бросаться

несов. броса́ться, сов. бро́ситься

несов. броса́ться, сов. бро́ситься

кидатися, (агрессивно) сікатися, пориватися. [Бити сікається. Поривається до мене]. Б. из одной крайности в другую - кидатися з одного краю до другого (Куліш). Б. вперёд - кидатися наперед, вихвачатися, вихвачуватися. [Поперед війська не вихвачайся]. Б. на шею (насмеш.) - чеплятися на шию. Б. в глаза - впадати в око (в очі), (обольстительно) - брати очі, вбирати в себе очі. [Кожух такий, що очі вбирає (Рудан.)].

* * *

несов.; сов. - бр`оситься

1) ки́датися, ки́нутися; ( падать) па́дати, упа́сти; ( накидываться) сі́катися, сі́кнутися

2) страд. ки́датися, мета́тися; ве́ргатися

1) ( начать бросаться из стороны в сторону) заки́датися, замета́тися, -мета́юся, -мета́єшся и -мечу́ся, -ме́чешся

2) (начать бросаться чем-л.) поча́ти ки́дати (ки́датися)

сов. от бросаться

сов. от бросаться

кинутися, метнутися, майнути, шатнути, -ся. [Кинувся шукати. Не дожидаючи одповіди хутко метнувся з хати. (Мирн.). Метнулася я та двері попричиняла (М. Вовч.) Стороженька поснула, я молода на улицю майнула. І красти бублики шатнули школярі (Греб.)]. Броситься и стать впереди - вихватитися. Б. в сторону - уломити (метнутися) набік. [Вовк от-от нажене зайця, а той убік як уломить, вовк і зостанеться]. Б. на кого или к кому - кинутися, верг(ну)тися. Б. догонять кого - скочити за ким. [Скочив Виговський з Паволочи за тими татарами (Куліш)]. Попытаться бр. к кому, чему - сунутися, порватися. [Він до челяди сунеться - і челядь пропала (Шевч.). Ой порвався козак Нечай до тугого лука]. Б. в воду - шубовсьнути. Б. искать - шарнути. Б. в глаза - впасти в око, в очі. Б. бежать, догонять - кинутися (пуститися, вдаритися), тікати (бігти навздогін). Б. бежать куда, во что, откуда (о множ.) - сипнути, сипонути, пороснути, шугнути. [Школярі сипонули в школу (Грінч.). Люди так і шугнули од тих дверей (М. Вовч.)]. Б. искать - скидатися (збігатися) шукати. [Скидалися шукати - не знайшли]. Б. стремительно (как мяч) - кинутися опукою. [Онилка так і кинулася до мене опукою (Г. Барв.)].

* * *

см. бросаться

несов.; сов. - бултыхн`уться и булт`ыхнуться

1) (падать, бросаться в воду) шубо́встати, шубо́вснути, шубо́встатися, шубо́вснутися, хлю́пати, хлю́пнути, хлю́патися, хлю́пнутися, несов. плю́снути, плю́снутися, шеле́снути, шеле́снутися

2) ( взбалтываться) бо́втатися, бовтнутися и бо́втнутися, збо́втуватися, збовта́тися; ( плескаться) спле́скуватися и сплі́скуватися, сплесну́тися, хлю́патися, хлю́пнутися, плю́скатися, плю́снутися

несов.; сов. - к`инуться

1) (несов.: бросаться чем-л.) ки́датися; шпурля́тися, жбурля́тися

2) ( устремляться) ки́датися; ки́нутися, сов. метну́тися; ве́ргатися, ве́ргнутися и ве́ргтися

3) (несов.: метаться) ки́датися, мета́тися

4) страд. несов. ки́датися; мета́тися; шпурля́тися, ве́ргатися

1) (чрезмерность) надмірність (-ности), надмір (-ру), крайність (-ности). [Не спокушається душа його нічим, і в крайність не впада він розумом твердим (Самійл.)], Бросаться, из одной -сти в другую - кидатися з однієї крайности до другої, з одного краю до другого. [З одного краю кидались ентузіясти правди до другого (Куліш)]. Вдаваться в -сти - перебирати міру, переходити (через) міру. -сти сходятся - крайності збігаються. У него во всём -сти - в нього все над міру;

2) (необходимость, настоятельность) конечність, скрута, скрут (-ту), пильність, пильна (пекуча) потреба, крайність, притуга. [До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже (Канівщ.). Крайність вимагала (Куліш)]. -сть довела его до этого поступка - він з конечности вдався до цього вчинку. Быть в -сти - бути в скруті. До -сти - см. Крайне;

3) нестатки, (крайнє) убозство, убожество, злидні; см. Нужда, Бедность. Жить в -сти - жити в убожестві, в злиднях;

4) защищаться до последней -сти - оборонятися аж до самого краю, до останньої спромоги. Решиться на последнюю -сть - зважитися на останній засіб (крок).

