(розуму)+ru

воспитать виховувати (и ховати), виховати, (вскармливать) вигодовувати, вигодувати, годувати, згодувати, ростити, зростити, (лелеять) викохувати, викохати, (многих) накохати, плекати, виплекати, пестити, випестити; (в известном духе) водити, вести, провадити, сов. повести, (многих) повиводити; (поставить детей на ноги, научить уму-разуму) доводити, довести до пуття, до розуму, подоводити до розуму. [Хлопця виховав дядько. Ховав сина, голубив (Крим.). Людей - на людей-братів виховувати (Єфр.) (= в людях - людей-братьев воспитывать). Викохали мене батько-ненька. Накохав собі дітей, скоту. Наука гріла нас, плекала наші думки (Кониськ.). У сповиточку випестила мене тітка (М. Вовч.). Дочка в мене поведена по старосвітськи (Л. Укр.). Пані дітей хорошенько водить. Я- б мужів з вас повиводив (Франко)].

* * *

несов.; сов. - воспит`ать

1) нерозум, дурний розум, недоумство, дур (р. дуру), дурість (р. -рости), дурощі (р. -щів), дурування. [З великого розуму у дур заходить. Не боже карання, а своє дурування]. По глупости - з дурного розуму. Делать глупости - см. Глупить;

2) (мелочь, пустяк) дурниця. [Що там, врешті, сон? Дурниця (Коцюб.)]. Вот глупости! - дурниця!

* * *

1) ( свойство) ду́рість, -рості, глупота, глу́пство; ( бессмысленность) безглу́здість, -дості, нісені́тність, -ності

2) (глупый поступок, глупая мысль, речь) дурни́ці, -ни́ць, дурни́ця

-ся, додумать, -ся додумувати, -ся, додумати, -ся, домірковувати, -ся, доміркувати, -ся, дорозумовувати, -ся, дорозумувати, -ся, домисляти, -ся, домислити, -ся, домудровувати, -ся, домудрувати, -ся, домізковувати, -ся, домізкувати, -ся, добирати (добрати) розуму, ума, способу, (провинц.) довмітися. [Усяке по-своєму дорозумовується. Ніхто не домислявсь, що та ніби делікатна мова віщує смерть рідній словесності (Куліш). Домудрувавсь-таки, як це зробити. Розумні голови, домізковуйтеся, як це зробити! Хто добере способу, як це зробити? Москалі розумні розуму добрали: ой, наперед Швачку із осавулою докупи звязали. Коли-б не довмівся що робити, то тяжкеє-б лихо сталося].

* * *

несов.; сов. - дод`умать

смотреть)

I. дивитися, глядіти, на кого, на що, (в поэзии) з(д)ріти (зрю, зриш) на що, на кого, кого, що, (созерцать) споглядати на що и що; см. Глядеть. [Не зрять Бога над собою (Шевч.). Предки наші зріли, як кров'ю плинули річки (Самійл.)].

II. Зреть -

1) (спеть) стигнути, достигати, доходити, спіти, до[по]співати, виспівати, (редко, в песнях) зріти; см. Спеть, Дозревать. [Ой з-за гори вітер віє - калина не спіє (Чуб. V). І вітер не віє, сонце не гріє, калина не зріє (Метл.)]. Хлеб -ет - хліб стигне, доспіває. Яблоки - ют - яблука достигають, доходять;

2) (достигать развития) доспівати, (о человеке) доходити зросту, розуму, доспілого розуму. Нарыв -ет - болячка набирає. Мысль, ум -ет - думка, розум доходить розвитку, виспіває. У меня давно -ет одна мысль - в мене давно зростає (наспіває) одна думка.

