внутрішнє+і+зовнішнє

МОРАЛЬ (лат. moralis - моральний, від mores - звичаї) - духовно-культурний механізм регуляції поведінки особистості та соціальних груп за допомогою уявлень про належне, в яких узагальнені норми, цінності, зразки поведінки, принципи ставлення до інших індивідів та соціальних груп. Специфіка моральної свідомості формується за умов розкладу родоплемінного суспільства, виникнення складної системи опосередкованих зв'язків (політичних, економічних, соціальних та ін.), що прийшла на зміну безпосередньому характеру всіх стосунків людей у традиційній общині. Поява відносної свободи вибору, потреба в ситуаційній гнучкості поведінки й стосунків, відповідно до динамічних умов життя, робили чимдалі проблематичнішими збереження, культурну трансляцію і примноження досвіду безпосередньо моральнісного ставлення людини до людини, спільноти, природи, світу. В контексті критичного осмислення реальних звичаїв людей (що свідчило про руйнацію традиційних форм моральності) складається узагальнена система уявлень про чесноти, норми поведінки, основоположні закони колективного співіснування ("не убий", "не укради" та ін.) І. деальна система належного водночас постає як моральнісне добро, найвища самоцінність, що протистоїть моральнісному злу в реальній людській життєдіяльності. В цьому ракурсі М. співвідноситься з духовно-ідеальними основами права, релігії, мистецтва, філософії. Часткове коригування внутрішнього світу людини, її вчинків, масової поведінкової практики відбувається в разі особистісного прийняття вимог і настанов М. та відповідних вольових зусиль щодо їх здійснення. Намагання досягти доброчесності й праведності засобами зовнішнього тиску, без достатньої внутрішньої мотивації, вступають у протиріччя з ціннісним аспектом морального самоствердження людини, породжують "легальні", а не "моральні" вчинки (Кант). Регулятивні можливості М. зростають у міру розширення її суб'єктного горизонту. Формування вселюдського, універсального масштабу морального світосприйняття, вихід за межі групових, етнічних, національних інтересів до обріїв людства як єдиного цілого відкриває можливості для найбільш адекватного втілення суті моральності в процесі суб'єктивного творення цінностей М, Значне духовне випередження реальних можливостей життя й універсальне бачення належного ставлення до іншої людини, суспільства, природи концентрується в М. як ідеалі. Конкретно-чуттєве втілення тих чи тих сторін сукупного морального ідеалу подибуємо в міфології, релігійних та художніх образах Р. аціонально-логічне осмислення, узагальнення і обґрунтування понять, категорій моральної свідомості відбувається в етиці (див. нормативна етика). У цих процесах закріплюється й нагромаджується зміст моральнісного добра, тоді як у реальній життєдіяльності М. нерідко обмежується відносними, конкретно-історичними обмеженими вимогами щодо втілення можливого блага. Переважання відносного над абсолютним характерне для ідеологізоваяих моральних систем, хоча за певних умов подання абсолютного тут може бути досить вагомим (напр., ідеологія Просвітництва). Водночас не є гарантовано моральнісним навіть конкретно-історичний зміст узагальнених понять моральної свідомості (гідність, честь, обов'язок, справедливість), хоча в цілому такі форми оцінки і самооцінки мають непроминальне загально-культурне значення. Найбільша міра абсолютної значущості притаманна абстрактно сформульованим моральним законам і етичним принципам. Прагматичне спустошення морально-етичних ідеалів внаслідок надання переваги відносному призводить як до духовної деградації, так і до соціальної дестабілізації. Відмова ж од відносних допоміжних, компромісних рішень в світі реальних людських відносин веде до безнадійної мрійливості або змертвілого етичного ригоризму. Наявність відносно гуманних правил є кращою для соціуму як системи, ніж відсутність будь-яких. В кінці XX ст. істотне збагачення М. відбувалося шляхом осмислення й обґрунтування моральних принципів теорією справедливості, комунікативною етикою, що запроваджують в галузь моральної рефлексії дискурсивно-консенсуальні засади.

