в+счастье

оставить лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, облишати, облишити, кидати, кинути, покидати, покинути, (з)оставляти, (з)оставити, (о)пускати, (о)пустити кого, що, попускатися, попуститися чого, кидатися, кинутися чого, (о многих) позалишати, пооблишати, покидати, позоставляти. -вьте меня одного - (за)лишіть мене самого. -вьте меня в покое - дайте мені спокій. Он -вил детям большое наследство - він залишив велику спадщину дітям. -вить за собою, позади себя кого - лишити кого позад себе, випередити кого. Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление - він лишив по собі гарний спомин, гарне вражіння. Не -вил и следа - не (за)лишив і сліду, і сліду не кинув. -вляю это на ваше попечение - припоручаю це вам. -вить что при спешном бегстве - відбігти чого. Он -вил город и уехал в деревню - він покинув місто і поїхав на село. -вить службу, должность - (по)кинути службу, покинути служити и покинути хазяїна, уступити(ся) з служби. -вить службу у кого - відійти від кого, покинути кого. [На жнива Антін одійшов од жида (Кониськ.). Чого-ж ти кидаєш мене, году не добувши?]. -вить свет - покинути світ, зійти з світу, переставитися. -вить мир - то же и відійти від (грішного) світу. Он не -вляет его ни днём, ни ночью - він не покидає його ані вдень, ні вночі. Он -вил по себе жену и детей - він покинув (залишив, зоставив) по собі жінку й дітей. Счастье -вило его - доля (по)кинула його. Ещё не -вило счастье - ще не вмерла доля. Силы -вляют его - сили кидають (покидають, опускають) його. -вить без призора, без попечения, в пренебрежении - занехаювати, занехаяти, занехати, занедбувати, занедбати, замітувати, знехтувати що, (о многих) позанехаювати, позанедбувати, позамітувати. -ть что-л. в полном пренебрежении - упосліджувати, упослідити що. -вить на произвол судьбы - покинути (зоставити, лишити) на призволяще. Не на кого -вить дом - ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. -вить без внимания - поминути (лишити) без уваги що, не звернути уваги, не вважити на що, обминути, поминути що, (ирон.) в комені записати. Не -вьте меня вашею милостью (советом) - не забудьте (не поминіть) мене вашою ласкою (порадою), не позбавте мене вашої ласки (поради). Не -вьте меня без ответа (уведомления) - не відмовтеся мені відповісти (мене повідомити). -вить своё намерение, мысль - покинути свій намір, свою думку, відмовитися від свого наміру, від своєї думки, кидатися, кинутися свого наміру, своєї думки. -вить помышление о чём - покинути думати про що, спустити що з думки. [Не міг Шевченко спустити з думки кріпацьку неволю (Єфр.)]. -вить на чьё благоусмотрение - лишити, дати кому на добру волю, до вподоби. -вляя в стороне что-л. - полишаючи, поминаючи що. -вить без последствий - залишити без наслідків. -вить (дурную) привычку - покинути, закинути (погану) звичку, кинутися (поганої) звички. [Давно вже пора закинути звичку звати народом тільки селян-хліборобів (Єфр.)]. Оставь эту дурную привычку - покинь цю звичку погану. - вить примету - лишати прикмету, на признаку давати. [Віти тернові рубайте, на шляху покидайте, мені на признаку давайте (Дума)]. -вить в наследство кому - відказувати, відказати, приказувати, приказати кому що. [Вмираючи, усе господарство приказала дочці (Квітка)]. -ть кому по духовному завещанию - відписувати, відписати кому и на кого що. [Відписала на їх і хату, і ґрунт, і поле (Конис.)]. -вить себе, у себя, за собою, для себя - взяти собі, на себе. [Громада не дозволила землі продавати, а взяла на себе (Грінч.)]. -вить кого в живых - лишити кого при життю. -вим это - облишмо це, (по)киньмо це, залишімо це. Оставь! оставьте! - облиш! облиште! (по)кинь, (по)киньте! Оставь, надоело! - годі, обридло! -вьте его! - не руште! не займайте його! -вить за собой право - застерегти собі право. -вить до начала будущего лета - на залітки зоставити. -вить кого в дураках, с носом - пошити кого в дурні, на сухеньке вивести кого, візка кому підвезти, (гал.) облазнити кого. Оставленный - (за)лишений, полишений, облишений, (по)кинутий, (з)оставлений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ост`авить

