Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

звание

  • 1 звание

    1) (сословие) стан (-ну), звання, (состояние) стать (-ти). [Козацького стану люди (Н.-Лев.). Ось дикий феодал - тепер капіталіст, ось давній фарисей - в професорському стані (Ворон.). З жадної статі у москалі беруть: з міщанської, з мужичої, з панської, з купецької, з духовної статі (Васильк. п.). Звання козацьке, а життя собацьке (Номис)];
    2) (должность, чин) ступінь (-пеня), становище;
    3) (сан) гідність, достойність (-ности). -ние сотника, атамана, архимандрита, консула, дворянина и т. п. - сотенство, отаманство, архімандритство, консульство, шляхетство и т. д. Почётные -ния - почесні звання, гонори (-рів);
    4) (подобие) натяма, знак (-ку). [Так збив чоботи, що тільки натяма зосталась (Ковелечч.)]. -ния нет - і сліду (знаку, заводу) нема, і звання нема.
    * * *
    звання́, ти́тул, -у; ( сословный разряд) стан, -у

    \звание ние профе́ссора — звання́ профе́сора

    Русско-украинский словарь > звание

  • 2 кураторство

    (звание) кураторство; (пребывание в -стве) кураторування.
    * * *
    мед.
    и пр. кура́торство

    Русско-украинский словарь > кураторство

  • 3 сан

    ( звание) сан, -у

    Русско-украинский словарь > сан

  • 4 Каноничество

    (звание или почет каноника) каноництво.

    Русско-украинский словарь > Каноничество

  • 5 Капелланство

    (звание) капелянство; (капелланствование) капелянування.

    Русско-украинский словарь > Капелланство

  • 6 Капельмейстерство

    (звание) капельмайстерство.

    Русско-украинский словарь > Капельмейстерство

  • 7 носить

    1) носити кого, що. [Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина (Шевч.). Хто-ж тобі, моє серденько, обідати носив? (Пісня). Чуже ярмо народи инші носять (Грінч.). Його знають люди, бо носить земля (Шевч.). На собі носив ти (, Дніпре,) легкими човнами славетного Святослава (М. Вербицьк.)]. -сить на руках кого (в прямом и перен. знач.) - носити на руках кого;
    2) см. Нести 2;
    3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носити що; (одеваться ещё) о[в]дягатися, вбиратися в що, (об одежде и одуви ещё) ходити в чому. [Одна його доля - чорні бровенята, та й тих люди заздрі не дають носить (Шевч.). Носи створено для окулярів - і тому ми носимо окуляри; ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх узувати, і от ми носимо черевики (Кандід). Куртку мою шкіряную носить якийсь спекулянт (Сосюра). Капітан ніколи не носив модних коркових шоломів (Кінець Неволі)]. -сить траур по ком - носити жалобу, ходити в жалобі по кому. -сить чёрное - о[в]дягатися (убиратися) в чорне, ходити в чорному;
    4) (перен.: имя, характер и т. п.) мати, носити що. -сить имя - зватися, мати (реже носити) ім'я. -сить славное имя - мати (носити) славетне ім'я. -сить название - зватися, мати (реже носити) назву. -сить звание - мати звання (ступінь, гідність); срв. Звание. -сить печать, отпечаток чего - мати на собі печать, познаку чого, бути позначеним чим. Его наружность -сила отпечаток той самоуверенности, которая… - на його зовнішності (зовнішньому вигляді) познача[и]лася та самовпевненість, що… -сить характер - мати характер чого;
    5) (быть беременной) носити (дитину), на дитину заходити, ходити дитиною, ходити важкою (непорожньою); срв. Беременная (Быть -ой) и Беременеть;
    6) (о лошадях: нести) носити. [Мене коні не раз носили (Звин.)];
    7) безл. - носити. Корабль долго -сило по волнам - корабель довго носило на (по) хвилях. -сить кого - носити кого. [Стільки років вони не бачились: де, справді, його носило? (Кінець Неволі)]. Где его нелёгкая -сит? - де його лиха (тяжка) година (нечиста сила, нечистий) носить? Носимый - що його носить (носив) и т. п.; ношений. Корабль, бурею -мый - корабель, що буря кидає всюди; корабель, що буря скрізь (його) бурхає. Ношенный -
    1) ношений;
    2) прлг. - см. отдельно Ношеный. -ться -
    1) (стр. з.) носитися, бути ношеним. Провизия -тся в корзине - харч (харчі, живність) носять у кошику;
    2) носитися; (гоняться) ганяти, вганяти, (метаться) га(й)сати, (слоняться) микатися, віятися; (летать в прям. и перен. знач.) літати, (шумно) шугати, (о ветре ещё) гуляти, (вихрем) вихрити, (парить) буяти, ширяти, (кружиться в воздухе) кружляти (в повітрі); (витать) витати. [Мошка хмарами носилась (Мирний). По шляхах носилися цілі хмари куряви (Коцюб.). Перед ним носився образ Галі (Васильч.). Ті інтелігентні люди, що мають матеріяльну змогу носитися в емпіреях абстрактности (Крим.). Ганяє сірим вовком через гори, яри (Рудан.). Вона ганяла по світах за пророком (Л. Укр.). Хмари так і ганяли по небу (Теол.). А вітер ганяє, а вітер гасає (Васильч.). Вганяв по лісах (Франко). Гасав по полю, мов навіжений (Звин.). (Маруся) микалась то в кімнату, то в хату (Квітка). Вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом і зеленим морем (Грінч.). Мисль космополіта вільна, як птиця: шугає над морями, над горами (Н.-Лев.). Він шугав вулицями, мов Тамерлан той (Корол.). По діброві вітер віє, гуляє по полю (Шевч.). Серце прагне буять на просторі (Л. Укр.). Вітерець долиною легесенько витає (Філян.)]. В воздухе -тся испарения - в повітрі носяться випари. -ться на коне - ганяти на коні (конем). Корабель -тся по волнам - корабель носиться на (по) хвилях. Собака -тся по двору - собака ганяє (га(й)сає) по подвір'ї. -тся слухи, что… - ширяться (йдуть) чутки (шириться, йде чутка), що…;
    3) (о предм. туалета) носитися. Эта материя долго -тся - ця матерія (тканина) довго носиться;
    4) с кем, с чем - носитися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) панькатися, цяцькатися з ким. [Носиться, як дурень з ступою (Номис). А вб'є в голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Цяцькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом - см. Курица.
    * * *
    1) носи́ти (ношу́, но́сиш)