ОБОВ'ЯЗОК - одна з основних категорій етики і моральної свідомості; моральне зобов'язання окремого індивіда, групи осіб, класу, народу та ін., що постає для них як конкретне практичне завдання. О. - внутрішня настанова людини чинити у відповідності до певних моральних норм і цінностей, що існують у суспільстві; така позитивна ціннісна орієнтація, котра не може здійснюватися без елементу самопримусу, вольового зусилля. Тому виконання О. передбачає наявність свободи волі. Дія, здійснювана під зовнішнім примусом або в результаті насильства, не має етичного значення М. оральний О. необхідно відрізняти від різноманітних суспільних вимог - виробничих, громадських та ін. (професійний О., військовий О. тощо). О. моральний орієнтований на цінність особистості, безумовну повагу до людської гідності, утвердження гуманності. Саме ця відмінність емпіричних, морально-санкціонованих суспільних вимог і власне морального О. особистості інколи породжує внутрішній конфлікт, вирішити який може лише сама людина як відповідальний суб'єкт свого морального вибору. В історії етики і моралі тлумачення природи і походження 0. - одна з найскладніших проблем. Основа і джерело О. пов'язувались з тим чи іншим розумінням моральної необхідності і вбачались: у Божих заповідях, апріорному моральному законі (категоричному імперативі), космічних законах, людській природі, прагненні людини до насолоди або щастя, суспільних настановах та ін. На розуміння морального О. суттєвий вплив справляла також відповідь на питання про те, хто або що визначає, зрештою, його зміст: Бог, "Божественний розум" (неопротестантизм, неотомізм), суспільство (соціально-апробативні теорії), совість (Фіхте), моральне почуття (теорія морального почуття) тощо. Питання про межі 0. також тлумачиться неоднозначно. Так, представники деонтологічного інтуїтивізму вважали важливим для виконання 0. лише саму дію, а не мотиви, якими керується людина. Представники теорії морального добра, навпаки, вирішальне значення надають характерові мотиву. Як духовно-моральний феномен суспільного життя О. має конкретно-історичний характер. Кожна епоха, соціальна група, релігійна чи етнічна спільнота мають своє уявлення про О., яке складається в рамках тієї чи іншої культури з притаманними їй цінностями. Загальні моральні вимоги здатне виробляти лише суспільство у цілому на основі колективного історичного досвіду людей. Вирішення проблеми морального О. стосовно тієї чи іншої конкретної ситуації - особиста справа окремої людини. Кожна людина повинна не лише усвідомлювати об'єктивний зміст О., а й нести відповідальність перед своєю совістю, в якій, у кінцевому підсумку, зосереджується онтологічний аспект її моральних зобов'язань. О. передбачає як усвідомлення мотивів поведінки, так і опертя на моральні почуття. Усвідомлення 0. допомагає людині подолати розрив між тим, що є, і тим, що повинно бути; тому виконання О. може бути пов'язане із запереченням певних моральних норм і цінностей. Кардинальні зміни у світогляді сучасної людини спричинюють появу протилежних етико-філософських висновків стосовно умов її нинішнього буття взагалі і проблеми морального О. зокрема. Такими є, з одного боку, переконання багатьох сучасних філософів щодо принципової неможливості формування універсальних основ морального О., з іншого - активний пошук його нових засад, що включають імперативи такої діяльності, яка не була б руйнівною для можливостей життя в майбутньому (Йонас), забезпечувала б виживання людського роду як "реальної комунікативної спільноти" (Апель).