* * *

1) ( видеть) ба́чити; зріти, здрі́ти

2) ( смотреть) диви́тися, -влю́ся, -вишся; зрі́ти

1) купити, покупити що, (об одежде, орудиях, скоте и т. п. ещё) справити, (о мног.) посправляти що. [Синові за гіркого медяник купила (Шевч.). Вчора я покупив собі ножика (Звин.). Справив собі коней пару (Гр.). Посправляв собі й дітям одежу (Драг.)]. -пить материала для одежды, обуви - набрати, (о мн.) понабирати чого на що. [Набрав черкасину на штани (Сл. Гр.). Понабирали товару на чоботи (Полтавщ.)]. -пить сходно - поцінно купити що. -пить по случаю - купити при оказії, купити ви[при]падково. -пить свечу (в церкви) - купити (обмінити, відмінити) свічку. [Свічку обмінить, старцям грошенят роздасть (Квітка). Відмінила свічечку за копієчку (Номис)]. За сколько вы -пили это? - скільки ви дали за це? За что -пил, за то и продаю - за що купив, за те й продаю. -пить купленное - відкупити. [Їй чоловік хустку купив, та й не догодив, так я в неї відкупила (Подтавщ.)] -пил не -пил, а поторговать можно - втік не втік, а побігти можна; купив не купив, поторгувати можна. На деньги ума не -пишь - за гроші розуму не купиш. Придёт беда, -пишь ума - як біда докучить, то й розуму научить (Приказка). Он тебя и -пит, и продаст - він тебе і купить, і перекупить; він і вкусить, і меду дасть. Продал - прожил, -пил - нажил - продав - прожив, купив - придбав. -пить дорого, продать дёшево - набувати важко, а збувати легко. Купленный - (по)куплений, (покупной) купований, купний. [Сором мужикові купований хліб їсти (Грінч.). Купований розум (Квітка)]. -ная грамота - см. Купчая;

2) (в карт.) (при)купити. Хорошо, дурно -пил - добре, погано (при)купив. -пил двух тузов - (при)купив два тузи;

3) см. Подкупать;

4) см. Снимать в аренду, Заарендовывать.