I. привалить

1) (навалить, прислонить) привалювати привалити, привертати, привернути, прикочувати, прикотити що до чого, що чим, (во множ.) попривалювати, попривертати, поприкочувати що до чого, що чим. -лить камень к двери - привалити, привернути камінь до дверей. [І привалив камінь до дверей гробу (Єв.)]. -вать, -лить землёй - пригортати, пригорнути землею що. [В вишневім садочку схоронила, сирою землею пригорнула (Чуб.)];

2) (причаливать) приставати, пристати, причалювати(ся), причалити(ся) до чого. [Байдак причалив до берега (Ум.)];

3) (притащиться, с трудом, тяжело) присунути, присурганитися, притарабанитися;

4) (набежать толпой; нахлынуть) насувати, насунути, плавом напливати, напливти, приперти, настягатися, навалувати. [Насунуло людей - повна хата. От приперло! повна рука козирів (Ум.). Гостей настягається, що й голці не впасти (Свид.)]. Как счастье -лит, так и дураку везёт - кому добре ведеться, то й на скіпку прядеться (Ном.). Вот счастье -лило - от щастя присунуло (накотило). Приваленный - привалений, привернений, прикочений; пригорнутий и пригорнений. -ться -

1) привалюватися, привалитися, привертатися, привернутися, бути приваленим, привернутим и -верненим и т. д. до чого;

2) (прислониться) припиратися, припертися до чого, спиратися, спертися на що. Негде -литься (прилечь) - ніде примоститися. -лился к каше - припав до каші.

II. привалять к шерсти, к войлоку что-н. привалювати, приваляти чого до вовни, до повсти.

* * *

несов.; сов. - привал`ить

1) прива́лювати, привали́ти

2) мор. прича́лювати, прича́лити

3) (приходить, появляться в большом количестве) прива́лювати, привали́ти, насува́ти, насу́нути, присува́ти, прису́нути; несов. припе́ртися

4) (приезжать, прибывать) припе́ртися (несов.); присува́ти, прису́нути

I. добро, благо, пожиток. [За благо рідного народу. Для загального добра. Праця на пожиток країні нашій]. Блага - добра, достатки, блага. [На світі достатки дуже нерівно між людьми поділено (Єфр.)].

II. нар. гаразд, гаразд що (гаращо), добре що. [Да ми й хлібом закусимо, гаращо чарку дано].

* * *

1) бла́го; ( добро) добро́

2) в знач. сказ. до́бре, гара́зд; ( очень хорошо) ду́же до́бре; ( счастье) ща́стя

добра доля, щастя, добробут, гаразд. [Живуть собі люди у добрі та в гаразді].

* * *

выпить

1) випивати, випити; (с жадностью) видудлювати, видудлити, вижлу[о]ктати, спивати, спити (іспити). [Запале насіння, коріння пускає і силу чужую без жалю спиває]; (часть) надпивати, надпити;

2) (о хмельном) випивати, випити, чаркати, чаркуватися, чарчину вкинути, хилити, вихиляти, хильнути, вихилити, кубрячити, торкати, торкнути, клюкати, смикати, смикнути, хлебеснути, укутати; (сразу, очень быстро) черкнути, дмухнути, видмухнути, хильцем ковтнути. Выпивать много (шутливо) - палю забивати. Выпить следует - по чарці треба. Выпить по случаю чего - покропити що, запити могоричі. Выпить в заключение - на потуху; (на дорогу) випити на коні, гладити дорогу; (за чьё здоровье, счастье) пити до кого, перепивати кого. Выпить лишнее - перебрати через край, добре перехилити. Есть постоянные случаи выпить - (шутл.) нашим усе чарчина ворочається. Любить выпить - (шутл.) не проливати, частенько до скляного бога прикладатися;

3) выпивать (иметь привычку) - запиватися, у горілку вкидатися, заживати чарку, не розминатися з чаркою, закидати, хилити чарку, куликати. Быть выпивши - бути на підпитку, на підпитках, бути підпилим, підпитим, під чаркою, підчарченим, підп'яним; у голові було, у голові джмелі гули.