СВІТ - все те, що оточує людину, і те, що знаходиться всередині неї; універсальна предметність, у межах якої людина вирізняє себе з-поміж інших предметів. Завдяки практичній і пізнавальній діяльності людина усвідомлює себе як суб'єкт, що створює свій власний С. (С. людини), який протистоїть зовнішньому С., що оточує її. Водночас С. людини розпадається на С. інтерсуб'єктивного спілкування з іншими людьми та внутрішній С. людини (її душа). Виходячи з різних проекцій людини на довкілля і на саму себе, можлива детальніша типологізація С. Розрізняють матеріальний та духовний, об'єктивний та суб'єктивний С. Субстратно-регіональні С. (Космос, універсум, Земля, Природа), які існують незалежно від людини, доповнюють соціогенними С. (олюднена природа, техніка), С. психічних структур та знаково-семантичних форм. У свою чергу, фізичний С. розпадається на мега-, макро- і мікро-С. Водночас духовно-практичне освоєння С. вирізняє такі форми його існування, як життєвий С., С. повсякденного життя, С. культури тощо В. ідношення людини до С. й усвідомлення цього відношення є серцевиною світогляду; теоретичною формою С. є філософія. У філософському розумінні категорія С. визначає межі абсолютності явищ від цілісної безконечності універсуму до внутрішнього С. людини. В той же час С. не може бути зведений до його конкретних проявів і ототожнений із ними. Специфіка філософського вивчення С. полягає перш за все у теоретичній відповіді на центральне питання - відношення людини до С., людини до іншої людини і людини до С. людини. Ці відношення можуть вивчатися у різних аспектах: онтологічному, гносеологічному, логічному, аксіологічному тощо. Ті чи інші філософські напрями акцентують увагу на певних моментах світовідношення. Напр., комунікативна філософія, персоналізм, роблять акцент на відношенні "Я - Інший", неофройдизм, екзистенціалізм - на людському "Я" тощо. Визначальними категоріальними характеристиками С. є цілісність, універсальність, саморозвиток, конкретна всезагальність. Наявність цих характеристик уможливлює той чи інший феномен як певний самостійний С. Разом із тим вивчення будь-яких фрагментів С. за допомогою зазначених категоріальних характеристик надає цим категоріям світоглядного статусу.

СОВІСТЬ - категорія етики, що характеризує моральну діяльність особистості через її здатність здійснювати моральний самоконтроль, самостійно визначати зміст морального обов'язку, вимагати від себе його дотримання і давати самооцінку власних вчинків; одна з форм моральної самосвідомості, через котру здійснюється осмислення, контроль, санкціонування та критичний перегляд моральних настанов людської суб'єктивності. Етимологічно поняття "С." у багатьох європейських мовах пов'язане зі значенням "спільне знання", "свідомість", що характерно і для мов слов'янських, зокрема укр. Це слово походить від архаїчного префікса "со", що має широкий спектр значень, включаючи спільність дії, і "відати" - "знати". Розвиток моральної свідомості закріпив за поняттям "С.", крім усвідомлення власного ставлення до моральних вимог суспільства, значення переживання й засвідчення особливої, змістовної позиції суб'єкта моральної діяльності. Першими серед античних філософів поставили проблему С., очевидно, Демокрит та Сократ. Аристотель положенням "Нікомахової етики" про С. - "правдивий суд доброї людини" надав європейській традиції етичних пошуків певного забарвлення. Так, Кант розмірковує про "внутрішнє судилище" С. у випадку, коли людина порушує моральний закон - відступає від вимог категоричного імперативу. Разом з цим стає очевидним тісний зв'язок С. з обов'язком, а через нього - з добром і благом. С. як переживання самооцінки є можливою тільки на основі знання норм суспільної моралі, що стали внутрішнім переконанням. Вона дає про себе знати і негативними проявами (напр., відчуття провини), і позитивними - впевненістю в правильності і справедливості вчинку. Різні "іпостасі" С. зумовлені змістом людських уявлень про добро і зло, благо, справедливість, обов'язок. Цю залежність в абстрактній формі засвідчив Гегель, розглядаючи основні причини низки морально-психічних станів, позначених ним як "нечиста С.", "спляча С.", "муки С." тощо Н. іцше назвав нечисту С. "глибоким захворюванням", однак наголошував, що "це хвороба в тому сенсі, в якому хворобою є вагітність". Таким чином, "неспокій" С. починає розглядатись як стан, необхідний для становлення морального суб'єкта. Фройд виходив з того, що С. породжується конфліктом між підсвідомими потягами і суспільними заборонами. Послідовники Фройда вже розглядали С. як особливий різновид неврозу (Віттельс), а з точки зору функцій - як негативний феномен: С. - ярмо, що перетворює людське життя в муки і страждання Н. аукові дискусії навколо проблеми С. мали гучне відлуння в сфері політики: Гітлером С. була публічно оголошена химерою. В філософії марксизму феномен С. пов'язується з особливостями реального становища (буття) людини у світі. "С. привілейованих, - зазначав Маркс, - це і є привілейована С.". Отже, акцент робиться на соціальних детермінантах, що чинять вплив на С. і перешкоджають прояву її загальнолюдського змісту. Гайдеггер у свій спосіб пов'язує С. із буттєвою покликаністю людини, що звільняє останню від необхідності коритися зовнішнім авторитетам. "Совісна" людина бере на себе тягар вибору між добром і злом, у своїй діяльності орієнтується на власні критерії моральної оцінки. Через це моральну особистість завжди переслідує почуття невдоволеності собою, що є стимулом до самовдосконалення. Вона особливо чутлива до моральної йедовершеності світу в будь-яких проявах і, звичайно, С. її ніколи не може бути спокійною, "чистою". Можливо, надто емоційно, але точно це висловив у праці "Культура і етика" Швейцер: "Чиста С. є винахід диявола".

