Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

печаль

  • 1 печаль

    журба, жура, смуток (редко смута), сум, туга, жаль (-лю), жалощі, скорбота, гризота, гриза, грижа, печаль (-ли), сумування, журіння, печалування, смутість (-ости). -чаль-тоска - жаль-туга, печаль-журба. [Мене жаль-туга обійма (Л. Укр.)]. -чаль берёт, охватывает (взяла, охватила) - сум (смуток и т. д.) бере, обіймає, повиває, посідає (узяв, обняв, поняв, повив, посів). Предаваться -ли - вдаватися (вдатися), вкидатися (вкинутися) в тугу. Причинять, -нить -чаль кому - завдавати, завдати, наробити смутку (суму и т. д.) кому. Рассеять -чаль - розвести (розвіяти) тугу (журбу и т. д.) кому, розважити кого. Отуманиться -чалью - понятися сумом (смутком). [Очі йому понялися сумом]. -чаль сушит - журба сушить (в'ялить, журить). Извела меня -чаль - зжурила (звялила) мене журба. Известись -лью, умереть с -ли - зжуритися, умерти з журби (з туги, з жалю и т. п.). [Лягла в труну, зжурившись за дочкою]. Не было -ли, да черти накачали - не було клопоту - так чорт надав. Склонный к -ли - жур(б)ливий.
    * * *
    1) сум, -у, сму́ток, -тку, печа́ль, -лі; (грусть, сокрушение) журба́, сму́тність, -ності; зажу́ра, диал. жура́, журбо́та, жур, -у; ( тоска) ту́га, диал. гри́жа; ( скорбь) жа́лощі, -щів; ( горевание) побива́ння
    2) (забота, беспокойство) кло́піт, -поту, журба́, диал. жура́, журбо́та, жур

    Русско-украинский словарь > печаль

  • 2 грусть

    сум, сумування, смуток (р. -тку), журба, туга; срв. Печаль. Наводить грусть - смутити, засмучувати кого. Наводящий грусть - сумовитий, смутливий. Развеять грусть - розвести (розвіяти, рознести) тугу. [Ой де-б я, де-б я тоску печаль рознесла?].
    * * *
    сум, -у, сму́ток, -тку, сму́тність, -ності, сумува́ння, журба́, журі́ння, жур, -у; зажу́ра; диал. жура́, журбо́та; ( печаль) ту́га, жа́лість, -лості

    Русско-украинский словарь > грусть

  • 3 вырываться

    вырваться
    1) вириватися, видиратися и т. д. - см. I. Вырывать;
    2) вихвачуватися, вихватитися, вимикатися, вимкнутися, вибиватися, вибитися, видобутися (вибутися) на волю, виприснути з рук; (о ветви - вырваться вверх) порснути вгору. [Вимкнулися з облоги. Розум мав він про себе, не дуже з ним вихвачувався (Клітка)];
    3) (о чувстве, прорваться) вибухнути. [Тепер тая мука, сльозами вибухнула (Грінч.). Вибухла глибока дикая печаль (Крим.)];
    4) (об огне, пламени, дыме) вихвачуватися, вихоплюватися, бухати, бухнути, жахати, жахнути, ударити, гаснути, шагати, шагнути; бурхати, пошибати.
    * * *
    I несов.; сов. - в`ырваться
    1) вирива́тися, вирватися; ( выдираться) видира́тися, ви́дертися и ви́дратися
    2) (стремительно появляться, выходить) вирива́тися, ви́рватися, вихо́плюватися, ви́хопитися и мног. повихо́плюватися; (о пламени, дыме) жаха́ти, жахну́ти, шуга́ти, шугнути, вибуха́ти и бу́хати, ви́бухнути, жбу́хати, жбу́хнути
    3) страд. несов. вирива́тися; видира́тися; висми́куватися; вихо́плюватися, вихва́чуватися
    II несов.; сов. - в`ырыться
    вирива́тися, ви́ритися; вико́пуватися, викопатися

    Русско-украинский словарь > вырываться

  • 4 глубокий

    глибокий. Очень -ий - глибочезний, глибоченний. Глубокий снег - завалний с. Г-ий вечер - пізні вляги. -ая ночь - глупа ніч, глупа північ. Г-ая старина - давня давнина. Г-ая печаль - тяжка туга. Г-ий поклон - низький уклін (р. уклону). Г-ое место в реке, озере, пруде - глибінь (р. -іни), плесо, плес, (с ямой) ковбаня, ковбанюга, круча (р. -чі). -ое место с незамерзающим течением - о[у]зьмінь (р. -мени). -ое место в фарватере - стрижень (р. -жня). С -ими обрывами - крутоярий. [Повилася з Лубень крутоярих дорога розлога (Кул.)]. Становиться глубже - глибшати. Сделаться глубже - поглибшати.
    * * *
    глибо́кий