* * *

1) кра́йність, -ності

2) ( тяжёлое положение) скру́та; скрут, -у; (нужда, бедность, нищета) зли́дні, -нів

низвергнуть скидати, скинути, звалювати, звалити, повалити, (о мног.) поскидати, позвалювати кого, що. [Один твій погляд скине лжепророків (Л. Укр.)]. -гать каменья с горы - скидати каміння з гори. -нуть кого с высоты величия - скинути кого з високостей (з височини) величности. -нуть в прах - звалити (повалити) в порох (в порохи). Низвергнутый - скинутий и скинений, звалений, повалений, поскиданий, позвалюваний. [Лежатимуть мертві, повалені в порох монархії (М. Калин.)]. -ться -

1) (стр. з.) скидатися, бути скиданим, скинутим и скиненим, поскиданим и т. п.;

2) (возвр. з.) падати, впасти (вниз); (сваливаться) звалюватися, звалитися, (ниспадать) спадати, спасти, (бросаться) кидатися, кинутися; (о мног.) попадати (вниз), позвалюватися, поспадати. [Прудкі струмки, вищерблюючи камінь, спадають на діл водоспадами (М. Калин.)]. Он -вергся в пропасть - він кинувся (упав, звалився) у безодню (прірву, провалля). Водопад -ется - водоспад спадає, водоспад рине (вниз).

* * *

несов.; сов. - низв`ергнуть

несов.; сов. - низв`ергнуться

1) па́дати [вниз], упа́сти (упаду, упадеш) [вниз]; ( сваливаться) зва́люватися, -люєшся, звали́тися, -люся, -лишся; ( ниспадать) спада́ти, спа́сти; ( бросаться) кида́тися, ки́нутися; рит. зверга́тися, зве́ргнутися и зве́ргтися, -гнуся, -гнешся

