считать

1) лічи́ти, -чу́, -чиш, полічи́ти, рахува́ти (раху́ю, раху́єш), порахува́ти; несов. диал. чи́слити

2) (несов.: исчислять, иметь в каком-л. количестве) лічи́ти, рахува́ти; ( насчитывать) нарахо́вувати, -хо́вую, -хо́вуєш, налі́чувати, -чую, -чуєш

3) (кем-чем, каким - признавать) вважа́ти несов. (ким-чим, яким, за кого-що, за якого), визнава́ти, ви́знати (ким-чим, яким, за кого-що); несов. диал. чи́слити (за кого-що, ким-чим, яким); (несов.: расценивать) ста́вити, -влю, -виш (за кого-що)

4) (несов.: полагать) вважа́ти

5)

(считать дорогим, пожалеть) подорожити(ся) чим. [Я не подорожуся нічим].

* * *

презреть

1) кого, что (пренебрегать, считать ничтожным) - гордувати, згордувати, гордити, погорджувати и -джати, погордити ким, чим, зневажати (поневажати), зневажити кого, що, нехтувати, знехтувати ким, чим и кого, що, ганьбувати, зганьбувати ким; см. Пренебрегать. [Мову українську серед панства за мужицьку мали й гордували нею (Єфр.). Погорджує недужим і дітвора (Св. П.). Їх я зневажаю з цілого серця (Крим.). Святі права зневаживши народні, мене замкнули у темницю (Грінч.). Чи моєю маткою ганьбуєш? (Чуб.)]. -рать почести, богатство, славу - погорджувати шаною, багатством, славою;

2) что (считать нипочём, не бояться) - не дбати про що, на що, не вважати на що, не боятися чого. Презирать угрозы, опасность, смерть - не вважати (не дбати) на погрози, на небезпеку, на смерть, не боятися погроз, небезпеки, смерти. [Ой п'є вдова, гуляє, вона на смерть не дбає], Презираемый - нехтуваний, погорджуваний від кого (кем). Презренный (прич.) - погоджений, згордований, з[по]неважений, (сильно) упосліджений від кого. -ться - зневажатися, поневажатися, нехтуватися, бути з[по]неваженим, знехтуваним.

* * *

несов.; сов. - презр`еть

1) (несов.: относиться с презрением) ста́витися з прези́рством (до кого-чого); ( считать недостойным уважения) зневажа́ти (кого-що), гордува́ти, пого́рджувати и погорджа́ти (ким-чим), поневажа́ти (кого-що), диал. ганьбува́ти (ким-чим); диал. упосліджа́ти и упослі́джувати (кого-що)

2) (считать недостойным внимания; отвергать; не бояться) не́хтувати, зне́хтувати и поне́хтувати (кого-що, ким-чим); ( пренебрегать) зневажа́ти, знева́жити (кого-що)

признать

1) что, кого (брать за истину) - визнавати, визнати, признавати, признати, узнавати, узнати що, кого. [Вони не визнавали римських богів і всього старого ладу (М. Лев.). Я визнаю свою помилку. Він не визнає ніяких обов'язків. Я признаю єдиного лиш бога (Крим.). Хто признає мене перед людьми, і я признаю його перед отцем моїм (Єванг.). Ти сама признала свою провину (Л. Укр.). Загальна маса великий за ним (Коцюбинським) узнавала талант (Єфр.)]. -вать за кем что - признавати кому що и визнавати, узнавати за ким що. [Всякому народові признають його право, а українцям - зась (Стебн.). Хоч не маєм театру, йому признаємо славу першого комедіянта (Франко). А чи визнають вони за нами які-небудь непорушні права? (Крим.)]. -вать, -нать кого, что (признаваться, к кому, к чему) - признаватися, признатися до кого, до чого. [Ми на ярмарку стрілися, то він і признавсь до мене (Липов.). Василь признався до того ножа. Надто вже багато людей призналося до тієї думки (О. Пчілка). Це його обов'язок, коли він тільки признається до якихсь обов'язків (Н. Рада). Образа була-б для бога, якби хто признався до нього для хвилевої користи (Л. Укр.). Вони до мене не признаються, бо дуже багаті, а я вбогий];

2) -вать, -знать кого, что кем, каким, чем (считать) - визнавати, визнати, вважати, вважити, узнавати, узнати кого за кого, за якого, що за що (и редко ким, чим); см. Считать. [Сучасники не визнавали його за генія. Міклошич завсігди визнавав українську мову за самостійну (Грінч.). Козаки слухають тільки того, кого своїм старшим сами узнають (Куліш)]. -знаю это полезным - визнаю це за корисне. -нать что-л. нужным, необходимым - визнати щось за потрібне, за необхідне. -наю за благо - при[ви]знаю за добре;

3) кого, что (узнать, распознать) - пізнавати, пізнати, угадувати, угадати кого, що; см. Узнавать. [В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю? (Франко). Чи зостріне, що пізнає Катерину, привітає сина? (Шевч.)]. Признанный -

1) визнаний, признаний, узнаний;

2) визнаний, вважений, узнаний за кого, за що;

3) пізнаний, угаданий.

