вай-вай

показать

1) показувати, показати, указувати, указати; (проявлять) виказувати, виказати, являти, явити, появляти, появити, виявляти, виявити, знак подавати, (о мн.) повиказувати, повиявляти и т. д. кого, що, на кого, на що. [Покажи палець, а він і руку просить. Появив себе нездатним до роботи. Подає жінці знак, що сердиться на неї]. -вать дорогу - показувати дорогу. -зать рукою (глазами) на что - показати (скинути) рукою (очима) на що. -зать пример - призвід показати (дати). [Сусідчин хлопець показав мені призвід красти]. -зать хороший пример - подати добрий приклад; показати добру дорогу. -вать вид - удавати, удати, в знаки давати, ознаку давати, дати. [Удав, ніби не розібрав. Удав, що заснув. Дівчата сходяться у гурт, дають ознаку, буцім кого переховують (Мирн.)]. А он и виду не -вает - а він і в знаки (і знаку) не дасть. -вать себя чем, каким - являти, явити себе чим, яким; (притворно) удавати, удати з себе що. [Він явив себе надзвичайно вражливим. Він удавав з себе знавця]. Не -вай людям слёз - не показуй людям сльози (Шевч.). Не -вай другим своих мыслей - не виявляй иншим своїх думок. -зать себя кому - показати себе; датися в знаки. [Я ще тобі себе покажу, знатимеш! Далися тобі в знаки]. -вать кого в наилучшем свете - виявляти, виявити кого в найкращому світлі. Ваши глаза -ют ваши чувства - ваші очі виявляють ваші почуття. Речь твоя -ет воспитанность - річ твоя являє виховання (Куліш). -зать выражением лица - виявити виразом обличчя; ознаймити лицем. -зывать кукиш - дулю давати (показувати, тикати, сукати), дати. -зывать язык - язика солопити. -зывать голое тело сквозь прорехи - тілом світити. Он к нам и носа (глаз) не -ет - він до нас і носа (очей) не появляє (являє), носа не потикає. И глаз не -вай - і очей (очу) не являй. Хоть бы глаза когда -зал - хоч-би очі коли появив. Ей его и не -вай - їй його ні на очі. И носа из избы не -вает - і носа з хати не витикає (не виткне). И носа к ним -зать нельзя - і носа до їх поткнути не можна. -вать пальцем на кого - пальцем витикати кого [Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають]. -вать на кого рукою - скидати на кого рукою. -зать чудо всему свету - явити чудо всьому світові. -зать свою силу - явити свою силу. -зать свои намерения - виявити свої заміри. -зывать печаль - виявляти (появляти) сум, журбу. -зать воочию - дати на явку, поставити в очу, показати в світ ока. [Покажемо в світ ока доблесть нашого люду (Куліш)]. -зать кому что (научить кого чему) - показати кому що; дати науку кому чим. [Покажіть мені раз, як робити, а вдруге я й сам зумію. Пани своїми усобицями давали науку, як своєї правди доказати (Куліш)];

2) (свидетельствовать) свідкувати, свідчити, посвідчати, посвідчити, виявляти, виявити на кого, доказувати, доказати, виказувати, виказати, доводити, довести на (проти) кого. [Свідки посвідчили, як була справа, мене й пущено на волю. Ніхто не виявив на його. Як-же мені доводити батькові проти дітей (Мирн.)]. Показываемый - показуваний, виказуваний, появляний, виявляний. Показанный - показаний; указаний; виказаний.

* * *

несов.; сов. - показ`ать

1) пока́зувати, показа́ти; ( являть) явля́ти, яви́ти; (проявлять, обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, появля́ти, появи́ти

2) юр. пока́зувати, показа́ти; ( о свидетеле) сві́дчити, посві́дчити

и Коровай

1) (цельный хлеб) хліб (-ба), хлібина, бухан (-на) (зап. бохан), буханець (-нця), (зап. боханець), буханка. -вай хлеба - хліб (хлібина), бухан хліба;

2) (свадебный хлеб) коровай (-ваю). [Через тиждень молодиці коровай місили на хуторі (Шевч.)]. Делать (загибать) -вай - коровай бгати. На чужой -вай рта не разевай - на чужий коровай очей не поривай (Приказка).