* * *

несов.; сов. - в`ыпить

1) випива́ти, ви́пити и мног. повипива́ти

2) (несов.: иметь склонность к спиртным напиткам) випива́ти; чаркува́ти

начеб-то (якийсь), ніби(-то) (якийсь), (архаич.) мниманий, (ненастоящий) неправдивий, несправжній, нещирий, псевдо-, (воображаемый) уявний, (предполагаемый) гаданий, (придуманный) на[у]думаний, примислений, (притворный) удаваний, уданий, (фиктивный) фіктивний; срв. Ложный. [Мниманий духовний чин (Ів. Вишенський). Цей на загальну гадку символіст, цей гаданий основоположник українського символізму тільки з великим застереженням може бути запроваджений до його лав (М. Зеров). Він умів будити від сну зачаровані країни і знав, як зрушити речі з їх удаваного заціпеніння (М. Калин.)]. -мый больной - уявний (надуманий, удаваний, уданий) хворий. -мая величина, -мое число, мат. - уявна величина, уявне число. -мый друг - ніби-приятель, неправдивий (нещирий, удаваний, уданий) приятель (друг). -мое изображение, физ. - уявне зображення, -ний образ. -мое исключение - неправдивий (несправжній, уявний) виняток (-тку), псевдо-виняток. -мое преимущество - уявна (гадана) перевага. -мая причина - уявна (гадана) причина. -мое противоречие - ніби-суперечність, несправжня суперечність (-ности). -мый путешественник - ніби-то подорожній, гаданий (удаваний, уданий) подорожній (-нього). мая смерть - ніби-смерть, гадана смерть (-ти), завмертя (-тя), завмерлість (-лости). -мое счастье - гадане щастя. -мый счёт, торг. - фіктивний рахунок (-нку). -мый ученый - квазі- вчений, псевдо-вчений (-ного).

* * *

1) (вероломный, изменяющий) невірний, (сщ.) невірник, (ненадёжный) непевний, (склонный к изменам) зрадливий, зрадний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непевний. [З невірною дружиною куди піду, то загину (Пісня). Невірний (непевний) приятель (Київ). Човен непевний воді доручив (Л. Укр.). Зрадливий чоловік (Київ)]. -ная женщина - невірна (зрадлива) жінка (женщина), невірниця. -ное счастье - непевне щастя. -на их любовь - непевна (зрадлива, зрадна) їх любов, непевне (зрадливе, зрадне) їх кохання;

2) (ложный) неправдивий, невірний, (неправильный) несправедливий, неправильний, непоправний, (неосновательный) неслушний, (ошибочный) хибний, помилковий, (фальшивый) фальшивий. [Неправдиве змалювання події (Київ). Несправедливе (неслушне) зауваження (Київ). Чи вірна наша, чи хибна дорога? (Франко)]. - ный вес - неправдива (несправедлива) вага. -ный взгляд (в перен. знач.) - неправдивий (хибний, помилковий) погляд. -ное вычисление - неправильне (невірне) обчислення. -ный (фальшивый) голос - фальшивий голос. -ное известие - неправдива (помилкова, грубо: брехлива) (з)вістка. -ный ответ - неправдива (хибна, помилкова) відповідь. -ный перевод - неправильний (непоправний, невірний) переклад. -ный путь - непевна (хибна) путь (дорога). -ный слух (молва) - неправдива (грубо: брехлива) чутка. -ный счёт (бухг.) - неправильний (невірний) рахунок. -ные часы - неправильний (невірний) годинник;

3) (нетвёрдый, неустойчивый) непевний, невпевнений; (колеблющийся) хиткий, хисткий; (капризный) химерний. [Дрібним, непевним кроком пішов бічною вулицею (Коцюб.). Блимає непевний огник (Р. Край)]. -ный взгляд (в прям. знач.) - непевний (невпевнений) погляд, непевне око. -ный (неуверенный) голос - непевний (невпевнений) голос. -ная походка - непевна (невпевнена, хитка) хода. -ный свет, блеск - непевне (химерне) світло, непевний (химерний) блиск. -ные тени - непевні (хисткі, химерні) тіні;

4) (сомнительный, ненадёжный) непевний. -ное дело - непевна справа;

5) (не исповедующий господств. веры) невірний, (сщ.) невір (-ра, м. р.), невіра (-ри, общ. р.), невірник, -ниця, (соб.) невірство; (язычник, -ница) поганин (стар.) поган (мн. -гани) поганка, (соб.) поганство; (басурманский) бузувірний, (сщ.) бузувір (-ра), -вірка; срв. Неверующий 1. [Абдулла сумно дивився на цього невірного, з котрим так довго змагався (Олм. Примха). Ця, бачте, невіра, то й темниці доладу не вміє змурувати, - не то що ми, християни (М. Вовч.). Християни ставали учениками невірника (Павлик). Бо незрячий сей поганин був, ще вірив непохитно в честь і в вірність (Крим.)];

6) (недоверчивый) невірний, неймовірний. Фома -ный - Хома невірний, Хома неймовірний (Д. Укр.). [Знайшовся таки один Хома невірний, та так Хомою і звався (Франко)].