    са́мый (наибо́лее) \глубокий — найгли́бший, якнайгли́бший

    глубо́кая ночь — глибока ніч; ( глухая) глу́па ніч

    глубо́кая печать — полигр. глибо́кий друк

    глубо́кая ста́рость — глибо́ка ста́рість

    \глубокий го́лос — глибо́кий го́лос

    \глубокий овра́г — глибо́кий яр, крутоя́р, -у

    Русско-украинский словарь > глубокий

  • 5 горе

    I. 1) (сущ.) горе, (ум. горенько, горечко), лихо, біда. См. ещё Печаль, Тоска, Бедствие, Несчастье. Горе не свой брат - журба не матінка. Предаваться горю - в тугу вдаватися. Жгучее горе - пекуча журба, живий жаль, пекучий жаль. Горе охватывает - жаль (журба) бере, обнімає, обгортає. С горя - з жалю, з журби, з горя. Причинять (причинить) горе кому-л. - завдавати, робити, чинити (сов. завдати, наробити, начинити) кому жалю, туги, (диал.) загорчити, завгорити кому. Не оберёшься горя (хлопот) - не збудешся халепи. Жить с горем пополам - жити лиха прикупивши. Горе горькое - лихо тяжке, горе-скрута, горювання-бідування. Себе на горе - на лихо собі, собі на безголов'я, собі на горе. И горя мало ему о том, и горюшка мало - байдуже (байдужки, байдужечки) йому про те, за те, а він на те байдуже, йому дарма, мале йому горе, йому ні гадки, він ні гадки про те, за те, і гадки не має, думки-гадоньки не має, був-би й горе (лихо) покотив. Мыкать горе, терпеть горе - горе терпіти, поневірятися, горювання приймати, бідувати. Изведать, претерпеть горе - набратися горя, лиха, перегорювати. Испытать много горя - зазнати багато лиха, випити ківш лиха, випити повну, чималу, скоштувати гіркої, спити гіркої. [Наталя вип'є чималу та ще й повну від такої свекрухи (Мирн.)]. Помочь, пособить горю - запобігти лихові, зарадити лихові. Постигло горе кого-л. - упало горе на кого, спобігло горе кого, спіткало лихо кого. Приключилось горе - сколотилося лихо, склалося лихо, спобігло лихо. Стряхнуть с себя горе - ударити лихом об землю, покотити горе. [Вдармо-ж об землю лихом-журбою, щоб стало всім веселіше]. С горем пополам раздобыть (заработать) что- л. - розгорити що, розгорювати що, розгорюватися на що, загорювати що. [Розгорювавсь на десять рублів (Мирн.). Загорюй снажно, та їж смачно]. С горем добытый (тяжело заработанный) - загорьований. Не знающий горя - безнапасний, безжурний. Не зная горя - безнапасно, безжурно. Горе-профессор, горе-ученый и т. д. - біда, а не професор, біда, а не вчений, кепський з нього професор, учений і т. ин. Горе-музыкант - цигикач. Горе- мастер - попсуй-майстер. Горе-богатырь - ґанджа-андибер (в думе, с турецк.);
    2) горе, межд. - ой, леле! лелечко! О, горюшко - ой, лишко, лишенько, лишечко, горенько, горечко, недоленька тяжка, лишко тяжке, падку мій, смутку мій, ой, мій упадоньку!
    II. ц.-слав. горѣ) угору, до неба, догори, (гал.) горі; угорі, високо.
    * * *
    I сущ.
    го́ре; (зло, несчастье) ли́хо; ( беда) біда́; безголі́в'я, безголо́в'я; приту́га; и

    го́ря ма́ло кому́ — і го́ря ма́ло кому́, ба́йдуже кому́, і горенько покоти́в хто

    помо́чь (пособи́ть) го́рю — зара́дити го́рю (ли́ху)

    II нареч.
    догори́, уго́ру

    Русско-украинский словарь > горе

  • 6 горесть

    1) туга, журба, жаль (м. р.) (р. -лю), смуток, сум, жура. Горести - жалі, болещі (р. - щів). Горести и радости - болещі й радощі;
    2) см. Горечь.
    * * *
    1) (печаль, скорбь) жаль, -лю и -лю́, ту́га
    2)

    го́рести — мн. при́крості, -тей, жалі́, род. п. жалі́в, го́ре, ли́хо; ( злоключения) зли́годні, -нів

    Русско-украинский словарь > горесть

  • 7 жестокий

    1) жорстокий, лютий, нелюдський, немилосердний, запеклий, суворий. [Жорстока людина. Запекла душа. Суворий батько];
    2) тяжкий, суворий, нестерпний. -кий мороз, холод - тяжкий (лютий) мороз, холод. -кая зима - сувора (люта) зима. -кая обида - тяжка (люта) образа. -кая печаль - тяжка туга. -кая болезнь - тяжка хороба. -кая боль - пекучий, нестерпний, лютий біль. -кий ветер - скажений (страшенний) вітер.
    * * *
    жорсто́кий; ( лютый) лю́тий; ( безжалостный) немилосе́рдний; (упорный - преим. о боях, сопротивлении) запе́клий