* * *

1) хліб, хліби́на, буха́н, -а, бухане́ць, -нця́, буха́нка

2) ( свадебный хлеб) этногр. корова́й

и Остановлять остановить зупиняти, зупинити, спиняти, спинити, запиняти, запинити, впиняти, впинити, (приостановить) припиняти, припинити, (прервать) перепиняти, перепинити; (унимать) гамувати и вгамовувати, вгамувати кого, (о многих) позупиняти, поспиняти, позапиняти и т. д. Срв. Задерживать, Сдерживать, Удерживать. -вить лошадь - зупинити коня. -ви его, пусть вернётся - спини (запини) його, хай вернеться. -вить часы - спинити годинника. -вай его, пусть не бранится - спиняй (упиняй) його, щоб не лаявся. Не -вай его - пусть говорит - не перепиняй його (не перебивай йому) - хай каже. -вать говорящего, успокаивая или заставляя опомниться - зацитькувати, зацитькати кого, оханути кого. -вить заступая дорогу - переймати, пере(й)няти кого. -вить на чём-нибудь свои мысли - спинитися на чому думкою. -вить работы - припинити роботу. -вить враждебные действия - перестати воюватися, припинити військові дії. Не знаю, что меня -вает - не знаю, що мене спиняє (впиняє, стримує). Конец приближается, ничто его не -вит - кінець іде, ніщо його не стрима (не спинить). -вить воду - тамувати, затамувати воду, запиняти, запинити воду. -вить слёзы, кровь, боль - тамувати (сов. втамувати, затамувати), гамувати (сов. вгамувати, погамувати), спинити, запинити сльози, кров, біль. -вить дыхание - затамувати, запинити дух. -вить внимание - см. Внимание. -вить взгляды на себе - брати очі на себе, вбирати очі в себе. Пусть нас это не -ет - цим не зупиняймося. Не на чем глаз -вить - нема на чому ока запинити (спинитися оком), ніде й оком зачепитися.

* * *

несов.; сов. - останов`ить

отвалить

1) відвалювати, відвалити, повідвалювати, відвертати, відвернути, повідвертати що від чого. -лить себе ломоть хлеба - відкраяти, відбатувати, відпаювати собі здорову лусту (скибу) хліба;

2) (отплывать) відчалювати, відчалити, відпливати, відпливти и відплинути, відставати, відстати від берега, пускатися, пуститися берега. -вай! (команда) - відчалюй! рушай! -вай, любезный! - іди собі (геть), чоловіче добрий! Отваленный и отвалённый - відвалений, відвернений.

* * *

несов.; сов. - отвал`ить

1) відва́лювати, відвали́ти; ( отворачивать) відверта́ти, відверну́ти, диал. відгорта́ти, відгорну́ти

2) мор. відча́лювати, відча́лити; ( отплывать) відплива́ти, відпливти́ и відплисти́ и повідплива́ти

3) (давать много, расщедрившись) відва́лювати, відвали́ти

протянуть

1) (простирать) простягати, простягти и простягнути, протягати, протягти, простирати, простерти що до чого, що куди, (вытягивать) вистягати, вистягти що, (во мн.) попростягати и т. д. [Верба вже розбуркалася і скрізь простягала до сонця блідо-зелене листячко (Грінч.). Він простяг руку та й поблагословив мене (М. Вовч.). Як безсильна дитина протягнув до неї руки (Стеф.). Руці свої простираєте (Франко, Етн. Зб. V). Кучеряві в'язи попростягали зелені лапи над річкою (ЗОЮР. II.)]. -вать, -нуть руку, руки к кому, к чему - простягати; простягти руку, руки, (о мног.) попростягати руки до кого, до чого, сягати, сягнути, посягнути рукою за чим. [Тай посягнув за рожею стрілець молоденький (Федьк.)]. -нуть руку кому - простягти, подати руку кому. Не -вай руки, не дам - не простягай руки, не дам. -нуть ногу, ноги (расправить, вытянуть) - простягти, вистягти ногу, ноги, (о мног.) попростягати, повистягати ноги. [Не лежиться мені, ногу то простягну, то підкорчу (Тесл.)]. -вай ножки по одёжке - по своєму ліжку простягай ніжку. - нуть ноги (умереть) - випростатися, простягтися, дуба дати, ґиґнути, освіжитися. [Я побіг, так ще жива була; а може вже досі й простяглась (Кониськ.). Я дам, дак тут і освіжиться (Борз.) Ґиґнув старий (Липовеч.)]. -вать, -нуть верёвку поперёк улицы, двора - перепинати, переп'ясти и перепнути мотузку уперек вулиці, двора. -нуть межу к самой реке - протягти межу до самої річки;

