Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

добро

  • 1 добро

    I. 1) добро, благо, гаразд. [За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді]. Нет худа без добра - лихо не без добра. По добру, по здорову - щасливо, без лиха, доки живий і цілий. Идёт к добру - на добро (на добре) йдеться, на гаразд. Не будет добра - не буде добра (життя, пуття);
    2) (имущество) добро, добре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи].
    II. Добро, нар. - добре, гаразд. [Добре тому багатому! (Шевч.). Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було-б]. Добро пожаловать - просимо до хати, до господи, будьте дорогими гостями. Добро бы - хоч-би-ж, коли-б уже, хай-би вже. [Хай-би вже хто путній казав, а то така негідь].
    * * *
    I сущ.
    добро; ( движимое имущество) майно́, диал. худо́ба; ( благополучие) гара́зд, -у
    II нареч. в знач. утверд. част., диал.
    гара́зд, до́бре

    \добро бы — (в знач. условного союза) [ще] хай (неха́й) би; ( хотя бы) [ще] хоч би; ( если бы) [ще] коли́ б

    Русско-украинский словарь > добро

  • 2 достояние

    добро и добре (р. -ого), власність (р. -ности), надбання, майно, скарб, (пожитки) худоба. [Рідне письменство тепер єдине добро у нашого народа. Благослови, боже, власність твою (Молитва). До Русько-Литовської держави стара Русь увійшла країною з деяким культурним надбанням і традиціями (Єфр.)].
    * * *
    1) надба́ння, здобу́ток, -тку, набу́ток, -тку; ( собственность) вла́сність, -ності; ( имущество) майно́, скарб, -у; ( добро) добро́

    всенаро́дное \достояние — всенаро́дне надба́ння (добро́), всенаро́дна вла́сність

    2) перен. набу́ток, здобу́ток, надба́ння

    Русско-украинский словарь > достояние

  • 3 докинений

    добро́шенный

    Українсько-російський політехнічний словник > докинений

  • 4 докинутий

    добро́шенный

    Українсько-російський політехнічний словник > докинутий

  • 5 добротность

    добро́тність, -ності

    Русско-украинский словарь > добротность

  • 6 добротный

    добро́тний, до́брий; добря́чий

    Русско-украинский словарь > добротный

  • 7 скарб

    добро́, скарб, -у; мана́тки, -ків, мана́ття

    Русско-украинский словарь > скарб

  • 8 имущество

    майно, добро (диал. добре, р. -рого) статок (-тку) и статки (-ків), статки- маєтки, достаток, худоба, (ум.) худібчина, (преим. земельное) маєток (-тку) маєтність (- ности), добра (р. дібр). [Оддаю тобі в руки все його майно (Св. П.). Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози, - все добро своє (Пісня). Що я, не хазяїн на свойому доброму? (Козел. п.). А статку було в його сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот ярем волів (Св. П.). Нажив собі статки-маєтки кривою присягою (Л. Укр.). От як умер батько, зосталася їм худоба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Маєток його доходить до мільйона (Франко). Маєтність рухома і нерухома (К. С.). Порозпорошували дідизну і великі добра (М. Вовч.)]. -во движимое - рухоме добро (майно), рухомість (-мости). [Їй (Академії) надається право набувати рухоме й нерухоме майно (Ст. Ак. Н.). Худоба і вся рухомість при йому (Номис)]; (пожитки) збіжжя, худоба, скарб (-бу), ужитки (-тків), манатки (-ків), манаття (ср. р.), (жалкое) мізерія, злидні (-нів), (неплохое) достаток (-тку). -во недвижимое - нерухоме добро (майно), нерухомість. Государственное, общественное -во - державне, громадське добро (майно). Казённое -во - скарбове (казенне) майно. Городское -во - міське (комунальне) майно. Удельные -ва - удільні добра (маєтки). Церковное -во - церковне добро (майно). Частное -во - приватне майно. Благоприобретенное -во - набуте (надбане, нажите) добро (майно), набуток (-тку), надбанок (-нку), надбання. [Неділене між нами все надбання наше (Куліш)]. -во наследственное - спадкове добро (майно), спадщина, спадок (- ку), спадки (-ків). -во родовое - родове добро (майно), родовий маєток. -во, доставшееся от предков - предківщина. -во, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братівщина, (от деда) дідівщина, дідизна. -во пожалованное - надане добро (майно). -во заповедное - заказне майно, заповідник. -во долговое - боргове майно, борги на кому. -во наличное - наявне майно (добро), готовизна. -во раздельное и нераздельное - майно подільне і неподільне. -во тленное и нетленное - майно тлінне і нетлінне.
    * * *
    майно́, скарб, -у, добро́, має́тність, -ності; диал. худо́ба

