Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

бить

  • 21 побивать

    побить
    1) побивати, побити, вибити (с усилит. знач.) попобити кого, (вульг.) боки полатати, бебехи надсадити кому. [Деся взявся сизокрилий орел, став лебідку бити- побивати. Він знов посварився з людьми, і ті його попобили добре й прогнали]. У Фили пили, да Филю же -били - за моє жито та мене й побито. Он затеял ссору, и его -били - він завівся (з сваркою) і його побито. -вать камнями - побивати (побити) камінням, каменувати (покаменувати) кого. [Єрусалиме, що каменуєш посланих до тебе (Св. П.)]. -бить физиономию, морду кому - набити (натовкти) пику, морду кому, набити (натовкти) по пиці, по морді кого. Не -вши, не выучить - наука не буває без друка;
    2) (побеждать, превосходить) побивати, побити, переважати, переважити, повершити кого, гору (верх) брати, взяти над ким. [Він силою колише синє море і мудрістю дракона побиває (Куліш)]. Он всех бойцов -вает - він усіх бійців побиває, над усіма бійцями гору бере. -вать, -бить рекорд - побивати, побити рекорд, взяти (гору) над усіма. Я -бил вашего короля козырем - я вашого короля козирем побив (накрив);
    3) (перебить всех) побити, вибити, повбивати, повибивати (всіх, до ноги). Срв. Перебивать 2;
    4) (разбить, избить во множ.) побити, потовкти, потрощити що. -бить посуду в дребезги - побити (потовкти, почерепити) посуд на дрі[у]зки, на дріб'язок, на череп'я. -бить вёдра - побити (потрощити) відра. [Пішла по воду, відра побила]. Лошади -ли телегу - коні побили (потрощили) воза. Град -бил весь хлеб, градом весь хлеб -било - град увесь хліб побив (вибив, повибивав), (сильно смяв) помотлошив, градом увесь хліб побило (вибило, повибивало), помотлошило. Мороз -бил, морозом -било яблоки, цвет на деревьях - мороз побив, морозом побило яблуні, цвіт на дереві. Побитый - побитий, попобитий, вибитий и т. д. -тый камнями - побитий камінням, покаменований. -тый градом - побитий, вибитий градом, градобійний, помотлошений, (слегка) поколошканий. Хлеб -тый градом - градобійний хліб, градобоїця.
    * * *
    несов.; сов. - поб`ить
    1) побива́ти, поби́ти; ( перебивать) перебива́ти, переби́ти и поперебива́ти
    2) (несов.: нанести побои) поби́ти, наби́ти; натовкти́, потовкти́, погрі́ти, полата́ти, многокр. попоби́ти
    3) (несов.: попортить, разбить, уничтожить) поби́ти; ( поколотить) потрощи́ти, потовкти́; (градом, дождём) ви́бити и повибива́ти, поколо́шкати

    моро́зом поби́ло — безл. моро́зом поби́ло (потопта́ло)

    Русско-украинский словарь > побивать

  • 22 пробивать

    пробить
    1) пробивати, пробити; (тяжёлым ударом) провалювати, провалити. [Голову йому пробито (провалено). Вода пробила греблю]. -бить стену ядром - пробити (провалити) мур набоєм. -бить себе что-л. (наткнувшись на острие) - пробити собі що, пробитися на що. [Бугай погнався за собакою та й пробився на кілок (Мирн.)]. -бить дорогу - прокласти, пробити, проломити, дорогу, стежку;
    2) вибити, продзвонити. Часы -били семь - годинник вибив (продзвонив) сьому годину, дзиґарі вибили сьому годину. -били зорю - вибили зорю. -бил последний час чей - останній час прийшов на кого, на що. [Ударив грім великої світової війни, і на українство прийшов, здавалося, останній час (Єфр.)]. -бил мой (его) час - прийшло моє до мене (його до його). -бить заклад - програти заклад. Пробитый - пробитий; (тяжёлым ударом) провалений.
    * * *
    несов.; сов. - проб`ить
    1) пробива́ти, проби́ти и попробива́ти; (прокладывать дорогу, тропу) проклада́ти, прокла́сти, торува́ти, проторува́ти; ( проламывать) проло́млювати и прола́мувати, проломи́ти; ( тяжёлым ударом) провалювати, провали́ти
    2) (несов.: о бое часов, сигнале тревоги) проби́ти; ( о часах) ви́бити, уда́рити

    час про́би́л — перен. час наста́в

    3) ( проконопачивать) спец. проконопа́чувати, проконопа́тити

    Русско-украинский словарь > пробивать

  • 23 бичевать

    1) бичувати, батожити, шмагати и т. д. - см. Бить 1;
    2) (нравы, пороки) картати. [Ювенал… вогнем обурення картав вади своїх сучасників (Єфр.)].
    * * *
    бичува́ти; ( сильно бить) пері́щити, лупцюва́ти; ( бить кнутом) бато́жити; ( сечь) шмага́ти; ( резко изобличать) карта́ти