* * *

несов.; сов. - призн`ать

1) визнава́ти, ви́знати, признава́ти, призна́ти; (несов.: считать) вважа́ти

2) (узнавать, опознавать) пізнава́ти, пізна́ти, признава́ти, призна́ти

1) (что куда, на что, во что) класти, покладати що куди, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полагать 1. [По-над полем іде, не покоси кладе, не покоси кладе - гори (Шевч.). Взяв ляхами, як снопами, по два ряди класти (Гол.). Всі клейноди гетьманські на стілець покладає (Куліш)]. -сть каменное здание, стену, фундамент - кам'я[ме]ницю, мур, підмурівок мурувати и класти. -сть печь - ставити и становити піч, грубу, комини (Полт.). -сть кирпичи в ёлку - мурувати сосонкою, укладати цеглу сосонкою. -сть в кучу - на купу класти. -сть деньги в банк, в сберегательную кассу - класти гроші в банк, до банку, до щадниці, до ощадної каси. -сть деньги на текущий счёт - класти гроші на поточний (біжучий) рахунок. -сть яйца под наседку - підсипати, сов. підсипати квочку, о мн. попідсипати квочки. [Квочку підсипати годиться увечері (Сл. Гр.)]. -сть верх на стоге - см. Выводить 10. -сть поклоны - бити, класти, покладати поклони. -сть основанием, в основу чего - класти за основу, за підвалину чого. -сть крепкое основание чему - підводити міцну підвалину під що. -сть резкую границу между чем - становити, ставити, класти виразну межу, обруб між чим. [Не можемо визначити подію, що виразний ставила-б обруб між сусідніми періодами (Єфр.)]. -сть что в качестве чего - класти що чим. [Козаки Вислу клали порогом між Ляхвою й Руссю (Куліш)]. -сть на ноты, на музыку - заводити в ноти що, компонувати музику, укладати музику до чого. -сть на счетах - кидати (прикидати, відкладати) на рахівниці, (щёлкая) клацати на рахівниці. -сть в счёт - брати до рахунку, брати до рахуби, (считать) лічити, рахувати, числити що; срвн. Считать. Оканчивать -сть - см. Докладывать 1. И следа ко мне не клади - щоб і нога твоя в мене не була, і стежки до мене не топчи. -сть в борьбе (побеждать) - бороти, сов. побороти, збороти кого. [Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся (Приказка)]. -сть на обе лопатки - класти кого на горб, побороти кого навзнаки. -сть судно на бок - нахиляти судно на бік. -сть приправы в кушанья - сипати присмаки в страву, засмачувати (страву) чим, (искрошив их) сипати закришку, закришувати чим; срвн. Заправлять 3. [Гарбуз варю, цибулькою закришила (Сл. Гр.)]. -сть (назначать) цену - цінити, цінувати що, складати ціну, визначати ціну чому, за що; срвн. Оценивать. [Не вийшов цінувати, а вийшов продавати (Приказка)]. -сть хорошую цену - давати добру ціну. -сть резолюцию - покладати, накладати, класти резолюцію на чому. -сть голову - накладати, сов. наложити головою, покладати, сов. положити голову, о мн. понакладати головами. [Буду в землі козацькій голову християнську покладати (Дума)]. -сть голову порукой - головою ручитися за що. -сть душу, жизнь - покладати, офірувати життя, душу за що. -сть душу во что - вкладати душу в що, щиро ставитися до чого. -сть заботу о ком - піклуватися, клопотатися про кого и ким, дбати про кого, за кого, турбуватися про кого и ким; см. Заботиться. -сть обет, зарок - покладати, давати обітницю, зарік, за[об]рікатися. -сть знак, клеймо на чём - значити, таврувати що, класти тавро на чому. -сть отпечаток на что - накладати відбиток, позначатися на чому, (в перен. знач.) робити (справляти) вплив на кого, на що, впливати, діяти на кого, на що; срвн. Влиять. -сть конец разговору, речи - класти, покладати край розмові, мові, припиняти розмову; срвн. Прерывать. -сть позор, пятно на кого - ганьбою вкривати, плямувати кого; срвн. Пятнать 4. -сть преграду - см. Преграждать. -сть оружие перед победителем - складати зброю перед переможцем. Не -ди ему пальца в рот - пальця в рот йому не клади; йому дай поли вчепитися, то й свиту здере (Приказка). Не -ди плохо, не вводи вора в грех - недобре ховаєш - сам злодія спокушаєш (Приказка);