* * *

1) неві́рний; ( неправильный) непра́вильний; ( фальшивый) фальши́вий

2) ( ненадёжный) неві́рний; ненаді́йний, непе́вний; ( вероломный) віроло́мний, зрадли́вий

3) ( колеблющийся) непе́вний, хитки́й, хистки́й, хитли́вий, хитля́вий

4) ( недоверчивый) диал. неві́рний

5) ( исповедующий чужую веру)

а) прил. невірний

б) в знач. сущ. неві́рний, -о́го, невіра, -ри

6) (в знач. сущ.: чёрт, нечистый) диал. нечи́стий; лихи́й, -ого

негода, непогода, непогі[о]дь, негі[о]дь (-годи), негодиця, (слякоть) сльота и (мн.) сльоти (р. сльот), (зап.) слота, слоти, (диал.) слякота, плюта, чвиря, погода, ум. негодка, негодонька. [Без пригоди, мов негода, минула молодость моя (Шевч.). На негоду дим стелеться по землі (Звин.). Дуби до негоди та борвію звиклі (Л. Укр.). У таку непогодь Гриць лежав у своїй пустці (Яворн.). Підскочила негодь: уночі линув великий холодний дощ (Кониськ.). Ти йшов у вир, на тьму і сльоту (Сосюра). Чи в погоду, чи в слоту веселий іду на роботу (Чуб. V). Плюта така, що хоч зараз гинь (Франко). У городі сухо, бо не було ще чвирі (Основа 1862). І сніг іде, і негодонька (Грінч. III)]. Будет, наступает, собирается -тье - на негоду береться (кладеться, йдеться), зане(по)годжується. Наступило -тье - настала негода, пішли негоди, зане(по)годилося, сльоти взялися, засльотилося; срв. Заненаститься. [Настав холод, сльота та негода не тільки в природі, а й у серці (Коцюб.). Пішли негоди, ударили холоди (Васильківщ.). Сльоти взялися (Житомирщ.). Засльотилося, та й не на короткий либонь час (Липовеч.)]. -тье прекратилось - не(по)года перейшла, пересльотилося, (распогодилось) вигодинилося, розгодинилося, випогодилося. -тье стояло - не(по)года була, чвиря била. Быть бы -тью, да дождь помешал - на негоду бралося, та сльота перебила. К -тью соль волгнет - на негоду сіль мокріє (вогчіє). Надоедлив, как -тье - в'їдливий, як (наче) сльота. Наше счастье - дождь да -тье - наше щастя, як (тая) трясця (Приказка). Не всё по -тью, будет и вёдро - не все негода, буде й погода. Сей в -тье, а убирай в вёдро - сій за негоди (у негоду), а збирай за погоди (у погоду).

