груш

отлежаться

1) відлежуватися, відлежатися. -ваться прсле болезни - від[ви]лежуватися після х(в)ороби. Лентяй -вается от дела - ледар (-ря) (ледащо) відлежується від роботи;

2) (о недошлых плодах) улежуватися, улежатися; см. Вылёживаться 2. Отлежалый -

1) (отёрплый) від[об]лежаний, пере[на]лежаний (напр., нога, рука);

2) (о плодах) влежаний (-ні груші, яблука).

* * *

несов.; сов. - отлеж`аться

1) відле́жуватися, відле́жатися; ( вылёживаться) виле́жуватися, ви́лежатися

2) ( о недозрелых плодах) уле́жуватися, улежа́тися, виле́жуватися, ви́лежатися

перебрать

1) перебирати, перебрати, (о мног.) поперебирати що. [Перебирати груші, ягоди, книжки. Мовчки струни на бандурі я перебираю (Куліш)]. -рать листы в книге - перегортати листки в книзі, перегортати (гортати) книгу. -рать пальцами, ножками - перебирати пучками (пальцями), ніжками. -рать на себе перья (о птицах) - шолопати на собі пір'я, пустритися, поштритися. [Гуска там поштрилася, милася, пір'я понапускала]. Я вас всех -ру - я до всіх вас доберуся, я вам усім дам. -рать избу, дежку - пересипати (пересипати) хату, кадовба, перекидати (перекидати) хату. -рать кого по косточкам - переминати, перетирати кого на зубах, пересуджувати кого, обсуджувати кого з голови до ніг;

2) (прихотничать, привередничать) перебирати ким, чим и що, вередувати, ганьбувати, перебендювати ким, чим. [Наш паниченько-переберниченько коники перебирає. Хочеш їсти - бери що є та й їж, а не вередуй (Грінч.)]; (лишнее) перебирати перебрати чого. [Перебере грошей у хазяїна, більш як зробив візьме (Грінч.)];

4) (набрать исподволь) сов. перебрати, поперебирати, набрати, понабирати. Много -брал он у нас (у всех) денег - багато перебрав (набрав) він у нас грошей, багато поперебирав (понабирав) він у всіх грошей. Перебранный - перебраний; пересипаний, перекиданий.

* * *

несов.; сов. - перебр`ать

1) перебира́ти, перебра́ти; (о многом: сортируя) поперебира́ти; полигр. пересклада́ти, перескла́сти

2) ( с целью ремонта) перебира́ти, перебра́ти; (полы, печь) переклада́ти, перекла́сти; (постройку, печь) пересипа́ти, переси́пати, перекида́ти, переки́дати и поперекида́ти

перевеситься

1) переважуватися, бути переваженим;

2) перевішуватися, бути перевішеним (на инше місце);

2) (наклониться) перехилятися, перехилитися, переважуватися, переважитися, перевисати(ся), перевиснути(ся) через що, (о мног.) поперехилятися, попереважуватися, поперевисати(ся). [Сиди спокійно в човні, не перехиляйся. Намисто перевислось назад. Наші груші до сусід поперевисали];

4) взаим. - переважуватися, гойдатися навпереваги.

* * *

1) перехиля́тися, перехили́тися и поперехиля́тися и поперехи́люватися; ( перевисать) перевиса́ти, переви́снути и поперевиса́ти

2) страд., несов. перева́жуватися, -жується; переві́шуватися

1) перева́жуватися

2) розві́шуватися

перти (пру, преш). [Череда, лоби схиливши, пре в хліви (Крим.). Узяв повнісінький мішок груш та й пре. Не може стримати реготу, що так і пре з його. Задихавшись, мов з його перло дух (Г. Арт.)]. -реть (-ся) на рожон - на рожен пертися, лізти.

* * *

1) пе́рти

2) ( лезть напролом) пе́рти, пе́ртися, сурга́нитися

3) ( красть) цу́пити; ( подпирать) підпира́ти, упира́тися

1) (результат, произведение, последствие) плід (р. плоду), виплід (-оду), витвір (- вору), вицвіт, овоч[щ]. [Сторичний плід давали всі труди (Франко). Це вже виплід, витвір твоєї фантазії. У душі тій родить віру, - вицвіт віри тої - Бог (Франко)];

2) плід (-оду), овощ, (косточковый) бубка, бубочка. [Чий корінь, того й плід. Цього року великий урожай на овощ]. Садовые -ды - садовина. Огородные -ды - городина. -од, оставленный на семена - насінник. Первый -од - первоплід (-оду), новинка. Осыпавшиеся -оды - падалиця, падалишні (груші, яблука), (стрясенные) струс, струсанина. Принести -оды - (ви)дати плоди. Густо покрыться -дами - зарясніти плодами. Делать обильным -дами - рясити плодами. Обильный -дами - рясний. [Рясна яблуня]. -од, незреющий до морозов - зазимкуватий. Запрещённый -од сладок - кортить, як не можна.