2) что во что, через что, сквозь что - протягати, протягти, промикати, промкнути що в що, крізь що. [Ой протягну я волоконце крізь віконце (Чуб.)];

3) (дело, время) продляти, протягти, проволокти, проволоводити (діло, час); (прожить, перебиваясь) перетягти, прокалантати, перебідувати. [Продляли цілий день (Черк.). Як- небудь ще цей тиждень перетягнемо (Зміїв.)]. Лишь-бы -нуть время - аби протягти, загаяти час; аби день до вечора. Больной до вечера не -нет - хорий до вечора не дотягне, не витягне, не доживе;

4) (голосом) протягати, протягти. [Так? - якось злякано протяг поет (Л. Укр.)]. Говорить -вая слова - говорити з протягом, на-розтяг. Протянутый - простягнутий и простягнений, протягнутий и -тягнений и т. д.

* * *

несов.; сов. - протян`уть

1) протяга́ти и протя́гувати, протягти́ и протягну́ти; (руку, ногу) простяга́ти, простягти́ и простягну́ти и попростяга́ти

2) ( затягивать) протяга́ти и протя́гувати, протягти́ и протягну́ти, затяга́ти и затя́гувати, затягти́ и затягну́ти; (несов.: медлить) зволіка́ти

3) ( подвергать критике) протяга́ти и протя́гувати, протягти́ и протягну́ти

задеть зачіпати, зачепити, учепити що и за що, зачіпатися, зачепитися, учепитися за що, (затрагивать) займати, зайняти кого. [Зачепив ногою глиняник і розбив. Гляди не вчепи стовпа, бо вісь поламаєш. Парубок зачепив (зайняв) дівчину. А лаятимуся! нехай мене не займає!]. -деть кого-либо за живое - дошкуляти, дошкулити кому и кого, допікати, допекти (до серця) кому, дійняти кого до живого, упекти в живе, взяти за печінки кого. [Вміла вона дошкулити ворога (Єфр.). Вам смішки, а йому до серця допекло. Його так і взяло за печінки (Квітка)]. Не -вай меня, его - не (за)чіпай, не руш, не займай мене, його, нехайте його. Задевающий за живое - дошкульний. [Дошкульне слово]. Задетый - зачеплений, учеплений; дійнятий.

* * *

1) (кого-что, за что) зачіпа́ти, зачепи́ти, -чеплю́, -че́пиш (кого-що, за що); ( цеплять при движении) черка́ти, черкну́ти и усилит. черкону́ти (кого-що, по кому-чому, об кого-що), черка́тися, черкну́тися и усилит. черкону́тися (об кого-що, кого-чого, з ким-чим)

2) ( кого-что) перен. зачіпа́ти, зачепи́ти, торкати, торкну́ти; ( причинять неприятность) уража́ти, ура́зити (ура́жу, ура́зиш) и урази́ти (уражу́, ура́зиш); ( оскорблять) обража́ти, обра́зити

(сов.: деть) заді́ти, -ді́ну, -ді́неш, заподі́ти, поді́ти, запрото́рити, мног. подіва́ти, позадіва́ти

заростить

1) (допускать зарости чем-н., позволять вырости чему-н.) зарощувати, заростити, (о мн.) позарощувати що чим; (сорной травой) бур'янити, забур'янити (напр. город, поле); (диким овсом) завівсюжувати, завівсюжити (поле); (допустить покрыться слоем грязи) забруднювати, забруднити, (о мн.) позабруднювати що (начиння (посуду), руки); (о бороде, волосах) запускати, запустити (бороду, (в)уса). Не -вай лугов кустарником - не зарощуй луки чагарником;

2) (вростить) вростити що у що;

3) (заживлять) загоювати, загоїти, (о животных, переносно о море) зализувати, зализати, (о мн.) позагоювати, позализувати що. [Його рука поранить і загоїть (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - зараст`ить

зевнуть

1) (открывать рот) позіхати и зіхати, зіхнути, позіхнути, (грубо) вершу роззявляти;

2) (глазеть) ґ[г]ави ловити, ґавити, ґавитися, витрішки продавати, випорожні ловити. Не -вай! - не лови ґав! не будь роззявою! пильнуй!