2) класть яйца (о птицах) - нести яйця, нестися. [Кому ведеться, то й півень несеться (Приказка)]; (о змеях) класти яйця, (провинц.) чинити яйця, (о насекомых) класти яєчка, червити;

3) (кастрировать животных) викладати, чистити, холостити, валашити; см. Выхолащивать. [Викладати жеребчика. Чистити кабанця. Валашати баранчика]. Кладенный - кладений, покладений; (кастрированный) - см. Кладеный.

* * *

1) кла́сти

2) ( накладывать пищу) кла́сти, наклада́ти, си́пати

3) ( сооружать из кирпича) кла́сти, мурува́ти; ( строить) будува́ти, ста́вити

4) ( яйца) кла́сти; ( о птицах) нести́

5) (перен.: употреблять, расходовать) кла́сти; доклада́ти

6) (перен.: производить расчёт предполагаемых затрат, времени) кла́сти

7) ( кастрировать животных) диал. вичища́ти, чи́стити, холости́ти, виклада́ти, валаша́ти

нахаживать, найти, действ. з.

I. 1) знаходити (в песнях и знаходжати) знайти, находити (в песнях и находжати), найти, (о мног.) познаходити, понаходити кого, що, (редко) повизнаходити що; специальнее: (отыскивать) нашукувати, нашукати, відшукувати, відшукати, вшукати що; (приискивать) винаходити, винайти що; (натыкаться) натрапляти, натрапити кого, що и на кого, на що, надибати и надибувати, надибати, (диал.) нагибувати, нагибати що. [Там втомлені знаходять опочивок (Куліш). Уміла ти матір покинути, умій-же й знайти її! (Квітка). Хоч ти знайдеш з русою косою, та не знайдеш з такою красою (Метл.). Блукав, дороги не знайшов (М. Вовч.). Я знайшов будинок, де він живе (Коцюб.). Якби то далися орлинії крила, за синім-би морем милого знайшла (Шевч.). У Назона теж ти про рибалку спогади знайдеш (М. Рильськ.). Не могла найти для мене слова потіхи (Франко). Стали тії сини до розуму доходжати, стали собі молоді подружжя знаходжати (Метл.). На труп побитий… шукали, та третього дні находжали (Март.). Однослуживців не можна було познаходити (Крим.). Де що було дідівське, - повизнаходила (Г. Барв.). Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є (Крим.). Шукайте скільки хочете, не вшукаєте (Звин.). Коли-б нам слушну винайти годину, то ми поговорили-б про сю справу (Куліш). Не встиг винайти собі якийсь відповідний ґешефт (Франко). Шукає живущої води і не знає, де її натрапити (Мирний). Чув якесь незадоволення, мов не натрапивши на те, що повинно бути його заняттям (Франко). Не міг надибать гарнішого собі зятя (Федьк.). Чудові були пущі, - тепер таких і не надибаєш (М. Вовч.). Якби ти скарб нагибав, то ходив-би ти в саєтах (тонких сукнах) (Грінч.)]. -дить, -ти вкус, приятность в чём - набирати, набрати смаку до чого, розбирати, розібрати смак у чому, знаходити, знайти приємність у чому; срв. Вкус 4. [Зачав набирати смаку до лінивства (Франко). Люди починають розбирати смак в инших промислах (Звин.). Дали мені щось скуштувати; не розібрав я смаку в тому (Звин.). Я не знаходжу приємности в цього роду спорті (В. Гжицьк.)]. -дить, -ти по вкусу кого, что - знаходити (добирати), знайти (добрати) (собі) до смаку (до вподоби), уподобати кого, що. -дить, -ти вновь (потерянное) - віднаходити, віднайти, (о мног.) повіднаходити (загублене). -дить, -ти для себя выражение в чём - знаходити, знайти собі вираз у чому, виливатися, вилитися в чому. [Цей настрій найкраще вилився в організації братства (Рада)]. -дить, -ти выход (исход) в чём - знаходити, знайти вихід (порятунок, раду) у чому, давати, дати собі раду (пораду) з чим; срв. Исход 2. [Знаходить собі раду зовсім реальну, життьову (О. Пчілка)]. -ти в ком друга - знайти в кому приятеля (друга). -дить, -ти себе место - знаходити, знайти собі місце; притикатися, приткнутися. [Молода не сідає за стіл, а де- небудь приткнеться (Полтавщ.)]. Он не -дит себе места - він не знаходить собі місця; він не знає, де приткнутися (де приткнути себе); він ходить, як неприкаяний; він марудиться, він попору не знайде. [Нудився, марудився; чогось хотілося - і сам не знав чого (Свидн.)]. -ти кого своими милостями - вдарувати (обдарувати) кого своєю ласкою. -дить, -ти ощупью - намацувати, намацати, налапувати, налапати, (о мног.) понамацувати, поналапувати кого, що. [Намацав свічку і встромив її в свічник (Велз)]. -дить, -ти приют кому, себе - знаходити, знайти притулок (захист, захисток) кому, собі, притуляти, притулити кого, (себе ещё) притулятися, притулитися. [Де сирота безрідний притулиться? де захисток собі знайде? (Сл. Гр.)]. -дить, -ти путём расспросов - напитувати, напитати кого, що, допитуватися, допитатися кого и до кого, чого. [Приїхали ми, напитали адвоката (Франко). Може-б ви - напитали мені пару курей? (Кролевеч.). Допитався до того багатого купця (Грінч. II)]. -дить, -ти в себе силу для чего - знаходити, знайти в собі силу на що, здобуватися, здобутися на що. [Не раз ми здобувалися колосальну руїнницьку енергію (Ніков.)]. Не -ду слов, чтобы выразить своё возмущение - слів не доберу, щоб висловити своє обурення. -дить, -ти удовольствие (наслаждение) в чём - знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому, кохатися (милуватися), закохатися (замилуватися) в чому, тішитися (втішатися), втішитися чим и з чого. -шёл у кого спрашивать! - знайшов, у кого (кого) питатися! було (мав, не мав) у кого (кого) питатися! Вот -шёл кого! - от знайшов кого! Не знаешь, где -дёшь, где потеряешь - не знаєш, де заробиш, де проробиш; хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. За чем пойдёшь, то и -дёшь - чого шукаєш, те й напитаєш. Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) -ти - см. Потерять. Дай бог с умным -ти и потерять - дай боже з розумним загубити, а з дурним не найти; з дурнем ні найти, ні поділити; з дурнем знайдеш, то й не поділишся (Приказки). По лесу ходит, дров не -дёт - по лісі товчеться, а до дров не допадеться; по горло в воді, а шукав, де напитися;

