болтать

1) (жидкость) бовтати, колотити, калатати;

2) дриґати, теліпати, колихати, баламкати, мотати. [Дриґає ногами. Баламкає руками. Не колихай ногами];

3) ляпати, ляпати язиком, плескати, балакати, базікати, теревенити, патякати, блягузкати, лепетати, верзти, верзякати, варнякати, сокотати, блеяти, торохтіти, торочити, балдикати, белебенити;

4) (на непонятном яз.) ґерґотіти (-тю, -тиш и ґерґочу, -чеш), цвенькати. [Ґерґотять по- турецьки. Чую, поляки щось цвенькають по-свойому]. Болтать весело - щебетати. Болтать попусту - дурно плескати, язиком горох товкти.

* * *

1) ( жидкость) бо́втати, колоти́ти

2) (чем-л. находящимся на весу) маха́ти; теліпа́ти; ( ногами) дри́ґати и дриґа́ти

3) (безл.: самолёт) бо́втати, метля́ти

1) (говорить, пустословить) базі́кати, моло́ти, тереве́нити, бо́вкати, бе́вкати, цве́нькати, ля́пати (хля́пати, тріпа́ти) [язико́м], тріпа́тися; верзти́, верзя́кати, варня́кати, патя́кати, розпатя́кувати, плеска́ти, пащекува́ти

2) (на каком-л. языке) бала́кати, цве́нькати, ґерґота́ти, ґерґоті́ти

о ком о чём

1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];

2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;

3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;

4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.

* * *

1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́

2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати

3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

малывать

1) молоти (мелю, мелеш, мелють) що. [Вода скрутить, вода змеле, вода зшеретує (Рудан.). Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи (Номис)]. -лоть рожь ячмень, пшеницу - молоти жито, ячмінь, пшеницю. -лоть кофе - молоти (терти) каву;

2) (махать) махати, крутити. -лоть руками - махати (меляти) руками. Собака -лет хвостом - собака меле (махає, меляє, крутить) хвостом;

3) (вздор, языком) молоти, плескати, верзти, верзякати, варнякати, лепетати, бовтати, калатати язиком, курзюкати, блягузкати, балдикати; срв. Болтать и Вздор. [Казна-що меле, аби не мовчати (Сл. Гр.). Випила лишню чарку, та й плеще не знати що (Проскурівна). Верзете казна-що (Крим.). Спиніть його! хай не верзяка! Цить! (Грінч.). Варнякаєте ви таке, що воно зовсім не до діла (Васильч.). Лепечете чорт-зна-що, аж слухати не хочеться (Звин.). Не помислиш уперед, що маєш казати, а так бовтаєш, як той бовтом бовтає (Франко). Ет, калатаєте язиком чорт-батька-зна- що (Липовеч.)]. Молотый - мелений, молотий. -тый кофе - мелена (терта) кава. -тая соль - терта сіль (р. соли). -ться - молотися, бути меленим. [Нехай твоє мелеться, не вибирай (Номис)].

* * *

1) моло́ти

2) (пустословить, болтать) молоти, верзти́, верзякати, варня́кати, плескати, теліпа́ти

проболтать

1) (жидкость) збовтувати, сколочувати (час від часу) що, збовтати, сколотити що; побовтати, поколотити якийсь час що; срв. Взбалтывать;

2) пробазікувати, пробазікати, протеревенити якийсь час; срв. Болтать 3;

3) см. Пробалтываться и Выбалтывать 2. Проболтанный - збовтаний, сколочений.

* * *

1) пробо́втувати, пробо́втати

2) (несов.: взбалтывать в течение определённого времени) пробо́втати; ( ложкой) проколоти́ти

1) ( выбалтывать) вибо́вкувати, ви́бовкати; (выдавать тайну, секрет) вика́зувати, ви́казати

2) (несов.: болтать в течение определённого времени) пробазі́кати, пробала́кати

базікати, теревені правити, т. точити, баляндрасити, баляси, баляндраси точити.

* * *

диал., см. болтать II 1)

городити. Городить вздор - верзти, верзякати, плескати. Что ты городишь? - що ти верзеш, плещеш? Срв. Вздор. И зачем было огород городить - навіщо було й заходжуватися коло цього діла? шкода часу і отласу!

