-
1 уважение
1) пова́га, поважа́ння, поша́на, ша́на, шано́ба2) ( внимание) прост. ува́га; ( снисхождение) побла́жливість, -вості; ( уступка) по́ступка3) (пристрастие к чему-л.) прост. при́страсть, -ті4)\уважение ния — (мн.: обоснования) міркува́ння, -ва́нь; ( мотивы) моти́ви, -вів
-
2 честь
I сущ.1) честь, -тібыла́ бы \честь предло́жена (прило́жена) — було́ б ска́зано
быть (служи́ть) к че́сти чьей — роби́ти честь кому́
всё обошло́сь честь че́стью — все ви́йшло (обійшло́ся) гара́зд
в честь кого́-чего́ (уст. кому́-чему́) — на честь кого́-чого́
вы́йти с честью из чего́ — ( найти выход) ви́йти з че́стю з чо́го
име́ть \честь — с неопр. ма́ти честь (за честь)
по́ле че́сти — торж. по́ле че́сті
по (на) чести — (в знач. нареч.: по совести) че́сно, по-че́сному; ( по-хорошему) по-до́брому, по-хоро́шому
по че́сти [сказа́ть, говоря́] — (в знач. вводн. сл.: откровенно) пра́вду сказа́ти (ка́жучи), по пра́вді сказа́ти (ка́жучи)
принадлежи́т \честь [откры́тия, созда́ния] кому́ — нале́жить честь [відкриття́, ство́рення] кому́
проси́ть честью — добро́м проси́ти
суд че́сти — суд че́сті
счита́ть (поста́вить) за \честь что — вважа́ти че́стю (за честь) що
с честью [сде́лать что] — ( очень хорошо) з че́стю [зроби́ти що]
честь че́стью, честь по че́сти — як слід; ( как положено) як годи́ться
че́стью [сде́лать что] — (добром, по-хорошему) добро́м (по-до́брому, по-хоро́шому) [зроби́ти що]; ( как подобает) як слід (як годи́ться; достойно: гі́дно) [зроби́ти що]
2) (почёт, уважение) честь, поша́на, ша́на, шано́бабыть [не] в че́сти — бу́ти [не] в поша́ні (в ша́ні, в шано́бі)
из че́сти — ( из уважения) зара́ди че́сті; ( бескорыстно) безкори́сливо
II см. почитать III IIIотда́ть честь — воен., перен. відда́ти честь; ( оказать должное уважение) скла́сти честь
(глаг.: читать) диал. чита́ти -
3 достоинство
1) гідність, достойність (р. -ности). [Найкращий етичний критерій - шанувати свою особисту достойність (Крим.). З лицарською достойністю (Грінч.). Де наша національна гідність? (Грінч.)];2) повага. [Вислухайте-ж ви покірно, з повагою, що неповинним личить (Грінч.)]. Чувство собственного достоинства - самоповага. Сохранять чувство собственного достоинства - зберегати (заховувати) повагу до себе, самоповагу. С достоинством - поважно. [Спитав поважно: що ти посмів мені сказати зараз?]. Лишить человеческого достоинства кого-л. - позбавити людської гідности, упослід(н)ити кого;3) (качество, ценность) вартість, вартність, стійність (р. -ности), [Мораль дуже непевної вартости (Єфр.). Я вам показую сукна найвищої вартости. Поема високої літературної стійности. Свідомий своєї шляхетської вартности (Неч.-Лев.)]; срв. Качество. Отдавать справедливость, ценить по достоинству - шанувати кого по заслузі (гідно), віддавати кому належне. [Його шанують по заслузі - він того заробив];4) сан, гідність (р. -ности). [Король надав йому князівську гідність].* * *1) ( положительное качество) гі́дність, -ності, достойність, -ності2) (уважение к себе, сознание своих прав) гі́дність, -ності, досто́йність3) (стоимость, ценность денежного знака) ва́ртість, -тості -
4 засвидетельствовать
1) (подпись и т. п.) засвідчити, посвідчити, посвідувати, посвідкувати, присвідчити, визнати що (підпис). [Засвідчив мій підпис. Посвідчив, що справді так було. Се вам посвідкують обидва мої вуха (Куліш). А свідки визнали в суді, що ти був тверезий (Кониськ.)]. -вать показаниями свидетелей - засвідчити свідками. [Умову заведено до книги, засвідчено свідками, припечатано печаткою волосного старшини (Доман.)]. -вать подлинность подписи - засвідчити власноручність підпису. -вать документально - задокументувати. [В першій половині XIV віку воно вже задокументоване (Крим.)];2) -вать почтение, уважение кому - (словами) висловити (освідчити), (показать) виявити пошану, повагу кому. Засвидетельствованный - засвідчений, посвідчений, задокументований.* * *засві́дчити, посві́дчити\засвидетельствоватьть почте́ние кому́ — засві́дчити (словесно - ви́словити) поша́ну кому́