    едва́ (е́ле, наси́лу) но́ги \носить сят — ле́две (наси́лу) но́ги но́сять

    \носитьть на рука́х кого́ — перен. носи́ти на руках кого́

    \носитьть ору́жие — носи́ти збро́ю

    2) ( иметь) ма́ти, носи́ти

    \носитьть и́мя — ма́ти (носи́ти) ім'я́, зва́тися (зву́ся, зве́шся), назива́тися

    \носитьть хара́ктер чего́ — ма́ти хара́ктер чого́

    Русско-украинский словарь > носить

  • 8 дворянство

    (соб. и звание) дворянство, панство, шляхетство; шляхетчина. [За гроші покупив собі панство. Та слухали, як шляхетство навісне гукає (Шевч.)].
    * * *
    дворя́нство

    Русско-украинский словарь > дворянство

  • 9 достоинство

    1) гідність, достойність (р. -ности). [Найкращий етичний критерій - шанувати свою особисту достойність (Крим.). З лицарською достойністю (Грінч.). Де наша національна гідність? (Грінч.)];
    2) повага. [Вислухайте-ж ви покірно, з повагою, що неповинним личить (Грінч.)]. Чувство собственного достоинства - самоповага. Сохранять чувство собственного достоинства - зберегати (заховувати) повагу до себе, самоповагу. С достоинством - поважно. [Спитав поважно: що ти посмів мені сказати зараз?]. Лишить человеческого достоинства кого-л. - позбавити людської гідности, упослід(н)ити кого;
    3) (качество, ценность) вартість, вартність, стійність (р. -ности), [Мораль дуже непевної вартости (Єфр.). Я вам показую сукна найвищої вартости. Поема високої літературної стійности. Свідомий своєї шляхетської вартности (Неч.-Лев.)]; срв. Качество. Отдавать справедливость, ценить по достоинству - шанувати кого по заслузі (гідно), віддавати кому належне. [Його шанують по заслузі - він того заробив];
    4) сан, гідність (р. -ности). [Король надав йому князівську гідність].
    * * *
    1) ( положительное качество) гі́дність, -ності, достойність, -ності
    2) (уважение к себе, сознание своих прав) гі́дність, -ності, досто́йність
    3) (стоимость, ценность денежного знака) ва́ртість, -тості
    4) ( звание) гі́дність, досто́йність; ( титул) ти́тул, -у; ( сан) сан, -у

