(о+стиле)

ласка, добрість, прихильність, доброхіття, (в приподнятом стиле) - благовоління. [Панська ласка до порога]. Снискивать, приобретать, снискать, приобрести чьё-л. б-ние - запобігати, запобігти ласки в кого, добутися кому до ласки, підійти кому під ласку, заслужитися на ласку, з'єднати чию ласку. Потерять б-ние - втратити ласку.

* * *

запашний, запашистий, пахучий, (в высоком стиле) добровонний, добропахучий.

* * *

вкусить

1) заживати, зажити чого, споживати, спожити чого. [Хліба-соли заживати];

2) (испытывать) дізнавати, дізнати, зазнавати, зазнати, коштувати, скоштувати чого; (только в высоком стиле) вкушати, вкусити, покушати чого. [Не зазнав я втіхи та кохання. Багато дізнала вона лиха. Скоштувати гіркої. Вкусити гріха. Дам я тобі покушати радощів (Екклез.)]. Вкушённый - зажитий, спожитий; зазнаний, дізнаний, скоштований.

* * *

несов.; сов. - вкус`ить

1) спожива́ти, спожи́ти; ( пробовать) куштувати, скуштува́ти

2) (что, чего - перен.: изведывать) торж. зазнава́ти, зазна́ти (чого́); зажива́ти, зажи́ти (чого, що)

1) (страд. прич. от Возвысить) - піднятий, піднесений, знесений, знятий, підвищений, вивищений, звеличений, вславлений;

2) (прилаг.) високий, величний. [Високий дух. Величні ідеали]; (о стиле, слоге) високий, пишний, піднесений. [Пишні розмови]. Не имеющий -ного духа, мелкий (о человеке) - приземкуватий. [Чим вони рівня приземкуватим людям? (Куліш)];

3) (о местности) височинний, горовий, горяний;

4) (повышенный) повищений, підвищений. [Підвищені ціни. Підвищений курс червінця]. Возвышенно - високо; (о слоге) звисока, з-письменська, велично, шляхетно, пишно. [Говорить з- письменська, звисока].

* * *

1) прич. пі́днятий, підне́сений; підви́щений; підне́сений

2) (в знач. прил.: расположенный выше окружающего) підви́щений; ( высокий) висо́кий

3) (в знач. прил.: полный высокого значения) підне́сений, висо́кий, вели́чний

возничий візник, погонич, (шутл.) поганяйло, хурман, (гал.) фірман; (в классич. стиле) візниця, візничий; (астр.) Віз (р. Воза).

* * *

тж. возн`ичий

витриманість, витривалість; (о стиле) додержаність (р. -ности).

* * *

витримування, витривання; витерплювання; (о стиле) додержування.

* * *

выдержать

1) видержувати, видержати, здержувати, здержати, витримувати, витримати, витривати, викрепити, втерпіти. [Земля не здержить мене. Корабель витримав не одну бурю. Не втерпів і розповів про все];

2) в. горе, страдание - терпіти, витерпіти, перетерпіти, стерпіти, викрепити, витривати. Нет сил выдержать - невидержка. Не могу выдержать - невидержка мені, йому и т. д.;

3) выдерживать стиль, тон, характер - додержувати, додержати чого. [Додержав своєї теорії повною мірою (Грінч.). Пильно додержано етнографічної вірности (О. Пчілка)];

4) в. экзамен - складати (скласти, здавати, здати) іспит, екзамен. Выдержанный (о человеке) - витривалий, витресуваний; (о стиле и пр.) - додержаний, (о вине) видержаний.

* * *

несов.; сов. - в`ыдержать

о ком о чём

1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];

2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;

3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;

4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.

* * *

1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́

2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати

3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

маляр (р. -ра), мальовник, (о женщине) малярка, мальовниця [Коли-б-же мені тії малярі, - вималювала-б милого собі. Великий італійський маляр Рафаель], (в очень возвыш. стиле) живописець. Иконный живописец (и вообще плохой живописец) - богомаз. [Послав гінця до богомаза, щоб малювання накупить (Котл.)].

* * *

кинджал, ґин(д)жал, запоясник, чингал. [Блиснув сміх її мов кинджал (Тичина). Блиснув перед очима турецьким запоясником (Куліш)].

* * *

1) книжковий. [Чуття любови до женщини розвіяло книжковий туман (Франко). Засісти за вчену книжкову працю (Крим.)]. -ная лавка, -ный магазин - книгарня. [Насамперед побіг по книгарнях подивитися, чи нема яких новин літературних (Грінч.)]. -ная палата - книжкова палата. -ная полка, -ный шкап - книжкова полиця, книжкова шафа, полиця, шафа на книжки. -ный рынок - книжковий, книгарський ринок (-нку). [На книгарський ринок викидаються все нові та нові видання (Єфр.)]. -ный торговец - книгар (-ря). -ная торговля - а) торго[і]вля (торгування) книжками; б) (книжная лавка) книгарня. - ный червь - книжковий черв ((х)робак), книгогриз. [З мене - вчений книжковий черв-робак (Крим.)]. -ное золото - см. Книжчатый;

2) (о языке, стиле) книжний. -ный язык - книжна мова. [Він не встиг зрозуміти правничу книжну мову (Кон.)];

3) (о начитан. человеке) книжник, учений, книжна людина, (редко) книжковий (чоловік), (ирон.) книгогриз. [Люди книжкові змальства у всякій розумній речі дадуть раду (Куліш)].

* * *

1) (относящийся к книге, предназначенный для книг) книжко́вий

2) перен. кни́жний

(о стиле) кучеряво, мані[е]рно, з викрутасами. [Не любить говорити просто, а все з викрутасами (Харківщ.)].

* * *

1) кучерявий, кучерястий, кучерявенький;

2) (о стиле) кучерявий, мані[е ]рний, закрутистий, з викрутасами. [Не для людей, тієї слави, мережані та кучеряві отсі вірші віршую я (Шевч.). В акордах дам я вірш химерний, кучерявий (Вороний)].

* * *

1) кучеряво. [Сизий димок виривається з димаря і кучеряво розвивається в повітрі (Мирний)];

2) (о стиле) - см. Кудревато.

* * *

1) кучерявість (-вости);

2) (о стиле) см. Кудреватость 2.

* * *

1) кучерявий, (о раст. ещё) кудерний. [Рибалонька кучерявий (Шевч.). Ось і дуб той кучерявий (Шевч.). Під кудерним деревцем (Пісня)]. Делать -вым - см. Кудрявить. Сделать -вым - с[по]кучерявити кого, що, звити кучері кому. [А хто тобі, вербо, кучері звив? Скучерявила густа лоза (Пісня)]. Делаться -вым - см. Кудряветь и Кудрявиться. Сделаться -вым - с[по]кучерявіти, с[по]кучерявитися;

2) (о стиле) - см. Кудреватый 2.

* * *

1) (о продуктах, товарах) невитриманий, невидержаний, невстарений. [Невитриманий тютюн (Київщ.). Не їжте цього сала, ще з нього ропа тече, воно невстарене (Звин.)];

2) (неровный) невитриманий, невидержаний; (о стиле, тоне и т. п.) недодержаний; (невышколенный) невимуштруваний;

3) (о человеке: несдержанный) нестриманий, (неуравновешенный) неврівноважений.

* * *

(ц.-слав.) превиспренній, найвищий; (о стиле) препишний.

* * *