* * *

1) плід, род. п. плода́ и пло́ду; ( о фрукте) о́воч, -у

2) перен. плід, род. п. плода́; (последствие, результат) на́слідок, -дку; ( достижение) здобу́ток, -тку; ( порождение) ви́плід, -плоду

3) биол. плід, род. п. плода́

покрыться покриватися, критися, покритися, окриватися, окритися, накриватися, накритися, укриватися, укритися; (окутываться) (о)повиватися, (о)повитися, обгортатися, обгорнутися; (по поверхности) братися, взятися чим; (слегка пылью, снегом) припадати, припасти, запорошуватися, запорошитися (пилом, снігом). Лоб -ся потом - на чолі виступив піт; чоло потом укрило. Небо -лось тучами - небо захмарилося; небо хмарами вкрилося. Небо сплошь -лось тучами - небо геть захмарилося; небо геть хмарами вкрилося; все небо хмарами замостило. -ся цветами - заквітнути, зацвісти, окинутися цвітом. [І вишеньки, і черешеньки, і груші, і яблуні окинуться пахучим біленьким цвітом (Греб.)]. -ться плесенью - братися, узятися цвіллю. -ться струпьями - узятися струпом.

* * *

несов.; сов. - покр`ыться

1) ( накрываться) укрива́тися, укри́тися и повкрива́тися, накрива́тися, накри́тися и понакрива́тися, покрива́тися, покри́тися; ( накрывать платком голову) запина́тися, запну́тися и позапина́тися, напина́тися, напну́тися и понапина́тися

2) ( оказываться покрытым - о поверхности) покрива́тися, покри́тися, укрива́тися, укри́тися и повкрива́тися; (пылью, снегом) припада́ти, припа́сти и поприпада́ти; (туманом, мраком) оповива́тися, опови́тися, повива́тися, пови́тися; ( затапливаться водой) пойма́тися, пойня́тися, поніма́тися, поня́тися; ( застилаться) застила́тися, засла́тися, застеля́тися, застели́тися

3) ( возмещаться) покрива́тися, покри́тися

4) ( заглушаться) покрива́тися, покри́тися, несов. заглуша́тися и заглу́шуватися

5) страд. (несов.) покрива́тися; накрива́тися; укрива́тися; застила́тися, застеля́тися; пошива́тися; ушива́тися; укрива́тися, покрива́тися; оповива́тися, повива́тися; заглуша́тися, заглу́шуватися, покрива́тися; покрива́тися; спла́чуватися; покрива́тися

прельстить кого чем или собою вабити, зваблювати и звабляти, звабити, повабити, надити, знаджувати, знадити кого чим, собою, манити, приманювати, приманити, прилещати, прилестити, (привлекать) приваблювати, привабити, принаджувати, принадити кого чим, (соблазнять) спокушати, спокусити, зводити, звести кого чим; (о мн.) позваблювати, повабити, познаджувати, поприваблювати; позводити и т. д.; см. Привлекать, Обольщать. [О чарівнице-природо! нащо ти мене вабиш своїм чаром? (Мирн.). Се ще більше його зваблювало, що воно заборонене (Грінч.). Звабила очами, то тяжко відбити бичами. Ви звабили мене ласкавими словами (Сам.)]. Меня -ет что-нибудь (перспектива чего-н.) - мене вабить що-небудь, мені манеться чого-небудь. [Невже таки вам сварки зо мною манеться?]. -щать обманчивыми обещаниями - вабити (манити) кого облудними надіями, (опис.) кози в золоті показувати кому. -щать невероятными обещаниями - золоті гори обіцяти кому, обіцяти на осиці кислиці, а на вербі груші. Прельщённый - зваблений, приваблений, знаджений чим.