ТЕЛЕОЛОГІЯ ( від грецьк. τέλοζ - мета, кінець, ціль; λόγοζ - слово, вчення) - вчення про ціль, доцільність; вчення, згідно з яким не лише людська діяльність, а й природні явища та історичні події спрямовані до певної мети і підпорядковуються їй; розгляд речей, явищ з точки зору доцільності на противагу причинній необхідності або як доповнення до неї. Телеологічний підхід акцентує увагу на питанні - для чого, задля якої цілі здійснюється той чи інший процес Ц. ей принцип "кінцевих причин" (causa finalis), згідно з яким ідеальна ціль, кінцевий результат впливає на об'єктивний перебіг процесу, може набувати різних форм. їх розмаїття маніфестується у різних типах Т. Розрізняють Т. як вчення про "зовнішню доцільність" й іманентну Т. У рамках першого її тлумачення вирізняють антропоцентричну Т., яка виходить з того, що все існує для людини (Вольф); метафізичну Т. - яка ґрунтується на визнанні кінцевої цілі, що панує над світовим процесом (Тейяр де Шарден); трансцендентну Т. - що постулює існування потойбічної цілепокладаючої істоти; відповідно світ тлумачиться як продукт або результат її діяльності (Шопенгауер, неотомісти). Основи іманентної Т. (тобто такої, яка приписує розвиткові природи внутрішню ціль) були закладені Аристотелем. Внутрішня ціль становить причину розвитку природи. Ентелехія є завершення, результат і ціль цього розвитку. Ідеї іманентної Т. розвивалися Ляйбніцем у монадології, зокрема у вченні про наперед визначену гармонію, Шеллінгом (ідея "світової душі"), у філософії Гегеля. Кант здійснив спробу поєднання принципів детермінізму і телеологізму. З одного боку, для розуму важливо не випускати з уваги причинний механізм природи, з другого - необхідно враховувати у речах природи принцип цілей. На думку Канта, питання про доцільність чи недоцільність природи має проблематичний характер, тобто рівною мірою можливо довести тезу і антитезу. Принципом Т. послуговуються деякі наукові напрями (віталізм, неовіталізм), згідно з якими розвиток організмів є доцільним.