    Русско-украинский словарь > бичевать

  • 24 катать

    катывать, катнуть
    1) котити, котнути, покотити, качати, покачати, точити, поточити що или чим по чому; срвн. Катить. [Котити колоду (Сл. Ум.). Скаже вона мені робити: під гору камінь точити (Пісня)]. -тают и катят большой камень - котять великий камінь. Катни ещё разок - котни ще хоч раз. -тать шаром - котити кулею. Шары -тать - котити кулі. -тать колесом - котити колесом. -тать по земле, по полу - качати по землі, по підлозі. [Вони і ну його качати та вертіти, поки аж прочунявся він (Рудч.)];
    2) (кого: возить) катати, возити кого. -тать в бричке - катати бричкою. -тать на лошадях - катати кіньми. -тать в лодке - катати човном. -тать саночки (взад и вперёд) - возити саночки. -тать кого по окрестностям - возити кого по околицях;
    3) (быстро, много ездить) (непереходн. знач.) катати, гонити, ганяти(ся). -тай-валяй! - жени на всю! гайда та й гайда! -тать во всю (ивановскую) - гонити на всі заставки, що-духу, скільки духу. Катнуть - покотити, покатати, махнути, податися куди; см. Покатить 2;
    4) (двигаться во всю, делать что во всю) катати, валити, парити, чесати; см. Жарить 2. [Сліпому нема гори: куди попав, туди й вали (Номис). Мати парить по селу, а ми собі киснем (Рудан.). Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш (Чуб.). Матюшо! катай «Гуси»! (Тобіл.)];
    5) (придавать округлённую форму) катати, качати, валяти. -тать свечи - качати свічки. -тать хлебные шарики - качати кульки з хліба;
    6) (что: придавать гладкость ими плоскость) качати що. [Хомиха качала корж (Н.-Лев.).]; (о белье) качати, маґлювати (о металлах) качати, вальцювати, (о шерсти) бити, валяти, валити, (о сене) громадити сіно;
    7) (бить кого) чесати, пірчити, періщити кого; см. Бить, Лупить. [Явтух Рябка все знай по жижках чеше (Г. Арт.). Меч самобієць чесав уже його військо (Грінч. I). Народ як зсадив вовка, як почав пірчить (Казка). Періщили, періщили, аж пір'я летіло (Шевч.). Дощ цілий день періщить (Київ.)]. И пошёл -тать (бить) - і давай чесати. Катанный - катаний; (о белье) качаний, маґльований; (о металле) качаний, вальцьований; (о шерсти) битий, валяний; (о тесте) качаний.
    * * *
    1) кача́ти

    \катать бельё — кача́ти біли́зну

    \катать те́сто — кача́ти ті́сто

    2) (возить; много ездить) ката́ти
    3) (плющить, вытягивать) техн. ката́ти

    \катать сталь — ката́ти сталь

    5) (перен.: стремительно, энергично действовать) ката́ти

    Русско-украинский словарь > катать

  • 25 набат

    ґвалт (-ту), сполох (-ху); дзвін на ґвалт (на сполох). [Від глухого і сумного дзвону на ґвалт в душі становиться ще страшніше (Кониськ.)]. Ударить в -бат, бить -бат и в -бат - ударити, бити (дзвонити) на ґвалт (на сполох). [В дзвони вдарили на ґвалт (Кониськ.). Вдарив, загув по Слов'янщині великий дзвін на сполох (Стебн.). Ударили на сполох - збіглося все село (Сл. Ум.)].
    * * *
    1) ( сигнал тревоги) спо́лох, -у; поэз., рит. наба́т, -у

    бить (ударя́ть) в \набат т, бить \набатт — би́ти на спо́лох (на ґвалт)

    2) ( барабан) ист. наба́т, -а

    Русско-украинский словарь > набат

  • 26 обрубать

    обрубить обрубувати, обрубати, обтинати, обтяти, обсікати, обсікти. [Обтяли всі гілки на тополі. Треба обрубати кригу на колодязі]. -бать, -бить от мелких ветвей, сучьев - обчухрувати, обчухрати, (во множ.) почухрати. -бить только нижние ветви - підчухрати, (во множ.) попідчухрувати. [Попідчухрував дубочки, - які рівненькі стоять]. -бить лёд вокруг чего-либо вмёрзшего в лёд - ополонити що. Обрубленный - обрубаний, обтятий; обчухраний.
    * * *
    I несов.; сов. - обруб`ить
    (отсекать, отрубать) обру́бувати и обру́блювати, обруба́ти и пообру́бувати и пообру́блювати
    II несов.; сов. - обруб`ить
    ( подшивать) підру́блювати, підруби́ти и попідру́блювати, несов. руби́ти