2) (открывать) знаходити, знайти, відкривати, відкрити, відшукувати, відшукати що, (выявлять) віднаходити, віднайти що, (обнаруживать, изобретать: о научн. данных, открытиях) винаходити, винайти що, (преступника, преступное) викривати, викрити кого, що. [Спроби віднайти манівці, якими відбувався перехід від багатобожжя Вед до пантеїзму Упанішад (М. Калин.). Порівнюючи опис Московського царства з твором Йовія, можна винайти деякі паралелі (Україна). Винайти таку мову, що-б була зрозуміла руському й українцеві (Ґ. Шкур.)]. -дить, -ти поличное - витрушувати, витрусити, (о мног.) повитрушувати крадене. -дить, -ти способ (средство) - знаходити (винаходити), знайти (винайти) спосіб, (в просторечии обычно) добирати (прибирати), добрати (прибрати) способу (розуму, ума). [Ви повинні добрати способу, щоб цього не було (Грінч.). Тамтешні мудреці не добрали способу попередити руїну (Кандід). Прибрали люди способу літати (Дещо). Отаман чумацький собі ума прибирає, що йому робить (ЗОЮР I)]. Русские мореплаватели -шли несколько неизвестных островов - російські мореплавці знайшли (відкрили) кілька (декілька) невідомих островів. Ревизор -шёл много упущений - ревізор знайшов (викрив) багато, недоглядів (хиб);

3) (определять) визначати и визначувати, визначити, (вычислять) обчисляти, обчислити, вираховувати, вирахувати що. По радиусу круга -дят длину його окружности - за радіюсом круга обчисляють довжину його кола;