ТРАГІЧНЕ - категорія філософії і естетики, яка характеризує нерозв'язний конфлікт, що виникає в процесі людської діяльності та супроводжується стражданням і непоправною втратою життєвих цінностей. На відміну від печального і страхітливого, Т. обумовлене не випадковими зовнішніми силами, а внутрішньою природою явища. Т. передбачає вільний акт діяльності людини, її свідомий вибір, в результаті якого реалізується згубна для особистості неминуча необхідність. Трагічний діючий герой кидає виклик долі, усвідомлюючи, що він може призвести до поразки. Т. завжди розглядається в суспільно-історичному контексті, який зумовлює його структуру і художню форму. В Античну епоху внаслідок нерозвиненості особистісного начала Т. постає у вигляді року, або долі, як безособової сили, панівної в природі і суспільстві. Взірцем розуміння Т. в давньогрецьк. філософії слугує філософія Аристотеля, яка розглядає Т. як невіддільний момент вчення про буття В. ихід вічного розуму - нусу - за сферу вічного, де панує щастя або стан блаженності та безневинності, у сферу минущого і плинного, де починається життя з його нещастями, виною, злочинами і розплатою, супроводжується трагічним потрясінням людини від скоєного злочину, яке здійснюється через "жах" і "співчуття" і веде до катарсису (очищення). Виділення категорії "Т." і її філософське осмислення здійснюється в нім. класичній естетиці. Кант і Шіллер вбачали джерело Т. в конфлікті між чуттєвою та моральною природою людини Ш. еллінг сутністю Т. вважав боротьбу в суб'єкті свободи і необхідності, які одночасно постають як переможці і переможені. Гегель, який створив цілісну теорію Т., вбачає його сутність в самороздвоєнні субстанції як сфери волі та звершення. Стверджуючи розумність волі та осмисленість трагічного конфлікту, Гегель, як і нім. класична філософія загалом, дотримується раціоналістичної концепції Т., згідно з якою джерелом Т. є суб'єкт та його внутрішній світ. На відміну від Гегеля, ірраціоналістична філософія ІПопенгауера і Ніцше вбачають сутність Т. у відсутності будь-якого смислу в бутті, яке споконвічно є безформним, хаотичним, ірраціональним. В XX ст. ірраціональне тлумачення Т. як "трагічного почуття існування" стає домінуючим у філософії екзистенціалізму (Ясперс, Бубер, Гайдеггер).

ЩАСТЯ - категорія моральної свідомості, що позначає стан повного і тривалого вдоволення від життя загалом. Філософська рефлексія проблеми щ. починається з узагальнення моральної практики. Аристип із Кірени, один із учнів Сократа, тлумачив Щ. як стан, тотожний насолоді. Послідовники гедонізму розглядали насолоду як єдино істинне благо і справжню мету людського життя. Та спроби реалізувати ідеал Щ. на шляхах гонитви за фізичними насолодами зрештою обертаються на свою протилежність - життя стає суцільним стражданням. Отож, перед послідовним гедоністом постає висновок про необхідність усунення джерела цих страждань - життя. Звідси - тенденція виправдання самогубства послідовниками Аристипа (Гегесій). Цей негативний досвід стимулював філософські пошуки засад етики Щ. в інших напрямах. Засновник школи кініків Антисфен пов'язує Щ. з внутрішньою незалежністю людини, започатковуючи традицію протиставлення Щ. насолоді. Епікур наголошував на тих різновидах людської втіхи, що мають переважно духовний характер. Потрактування прагнення до Щ. як принципу моральної поведінки, що безпосередньо визначає цілі людської діяльності, характерне для Спінози, Гассенді, Гольбаха, Бентпама, Рассела, Винниченка, Нейрата та ін. На противагу цьому, з часів античних стоїків (IV - III ст. до н. е.) обстоюється думка, що орієнтація на досягнення Щ. є етично непродуктивною С. пираючись на стоїчне положення про доброчесність як вищу нагороду, Сенека стверджує, що доброчесність є достатньою для Щ. Сучасна етика загальнозначущими умовами досягнення Щ. вважає: а) задоволення основних матеріальних потреб; б) повноту і осмисленість існування людини; в) спроможність останньої реалізувати власне уявлення про життя в ситуаціях морального вибору; г) достатній ступінь збіжності актуального стану буття та уявлення про те, яким воно має бути; ґ) гармонію внутрішнього світу людини і її зовнішніх стосунків.

- doctrine of caveat emptor

1) ( лінія поведінки) policy

2) (політичні події, політичне життя) politics pl

1) ( всесвіт) world; universe; ( суспільство) society; world

2)

1) див. світло

2) див. світанок

бухг., вир. калькуляція собівартості з повним розподілом витрат

методика вирахування собівартості, при якій загальна сума виробничих витрат (manufacturing costs), що складається з постійних накладних витрат (fixed overhead costs) і змінних накладних витрат (variable overhead costs), співвідноситься із собівартістю виробленої продукції (cost of goods manufactured); ♦ застосовується для зовнішньої (external reporting) та податкової звітностей (tax reporting) на відміну від методики калькуляції собівартості за змінними витратами (direct costing), що застосовується в галузі внутрішнього управління (management¹)