    Русско-украинский словарь > обрубать

  • 27 пособлять

    пособить кому пособляти, пособити, підсобляти, підсобити, (до)помагати, (до)помогти кому чим и в чому. -бить кому в нужде - запомогти, заратувати, зарадити кого в біді, ставати, стати в пригоді кому чим. -бить горю - зарадити лихові, горю; срв. Помогать, Помочь. -бить себе (в затруднительном положении) чем - зарадитися, зарадити собі, заратуватися (лихої години) чим. Ничто тебе не -бит - нічого тобі не пособиться (безл.).
    * * *
    несов.; сов. - пособ`ить
    підсобля́ти, підсоби́ти, пособля́ти, пособи́ти, запомага́ти, запомогти́; ( помогать) допомага́ти, допомогти́, помага́ти, помогти́

    Русско-украинский словарь > пособлять

  • 28 приспособлять

    приспособить (прилаживать) прилагоджувати, прилагодити, припасовувати, припасувати, приметиковувати, приметикувати (реже примодиковувати, примодикувати); (приноравливать) пристосовувати, пристосувати, при(в)подоблювати и -ляти, при(в)подобити що до чого; (подготовлять, сделать способным к чему) способити, успособляти и -блювати, успособити, принатурювати, принатурити кого, що до чого [Ґутенберг прилагодив до друкування книг пересувні літери (Єфр.). Воно (письменство) приймало до себе (чужі зразки) не механічно а раз-у-раз перетворюючн й привподоблюючи до свого національного світогляду (Єфр.). Литва писане слово руське почала способити до своїх грамот і уставів (Куліш). Стару церковну мову принатурювали до того, як розмовляв у нас народ (Єфр.)]. -бить упряжь - прилагодити, припасувати упряж. -бить землю к посеву - успособити землю до засіву -бить науку к пониманию широких масс - пристосувати, принатурити науку до розуміння широким масам. Приспособленный - прилагоджений, припасований, приметикований, пристосований, привподоблений, успособлений, принатурений. [Горло й рот це неначе музичний інструмент, приметикований для мови й вимови усякових звуків (Неч.-Лев.)].
    * * *
    несов.; сов. - приспос`обить
    пристосо́вувати, пристосува́ти и попристосо́вувати; (приганять, прилаживать) припасо́вувати, припасува́ти, прила́джувати, прила́дити, прилашто́вувати, прилаштува́ти

    Русско-украинский словарь > приспособлять

  • 29 дубасить

    дуба[о]сити (-шу, -сиш), дубцювати, гатити кого по чім [Гатить по спині сердечного осла (Гліб.)], періщити, лупцювати, парити, прати, молотити, тасувати, латати, лушпачити, ніжити, репіжити. См. Бить. Отдубасить - віддуба[о]сити кого, віддубцювати, відлупцювати, відлатати, виперіщити, вимолотити.
    * * *
    1) ( сильно бить) дуба́сити, дубцюва́ти, лупцюва́ти, духопе́лити, гамсе́лити, голо́мшити, гати́ти, ту́зати, сади́ти, супонити
    2) (сильно стучать, ударять) дубасити, гати́ти, гамсе́лити

    Русско-украинский словарь > дубасить

  • 30 дуть

    дунуть
    1) (о ветре) дути (дму, дмеш, дме, дмемо, дмете, дмуть), сов. дунути [Дунув вітер по-над ставом (Шевч.)], дмухати, дмухнути [Дмухнув вітер], подихати, подихнути, дихнути, духнути [Легкий вітрець подихнув. Вітер як духнув], подувати, подути (подму, -дмеш, -дме). [Вітре буйний, Аквілоне, подми чарами, крилатий (Кул.)], віяти, війнути [От вітер буйний повійнув (Руд.)], (сильно) гунути (сов.) [Як гуне вітер (Змієв. п.)], (порывисто) бурхати, бурхнути, шугати, шугнути. Сильно дующий (о ветре) - буйний, дуйний (Голов.), рвачкий; (см. Порывистый);
    2) (о человеке) дмухати, (редко) духати, сов. дмухнути [Не дмухай проти вітру. Він дмухнув і загасив свічку], (преимущественно дыханием) хук[х]ати, хук[х]нути. [Хукає собі в руки. Дитина хукає на гаряче молоко. Почав хухати на болючі руки (Фр.). Хукни у віконечко на скло (Щог.)]. Дуть мехом - димати, міхом димати [Коваль кричить: димай! димай!], міхом подувати. Дуть (надуть) губы - надимати губи, (иронич.) копилити губи, закопилювати (сов. закопилити) губи, мурмоситися. И в ус себе не дует - і гадки не має, ані гадки, ані в вус не дме. [А козак собі пішов і гадки не має. (Руд.). Його лають, а він - ані гадки]. Дуть стекло, бутылки - дути (видимати) скло, пляшки. Тот, кто дует - дмець (р. демця), видимач;
    3) дуть, отдуть (бить, колотить) - духопелити кого, давати (сов. дати) духу, духопелу, духопелків, матланки кому, шустрити, чустрити кого; - во что - гатити в що. Гатять в різкі тарабани (Л. Укр.). Срвн. Жарить 2;
    4) (скоро ехать) гнати (жену, -неш) [Жене, як вітер], гнатися, махати, махнути. [Треба кобилу запрягати та на село махати]. Дуй во всю мочь, во весь дух - махай що-сили, що-духу. Дуй, во всю ивановскую - махай на всі заставки;
    5) (пить слишком много) дудлити, цмулити, джук[ґ]лити, жлуктати, жлуктити, лигати. Выдуть - видудлити, вицмулити, виджуклити…
    6) дуть в хвост и в гриву - поганяти в три батоги; поганяти по конях і по голоблях;
    7) дует, безл. (сквозит) - віє, тягне, тут протяг, (сильнее) дме.
    * * *
    несов.; сов. - д`унуть
    1) ду́ти, ду́нути, дму́хати, дму́хнути; ( о ветре) ві́яти, пові́яти; ( ртом) ху́кати, ху́кнути
    2) несов. техн. ду́ти, видува́ти, видима́ти
    3) (несов.: нестись, мчаться) ката́ти, чеса́ти, жа́рити, шква́рити
    4) (несов.: делать что-л. с азартом, увлечением) чеса́ти, шква́рити, жа́рити
    5) (несов.: пить) смокта́ти, ду́длити, ду́ти, жлу́ктити, жлукта́ти, цму́лити, цмо́лити
    6) (несов.: бить) лупцюва́ти, дуба́сити, духопе́лити, чухра́ти, чеса́ти, шква́рити