* * *

несов.; сов. - зевн`уть

1) позіха́ти, позіхну́ти, зіва́ти, зівну́ти

2) (несов.: глазеть) ґа́ви (гав) лови́ти, ви́трішки купува́ти, витрішки продава́ти (-даю́, -дає́ш), ви́трішки (ви́порожні, ви́торопні) лови́ти

3) (несов.: быть невнимательным, упускать случай) ґа́вити, ґа́ви (гав) лови́ти, зіва́ти

4) (несов. орать) репетува́ти, зіпа́ти

избыть

1) (сживать, изводить кого) запагублювати, запагубити, зводити, звести зо світу кого; см. Погублять;

2) (отделываться, избавляться от кого, чего) збувати, збути що, збуватися, позбутися кого, чого, відкараскуватися, відкараскатися від кого, від чого. [Не збуду смутку ані вдень, ні вночі (Чуб.). Збулася баба клопоту з вовною, бо злодії вкрали (Приказка). Ачей козак-нетяжище позбудеться лиха (Пісня)]. Добро наживай, а худо -вай - добра набувай, а лихо збувай или Добра набувайсь, а лиха збувайсь. Стыда не -буду - сорома не (по)збудуся (диал. не скуплюся) (Харківщ.). Не -был таки беды, настигла - таки не втік лиха - зуспіло. Молодости не вернёшь, а старости не -дешь - молодости не завернеш, а старости не позбудешся;

3) (превосходить кого, что величиною, количеством, силою) переважувати и переважати, переважити кого, що; см. Превосходить. У нас расход - вает приход - у нас витрати переважують прибутки;

4) (иметься с избытком) не збувати;

5) см. Выбывать.

* * *

несов.; сов. - изб`ыть

навалить

1) что, чего на что, куда - навалювати, навалити, навертати, навернути, накочувати, накотити, (о мног.) понавалювати, понавертати, понакочувати що и чого на що, куди; (набрасывать) накидати и накидувати, накидати, нагортати и нагортувати, нагорнути, (о мног.) понакидати, понагортати чого на що; срв. Приваливать 1. [Зима намети навертає (Мирн.). Було мене притопити й камінь навернути (Грінч. III). Он, понавертало цілі копи жовтої глини (Мирн.)]. -лить камень на что - навалити (навернути) камінь на що. -лить кучу соломы - навернути купу соломи. -лить сору - накидати (навернути, нагорнути) сміття. -вай больше земли - навертай (нагортай) більше землі. Снегу -лило в колено - снігу навалило (навернуло, накидало, навергало) в коліно;

2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) навалювати, навалити, накладати, накласти и (реже) наложити, накидати, накинути, навантажувати, навантажити, (о мног.) понавалювати, понакладати, понакидати, нонавантажувати що на кого, на що, (вульг.) наричити, накрякати що. [Хоч як було наватажиш віз снопами (Куліш). Було батько як наричать гарбу, що яка-хоч пара коней не потягне, хіба воли (Бердянщ.). Такий віз наричив, що ледве воли довезли (Сл. Гр.). Там-же й віз накрякав! ледве кобила проти гори вивезла (Харк.)]. -вать вюк на мула - навалювати (накладати, накидати) в'юк на мула. -лили на меня поручения - накинули на мене (мені) доручення. На меня -лили слишком много работы - на мене накинуто (навалено) занадто багато праці (роботи);

3) нахиляти, нахилити, (о мног.) понахиляти що на кого, на що. -вали шкап на себя - нахили шахву на себе. -вали столб больше вправо - нахили стовп(а) правіше;

4) (сходиться во множестве) насувати, насунути, плавом напливати, напливти, навалувати, настягатися. [Ті миші, що в степу багато, не тут наплодились; вони відкільсь навалували (Новомоск.)]. Народу пропасть -лило, народ -лил на площадь - людей (народу) насунуло сила, народ насунув на майдан;

5) (нанести течением) навалити, нагнати. Течением -лило барку на мост - берлину навалило (нагнало) точією на міст. Судно -лило на другое - судно навалило (нагнало, напли(в)ло) на инше;

6) (в карт. игре) навалювати, навалити. [Бий і навалюй (Сл. Ум.)];

7) охотн. - налягати, налягти. Гончие -лили на зверя - гончаки налягли на звіра. Наваленный -

1) навалений, навернений, накочений, накиданий, нагорнений, понавалюваний, понавертаний, понакочуваний, понакиданий и понакидуваний, понагортаний и понагортуваний. [Прийшов - аж там змій каменем навернений (Гудч.). Нагорнений смітник (Крим.)];

2) навалений, накладений и (реже) наложений, накиданий, навантажений, понавалюваний, понакладаний, понакиданий, понавантажуваний;

3) нахилений, понахиляний.