4) (заставать) знаходити, знайти, заставати, застати, (встречать) зустрів[ч]ати, зустріти, стрічати, стрінути, стрівати, стріти кого, що. [Забрів до брата, знайшов його вдома (Звин.). Повернувшися з мандрівки додому, він застав усіх родичів живих і здорових (Київ). Застав його за обідом (Сл. Ум.). Застав дома цілковитий безлад (Брацл.). Прийшов до нього, зустрів його в садку (Київ). Рішучости такої не стрічав ніколи у дівчини (Франко)]. -шёл её в хлопотах - знайшов (застав) її заклопотану (в клопоті);

5) (видеть, усматривать) бачити, вбачати, добачати, побачити в чому що. [Не бачу в твоїй, синку, роботі ніякої користи (Сл. Ум.). Природа була велична і благодійна, - захват поета побачив у ній неперевершене (М. Калин.)]. Не -хожу в этом ничего остроумного - не бачу (не вбачаю, не добачаю) в цьому нічого дотепного;

6) (полагать) уважати (кого, що за кого, за що и (реже) ким, чим), (думать) гадати, думати, подумати (що), (считать) визнавати, визнати кого, що за кого, за що, (казаться кому) здаватися, здатися, видаватися, видатися кому; (называть) називати, назвати кого, що ким, чим; (приходить к заключению) приходити, прийти до висновку. [Я вважаю, що він має рацію (Київ). Я зовсім не вважаю, що мої одмітки були погані (Крим.). Уважаю тебе за людину розумну (Харківщ.). Він уважав мене дуже гарною (Кандід). Я подумав собі, що вона дуже змарніла (Київ). Він не визнав моїх аргументів за слушні (Київ). Ті шибеники, здається йому (-дит он), ненавиділи ввесь світ (Кінець Неволі). Скільки він міг змалювати їм небо, воно видавалося їм (они -дили его) жахливою порожнечею (Країна Сліпих). Було в йому дещо таке, що ворог назвав-би фертівством (Кінець Неволі). Я переглянув його статтю і прийшов до висновку, що друкувати її не можна (Київ)]. -дить, -ти возможным, нужным - уважати (визнавати), визнати за можливе за потрібне. [Не вважала за потрібне крити своєї втіхи з того від'їзду (Л. Укр.). Вища сила визнала за потрібне не лишити йому нічого (Кінець Неволі)]. -дить, -ти кого невиновным - уважати (визнавати), визнати кого за невинуватого (за без(не)винного). -дить, -ти хорошим, плохим - визнавати, визнати за гарне (за добре), за погане (за кепське, за лихе). Я -хожу это странным - мені це здається (видається) дивним (чудним), я вважаю це за дивну річ. Находимый - що його (її, їх) знаходять и т. п.; знаходжений, находжений. Найденный -

1) знайдений, найдений, познаходжений, понаходжений; нашуканий, відшуканий; винайдений; натраплений, надибаний, нагибаний; намацаний, налапаний, понамацуваний, поналапуваний; напитаний; дібраний, прибраний;

2) знайдений, відкритий, відшуканий; винайдений; викритий; витрушений, повитрушуваний;

3) визначений, обчислений, вирахуваний;

4) зустрінутий, стрінутий;

5) побачений;

6) визнаний; названий.

II. Находить, нахаживать, найти, ср. з. -

1) (наталкиваться) находити, найти, натрапляти, натрапити, трапити, (наскакивать) наганятися, нагнатися, наскакувати, наскочити, (набегать) набігати, набігти, (нападать) нападати, напасти, (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що. [За наші гріхи находять ляхи (Номис). Бодай на тебе лиха година найшла! (Брань). Хто зна, щоб часом на якого ворога не (на)трапив (Брацл.). Трапила (Натрапила) коса на камінь (Приказка). Пароплав нагнався на мілину (Київ)]. Не на такого -шёл! - не на такого напав (натрапив, наскочив)!;

2) (о тучах, облаках) наступати, наступити, надходити, надійти, набігати, набігти; срв. Надвигаться 2. [Набігла хмара, мов чумацьке ряденце (Коцюб.)]. -шёл туман - запав (упав, насунув, наліг, наполіг) туман. -шёл шквал - зірвався (знявся, схопився) шквал, зірвалася (знялася, схопилася) буря; 3 (натекать) набиратися, набратися, набігати, набігти, натікати, натекти, находити, найти, (усилит.) понабиратися, понабігати, понатікати, понаходити. [В човен набралося (набігло) багато води (Київщ.)];

4) (о людях: собираться во множестве) находити, найти, понаходити, збиратися, зібратися, назбиратися, (наталпливаться) натовплюватися, натовпитися; понатовплюватися. [Найдуть купою у хату (М. Вовч.). Найшло до шинку багато людей (Сл. Ум.). На ярмарок багато людей понаходило з околишніх сіл (Київщ.). До зборні багато людей зібралося (Сл. Ум.)];