-
5 оказывать
оказать1) (обнаруживать) виявляти, виявити. Он -зал большие успехи - він великі виявив успіхи. -вать своё расположение к кому - виявляти свою до кого прихильність;2) (воздавать, делать) давати, дати, подавати, подати, учиняти, учинити, робити, зробити. -вать внимание кому - увагу давати (дати) кому. -вать доверие - віру давати (дати) кому, звірятися на кого. -вать предпочтение кому - давати (дати) и надавати (надати) перевагу кому над ким. -вать уважение, почтение кому - давати шану (шанобу) кому. -вать честь, почести кому - давати (дати) честь, хвалу кому, честь, повагу учинити кому. -ать неуважение, непочтение, пренебрежение - зневагу дати (вчинити) кому, зневажати, зневажити кого. [Матері зневагу дати]. Не -ать должного уважения кому - легко поважити кого. [Ви так легко поважили його (короля) в його послові (Куліш)]. -вать милость, любезность, одолжение, снисхождение кому - ласку робити (зробити), ласку чинити (вчинити) кому, ласку (милость) класти (покласти) на кого, допомогти ласкою кому, зглядь мати на кого, зглянутися на кого. [Згляньтесь на мене, бідну сиротину]. -вать защиту, покровительство кому - давати (дати) захист кому, взяти кого під свою руку. -вать услугу - зробити послугу кому, прислужитися кому, стати кому в пригоді. Окажите мне услугу - зробіть мені послугу, станьте мені в пригоді. Он -зал великие услуги своему отечеству - він дуже прислужився своїй батьківщині, у великій пригоді став своїй батьківщині. -вать содействие, помощь - ставати (стати) в пригоді кому, (по)давати, (по)дати помочи, поради кому, підмогти, запомогти кого чим, призволяти поміч кому, (редко) підложити руки під кого. -вать, -зать сопротивление кому, чему - опиратися, опертися проти чого, опір кому ставити, опором стояти, стати проти кого, проти чого, одсіч дати кому. [Років сто або й більш опирались громадяни проти хижої сили (Куліш)]. -вать влияние, действие - робити, зробити вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що. Тепло и холод -вают различное влияние на тела - тепло і холод різно діють на речі. Действие, которое -вают на наше тело изменения температуры - діяння (вплив), що на наше тіло справляють зміни в температурі.* * *несов.; сов. - оказ`ать1) ( делать) роби́ти, зроби́ти; ( совершать) чини́ти, учини́ти; ( производить) справля́ти, спра́вити; ( проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; ( помощь) подава́ти, пода́ти; ( предпочтение) віддава́ти, відда́ти2) (обнаруживать, проявлять свои качества, свойства) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти; ( выказывать) пока́зувати, показа́ти3) ( показывать) пока́зувати, показа́ти4) (казаться, иметь вид) диал. здава́тися, зда́тися, видава́тися, ви́датися -
6 питать
живити, поживляти, годувати, харчувати, харчити. [Хазяйське око товар живить. Картина українського відродження живить надії на перемогу одвічньої правди (Єфр.). Він своєю працею усю сім'ю годує]. -ать надежду (мечту, мысль) - держати (мати и живити) надію (мрію, думку). -ать доверие - няти віру кому, діймати кому віри. -ать вражду к кому - ворогувати, враждувати, враждати на кого (Квітка), мати зуб на кого. -ать любовь, склонность к чему - кохатися в чому, (редко) до чого. [Всякий кохається до грошей (Звиног.)]. -ать пристрастие к чему - милуватися в чому. -ать страсть к чему - мати прилюбність до чого. [Маєш прилюбність до карт та гульні (Неч.