волочить

1) волочити [Він волочить], волокти [Він волоче], тягати, тягти, тирити, цупити. [Насилу ноги тягне]. Добраться, волоча ноги, с трудом - дотягтися, дочапати, -ся. Волоча - волочучи, поволоцьки. [Поволоцьки притяг];

2) витягати, протягати дріт.

* * *

1) волочи́ти, волокти́; ( таскать) тяга́ти, тягти́, тягну́ти, тараба́нити, диал. тарга́нити

2) техн. волочи́ти

1) ( проволоку) волочи́ти

2) ( искусственный шёлк) витяга́ти

1) ( проволоку) волочи́ти

2) ( искусственный шёлк) витяга́ти

см. Волочить.

* * *

см. волочить 1)

1) (о поле) боронувати, боронити, скородити, заскороджувати, (после посева) волочити. [Посіяв і волочить];

2) (запрещать) боронити чого. [Я не бороню тобі женитися];

3) (защищать, хранить) боронити що, від чого. [Боронила волю. Борони мене від лихої напасти].

* * *

возити кого, що.

* * *

1) вози́ти

2) ( двигать по поверхности) вози́ти; ( волочить) волочи́ти; ( ногами) чо́вгати

3) ( бить) би́ти (б'ю, б'єш); лупи́ти, лупцюва́ти, духопе́лити, дуба́сити, дубцюва́ти, гати́ти; ( драть за волосы) скубти́, скуба́ти и ску́бати, чу́бити

запрячься запрягатися, запрягтися, бути запряженим в що, до чого. [Колись- то лебідь, рак та щука приставить хуру узялись; от троє разом запряглись (Глібов). Ото засіяв Гадам, запрігся в борону та й волочить (Рудан.). Запрігся до цієї праці (в цю працю)].

* * *

несов.; сов. - запр`ячься

1) (внешний покров челов. и животных, выделан. шкура) шкура, (ум. и для обозначения деликатности или тонкости выделки) шкурка, шкурочка, (зап.) шкіра, шкірка, шкірочка. [З одного вола двох шкур не деруть (Номис). Лежав довго на сонці, попік собі шкуру (Звин.). Ці палятурки треба зробити з шагреньової шкурки (Крим.)]. Сырая, невыделанная -жа животных, или выделанная -жа с шерстью - сирова, невичинена (невиправлена) шку[і]ра; специальнее: (конская) шкапина (-ни), шкаповина, (коровья) яловиця, (козлиная) козлина, козлятина (-ни), (ягнячья, мех) смух (-ху), смушок (-шку), (овечья) линтвар (-ря), (ум.) линтварець (-рця), линтварик, (старой овцы) стариця. Выделанная -жа - вичинена (виправлена, вигарбувана) шку[і]ра; специальнее: (сапожный товар) товар (-ру), ремінь (-ме[і]ню и -ме[і]ня). [Піду, може де товару дістану на чоботи (Борзенщ.). Чоботи з простого реміню, не бельгійки (Звин.)]. Дублёная, соковая -жа - видублена шку[і]ра, дубленець (-нця) (Верхр.). Сыромятная, квасцованная -жа - сириця (ум. сиричка, сириченька), сировиця, сирівець (-вцю и -вця), лимарщина. Замшевая -жа - замшова шку[і]ра (шкурка), замша. Изнанка -жи - низ (-зу), спід (р. споду) шку[і]ри, бахтарма (-ми). Отрезанная полоса -жи - ремінь, х[к]вашія, (ув.) ременяка, х[к]вашіяка. Кусок, лоскуток -жи - шкур(л)ат (-та), шкураток (-тка), шкуратина, ум. шкураточок (-точка), шкуратинка; соб. шкураття. [Дметься, як шкур(л)ат на огні (Номис). Нікчемний шкураток (Крим.). Позбирав шкураття (Сл. Гр.)]. Снимать, снять, сдирать, содрать -жу с павшего или убит. живот. (и в перен. знач.) - білувати, оббілувати кого. [Сивого коня білували (Рудч.). Спіймавсь - здеруть із тебе шкуру, оббілують до-чиста (Коцюб.)]. С живого -жу дерёт (перен.) - живого білує; з живого шкуру дере. Выделывать -жи - см. Выделывать 1. Заниматься выделкой кож - а) см. Кожевничать; б) см. Скорнячить. Цвет -жи - колір (- льору) шку[і]ри. Нежная -жа - ніжна шку[і]ра. Гусиная -жа (от холода) - сироти (-ріт), пасюрки (-рок), гусяча шку[і]ра. [Так холодно, що в мене аж сироти повиступали (Звин.)]. На нём только -жа да кости - він худий, як тріска (як трістя); він - сама снасть. Ни -жи, ни рожи - ні з очей, ні з плечей (Приказка). [Таке, бачте, воно непоказне: ні з очей, ні з плечей (Кон.)]. Из -жи лезть - рватися з шкури, з-під шкури п'ястися. [Люди аж рвуться з шкури на полі (Кон.). І засіяв, і волочить, із-під шкури пнеться (Рудан.)]. Из -жи вон лезет (о толстяке) - із шкури преться. [Так обріс тілом, що аж із шкури преться (Кон.)]. Мороз по - же дерёт - см. Драть. Мороз по -же подирает - (аж) морозом усипає; мов снігом тре; см. Подирать;

2) (плодов, клубней и т. п.) шку[і]рка. лушпайка, лушпинка, соб. лушпайя (ср. р.), лушпиння; см. Кожица 4 и Кожура 1. Девичья -жа, фарм. - проскурняковий (люкрицевий) повидляник, проскурнякова (люкрицева) пастила.

* * *

1) шкі́ра; ( шкура) шку́ра

2) ( кожура) шку́ра; шкі́рка, шку́рка, шкури́нка

1) тягти́, тягну́ти; ( волочить) волокти́; ( пить) ціди́ти; (хмельное, трубку) смокта́ти; (тащить, незаконно брать) цу́пити

2) ( влечь к себе) тягти́, ва́бити [до се́бе], порива́ти

3) ( тяготеть) тяжі́ти, -жі́ю, -жі́єш и -жу́, -жи́ш

4) (медлить, мешкать) зволіка́ти; тягти́

5) ( весить) ва́жити, тягти́

6) (о птицах: тянуться) тягти́ся, тягну́тися; ( лететь) леті́ти, поэз. ли́нути

7) (безл.: о струе воздуха) тягти́; ( о неприятном запахе) нести́, тхну́ти

см. Волочить.

-ся почати волочити, -ся, почати тягати, -ся; см. Волочить, -ся.

захоробритися, захоробріти, захрабрувати, забадьоритися, почати бадьоритися. [Ледве ноги волочить, а дивись, як почав бадьоритися (Сл. Ум.)].