* * *

1) (ставить ограду, огораживать) диал. городи́ти

2) (говорить вздор, болтать) плести́, плеска́ти, верзти́ [дурни́ці, нісені́тниці]

заболтать

1) (языком) затеревенити, залепетати, починати, почати молоти, замолоти язиком. [Таке замолов язиком, що й слухати не хочеться. Залепетав усяку дурницю];

2) (руками, ногами) замахати, зателіпати (руками, ногами);

3) (тесто) забовтувати, забовтати, заколочувати, заколотити що (тісто).

* * *

несов.; сов. - заболт`ать

1) забо́втувати, забовта́ти; (ложкой, мутовкой) заколо́чувати, заколоти́ти

2) (сов.: начать болтать, двигать из стороны в сторону) замаха́ти; ( ногами) задри́ґати и задриґа́ти; ( самолёт) поча́ти (-чне́) бо́втати

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

и Калякивать балакати, базікати, патякати, теревенити, теревені точити (гнути, нести, правити), баляси (баляндраси) точити, баляндрасити, (диал.) калантарити, барабосити. [Звичайно за слівцем балакали по слову (Греб.). Позіхають собі, базікають про те, про се, а спати не йдуть (Васильч.). Сусіда мій ладен був теревенити цілу дорогу (Крим.)]. -лякая - балакаючи, базікаючи, балу-балу. [Отак, балу-балу, хилили чарку за чаркою аж до вечора (Звиног.)].

* * *

лепётывать, лепетнуть

1) (о ребёнке) лепетати, (реже лепотати), лепетнути, белькотати (-кочу, -чеш), белькотнути, жебоніти; (о листьях) лопотати (-почу, -чеш) и лопотіти (-почу, -потиш), лопотнути. [Дитинка в колисці лепече (Харківщ.). Дитина белькоче: «мамо»! (Квітка). Будемо жебоніти, як маленькі діти (Чуб. V). Листя на осиці завше лопоче (Брацлавщ.)];

2) (говорить непонятно, болтать вздор, лопотать) лепетати (- печу, -чеш) и лепетіти (-печу, -петиш) лепетнути, лопота[і]ти, лопотнути лепота[і]ти, белькотати и белькотіти (-кочу, -котиш), белькотнути. [Не тямить голова, що язик лепече (Номис). Ти чого лепетиш, як дзвоник? (Черкащ.). Гожа двохлітня дівчинка вже добре лопотіла по-німецькому (М. Лев.). Пейсах белькотав щось невиразне (М. Левиц.). Іволги з лип щось белькотали на весь садок (Мирний). «Його голос!» - белькотіла Зінька (Стор.)]. -ться - лепетатися, лопотатися, белькотатися.

* * *

1) ( говорить невнятно) белькота́ти, белькоті́ти; жебоні́ти; ( о детях) лепета́ти; ( бормотать) бубоні́ти

2) перен. лепета́ти; ( о листьях) лопота́ти, лопоті́ти

1) (болтать без умолку) лопотати (-почу, -чеш) и лопотіти (-почу, -потиш), сокота[і]ти, торохтіти; (скороговоркой) дріботіти, чесати;

2) (говорить бестолково или невнятно) лопота[і]ти, белькота[і]ти, цвенькати; (на непонятном языке) лопота[і]ти, шваркота[і]ти, джеркота[і]ти, ґерґота[і]ти, цвенькати. [Гожа двохлітня дівчиика вже добре лопотіла по-німецькому (М. Левиц.). Він і по-французькому джеркотить (Мова)];

3) (плескать, шуметь) лопота[і]ти, (о воде ещё) лепотіти.

* * *

1) ( болтать) базікати, моло́ти (мелю́, ме́леш), верзти́, варня́кати, верзя́кати, патя́кати, розпатя́кувати

2) ( суетиться) метуши́тися

1) см. Набалтываться 1;

2) (наговориться вволю) набалакатися, набазікатися, нагуторитися, нацокота[і]тися, (о мног.) понабалакуватися, понабазікуватися. [Набалакались ми з кумом (Сл. Ум.). Оце подруги, як зійдуться, так і не розлучаться, - чи ви вже понабалакувалися? (Грінч.)];

3) (ногами, руками) надриґатися, нателіпатися, наколихатися, набаламкатися, намотатися (ногами, руками); срв. Болтать 2;

4) нателіпатися, намотатися, наметлятися, намайталатися, нахилитатися; срв. Болтаться 2;

5) намотатися, намотлятися, натинятися, нашалатися, навештатися; срв. Болтаться 3. -лся он по свету - намотався (натинявся, навештався) він по світу.