absorption costing:: full costing:: full absorption costing

▹▹ direct costing

* * *

бухг., вир. калькуляція собівартості за змінними витратами

методика обчислення собівартості, за якою всі витрати (variable manufacturing costs) на основні виробничі матеріали (direct material), виробничу робочу силу (direct labour) та змінні накладні витрати (variable overhead costs) співвідносяться із собівартістю виробничої продукції (cost of goods manufactured), а постійні накладні витрати (fixed overhead costs), тобто «витрати звітного періоду» (period costs), списуються з надходжень (revenue²); ♦ методика обчислення собівартості за змінними витратами застосовується в галузі внутрішнього управління (internal management) для оцінювання запасів (inventory valuation), прийняття короткострокових рішень (decision-making), визначення доходів (income³), аналізу витрат і т. ін., на відміну від методики обчислення собівартості з повним розподілом витрат (absorption costing), що застосовується для зовнішньої звітності (external reporting)

direct costing:: variable costing:: marginal costing (англ.)

▹▹ absorption costing

* * *

(mgt; mngmt; man)

мен. 1. n менеджмент; управління; керівництво; адміністрація; дирекція; a адміністративний; управлінський; виконавчий; 2. менеджмент; адміністрація; дирекція

1. система методів, заходів, дій, необхідних для формулювання, виконання і досягнення визначеної мети діяльності підприємства, організації тощо; ♦ менеджмент включає такі види діяльності: планування (planning), контроль процесу роботи, заохочення працівників, членів і т. ін., координацію завдань тощо; 2. склад осіб, який займається управлінням підприємством, організацією тощо

═════════■═════════

account management управління службою виконання замовлень клієнтів • завідування рахунками; accountability management програмно-цільове управління • управління методом оцінки ефективності; administrative management адміністративне керівництво; advertising management управління рекламою • управління рекламною діяльністю; assets management управління активами; automated management автоматизоване управління; automated production management автоматизоване управління виробництвом; bottom up management керівництво підприємством з участю робітників • управління за принципом «зверху — вниз»; brand management управління виробництвом товарної марки; business management ділове управління • управління комерційними підприємствами; cash management контроль і регулювання грошових операцій; central management центральне управління; centralized management централізоване управління; channel management управління каналом розподілу; commercial management комерційне управління; company management керівництво фірми • керівництво компанії; computer-assisted management автоматизоване управління; construction management управління будівництвом; contract management контроль і регулювання виконання контракту • контроль за виконанням контракту; corporate management керівництво корпорації • керівництво акціонерного товариства • управління корпорацією; creative management творче керівництво; credit management управління кредитними операціями; data management опрацювання даних; database management управління базою даних; day-to-day management оперативне управління; debt management контроль і регулювання боргів; demand management контроль і регулювання попиту • управління попитом; departmental management управління відділом; economic management господарське управління; environmental management заходи раціонального користування навколишнім середовищем; event management організація і провадження спеціальних заходів; executive management адміністративне керівництво • виконавче керівництво; exhibition management адміністрація виставки; factory management керівництво фабрики • керівництво заводу • заводоуправління; farm management управління сільськогосподарським виробництвом; farm production management управління сільськогосподарським виробництвом; file management управління файлами • управління картотекою; financial management управління фінансовою діяльністю • управління фінансами; functional management функціональне керівництво • функціональний менеджмент • функціональне управління; fund management менеджмент фонду • управління фондом; general management загальне керівництво; general economic management загальне господарське керівництво; goals management програмно-цільове управління • управління методом оцінки ефективності; hands-on management практичне керівництво; higher management вище керівництво • вища ланка керівництва; home management ведення домашнього господарства; human resource management управління людськими ресурсами • менеджмент людських ресурсів; incumbent management керівництво, яке несе відповідальність за що-небудь; industrial management керівництво промисловим підприємством • економіка й організація виробництва; information management керівництво інформацією; interest rate risk management управління ризиком відсотків; internal management внутрішнє управління; inventory management управління запасами • управління матеріально-технічним постачанням; investment management управління інвестиціями • управління портфелем цінних паперів; job management організація праці; joint management спільне управління; line management лінійне керівництво • середня ланка управління • середня ланка керівництва на виробництві; lower management нижча ланка керівництва; manpower management управління кадрами; marketing management управління маркетингом; materials management управління матеріальними ресурсами • управління запасами • управління матеріально-технічним постачанням; matrix management матрична структура управління; media management керівництво служби засобів реклами; merchandise management управління товарними засобами; middle management середня адміністративна ланка • середня ланка управління; monetary management контроль і регулювання грошового обігу • грошово-кредитна політика • контроль і регулювання грошових операцій; natural resource management раціональне використання і відтворення природних ресурсів; nature management природокористування; nutritional management лікувальне харчування • дієтотерапія; on-site management місцеве керівництво; operational management оперативне керівництво; operations management управління основною діяльністю • управління операціями; participative management управління підприємством за участю працівників підприємства; pension fund management управління пенсійним фондом; personnel management управління кадрами • робота з кадрами • добір і розміщення кадрів • трудові відносини; piecemeal management порізнене керівництво • неузгоджене керівництво; plant management управління підприємством • керівництво підприємством • заводоуправління • управління фабрикою • дирекція заводу; port management управління портом; portfolio management управління цінними паперами • контроль і регулювання портфеля цінних паперів • менеджмент портфеля цінних паперів; product management керівництво виробництвом окремого товару • управління продуктом • управління товарним виробництвом; production management управління виробництвом • керування виробництвом; professional management професійне керівництво • професійний менеджмент; program management програмне управління • керівництво програмою; project management керівництво проектом; property management управління власністю; quality management управління якістю; rate management регулювання тарифів; records management оперативний облік; research management управління дослідницькою службою; resource management управління ресурсами; retail management управління підприємством роздрібної торгівлі; retailing management управління роздрібною діяльністю; risk management управління ризиком • управління, націлене на зменшення ризику; sales management управління збутом; sales-force management управління торговельним персоналом • організація роботи торговельного персоналу фірми; scientific management наукове управління; sectoral management галузеве управління; selective inventory management вибіркове управління запасами; senior management вище керівництво • вище виконавче керівництво • вища адміністрація • вища ланка управління • головне управління; service management забезпечення обслуговування споживача; social management соціальний аспект управління; staff management управління кадрами • функціональне керівництво; stock management управління запасами; system management системне керівництво; team management колективне керівництво; technical management технічне керівництво; technical services management управління технічними службами; technology management управління технологією; territory management управління територією • управління збутовою територією • організація роботи на території; time management уміння розпоряджатися часом • управління часом; top management вище керівництво • вище виконавче керівництво • вища адміністрація • вища ланка управління • головне управління; total quality management (TQM) всеосяжне управління якістю • комплексне управління якістю; upper management вище керівництво • вище виконавче керівництво • вища адміністрація • вища ланка управління; venture management цільове управління; waste management використання відходів; works management управління підприємством • керівництво підприємства • заводоуправління • управління фабрикою • дирекція заводу; zero-defects management управління методом бездефектності