    \жестокийая месть — лю́та (жорсто́ка) по́мста

    \жестокий ий мороз — лю́тий моро́з

    Русско-украинский словарь > жестокий

  • 8 забота

    клопіт (-поту), (реже ж. р.) клопота (-ти), (ум.) клопоточка; (старание) дбання, клопотання, (попечение) пі[е]клування про кого, про що, за кого, за що, (беспокойство) турбота, турбування, (диал.) турба (Шевч.), (печалование) побивання, журба про (за) кого, про (за) що и за ким, за чим. [День і ніч клопочуся про своє тіло, а про душу клопіт хіба раз на тиждень буває, як у неділю до церкви підеш (Грінч.). Троє дітей покинула, а четверте в сповиточку та на мою клопоточку (Чуб.). Дбання про добробут дітей (Наш). Сім'я велика, клопотання багато: за всіх думати треба. Зсушило мене турбування про діти. Душа моя втомилась побиванням (Куліш). Ой, є в мене, мати, три журби у хаті: одна журба - дитина малая (Пісня)]. Причинять, причинить -ты кому - клопотати, заклопотати кого (чиюсь голову). Он причиняет мне много -бот - він завдає мені багато клопоту; мені дуже клопітно з ним. Иметь много -бот - мати клопоту (турбот) багато. Взять на себя -ту о чём - взяти (перейняти) на себе клопіт про що. Поручаю вам -ты по воспитанию моего сына - доручаю вам піклуватися про виховання мого сина. Не имеющий -бот - безклопітний; безтурботний. [То чоловік безклопітний; йому нема про кого дбати]. Отсутствие -бот - безклопіття. - [Несподівана розкіш, безклопіття і спокій заколихали її, як малу дитину (Н.-Лев.)]. Не знать -бот - не мати клопоту, і гадки не мати. [Як була я молодою - і гадки не мала: по садочку походжала, квітчалась, пишалась (Шевч.)]. Окружать, окружить -тами кого - піклуватися, попіклуватися, дбати, подбати про кого, за кого; повивати, повити піклуванням кого (Грінч.). Окружённый -тами - повитий піклуванням. Оставленный без -бот - занедбаний, необмислений, неприкоханий, непорятований. [Став тихий та плохий, як сирітська дитина непорятована (М. Вовч.)]. Это уж моя -та - це вже мій клопіт, в тім уже моя голова (Франко). Не твоя -та - не твій клопіт, не твоя голова в тім (Франко).
    * * *
    1) (беспокойство о чём-л.) турбо́та; (попечение о ком-л.) клопота́ння; ( хлопоты) кло́піт, -поту, кло́поти, -тів; (печаль, кручина) журба

    без \забота т, без \забота ты — без турбо́т, без кло́поту; ( беззаботно) безтурбо́тно

    \забота ты ма́ло кому́ — ба́йду́же кому́

    2) (внимание к потребностям, нуждам кого-л.) піклува́ння, дба́ння и дбання́

    окружённый \заботатой (\заботатами) — ото́чений піклува́нням

    проявля́ть \забота ту о ком-чём — піклуватися про ко́го-що (за ко́го-що, ким-чим)

    Русско-украинский словарь > забота

  • 9 изливаться

    излиться литися, зливатися, злитися, ллятися, зіллятися, виливатися, вилитися и виллятися; спливати, спливти. [Мати любить дитину, і ця любов виливається на дитину повною мірою (М. Грінч.). Вчора зіллявся над нашим селом великий дощ (Звин.). Під образами горіла лямпадка; святочний настрій спливав з богів (Коцюб.)]. -литься на кого (о гневе, досаде и т. п.) - вилитися на кого, (разразиться) окошитися на кому. [Захаркові не випадало споритися з панією, досада його окошилася на Оксані (Крим.)]. Её печаль -валась в жалобах на судьбу - її журба виливалася (вимовлялася) гіркими жалями на долю.
    * * *
    несов.; сов. - изл`иться
    1) вилива́тися, ви́литися, -ллюся, -ллєшся и ви́ллятися, -ллюся, -ллєшся; ( проливаться) пролива́тися, проли́тися, -ллє́ться и пролля́тися, -ллє́ться; ( разливаться) розлива́тися, розли́тися, -зіллє́ться и розілля́тися, -ллє́ться; ( вытекать) витіка́ти, ви́текти, -тече
    2) перен. вилива́тися, ви́литися, злива́тися, зли́тися, розлива́тися, розли́тися

    \изливаться ва́ться в выраже́ниях благода́рности — уклі́нно дя́кувати, розсипа́ти подя́ки

    Русско-украинский словарь > изливаться

  • 10 кручина

    журба, туга, журбота, гризота, сухота; срвн. Грусть, Печаль. [Журба мене сушить, журба мене в'ялить (Пісня). Коло ліжка сидить моя мати з журботою своєю (М. Вовч.). Кому свято, а мені тільки сухота (Васильч.)]. Разогнать -ну чью - розважити кого, чию тугу, (разговором) розговорити кого.
    * * *
    фольк.
    журба, журі́ння, диал. жура́, журбо́та, жур, -у; ( тоска) ту́га, диал. туска́, туск, -у, ту́сок, -ску

    Русско-украинский словарь > кручина

  • 11 назола

    (грусть) смуток (-тку), сум (-ку), журба; (досада) досада. В -лу кому - на злість (на прикрість) кому.
    * * *
    диал.
    1) (тоска, печаль) ту́га, сму́ток, -тку, журба́; ( досада) доса́да
    2) ( о навязчивом человеке) сльота́ (разг.), зола