    государственное \имущество во — держа́вне майно́

    Русско-украинский словарь > имущество

  • 9 впрок

    1) на добро, на пуття, на користь, на пожиток. [Крадіжка не піде йому на добро];
    2) на схов, надалі, на дальший час, про запас. [Арійці солили м'ясо на схов (Л. Укр.). Надбає масла на дальший час, про запас].
    * * *
    1) (нареч.: про запас) про (на) запа́с, взапа́с, на схов
    2) (в знач. сказ.: быть в пользу) на добро́, на до́бре, на ко́ристь и на кори́сть, на пожи́ток

    идти́ \впрок — іти на добро́ (на до́бре, на ко́ристь, на пожи́ток)

    Русско-украинский словарь > впрок

  • 10 благо

    I. добро, благо, пожиток. [За благо рідного народу. Для загального добра. Праця на пожиток країні нашій]. Блага - добра, достатки, блага. [На світі достатки дуже нерівно між людьми поділено (Єфр.)].
    II. нар. гаразд, гаразд що (гаращо), добре що. [Да ми й хлібом закусимо, гаращо чарку дано].
    * * *
    I сущ.
    1) бла́го; ( добро) добро́
    2) в знач. сказ. до́бре, гара́зд; ( очень хорошо) ду́же до́бре; ( счастье) ща́стя
    II союз
    до́бре що, гара́зд що; ( тем более что) тим бі́льше що

    Русско-украинский словарь > благо

  • 11 богатство

    багатство, багатирство, добро [От де моє добро, гроші, от де моя слава! (Шевч.)];
    2) (великолепие, пышность) розкіш (р. -оши), розкоші (р. -шів). Жить в -тве - багатирювати, гараздувати. Пожить в -тве - розкоши (розкошів) зазнати. Купаться в -тве - пишатися в достатках.
    * * *
    бага́тство; добро́; ( великолепие) ро́зкіш, -коші, пишно́та, пи́шність, -ності; ( многообразие) різномані́тність

