туга

журба, жура, смуток (редко смута), сум, туга, жаль (-лю), жалощі, скорбота, гризота, гриза, грижа, печаль (-ли), сумування, журіння, печалування, смутість (-ости). -чаль-тоска - жаль-туга, печаль-журба. [Мене жаль-туга обійма (Л. Укр.)]. -чаль берёт, охватывает (взяла, охватила) - сум (смуток и т. д.) бере, обіймає, повиває, посідає (узяв, обняв, поняв, повив, посів). Предаваться -ли - вдаватися (вдатися), вкидатися (вкинутися) в тугу. Причинять, -нить -чаль кому - завдавати, завдати, наробити смутку (суму и т. д.) кому. Рассеять -чаль - розвести (розвіяти) тугу (журбу и т. д.) кому, розважити кого. Отуманиться -чалью - понятися сумом (смутком). [Очі йому понялися сумом]. -чаль сушит - журба сушить (в'ялить, журить). Извела меня -чаль - зжурила (звялила) мене журба. Известись -лью, умереть с -ли - зжуритися, умерти з журби (з туги, з жалю и т. п.). [Лягла в труну, зжурившись за дочкою]. Не было -ли, да черти накачали - не було клопоту - так чорт надав. Склонный к -ли - жур(б)ливий.

* * *

1) сум, -у, сму́ток, -тку, печа́ль, -лі; (грусть, сокрушение) журба́, сму́тність, -ності; зажу́ра, диал. жура́, журбо́та, жур, -у; ( тоска) ту́га, диал. гри́жа; ( скорбь) жа́лощі, -щів; ( горевание) побива́ння

2) (забота, беспокойство) кло́піт, -поту, журба́, диал. жура́, журбо́та, жур

и Нем

1) (лишённый речи и перен.) німий, (ласк. німенький), безмовний, (стар. безмовий, немовний), без'язикий; срв. Бессловесный, Безгласный. [Він німий, як тварина (Луб.). Дівчинка допомагала своїй глухій і німій бабі (Михайлич.). Кіно німе, звукове та говорюще (Пр. Правда). Поділюся моїми сльозами, та не з братом, не з сестрою, - з німими стінами (Шевч.). Ой постіль біленька, а стіна німенька (Чуб. V). Нічого не мовить, як мрець безмовний (Г. Барв.). Син його недоросток безмовий (Куліш). Тварина немовна (Київщ.). І всі уряд поставали, наче без'язикі (Шевч.). Шевченко, вийшовши дивом якимсь із тії темноти притоптаної, похилої, без'язикої (Основа 1861)]. -мая азбука - німа абетка. -мое вино - німе (мертве) вино. -мой восторг - німий захват. [Увесь зворушений, у захваті німім (Вороний)]. -мая карта - німа (сліпа) мапа (карта). -мой приказ - німий наказ. [Такі, щоб зрозуміть німий наказ уміли (Грінч.)]. -мая скорбь - німа туга (скорбота). [Де поділися ви, голоснії слова, що без вас моя туга німа? (Л. Укр.)]. -мой страх, упрёк - німий страх, докір. [Німий страх дивився на неї великими як темрява очима (Грінч.). Далеко десь з німим докором в тій хвилі згадуєш мене? (Франко)]. -мой человек - німий (-мого); срв. Немтырь. [Глухого та німого справи не допитаєшся (Номис)]. -мая женщина - німа (-мої), (редко) німка, німкеня. -мые люди - німі (-мих) (люди), (соб.) німота. Быть -мым - бути німим, німувати; срв. Немотствовать. Делаться -мым - ставати німим, німіти; срв. Неметь. Стать -мым - стати німим, оніміти, заніміти, зніміти, (о мног.) поніміти; срв. Онеметь. [Чому-ж уста не заніміли? (Вороний). Мов поніміли всі (Мирний)]. Сделать -мым - онімити, знімити. [Сам не оглух, других не онімив (Боровик.)]. Он глух и нем к просьбам - він глухий і німий на прохання (до проханнів);

2) (утративший чувствительность) затерплий, отерплий, замлілий, (о мног.) потерплий, помлілий;

3) неголосний, недзвінкий. - мой колокол - неголосний (глухий) дзвін.