    Русско-украинский словарь > назола

  • 12 налегать

    налечь
    1) (наваливаться, надавливать на что) налягати, налягти (пр. вр. наліг, - лягла, -лягло, -лягли), натискати и натискувати, натиснути, наважувати, наважити на що, прилягати, прилягти що, (о мног.) поналягати, понатискати и понатискувати, понаважувати на що. [Не налягай грудьми на стіл (Київщ.). Сад ззаду так і наліг на той домик (Тесл.). Наліг (натиснув) з усієї сили на підойму (рычаг) (М. Грінч.). А як наважу, двері виважу (Пісня). Не наважуй дуже на цей бік, а то перекинеш (Київщ.). Ой, да сирая земля ручки й ніжки прилягла (Чуб. V)];
    2) (теснить, напирать на кого - в прям. и перен. знач.) налягати, налягти, натискати и натискувати, натиснути, (о мног.) поналягати, понатискати и понатискувати на кого; (только в перен. знач.: наседать) наполягати, наполягти, напосідати(ся), напосісти(ся), насідати, насісти на кого. [Не налягайте (не натискуйте) так на мене, - ще задушите! (Київ). Почали (варяги) дуже на людей налягати (Куліш). Пани тяжко поналягали на селян (Куліш). Наполягли сини, щоб поділити їх (Канівщ.). Мировий натискає, щоб школа була (Сл. Гр.). Я таки на його напосяду, то він оддасть (Миргородщ.). Напосівся на мене так, що вже й не сила терпіти (Сл. Ум.)]. Неприятель сильно -гает - ворог дуже насідає (натискає);
    3) (напрягая все силы) наполягати, наполягти на що, напружуватися, напружитися, натужуватися, натужитися, намагатися, намогтися. [Напружтеся, хлопці, - ану разом! (Київ)]. Он -гает на свою работу - він наполягає на свою працю, він щиро працює;
    4) (нависать: о тучах, тумане, буре и перен.) налягати, налягти на що, над чим, наполягати, наполягти на що, (только в прям. знач.) прилягати, прилягти (що), (только в перен. знач.) на(по)сідати, на(по)сісти на кого, на що. [Туман наліг на широке поле (Боров.). Чорні хмари налягли над дворищем (Мирний). В кімнатах наполягла на все тиша (Васильч.). Наполягає було на мене якась нудьга (М. Вовч.). Туман прилягає (Чуб. V). Туга-печаль напосіла (Глібів). На тебе й нудьга з похмілля насідає (Основа 1862)];
    5) (геол.: лежать поверх чего) лежати, лягти поверх чого, (по)над чим, налягати, налягти на що. Налегающий - що (хто) налягає (наполягає и т. п.); прлг. наляжний. -щий пласт, геол. - наляжна верства. Налёгший - що (хто) наліг (наполіг и т. п.); наля[е]глий, наполя[е]глий; напосілий.
    * * *
    несов.; сов. - нал`ечь
    наляга́ти, налягти́, -ляжу, -ляжеш и мног. поналяга́ти; (о тумане, мгле) приляга́ти, прилягти́; (перен.: усиленно заниматься чем-л.) наполяга́ти, наполягти; (перен.: наседать на кого-л.) напосіда́тися, напосі́стися, -ся́дуся, -ся́дешся

    Русско-украинский словарь > налегать

  • 13 неутолимый

    невситимий, невгамовний, невтишний, невтихомирний, (ц.-слав.) нев[у]толимий, (ненажорливый) ненажерливий, ненаже[и]рний. [Невситиме бажання (Доман.). До всього почував невситиму цікавість, невтишну жадобу знати (В. Підмог.). Прямує тінь неутолима Григорія Сковороди (М. Рильськ.)]. -мый голод - невситимий (невгамовний) голод. -мая жажда - невтишна (невгамовна, невтолима) спрага. -мая печаль - невтихомирна журба, невтихомирний сум. -мая потребность - невгамовна потреба.
    * * *
    невтоле́нний, невтоли́мий, невсити́мий; (перен.) невтиши́мий, невти́шний, невтихоми́рний

    \неутолимыйая жа́жда — невтоле́нна (невтоли́ма) спрага

    \неутолимыйая жа́жда зна́ний — невсити́ма жадо́ба (жага́) [до] знань

    \неутолимыйый го́лод — невситимий го́лод

    Русско-украинский словарь > неутолимый

  • 14 облегчать

    облегчить кого что
    1) полегч[кш]увати и полегч[кш]ати, полегч[кш]ити, облегч[кш]увати, облегч[кш]ати, облегч[кш]ити, у[з]легчувати, у[з]легчати, у[з]легчити кого, що, кому що, відволожувати, відволожити; (льготить) пільгувати, попільжити; (утешать) розважати, розважити; (убавлять вес) полегчувати, полегчати, полегчити від ваги. Облегчать, -чить сердце, совесть - давати (дати) полегкість серцеві, сумлінню, розважати, розважити серце (сум). Время -чает печаль - час полегчує сум. -чить подати - полегчити податки. -чить вступл. в партию - полегчити вступ до партії. Болезнь моя несколько -чилась - мені трохи полегчало, попустило;
    2) (о животных: холостить) легчити, злегчити. См. Валошить. Облегчённый - полегчений, об[з]легчений, розважений. Облегчаемый - по[об]легчуваний.
    * * *
    несов.; сов. - облегч`ить
    1) поле́гшувати, поле́гшити и полегши́ти, обле́гшувати, обле́гшити
    2) техн. поле́гшувати, поле́гшити, обле́гшувати, обле́гшити