-Лев.)]. -ать ненависть к кому - плекати зненависть до кого. -ать злобные чувства к кому - (описат.) дихати (лихим) пеклом, злом на кого, лихо, волі бути на кого. -ать отвращение - мати или почувати відразу (огиду). -ать дружбу - почувати приязнь. -ать уважение к кому - мати пошану до кого, мати кого на повазі. [Всі їх на повазі мають (М. Вовч.)]. Десна -ает водой Днепр - Десна подає воду в Дніпро. Питаемый - живлений, годований, харчований.* * *1) харчува́ти; ( кормить) годува́ти; ( прокармливать) прогодо́вувати2) (доставлять необходимое для нормального действия, функционирования; перен.) живи́ти, поживля́ти; ( снабжать) постача́ти3) (перен.: испытывать, ощущать, чувствовать) почува́ти; ( иметь) ма́ти -
7 почесть
I. шана, пошана, шаноба, повага, величання (-ня), честь, почесть (-сти). -сти - гонори (-рів, мн.), почесті. Дорога к -стям и должностям - дорога до гонорів та урядів. Тщета человеческих -стей - марність людської шаноби. Оказывать, -зать, воздавать, -дать -сти - віддавати, віддати, давати, дати хвалу, честь-хвалу, повагу, шанобу, шану кому, величати, звеличати кого. [І панові нашому честь-хвалу даймо (Чуб.). Ханові віддавали царську повагу (Леонт.)].II. см. Почитать.* * *I п`очестьпо́честь, -ті; (уважение, почёт) пова́га, поша́на, ша́на, шано́ба, пошанува́нняII поч`естьсм. почитать IIIIII поч`естьнареч. диал.ма́йже; ( чуть ли не) ма́ло не, тро́хи не -
8 почёт
шаноба, шанота, шана, пошанівок (-вку), повага, честь, почестка, гонор (-ру), (в нар. песнях) величчя (-чя). [Хороброму у нас хвала і слава, розумному шаноба і повага (Куліш). Матимеш достатки, родину чесну, шанобу од усіх (М. Вовч.). Тут усім однака шана (Франко). Служить Семен, служить, а гонору йому все таки нема (Основа). Дивись як Семен пішов у почестку (Гр.)]. Всякому -чёт по за-слугам (по роду) - усякому шаноба, шана по заслузі (по роду). Быть в -те - бути, пробувати у шанобі, у шаноті, в шані, в пошанівку, в гонорі, (образно) сидіти на високих стільцях. [Були золотії віки, як пісня і слово були у шанобі (Л. Укр.). Вона була там в такій шаноті (Берд.)]. Оказывать -чёт - віддавати шану, повагу кому, величати кого, (в нар. песне) величчя робити, зробити (наряджати, нарядити) кому. С -чётом - чесно, почесно, з шаною, з шанобою. [Та се вже річ річчю, що поховаємо його чесно (Куліш).]. Срв. Честь, Почесть, Почтение.* * *поша́на, ша́на, шано́ба, пошанува́ння; ( уважение) пова́га -
9 почтение
1) (действие) пошанування, вшанування, уповаження; см. I. Почитать, Почтить. [Наш Тодір як малювання, треба йому пошанування, треба його пошанувати, до боку хустку дати (Грінч. III)];2) (чувство уважения) пошана, повага, шаноба, шана, (по)шановання, поважання до кого, до чого. [За се він варт ще більшої пошани (Самійл.). До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів (Н.-Лев.). Що-б то вчинити на ознаку громадської до його шаноби (Куліш). Ні віри в святощі не має, ні шаноби (Самійл.). У нього й на макове зерно нема шановання до громади (Кониськ.)]. Оказывать -ние - віддавати, чинити повагу, пошану кому, шанувати, поважати кого. [Один поважає, а десять зневажає (Гліб.)]. Мое -ние! - моє поважання! С истинным -нием остаюсь Вашим… - з правдивою пошаною (повагою) Ваш… Засвидетельствуйте моё -ние вашей супруге - прошу засвідчити мою пошану вашій дружині. Обед, скажу вам, моё -ние - обід, скажу вам, на прочуд гарний (такий, що куди твоє діло).* * *1) ( действие) ушанува́ння; пошанува́ння2) ( уважение) пова́га, поша́на, ша́на, шано́ба, поважа́ння, шанува́ннямоё \почтение! — а) моє́ поважа́ння (шанува́ння)!, моя́ поша́на!; б) в знач. сказ. напро́чуд га́рний (до́брий)!