* * *

мало, (немного) трохи, тро[і]шки, не гурт, незгурта, обмаль чого, (скудно) скупо, тонко на що. [Розуму багато, а грошей мало (Номис). Це діялось за царя Гороха (Горошка), як було людей трохи (трошки) (Приказка). Сумна-невесела прийшла вона додому, мало чого пила, мало чого їла (Мирн.). Трошки того віку, а як його важко прожити (Коцюб.). Грошей у мене не гурт (Звин.). Скупо в мене на гроші (Кониськ.). Маємо скупо даних для зовнішього життя Коцюбинського (Єфр.)]. Иметь -ло денег - мати не гурт (незгурта, обмаль) грошей. У меня -ло денег - у мене мало (обмаль, не гурт, незгурта) грошей, у мене скупо (тонко) на гроші. Очень -ло - дуже мало, (описат.) як кіт (комар) наплакав, з мишачу бідницю, з комарову ніжку. [Розуму в його як кіт наплакав (Київщ.)]. Я его очень -ло знаю - я його дуже мало знаю. Много шуму, -ло толку - багато галасу - мало діла. Так -ло - так мало, так трошки. [А я так мало, небагато благав у Бога - тільки хату (Шевч.)]. Извините, что так -ло - вибачте, що так мало (трошки). Этих денег -ло на все ваши покупки - цих грошей (за)мало (не стане) на всі ваші покупки. Слишком мало - замало, надто мало, занадто мало. [Сього було ще замало, щоб розпочати судову справу (О. Лев.)]. Ни -ло - (а)ні трохи, (а)ні тро[і]шки. [Ні трохи не помогло]. Чего -ло, то в диковинку - що новина, те дивина; чого не бачив, те в дивовижу. Похвалы его -ло трогают - за похвали (до похвал) йому байдуже. -ло ли его наказывали, но он не исправляется - хіба мало його карано, коли-ж він не кращає. Довольно -ло - см. Маловато. Не -ло - чимало, чималенько, не-помалу, багатенько. [Пани жахались козацького завзяття не-помалу (Куліш)]. Не -ло мне было хлопот с этим делом - не мало (чимало) мав я клопоту з цією справою. -ло ли что, -ло ли чего - мало чого, хіба мало чого. -ло ли что может случиться - мало чого може статися (трапитися). -ло ли что говорят о нём - хіба мало чого про (за) нього кажуть. -ло ли чего бы вам хотелось! - мало чого-б ви хотіли, ще-б (пак) чого ви зах(о)тіли (забажали)! -ло того - того мало, то не все ще, на тому не край. -ло того, что он глуп, но он ещё и зол - то не все іще, що він дурний, а він і лихий (злий). -ло того, что он хочет быть богатым, но он хочет ещё повелевать - на тому не край, що він хоче бути багатим, а він хоче ще й панувати. Да -ло того - ба, та ще, та що-то, мало сказано. [Потім довелось нам розстатися, ба й забути один одного (Грінч.). І жінки, і молодиці повибігають, та що-то: і дітвора висипле з хат (Квітка). В печері показався віск - мало сказано, вся стінка зажовтілася (Франко)]. Мало-по-малу - помалу, помалу- малу, помаленьку, змалку-помалку, поволі, поволі-волі, поволеньки, потроху, спроквола, спокволу; срв. Понемногу. [Помалу став він багатшати (М. Грінч.). Помалу-малу синя імла рідшає (Коцюб.). Змалку-помалку я навчився майструвати (Київщ.). Так помаленьку і піддався, і вірив в пана, як турчин в місяць (Свидн.). Поволі по церкві, то тут, то там, займалися вогники (Коцюб.). Спроквола добираючись, заплутав пан-отця, як павук муху (Свидн.)]. А ему и горя -ло - а йому і байдуже (а йому ні гадки) про що (за що). [Пташкам про зиму байдуже (Л. Укр.)]. Мало-мальски - хоч трохи, хоч тро[і]шечки, мало-на-мало. [Хоч трохи розумна людина того не зробить (Київ)].

* * *

наставить

1) чего - наставляти, наставити и понаставляти, настановляти и настановлювати, настановити, понастановляти и понастановлювати чого. [Кругом наставили мисок (Котл.). Поналивала у казани оливи і понаставляла у піч (Рудч.). Наїдків, напитків понастановлювала (М. Вовч.)];

2) см. Надставлять. -ть рога кому - наставляти, наставити, ставити, поставити роги кому;

3) (направлять, приготовлять постановкой) наставляти, наставити, (о мног.) понаставляти що; см. Наводить 2. -ть западню (ловушку) - наставляти, наставити пастку. -ть копьё - наставляти, наставити, насторожувати, насторожити списа. [Гайдамака стоїть, виставивши ногу в сап'янці і настороживши списа (Куліш)]. -ть самовар - ставити, поставити, наставляти, наставити, настановляти, настановити самовар(а). [Постав самовар! (Брацл.). Самовари наставляє (Звин.). Настанови- но самовара! (Липовеч.)]. -ть уши - см. Навастривать уши;