* * *

нещастя (-тя); (неблагоприятная судьба) недоля, безщастя, безталання (-ння), бездо[і]лля (-лля), (невезение) неталан (-ну), (бедствие, погибель) безголов'я (-в'я), (беда) лихо, біда, лиха година, причина, (беда, несчастный случай) пригода, лиха пригода, (напасть) халепа; ум. недоленька, лиха годинонька, пригодонька. [Багатство дме, а нещастя гне (Номис). Повен світ нещастів (Грінч.). Його болять нещастя України (Франко). Поодинокі нещастя творять загальне щастя (Кандід). Коли я тут недолі досить маю, хай буду я щаслива там, у иншім краю! (Л. Укр.). Нащо вам судилось тут загинути в недолі? (Рудан.). Усім людям щастя, доля, - мені-ж безталання (Метл.). У тім селі, на безталання та на погибель, виріс я (Шевч.). Нам на здоров'я, а тобі на безголов'я (Номис). Сам собі накликав безголов'я (Крим.). Завжди нарікала на своє безголов'я (Черкас.). Лихо зненацька підкралося (Коцюб.). Сталась мені причина: жінка вмерла, зосталась дитина (Пісня). Чому не зарятувати, коли чоловік у пригоді (человека постигло -тье)? (Мирний). Халепи якої щоб не напитать (М. Левиц.). Як-би то її визволити з такої халепи та журби? (Кониськ.)]. Это верх -тья - це найбільше нещастя (лихо). К (по) -тью - (як) на нещастя, (чаще) (як) на біду, як на лихо. [На біду, ці дурні люди мали силу (Крим.). Талановитий, на лихо дочасно померлий публіцист (Рада). Треба, думаю, зайти провідати хрещеників, та, як на лихо забув (Васильч.)]. К моему -тью - на моє нещастя, на мою біду, на моє лихо, мені на нещастя и т. п. К вящему -тью - на ще більше нещастя (лихо); ще й (ба й) гірш(е) від того, ще й гірше лихо. На -тье чьё - на нещастя, на лихо чиє, кому, на біду чию, кому, на безголов'я чиє, на голову чию. [Упаду собі на лихо (Л. Укр.). Закаявся женитись, щоб знов не взяти лихої (жінки) на своє безголов'я (Коцюб.). Чим-же я винна, що тую думу постановили на наше безголов'я? (М. Левиц.). Нехай горшки б'ються на ганчареву голову (Номис)]. В -тьи - у нещасті, у (лихій) пригоді, при лихій годині. [Не годиться журитись в пригоді такій, адже иншим ще гірше буває (Л. Укр.). Як-би їм запомогти Мендля в його лихій пригоді? (Франко). Та нема гірш нікому, як тій сиротині: ніхто не пригорне при лихій годині (Пісня)]. Мне -тье в картах - мені не щастить (не таланить) у картах, мені карта не йде. Впадать, впасть в -тье - потрапити (попасти(ся)) в біду, зазнавати, зазнати нещастя (недолі, безталання, лиха, біди), сходити, зійти на біду, знедолюватися, знедолитися, знедоліти, збезталаніти, знещасливлюватися, знещасливитися. Приносить, принести -тье кому - приносити, принести нещастя кому, завдавати, завдати лиха (біди) кому, (пров.) випадком випасти кому. [Сльози мої випадком йому випали: вона (його корова) здохла (Кониськ.)]. С ним случилось -тье - його спіткало (побило) лихо, з ним стала(ся) пригода, на його (впала) пригода, на його впало безголов'я. [На козака - пригодонька; козак зажурився (Пісня)]. Не бывать бы счастью, да -тье помогло - коли-б (якби) не нещастя, не було-б і щастя. Счастье одного основано на -тьи другого - на безталанні одного виростає щастя другого (Тобіл.).

* * *

I. одна, одно, числ. один, одна, одно и одне (мн. одні, одних), їден, їдна, їдно и їдне (мн. їдні, їдних). Одним пирогом не наешься - одним пирогом не наїсися. Одним словом - одно слово. [Одно слово, робітник повинен жити в достатку (Єфр.)]. Семь бед, один ответ - чи раз, чи два - їдна біда. Не один десяток песен - не однодесять пісень. Все его в один голос осуждают - всі в одно (за одно, всі як один) його судять. Один раз куда ни шло - раз мати породила. Одна беда не ходит - біда не ходить сама, нещастя ніколи само не приходить.