* * *

и Плесть

1) плести, заплітати, снувати, (неумело) корзати що. [Дівчата плетуть вінки. Вони снують навколо нього павутиння злости і замислів злочинних (Л. Укр.)];

2) (плести вздор, болтать) плескати, верзти, базікати, торочити, теревенити, верзі[я]кати, варзякати, провадити, балясувати що. [Вона сама добре не розуміє, що плеще. Не верзи ка- зна-чого. Він і не слухає, а вона йому торочить. Варзякали вони таку дурницю. Чорт-зна що провадиш]. -сти ерунду - плести, що слина на язик наверне, теревені гнути, баляндраси точити. Лапти плесть - (переносно) ґав ловити. Плетёный - плетений. -тёная стена - горожена (плетена) стінка.

* * *

1) плести́; ( венок) звива́ти

2) (перен.: сочинять, выдумывать) плести́, торо́чити

1) піти куди, по що, до чого; (направиться, отправиться) податися, побратися до чого; (тронуться) рушити; (пуститься) потягти. [От і пішли вони одного разу влітку по ягоди (Грінч.). Батько до млина подався. Побрався шляхом-дорогою. Поїзд рушив. Та й не ївши потяг додому]. -ти вместе - піти разом, вкупі. -ти впереди - піти попереду, перед повести. [Голова повів перед (Квітка)]. -ти без дороги, наобум - піти навманя, наверле. -ти напрямик - піти навпростець, попростувати, попрямувати. -ти в театр - піти до театру (у театр). -ти в гости - піти в гості, у гостину, у бесіду, на посиденьки. -ти в село - піти на село, у село, до села. -ти за ягодами - піти по ягоди. -ти за водой - піти по воду. -ти (поплыть) по течению воды, реки - піти за водою, за течією. [Як за водою підеш - назад не вернешся]. -ти на рыбную ловлю - піти по рибу, на рибу. -ти на охоту за зайцами, за волками - піти на зайців, на вовків. -ти в люди, на люди; между людей - піти поміж люди. -ти бродяжить - піти в мандри, на побрідки, помандрувати, змандрувати. -ти бродить по свету - піти світами, у світи, піти в блуд. -ти куда глаза глядят - піти світ за очі; піти, де очі понесуть (Грінч.). Куда ни -ду - хоч куди (де) піду; куди (де) не піду; де не повернуся. [Я один тут, як той палець, де не повернуся (Рудан.)]. -ди(те)-ка сюда - ходи (ходіть)-но сюди; а ходи (ходіть) сюди. Пошли! Пошёл! (идёмте, иди!) - ходімо, гайда! -дём(те)! - ходім(о)! -шёл вон! - геть іди! геть(те)! -шёл! (отвяжись, не получишь) - дзуськи, дзусь, адзусь. -шёл к чорту - іди (геть) к чорту! геть к нечистому! до дідька! -шёл! (трогай) - торкай, рушай! (езжай быстрее) поганяй, паняй. Пади, поди! - а-гов! з дороги! -ди-ка, -ди ж ты - а диви. [І маю я діти, і ніби не маю. А диви, до матери так і горнуться, а до мене холодні (Крим.)]. Вот -ди-ж ты - от маєш. -ди-ка, вот что делается - бач, що робиться. -ди с ним - що з ним поробиш. Да -ди (вишь) - та ба. [Хоч він собі і сирота, та ба, і отцевський син не буде такий бравий козак (Квітка)]. Коли на то -шло - як на те пішлося. -шло к тому - пішлося на те, повернуло на те. Это -шло к несчастью - це пішлося на нещастя (на біду, на горе, на лихо), на біду повернуло. -шло прахом - пішло на (в) нівець (на марне, за вітром, за водою), повітрилося, випадком випало. [Повітрилася робота (Гліб.). Чужим живилися, ото воно нам випадком і випало (Кониськ.)]. -шло по-прежнему - пішло (повелося) по-старому (по-давньому). -шло наоборот - пішло діло на переверт. -шло дело в ход - пішла робота. Дело -шло в лад (хорошо) - справа пішла (повелася) добре, гаразд, на добре. -шло кому в прок - пішло в руку (на добро). [Багатство не пішло йому в руку]. -шли разногласия - пішло на нелад (розлад, розбрат). -ти за кого - піти за кого. [Путяща дівчина за тебе не піде]. -ти по миру - піти в жебри, піти з довгою рукою, на прошений хліб перейти. -ти в бега - піти на втечі, піти в світи, змандрувати. Он -шёл по другой дороге - вій пішов иншим шляхом. Лёд -шёл (тронулся) - лід рушив; крига пішла (скресла). Мороз -шёл у него под кожей - мороз пішов йому (у його) по-за шкурою, морозом сипнуло по-за шкурою. Гвоздь вбок -шёл - цвях убік пішов (погнався). Птица в отлёт -шла - птаство у вирій потягло (полетіло). Дорога -шла под гору - дорога пішла з гори. Река -шла на восток - річка пішла (повернула, скрутила) на схід. Эхо -шло по дубраве (лесу) - луна пішла гаєм (лісом). Шум - шёл по дубраве - шум (шелест) пішов дібровою. -шёл вгору (возвысился) - пішов угору. [Пішли наші вгору]. -ти по чьей дорожке (по чьим следам) - на чию стежку ступити (спасти, попасти). [Він ступив на батькову стежку. От і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодні]. -ти разными путями (в разные стороны) - піти різно, порізнитися. [Ой, у полі три дороги різно]. -ти на уступки - поступитися. -ти в пари - заложитися. -ти ходуном - заходити ходором. [Кущі бузку захиталися, затріщали, заходили ходором, ніби несподівано звели між собою люту бійку (Васильч.)]. -ти в кого - удатися в кого, уродитися в кого. [Чорт її зна, в кого вона й уродилась така хороша (Тобіл.). І мій батько такий мався, і я в його вдався]. -ти в бубны (с бубён) - піти дзвінкою. -ти в поход - піти (рушити) в похід. -ти против кого - піти проти кого, (вульг.) сторч проти кого стати. -ти в бой - у бій піти; до бою (побою) піти; до бою стати. -ти жить к чужим людям - піти в прийми (сусіди), піти в комірне. -ти на хлеба - на чужий хліб перейти, піти на дармоїжки. На платье -шло много материи - на сукню пішло багато матерії. Под воду -ти - нирця дати. Некоторое время -ти - попойти. [Чимало ще треба попойти, поки додому дійдемо. Як-би дощик попійшов на мою капусту]. См. Итти, Ходить;