5) (перен.: нападать на кого) находити, найти на кого, нападати, напасти на кого и кого, опадати, опасти кого, спадати, спасти на кого; срв. Нападать 4. [На мене таке находить, що сам не тямлю, що чиню (Кониськ.). На мене находить щось, від чого все навкруги тьмариться (Країна Сліпих). Це на мене часом нападає, - ось нічого не хочу робити, та й вже! (Гр. Григор.). На нього спадала байдужість (Стефаник)]. На меня -шёл такой стих - такий стих на мене найшов (накатил: насунув, наринув), такий вітер на мене війнув, таке на мене найшло. II.. Находить - см. II. Нахаживать.

* * *

1) знахо́дити, -джу, -диш, знайти́, -йду, -йдеш и мног. познаходити, нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити, віднахо́дити, віднайти́; ( открывать) відкрива́ти, відкри́ти, -крию, -криєш и мног. повідкрива́ти; ( изобретать) винахо́дити, ви́найти, -йду, -йдеш; ( заставать) застава́ти, -стаю, -стаєш, заста́ти, -стану, -станеш и мног. позастава́ти; ( подыскивать) нашу́кувати, нашука́ти; ( при обыске) витру́шувати, -шую, -шуєш, витрусити, -трушу, -трусиш

2) ( приходить к заключению) ба́чити, поба́чити, знахо́дити, знайти́; ( усматривать) вбача́ти, вба́чити

3) (что каким - считать, признавать) визнавати, -знаю, -знаєш, визнати ( що яким и за яке), знаходити, знайти (що яким); (несов.: полагать) вважати ( що за яке и яким)

1) (наталкиваться на кого-что-л.) натрапля́ти, натра́пити, -плю, -пиш, нахо́дити, -джу, -диш, найти́, -йду́, -йдеш; надиба́ти и нади́бувати, -бую, -буєш, нади́бати

2) (надвигаясь, закрывать) насува́тися и насо́вуватися, -совуюся, -совуешся, насу́нутися, нахо́дити, найти́; ( приближаться) надхо́дити, надійти́

3) (на кого - охватывать, нападать) нахо́дити, найти́ (на кого), напада́ти, напа́сти, -паде (на кого, кого), опада́ти, опа́сти (кого)

4) (собираться в каком-л. количестве) нахо́дити, найти́ и мног. понахо́дити; (сов.: преим. о людях, животных) насхо́дитися, -диться, понасхо́дитися (мног.), настяга́тися

1) (покрыть расстояние; проложить дорогу) находи́ти, -ходжу́, -хо́диш; (походить много, вдоволь) попоходи́ти

2) (повредить себе что-л. ходьбой) находи́ти

обов'язок (-зку), повинність (-ности). Считать своею -стью - мати за свій обов'язок, мати собі за обов'язок Считать своей священной -стью - мати собі за святу повинність, за святий обов'язок. Исполнять свои -сти - виконувати свої обов'язки пильнувати своїх обов'язків. По -сти - з повинности. Возлагать -ность, вменять в -ность - накладати обов'язок, повинність. [Досвід минулого накладає повинність на прийдущі часи (Єфр.)]. Ему вменено в -ность - на його накладено обов'язок, повинність. Срв. Долг.

* * *

пренебречь (кем, чем или (реже) кого, что) нехтувати, знехтувати, понехтувати ким, чим и кого що, гордувати, згордувати, погордувати, погорджувати и погорджати, погордити, гордити, згорджувати и згорджати, (сов.) згордити ким, чим, поневіряти, поневірити ким, ганьбувати, по[з]ганьбувати ким, (оставлять без внимания, запускать) занехаювати, нехаяти, занехаяти и занехати, (о мн.) позанехаювати кого, що, занедбувати, занедбати, (о мн.) позанедбувати кого що, (мало ценить) легковажити, злегковажити що, не дбати про що, (не уважать) зневажати, зневажити, (о мн.) позневажати кого, що, (брезгать) гребувати и гребати, погреб(ув)ати ким, чим, (считать за ничто) упосліджувати и упосліджати, упослідити кого, що, брати, узяти кого, що-небудь за нізащо, (описат.) пускати, пустити за вітром, кидати, кинути під лаву що. [Нехтував своє тіло (Грінч.). Нехтує своїми обов'язками (Грінч.). Підійметься угору, кого знехтували люди (Куліш). Він нами гордує (М. Вовч.). Убогими не гордила (Драг.). Не гордуй ти життям молодим (Грінч.). Свої справи занехаяв за-для діла громадського (Єфр.). Камінь, що занедбали будівничі, той став у голову угла (Єванг.). Людей і славу занедбала (Котл.). Він мову свою зневажає як жаргон (Грінч.). Рідною культурою не гребували (Єфр.). Згордовано тобою невимовно (Куліш). Євменчуки пустили батьківський закон за вітром (Кониськ.)]. Не надо ничем -гать - не треба нічим (нічого) нехтувати. -гать опасностью - погоджувати, нехтувати небезпекою. -бречь добрыми советами - занедбати (занехаяти) добру пораду. Пренебрегаемый - погорджуваний, нехтуваний, занехаюваний, упосліджуваний. Пренебрежённый - з[по]гордований, погорджений, знехтуваний, занехаяний, занедбаний, зневажений, упосліджений від кого. [Зневажене кохання. Наша мова зосталась упослідженою (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - пренебр`ечь