    Русско-украинский словарь > богатство

  • 12 направлять

    направить
    1) (давать направление) спрямовувати, спрямувати, напрямовувати, напрямувати, направляти, направити, напрямляти, напрямити, (указывать путь) справляти, справити, напроваджувати, напровадити кого, що на кого, на що, до кого, до чого, випрямовувати, випрямувати що проти кого, проти чого, на кого, на що, накеровувати, накерувати, скеровувати, керувати, скерувати, кермувати, скермувати кого, що на кого, на що, до кого, до чого и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) орудувати ким, чим, (о мног.) поспрямовувати, понапрямовувати, понаправляти, понапрямляти, понапроваджувати, повипрямовувати, понакеровувати, поскеровувати. [Ми направляли човен на тіні, бо там ясніше горіли вогні (Коцюб.). Направивши їх темними лісами (Сторож.). Направляв письменство на вільні простори (Корол.). Дозвілля вкупі з допитливим розумом напрямили дівчину на книжки (Коцюб.). Треба його напрямити на ту стежку (Мирн.). Справив його на битий шлях (Сл. Ум.). Девлет-Ґірей справив татарву на дорогу мирного побуту (Куліш). Справляють честь її на небезпечну путь (Самійл.). Прийдете оце до села, а там вас справлять до школи (Канівщ.). Сам горе до себе справлю (Франко). Накеровує їх до кращого життя (Рада). Провідник брався за ланцюг, щоб скерувати човен (Коцюб.). Скеруй половими (волами) добре, щоб часом не зачепитися (Н.- Лев.). Я тямлю, куди ти кермуєш (Кониськ.). Сказано: молода сила, тільки вміло орудуй нею, вона тобі й землю переверне (Кониськ.)]. Меня к вам -вили - мене до вас направили (справили, напровадили). [Там черничка мене до вас направила (Кониськ.). Напровадьте його до мене (Крим.)]. -ть корабль рулём и парусами - направляти (скеровувати), направити (скерувати) корабель кермою і вітрилами. -ть путь куда - простувати, попростувати, прямувати, попрямувати куди. Куда путь -ете? - куди простуєте? куди вам дорога?;
    2) (устремлять, обращать) справляти, справити, направляти, направити, напрямовувати, напрямувати, напрямляти, напрямити, навертати, навернути, звертати, звернути, обертати, обернути, напроваджувати, напровадити, скеровувати, скерувати, накеровувати, накерувати що на кого, на що, до кого, до чого, (склонять) привертати, привернути кого до чого, (о мног.) понавертати и т. п., попривертати. [Направляючи свою увагу туди, куди потребує революційна стратегія (Еллан). Він силоміць напрямив свої думки на щоденну роботу (Коцюб.). Читання навертало її думки на новий шлях (Грінч.). Наверни мене на їх віру (Манж.). Звернути свою увагу в инший бік (Коцюб.). До тебе звертаю всі думи свої (Самійл.). Обертати всенькі свої сили на розвивання науки (Статут Ак. Н.). Така любов напроваджує всі наші заходи тільки на одну точку (Крим.). Всі сили накерували (Сл. Гр.)];
    3) (наставлять) направляти, направити, напрямляти, напрямити, настановляти, настановити, навертати, навернути, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаправляти, понапрямляти и т. п. кого на що; (руководить) керувати, скерувати ким, водити кого. [Маючи думку на чесну працю і дітей напрямити (Мирн.). Потяг до світла водив письменника в його шуканнях правдивого життя (Корол.)]. -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины - направляти (навертати), направити (поправити, навернути) до доброго (на все добре, на добро), на праву путь (на дорогу, на стежку), напучувати, напутити на путь спасенну, на путь істинну, наводити, навести на пуття (на добро, на добрий лад). [Сила, що змогла-б направляти всіх до доброго (Грінч.). Серце навернуть на праву, чесну путь (Самійл.). Поможіть синочкові моєму та напутіть його (Тесл.). Вона тебе, як мати рідна, напутить (Кониськ.). Чому й на пуття не навести? (Свидн.). Учителька розумна наведе на добро (Свидн.)]. -ть на ложный, на гибельный путь - справляти (напроваджувати), справити (напровадити) на хибну (помилкову, помильну) путь, на згубну путь; срв. Заблуждение (Вводить в -ние). [Напровадив його на згубний шлях (Київщ.)]. -ть на ум - см. Наставлять (4) на ум. -ть к лучшему - направляти, направити до кращого (на краще). -ть советами - напучувати, напутити, наставляти, наставити порадами на пуття;
    4) (нацеливать) направляти, направити що на кого, на що, проти кого, проти чого, що кому в що, справляти, справити, націляти, націлити що на що, спрямовувати, спрямувати, випрямовувати, випрямувати що проти кого, проти чого, скеровувати, скерувати, накеровувати, накерувати, вимірювати и виміряти, вимірити що проти кого, проти чого, на кого, на що, налучати, налучити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тувати, вирих[ш]тувати, нарих[ш]тувати, (о мног.) понаправляти, посправляти и т. п.; срв. Наводить 2. [Тепер я знаю, куди свого кинджала направляти (Куліш). Не налучу ніяк ниткою у вушко (Червоногр.). А своє військо на Львів рихтує (Ант.-Драг.)]. -ть оружие, ружьё на кого, на что - направляти, направити зброю, рушницю на кого, на що, проти кого, проти чого, націляти, націлити зброю, рушницю на кого, на що. -ть шутку, насмешку на кого - виміряти, вимірити жарт, посміх проти кого;
    5) (налаживать, исправлять) лагодити, полагодити, налагоджувати, налагодити, ладнати, наладнати, направляти, направити, налаштовувати, налаштувати, справляти, справити, (пров.) напосуджувати, напосудити, (о мног.) поналагоджувати, понаправляти и т. п. що; срв. Поправлять 1, Налаживать 2. [Взялися лагодити грубу (Кониськ.). Треба направити машину (Звин.)];
    6) (наострять) направляти, направити, нагострювати, нагострити, (косу правилкой) мантачити, намантачити, (о мног.) понаправляти, понагострювати, помантачити що. -ть бритву - направляти (нагострювати), направити (нагострити) бритву. -ть нож, топор - нагострювати, нагострити ножа (ніж), сокиру;
    7) (изглаживать) стирати, стерти, (о мног.) постирати що. [Чисто постирав зубки в борони (Лубенщ.)];
    8) (только сов.) - а) (науправлять) накерувати ким, чим и кого, що, направити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерувати, поправити ким, чим и т. п. Срв. Править. [Недовго й поправив, - тільки виїхали, зараз і перекинув (Київщ.)]. Направленный -
    1) с[на]прямований, направлений, напрямлений, справлений, напроваджений, випрямуваний, накерований, скер(м)ований, поспрямовуваний и т. п. [Ще дитиною напрямований по хліборобській дорозі (Мирн.). Інстинкти, направлені до однієї мети (Наш)];
    2) справлений, направлений, напрямований, напрямлений, навернений, звернений, обернений, напроваджений, скерований, накерований, привернений, понавертаний и т. п. [Око ніби на тебе справлене, а само дивиться десь у глибінь безмірну (Стефаник). Всі думки напрямовані на добування більших достатків (Грінч.)];
    3) направлений, напрямлений, настановлений, навернений, напроваджений, понаправляний и т. п.; скерований; напучений, наведений;
    4) направлений, справлений, націлений, спрямований, випрямуваний, скерований, накерований, вимірений, налучений, вирих[ш]туваний, нарих[ш]тований, понаправляний и т. п. [У порівнянні з «Гартом», проти якого направлено вістря удару (Еллан). З обурливою статтею, спрямованою проти уряду (Пр. Правда). Багацько сатиричної кусливости, випрямуваної проти клерикалів і багатих клас (Крим.). Коли держава буржуазна, то вона скерована проти пролетаріяту (Азб. Ком.). Накази, скеровані на вивласнення великих книгозбірень (Азб. Ком.). Мова, вимірена проти аристократизму (Крим.)];
    5) полагоджений, налагоджений, наладнаний, направлений, налаштований, справлений, напосуджений, поналагоджуваний и т. п.;
    6) направлений, нагострений, намантачений, помантачений и т. п.;
    7) стертий, постираний;
    8) - а) накерований, направлений и т. п.; б) покерований, поправлений.
    * * *
    несов.; сов. - напр`авить
    1) направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, напрямля́ти, напрями́ти, -млю́, -ми́ш; (давать направление, устремлять, сосредоточивать) спрямо́вувати, -мо́вую, -мо́вуєш, спрямува́ти, -му́ю, -му́єш, скеро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, скерува́ти, -ру́ю, -ру́єш; (указывать направление кому-л., посылать куда-л.) справля́ти, спра́вити