2) (согласиться) піти на що, пристати на що, пуститися на що. -ти на мир - піти на мир (на мирову), замиритися. -ти на компромисс - пристати на компроміс, вчинити компроміс (Грінч.). Не верю, чтоб он на это -шёл - не вірю, щоб він на таке пустився;

3) (начать) піти, почати, узяти. -шёл врать, хвастать - зачав (давай) брехати, хвалитися. И -шёл бранить - та й узяв (ну) лаяти. Опять -шёл дурить - знов почав коверзувати (химороди гонити). -шёл плясать - пішов танцювати. -шёл в пляс - пішов у танець. Да и -шли (болтать) - та й пішли. [Та й пішли: то чия торбина важча, то на скільки харчів стане у котрої, то як котра з дому виряджалась (Тесл.)]. -шёл расспрашивать - пішов (ну) розпитувати. Вот трава -дёт рости после дождя - от зілля рухне рости після дощу. -шла валять, -шла писать - завели, почали вже;

4) (начаться) піти, початися. -шли у них внутренние усобицы - пішли у них домові чвари (Куліш), (вульг.) і пішла у них сварка та змажка (Неч.-Лев.). -шла дружба - пішло товариство, на дружбу пішлося. [Таке товариство пішло між бузимком і хлоп'ям (Мирн.)]. Дождь -шёл - дощ пішов. Ему -шёл второй год - йому на другий (на другу весну) повернуло, йому другий поступив, йому на другий пішло. -дёт беда, растворяй ворота - лиха конем не об'їхати; біда сама не ходить

5) (поступить) піти. -ти в учителя - піти в учителі, піти учителювати. -ти в услужение - піти у найми. -ти в солдаты - піти у москалі. -ти в войско - піти до війська (у військо);

6) (кому, безлич.) повестися, пощастити, поталанити, пофортунити кому.