* * *

несов.; сов. - прельст`ить

1) ( привлекать) прива́блювати, прива́бити, прина́джувати, прина́дити, несов. ва́бити, на́дити; ( очаровывать) чарува́ти и зачаро́вувати, зачарува́ти, очаро́вувати, очарува́ти, захо́плювати, захопи́ти; ( пленять) причаро́вувати, причарува́ти

2) ( соблазнять) спокуша́ти, спокуси́ти; ( обольщать) зна́джувати, зна́дити, зва́блювати, зва́бити; ( подманивать) підма́нювати, підмани́ти и підману́ти

привить

1) (присучивать) присукувати, присукати, приплітати, приплести що, до чого. [Нитку до нитки треба присукувати, щоб вузлика не було (Богодух.)];

2) (дерево, оспу и перен.) щепити, прищі[е]плювати и прищіпляти, прищіпати, прищепити, нащепити, вщі[е]плювати, вщепити, защі[е]плювати, защепити, (только о деревьях) скіпити, (о мн.) поприщі[е]плювати (поприщіпляти), пона[пов]щі[е]плювати що, що кому. [Тоді як щепи ми щепили (Шевч.). Прищепив яблуню (Куліш). А сад хороший у нас був, сам нащепив (Г. Барв.). Він і яблук і груш понащіплював (Богод. п.). Віспу щеплять (прищі[е]плюють, вщі[е ]плюють) усім. Прищіпляти дітям огиду до всяких злочинств (Крим.). Як прищепити освіту, культуру великому народові (Єфр.)]. -вать, -вить наново (только о деревьях) перещі[е ]плювати, перещепити. Вторично -вать оспу - удруге щепити віспу. -вать глазком - очкувати. -вать под кору - кожухувати. -вить ошибочный взгляд - прищепити помилковий погляд. Привитый -

1) присуканий, приплетений;

2) прищеплений, на[за]щеплений, вщеплений.

* * *

несов.; сов. - прив`ить

1) сад., мед. прище́плювати и щепи́ти и прищепля́ти, прищепи́ти, поприще́плювати, пощепи́ти

2) перен. прище́плювати, прищепи́ти и поприще́плювати

3) ( прикреплять витьём) прису́кувати, присука́ти, припліта́ти, приплести́, привива́ти, приви́ти

присмотреть

1) кого, что - наглядати, нагле[я]діти и наглянути, назирати, назирити кого, що; назнати, навідати кого, що, набачити що. [І плиту вже навідав у нову хату (Борз.). А він набачив на полиці груші та тільки туди й дивиться (Звин.)]. -реть девушку - нагле[я]діти (наглянути, назнати) дівчину. -реть лошадку под масть своей - назирити, набачити коненя до пари своєму. [Назирив він коненя на ярмарку (Рудч.)]; срв. Высматривать 3, Приглядывать 2;

2) за кем, за чем - глядіти, доглядати, догле[я]діти, доглянути кого, чого, приглядати, пригле[я]діти, приглянути за ким, за чим и кого, що, наглядати, наглянути за ким, за чим и над ким, над чим, кого, що и чого, дозирати кого, чого (що) и за ким, за чим, назирати кого, що, над ким, над чим, давати позір на що, пильнувати, допильнувати, припильнувати, пантрувати, допантрувати кого, чого, мати обачення на кого. [Жінка кудись пішла і приручила йому глядіти дитини (Грінч.). І я цілу ніч не спала та його доглядала, та й не доглянула (Рудч.). Вона і зробить усе і догледить усього (М. Вовч.). Приглядати за дітьми (Васильч.). Наглядати, як сіно складатимуть (Г. Барв.). Вона за всім дозирає (Мова). Не будеш діток моїх дозирати (Метл.). Над містом назирати (Крим.). Наказував, аби давала позір на чоботи, бо десь пес може затягнути (Стеф.). Дітей пантрує (Мирн.). Май-же, сестро, обачення на діти мої (Пісня)]. -вать за детьми - глядіти, доглядати, дозирати, пантрувати дітей, наглядати дітей и за дітьми, приглядати за дітьми. -вай, -три за ребёнком - гляди, доглядай, дозирай дитини и дитину, наглядай дитину и за дитиною, приглядай за дитиною, доглянь дитину и дитини, приглянь за дитиною. -вать за скотом - глядіти, доглядати, дозирати худоби, наглядати за худобою; срв. Ухаживать. -вать за умирающим - доглядати, доглянути душі, смерти. Присмотренный - нагляджений, назирений, назнаний, навіданий, набачений.

