рти

дирать драти, дерти. [Одежу так дере, що страх]. -ть горло - горлати - см. Горланить. -ть за волосы кого, друг друга - чубити, -ся, вихрити, -ся, скубти, -ся, скубки (почубеньків) давати кому. [Доки не поберуться, то й любляться, а як поберуться, то й чубляться]. -ть за уши - скубти за вуха, крутити вуха. -ть розгами - парити, лозанів давати - см. Сечь. -ть в горле - драти (дерти) в горлі (горло). [Проханий шматок горло дере]. -ть в тридорога - драти (лупити, дерти) як за батька. -ть взятки - см. Взятка, Взяточничать. -ть нос - кирпу дерти, кирпу загинати (гнути). Мороз дерёт по коже - мороз пішов по-за плечима (по-за шкурою), наче снігом по шкурі (по спині) тре, з-за спини морозом бере.

* * *

1) (рвать, разрывать) де́рти, дра́ти, рва́ти, роздира́ти, розрива́ти, шматува́ти

2) (отделять, снимать) де́рти, драти; ( вырывать) рва́ти, вирива́ти

3) ( растерзывать) де́рти, дра́ти, розрива́ти, роздира́ти

4) (наказывать поркой, сечь) бити, шмага́ти, сікти́; (за волосы, за уши) скубти́, ску́бати и скуба́ти; ( за волосы) чу́бити

5) (перен.: брать слишком дорого) де́рти, дра́ти, лупи́ти

6) (скоблить, тереть) де́рти, дра́ти, шарува́ти

7) (царапать, раздражать) де́рти, дра́ти, дря́пати; в

8) (кричать, громко петь) горла́ти, горла́нити, репетува́ти, галасува́ти

9) (убегать, удирать) де́рти, дря́пати

несов.; сов. - упер`еть

1) упира́ти, упе́рти; ( опирать) обпира́ти, обпе́рти и обіпе́рти и пообпира́ти, опира́ти, опе́рти, спира́ти, спе́рти и поспира́ти

2) (перен.: глаза, взор) вту́плювати, вту́пити, уставля́ти, уста́вити; упира́ти, упе́рти, упина́ти, уп'ясти́, несов. уп'я́лити

3) (перен.: настоятельно указывать) наполяга́ти, наполягти́, натиска́ти и нати́скувати, нати́снути; несов. напира́ти; (делать ударение на чём-л.) наголо́шувати, наголоси́ти

4) (несов.: украсть) прост. спе́рти, потягти́, потягну́ти, поцу́пити

истереть

1) (изводить, уничтожать трением) стирати, стерти (зітру, зітреш), (о мн.) постирати що. [Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру (Номис)]. -тёр резинку, напильник - стер гуму, напилка (напилок, терпужок). -реть с лица земли кого (уничтожить) - згладити з світу кого;

2) (растирать) стирати, стерти, потерти. [Треба стерти хрін (Сл. Ум.). Узяв висушеного павука, стер на порошок (Звин.)]. Истёртый - стертий, потертий. -ться - стиратися, стертися, бути стертим, потертим; (о венике, диал.) деркачитися, здеркачитися. [Було трошки тютюну в кисеті, та стерлося на попіл (Харківщ.)].

* * *

несов.; сов. - истер`еть

1) стира́ти, сте́рти (зітру́, зітре́ш); ( размельчать) розтира́ти, розте́рти, -зітру́, -зітре́ш, сов. поте́рти

2) (разрушать, портить трением) стира́ти, сте́рти, сов. поте́рти

3) (стирать с поверхности, уничтожать) стира́ти, сте́рти

несов. опира́ть, сов. опере́ть

1) техн. опира́ти, обпира́ти; опе́рти, обпе́рти и обіпе́рти

2) матем. спира́ти, спе́рти

•

- опираться

несов. опира́ть, сов. опере́ть

1) техн. опира́ти, обпира́ти; опе́рти, обпе́рти и обіпе́рти

2) матем. спира́ти, спе́рти

•

- опираться

опереть о(б)пирати, о(б)перти (обіпру), спирати, сперти що на що. [Обпер драбину на стіну]. Опёртый - о(б)пертий, спертий на що.