    \направлятьть путь (шаги́, сто́пы) — простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, -му́ю, -му́єш, попрямува́ти

    2) ( лезвие режущего инструмента) направля́ти и пра́вити, напра́вити и мног. понаправля́ти; ( натачивать) наго́стрювати, -рюю, -рюєш, нагостри́ти, -гострю́, -го́стриш и мног. понаго́стрювати, сов. погостри́ти; ( косу) манта́чити, поманта́чити
    3) (налаживать, организовывать) нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш
    4) ( наставляя) наверта́ти, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш, направля́ти, напра́вити
    5) мат. напрямля́ти, напрями́ти

    Русско-украинский словарь > направлять

  • 13 Именье

    1) (поместье) маєток (-тку), маєтність (-ности), добро, (чаще мн.) добра (р. дібр). [Панський маєток перейшов до народу (Коцюб.)]. -нья - маєтки, маєтності, добра. [Заможні волохи купували добра в Брацлавщині (Куліш)]. Собственное -нье - власний маєток. -нье наследственное, родовое, благоприобретенное - маєток спадковий (спадщина), родовий, набутий (придбаний). -нье (по)жалованное - наданий (дарований) маєток. -нье заповедное - заказний маєток, заповідник. -нье выморочное - відумерщина, безотчина. [Тут панок один жив, та замер, а наслідників нема, так безотчина піде у казну (Харк.)]. -нье, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от деда, от предков) дідизна, дідівщина, предківщина;
    2) (имущество) добро, майно, статок (-тку), маєток; см. Имущество. -нье его состоит из пожитков и денег - його добро (майно, статок, маєток) становлять пожитки та гроші.