* * *

несов.; сов. - присмотр`еть

1) (за кем-чем) догляда́ти, догля́нути и догляді́ти (кого-що, чого, за ким-чим), нагляда́ти, нагля́нути (за ким-чим, кого-що), назира́ти, назирну́ти (кого-що, за ким-чим, над ким-чим), несов. гляді́ти (кого-що, чого); пригляда́ти, пригля́нути и пригля́діти и пригле́діти (за ким-чим, кого-що); несов. диал. дозира́ти (кого-чого); (несов.: наблюдать) пильнува́ти (кого-що, чого); ( следить) сте́жити, посте́жити (за ким-чим)

2) (высматривать, подыскивать) нагляда́ти, нагля́нути и нагля́діти и нагле́діти; диал. назира́ти, нази́рити

пристать

1) приставати, пристати, липнути, прилипати, прилипнути, братися, взятися до чого, чіплятися, учепитися до чого и чого, наліплюватися, наліпитися на що, (во множ.) поприставати, поприлипати, почіплятися, поналіплюватися. [Багатий брат вимазав усередині кружку медом, щоб пристало те, що міритимуть (Грінч.). Болото береться до коліс (Хотин. п.). Як приложиш до тіла, так і візьметься (Радомиш. п.). Смола прилипла до рук (Ум.). По плечах було нахвоськає так, що аж сорочка до тіла прилипне (Кониськ.). Підеш на базар, наліпиться болото на чоботи, - хоч ножем зчищай (Звин.)]. -стал ко мне, как банный лист - пристав (прилип) до мене як шевська смола до чобота, узявсь до мене смолою, узявся (причепився) як реп'ях, реп'яхом узявся, причепою причепився, сльотою узявся (прив'яз);

2) (присоединиться) приставати, пристати, прилучатися, прилучитися, (примкнуть) привернути, причалитися до кого, до чого, (во множ.) поприставати, поприлучатися до кого, до чого. [Ні до кого не пристає і до себе не приймає (Стор.). Хтось стиха завів пісню, до нього пристав ще один голос (Коцюб.). Сила людей привернулась до українства (Рідн. Край)];

3) (привязаться, неотступно следовать) приставати, пристати, ув'язуватися, ув'язатися, ув'язнути, уплутуватися, уплутатися до кого и за ким, присотатися, присікатися, прикасатися, присахатися до кого, учепитися до кого и за ким, причепитися до кого, нав'язуватися, нав'язатися на кого; срв. Привязаться 2. [Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене (Метл.). Я пішла до них, а внучок уплутався за мною й собі (Новомоск. п.). Де не взялась собака в біса - чи з-під воріт, чи із-за ліси - присікалася, аж вищить (Гліб.). Раз прийшлось йому йти уночі вулицею, а відьма нав'язалась на його собакою (Драг.)];

4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в'язнути, прив'язнути до кого, нав'язнути, в'язатися до кого, настирюватися и настирятися, (осою) лізти в вічі кому, (привязаться) чіплятися, причепитися до кого, учепитися до кого и кого, начепитися на кого, сікатися (н. вр. сікаюся, -каєшся…), присікуватися, присікатися до кого, сикатися (сичуся; -чешся…), скіпатися, прискіпатися до кого, наскіпуватися, наскіпатися на кого, присіпатися, присукатися до кого, накасатися на кого, навратитися на кого, ушняпитися до кого; срв. Привязываться 3. [Чого до мене в'язнеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона прив'язла до мене? (Васильч.). Чого нав'яз? (Коцюб.). Вередує та настиряється, як морочлива та настирлива дитина (Н.-Лев.). Найперше до Масі вчепилась: то ти, каже, вкрала (Свидн.). Мовчи! чого ти вчепилась душі моєї (Коцюб.). Та ну-бо годі! Чого ти причепився до його? (Грінч.). Чого ви, - каже, - начепились на мене (Тесл.). Вона як буде сікатися до тебе, то ти возьми груші і розсип (Рудч.). Присікався, як оса (Номис). Так і сичуться до нас, як чмара та (Г. Барв.). Скіпається до лісовика: нащо ти мою корову загнав? (Новомоск. п.). Чого це ти на парубка наскіпався? (Мирн.). Чого це він до мене присіпався? (Осн. 1862). Накасається на вас, як чорт на грішну душу (Козелец.). Навративсь, як собака (Манж.). Чого ти до мене вшняпився? (Липовеч.)]. Не -вай ко мне! - не в'язни, не лізь, не чіпляйся до мене! не клопочи (не мороч) мені голови! -вать, -тать к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… - напосідати(ся), напосісти(ся) на кого, налягати, налягти, наполягати, наполягти на кого, щоб…, узятися до кого, намагати на кого, намагатися, намогтися, щоб… [Вона знає, що аби напосіла на батька, то чого хоче - того й доможеться (Мова). Люди напосідаються на мене: скликай громаду (Кониськ.). Що ти, причепо, налягаєш на мене? (Гр.). Чого се вони на мене намагають? (Кониськ.). Тепер уже наполягла, щоб купив їй оте бринькало (Мова). Раз пропала на степу в чумаків сокира; до їдного всі взялись: «Ти та й ти, псявіра» (Рудан.). Діти дуже намагались, щоб і їх узяти на храм (Грінч.)]. -стать к кому с ножём к горлу - з короткими гужами до кого приступити;