так, что про́сто моё \почтение — так, що куди́ твоє́ ді́ло
-
10 приносить
принести и принесть1) приносити (в песнях приношати и доношати), принести, (во множ.) поприносити; (подносить) надносити, наднести, (во множ.) понадносити що куди, кому, до кого, до чого. [А я меду принесу на закуску (Рудч.). Та його тіло козацьке, молодецьке до Дніпра до берега приношали (Мартин.). Казав його до келії взяти, казав слугам їсти доношати (Метл.). Поприносили до його всіх недужих (Єв.). Пити бозна-як хочеться, а діжка порожня. Коли це дівка наднесла воду з криниці (Звин.)]. -неси мне платок, топор - принеси мені хустку, сокиру;2) (о стихийных силах) приносити, принести, наносити и наношати, нанести, надносити, наднести, (о ветре) привівати, привіяти, навівати, навіяти що и чого. [То в той час чотири чоловіка козаків-запорожців Господь наношає (Мартин.). Нанеси, Боже, кудлатого, щоб було за що скубти (Номис). Повій мені з Буковини, чорногірський вітре, та привій ми від братчика щирую пораду (Федьк.)]. Этот ветер -несёт к нам дождь - цей вітер нам дощу навіє (надме, наднесе). [Вже не той вітер повіяв - щоб дощу не надніс (Звин.)]. Водой много лесу -несло - водою багато дерева, лісу нанесло. Отколь тебя -несло? - звідки (відкіля) се тебе принесло, привіяло? И -несла же его нелёгкая - і принесла-ж (наднесла-ж) його нечиста (сила), і принесла-ж його лиха година, і наднесло-ж його лихо. [Моя пані, лихо вже знов наднесло якогось урядника в село (Стеф.)];3) (родить детёнышей) водити и вести, приводити, привести; (о растениях: давать урожай, плоды) родити, уродити, зародити що. [Телиця його привела нам цілий плуг волів і двох корів (Кониськ.). Панам вже і верби зародять грушки (Франко)];4) (давать, доставлять) давати, дати; (причинять) завдавати, завдати кому що. Эта земля не -носит никакого дохода - ця земля не дає жадної користи, жадного прибутку. -носить пользу - см. Польза. -носить удовольствие - давати втіху кому. -носить, - нести вред кому - шкодити, пошкодити и зашкодити кому, робити, зробити шкоду кому. -нести свою лепту - покласти свою лепту. -носить благодарность - складати (скласти) подяку, дякувати (подякувати) кому за що. -носить присягу - складати (скласти и зложити) присягу, виконувати (виконати) присягу кому. [Присягу на братерство старшина генеральна Орді виконала і од Орди такої-ж присяги допевнилася (Куліш)]. -носить жертву - а) (совершать жертвоприношение) правити (приносити) жертву; б) (жертвовать) приносити жертву, жертвувати. -носить мольбу кому - звертати моління до кого, благати кого. -носить на кого жалобу - заносити, подавати скаргу на кого. [Мало не кожен з читачів заносив і складав свої скарги до редакції (Єфр.)]. -нести вину свою, повинную - повинитися кому в чому, признатися (до вини); срв. Повиниться. -носить кому неприятности, огорчения, разочарования, страдания - завдавати кому неприємностей, прикростей, розчарованнів, стражданнів, чинити (робити) кому неприємності, прикрості, розчаровання, страждання. Это -несло мне одни только неприятности - це завдало мені самих-но неприємностей. -нести честь, почёт, уважение кому - дати честь, шанобу, пошану (повагу) кому, честь повести кому. [Він (ґрунт) тебе загріє і накриє, і погодує, і честь тобі поведе (Стеф.)]. -носить в дар кому, что - дарувати (подарувати) кому що, в дар (в даровизну) давати (дати) кому що;5) см. Принашивать. Приносимый - приношений. Принесённый - принесений, наднесений; нанесений, навіяний и т. д.* * *несов.; сов. - принест`и1) прино́сити и приноша́ти, принести́ и поприно́сити2) ( что - давать) дава́ти, да́ти, прино́сити, принести́ (що); ( причинять) завдава́ти, завда́ти (чого, що); (о благодарности, извинениях) склада́ти, скла́сти (що)3) ( родить - о животных) приво́дити, привести́ и поприво́дити4) ( давать урожай) дава́ти, да́ти, прино́сити, принести́ -