    Русско-украинский словарь > дуть

  • 31 зарубать

    зарубливать, зарубить
    1) зарубувати, зарубати, (посекать) стинати, стяти, (многих) постинати. [Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають (Чуб. V). По всьому царству постинать малих дітей (Шевч.)];
    2) -ть на бирке, -ть для памяти - закарбовувати, закарбувати, накарбовувати, накарбувати. [Неписьменні люди закарбовують на палічці хрещиками або карбами, скільки йому хто винен, або скільки й чого кому продано (Єфр.)]. - бить себе на носу - закарбувати собі на носі (Куліш); (запомнить) затямити. [Зрозумійте й затямте собі (Франко)];
    3) -бить дорогу в лесу для воен. целей - засікти, (во множ.) позасікати (шляхи). [Шляхи лісові позасікали і за тими засіками на ворога чатували (М. Грінч.)]. Зарубленный - зарубаний; закарбований.
    * * *
    несов.; сов. - заруб`ить
    1) зару́бувати, заруба́ти и мног. позару́бувати
    2) горн. зару́бувати, заруба́ти
    3) (сов.: запомнить) затя́мити; [до́бре] запам'ята́ти

    \зарубать би́ть [себе́] на носу́ (на лбу) — закарбува́ти (заруба́ти) [собі́] на но́сі

    Русско-украинский словарь > зарубать

  • 32 карман

    I. Кармакан, Кармачок (снаряд для ловли рыбы подо льдом) кармак (-ка).
    II. 1) ке[и]шеня, (редко) карман (-мана), ум. кешенька, карманець (-нця), карманок (- нка). [Визирав кінчик гаманця з кешені в її пальтечку (О. Пчілка). Ті каптани та не ті кармани (Номис)]. Бить по -ману - бити по гаманцю. Бить по -манам кого - кешені трусити кому. Боковой -ман - бокова кешеня. [Весело схопився доктор, витягаючи з бокової кешені якусь писульку (Крим.)]. Часовой -ман - кешенька (на годинник). Держи -ман шире! - підставляй поли! наставляй кешеню! взавтра, з мішком! дам, дам - коли б лиш здоров зносив! дідька лисого! -ман дыряв - кешеня гроші сіє. Дружба дружбой, а в -ман не лезь - дружок, дружок, та не твій пиріжок (Херсонщ.). -ман жидок (тонок, пуст) - в кешені гуде, в кешені вітер гуде (свище). Иметь кого в -мане - мати (тримати) кого в жмені. За словом в -ман не лезет - за словом до батька не бігає; по слово до кешені не ходить. Набить -ман (на чём) - напхати кешеню, нагріти руки (коло чого, на чому). Не по -ману нам - не з нашою кешенею; не з нашими грошиками (достатками); не по наших грошах; купило притупило (Лохв. п.). Невзначай рука в чужой -ман попала - до своєї торби ліз, а з дядькової витяг; гуманський дурень з чужого воза брав, а на свій ховав (Приказки). Обработал -маны публике - почистив добрим людям кешені. Полный -ман (чего) - повна (повнісінька) кешеня чого. -ман трещит - на гроші утратно, на кешеню важко. Тугой, толстый -ман - повна калитка. Ударить по -ману - витрусити кешеню. По чужим -манам не ищи - людям у руки не заглядай. Из чужого -мана платить легко - за чужу калитку хап, а за свою лап. Широкий -ман - попівська кешеня;
    2) (не пришитый, привязной, особ. у дам) карман (-мана), карманей (-нея), калитка, ладунка;
    3) техн. - ківш (р. ковша);
    4) (автомоб., каретный) кошик (-ка).
    * * *
    1) кише́ня
    2) техн. карма́н