    Русско-украинский словарь > Именье

  • 14 благосостояние

    1) добро, добробут. [На сторожі добробуту народнього стояти];
    2) достатки. [Політична самостійність і економічні достатки].
    * * *
    добро́бут, -у; ( достаток) доста́ток, -тку, доста́тки, -ків, ста́ток, -тку, ста́тки, -ків, диал. гаразди́, -ді́в

    Русско-украинский словарь > благосостояние

  • 15 воспользоваться

    покористуватися чим, з чого, скористуватися чим, з чого, скористати(ся) з чого, (гал.) похіснуватися чим; (использовать) використати щось, зужиткувати, спожиткувати, (с)пожити щось, (гал.) схіснувати. [Дядько добре покористувався з нашої худоби (Гр.). Використав нагоду = воспользовался удобным случаем. Директор не зужиткує слів його й не накладе на нього кари (Крим.). Похіснуватися багатством (Екклезіяст). Пожити добро чесне (Шевч.). Хай собі поживе (споживе) моє добро].
    * * *
    (чем) скористува́тися и скористува́тися, скориста́тися (чим, з чого), послугува́тися (чим); ( извлечь выгоду) покористува́тися, покориста́тися (чим, з чого); ( использовать) ви́користати, пожи́ти (що)

    Русско-украинский словарь > воспользоваться

  • 16 добровольный

    добровільний, доброхітний, доброхочий, самохітній. [Важкий самохітній подвиг]. Добровольно - самохіть, самохіттю, доброхіть, з доброї волі, з своєї волі, своєю охотою, своєю волею, охотою, по охоті. [Самохіть, із доброї волі, ніколи не зрікаються свого впливу. Охотою пішов у москалі].
    * * *
    доброві́льний

    Русско-украинский словарь > добровольный

  • 17 достаток

    достаточек достаток, достаточок, (чаще мн.) достатки, вжитки. [Він при достатку живе. Се були люди середніх достатків (Крим.). Е, які вже наші вжитки! Зоставляю тобі всі мої ужитки і маленькі дітки].
    * * *
    1) ( зажиточность) доста́ток, -тку, ста́ток; доста́ча; ( довольство) добро́
    2) ( изобилие) доста́ток, бага́тство; ( множество) вели́ка (величе́зна) кі́лькість, числе́нність, -ності
    3)

    доста́тки — (мн.: материальные средства, доходы) доста́тки, -ків, ста́тки, диал. гаразди́, -дів; ( имущество) добро́

    Русско-украинский словарь > достаток

  • 18 дядя

    1) (брат отца или матери; муж тётки) дядько, дядьо, (в зап. местностях различают: брат матери - вуй, вуйко, а брат отца - стрий (р. -ия). Жена родного дяди - дядина (р. -ни). [Тітка - то рідна сестра материна або батькова, а дядина - не рідна, тільки жінка рідного дядька];
    2) (вежливо - всякий посторон. человек средних л.) - дядько, дядьо (р. -дя).
    * * *
    1) (брат отца или матери, муж тётки) дя́дько; (брат отца диал.) стрий, стрик; (брат матери диал.) вуй, ву́йко
    2) ( мужчина) дя́дько, дя́дя, дя́дьо; добро́дій; диал. ву́йко; (в обращении - зват.) дя́дьку, дя́дю; добро́дію; ву́йку
    3) ( рослый мужчина) шутл. дя́дя

    Русско-украинский словарь > дядя

  • 19 завещать

    1) (имущество) відписувати, відписати, записувати, записати, леґувати, (словесно) відказувати, відказати, приказувати, приказати (майно кому, на що). [Все, що мав, синові одписав. Тяжко занедужав і записав жінці усе своє добро (Ор. Левиц.). Умираючи, все господарство приказала дочці і усе їй добре розказала Квітка). Кому піде наше добро? - На церкву святу леґуй, Василю (Кониськ.)];
    2) заповідувати и заповідати, заповісти, завітувати. [Таку-ж любов заповідує він і всім землякам своїм (Єфр.). Заповідала дітям, щоб не сварилися і жили чесно. Завітував своїм потомкам зватися Гіреями (Куліш)]. Завещанный - відписаний, відказаний, леґований; заповіданий від кого (кем).
    * * *
    несов., сов.
    1) ( имущество) відпи́сувати, відписа́ти, -пишу́, -пи́шеш и мног. повідпи́сувати, відка́зувати, відказа́ти, -кажу́, -ка́жеш
    2) ( выражать предсмертную волю) заповіда́ти, заповісти́, -ві́м, -віси́