* * *

1) прил. німи́й

2) в знач. сущ. німи́й, -о́го

1) туга

2) (скука) нудьга́, нудо́та, нудь, -ді; зану́да; диал. нуд, -у, нуда́, нуди́, -ді́в

глибокий. Очень -ий - глибочезний, глибоченний. Глубокий снег - завалний с. Г-ий вечер - пізні вляги. -ая ночь - глупа ніч, глупа північ. Г-ая старина - давня давнина. Г-ая печаль - тяжка туга. Г-ий поклон - низький уклін (р. уклону). Г-ое место в реке, озере, пруде - глибінь (р. -іни), плесо, плес, (с ямой) ковбаня, ковбанюга, круча (р. -чі). -ое место с незамерзающим течением - о[у]зьмінь (р. -мени). -ое место в фарватере - стрижень (р. -жня). С -ими обрывами - крутоярий. [Повилася з Лубень крутоярих дорога розлога (Кул.)]. Становиться глубже - глибшати. Сделаться глубже - поглибшати.

* * *

1) туга, журба, жаль (м. р.) (р. -лю), смуток, сум, жура. Горести - жалі, болещі (р. - щів). Горести и радости - болещі й радощі;

2) см. Горечь.

* * *

1) (печаль, скорбь) жаль, -лю и -лю́, ту́га

2)

сум, сумування, смуток (р. -тку), журба, туга; срв. Печаль. Наводить грусть - смутити, засмучувати кого. Наводящий грусть - сумовитий, смутливий. Развеять грусть - розвести (розвіяти, рознести) тугу. [Ой де-б я, де-б я тоску печаль рознесла?].

* * *

I. приятель, друг; мн. - друзі (р. друзів), други (р. другів). [Коли ти, сестро, такий мені приятель, то зоставайся собі тут (Рудч.) Без вірного друга великая туга. Не друзі, а чужії]; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга. Закадычный друг - друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика.

II. Друг, кратк. форма от местоим. Другой. Друг друга - один (или одно, одне) одного. [Ненавиди[я]ть один (одне) одного. Вони варті один одного = они стоят друг друга]. Друг другу - один одному, одно[е] одному. [Приневолює їх подати одно одному руки (Єфр.)]. Друг за друга - один (одне) за одного. [Ми відповідаєм один за одного]. Друг за другом - один (одне) по одному [по однім], (реже) один (одне) за другим. [Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (Черн.)]. Друг о друге - один (одне) про одного, кожне про кожного. [Довідалися кожне про кожного (Крим.)]. Друг против друга - один проти одного, навпроти себе. [Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (Єфр.)]. Друг с другом - один (одне) з одним. [Ми добре познайомилися один з одним]. Друг у друга - один (одне) в одного. [Питали один в одного]. Самдруг - удвох, сам з кимсь.

* * *

1) жорстокий, лютий, нелюдський, немилосердний, запеклий, суворий. [Жорстока людина. Запекла душа. Суворий батько];

2) тяжкий, суворий, нестерпний. -кий мороз, холод - тяжкий (лютий) мороз, холод. -кая зима - сувора (люта) зима. -кая обида - тяжка (люта) образа. -кая печаль - тяжка туга. -кая болезнь - тяжка хороба. -кая боль - пекучий, нестерпний, лютий біль. -кий ветер - скажений (страшенний) вітер.

* * *

1) (вилок капусты) головка, качан, ум. качаня (-няти), качанчик, соб. качання, голов'я, ум. качаннячко. [І межи капустою доброю буває багацько гнилих качанів (Номис). Така гарна капуста, - оттаке голов'я! (Борвенщ.)]. -чень отдельный в куче капусты - капустина, (квашенный целым) крижалка. Поперечный кружок капустного -чня - скрижівка капусти. Мелкие, дряблые -чни капусты - храбуз, храбуст (-сту). [Яка там капуста, - самий храбуз, хіба на борщ тільки й покришити (Брацлавщ.)]. Плотный -чень - туга головка. Давать -чни - викидати качани. [Ти, капусто, викидай качани! (Милор.)]. Свиваться в -чень - в головки в'язатися (звиватися, братися, складатися); см. Кочаниться. [Капуста в головки звивається (Коцюб.)]. С большим -нем - головистий, качанистий. [Щоб моя капусточка була з кореня коренистая, а із листу головистая (Номис). Капусто моя качанистая (Сл. Гр.)]; а) см. Кочерыжка.

* * *

см. кочан

журба, туга, журбота, гризота, сухота; срвн. Грусть, Печаль. [Журба мене сушить, журба мене в'ялить (Пісня). Коло ліжка сидить моя мати з журботою своєю (М. Вовч.). Кому свято, а мені тільки сухота (Васильч.)]. Разогнать -ну чью - розважити кого, чию тугу, (разговором) розговорити кого.