    Русско-украинский словарь > карман

  • 33 ключ

    1) ключ (-ча), ум. ключик, ув. ключисько. [До дверей, на ключ замкнутих, привик я трохи (Шевч.). Золотий ключик до кожних дверей придасться (Номис)]. Винтовой ключ - ґвинтовий ключ. Гаечный ключ - мутровий ключ. Замочный ключ - замковий ключ. Водопроводный ключ - водогінний ключ. Простой ключ - звичайний ключ. Французский ключ - розсувний ключ. Бородка у -ча - язичок (-чка). Состоять при -чах - коло ключів ходити; см. Ключничать;
    2) (средство для понимания чего-л.) ключ, розгадка. Ключ к этому произведению - ключ до цього твору. Ключ к разгадке этой проблемы - ключ, щоб розгадати (зрозуміти) цю проблему. Музыкальный, нотный ключ - музичний, нотний ключ. В басовом, в скрипичном -че - під басовим, під скрипковим ключем. У него -ча в голове нет - у його не всі дома, у його десятої клепки немає;
    3) (родник) джерело, жерело, ум. джерельце, жила, живець (-вця), (раскопанный) копанка, (колодезь, имеющий сруб) криниця, ки[е]рниця, ум. криничка, ки[е]рничка, криниченька, криничина, (зап.) студня, студниця, ум. студниченька. [Джерело било з-під скелі (Коцюб.) До доброї криниці стежка утоптана (Номис)]. Бьющий ключ - джерело, (диал.) буркут (Шух.). Целебный ключ - цілюще джерело. Горячий, тёплый ключ - гаряче, тепле джерело, тепличина. Студёный ключ - погоже джерело, погожа криниця. Бить -чём - джерелитися, бити джерелом, живою цівкою. Жизнь бьёт -чём, кровь бьёт -чём - життя, кров буяє, клекотить, грає живою цівкою; срвн. Бурлить. Кипеть -чём - клекотіти; см. ещё Кипеть. Местность богатая -чами - джерелиста місцевість;
    4) ключ (птиц) - ключ (-ча). [А журавлі летять собі на той бік ключами (Шевч.). Ой, у вирій журавлі летіли, по-над Відень ключем простяглися (Франко)]. Лететь -чём - летіти ключем.
    * * *
    I
    ключ, -а
    II
    (источник, родник) джерело́, жи́ла, живе́ць, -вця; диал. жерело́

    бить (кипе́ть) ключо́м — би́ти джерело́м; (перен.) буя́ти, вирува́ти, клекота́ти, клекоті́ти

    III муз.
    ключ, -а; ( тональность) тона́льність, -ності
    IV орн.
    ключ, -а, згра́я, шнур

    Русско-украинский словарь > ключ

  • 34 колотить

    1) (стучать) калатати, грю[у]кати, лупити, гатити, гупати, вибивати, (диал.) лелущити, гамселити чим у що, чим по чому, об що. [Сторожі калатали усю ніч у бодню. Закричав Омелько і почав лупить з усієї сили кулаком у двері (Н.-Лев.). Були замкнені в нас сінешні двері, і як не грукали, не впущено та й годі (Куліш). А ну, чи почне далі лелущить та гупати кулаком у двері (Н.-Лев.). У бубон калатайкою вибиває (Херс.)]. -тить зубом - зубами клацати, цокотіти, вибивати. -тить лбом - поклони бити, стелитися перед ким. -тить языком - молотити (калатати) язиком, ляпати;
    2) (что) бити, товкти, (разбивать) розбивати, трощити що. [Трощив посуду, грюкав у двері і в стіл кулаком (Коцюб.)]. -тить бельё (вальком) - вибивати білизну (шмаття) прачем. -тить вещи, посуду - бити, товкти, трощити речі, посуд; см. Разбивать. -тить воздух (языком) - брехати на вітер, ляпати язиком, торохтіти. -тить гвозди, колья - заганяти, бити, побивати цвяхи, кілки. -тить денежки - грошву (грошики) збивати. -тить карту - різати, бити, крити карту. -тить коноплю, лён - тіпати коноплю (точнее плоскінь, матірку). -тить ковры, одежду - вибивати килими, одіж. -тить налоги - вибивати, доїти, тягти податки (з людей);
    3) (кого: кулаками, палкой) бити, побивати, лупити, лупцювати, (избивать) убивати, (образно) банити, тузати, тіпати, мотлошити лушпанити, дубасити, дубцювати, гатити, гнітити, садити, гніздити, піжити, пірчити, пірити, тасувати, гамселити, кресати, (ш)парити, гилити, лущити, лелущити, духопелити, чесати, чистити, тусати, стусувати, молотити, кібчити, мостити, бух(к)ати, гріти, латати, воложити, мережити, прати, гомшити, штапувати, шустрити кого по чому, у що, давати затьору, хлосту, прочухана, духопелу, -пелів, -пелків, парла, шкварки, матланки, чосу, духу, духану кому, годувати бебехами, стусанами, товчениками, частувати кулаками, товчениками кого и т. п.; срвн. Бить, Лупить. [Я - лупити її, а вона товче своє (Крим.). Раз погладь, а потім хоч що-дня лупцюй, - все стерплять (Л. Укр.). Небіжчик Лесь, повідають, убивав її тяжко за молодих літ (Франко)];
    4) -тить себя - бити (лупити) себе; см. Колотиться 1;
    5) (трясти, приводить в дрожь) колотити, бити, трясти, кидати ким, кого. -лотит в виски - у виски гатить, у висках стукоче. В груди -тит - у грудях стукоче. Злость его -тила - злість його трясла. Лихорадка его -тит - його трясця (лихоманка) трясе. Колоченный -
    1) (о вещах) битий, товчений;
    2) (кто) битий, побиваний, луплений, убиваний, банений, тузаний, тіпаний; мотлошений и т. д. В темя не -ный - не гвіздком у тім'я битий.
    * * *
    1) ( ударять) би́ти; ( стучать) сту́кати, грю́кати, калата́ти; гамсели́ти, тра́хкати, мости́ти
    2) ( выколачивать) вибива́ти
    3) (наносить побои, бить) би́ти, товкти́, лупцюва́ти, лупи́ти, мотло́шити, молоти́ти, духопе́лити, товкма́чити, гати́ти, гили́ти, пі́жити, репі́жити, мости́ти, дуба́сити, дубцюва́ти, чухра́ти, ту́зати, тю́жити, гнізди́ти
    4) (разбивать, раскаливать что-л. бьющееся) би́ти, трощи́ти, товкти́
    5) ( приводит в дрожь) би́ти, трясти́, труси́ти; ті́пати

