(на+море)

ливать

1) лити (н. вр. (і)ллю, (і)ллєш, (і)ллє, (і)ллємо, (і)ллєте, (і)ллють и пров. лию, лиєш, лиють; прош. лив, лила, лило, лили; буд. литиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лляти (спрягается в н. вр. - а) как првдыдущ. глаг. и б) лляю, лляєш; прош. лляв, лляла, лляло, лляли; буд. ллятиму; пов. н. лляй), (наливать) сипати (сиплю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) виливати, зливати, проливати, точити. [Нащо в море воду лить, коли море повне? (Номис). Грай, кобзарю! Лий, шинкарю! (Шевч.). Отруту в душі ллють (Франко). Але дармо лили воду в решето дюраве (Рудан.). П'є козак та горілочку, а шинкарочка сипле (Гнід.). Сип борщу! (Липовеч.). Сип горілку швидше! (Звин.). Іфігенія зливає вино і олій на вогонь (Л. Укр.). Точити горілку з барильця (Н.-Лев.)]. Лить кровь - лити (точити, проливати, розливати) кров. [Кров, як воду, точить (Шевч.)]. Лить слёзы - лити (лляти, проливати, виливати) сльози, лити (лляти, проливати) слізьми (сльозами). [Слізоньки лити (Грінч. III). Під чужим тином сльози виливать (Шевч.). Дрібними сльозами ллю (Гнід.). Плаче, ридає, дрібними сльозами проливає (Март.)]. Лить воду на руки - зливати воду на руки. Река льёт струи свои в море - ріка ллє (виливає, несе) свої хвилі в море. Цветы льют благовония - квітки ллють (точать, пускають, випускають) пахощі, пахнуть. Лить через край - лити (переливати) через вінця. Лить масло в огонь, перен. - доливати олії до вогню. Лить под что - лити (лляти) під що, підливати що;

2) (отливать из как.-ниб. вещества) лити, виливати. Лить медь, чугун - лити мідь, чавун. Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи - лити, виливати кулі, гармати, дзвони, статуї, свічки. Лить колокола, пули (пускать утки) - дзвін великий лити (Номис), кулі лити (Номис), брехуна дзвонити; см. Колокол 1. Лить воск (гадая) - виливати воском. Курица льёт яйца - курка несе виливки, виливає яйця;

3) (литься) литися (зап. ллятися), текти, (с силой) бурити; см. Литься 1. [Піт з лоба так і ллється (Київщ.). Бурить, як з барила (Сл. Гр.)];

4) (о дожде) лити, (зап.) лляти, (во всю, ливмя, хлестать) пірити, піжити, репіжити, тюжити, пороти, (пров.) чустрити, хвостати. [Учора цілий день лив дощ (Київщ.). Ото лляє! (Брацлавщ.). А надворі дощ такий пірить (Основа). Дощ репіжить (Брацлавщ.). Дощ так і поре (Сл. Гр.)]; Срв. Ливмя. Начать лить - почати лити (пірити и т. д.), запірити, запіжити, зарепіжити. [Як почне пірити дощ, нитки сухої не лишилось (Липовеч.). Дощ запіжив, аж захлющав (Н.-Лев.)]. Лить, как из ведра - лити (зап. лляти), як (мов, немов) з відра (з луба, з рукава, з коновки), як відром, як з-під ринви. [Дощ тюжить, немов з відра ллє (Кониськ.). Дощ іллє, як з луба (Номис)].

* * *

1) ли́ти, лля́ти; (наливать из крана, бочки) точи́ти

2) мет. лити, вилива́ти

омыть

1) обмивати, обмити, з[у]мивати, з[у]мити, вимити чим, зливати, злити, споліскувати, сполоскати що в чім и чим. [Сльози зливали її обличчя. Ножі сполоскали в дитячій крові];

2) (о море, озере, реке: обтекать) обмивати, обмити, обливати, облити, облинути, о(б)поліскувати, обполоскати. [Море обмиває і нашу землю. На півночі обливає Азію море Сибірське (Калит.). Море обполіскує Англію зо всіх боків (Дорош.)]. См. Обмывать. Омываемый - обмиваний, обливаний, обполіскуваний. Омытый -

1) обмитий, з[у]митий,

2) обмитий, облитий.