* * *

I. мировий (-вого), (судья) мировий суддя (-дді), (посредник) мировий посередник, (фамил.) мировик (-ка). [У мирового (судьи) купча не має ніякої сили? (Мирний)].

II. Мировой, прлг. (от

I. Мир) - мировий. -вая запись - мировий запис (-су), мирова (-вої), лист про мирову. -вое прошение - мирове прохання, мирова. -вая сделка - см. Мировая. Заключить -вую сделку - скласти, зробити, підписати мирову (-ву угоду). -вое соглашение - мирова (полюбовна, любовна) згода. -вой посредник, судья - см. I. Мировой. II.. Мировой, прлг. (всемирный) - світовий, всесвітній, всьогосвітній, цілосвітній. [Бути великим, світовим талантом (Крим.). Письменство національне і світове (Ніков.). Всесвітні простори (Франко). Горе всесвітнє (Вороний). Всьогосвітній розум (Куліш)]. -вая история - всесвітня історія. -вая скорбь - світова скорбота, світова туга. -вое событие - світова подія, подія всесвітньої ваги.

* * *

1) світови́й; ( всемирный) всесві́тній

2) ( замечательный) чудо́вий, сла́вний, знамени́тий

1) (прил.: примирительный) мирови́й

2) в знач. сущ. мирови́й, -о́го

налечь

1) (наваливаться, надавливать на что) налягати, налягти (пр. вр. наліг, - лягла, -лягло, -лягли), натискати и натискувати, натиснути, наважувати, наважити на що, прилягати, прилягти що, (о мног.) поналягати, понатискати и понатискувати, понаважувати на що. [Не налягай грудьми на стіл (Київщ.). Сад ззаду так і наліг на той домик (Тесл.). Наліг (натиснув) з усієї сили на підойму (рычаг) (М. Грінч.). А як наважу, двері виважу (Пісня). Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш (Київщ.). Ой, да сирая земля ручки й ніжки прилягла (Чуб. V)];

2) (теснить, напирать на кого - в прям. и перен. знач.) налягати, налягти, натискати и натискувати, натиснути, (о мног.) поналягати, понатискати и понатискувати на кого; (только в перен. знач.: наседать) наполягати, наполягти, напосідати(ся), напосісти(ся), насідати, насісти на кого. [Не налягайте (не натискуйте) так на мене, - ще задушите! (Київ). Почали (варяги) дуже на людей налягати (Куліш). Пани тяжко поналягали на селян (Куліш). Наполягли сини, щоб поділити їх (Канівщ.). Мировий натискає, щоб школа була (Сл. Гр.). Я таки на його напосяду, то він оддасть (Миргородщ.). Напосівся на мене так, що вже й не сила терпіти (Сл. Ум.)]. Неприятель сильно -гает - ворог дуже насідає (натискає);

3) (напрягая все силы) наполягати, наполягти на що, напружуватися, напружитися, натужуватися, натужитися, намагатися, намогтися. [Напружтеся, хлопці, - ану разом! (Київ)]. Он -гает на свою работу - він наполягає на свою працю, він щиро працює;

4) (нависать: о тучах, тумане, буре и перен.) налягати, налягти на що, над чим, наполягати, наполягти на що, (только в прям. знач.) прилягати, прилягти (що), (только в перен. знач.) на(по)сідати, на(по)сісти на кого, на що. [Туман наліг на широке поле (Боров.). Чорні хмари налягли над дворищем (Мирний). В кімнатах наполягла на все тиша (Васильч.). Наполягає було на мене якась нудьга (М. Вовч.). Туман прилягає (Чуб. V). Туга-печаль напосіла (Глібів). На тебе й нудьга з похмілля насідає (Основа 1862)];

5) (геол.: лежать поверх чего) лежати, лягти поверх чого, (по)над чим, налягати, налягти на що. Налегающий - що (хто) налягає (наполягає и т. п.); прлг. наляжний. -щий пласт, геол. - наляжна верства. Налёгший - що (хто) наліг (наполіг и т. п.); наля[е]глий, наполя[е]глий; напосілий.