5) (о болезни) приставати, пристати, прилипнути до кого, чіплятися и чіпатися, учепитися (диал. чепитися) кого, причепитися до кого, начепитися на кого, прикидатися, прикинутися, підкинутися, підсахнутися. [Щоби не чіпалися вроки чи дитини, чи худобини (Етн. Зб. V). Вже на кого начепиться ця погань, не скоро одчепиться (Звин.)];

6) (к берегу) приставати, пристати, причалювати(ся), причалити(ся), привертати, привернути (до берега), (во множ.) поприставати, попричалювати(ся), попривертати (до берега); срв. Причаливать. Пароход -стаёт по пути в трёх местах - пароплав пристає дорогою в трьох місцях;

7) (останавливаться) ставати, стати де, у кого, причалювати, причалити до кого. [Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути (Свидн.)];

8) -стать кому, безл. (быть приличну кому) - пристати, личити, випадати, подобати кому (що робити). [Насамперед, як пристало порядному подорожному, подавсь він до коршми (Коцюб.)]. Не -стало - не пристало, не личить, не випадає, не подоба(є) (чого робити); см. Подобает, Приличествовать. [Сидіть дома на покої не пристало козакові (Боров.). Якось то не випадає вихваляти своїх (Л. Укр.)];

9) -стать кому и к кому (быть к лицу) - личити, пасувати кому и до кого, бути до лиця кому. К нему усы не -стали - йому вуса не до лиця, йому вуса не личать. -стало, как к корове седло - пристало, як свині наритники;

10) (выбиться, из сил) приставати, пристати, (о многих) поприставати. [Ой став коник приставати (Метл.). Моєму миленькому волики пристали (Чуб. V)].

* * *

несов.; сов. - прист`ать

1) (к кому-чему) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти (до кого-чого); ( прилипать) прилипа́ти, прили́пнути и прили́пти и поприлипа́ти (до кого-чого); ( о липких и красящих веществах) бра́тися, узя́тися (чого); ( о болезнях) чіпля́тися, вчепи́тися и причепи́тися (до кого)

2) (назойливо преследовать, обращаться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( цепляться) чіпля́тися, причепи́тися; несов. чіпа́тися; ( придираться) присі́куватися и сі́катися, присі́катися

3) ( присоединяться) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( прибиваться) прибива́тися, приби́тися и поприбива́тися

4) (на время где-л.) пристава́ти, приста́ти, става́ти, ста́ти

5) ( о судах) пристава́ти, приста́ти и попристава́ти; ( причаливать) прича́лювати, прича́лити и поприча́лювати