* * *

1) нава́лювати, -люю, -люєш, навали́ти, -валю́, -ва́лиш и мног. понава́лювати; ( набрасывать) накидати, наки́дати и мног. понакидати, навертати, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понаверта́ти; (чем-л. тяжёлым сверху) приверта́ти, привернути

2) (безл. перен.: скопляться, появляться во множестве) насува́ти, насу́нути, нава́лювати, навали́ти; (сов.: набиться) нати́снутися

1) нава́лювати, -люю, -люєш, наваля́ти; (сов.: накатать) накача́ти; (сов.: налепить) наліпи́ти, -ліплю́, -лі́пиш

2) (сов.: набросать, повалить) наваля́ти; наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш

3) (сов.: небрежно написать, нарисовать) наля́пати и мног. поналя́пувати, наба́зграти

навертеть, навернуть

1) (наматывать) навірчувати, навертіти, навернути, намотувати, намотати, накручувати, накрутити, навивати, навити и навинути що на що (о мног.) понавірчувати, понамотувати, понакручувати, понавивати що на що. [Чого вони не навірчують собі на голову! (Звин.)]. -вай верёвку на ворот - намотуй (накручуй) мотуз (мотузку) на баран (на коловоро[і]т). -верти бумаги на скалку - намотай (накрути) паперу на качалку;

2) (навинчивать) накручувати, накрутити, навірчувати, навернути, (о мног.) понакручувати, понавірчувати що на що. -верти гайку - накрути (наверни) гайку;

3) (насверливать,набуравливать) навірчувати, навертіти и навернути, насвердловувати, насвердлувати, насвердлювати, насвердлити, накручувати, накрутити, (о мног.) понавірчувати, понасвердловувати, понасвердлювати, понакручувати (дірок). Много ль дыр -тел? - чи багато дірок навертів (насвердлував, насвердлив)? -верни дыру вот тут - наверни діру ось тут;

4) (наворачивать) навертати, навернути на що. Осторожнее правь, -вернёшь на пень - обережніш(е) держи (керуй), навернеш на пень. Наверченный и Навёрнутый -

1) наверчений, навернутий и навернений, намотаний, накручений, навитий и навинений, понавірчуваний, понамотуваний, понакручуваний, понавиваний на що;

2) накручений, навернений;

3) наверчений, навернутий и навернений, насвердлований, насвердлений, понавірчуваний, понасвердловуваний, понасвердлюваний, понакручуваний;

4) навернутий и навернений. -ться -

1) - а) навірчуватися, навертітися, навернутися, понавірчуватися, намотуватися, намотатися, понамотуватися, накручуватися, накрутитися, понакручуватися, навиватися, навинутися, понавиватися; бути навірчуваним, наверченим, понавірчуваним и т. п. Цепочка -тся на барабан - ланцюжок намотується (накручується) на барабан; б) (навинчиваться) накручуватися, накрутитися, понакручуватися, навірчуватися, навернутися, понавірчуватися; бути накручуваним, накрученим, понакручуваними и т. п. Гайка -тся ключом - гайка (шруба) накручується (навірчується) ключем; в) навірчуватися, навертітися, навернутися, понавірчуватися, насвердловуватися, насвердлуватися, понасвердловуватися, насвердлюватися, насвердлитися, понасвердлюватися; бути насвердловуваним, насвердлованим, понасвердловуваним и т. п.; г) навертатися, навернутися; бути наверненим и навернутим на що. Слёзы -ваются, -нулись на глаза, у него на глазах - сльози навертаються, навернулися на очі, у його (йому) на очах, сльози спливають (наринають) на очі, наринули на очі, у його и йому на очах, сльози закрутилися в очах. [У Христі навернулися на очі сльози (Мирн.). У Пихтіра починає шпигати в носі, а на очі спливають сльози (Васильч.). У неї аж сльози наринули на очах (Яворн.). В очах закрутилися дві сльози (Франко)];

2) (попадаться, случаться) навертатися, навернутися. Покупатели -ваются - покупці нагоджаються (трапляються). -нулся нечаянный гость - навернувся (нагодився) несподіваний гість.