    Русско-украинский словарь > колотить

  • 35 костылять

    1) (бить) дубцювати, лупити, лупцювати, дубасити, (иноск.) штапувати;
    2) (идти) шкандибати, шкутильгати.
    * * *
    1) ( бить) дуба́сити, дубцюва́ти, лупцюва́ти
    2) ( хромать) шкандиба́ти, шкутильга́ти

    Русско-украинский словарь > костылять

  • 36 ладонь

    1) долоня. [Біла постать сміх і сльози із долонь своїх пила (Олесь)]. Как на -ни - як на долоні. Бить, хлопать в -ни - см. Бить в ладоши (Ладоша);
    2) (гладь) рівнява, гладінь;
    3) (гумно) тік, (р. току). Крытая -донь - клуня, стодола;
    4) (лемех) леміш (-ша);
    5) горн. - стоян (-на), стояк (-ка).
    * * *
    1) доло́ня

    в \ладонь — (о размере чего-л.) з доло́ню, як доло́ня

    2) ( площадка для молотьбы) диал. точо́к, -чка́, тік, род. п. то́ку

    Русско-украинский словарь > ладонь

  • 37 лупить

    лупливать
    1) (сдирать кожу, снимать кожуру) лупити (-плю, -пиш), облуплювати (-люю, -люєш) що, (свежевать) білувати що. [Облуплює яйце (Луб.). Зарізав чоловік ягня, зібрався білувати (Манж.)];
    2) (драть, обирать) драти, дерти, обдирати, лупити. [Що ступить, то лупить (Номис)];
    3) (уписывать) уминати, трощити, лупити. [Лев уминав за сніданням ягня (Глібов). Бублики лупить, як хто купить (Номис)];
    4) (бить) лупцювати, лупити, ч[ш]устрити. [Мати її взяла лупцювати нещадно (Крим.). Дивимося: вже шустрить коня (Звин.)];
    5) (таращить) витріщати, лупити, вирячувати очі (грубее баньки) на що; срв. Пялить глаза;
    6) (ковырять) колупати. [Стала коло печі та й колупає її пальцем (Квітка)];
    7) (бежать) чухрати, чесати, лупити. [Час мов віл з гори чухра, його не налигаєш (Гул.-Арт.)].
    * * *
    1) (очищать от коры, скорлупы) лупи́ти, облу́плювати
    2) ( брать втридорога) де́рти, дра́ти, обдира́ти, лупи́ти
    3) (сильно бить, колотить) лупи́ти, лупцюва́ти, ката́ти, чухра́ти, пері́щити, пі́жити, репі́жити
    4) ( быстро бежать) лупи́ти, ката́ти, шква́рити, чухра́ти, чеса́ти