═════════□═════════

management accountancy поточний аналіз господарської діяльності; management accountant; management accounting адміністративна звітність • оперативний облік, який пов'язаний з потребами управління • управлінський облік • виконавчий облік; management accounts адміністративні розрахунки • управлінський облік; management agreement угода з адміністрацією; management and administration організація виробництва і адміністративне управління; management and labour управлінський і виробничий персонал; management audit; management body орган управління; management buy-in купівля контрольного пакета акцій компанії • купівля компанії акціонерами; management buyout викуп контрольного пакета акцій корпорації її персоналом • викуп частини конгломерату для створення самостійної компанії • продаж фірми адміністрацією; management by consensus управління на основі згоди; management by differences управління за відхиленнями (дії керівництва, що відновлюють нормальний процес виробничої діяльності у разі появи відхилень); management by exception управління за відхиленнями; management by interest rates управління шляхом контролю відсоткових ставок; management by objectives (MBO) програмно-цільове управління • управління методом оцінки ефективності; management by results програмно-цільове управління • управління методом оцінки ефективності; management by rules управління за встановленими правилами; management commission адміністративна комісія; management committee адміністративний комітет; management consultancy консультування у справі управління • послуги з управлінського консультування; management consultant консультант у справі управління; management control measures заходи управлінського контролю; management decision рішення менеджменту • рішення управління; management development удосконалення методів управління; management expenses витрати на управління • управлінські витрати; management fee гонорар за управлінські послуги; management game управлінська гра; management group група управління • адміністративна група; management information system (MIS) управлінська інформаційна система; management level рівень менеджменту • рівень управління; management method метод управління; management of assets управління активами; management of bank funds управління банківськими фондами • розміщення банківських капіталів; management of capital управління капіталом; management of consumer wants управління споживчими потребами; management of economic activity управління господарською діяльністю; management of an enterprise управління підприємством; management of foreign economic ties управління зовнішньоекономічними зв'язками; management of liquid funds управління ліквідними фондами; management of production управління виробництвом; management of securities регулювання портфеля цінних паперів; management personnel адміністративно-управлінський апарат • управлінський персонал; management policy політика керівництва • стратегія керівництва; management principle управлінський принцип; management reform реформа управління; management reshuffle перестановка управлінського апарату; management services управлінські послуги; management shakeup перестановка управлінського апарату; management shares акціонерний капітал керівників компанії; management stock акціонерний капітал керівників компанії; management structure структура управління; management tools засоби і методика управління; management unit адміністративний підрозділ; to interfere in the management of втручатися/втрутитися в управління чим-небудь; to take over management приймати/прийняти на себе керівництво • приймати/прийняти на себе управління