    Русско-украинский словарь > облегчать

  • 15 общий

    1) (совместный) спільний, гуртовий, сукупний, (редко) єдиний. [Спільне володіння землею. Спільна кімната. Спільна мова. Гуртова праця. Моя земля сукупна з сестриною. Ідеал єдиного щастя (Єфр.)]. Общее собрание - спільне зібрання. Общими силами - спільно, гуртом. Общий стол (table d'hôt'e) - спільний обід (вечеря, сніданок). Общая собственность - спільна (гуртова, сукупна) власність;
    2) загальний, поспільний. -щее благо - загальне добро. -щий план работы - загальний план роботи. -щее предисловие - загальна передмова. -щее образование - загальна освіта. Общая печаль - поспільне горювання (Куліш). В общем - у цілому, взагалі, загалом, на загал. В общей сложности - загалом беручи. В общих чертах - загально. Общее место, выражение (в речи) - загальник. Общая сумма - загальна (ціла) сума, загал (р. загалу). Общий залог - загальний стан.
    * * *
    1) зага́льний
    2) (принадлежащий всем или нескольким; находящийся в совместном пользовании) спі́льний; (коллективный, совместный) гуртови́й

    Русско-украинский словарь > общий

  • 16 одолевать

    одолеть перемагати, перемогти, замагати, замогти, бороти, збороти, поборювати, побороти, посідати, посісти, дужати, подужати, переважати, переважити, здоліти, здолати, подолати кого, брати, взяти гору над ким, підвертати, підвернути кого під себе. [Перемагає сила наше право (Куліш). Змогла їх старість. Що за люте горе тебе, сину, боре? (Рудан.). Харциз подужав, панує над нами (Грінч.). Палій посів того лицаря, звязав його. А дівчину думи лютії посіли. Раби пітьми, вони її не подолають (Самійл.). Не переважить його ворог (Куліш). Тяжке лихо її не здоліло (Грінч.). Не змогла польщина взяти гору над русчиною (Куліш)]. -ать, -еть в битве - воювати, звоювати, повоювати, побивати, побити, звитяжити кого. [Мале військо воює велике, - ото диво. Я його війною повоюю. Ворога ми подоліли. Звитяжили ми їх в останнім бої]. -еть в драке - побити, перебити. [Як я тебе переб'ю, то я буду старша]. Сон -ает, -ел кого - сон змагає, зміг кого, налягає, наліг на кого. Печаль, скука -ает кого - журба, нудьга посідає, бере кого, налягає на кого. Нетерпение -ает кого - нетерплячка бере кого. Думы -ают - думки (гадки) обсідають, обіймають голову. Зевота -ела - позіхи напали. Бедность -ела - злидні посіли, обсіли. Страх -ел - страх (острах) посів кого. Беда -ает - лихо намоглося. Одолённый - подоланий, подужаний, переможений, зможений, звитяжений.
    * * *
    несов.; сов. - одол`еть
    1) перемага́ти, перемогти́, дола́ти, подола́ти и здола́ти и здолі́ти, змага́ти, змогти́, боро́ти и побо́рювати, поборо́ти, поду́жувати, поду́жати; ( осиливать) бра́ти го́ру (верх), узя́ти го́ру (верх); ( в бою) звойо́вувати, звоюва́ти
    2) ( охватывать) бра́ти, узя́ти, змага́ти, змогти́ и позмага́ти, знемага́ти, знемогти́, наляга́ти, налягти́, посіда́ти, посі́сти; осіда́ти, осі́сти, обсіда́ти, обсі́сти и пообсіда́ти
    3) (перен.: мучить, лишать покоя) му́чити, заму́чити и позаму́чувати