    Русско-украинский словарь > лупить

  • 38 масло

    1) (коровье и вообще из молока животного) масло. -ло жёсткое, крохкое, крошливое, рассыпчатое - крихке масло. -ло жирное - сите, масне масло. -ло зимнее, летнее - зимове, літнє масло. -ло кухонное - кухе[о]нне, куховарське масло, масло до страви. -ло мажущееся, маркое - беручке (мастке) масло. -ло мраморное - мармурове масло. -ло отжатое - віджимане, вижимане масло. -ло перебитое, перемятое (переработанное) - переколочене, перем'яте (перемішане) масло. -ло прогорклое - їлке (згіркле) масло. -ло салистое, сальное - лоювате масло. -ло сибирское - сибірське масло. -ло сливочное - вершкове масло. -ло стойловое - сухопашне, станкове масло. -ло столовое - масло до столу. -ло творожистое, мутное - сколотинисте масло. -ло топлёное - топлене масло. Бить, сбивать, пахтать -ло - см. Пахтать;
    2) (жидкий жир рыбий, морск. животных) лій (р. лою), (зап.) тран, трин (-ну); см. Ворвань;
    3) (растит., минеральн., эфирн.) олія (-лії, ж. р.), олій (-лію, м. р.); (смазка) мастило. -ло адское - куркасова олія. -ло варёное - варена олія. -ло веретённое - верете[і]нне мастило. -ло горное, каменное, чёрное - гірська олія, нафта. -ло деревянное, лампадное - олива. -ло касторовое, рициновое - рицинова олія, рицина. -ло кокосовое - кокосова олія. -ло конопляное - сім'яна олія, олій. - ло костяное - кістяна олія. -ло купоросное - сірчаний чорноквас (-су). -ло летучее - летюча олія. -ло масличное, оливковое - маслинова (оливна) олія, (грубый сорт) олива. -ло машинное - машинна олія. -ло минеральное - мінеральна олія. -ло подсолнечное - сонячникова олія. -ло постное - олія, олій. -ло прованское - прованська олія. -ло растительное - рослинна олія. -ло розовое - рожева (трояндова) олія, (зап.) рожевий (трояндовий) олійок. -ло сивушное - сивушна олія. -ло смазочное - мастило, шмаровило, шмарова олія (олива). -ло эфирное - етерова олія. Бить -ло (растит.) - бити, забивати олію;
    4) (церк.: елей) масло, (возвыш.) єлей, (ароматн.) миро. Соборовать -лом кого - (маслом) соборувати, маслувати, маслосвятити кого;
    5) см. Жир. Лошадь в -ле - масний кінь;
    6) (в игре в мяч, в свинку) масло;
    7) Всё идёт как по -лу - усе йде як з маслом, все котиться як на олії. Катается, как сыр в -ле - кохається в добрі; живе, наче вареник у маслі плаває; срв. Кататься 1. Подлить -ла в огонь - до гарячого ще приском сипнути (Приказка), додати гарту. Ешь, дурак, с -лом - їж, дурню, бо то з маком (Приказка);
    8) -ло земляное, бот. Phallus impudicus L. - вонюча веселка, земляні яйця, дідове сало.
    * * *
    1) ма́сло; ( растительное) олі́я; ( смазка) масти́ло, масти́во

    деревя́нное \масло — оли́ва

    2) ( масляные краски) жив. олі́я, олі́йна фа́рба

    Русско-украинский словарь > масло

  • 39 носок

    1) (ум. от Нос) - а) см. Носик 1; б) дзюбок, дзьобок (-бка), (реже) носок (р. но[і]ска); срв. Нос 2. [Рання пташка носок чистить (Чуб. I)]. С воробьиный -сок - з комареву ніжку;
    2) (предмета, орудия) носок, ріжок (-жка); (кончик) кінчик; (острый конец яйца) носок и носик;
    3) (посуды) носок, носик, пиптик, пипка, (диал.) циплик (-ка), рулька. [Чайник з відбитим пиптиком (Брацл.). Циплик у лійки, в самоварі (Липовеч.). Хто се одбив рульку? (Київщ.)];
    4) (обуви) носок, (редко ніс (р. носа)), носак; (-ка), (диал.) висп'яток (- тка), (перед) перед (-да), передок (-дка). [Вдарив його носаком (Сл. Гр.)]. -ски - носки, (переды) переди (-дів), передки (-ків). [Перебуйся назад носками (Номис). Висп'ятками бити (Драг.). В чоботях старі халяви, а переди і підошви нові (Звин.). Дивився на передки своїх черевиків (Васильч.)]. Бить мяч с -ска - бити м'яч(а) носком (передком). Бороться с - ска - боротися нога об ногу;
    5) (чулка) носок. Навязать у чулок -ски - доплести до панчіх носки;
    6) (короткий чулок) шкарпетка. -ски - шкарпетки (-ток). [Мусів скинути чоботи і пішов на баштан в самих шкарпетках (Н.-Лев.)];
    7) (гарпун) гарпуна (-ни).
    * * *
    I см. носки II
    1) уменьш. носо́к, -ска́; ( носик) но́сик

    игра́ в \носок ски — карт. гра в носка́ (в но́са)

