подай (назад) воза, колясу (бричку). -ди! куда прёшь? - подай назад! куди прешся?;

4) (хим.) -вать, -ся, -дить, -ся - см. Осаждать 2, - ся 2;

5) (кого) присаджувати, присадити, посадити кого, спиняти, спинити, оханути, (опис.) носа втирати, носа втерти кому, пихи збивати, збити кому, за полу смикнути и сіпнути кого. [Не дослухавши моїх слів, зразу присадила мене (Васильч.)];

6) (поселять) осаджувати, осадити що, кого де, що ким; -ся - осаджуватися, осадитися. [Осадились на Чортомлику]. Осаженный -

1) обсаджений;

2) осаджений, присаджений;

3) збитий, осаджений, поданий (назад);

4) осаджений;

5) при[о]саджений, спинений;

6) осаджений.

* * *

несов.; сов. - осад`ить

1) ( останавливать) оса́джувати, осади́ти; ( подавать назад) збива́ти, зби́ти, подава́ти наза́д, пода́ти наза́д

2) (перен.: одёргивать) оса́джувати, осади́ти, приса́джувати, присади́ти; ( давать отпор) дава́ти ві́дсіч, да́ти ві́дсіч

3) мет. оса́джувати, осади́ти