1) (кем-чем, кого-что - относиться с презрением) зневажа́ти, знева́жити (кого-що), гордува́ти, погордува́ти и згордува́ти, пого́рджувати и погорджа́ти, погорди́ти (ким-чим); ( гнушаться) гре́бувати, погре́бувати, гре́бати, погре́бати, диал. ганьбува́ти, поганьбува́ти (ким-чим)

2) (кем-чем, что - считать не заслуживающим внимания; не бояться) не́хтувати, зне́хтувати и поне́хтувати (кого-що, ким-чим); (забрасывать, забывать) зане́дбувати, занедба́ти (кого-що), занеха́ювати, занеха́яти и диал. занеха́ти (кого-що, диал. ким-чим); ( относиться легкомысленно) легкова́жити, злегкова́жити (ким-чим, що)

матем., несов. исчисля́ть, сов. исчи́слить

- исчисляться

сов. от считать

матем., несов. исчисля́ть, сов. исчи́слить

- исчисляться

сов. от считать

матем. исчисля́ть ( считать), сосчи́тывать, счита́ть

в чём винний (в сказуемом и винен), винуватий, провинний, (и провинен) (у) чому и чого. [Він (у) тому винен. Я (в) цьому не винна. Винний злочину]. Виноватый перед кем - винний (су)проти кого. Чем я перед вами виноват? - що я вам винен (провинен)? Що (чим) я вам завинив? Быть виноватым - бути винним, бути причиною, бути в вині, завинити кому чим. Я же не виноват, что… - я-ж не причиною, що… [Він тут ні в чім не причиною. Як я не в вині, так і не станеться мені. Простіть, люди добрі, може кому чим завинив]. Быть кругом (во всем) виноватым в чём - бути на всій причині, бути на [при] всій вині чого. Считать кого виноватым (и претендовать) в чём - мати жаль до кого за що. Виноват! - вибачайте, вибачте, пробачте.

* * *

1) дурень (р. -ня), дурний (р. -ного) [З дурнем зчепитися - дурнем зробитися = с дураком свяжись - сам дураком будешь], (вежливо) недоум, (дурачёк) дурник, дурняк, (олух) дурбас, дурас, йолоп, кеп, (глупыш) блазень (р. -зня), (болван) телепень (р. -пня), дурман, туман; ув.-презр. - дурило (м. р.), дурнило, дурба (м. р.) дурбило (ж. р.); соб. дурачьё - дурні (р. -нів), дурнота, дурнеча (р. -чі) (ж. р.) дурняччя (ср.). [От сліпа дурнота. Сидить там самісінька дурнеча]. Набитый, отпетый дурак, кругом -рак - дурень заплішений, дурень дуренний, великий дурень, дурний як пень, як колода, як ступа. Непроходимый дурак - несосвітенний дурень. Я тебе не дурак - я тобі не дурень, (гал.) я не твій дурень. Не дурак - не дурень [Випити й сам він був не дурень (Кул.)], не гвіздком у тім'я битий (Кониськ.). Называть, -звать кого -ком - дурня загинати (сов. загнати) кому, дурняти кого, видурняти, дуркати. [Він тебе видурняє та й по всьому]. Считать -ком - вважати за дурня, (зап.) дурним класти. Оставить в дураках - пошити в дурні, завдати дурня кому. Остаться в -ках - пошитися в дурні, дурнем убратися, набрати в халяви, вскочити;

2) (шут) дурник, сміхач, смішняк, сміховинець (р. -нця), блазень (р. -зня), блазнюк, штукар (р. -ря). [Строката шапка блазня (Л. Укр.)]. Дурака валять - дурня (дурника) строїти, дурня клеїти, дурникувати, штукарити, штуки викидати, сміховини запускати;

3) дура(ч)ки (род карт. игры) - дурень (р. -рня), (зап.) кеп. Играть в -ки - гуляти (грати) в дурня, в кепа. Игра в -ки - гра в дурня, в кепа.