    Русско-украинский словарь > одолевать

  • 17 показывать

    показать
    1) показувати, показати, указувати, указати; (проявлять) виказувати, виказати, являти, явити, появляти, появити, виявляти, виявити, знак подавати, (о мн.) повиказувати, повиявляти и т. д. кого, що, на кого, на що. [Покажи палець, а він і руку просить. Появив себе нездатним до роботи. Подає жінці знак, що сердиться на неї]. -вать дорогу - показувати дорогу. -зать рукою (глазами) на что - показати (скинути) рукою (очима) на що. -зать пример - призвід показати (дати). [Сусідчин хлопець показав мені призвід красти]. -зать хороший пример - подати добрий приклад; показати добру дорогу. -вать вид - удавати, удати, в знаки давати, ознаку давати, дати. [Удав, ніби не розібрав. Удав, що заснув. Дівчата сходяться у гурт, дають ознаку, буцім кого переховують (Мирн.)]. А он и виду не -вает - а він і в знаки (і знаку) не дасть. -вать себя чем, каким - являти, явити себе чим, яким; (притворно) удавати, удати з себе що. [Він явив себе надзвичайно вражливим. Він удавав з себе знавця]. Не -вай людям слёз - не показуй людям сльози (Шевч.). Не -вай другим своих мыслей - не виявляй иншим своїх думок. -зать себя кому - показати себе; датися в знаки. [Я ще тобі себе покажу, знатимеш! Далися тобі в знаки]. -вать кого в наилучшем свете - виявляти, виявити кого в найкращому світлі. Ваши глаза -ют ваши чувства - ваші очі виявляють ваші почуття. Речь твоя -ет воспитанность - річ твоя являє виховання (Куліш). -зать выражением лица - виявити виразом обличчя; ознаймити лицем. -зывать кукиш - дулю давати (показувати, тикати, сукати), дати. -зывать язык - язика солопити. -зывать голое тело сквозь прорехи - тілом світити. Он к нам и носа (глаз) не -ет - він до нас і носа (очей) не появляє (являє), носа не потикає. И глаз не -вай - і очей (очу) не являй. Хоть бы глаза когда -зал - хоч-би очі коли появив. Ей его и не -вай - їй його ні на очі. И носа из избы не -вает - і носа з хати не витикає (не виткне). И носа к ним -зать нельзя - і носа до їх поткнути не можна. -вать пальцем на кого - пальцем витикати кого [Вороженьки поглядають, пальцями нас витикають]. -вать на кого рукою - скидати на кого рукою. -зать чудо всему свету - явити чудо всьому світові. -зать свою силу - явити свою силу. -зать свои намерения - виявити свої заміри. -зывать печаль - виявляти (появляти) сум, журбу. -зать воочию - дати на явку, поставити в очу, показати в світ ока. [Покажемо в світ ока доблесть нашого люду (Куліш)]. -зать кому что (научить кого чему) - показати кому що; дати науку кому чим. [Покажіть мені раз, як робити, а вдруге я й сам зумію. Пани своїми усобицями давали науку, як своєї правди доказати (Куліш)];
    2) (свидетельствовать) свідкувати, свідчити, посвідчати, посвідчити, виявляти, виявити на кого, доказувати, доказати, виказувати, виказати, доводити, довести на (проти) кого. [Свідки посвідчили, як була справа, мене й пущено на волю. Ніхто не виявив на його. Як-же мені доводити батькові проти дітей (Мирн.)]. Показываемый - показуваний, виказуваний, появляний, виявляний. Показанный - показаний; указаний; виказаний.
    * * *
    несов.; сов. - показ`ать
    1) пока́зувати, показа́ти; ( являть) явля́ти, яви́ти; (проявлять, обнаруживать) виявля́ти, ви́явити, появля́ти, появи́ти
    2) юр. пока́зувати, показа́ти; ( о свидетеле) сві́дчити, посві́дчити

    Русско-украинский словарь > показывать

  • 18 причинять

    причинить что заподіювати, заподіяти, діяти, удіяти що, чинити, учиняти, учинити що, спричиняти и -чинювати, спричинити що, спричинятися и -чинюватися, спричинитися до чого; (доставлять, приносить) завдавати, завдати кому чого и що. [Що я заподіяв оцим людям, - твоїм людям, - за що мене судять? (Шевч.). Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити (Грінч.). Завдала ти мені великої турботи. Любов ті рани завдавала (Куліш). Мати найбільше любить ту дитину, що більше слабувала, більше ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. -нить вред кому - удіяти, заподіяти, учинити шкоду кому, пошкодити кому. [І людська злість та неправда не вдіє мені ніякої шкоди (Неч.-Лев.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду (Грінч.)]. -нить зло, несчастье - учинити зло, нещастя, заподіяти, вдіяти зло, лихо и зле, лихе кому, завдати (накоїти) лиха (безголов'я) кому. [Ніколи зла я не вчинив-би їй (Грінч.). Скільки вам зла я вчинила (Грінч.). Ні, ні, Господь не заподіє злого! (Куліш). А що він кому лихого заподіяв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не знаю, хто їй лихо заподіяв (Шевч.). Не золотом те лихо оплатити, що завдали ви нам (Грінч.). Музо богине! Співай нам про гнів Пелієнка Ахилла, згубний которий сто сот безголов'я Ахейцям накоїв (Ніщинськ.). Дуже багато Ахейцям лиха накоїв (Самійл.)]. -нить кому много хлопот, беспокойства - завдати, заподіяти, наробити кому багато клопоту, турбот. [Мало тобі того клопоту і сорому, що досі нам заподіяла ? (Кониськ.)]. -нять затруднения - чинити труднощі кому, ставити труднощі кому и перед ким, завдавати кому труднощів. -нять, -нить печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому - завдавати, завдати жалю, журби, туги, скорботи, горя, прикростей, страждання кому, завгорювати, завгорити кому; срв. Огорчение, Огорчать. [Цим ми йому не завгоримо і його не навчимо, але нехай знає, що вовк ловить, але й вовка ловлять (Неч.-Лев.)]. -нять муку, муки - завдавати муку, муки кому. [Хіба то я завдав їм муку? (Л. Укр.). Найгірші особисті муки, які завдає розлука з усім, що серцю любе (Єфр.)]. Это -няло боль, страдания кому - це боліло кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. -нить обиду кому - заподіяти, вчинити кривду кому, скривдити кого. -нить убыток, ущерб, урон кому - наробити втрати (збитків кому, призвести до втрати кого. Война -няет большие бедствия - війна призводить до великого лиха, війна діє, спричинює багато лиха. Это может -нить взрыв - це може спричинити вибух, призвести до вибуху. Причинённый - заподіяний, удіяний, учинений, спричинений, завданий кому. -ться -
    1) заподіюватися, бути заподіяним, діятися, бути вдіяним, чинитися, бути учиненим, завдаватися, бути завданим кому, чому;
    2) (безл.: приключиться) заподіятися, статися, зробитися, учинитися. Что тебе -лось? - що тобі сталося? що тобі зробилося?
    * * *
    несов.; сов. - причин`ить
    (что) заподі́ювати, заподі́яти (що); ( делать) чини́ти, учини́ти (що); (быть причиной, производить) спричини́ти и спричи́нювати, спричини́ти (що), спричиня́тися и спричи́нюватися, спричини́тися (до чого, чому); (боль, горе) завдава́ти, завда́ти (чого, що)