2) страд. несов. скида́тися, вали́тися; зверга́тися

1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога (мн. ноги, ніг); (ступня) нога, (зап.) стопа. [Тупне кінь ногою (Шевч.). Хлопчик стоїть на одній нозі (М. Вовч.). Вовка ноги годують (Номис). Стежка засипана снігом, і ані одного сліду стопи людської не видно на його білій скатерті (Франко)]. Две, обе -ги - дві, обидві ноги (нозі). [Стає на руках, одкидає обидві нозі назад, неначе брикає ними (Н.-Лев.)]. Левая, правая -га - ліва, права нога. Задние, передние -ги - задні, передні ноги. Деревянная -га - дерев'яна нога, (деревяшка) дерев'янка, (костыль) милиця. Вверх -гами - а) (в прямом знач.) догори ногами, горініж, сторч головою; б) (перен.: вверх дном) догори ногами, догори коренем, шкереберть. [Все він перевернув догори коренем (Звин.)]. -гами вниз (к земле) - долініж. Босыми -гами - босими ногами, (босиком) босоніж. В -гах - в ногах. Пусть не путается в -гах партии - (не)хай не плутається під ногами в партії. На босую -гу - на босу ногу, (на-)босоніж, на-босе. Лёгкий на -гу - см. Лёгкий 7. Он на -гах (ходит, здоров) - він уже підвівся (став) на ноги, він уже ходить, він уже здоровий (одужав, вичуняв, диал. оклигав и оклигнув). Он уже опять на -гах - він уже знов(у) на ногах. В грехах, да на -гах - у гріхах, та на ногах. Быть весь день на -гах - бути цілий день на ногах, цілий день не сісти (не присідати). [Я-ж цілий день не сяду! (Звин.)]. Под -гами - під ногами, (изредка) під ногою. [Ви підіймаєтесь сходами; вони риплять під вашою ногою (Микит.)]. С головы до -ног, с ног до головы - від голови до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови. [Обміряв її величним поглядом од голови до ніг (Крим.)]. Вооружённый с головы до ног - озброєний від голови до ніг (до п'ят). Со всех ног - що-духу (в тілі), що є (єсть) духу, скільки духу, що-дух у тілі (М. Вовч.), що ноги несуть (несли), (во всю прыть) чим-дуж, (во все лопатки) на всі заставки, на всю витягу, (опрометью) прожогом. С руками и (с) -гами - з руками й (з) ногами. У чьих ног - коло (біля) чиїх ніг (зап. стіп), (зап.) у чиїх стіп. [У стіп твоїх (душа) весь свій тягар скидає (Франко)]. Ни -гою (к кому) - (а)ні кроку (ні ногою) (до кого). -ги не клади (не ставь, не заноси) куда - і ступнути (і ходити) не думай куди, (а)ні кроку (ні ногою) куди. -ги моей не будет у тебя - ноги моєї не буде в тебе. Бросаться, броситься кому в -ги - кидатися, кинутися кому в ноги (під ноги, до ніг), падати, впасти кому в ноги (під ноги, до ніг). [Упав фараону під ноги (Франко). Він упав до ніг милосердного анабаптиста (Кандід)]. Быть на короткой (дружеской) -ге с кем - см. Короткий 4. Быть (стоять) одной -гой в могиле - бути одною ногою в труні (в домовині), стояти одною ногою над гробом (у гробі, в домовині). Валиться, свалиться с ног - на ногах не стояти (не встояти), валитися (падати), звалитися (з ніг). [Вийду за ворота, від вітру валюся (Метл.)]. Вставать с левой -ги, левою - гою (с постели) - вставати на ліву ногу (лівою ногою) (з постелі, з ліжка). Давай бог -ги - ходу, хода, драчки, навті[е]ки, навтікача; срв. Наутёк. [Як побачив це я, кинув мерщій кавун, та ходу (Звин.). Я, не довго думавши, зараз навтіки, куди очі зирнули, а ноги понесли (М. Вовч.)]. Держать свой дом на приличной -ге - держати (тримати) свою господу на порядній (пристойній) стопі (на пристойній лінії, як у (добрих) людей, як порядним людям годиться). Держаться, удержаться на -гах - триматися (держатися), втриматися, (вдержатися) на ногах. Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу - жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському, диал. велико), розкошувати, панувати. [Захотів він велико жити і аж три кімнати собі найняв (Лубенщ.)]. Итти (-га) в -гу - іти (ступати) (нога) в ногу, іти (ступати) ступінь у ступінь, (держать шаг) тримати крок. [В мене донька в ногу з Жовтнем завжди йде (Влизько). Він так ступінь у ступінь ступає, наче міря, як тра ступати (Канівщ.). Жовнярський крок тримати (Франко)]. Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги - іти не в ногу. Итти -га за -гу (-га по -гу) - іти нога за ногою; см. ещё Медленно 1 (Итти -но) и Плестись 2. [Ішов захожий тихо, нога за ногою (Мирний)]. Кидать, кинуть что под -ги кому - кидати, кинути що під ноги кому. Кланяться, поклониться в -ги - кланятися (вклонятися), вклонитися в ноги. [Вклонилася низенько, аж в самії нозі (Сл. Закр.)]. Класть (слагать), положить (сложить) что к -гам чьим - класти (складати), покласти (скласти) що до ніг чиїх. [До ніг народженої з піни складайте… ліхтар мій… і кий (М. Зеров)]. -ги носят - ноги носять. Куда -ги понесут - куди ноги понесуть, (куда глаза глядят) світ за очі (за очима), куди глядя, навмання, навманя[ь]ки. Отбиваться от чего руками и -гами - відбиватися від чого руками й ногами, (сопротивляться) пручатися проти чого руками й ногами, опинатися (огинатися) (що-сили) проти чого. Переваливаться с -ги на -гу - перехилятися (перехняблюватися) з боку на бік, коливати з ноги на ногу; см. Переваливаться 3. Переминаться с -ги на -гу - переступати з ноги на ногу (фам. з однієї на другу), (топтаться) тупцюватися, тупцятися, топтатися. Плясать в три -ги - витанцьовувати на всі заставки. -ги не повинуются (не слушаются) - ноги не слухають(ся) (не х(о)тять слухатися). -ги подкашиваются, подкосились - ноги підломлюються (підтинаються, мліють), підламалися (підтялися, помліли). Поднимать, поднять (поставить) кого на -ги - а) (больного) зводити, звести кого на ноги, на світ пустити кого. [Хто мене на світ пустив? - Я тепер здорова (Мартинов.)]; б) (перен.) зводити (ставити), звести (поставити) кого на ноги; срв. Поставить 1. Подставлять -гу - см. Ножка (Подставлять -ку). Положить -гу на -гу - закласти ногу на ногу. Поставить войска на военную, на мирную -гу - перевести військо на воєнне, на мирне становище. Протянуть -ги - а) (в прямом знач.) простягти (витягти) ноги, (о мног.) попростягати (повитягати) ноги; б) (умереть) простягтися, випростатися, (вульг.) задерти ноги, дуба дати, ґиґнути, освіжитися, перекинутися. См. Протягивать 1 (-нуть ноги). Сбивать, сбить с ног кого - збивати (валити, звалювати), збити (звалити) з ніг кого; см. ещё Заморочить кого. Связать кого по рукам, по -гам - зв'язати кому руки й ноги, (сделать жизнь несчастной) зав'язати кому світ. Срезать кого с ног - знеславити, зганьбити, зганьбувати кого. Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на -ги - а) (в прямом знач.) зводитися (здійматися, спинатися), звестися (знятися, с[зі]п'ястися) на ноги, (порывисто) схоплюватися (зриватися), схопитися (зірватися) на (рівні) ноги; б) (перен.) спинатися (зводитися, здійматися), с[зі]п'ястися (звестися, знятися) на ноги (на собственные -ги: на власні ноги), (диал.) оклигати, оклигати и оклигнути. Срв. Подниматься. [Коли довелося спинатися на власні ноги, то обставини дуже змінилися на гірше (Н. Громада). Він довго бідував; оце оклигав, як зробився завідуючим ремонтами (Лубенщ.)]. Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги - ставати, спинатися, зводитися, здійматися), стати (с[зі]п'ястися, звестися, знятися), (о мног.) поставати (поспинатися, позводитися, поздійматися) на задні ноги, (на дыбы) ставати, стати, (о мног.) поставати цапа (цапки, цапком, ставма, дуба, дибки дибка, гопки). Не знает, на какую -гу, стать - не знає, на котру ступити (ступнути). Стать без ног - позбутися ніг, втратити ноги, зробитися безногим, збезножіти. Еле -ги унести откуда - ледве ноги винести, ледве втекти (диал., зап. вивтекти) звідки. Унеси бог -ги - аби тільки (лиш(е)) втекти; см. ещё выше Давай бог -ги. Руками и -гами упираться - упиратися руками й ногами; см. ещё выше Отбиваться руками и -гами. Хромать на одну -гу - кульгати (шкандибати, шкатульгати) на одну ногу. Ног под собою не чувствовать (не чуять) - землі (ніг) під собою не чути. [Землі під собою не чув: як той вітер мчавсь (Мирний)]. Шаркать -гами - човгати (совгати) ногами. Одна -га тут другая там - одна нога тут, друга там; (реже) на одній нозі. [«Хутче-ж!» - «На одній нозі» (Свидн.)]. За глупой головой и -гам непокой - за дурною головою і ногам лихо (Приказка). Баба-яга, костяная -га - баба-яга нога-костюга, баба-яга костяна нога (ЗОЮР II);