    Русско-украинский словарь > завещать

  • 20 заедать

    заесть
    1) заїдати, заїсти, загризати, загризти, поїдом їсти, заїсти кого, (о мног.) позаїдати, позагризати кого. -дать чей-л. век (не давать житья) - заїдати (заїсти) чий вік, занапащати (занапастити) чий вік (чию долю). Как ни тяни, а чужого веку не -ешь (послов.) - як не мудруй, а вмерти треба;
    2) (закусывать) заїдати, заїсти що чим. -есть водку хлебом - заїсти горілку хлібом;
    3) (чужое добро) заїдати, заїсти, зажирати, зажерти (чуже добро), (присваивать) привлащати, привластити що;
    4) (застрявать) затинатися. Ножницы -дают - ножиці затинаються. Заеденный - заїд(ж)ений, загризений.
    * * *
    несов.; сов. - за`есть
    заїда́ти, заї́сти, -ї́м, -їси́ и мног. позаїда́ти

    зае́ло — безл. заї́ло

    \заедатьть разгово́рами о ком-чём — перен. го́лову прогриза́ти, прогри́зти ким-чим

    Русско-украинский словарь > заедать

Страницы

См. также в других словарях:

  • добро бы — добро бы …   Орфографический словарь-справочник

  • добро б — добро бы …   Орфографический словарь русского языка

  • ДОБРО — ср. вещественно, все доброе ср. имущество или достаток, стяжание, добришко, особ. движимость. Все добро или доброе мое пропало. У них пропасть добра по сундукам. Всякое добро прах. | В духовном ·знач. благо, что честно и полезно, все чего требует …   Толковый словарь Даля

  • ДОБРО — в широком смысле слова, как благо, означает, во первых, ценностное представление, выражающее положительное значение ч. л. в его отношении к некоторому стандарту, во вторых, сам этот стандарт. В живой речи слово «Д.» употребляется для обозначения… …   Философская энциклопедия

  • добро — [благо] сущ., с., употр. часто Морфология: (нет) чего? добра, чему? добру, (вижу) что? добро, чем? добром, о чём? о добре 1. Добро это всё хорошее, положительное, направленное на благо. Добро побеждает зло. | Добро обязательно восторжествует. 2.… …   Толковый словарь Дмитриева

  • добро — ДОБРО, а, ср. 1. Нечто положительное, хорошее, полезное, противоположное злу; добрый поступок. Желать добра кому н. Не к добру (предвещает дурное; разг.). Сделать много добра людям. Поминать добром (вспоминать с благодарностью, с хорошим… …   Толковый словарь Ожегова

  • Добро — Мистерия чувств * Воспоминание * Желание * Мечта * Наслаждение * Одиночество * Ожидание * Падение * Память * Победа * Поражение * Слава * Совесть * Страсть * Суеверие * Уважение * …   Сводная энциклопедия афоризмов

  • Добро —  Добро  ♦ Bien    Все абсолютно хорошее. Если всякая ценность, как я убежден, относительна, то добро – не более чем иллюзия, то что останется от положительного оценочного суждения, если отринуть субъективные условия, благодаря которым оно… …   Философский словарь Спонвиля

  • ДОБРО — 1. ДОБРО1, добра, мн. Нет, ср. 1. Положительное начало в нравственности, ант. зло. Люди стремятся к истине, добру и красоте. 2. То, что хорошо, полезно, приятно. Добра вам, добра желаю. Из этого добра не выйдет. «Нет худа без добра.» (посл.) «От… …   Толковый словарь Ушакова

  • ДОБРО — 1. ДОБРО1, добра, мн. Нет, ср. 1. Положительное начало в нравственности, ант. зло. Люди стремятся к истине, добру и красоте. 2. То, что хорошо, полезно, приятно. Добра вам, добра желаю. Из этого добра не выйдет. «Нет худа без добра.» (посл.) «От… …   Толковый словарь Ушакова

  • ДОБРО — 1. ДОБРО1, добра, мн. Нет, ср. 1. Положительное начало в нравственности, ант. зло. Люди стремятся к истине, добру и красоте. 2. То, что хорошо, полезно, приятно. Добра вам, добра желаю. Из этого добра не выйдет. «Нет худа без добра.» (посл.) «От… …   Толковый словарь Ушакова

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»