    Русско-украинский словарь > причинять

  • 19 проникать

    проникнуть (сквозь что, куда) проходити, пройти, просмикуватися, просмикнутися, промикувати(ся), промкнути(ся), (грубо) продиратися, продертися (крізь що, куди); (только куда) добуватися, добутися, діставатися, дістатися, досягати, досягти, (грубо) удиратися, удертися, утискатися, утиснутися. Вода -кла сквозь потолок - вода пройшла крізь стелю. Свет свободно -кает сквозь стекло - світ вільно проходить крізь скло. Пыль -кает в легкие - пил проходить у легені. Солнечный луч -кал сквозь трещину в ставне, сквозь листья - сонячний промінь про(с)микувався крізь шпару у віконниці, крізь листя. Пуля -кла до самой кости - куля пройшла аж до кістки. Ветер сквозь щели -кал в избу - вітер крізь шпари заходив у хату. Сквозь брешь в стене он -ник в крепость - пробоїною в мурі він промкнув (дістався) у фортецю. Посредством хитрости он -ник в крепость - хитрощами він добувся у фортецю. Путешественник -ник в глубь Африки - мандрівець добувся (дістався) у глиб Африки. Стараться -нуть куда - добуватися куди, (грубо) лізти, пролазити куди. Свет, тепло и дождевая вода -кают в пахоть - світ, тепло та дощова вода проходять (вникають) у ріллю. Печаль -кает в сердце - туга вникає в серце (Л. Укр.). -кать, -нуть в тайны природы - доходити, дійти таємниць природи, збагнути таємниці природи. Это мнение начинает -кать в умы людей - ця думка починає доходити до розуму людям. -кать взглядом, взором - прозирати, прозирнути, проглядати, проглянути(ся), продивлятися, продивитися. [Погляд чорних очей неначе прозирає наскрізь (Неч.-Лев.). Ой гаю-ж, мій гаю, густий не прогляну (Пісня). Не глибоко проглянув він у душу селянинові (Куліш). Такий ліс густий, що й не проглянешся. Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу (Мирн.)]. -кать, -нуть в сознание чьё - доходити, дійти до свідомости кому. -нуть мыслью, умом куда - пророзуміти, прозирнути в що, куди, збагнути що. [Пророзумівши в саму річ справи, я мимоволі посміхнувся (Корол.)]. -кать кого, что - проймати, про(й)няти, переймати, пере(й)няти, промикати, промкнути кого, що. Проникающий - проникливий, той, що проходить, про(с)микується и т. д. крізь що, куди. [Уп'явся в мене довгим, у душу проникливим поглядом (Корол.)]. Проникнутый чем - про(й)нятий, пере(й)нятий, промкнутий чим. [Людина промкнута високою думкою, світом науки (Неч.-Лев.)].
    * * *
    несов.; сов. - прон`икнуть
    1) проника́ти, прони́кнути; несов. промкну́тися; ( взглядом) продивля́тися, продиви́тися; ( проходить) прохо́дити, пройти́; (распространяться, укрепляться в чём-л.) просяка́ти, прося́кнути и прося́кти
    2) (во что - перен.: прозревать) прозира́ти, прозирну́ти (у що, що); (несов.: постичь) збагну́ти (що)

    Русско-украинский словарь > проникать

  • 20 прорывать

    прорвать
    I. проривати, прорвати що; (вырвать) виривати, вирвати що (греблю); (одежду) продирати, продрати и продерти, роздирати, розідрати и роздерти що (одежу); (пропалывать) проривати, прорвати, пробирати, пробрати, прополювати, прополоти; (о мн.) попроривати, пороз[попро]дирати; попробирати, попрополювати що. [Нащо-ж ти, доню, стелю проривала? (Чуб.). Водиця гребельку прорвала (Основа). Болячка набрякла та й прорвала (Грінч.)]. -вать неприятельские ряды - прорвати ворожі лави. -вало кого - прорвало кого. [Савчука як-раз прорвало (Виннич.)]. Прорванный - прорватий и прорваний; продертий, розідраний, роздертий; пробраний, прополотий. -ться -
    1) прориватися, прорватися, бути прорватим (прорваним) (об одежде) продиратися, продертися и продратися, бути продертим и т. д.; (о нарыве) проривати и прориватися, прорвати и прорватися. [Піймали дуже багато риби, аж невід їх проривався (Єванг.). Ледве промінь прорветься на мить знову хмари (Л. Укр.). Німим отверзуться уста, прорветься слово, як вода (Шевч.). Прорвалася загата (Кримськ.). Мішок прорвався (продерся)];
    2) (сквозь что) прориватися, прорватися, (продираться) продиратися, продертися, (пробиваться) пробиватися, пробитися крізь що. [Сурма проривається крізь галас (Л. Укр.). Ринули в тісні проходи, кудою хтів продертися Зогак (Крим.)];
    3) прохоплюватися, прохопитися, (обычно о чувстве) вибухати, вибухнути. [Забавки, в яких искрами прохоплюються передчуття будучини (Ніков.). Вибухла глибока, дикая печаль (Крим.)];
    4) (бывать) випадати, випасти, траплятися, трапитися.
    II. Прорывать, прорыть - проривати, прорити, (прокапывать) прокопувати, прокопати, (о мн.) попроривати, попрокопувати що, крізь що. [Носом прорию (Рудч.). Прокопали хідники]. -рыть нору - прорити, проточити нору. -рыть канал - прорити канаву. Вода -ла - вода прорила (промила) берег. Прорытый - проритий, прокопаний. -ться - прориватися, проритися, бути проритим, прокопуватися, прокопатися, бути прокопаним; см. Прокапываться.
    * * *
    I несов.; сов. - прорв`ать
    1) прорива́ти, прорва́ти и попрорива́ти
    2) (несов.: рвать в течение определённого времени) рва́ти [ці́лу годи́ну], прорва́ти
    II несов.; сов. - прор`ыть
    1) прорива́ти, прори́ти и попрорива́ти; ( прокапывать) проко́пувати, прокопа́ти и попроко́пувати
    2) (несов.: рыть в течение определённого времени) ри́ти [ці́лий день], прори́ти