6) (несов.: быть к лицу) бу́ти до лиця́

7) (несов.: оказаться подходящим, соответствующим) ли́чити

8) ( уставать), диал. пристава́ти, приста́ти и попристава́ти

обычно во мн. Пустяки дурниця, (ничто) марниця, (мелочь) дрібниця, абищиця, мала річ, (зап.) фрашки (-шок), (пустое) пусте (-того), байка; (ум.) дурничка, дрібничка; срв. Вздор, Мелочь. [Але нащо-ж вимагати, щоб я згинув за дурницю? (Сам.). А що Зінька взято до тюрми, то то дурниця: подержать та й випустять (Грінч.). Перед ним стає гріхом дрібниця кожна (Сам.). Ображаєтесь усякою дрібничкою (Мова). Марниця, братіку! (Франко). Для твого слуху сі слова - марниця (Л. Укр.). Хоча люди дещо про дівера і верзуть, та то пусте (Кониськ.). Але що там, усе байка, коби лиш гроші (Франко). Посаг, скарби все то фрашки (Гол.). Це така абищиця, що не варт і казати (Сл. Ум.)]. Говорить -ки (вздор) - дурниці правити, плести, провадити, говорити пусте, провадити не знать-що, (болтать) базікати, теревенити; см. Вздор, Пустословить. [Покинь плести дурниці: тут час не жде (Грінч.)]. Наговорил -ков - наплів дурниць, (небылиц, врак) наказав на вербі груш, наказав три мішки гречаної вовни. Не верь: всё это -ки - не вір: усе це дурниця, усе це пусте. Заниматься -ками - бавитись дурницею, -ницяки, пустим. Обращать внимание на - ки - звертати увагу на дурницю (дурниці). Спорить о -ках - сперечатися, змагатися за дурницю, за пусте. Поссориться из-за -ков - посваритися за дурницю, за що-будь; за масляні вишкварки не помиритись (Номис). Началось с -ков - почалось з пустого, з дурниці зайшло. Всякий -стяк - кожна дурниця (дрібниця), леда-що (р. леда-чого). -ки (о вещах: мелочь) - дрібниця (в знач. соб.), дрібниці, (ничто) фрашки (зап.). [I дзеркала - нема й тії дрібниці (пустяка) (Грінч.)]. -ки (самая малость) - трішки, трішечки, крапелька, дрібка, марниця. [Марницю заробив (Л. Укр.). Дрібку того часу маю (Франко)]. -ки (нетрудно) - пусте діло (М. Лев.), (зап.) фрашки, (диал.) шаль. [Якби не пісок, то-б шаль довезти дуба (Леб. п.)]. -стяк-дело - пуста справа, пусте діло, (зап.) фрашки. -ки (пустое)! - пусте! (ничего) дарма! Это, брат, не -ки - це, братіку, не пусте, не дурниця, (не шутки) не переливки; це тобі, брат(е), не жарти.

* * *

1) ( мелочь) дрібни́ця; ( ничтожный факт) дурни́ця

2) ( не представляющая ценности вещь) дрібни́чка

3)

червонобокий. [Червонобокі груші (Звин.)].

надклювок, наддзьобок (-бка), надклювина, (о надкл. воробьями ягодах ещё) горобечина (соб.), (глубоко выдолбл.) длубайка. [Останні ягоди, - сама, горобечина (Брацл.). Через тих ворон нема груш, самі длубайки (Звин.)].

I. см. Назирать.

II. Назревать, назреть -

1) (о плодах, хлебах) настигати, настигти, достигати, достигти, наспівати, наспі(ну)ти, до[по]співати, до[по]спі(ну)ти. [Оце вже ягоди настигають (Рудч.). Настигли груші, яблука (Н.-Лев.). Полуниці вже наспіли (Харківщ.). Не збирай малину, нехай трохи більше наспіне (Звин.). Жито поспіває - незабаром і жати (Сл. Ум.)];

2) (о нарыве) набирати, набрати, виспівати, виспіти, вистигати, вистигти. [Чиряк вистигає (Сл. Ум.)];

3) (перен.) наспівати, наспі(ну)ти, наростати, нарости; (о мысли) зростати, зрости; (о времени) наставати, настати, наспівати, наспіти. -вает конфликт - наростає конфлікт. Назревший - що настиг и т. п.; см. ещё Назрелый.

нападать и напасть нападати, нападати, понападати. [За ніч нападало багато снігу (Київщ.). Після бурі такого багато нападало в саду груш та яблук (Сл. Гр.)].

падалиця, падалка, падаличні яблука (груші и т. п.).

народн. не займати, не чіпати, не рушати кого, чого. Незамай, -те - не займай, -те, не чіпай, -те, не руш, -те, нехай, -те. [Чужих груш не руш (Приказка). Нехайте його! (М. Вовч.)].

опавшие плоды)

I. падалиця, падалишні груші, яблука.

II. Опаль (опален. место) - см. II. Опал 2, Обжог.

трушений, струшений. -ные яблоки, груши - (с)трушені яблука, груші, струс. [Яблука не падалишні, а струс].

помёрзнуть мерзнути, померзнути, мерзти, померзти. [Ноги померзли. Яблука таг груші геть померзли].