    2) (передний край ступни, обуви, чулка) носо́к

    на \носок ска́х идти (поднима́ться) — на носка́х іти́ (підніма́тися, підійма́тися)

    с \носок ска бить, уда́рить — з носка́ би́ти, ударити, сов. копну́ти

    Русско-украинский словарь > носок

  • 40 ослаблять

    ослабить ослабляти, ослабити, послабляти, послабити, ( о возжах, верёвке) попускати, попустити, (о многих) поослабляти. -ться - ослаблятися, ослабитися, послаблятися, послабитися, (о возжах, верёвке) попускатися, попуститися; (о многих) поослаблятися. Срв. Ослабевать, ослабеть. Лета -бляют ум и память - літа ослабляють розум і пам'ять. -бить действие яда - зменшити силу отрути. -бить удар, силу падение, звук, горечь - ослабити (полегшити) удар, силу падання, притишувати, притишити звук, зменшувати, зменшити гіркоту. Ослабленный - ослаблений, послаблений, попущений, зменшений.
    * * *
    несов.; сов. - осл`абить
    1) ослабля́ти и осла́блювати, осла́бити
    2) (уменьшать силу, степень, напряжённость чего-л.) ослабля́ти и осла́блювати, послабля́ти и посла́блювати, посла́бити; ( облегчать) поле́гшувати, поле́гшити и полегши́ти
    3) (делать менее упругим, менее натянутым) ослабля́ти и осла́блювати, осла́бити, послабля́ти и посла́блювати, посла́бити; (отпускать - о верёвке, вожжах, поясе) попуска́ти, попусти́ти; ( распускать) розпуска́ти, розпусти́ти; ( уменьшать) зме́ншувати, зме́ншити

    Русско-украинский словарь > ослаблять

Страницы

См. также в других словарях:

  • битьё — битьё, я …   Русский орфографический словарь

  • БИТЬ — БИТЬ, бивать что, наносить удары, ударять, колотить; заносить руку, палку или иное тупое орудие, и опускать с размаху: поражать, разить; толкать, толочь; раздроблять, В ·знач. самоуправщины, едвали не из каждого слова можно образовать гл.,… …   Толковый словарь Даля

  • БИТЬ — БИТЬ, бью, бьёшь, д.н.в. (устар.) бия, повел. бей, несовер. 1. (совер. побить, прибить) кого что. Наносить кому нибудь удары, колотить кого нибудь. Не бей ребенка. Бить больно. Бить кого нибудь по голове. 2. (совер. убить) кого что. Избивать,… …   Толковый словарь Ушакова

  • бить — Колотить (отколотить, поколотить, приколотить), сечь, ударять, хлестать, стегать, бичевать, драться, оскорблять действием; стучать, трепать. (Простор.): драть, дуть (вздуть), дубасить, лупить, тузить; дать (задать) взбучку, встряску, встрепку,… …   Словарь синонимов

  • БИТЬ — БИТЬ, бью, бьёшь; бей; битый; (стар.) бия; несовер. 1. То же, что ударять (в 1, 2, 4 и 7 знач.). Б. молотком. Б. в дверь кулаком. Говорить, бия себя в грудь (с жаром уверять, убеждать, обычно сопровождая речь жестикуляцией; ирон.). Б. задом (о… …   Толковый словарь Ожегова

  • бить — бью, бьёшь; бей; битый; бит, а, о; (устар.) бия; нсв. 1. чем во что, по чему. Ударять, колотить. Б. молотом по наковальне. Б. ногой в дверь. Б. в ладоши. Б. по мячу (в играх с мячом, шайбой: направлять в нужную сторону). Б. по воротам (в футболе …   Энциклопедический словарь

  • бить — глаг., нсв., употр. очень часто Морфология: я бью, ты бьёшь, он/она/оно бьёт, мы бьём, вы бьёте, они бьют, бей, бейте, бил, била, било, били, бьющий, бивший, битый 1. Когда вы бьёте по чему либо, вы ударяете по этому объекту рукой или каким то… …   Толковый словарь Дмитриева

  • битьё — битьём битьё, битьём битьё (сплошные льды) …   Словарь употребления буквы Ё

  • БИТЬЁ — БИТЬЁ, битья, мн. нет, ср. (разг.). 1. Действие по гл. бить в 1 знач.; побои. Отец вечно пьяный, вечно с руганью да с битьем. 2. То же в 6 и 7 знач. Битье посуды. Битье по столу кулаком. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 …   Толковый словарь Ушакова

  • битьё — битьё, битья, битья, битей, битью, битьям, битьё, битья, битьём, битьями, битье, битьях (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») …   Формы слов

  • бить —  БИТЬ    , бью, бьёшь, несов., что. Покрывать старшей картой.    ◘ Почему ж не бить? сказал князь Ш**. Карта глупа, а не бивши не убьёшь . С.П.Жихарев. Записки современника. Дневник чиновника, 1806 1807.    ◘ Представь, мечу я эдак штосс,… …   Карточная терминология и жаргон XIX века

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»