* * *

1) піти́; ( отправиться) пода́тися, побра́тися; ( двинуться) ру́шити; ( поплыть) поплисти́, попливти́

2) ( начать) поча́ти; піти́

3) ( начаться) поча́тися; піти́

1) пороти, (смётанное) розживляти; срв. Распарывать. [Де шиють, там і порють (Приказка)]. -роть рыбу - розчиняти рибу;

2) (сов. Выпороть и Отпороть) (ш)парити, ви(ш)парити, бити, вибити, сікти, висікти кого, шмагати, відшмагати, батожити, відбатожити, шмарувати, відшмарувати, періщити, відперіщити кого, хлосту (и хлости) (зав)давати, (зав)дати кому, (о мн.) по(ш)парити, побити, посікти, пошмагати и т. д. кого. [Яка тобі користь з того, що Походенка виб'ють різками? (Кониськ.)];

3) -роть дичь, вздор, чушь - дурницю (и -ці) плести, верзти, теревені, нісенітниці правити и т. п.; см. Вздор. -роть горячку - парка парити, гарячкувати. Поротый -

1) поротий и порений;

2) (ш)парений, битий, січений, шмаганий и т. д.

* * *

1) ( распарывать) поро́ти, розпо́рювати

2) (наносить рану, вспарывать) поро́ти; ( колоть) коло́ти

3) ( болтать несуразное) верзти́, плести́

4) ( о дожде - лить) поро́ти, шпа́рити, па́рити

-нничать см. Пустомелить.

* * *

обычно во мн. Пустяки дурниця, (ничто) марниця, (мелочь) дрібниця, абищиця, мала річ, (зап.) фрашки (-шок), (пустое) пусте (-того), байка; (ум.) дурничка, дрібничка; срв. Вздор, Мелочь. [Але нащо-ж вимагати, щоб я згинув за дурницю? (Сам.). А що Зінька взято до тюрми, то то дурниця: подержать та й випустять (Грінч.). Перед ним стає гріхом дрібниця кожна (Сам.). Ображаєтесь усякою дрібничкою (Мова). Марниця, братіку! (Франко). Для твого слуху сі слова - марниця (Л. Укр.). Хоча люди дещо про дівера і верзуть, та то пусте (Кониськ.). Але що там, усе байка, коби лиш гроші (Франко). Посаг, скарби все то фрашки (Гол.). Це така абищиця, що не варт і казати (Сл. Ум.)]. Говорить -ки (вздор) - дурниці правити, плести, провадити, говорити пусте, провадити не знать-що, (болтать) базікати, теревенити; см. Вздор, Пустословить. [Покинь плести дурниці: тут час не жде (Грінч.)]. Наговорил -ков - наплів дурниць, (небылиц, врак) наказав на вербі груш, наказав три мішки гречаної вовни. Не верь: всё это -ки - не вір: усе це дурниця, усе це пусте. Заниматься -ками - бавитись дурницею, -ницяки, пустим. Обращать внимание на - ки - звертати увагу на дурницю (дурниці). Спорить о -ках - сперечатися, змагатися за дурницю, за пусте. Поссориться из-за -ков - посваритися за дурницю, за що-будь; за масляні вишкварки не помиритись (Номис). Началось с -ков - почалось з пустого, з дурниці зайшло. Всякий -стяк - кожна дурниця (дрібниця), леда-що (р. леда-чого). -ки (о вещах: мелочь) - дрібниця (в знач. соб.), дрібниці, (ничто) фрашки (зап.). [I дзеркала - нема й тії дрібниці (пустяка) (Грінч.)]. -ки (самая малость) - трішки, трішечки, крапелька, дрібка, марниця. [Марницю заробив (Л. Укр.). Дрібку того часу маю (Франко)]. -ки (нетрудно) - пусте діло (М. Лев.), (зап.) фрашки, (диал.) шаль. [Якби не пісок, то-б шаль довезти дуба (Леб. п.)]. -стяк-дело - пуста справа, пусте діло, (зап.) фрашки. -ки (пустое)! - пусте! (ничего) дарма! Это, брат, не -ки - це, братіку, не пусте, не дурниця, (не шутки) не переливки; це тобі, брат(е), не жарти.

* * *

1) ( мелочь) дрібни́ця; ( ничтожный факт) дурни́ця

2) ( не представляющая ценности вещь) дрібни́чка

3)