II. одна, одно, прил. и мест. один, одна, одно и одне, їден, їдна, їдно и їдне (ум. одненький, їдненький); сам, сама, само, самий, сама, саме (ум. - саменький). [Був собі на світі їден чоловік і була в нього їдна дитина]. Одно из двух - одно з двох. Сосредоточение власти в одних руках - зосередження влади в одній руці. Один-единственный - одним- один, одним-одна, одним-одне, один-одніський (однісінький) и т. д. [Одніське добре слово часом примирить лютих ворогів (Млака)]. Вот я и один, кругом ни души - от я і сам, навкруги ні душі (ні лялечки). Дети остались дома одни - діти зосталися вдома сами. Не я одна, а все это говорят - не я сама, а всі це кажуть (говорять). При одной мысли об этом… - на саму згадку про це… Уже одно то, что он это сделал, доказывает - вже саме те, що він це зробив, доводить… Только ты один, только он один и т. п. - сам тільки ти, сам тільки він и т. д. Один только, один лишь - один тільки, одна тільки, одно тільки, однісінький, однісінька, однісіньке; самий (тільки), сама (тільки), саме (тільки), самісінький, самісінька, самісіньке. В одном только окне и виднелся свет - в одному тільки вікні й світилося. Одно только и беспокоит меня, это… - одна річ тільки й турбує мене, це… В одной только рубахе - у самій сорочці. Это одни лишь слова - це самі тільки слова (самісінькі слова). Не одно только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть - не саме багатство становить (дає) щастя, а ще й чисте сумління. Совершенно один - сам- один, сам-самісінький. [Зосталась я сама-самісінька]. Один-одинёшенек - сам (сама, само) душею. Исключительно один (одни), как есть один (одни) - сам за себе, самі за себе, самий, сама, саме. Хлеба нет, едим исключительно один картофель - хліба нема, їмо саму (за себе) картоплю. Все, как один, все один в один, один к одному - всі як один, всі один в одного, всі голова в голову, всі одним лицем, всі як перемиті. [Військо у лаву стало як перемите. Герої його оповіданнів теж одним лицем безпорадна, темна сірома (Єфр.)]. Все до одного - всі до одного. Один на один - сам-на-сам, віч-на-віч. Мы остались с ним один на один - ми зосталися з ним віч-на-віч (сам-на-сам). Один по одному, один за одним, один за другим - один по одному, один за одним и один за одним. [Варяги, Литва, Ляхи, Москва - один за одним накидали Українській Русі свої порядки (Куліш)]. Один за другим присутствующие оставляли зал - один по одному присутні залишали залю. Подходите по одному - підходьте по-одинці. Шли узкою тропинкою один за другим - йшли вузенькою стежечкою один за одним. Хвастаются один перед другим - вихваляються один перед одним, один поперед одного. Спрашивают один другого (одни других) - питають один одного (одні одних), питаються один в одного (одні в одних). Один другого стоит - один одного варт. Поставь тарелки одну на другую - поставляй тарілки одну на одну. Выходит одно на другое - виходить одно на одно (на одно). Дело всегда есть: не одно, так другое - діло завсігди знайдеться: не те, так те (так инше). То одно, то другое - то те, то те. Один другой, одни другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) один - другий, одні - другі, (из неопределённого числа или предметов) який - який, кот(о)рий - кот(о)рий, той-той, инший - инший. Один брат был богат, а другой беден - один брат був багатий, а другий бідний. Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности - одні люди в розкошах кохаються, а другі в злиднях пропадають. Одни учёные разделяют это мнение, а другие нет - одні вчені поділяють цю думку, а другі не поділяють. [Дивлюся - в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки, а хто по коліна неначе одтятий (Шевч.)]. Одни сели на скамье, а другие стоят - які (котрі) посідали на лаві, а які (котрі) стоять. Говорит одно, а думает, другое - на язиці одно, а на думці инше. Переходить от одной мысли к другой - від однієї думки до другої переходити. Один и тот же - один, їден, той(-же) самий. [Не одні права всі мають]. В одно и то же время - в один час, в той самий час, в о[ї]дних часах. Срв. Одновремённо. Жить в одном доме - жити в тому самому будинку. Это одно и то же - це те саме. Твердить одно и то же - після тієї та й знов тієї(-ж) співати. Всё одно и то же (делать, говорить) - як те-ж, так те (робити, говорити). В одно из воскресений - котроїсь неділі, одної неділі. Срв. Однажды. Один раз - раз. [Раз людина родиться, раз і вмирає]. За одно - см. Заодно. Слиться в одно - до купи зіллятися (злитися). Ни один не… - жаден, жадний (жадна, жадне) не…, жоден, жодний (жодна, жодне) не…, ні жоден, ні жодна и т. д. не…, нікоторий, -а, -е не… [Лаври стоять зачаровані, жаден листок не тремтить (Л. Укр.)]. У неё двенадцать детей, и ни одно не умерло - у неї дванацятеро дітей і жадне не вмерло. Решительно (положительно) ни одного - жаднісінького, ні однісінького, ніже єдиного. [Жаднісінької кривди я тобі не заподіяла. Звікувала-б я за ним, не зазнавши ніже єдиної хмарної години (Конис.)]. Ни на одного (ни на одну) не взгляну - на жадного (на жадну) не гляну.