11 приобретать
приобрести и приобресть1) (добывать) набувати, набути, здобувати, здобути, добувати, добути и придобути що и чого, придбавати, придбати що и чого; (наживать) наживати, нажити що; (накопить, добыть в большом количестве) надбати, принадбати, напридбати, наздобути, наздобувати чого, (диал.) напахати, (о мног.) понабувати, по(з)добувати, попридбавати що и чого. [Розуму за гроші не здобудеш (Св. Пис.). Жалко стало того хазяйства, що він його своєю працею надбав (Грінч.). Придбали хутір, став і млин, садок у гаї розвели і пасіку чималу, - всього надбали (Шевч.). Що придбаєш, те і маєш (Приказка). Поїхав оце в ліс та й дров такого (очень много) напахав (Пирят.)]. -тать движимое и недвижимое имущество - набувати рухоме й нерухоме майно. -бресть что-л. покупкою - набути що куплею (купівлям). Он -брёл себе большое состояние - він придбав (нажив, здобув) собі великий статок (и великі статки). -тать, -сти права гражданства - набувати, набути права (и прав) громадянства. -сти хозяйничая - пригосподарювати, загосподарити що. -сти барышничеством - прибаришувати що. -сти торгуя в кабаке - зашинкувати що;2) (снискивать) здобувати, здобути, придбати що, заживати, зажити чого. -сти всеобщее уважение, дружбу, расположение - здобути (придбати) загальну пошану, дружбу, прихильність. -тать, -сти любовь, благосклонность чью-л. - підходити, підійти під чию ласку, діставати, дістати ласки в кого. [Такої ласки дістану і в Параски (Номис)]. -сти доверие чьём-н. - зажити в кого віри. [Я віри в їх зажив, щоб дізнаватись тим робом про їх заходи ворожі (Грінч.)]. -бресть славу, известность, популярность - (з)добути, придбати славу (и слави), відомість, популярність, зажити (залучити) слави, убитися у славу, зажити популярности, у мову увійти. [Антосьо все в мову входив і між товариством і в городі (Свидн.)]. Он -брёл себе много друзей - він придбав собі багато приятелів;3) (усваивать себе, получать) набувати, набути, набирати, набрати чого. - тать форму чего-л. - набирати форми чого. -тать вкус чего - набувати (набирати) смаку чого. [На морі, коли воно тихе, страва набира особливого смаку (Леонт.)]. -тать, -сти значение, ценность - набирати, набрати, набувати, набути ваги, вартости. [Тоді тільки ідея набирає вартости, коли переводиться в життя (Коцюб.)]. -сти значение среди кого - увійти в значність між ким. -тать, -бресть влияние - забирати, забрати силу, здобувати, здобути вплив на що. [Таку силу забрали запорожці (Сторож.)]. -тать, -сти власть над кем - силу міць брати, забрати и взяти над ким. [Мотив сучасности бере силу над поетами (Єфр.)]. -тать, -сти силу - набувати, набути, набирати(ся), набрати(ся) сили. [Цей гурт де-далі більшатиме, набиратиметься сили (Грінч.)]. -тать, -сти интерес - набирати, набрати інтересу. -тать навык, опыт - набувати навички до чого, досвіду в чому, наламуватися до чого. -сти привычку - набратися звички. -тать, -сти необходимые познания в чём - здобувати, здобути (придбати) потрібні знання з чого и в чому. [Сам неписьменний здобуває він ті знання або з розмов, або слухаючи, як хто инший читає (Грінч.)]. -сти знания от кого - набратися науки в кого. -сти оперение (о птицах) - у пір'я (у колодочки, у палки) вбитися, упір'їтися. Приобретенный - набутий, (з)добутий, надбаний, придбаний, нажитий, зажитий, пригосподарьований, загосподарений и т. д. [І жіноче, і дівоче, і що було пригосподарьоване, усе забрато (Квітка)]. -ное имущество - набуте (придбане) майно, надбання.* * *несов.; сов. - приобрест`и1) придбава́ти, придба́ти, набува́ти, набу́ти и понабува́ти, несов. надба́ти, понадба́ти; ( покупать) купува́ти и купля́ти, купи́ти, покупува́ти, покупля́ти, покупи́ти2) (получать, добывать, снискивать) здобува́ти, здобу́ти; ( доставать) дістава́ти, діста́ти; ( усваивать) засво́ювати, засво́їти3) (что - значение, права) набува́ти, набу́ти (чого); (вид, форму, характер) набира́ти, набра́ти (чого) -