4) кого - нав[у]чати, навчити (на (добрий) розум) кого, давати, дати науку кому, напучувати, напутити, нарозумляти, нарозумити, радити, порадити, наважувати, настановляти, настановити, наставляти, наставити, (надоумлять) напоумляти, напоумити кого. [А мати хоче научати, так соловейко не дає (Шевч.). Почну на добрий розум навчати, - як умію, так і навчаю (М. Вовч.). Батько науку мені давав, щоб я худобу жалував (Харківщ.). «Ти не повинна ховатися з ним по закутках», - напучувала Навроцька (Н.-Лев.). Не було кому нарозумити сироту (Канівщ.). Це він так порадив нас (Звин.). «Будь покірна», - наважують, - «та до роботи щира» (М. Вовч.). Він там вас настанове, що далі треба робити (Мирний)]. -ть на что - навчати, навчити на що и чого, напучувати, напутити, направляти, направити, навертати, навернути, призводити, призвести на що. [Ви його на добро навчите (М. Вовч.). Лихого на добре не навчиш (Приказка). Оддам до школи, може там його на добре направлять (Звин.). Вони сами мене на це призводили (Крим.). Якби-ж ви на добре призводили, а то все на лихе (М. Грінч.)]. -ть на ум - настановляти, настановити, наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити на (добрий) розум, навчати, навчити розуму. [Настановили на розум (Сл. Гр.). Хто його на розум добрий наставляв? (М. Вовч.). На добрий розум навернути (М. Вовч.). Нехай прийде, навчимо його на добрий розум! (Звин.). Я її розуму навчала (М. Вовч.)]. -ть на путь (истины, добродетели, спасения и т. п.) - напучувати, напутити на добру (спасенну) путь, наломлювати, наломити на добру путь (дорогу); срв. Направлять (3) на путь. [Він тебе годував, ростив, на добру путь напучував (Мирний). На спасенну путь напутив (Рада). Наломити свого вихованка на добру дорогу (Франко)]. Наставленный -

1) наставлений, настановлений, понастановлюваний;

2) см. Надставленный; (о рогах) наставлений;

3) наставлений; насторожений; наведений; поставлений: (об ушах) - см. Навострённый (под Навастривать);

4) навчений, научений, напучений, нарозумлений; напоумлений. -ться -

1) наставлятися, наставитися, настановлятися, настановитися, понаставлятися, понастановлятися; бути настановлюваним, наставленим, настановленим, понастановлюваним и т. п.; срв. Наставлять 1 и 3;

2) см. Надставляться;

3) навчатися, навчитися, напучуватися, напутитися; бути навчаним, напучуваним, навченим (наученим), напученим и т. п.

* * *

1) ( ставить) наставля́ти, наста́вити, -влю, -виш и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти, -новлю, -новині и мног. понастановля́ти и понастано́влювати, -люю, -люєш

2) см. надставлять

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

1) (в пространстве) недалекий, (ум. недалечкий), поблизький. [Недалека дорога (Сл. Ум.). Місяць зайшов на шпиль поблизької гори (Корол.)];

2) (во времени) недалекий, поблизький; (о прошлом) недавній. [Перший повів поблизької весни (Корол.)]. -кое будущее - недалеке майбутнє, недалека прийдешність. В -ком будущем - в недалекому майбутньому, (вскоре) незабаром. В самом -ком будущем - в найближчому майбутньому, (образно: вот-вот) от тільки невидно, (зап.) що-йно невидно. [Легенда, що, от тільки невидно, манастир має спіткати доля Содома та Гомори (Корол.)]. -кое прошлое - недавнє минуле;

3) (по степени родства, в духовном отношении) недалекий, (близкий) близький. -кий родственник - недалекий родич;

4) (по уму) немудрий, благенький, недоумкуватий, невеликого (невисокого, недалекого) розуму, бідний на розум, (рус.) недалекий, (сщ.) недоумок (-мка, м. р.), (дураковатый) пришелепуватий, (ограниченный) обмежений. [Верхня плівка громадянства, благенька собі нівроку, не розуміє елементарної думки (Рада). Це (о преподавании) було щось тупе, дуже нудне, недоумкувате (Яворн.). Недалека вона, не несеться високо вгору, - за те слухняна (Мирний)]. Он очень -лёк - він дуже невеликого (невисокого, недалекого) розуму.

* * *

1) недале́кий; ( недавний) неда́вній

2) (перен.: ограниченный) недале́кий, обме́жений

ослабение ослабання, ослабнення, слабшання, слабішання, послабшання; знемагання, знеможення и т. д. См. Ослабевать. -бение организма - виснаження, знемощіння організму. -бение ума - ослабнення розуму, (старческое) вистарення розуму.