* * *

1) оди́н

2) (в знач. прил.: без других, в отдельности, в одиночестве) сам, один, сам оди́н

3) в знач. сущ. оди́н

4) (в знач. неопределённого мест.) оди́н; ( какой-то) яки́йсь

основать

1) засновувати, заснувати, закладати, закласти и заложити, споруджати, спорудити, фундувати, зафундувати, (поселение) осаджувати, осадити, (о многих) позасновувати, позакладати, пофундувати. -ать общество, школу - заснувати, (закласти) товариство, школу. -ать своё жилище в каком-л. месте - осаджуватися (осадитися, осістися) житлом на якомусь місці;

2) (обосновывать чем) засновувати, заснувати, покладати, покласти, ставити, поставити на чому, ґрунтувати, уґрунтовувати, уґрунтувати чим и на чому, спирати, сперти на чому и на що. На чём -вываете вы это предположение? - на чому ви цю гадку ставите? -ать свои заключения на непроверенных фактах - спирати свої висновки на неперевірені факти (и на неперевірених фактах). -ать своё счастье на несчастьи ближнего - будувати (ставити) своє щастя на нещасті ближнього;

3) (пряжу) снувати, засновувати, заснувати. Основанный -

1) заснований, закладений, заложений, зафундований, (о поселении) осаджений;

2) оснований, заснований на чому, уґрунтований чим и на чому, опертий, спертий на чому. -ный на праве - правний. См. Правовой. Ни на чём не -ное предположение - безпідставний здогад (-на гадка).

* * *

несов.; сов. - основ`ать

1) (класть начало, учреждать) засно́вувати, заснува́ти и позасно́вувати, осно́вувати, оснува́ти

2) ( строить) будува́ти, збудува́ти и побудува́ти; ( обосновывать) обґрунто́вувати, обґрунтува́ти; (несов.: базировать) ґрунтува́ти, базува́ти

перевернуться

1) перевертатися, перевернутися, перекидатися, перекинутися, (диал.) перекачнутися, (о мног.) поперевертатися, поперекидатися. -нуться с боку на бок, на другой бок - перевернутися (перекинутися) з боку на бік, на другий бік. И кости мои в могиле -нутся - і кістки мої струхнуться в ямі (в могилі). Лодка -нулась - човен перекинувся (перевернувся, диал. перекачнувся). -нуться, едя на лодке - перекинутися, перевернутися човном їхавши, вивернутися з човна їхавши. Счастье -нулось - щастя перевернулося, иншим кінцем обернулося. -ваясь вверх дном - уперекидь. [Пішли столи вперекидь (Неч.-Лев.)];

2) перегортатися, перегорнутися, бути перегорнутим, перегорненим;

3) перекручуватися, перекрутитися - см. Переверчиваться;

4) см. Превращаться, превратиться.

* * *

несов.; сов. - переверн`уться

1) переверта́тися, переверну́тися и попереверта́тися; перекида́тися, переки́нутися и поперекида́тися

2) перегорта́тися, перегорну́тися

3) ( поворачиваться кругом) поверта́тися, поверну́тися

посприяти, погодити, (повезти) поталанити, пофортунити, поприяличити кому. Если обстоятельства -вуют - якщо обставини посприяють. Если б же погода -вала ещё хоть неделю… - якби-ж погода згодила (погодила) ще хоч з тиждень. -вует счастье, будет барыш - погодить доля, поталанить (талан), буде бариш.

* * *

погубить губити, згубити и загубити, запагубити кого, погубляти, погубити кого, занапащати, занапастити, запропащати, запропастити кого, збавляти, збавити, нівечити, занівечити, (диал.) тратити, страчувати, стратити, затрачувати, затратити, (изводить), зводити, звести (з світу) кого, з світу зігнати (згладити) кого, збавляти, збавити життя (віку) кому, (истратить понапрасну) марнувати, змарнувати, переводити, перевести (о мног. помарнувати, попереводити) що. [Придумували, як-би його згубити (Єв.). Бодай-би вам стільки кар, скільки ви людей занапастили (Грінч.). Я сам занівечив свій вік (Шевч.). І куля і шаблюка не звела тебе з світу (Куліш)]. -бить душу, себя - загубити (згубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу, себе. -бить своё здоровье, счастье - занапастити, занівечити своє здоров'я, свою долю. Эта страсть -била его - ця пристрасть згубила його. -били девушку - занапастили (занівечили, звели) дівчину. Это навсегда -било его в общественном мнении - це назавсіди згубило його перед громадською думкою. Погублённый - згублений, загублений, погублений, занапащений, занівечений, страчений, змарнований.