2) (подставка, стойка) нога; срв. Ножка 2;

3) строит., техн. - (крана, копра, циркуля) нога; (наслонная) наріжник (-ка); (стропильная) кроквина;

4) (у сапожников) копил (-ла); см. Колодка 3;

5) (снопов) ряд (-ду), рядок (-дка).

* * *

охотн. цькувати.

* * *

диал.; несов.; сов. - п`орскнуть

1) ( фыркать от смеха) по́рскати, порсну́ти, пирскати, пи́рснути, пи́рхати, пи́рхнути

2) (бросаться, убегать) по́рскати, порсну́ти

3) (несов.: нанести удар) порсну́ти

прыснуть (внезапно прорваться, вырваться, выскочить) прискати, приснути, (вырываться вверх из рук) порс(ь)кати, порснути. [Приснули на синім морі скалки (Г. Арт.). Чом льоди присли всі на широкій ріці? (Франко). Присне сніг із-під копит (Щог.). Повновида, краска з лиця як не присне (Г. Барв.). З печи присне вуголь і вискочить аж насеред хати (Е. З.)];

2) -нуть (выскользнуть) - пирснути. [Так і пирснуло з рук намисто (Гр.)];

3) (со смеху, смеясь) пирскати, пирснути, порс(ь)кати, порс(к)нути, пирхати, пирхнути зо (із) сміху, від сміху, сміючись. [Іван аж пирснув зо сміху (Кониськ.). Вони порскнули од реготу (Гр. Григор.). Той пирхав зо сміху (Гр.). Від твоїх жартів і мертвий у труні пирхне з реготу (Мова)];

4) что чем - прискати, приснути, пирскати, пирснути, порскати, порснути, (брызгать) бризкати, бризнути що чим. [Треба набрати в рот води та й приснути нею проти сонця (Ком.). Порс(ь)кати білизну. Пирснув батюшці слиною в обличчя (Крим.)]. Прысканный - порсканий, присканий, бризканий. -ться - порскатися, прискатися, бризкатися. Он -ется духами - він прискається пахощами.