12 респект
уст.респе́кт, -у, решпе́кт; (уважение, почтение) поша́на, пова́гадержа́ть в \респект те кого-что — ( заставлять себя уважать) трима́ти (держа́ти) в респе́кті кого́-що
-
13 уважительный
1) пова́жний, важли́вий2) ( почтительный) шанобли́вий, пова́жний, пова́жливий; пошти́вий, почти́вий3) ( внушающий уважение) пова́жний, пова́жливий, стате́чний -
14 уважить
1) ( оказать уважение) ушанува́ти2) ( доставить удовольствие) зроби́ти приє́мність; ( оказать любезность) зроби́ти ла́ску; ( угодить) догоди́ти3) ( принять во внимание) прост. зва́жити, узя́ти до ува́ги; ува́жити
См. также в других словарях:
Уважение — Уважение позиция одного человека по отношению к другому, признание достоинств личности[1]. Уважение предписывает не причинять другому человеку вреда, ни физического, ни морального[2]. Уважение одно из важнейших требований… … Википедия
Уважение — Мистерия чувств * Воспоминание * Желание * Мечта * Наслаждение * Одиночество * Ожидание * Падение * Память * Победа * Поражение * Слава * Совесть * Страсть * Суеверие * Уважение * … Сводная энциклопедия афоризмов
уважение — См. внимание, почтение внушать уважение, в уважение к чему л., оказывать уважение, пользоваться уважением... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. уважение внимание, почтение;… … Словарь синонимов
УВАЖЕНИЕ — УВАЖЕНИЕ, уважения, мн. нет, ср. Чувство почтения, отношение, основанное на признании чьих нибудь достоинств, заслуг, высоких качеств. «Оказывал ей всегда большое уважение.» Л.Толстой. «Человек должен чувствовать уважение к самому себе.»… … Толковый словарь Ушакова
УВАЖЕНИЕ — УВАЖЕНИЕ, уважения, мн. нет, ср. Чувство почтения, отношение, основанное на признании чьих нибудь достоинств, заслуг, высоких качеств. «Оказывал ей всегда большое уважение.» Л.Толстой. «Человек должен чувствовать уважение к самому себе.»… … Толковый словарь Ушакова
Уважение — Уважение ♦ Respect Чувство признания высоких достоинств чего то (например, у Канта – нравственного закона) или кого то (человека). Некоторые читатели моего «Маленького трактата о больших добродетелях» высказывали мне свое удивление в связи с … Философский словарь Спонвиля
УВАЖЕНИЕ — УВАЖЕНИЕ, я, ср. Почтительное отношение, основанное на признании чьих н. достоинств. Достоин уважения кто н. Питать у. к кому н. Сделать что н. из уважения (в знак уважения). Пользоваться общим уважением. Взаимное у. Толковый словарь Ожегова. С.И … Толковый словарь Ожегова
УВАЖЕНИЕ — англ. esteem/respect; нем. Achtung. 1. Почтительное отношение, основанное на признании чьих нибудь достоинств. 2. Неформальная высокая оценка деятельности индивида или его личных качеств окружающими, не зависящая от его статуса или престижа.… … Энциклопедия социологии
уважение — Безграничное, бесконечное, беспредельное, беспримерное, благоговейное, большое, великое, всеобщее, высокое, глубокое, горячее, громадное, заслуженное, исключительное, искреннее, невольное, необыкновенное, необычайное, огромное, особенное, особое … Словарь эпитетов
уважение — УВАЖЕНИЕ1, почтение, почитание, устар. респект, устар. решпект, книжн. благоговение, книжн. пиетет УВАЖИТЕЛЬНОСТЬ, почтительность УВАЖАЕМЫЙ, высокоуважаемый, высокочтимый, многоуважаемый, устар. достопочтенный, устар. достоуважаемый,… … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
уважение — • безграничное уважение • безусловное уважение • бесконечное уважение • беспредельное уважение • большое уважение • великое уважение • величайшее уважение • высокое уважение • глубокое уважение • глубочайшее уважение • громадное уважение •… … Словарь русской идиоматики