    Русско-украинский словарь > достоинство

  • 10 духовный

    1) (бестелесный, душевный) духовий, духовний. [Янголи - істоти духові (духовні). Завсіди українська нація почувала духовну потребу виявити своє духове життя в письменстві (Грінч.)]. -ховный отец - духов(н)ий батько. [Духовим батьком і привідцею цього руху був Драгоманов (Єфр.)]. -ные книги - божественні (духовні) книги. -ные стихи - духовні, побожні пісні. -ное пение - духовні, побожні співи. -ное завещание, духовная - духівниця, духовниця, духовна (Куліш), (редко) духівня, тестамент (р. -та);
    2) (относящийся к духовенству) духовний, духі[о]вницький. -ное звание - духовний стан. -ное происхождение - духовницький рід (р. роду). [Він духовницького роду]. -ное лицо, особа - духовна особа, духовник. [Вийшов до нас якийсь духовник, чи піп, чи чернець (Звин.)]. -ное училище - духовна школа. Духовные - духовні, духівництво. [На кого ни глянь, хоч на панів, хоч на духовних (Основа)].
    * * *
    духо́вний

    Русско-украинский словарь > духовный

  • 11 дьячок

    дьяк (церк. причетн.) дяк, дячок (ув. дячило, соб. дяківство) [Наїхало до попа того дяківства та попівства повен двір]. Жена дьяка - дячиха. Ребёнок дьяка - дяченя. Сын дьяка - дяченко (прит. пр. дяченків). Дочь дьяка - дяківна (прит. пр. дяківнин). Звание, должность дьяка - дяківство, дякування. Помощник дьяка - піддячий (р. -чого). Дьячок и учитель церк. школы - (устар.) кондяк, бакаляр (р. -ра).
    * * *
    церк.
    дяк, -а, дячо́к, -чка́

    Русско-украинский словарь > дьячок

  • 12 зачисляться

    зачислиться зараховуватися, зарахуватися, залічуватися, залічитися, зачислюватися и зачислятися, зачислитися до кого, до чого. -ться в звание (сословие, общество) казаков, мещан и т. п. - писатися, записатися, уписуватися, уписатися в козаки, в міщани (до козаків, до міщан). -ться в число учеников - записуватися, записатися до школи.
    * * *
    несов.; сов. - зач`ислиться
    зарахо́вуватися, -хо́вуюся, -хо́вуєшся, зарахува́тися, -раху́юся, -раху́єшся, зачисля́тися, зачи́слитися

    Русско-украинский словарь > зачисляться

  • 13 казак

    козак (-ка): ум. козаченько, козачок (-чка); ув. козарлюга, козачище; (реестровый) лейстровик; (запорожский) запорожець (-рожця), низовець (-вця), січовик запорозький, низовий (-вого), січовий козак; (черноморский) чорноморець (-морця), козак чорноморський; (донской) дончак, дінський козак; (кубанский) кубанець, кубанський козак, пластун; (наёмный работник, батрак) бурлака; (дворовый молод. челов.) козачок (-чка). -заки (соб.) - козацтво, (устар.) козачество, козаччина, (фамил.) козачня. Звание, состояние -ка - козацтво. -ком быть, жить - козакувати. Червонный (Красный) -зак - червоний козак, червонець (-нця).
    * * *
    коза́к, -а

    каза́ки́ — мн. козаки́, -кі́в, собир. коза́цтво

    Русско-украинский словарь > казак

  • 14 калифат

    1) (территория и звание) халіфат (-ту), (только сан) халіфство;
    2) (царствование) халіфування.
    * * *
    ист.
    калі́фат, -у, халіфа́т

    Русско-украинский словарь > калифат

  • 15 консульство

    1) (местопребывание консула) консульство, консулат (-ту);
    2) (звание) консулят, консульство;
    3) (время пребывания в этом звании) консулювання.
    * * *
    ко́нсульство

    Русско-украинский словарь > консульство

  • 16 ландграфство

    1) (звание и область) ландграфство;
    2) (прерывание в звании) ландграфування.
    * * *
    ист.
    ландгра́фство