* * *

1) наві́рчувати, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш; ( наматывать) намо́тувати, намота́ти

2) см. навёртывать II

3) (сов.: сделать что-л. энергично) Наверну́ти

нагреть

1) нагрівати, гріти, нагріти, вигрівати, вигріти, у[о]грівати, у[о]гріти, пригрівати, пригріти, (о мног.) понагрівати, повигрівати, повгрівати, попригрівати. [Ну, то й справді нагрівай окропу (Рудч.). Грубка добре нагріває хату (Київщ.). Окропи гріти (Рудч.). Лежить собі проти сонця, живіт вигріває (Рудан.). Ледачого і кожух не вгріє (Грінч. I)]. Эту комнату одною печью не -греешь - цієї кімнати одною грубою не нагрієш, (не вгрієш, не огрієш). -грей железо путём - нагрій залізо як слід (добре);

2) нагрівати, нагріти. -ть место - нагрівати, нагріти місце. Он нигде себе места не -греет - він ніде собі місця не нагріє. -ть руки у чего (перен.) - гріти, нагріти (погріти) руки (кишеню) коло чого, чим, напхати кишеню коло чого, поживитися коло чого; срв. Поживляться. [Буде чим руки погріти (Номис)]. -реть себе плечи - нагріти собі плечі, (перен.) намахатися;

3) (колотить) лупцювати, налупцювати, м'яти, наминати, нам'яти, дуба[о]сити, надуба[о]сити, гамселити, нагамселити, гріти, нагріти кому що. -реть бока, шею кому - надавати стусанів під боки, напарити (полатати) боки, нам'яти в'язи, надавати по потилиці кому. Нагретый - нагрітий, вигрітий, у[о]грітий, пригрітий, понагріваний и т. п. -ться -

1) нагріватися, грітися, нагрітися, понагріватися; бути нагріваним, нагрітим, понагріваним и т. п. [Як їсть - так нагріється, а як робить - так ізмерзне (Номис). Горн палав, залізо грілось (Грінч.). Груби добре понагрівалися (Васильківщ.). Уже попригрівалися окропи (Сл. Гр.)]. Комната уже -грелась - у хаті вже нагрілося, хата вже огрілася. Вода в комнате -грелась - вода в хаті нагрілася. В печи -грелось - у печі (в грубі) напалилося (нагрілося). Печь -грелась - піч (груба) напалилася (нагрілася). [Напалилася груба добре (Сл. Гр.)];

2) (вдоволь, сов.) нагрітися (грея) попогріти (досхочу), (греясь) попогрітися (досхочу), (о мног.) понагріватися.

* * *

несов.; сов. - нагреть

отвилять и отвильнуть и -ся відкручуватися, відкрутитися, відникувати, відникнути, відмикувати, відмикнути, ухилятися, ухилитися, відмагатися, відмогтися, уникати, уникнути від чого, огинатися, отягатися, викручуватися, викрутитися. -вать от работы - відникувати, відмагатися від роботи. -нуть от наказания - ухилитися, відкрутитися від кари, уникнути кари. -нуть от ответа - ухилитися від відповіди, викрутитися. Не -вай, а говори прямо, как было дело - не викручуйся, а кажи просто, як воно було.

* * *

несов.; сов. - отвильн`уть

переиначить переиначувати, переиначити, переинакшувати, переинакшити, переинчувати, переинчити що; (переделывать по своему, переладить) перевертати, перевернути, перешталтовувати, перешталтувати що. [Все в домі перешталтовує (Мова)]. Не -вай слов моих - не перекручуй моїх слів. Переиначенный - переинач[кш]ений, переинчений. Срв. Переделывать.

* * *

несов.; сов. - переин`ачить

I. перепеть (снова) переспівувати, переспівати, попереспівувати що; (всё) переспівати, поспівати, повиспівувати, попроспівувати (все). [А, ну, переспівай ще раз оцю пісню. Переспівав усі пісні. Вона всіх переспівала]. Перепетый - переспіваний. [Всі пісні вже переспівані].