* * *

несов.; сов. - ом`ыть

1) ( обмывать) обмива́ти, обми́ти и пообмива́ти; омива́ти, оми́ти; ( смывать) змива́ти, зми́ти и позмива́ти

2) (несов.: окружать) геогр. омива́ти

3) ( отмечать выпивкой) обмива́ти, обми́ти

1) бурхливий, буйний. [Бурхливе море. Бурхливі хвилі. Бурхлива розмова. Буйне море. Буйна молодість. Буйний вітер];

2) хуртовинний, нагальний, навальний, рвачкий. [Хуртовинна година. Наг[в]альний вітер. Рвачкий вітер].

* * *

1) ( с бурями) бу́ряний, буре́мний, бу́рний, бурхли́вий

2) ( бушующий) бурхли́вий, буре́мний, бу́рний, бу́ряний; ( бурлящий) розбу́рханий; диал. нага́льний

3) (перен.: проявляющийся с необычайной силой) бурхли́вий, бу́рний; ( пылкий) палки́й; ( неистовый) шале́ний, несамови́тий

4) (стремительный) бурхли́вий, бу́рний

бушувати, бурхати, буяти, бучу збивати; (только о воде) шпувати. [а) Вітер бушує. Море реве та бурхає. Вогонь бурхав. Вітри буяли. Море дуже шпує; б) Бушували разом, то треба разом і кару приймати. В її душі бурхали далеко сильніші вражіння. Козаки по місту буяють].

* * *

1) рух, хід (р. ходу). [Життя - то вічний рух. Море-море, без краю просторе, руху повне і разом спокою! (Л. Укр.). Громадський рух. Хід небесних планет];

2) (проявление -ния, жест) рух, порух, мах. [Її рухи зробилися жвавими, нервовими (Коцюб.). Звичним порухом торкнувсь держака від кинжала. Інтимний порух душі (Єфр.). Кинув зручним махом на плечі пальто (Неч.-Лев.)]. Он весь в движении (фамил.) - движки його всього беруть. Движение рефлекторное (невольный жест) - відрух. Сделать быстрое движение к чему - порватися до чого. [Порвався бігти (Крим.)]. Делать, сделать быстрое судорожное движение ногою - дриґати, -ся, дриґнути, -ся, дриґонути. Быстрое судорожное движение ногою - дриґання;

3) движение многих одушевл. предметов - рух, ворушня, руханина. Движение суетливое - метушня. [Метушня в хаті зчинилася: всі метушаться, не знають, що почати. Ворушня, гамір, крик, біганина (Франко)];

4) (волнение, смута) розрух, ворохобня;

5) движение вперёд (о культуре = прогресс) - поступ. [Шляхом вічного поступу]; (к известной цели) прямування, простування, хід (р. ходу) до чого. [Невпинний хід до кращих форм життя (Єфр.)]. Дать делу движение - дати справі хід, зрушити справу. Дело лежит без движения - справа не рушає наперед, (диал.) діло лежить (в суді) без подвигу;

6) прийти в движение (зашевелиться) - заворушитися. [В корчмі все заворушилося; жид утік; горілка булькотіла на землю]. Привести в движение - двигнути, зворухнути, пустити в рух.

* * *

1) рух, -у; ( к известной цели) прямува́ння; ( перемещение) посува́ння

2) (телодвижение, жест) рух, по́рух, -у

захвилювати(ся), (забурлить) забурхати, забурхотіти, зашпувати, закипіти. [Заколихалися, захвилювали блакитні прозорі хвилі (Грінч.). Повійнув вітер, і захвилювала трава в степу. Море так силне зашпувало й забурхотіло (Крим.). Знову закипіло синє море (Шевч.)]; (о жив. сущ.) захвилюватися, схвилюватися, занепокоїтися; см. Взволноваться.

* * *