    Русско-украинский словарь > ландграфство

  • 17 лекарство

    I. 1) (звание, должность) лікарство;
    2) (пребывание в этой должности) лікарювання.
    II. лік (-ку), (чаще во множ. ч.) ліки (-ків), (редко) ліка (-ки), (стар.) лікарство. [Як дасть Бог на вік, то найдеться й лік (Номис). Як ножем пробито, то знайдуться ліки (Пісня)]. -ва (мн. ч.) - ліки (р. ліків, (редко) лік). [Хто здоров, той ліків не потребує (Номис). Накупив усяких лік, щоб зуби не боліли (Звин.)]. -во от чего, против чего - ліки (лік, ліка) на що, проти чого. [Ліки на пропасницю (проти пропасниці) (Київщ.). В пісні на всяку отруту є лік (Л. Укр.). Подай-но вина! На похмілля найкращая ліка воно (Крим.)]. Народное -ство - народні ліки, народній спосіб на що. Внутреннее -ство - внутрішні ліки. Наружное, местное -ство - зовнішні, місцеві ліки. Дать больному -ство - дати слабому, х(в)орому ліків. -ство подействовало хорошо - ліки добре подіяли на кого, ліки добре допомогли кому, мали добру силу для кого.
    * * *
    I лек`арство
    лі́ки, -ків, редко лік, -у

    лека́рства — мн. лі́ки

    II л`екарство
    лікарюва́ння

    Русско-украинский словарь > лекарство

  • 18 магистерство

    1) (звание, сан) магістерство;
    2) (пребывание в сане) магістрування.
    * * *
    I маг`истерство
    магі́стерство
    II магист`ерство
    магісте́рство

    Русско-украинский словарь > магистерство

  • 19 пластун

    пластун. Быть, служить -ном - пластувати. [Він пластував у Чорноморії]. Звание -на - пластунство.
    * * *
    воен., ист.
    пласту́н, -а

    Русско-украинский словарь > пластун

  • 20 политрук

    (полити́ческий руководи́тель)
    1) ист. політкерівни́к, -а (політи́чний керівни́к), політру́к, -а
    2) ( воинское звание) ист. політру́к

    Русско-украинский словарь > политрук

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • ЗВАНИЕ — ЗВАНИЕ, звания, ср. 1. Сословный разряд (офиц., устар.). Духовное звание. Вы какого звания? Я из мещан. || Профессия, как признак общественного положения (устар.). Человек ученого звания. «Чистая публика всякого звания.» Д.Бедный. 2. Титул (устар …   Толковый словарь Ушакова

  • звание — См. должность, имя, сословие, чин нет звания чего л., сложить с себя звание... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. звание должность, титул, имя, сословие, чин, профессия,… …   Словарь синонимов

  • ЗВАНИЕ — ЗВАНИЕ, я, ср. 1. Официально присваиваемое наименование, определяющееся степенью заслуг, квалификацией в области какой н. деятельности, служебным положением. Воинские звания. Учёное з. профессора. З. заслуженного артиста. З. города героя. 2.… …   Толковый словарь Ожегова

  • Звание — или чин официально закрепленный государством уровень карьерного роста специалиста в разных областях. В России система чинов (званий) введена государем Петром I в 1722 году как Табель о рангах. Содержание 1 Типология званий 2 См. также …   Википедия

  • звание —     ЗВАНИЕ, ранг, сан, титул, устар. достоинство, разг. чин …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • Звание — см. Воинское звание; Сотрудник милиции …   Энциклопедия права

  • ЗВАНИЕ — устанавливаемое и присваиваемое компетентными органами наименование, свидетельствующее об официальном признании заслуг отдельного лица или коллектива либо о профессиональной, служебной, научной или иной квалификации. Существуют звания почетные,… …   Большой Энциклопедический словарь

  • Звание — см. Титул (Источник: «Афоризмы со всего мира. Энциклопедия мудрости.» www.foxdesign.ru) …   Сводная энциклопедия афоризмов

  • Звание — (воен.) в отношении нижних воинских чинов соответствуетчину. Все нижние чины разделяются на два З. : рядового иунтер офицерского. К нижним чинам рядового З. принадлежат рядовые,ефрейторы и нестроевые младшего разряда, в нижним чинамунтер… …   Энциклопедия Брокгауза и Ефрона

  • Звание — 1) устанавливаемое и присваиваемое компетентными органами наименование, свидетельствующее об официальном признании заслуг отдельного лица или коллектива либо о профессиональной, служебной, научной или иной квалификации. Существуют звания почетные …   Политология. Словарь.

  • звание — — [А.С.Гольдберг. Англо русский энергетический словарь. 2006 г.] Тематики энергетика в целом EN rank …   Справочник технического переводчика

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»