* * *

несов.; сов. - нал`ечь

1) (тщетный, бесполезный) даремний, марний, некорисний, порожній, задаремний, надаремний, (пропащий) запропалий. [Ти все не йдеш, і заклик наш даремний (Самійл.). Він бачив, що даремні будуть всі його слова (Грінч.). У мене син марного слова не скаже (Звягельщ.). І бачу, що марні були всі заміри (Самійл.). Надаремна туга (Голов. I)]. -ный вопрос - даремне (марне) питання. [Не радив-би я вам завдаватися марними питаннями (Крим.)]. -ное желание - даремне (марне) бажання. [Замість безсмертя людям ти дала даремнеє бажання (Самійл.)]. -ная мечта - марна (даремна, порожня) мрія. -ная надежда - марна (порожня) надія. [Порожня надія твоя (Вовчанщ.)]. -ный страх - даремний страх. [І покинь ти даремний свій страх (Грінч. I)]. -ный труд - даремна (марна, запропала) праця (робота), дарма-праця, шкода праці, праця на вітер. [Даремная робота! все вода змиває (Рудан.). Немало марної праці (Франко). Дурному про розумне балакати - запропала праця (Сл. Гр.). А він хоче, щоб слухали, як старці співають! - Дарма праця, пане брате! (Шевч.). О, й не кажіть про нього: шкода праці! (Куліш)]. -ные старания, усилия - даремні (марні) силкування (з[на]магання). [Лучче жменя в спокою над пригорщі, повні праці й марного силкування (Куліш)]. -ная трата - марнування (-ння), даремна (марна, непотрібна) витрата. За -ный труд никто спасибо не скажет - за даремну (непотрібну) працю ніхто не подякує;

2) несправедливий, безвинний, безневинний, даремний, (безосновательный) безпідставний; срв. Безвинный, Несправедливый. -ное обвинение - несправедливе (даремне) обвинувачення. -ное оскорбление - безневинна образа. -ное подозрение - даремна (безпідставна) підозра.

* * *

1) (тщетный, бесполезный) даре́мний, ма́рний; задаре́мний, надаре́мний

2) ( несправедливый) несправедли́вий, даре́мний; диал. надаре́мний

невільницький. [Невільницька поезія Шевченка (Доман.). Невільницька туга (Васильч.)].

* * *

невимовний, невисловний, (не только несказанный) несказанний, невиповідний. [(Сказав) з невимовною погордою (Франко). Невимовний жах (Самійл.). Невимовне щастя (Тобіл.). Коло уст лягли в неї складки невимовного болю (Коцюб.). Несказанна туга охопила його (Мирний). Він був у несказанному горі (Олесь). Несказанний галас (Коцюб.)]. Нечто -мое - щось невимовне (невисловне).

* * *

недосяжний, (редко) неосяжний, недосяглий; срв. Недосягаемый. [Недосяжний ідеал (Крим.). Хто наш проводир? - Та далека мрія, недосяжна, як марево пустині (Л. Укр.). Туга за чимсь далеким і неосяжним (Франко)].

* * *

безупинний, невпинний, безнастанний, ненастанний, безустанний, безперестанний, (немолчный) неу[в]гавний, безугавний, невгавущий, (всегдашний) повсякчасний, завсідній, разуразний; срв. Безостановочный. [Безупинне шукання людини (Крим.). У безупинній боротьбі (Пр. Правда). Гудіння робилося рівним, безупинним (Корол.). Я всю силу, що мав я і маю, на роботу невпинную клав (Грінч.). А надворі, неначе потоп, - дощ невпинний (Л. Укр.). Безнастанний біль (Київ). Ненастанні розмови (Франко). Ненастанний рух людей (Павлик). Безустанна війна (Куліш). Він аж зблід від безустанного зворушення (Коцюб.). Серед неугавної роботи (Грінч.). То до неба посилає гімни степ свої нічні - гармонійні, безугавні, невимовно чарівні (Чернявськ.). Тоді напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща (М. Вовч.). Україна колотиться невгавущим колотом бунту (Куліш). Повсякчасне горе (Крим.)].

* * *

нрч. невтримно, нестримно, (реже) невтримливо, невдержно, нездержно, (преимущ. безостановочно) невпинно, безупинно; (непреодолимо) непоборно, непереможно, (неукротимо) невгамовно. [Люди недужні простують нестримно, сум і хвороби до їх (хвиль животворчих) несучи (Дніпр. Ч.). Уся туга невтримливо, раптово вилилася заразом і надалі її не стало (Л. Укр.). Його невдоволення і гнів готові були невдержно вибухнути наверх (Крим.). Зацькованого вовка потягло до рідного лігва, потягло стихійно, непереможно (Черкас.)].

* * *