* * *

1) ослаба́ння, сла́бшання, слабі́шання; підупада́ння [на си́лах, на си́лі]

2) ослаба́ння, сла́бшання, слабі́шання, ослабля́ння

отдалиться

1) віддалятися, віддалитися від чого. Всё более и более (постепенно) -ться - даліти, віддаліти, далечіти. [Їдемо, а рідне село все даліє від нас. Дзвін все далечів (Корол.). Усе вже те оддаліло, проминуло (М. Вовч.)];

2) (уклоняться) відбігати, відбігти чого, відхилятися, відхилитися, узбочувати, узбочити від чого. -литься от смысла текста, от подлинника - відхилитися від розуму тексту, від первопису, відбігти розуму; тексту, первопису.

* * *

несов.; сов. - отдал`иться

1) віддаля́тися, віддали́тися; несов. далені́ти; ( отклоняться) відхиля́тися, відхили́тися; ( отчуждаться) відчу́жуватися, відчужи́тися

2) строит. (несов.) віддаля́тися; відтру́чуватися, відтруча́тися

полон

1) (содержащий сколько может вместить) повний, повен чого. [Напою коня з повного відра. Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Мирн.). Нарвала грушок повен фартушок]. Совершенно -ный, полным -ный - повнісінький, повніненький, (преимущ. в песнях) повна-повниця. -ная луна - місяць уповні, повня, повний місяць. -ная вода - повновіддя, велика вода. Становиться -ным - сповнятися, виповнятися. -ный возраст - повноліття. Ему -ных тридцать лет - йому сповна (всі) трицять років. Ведро -но воды - у відрі повно води; відро повне води. Двор -лон людей - у дворі повно людей. Увидел двор -ный людей - побачив у дворі повно людей; побачив двір повен людей. -ный до краёв - повний ущерть, повний аж по (самі) вінця. -ный с верхом - повний з верхом (з наспою). Глаза -ны слёз - в очах повно сліз. -ные слёз глаза - очі сліз повні. Человек -ный надежд - людина повна надій. Голова -на дум - у голові повно думок. Взгляд -ный муки - погляд повний муки. -ный интереса к чему - повний цікавости до чого, дуже цікавий до чого;

2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) повний, зуповний, цілий, (у)весь, всенький. [Та-ж кожний задум наш у цій юдолі своїх надій зуповних не доходить (Куліш). Треба, кажуть, ізозвати зуповную раду, щоб і військо з Запоріжжя було на раді (Куліш)]. При -ном собрании - при повному зборі. -ное собрание сочинений - повна (комплетна) збірка творів (писаннів). -ный пансионер - пансіонер (пожилець) на всьому готовому. В -ном уме - при повному розумі, сповна розуму бувши. В -ном ли ты уме? - чи ти сповна розуму? В -ном объёме - до краю, цілком. Он изучил эту науку в -ном объёме - він простудіював цю науку цілком (до краю). -ный рабочий день - цілий робітний день;

3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілковитий, довершений, повний. Цілковите розуміння справи. Цілковитий безлад. Цілковита ілюзія. Довершене безглуздя. Повна радість]. Предоставить -ную свободу - дати повну (цілковиту, всю) волю;

4) -ный в лице - повновидий; (в теле) гладкий, огрядний, опасистий, опалистий, тілистий, дебелий, (насм.) барилькуватий. Срв. Толстяк;

5) (об одежде) рясний. [Рясна спідниця, рясна свита].