* * *

1) ду́рень, -рня, дурни́й, -о́го; кеп

2) ( юродивый) ду́рник

3) ( шут) ду́рень, ду́рник

4) карт. ду́рень; кеп

ганебний, соромний, соромітний, соромітський, стидний, стидкий, неподобний. [Лається неподобними словами]. -ное поведение - нестатечна (ганебна) поведінка, нестатечність. Считать для себя -ным - мати собі за сором, вважати за ганьбу для себе. -ные дети - самосійні діти, байстрята.

* * *

зачесть

I. 1) (зачислять) зараховувати зарахувати, залічувати, залічити, зачислювати и зачисляти, зачислити; срвн. Засчитывать и Зачислять;

2) (считать за что- л.) лічити, полічити що за що. [Бог полічив йому те за праведність (Св. П.)]. Это тебе зачтётся - це тобі запишеться. Зачтённый - зарахований, залічений, зачислений. -ться -

1) (зачисляться) зараховуватися, зарахуватися, залічуватися, залічитися, зачислюватися, зачислятися, зачислитися;

2) лічитися, полічитися, бути поліченим за що; 3 (ошибиться в счете) залічитися, перечислитися; см. Обсчитаться.

II. Зачитывать, зачитать -

1) (утомлять чтением) зачитувати, зачитати кого;

2) (начать читать) почати читати, зачитати;

3) (прочитывать) прочитувати, прочитати. [Прочитати протокол попередніх зборів];

4) (присвоить книгу) зачитувати, зачитати, (о мн.) позачитувати, брати, взяти на вічне віддання;

5) (затаскать) за[ви]читувати, за[ви]читати, обчитати. Зачитанный - зачитаний; прочитаний, (затасканный) зачитаний, вичитаний, обчитаний; (присвоенный) зачитаний. [А книжку як розгорнув, - дивлюся - «Кобзар», та вже дуже вичитаний (Основа)].

* * *

исчислить (сосчитывать) лічити, з[ви]лічувати, злічити, вилічити, рахувати, зрахувати, (о мн.) полічити, порахувати що; см. Сосчитывать; (вычислять, учитывать) обчислювати и обчисляти, обчислити, вичислювати и вичисляти, вичислити, вилічувати, вилічити, ви[об]раховувати, вирахувати, обрахувати; срвн. Вычислять, Высчитывать; мат. числити, обчислювати, обчислити. [Вийди, серце, злічим зорі (Метл.). Ти хочеш ліком вилічити безліч (Куліш)];

2) (перечислять: доводы, обстоятельства и т. п.) перелічувати, перелічити, вилічувати, вилічити, перераховувати, перерахувати, вираховувати, вирахувати, (о мн.) поперелічувати, повилічувати, попере[пови]раховувати що (докази, обставини); см. Перечислять 1. -лив все доводы, он отказал - перелічивши всі докази (доводи), він відмовив. -лять чьи-л. заслуги, труды - перелічувати чиї заслуги, праці. Исчисленный -

1) злічений, зрахований, полічений, порахований; обчислений, вичислений, вилічений, вирахований;

2) перелічений, перерахований, вилічений, вирахований. -ться, стр. з. - лічитися, рахуватися, обчислюватися, вичислюватися и т. д.; перелічуватися, перераховуватися и т. д.; бути зліченим, поліченим, порахованим и т. д. Жертвы, убытки - ляются тысячами - жертви, втрати лічать(ся), рахують(ся) тисячами. В всеобщую перепись все жители -ляются - під час загального перепису рахують усіх людей. Широта места -ляется по высоте солнца - широчину місця обчислюють (вичислюють) за висотою сонця.

* * *

несов.; сов. - исчисл`ить

1) обчи́слювати и обчисля́ти, обчи́слити; ( высчитывать) вирахо́вувати, -хо́вую, -хо́вуєш, ви́рахувати, -рахую, -рахуєш и мног. повирахо́вувати, вичи́слювати, ви́числити, вилі́чувати, ви́лічити; ( считать) лічи́ти, полічи́ти и злічи́ти, рахува́ти (раху́ю, раху́єш), порахува́ти

2) ( перечислять) перелі́чувати, перелічи́ти, перерахо́вувати, перерахува́ти