    Русско-украинский словарь > прорывать

Страницы
  • 1
  • 2

См. также в других словарях:

  • печаль — (1) 1. Горе, скорбь: А въстона бо, братіе, Кіевъ тугою, а Черниговъ напастьми; тоска разліяся по Рускои земли; печаль жирна тече средь земли Рускыи. 20 21. Яко душьную печаль съпрятати можеть и утѣшити книжьныихъ словесъ сила. Изб. Св. 1076 г.,… …   Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

  • Печаль —  Печаль  ♦ Tristesse    Один из основополагающих аффектов, противоположный радости. Дать определение печали так же трудно, как дать определение радости. Печаль – это страдание, но страдание не тела, а души. Это нечто вроде утраты ощущения бытия,… …   Философский словарь Спонвиля

  • ПЕЧАЛЬ — ПЕЧАЛЬ, печали, жен. 1. только ед. Скорбно озабоченное, нерадостное, невеселое настроение, чувство. «Гляжу, как безумный, на черную шаль, и хладную душу терзает печаль.» Пушкин. «Была без радости любовь, разлука будет без печали.» Лермонтов.… …   Толковый словарь Ушакова

  • печаль — Горе, горесть, грусть, кручина, отчаяние, скорбь, прискорбие, скука, томление, тоска, траур, уныние, сокрушение; ипохондрия, меланхолия; соболезнование, сожаление; боль, горечь. Печаль снедает (точит) сердце. Тоска берет. . Прот …   Словарь синонимов

  • Печаль-Кы — Печаль Кы: Реки Печаль Кы (приток Каныль Кы) Печаль Кы (приток Таза) Печаль Кы (приток Часельки) …   Википедия

  • печаль — безгласная (Хомяков); безотрадная (Козлов); безумная (Белый, Надсон); безысходная (Арцыбашев, Фруг); бесконечная (Ратгауз); бескрайная (Радимов); беспредельная (А.Толстой); глубокая (К.Р.); глухая (Ратгауз); гнетущая (Чюмина); голубая (Сологуб);… …   Словарь эпитетов

  • печаль —     ПЕЧАЛЬ, боль, горе, горесть, грусть, трад. поэт. кручина, скорбь, сокрушение, тоска, трад. поэт. грусть тоска     ПЕЧАЛЬНЫЙ, безотрадный, безрадостный, горестный, горький, грустный, жалобный, жалостный, невеселый, нерадостный, опечаленный,… …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • ПЕЧАЛЬ — ПЕЧАЛЬ, и, жен. 1. Чувство грусти, скорби, состояние душевной горечи. В глубокой печали. Тихая п. 2. То же, что забота (устар. и прост.). Не твоя п. чужих детей качать (посл.). Тебе что за п.? (какое тебе дело?) Не было печали! (говорится по… …   Толковый словарь Ожегова

  • Печаль — (сожаление, огорчение, грусть, тоска, уныние, боль, скорбь, горе, меланхолия) одна из основных эмоций (отрицательная, направлена в прошлое или настоящее), возникает при отсутствии удовлетворения, потере чего либо, бедности, недостатке.Антоним к… …   Википедия

  • печаль — ПЕЧАЛ|Ь (699), И с. 1.Скорбь, печаль, горе: Ѥгда въ добрѣ бѹдеть мѹжь то врази ѥго въ || печѧли бѹдѹть. (ἐν λύπῃ) Изб 1076, 148–148 об.; Мьсти д҃шю свою веселиѥмь и тѣши ср҃дце своѥ. и печаль далече отърини отъ себе да не въ скорѣ състарѣешисѧ.… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

  • ПЕЧАЛЬ — – психическое состояние, обусловленное переживаниями утраты и сопровождающееся снижением интереса к внешнему миру, погруженностью в себя и поглощенностью воспоминаниями, вызывающими неприятный осадок.    Данный феномен был рассмотрен З. Фрейдом в …   Энциклопедический словарь по психологии и педагогике

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»