* * *

несов.; сов. - пр`ыснуть

1) (брызгать; не удержавшись, разражаться смехом) пи́рскати, пи́рснути, по́рскати, по́рснути; при́скати, при́снути; ( фыркать) пи́рхати, пи́рхнути

2) ( бросаться бежать) по́рскати, по́рснути; несов. дремену́ти

несов.; сов. - устрем`иться

1) (стремительно бросаться куда-л.) ки́датися, ки́нутися; ( двигаться) руша́ти, ру́шити; ( направляться) прямува́ти, попрямува́ти, простува́ти, попростува́ти, направля́тися, напра́витися; ( порываться) порива́тися, порва́тися; (несов.: сбегаться) збіга́тися; ( лететь) леті́ти, полеті́ти, ли́нути, поли́нути; (быстро течь, нестись) ри́нути несов., сов., порина́ти, пори́нути и порину́ти; ( мчаться) мча́ти, помча́ти, мча́тися, помча́тися

2) (принимать какое-л. направление) спрямо́вуватися, спрямува́тися, скеро́вуватися, скерува́тися; ( направляться) направля́тися, напра́витися; (о взгляде, внимании) зверта́тися, зверну́тися; ( сосредоточиваться) зосере́джуватися, зосере́дитися

3) (простираться в каком-л. направлении) простяга́тися, простягти́ся и простягну́тися; ( вверх) підніма́тися, підня́тися, підійма́тися, підійня́тися, підно́ситися, піднести́ся; ( тянуться) тягти́ся, потягти́ся, тягну́тися, потягну́тися; ( порываться) порива́тися, порва́тися; ( всем телом подаваться вперед) подава́тися, пода́тися

4) строит. (несов.) спрямо́вуватися, скеро́вуватися; направля́тися; зверта́тися; зосере́джуватися

несов.; сов. - ф`укнуть

1) ху́кати, ху́кнути, фу́кати, фу́кнути; несов. фе́кати, тьху́кати, тьху́кнути, тю́кати, тю́кнути; у́хати и у́хкати, у́хнути; ср. фу 1)

2) ( дуть) ху́кати, ху́кнути, ху́хати, ху́хнути, дму́хати, дму́хнути; диал. фу́кати, фу́кнути; (сов.: дунуть и погасить) ху́кнути (дму́хнути) і погаси́ти

3) см. фыркать 1)

4) (вспыхнув, гаснуть) спала́хувати і га́снути (погаса́ти), спалахну́ти і пога́снути, спаха́ти і га́снути (погаса́ти), спахну́ти і пога́снути

5) ( бросаться бежать) кида́тися бі́гти, ки́нутися бі́гти; дава́ти дра́ла (дьо́ру, дропака́, дра́чки, тя́ги), да́ти дра́ла (дьо́ру, дропака́, дра́чки, тя́ги), сов. дремену́ти

6) (сов.: выгнать) вульг. турну́ти

7) ( тратить) марнува́ти, змарнува́ти, марнотра́тити, промарнотра́тити, гайнува́ти, прогайнува́ти и згайнува́ти; розтри́нькувати, розтри́нькати, три́нькати, протри́нькати

8) ( при игре в шашки) фу́кати, фу́кнути

несов.; сов. - шар`ахнуться

1) ( бросаться в сторону) шара́хати, шара́хнути, шара́хатися, шара́хнутися

2) (сильно ударяться обо что-л.) уда́ритися, уда́ритися; трі́скатися, трі́снутися, ге́пати, ге́пнути, ге́патися, ге́пнутися, сов. брязнути; ( падать) па́дати, упа́сти

несов.; сов. - швырн`уться

1) шпурля́ти, шпурну́ти, швирга́ти, швиргну́ти и усилит. швиргону́ти (друг в друга: один в одного); несов. шпурля́тися, швирга́тися; ( бросаться) ки́дати, ки́нути (друг в друга: оди́н в о́дного)

2) см. швырять 2)

3) страд. несов. шпурля́тися, швирга́тися; ве́ргатися; ки́датися