* * *

1) по́вний, по́вен, -вна, -вне

2) (совершенный, абсолютный, достигший предела) по́вний; ( полнейший) цілкови́тий

3) ( толстый) по́вний; ( о человеке) огря́дний и огрядни́й, нато́птаний, нато́птуваний, уто́птаний; ( о теле) тіли́стий

воспользоваться чем

1) користуватися, скористуватися и покористуватися з чого и чим, (реже) користувати, скористувати и користати, скористати з чого, (гал.) хіснуватися, похіснуватися чим; (использовать) використовувати, використувати що, пожиткувати и спожитковувати, спожиткувати, зужитковувати, зужиткувати що, (потреблять) (с)поживати, (с)пожити що, заживати, зажити, уживати, ужити чого и що, живитися чим. Срв. Воспользоваться, Попользоваться. [Користуватися з усіх здобутків людського розуму й культури (Єфр.). Треба тільки, аби ввесь цей скарб незліченний людської мови письменник використовував уміючи (Єфр.). Не знає душа його недостачі в нічому, чого бажає, та не дав йому бог розуму хіснуватись тим (Еккл.). Скупий складає, а щедрий поживає (Номис). На світі так скупий живе: і сам не пожива, і людям не дає (Боров.). З чужої праці живитися (Єфр.)]. -ться своими правами - користуватися з своїх прав (и своїми правами), використовувати свої права. Эта земля ему не принадлежит, он только владеет и -зуется ею - ця земля йому не належить, він тільки посідає (орудує) і користується з неї. Он -зуется моей лошадью - він користується моїм конем, моєю конякою. -ться силою ветра, воды - використовувати силу вітра, води, послугуватися (орудувати) силою вітра, води, (употреблять) уживати сили вітра, води на що и для чого. -ться временем, случаем - використовувати (використати) час, нагоду, скористати з часу, з нагоди. -ся слабостью противника - користуватися з слабости ворога, використовувати слабість ворога. -ться жизнью - уживати (запобігати) світа, життя споживати. [Уживай (запобігай) світа, поки служать літа (Номис)]. -ться всеми благами - заживати всякого добра. [У дні щасливі заживай добра (Еккл.)]. -ться наслаждениями - заживати втіх (розкошів). -ться свободой - вільности вживати, заживати. [У нас невірні вольности вживають більш, ніж у вас (Куліш). Волю ся в річці напити, але вольности зажити (Гол.)]. -ться нечестными способами борьбы - нечесних засобів боротьби вживати. Он умеет -ться другими для своих целей - він уміє загрібати жар чужими руками. -ться чьим-л. расположением, чьими милостями - тішитися чиєю прихильністю, чиєю ласкою. -ться славою, популярностью, симпатией - тішитися славою, популярністю, симпатією. [Але не на белетристичному полі судилось йому зажити тієї величезної популярности, якою тішиться ім'я його серед українського й не українського громадянства (Єфр.)]. -ться славой, репутацией, реноме кого - мати славу кого, як хто. [Він має славу доброго шевця, як добрий швець (= сапожник)]. -ться дурной репутацией - недобру славу мати, у неславі бути. Он -зуется большой известностью - він дуже (велико) відомий;

2) куруватися, лікуватися, лічитися (срв. Выпользоваться); уживати, заживати чого. У кого вы -зуетесь? - у кого ви куруєтесь (лікуєтесь)? Он -зуется от ревматизма - він лікується (курується) від ревматизму. Он -зуется минеральными водами - він заживає (вживає) мінеральних вод.

* * *

1) (кем-чем) користува́тися, користа́тися (ким-чим, з чого); диал. користа́ти (з чого, що); послуго́вуватися (чим); ( использовать) використо́вувати (кого-що); (употреблять, потреблять) ужива́ти, спожива́ти, пожиткува́ти (що)

2) (чем - обладать, иметь) ма́ти (що)

3) ( лечиться) лікува́тися

* * *

дагадка, -кі жен., здагадка, -кі жен.

* * *

1) (пропадать, исчезать) губляцца

2) (утрачиваться) траціцца

3) перен. (становиться незаметным) губляцца

4) перен. (лишаться самообладания) бянтэжыцца, губляцца

5) страд. траціцца

(преимущественно о конкретных предметах) губляцца