* * *

см. губить

подвалить что к чему, подо что підкочувати, підкотити що до чого и під що, підсувати, підсунути що під що, (подворачивать) підвертати, підвернути, (подсыпать) підсипати, підсипати, підгортати, підгорнути що під що. Не -вайте дров к забору, поломаете его - не підкочуйте, не прикладайте дров до паркану (не привалюйте паркана дровами), бо поламаєте. -вали-ка под колесо камень - підверни лишень під колесо камінь. - лить земли под избу, под забор - підкидати, підсипати, підгорнути землі під хату, під паркан. Рыдван -лил под крыльцо - ридван підкотив(ся) (під'їхав) під ґанок. И -лило-же ему счастье - та й поталанило (пофортунило)-ж йому. Подваленный - підкочений, підсунений, підвернений, підсипаний, підгорнений и т. д. -ться - підкочуватися, підкотитися, бути підкоченим, підсуватися, підсунутися и т. д.

* * *

несов.; сов. - подвал`ить

1) підва́лювати, підвали́ти; (землю, песок) підсипа́ти, підси́пати и попідсипа́ти; (подгребать к чему-л.; окучивать) підгорта́ти, підгорну́ти и попідгортати

2) ( прибавлять) підкида́ти, підки́нути, додава́ти, дода́ти

3) ( подходить) насува́ти, насу́нути и понасува́ти

4) ( причаливать) прича́лювати, прича́лити

5) ( подсекать) підсіка́ти, підсі́кти

покинуть кидати, кинути, покидати, покинути лишати, лишити, залишати, залишити, полишати, полишити, (гал.) опускати, опустити, (о мн.) позалишати и т. д. -нуть убегая - відбігати, відбігти, (о мн.) повідбігати кого, чого. [Перевертні, що відбігли рідного люду і його звичаїв, і його мови, і його віри, і його спільної долі (Куліш)]. -нуть, уходя - відходити, відійти кого, чого (гал.). [Не одходи мене, мати! хто-ж мя буде колисати]. Очень жаль, что вы нас -даете - велика нам шкода, що ви нас кидаєте. Без сожаления -ну белый свет - без жалю покину світ білий. Не -дай меня в отчаянии - не лишай мене в розпачі. Счастье -ло его - доля опустила (покинула) його. -нули больного на волю божью, без присмотра - залишили слабого на волю божу (на призволяще), без догляду. Срв. Оставлять, оставить. Покинутый - кинутий, покинутий, залишений, полишений, (гал.) опущений, (о мн.) позалишуваний.

* * *

(несов.: побросать) поки́дати; (долго, много) попоки́дати

розуміння, поняття, тяма, утямок (-мку), тямок (-мку). Национальные -тия - національні розуміння. Абстрактные -тия - умозорні, абстрактні розуміння. Счастье -тие индивидуальное - щастя - розуміння індивідуальне. Два великие -тия смерти и любви - два великі тямки - смерти і любови (Конис.). Высокие -тия добра и правды - високі втямки добра і правди (Неч.-Лев.). -тия не имеет - тями не має; не тямить. Ложное -тие - фальшива тяма.

* * *

1) поня́ття

2) ( представление) уя́влення; ( мнение) ду́мка

3) ( понимание) розумі́ння; ( разум) ро́зум, -у

1) (пыткою) помордувати, покатувати, (усилит.) попомордувати, попокатувати кого; срв. Пытать;

2) (испытать, попробовать) (по)спитати, попробувати и спробувати що и чого. [Ото пішли сили спробувати - хто дужчий (Рудч.)]. -тать счастье - поспитати щастя. -тай топор, хорош-ли - поспитай, спробуй сокиру, чи добра;

3) (отведать) покуштувати, скуштувати, поспитати чого; срв. Попробовать 2.

* * *

1) ( испробовать) спро́бувати, попро́бувати

2) ( спросить) попита́ти, попита́тися; поспита́ти, поспита́тися; ( расспросить) розпита́ти, розпита́тися

3) ( подвергнуть пытке) покатува́ти

1) (изменчивый) мінливий, змінливий, непостійний, несталий, хисткий. -ное счастье - мінливе, непостійне, зрадливе щастя;

2) (извращённый) фальшивий, неправдивий, перевернутий, перекручений, переиначений, кривий. -ные толки - перекручені, неправдиві чутки. -ное понятие, толкование - неправдиве, фальшиве, криве розуміння, товмачення.

* * *

1) ( изменчивый) мінли́вий, зрадли́вий; ( неустойчивый) неста́лий

2) ( извращенный) перекру́чений; ( ложный) неправди́вий, фальши́вий; ( ошибочный) помилко́вий, хи́бний; ( неправильный) непра́вильний