II. перепеть кого переспівувати, переспівати кого. [І хто її перетанцює, хто переспіває (М. Вовч.)].

* * *

несов.; сов. - переп`еть

пісня, спів, співанка (ум. пісенька, співаночка). Святочные -сни - святні, святкові пісні. Весенние -сни - веснянки, веснівки. Хороводные -сни - танкові пісні, гаївки, шумки. Петровские -сни - петрівчані пісні, петрівки. Сенокосные -сни - гребовицькі пісні. Жатвенные -сни - зажнивні, обжинкові пісні. Свадебные -сни - весільні пісні. Колыбельные -сни - колискові пісні, котки. Нищенские -сни - жебрацькі пісні, жебранки. Лебединая -сня - лебединий спів. -сня соловья - солов'їний спів. Затягивать, заводить -сню - заводити (завести) пісні. Выводить -сню - виводити, витягати (пісні). Сложить -сню - проложити пісню, скласти пісню. [Проложив їм пісню про царя Наливая (Куліш)]. Всё та же -сня - ще не вся, почну з кінця. Старая -сня - стара казка, це вже ми чули. Это ещё долга -сня - це ще довга пісня буде. Чьим умом живёшь, того и -сенку поёшь - на чиєму возі сидиш, того й пісню співай.

* * *

(дуть иногда перемежкой) подувати, подимати, повівати, (слегка) подихати, (о челов.) подмухувати, (дыханием) похук[х]увати (напр., у руки, на гаряче молоко). [А тут і приморозок бере, і московський вітер подима (Свидн.)]. -вает, безл. (несёт) - потягає. [Тут таки добре потягає з вікна]. -вай в самовар, чтобы закипел - подмухуй у самовар, щоб закипів. Срв. Дуть, Подуть.

* * *

1) ( о ветре) повіва́ти, подиха́ти, подува́ти, подму́хувати; подима́ти

2) ( о человеке) подму́хувати; ( обычно согревая) поху́кувати

покормить підгодовувати, підгодувати, погодувати, підкормлювати, підкормити, покормити. -вай коня овсом, бежать будет - підгодовуй коня вівсом, то й бігтиме. -ми свиней, кричат - погодуй свині, кричать. Покормленный - підгодований, погодований, підкормлений, покормлений.

* * *

почути (редко спочути), (восчувствовать) відчути, учути; (зачуять) зачути, (ощутить) почутити що. [Бий його дужче, щоб почув (Харк.). Незабаром вона очутилась і почула, що їй холодно і бік у неї болить (Грінч.). Він відчув серцем той крик розпуки (отчаяния), що глибоко таївся в серці його народу (Коцюб.). Тепер і пани вчули, що хліб родить на мозолях (Кониськ.)]. -вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. - почутися як (напр. добре, зле, молодим і т. ин.), що. [Почулася, що не може йти, що не зможе ввійти в ту хату (Грінч.)]. -вать боль в ноге - біль у нозі відчути, почути, почутити. -вать в себе влечение к чему - почути в собі потяг до чого. -вать в себе (свои) силы, любовь - почутися на (своїх) силах (на силі и на силу), на любові. [(Квітка) почувсь на своїх власних силах і дав добру ознаку свого великого дару (Куліш). Надто вже багато людей почулося на любові до України (Рідн. Край)]. -вать утомление, голод - почутися на втому, на голод. -вать влечение к добру, злу - почутися на добре, на зле. [Так співай, щоб чоловік на добре, а не на зле почувся (Куліш)]. -вать свой живот, руки и т. д. - почутися живота, руки. [Почуєшся живота, як іззіси (Борз.)]. -вать себя беременною - почутися. [Я вже почулась (Гр.)]. И не -вал, как заснул - і не зчувся, як заснув. Дать себя -вать - см. Давать. -вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. - сподобати, уподобати собі кого, що, прихилитися, привернутися до кого, до чого. [А я відразу привернулась до тебе серцем за твою лагідність (Л. Укр.). Княгиня хутко до його прихилилась (Стор.)]. -вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. - знудити світом, втіхами і т. д. Почувствованный - почутий, відчутий, учутий, зачутий. -ться - почутися, учутися. В его словах мне -лось что-то…- в його словах мені почулося (вчулося) щось… Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) - помилка ця нашим нащадкам очутиться, дасться в знаки.

* * *

привільний, до(з)вільний. [Заспівай йому ти пісню про життя привільне наше (М. Вороний)]. -но - привільно, просторо. [В громаді стало їм тепер просторо (Грінч.)]. Жить, розвиваться -но - буяти. [Риба в морі і в ріках буяла (Чуб.)].

* * *