* * *

1) політика

2) лінія поведінки, курс

3) політичність, розсудливість

4) хитрість, спритність

5) страховий поліс

6) тж pl парк (при садибі, маєтку)

7) амер. азартна гра

* * *

1) політика

2) політика, лінія поведінки, курс; установка; стратегія

3) політичність, розсудливість; хитрість, спритність; проникливість; далекоглядність; практичність; передбачливість

4) pl; дiaл. парк ( при садибі або маєтку)

5) правління; уряд

1) страховий поліс

2) cл. вид азартної гри ( у числа)

1) повне благополуччя; благоденство, безжурне життя; безтурботність

2) чарівність; зовнішня е внутрішня привабливість

1. n

1) стіл, столик

2) операційний стіл

3) компанія (товариство) за столом; співтрапезники

4) їжа; харчування, столування; кухня

5) трапеза, їда

6) столик для ігор; дошка для настільних ігор

7) шаховий столик

8) гравці за столом

9) дошка

10) плитка, дощечка

11) напис на дощечці; скрижаль

12) таблиця

13) розклад

14) табель

15) список

16) гірське плато, плоскогір'я

17) плоска поверхня

18) тех. стіл (верстата); планшайба; рольганг

19) долоня (в хіромантії)

20) грань (алмаза)

21) архт. карниз

22) церк. престол (тж the holy table, the Lord's table)

2. v

1) класти (ставити) на стіл

2) кидати (викладати) на стіл (гроші, карти)

3) складати таблиці (списки, розклад)

4) заносити до списків

5) пропонувати обговорити; ставити на обговорення

6) амер. відкладати (відтягувати) обговорення; відкладати у довгий ящик

7) буд. з'єднувати шипом

8) розважати гостей

9) їсти

10) змальовувати

* * *

1) стіл, столик

2) тк.; sing товариство або компанія за столом; застілля; співтрапезники

3) тк.; sing стіл, їжа, кухня

4) столик для ігор; дошка для настільних ігор

5) дошка

6) плита, дощечка; напис на плиті, дощечці; скрижаль

7) таблиця

8) табель

9) пласка поверхня; плато, плоскогір'я; плита

10) долоня ( у хіромантії)

11) aнaт. пластинка ( череп)

12) тex. стіл (верстат; планшайба; рольганг; стенд)

13) грань ( алмаз)

14) гipн. концентраційний стіл

15) apxiт. карниз

16) цepк. престол (the Lord's, the holy або Communion table)

17) верхня дека ( музичного інструмент)

••

1) класти, ставити на стіл (що-н.); кидати, викладати на стіл (гроші, карти)

2) забезпечувати столом, забезпечувати їжею

3) складати таблиці, списки, розклад; заносити в списки

4) пропонувати обговорити, виносити або ставити на обговорення

5) aмep. відкладати або відсувати обговорення; класти під сукно, відкладати в довгу шухляду

6) зміцнювати вітрило широким рубцем

7) бyд. з'єднувати шипом

8) розважати гостей