* * *

несов.; сов. - опер`еть

несов.; сов. - распростер`еть

1) простяга́ти, простягти́, -тягну́ -тя́гнеш и простягну́ти и мног. попростяга́ти, розпростира́ти, розпросте́рти, розпросто́рювати, -рюю, -рюєш, розпросто́рити, простира́ти, просте́рти; ( распластывать) розпла́стувати, -тую, -туєш, розпласта́ти; ( расправлять) розгорта́ти и розго́ртувати, -тую, -туєш, розгорну́ти, -горну́, -го́рнеш; ( распускать) розпуска́ти, розпусти́ти, -пущу́, -пу́стиш и мног. порозпуска́ти

2) (перен.: охватывать своим действием) розпросто́рювати, розпросто́рити; (достигать) сяга́ти, сягну́ти и усилит. сягону́ти

3) (что - перен.: доводить что-л.) дово́дити, -джу, -диш, довести́, -веду́, -веде́ш (що); (доходить в чём-л.) дохо́дити, -джу, -диш, дійти́, -йду́, -йдеш (в чому)

несов.; сов. - растер`еть

несов.; сов. - содр`ать

1) здира́ти, зде́рти и зідра́ти (здеру́, здере́ш) и мног. поздира́ти; (несов.: снимать верхний слой) де́рти и дра́ти; (царапать, снимать) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и мног. пообдира́ти; (перен.: взять высокую плату) лупи́ти, -плю́, -пиш, злупи́ти

2) ( списывать) спи́сувати, -сую, -суєш, списа́ти (спишу́, спи́шеш) и мног. поспи́сувати; ска́тувати, -тую, -туєш, ската́ти

1) ( уйти) попе́рти, попе́ртися

2) ( унести) попе́рти, відпе́рти

3) ( украсть) спе́рти, потягти́, потягну́ти, поцу́пити

задрать -1) задирати и дерти (вгору), задерти и задрати, задублювати, задубити, (о мн.) позадирати, позадублювати. -рать голову, хвост, ноги задирати (задерти) голову, хвоста, ноги, закопилювати (закопилити) хвоста, задублювати (задубити) хвоста. [Біжить кінь, хвоста задубивши]. -рать нос (голову) - кирпу гнути, губу копилити проти кого, пиндючитися, високо нестися. -драв ноги - задерши ноги. Я тебе как дам, так и ноги -рёшь - як стусону тебе, то й п'ятами вкриєшся (ноги задереш);

2) (затрагивать) задирати, задерти, зачіпати, зачепити, займати, за(й)няти кого, заводитися, завестися з ким, чіплятися до кого, налазити на кого. Он всех -рает - він кожного зачіпає, він з кожним заводиться, до кожного чіпляється, на кожного налазить;

3) роздирати, роздерти. -драть за живое - дійняти (допекти) до живого, до серця, до печінок. Волк козу -драл - вовк козу розірвав. Задранный - задраний, задертий, задублений.

* * *

несов.; сов. - задр`ать

1) задира́ти, заде́рти и задра́ти, -деру́, -дере́ш и мног. позадира́ти

2) ( растерзывать) розрива́ти, розірва́ти, роздира́ти, розде́рти и розідра́ти, задира́ти, заде́рти и задра́ти

3) ( засекать розгами) засіка́ти, засікти́, -січу́, -січе́ш

4) (задевать, вызывать на ссору, драку) задира́ти несов.; зачіпа́ти, зачепи́ти, -чеплю́, -че́пиш, займа́ти, зайня́ти, -йму́, -ймеш

замереть за(в)мирати и мерти, за(в)мерти, мертвіти, замертвіти, обмертвіти, мліти, зомліти, знеживлятися (мало употр.), знеживитися; (о звуке) затихати, затихнути, втихати, втихнути, вщухати, вщухнути. [Не дай спати ходячому, сердем замирати (Шевч.). Завмерла воля до життя (Франко). Серце розривалось, сльози сохли, душа мерла (Шевч.). Глянув, а вона лежить у крові, я так і замертвів (Сл. Гр.)]. Сердце, душа -ет, -рла - серце, душа завмирає, мре (мліє, в'яне, холоне, холодіє), серце завмерло, зайшлося, душа завмерла, похолола. Замерший - за(в)мерлий, обмерлий, зомлілий. [Завмерлеє в серці коханнє (Франко)].

* * *

несов.; сов. - замер`еть

-ся, изодрать, -ся

1) драти, -ся, подрати, -ся, дерти, -ся, подерти, -ся, шматувати, -ся, пошматувати, -ся; срвн. Изорваться. [Ніхто так не дере, не шматує одежі, як оцей хлопець (Харківщ.). Подрала ряденце на пелюшки (Київщ.)]. Изодранный - подертий, подраний, пошматований;

2) здирати, -ся, здерти, -ся, (о мног.) поздирати, -ся. [Не здирай струпа, бо прикинеться (Харківщ.)].

* * *

несов.; сов. - изодр`ать

1) роздира́ти, розде́рти, -ру́, -ре́ш и розідра́ти (роздеру́, роздере́ш) и мног. пороздира́ти, сов. порва́ти, поде́рти и подра́ти; ( в клочья) шматува́ти, пошматува́ти, мног. перешматува́ти; (исцарапывать, делать рваным) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и мног. пообдира́ти

2) (сов.: сильно побить) поби́ти, -б'ю́, -б'є́ш, ви́бити; відлупи́ти, -луплю́, -лу́пиш, відлупцюва́ти, -цю́ю, -цю́єш

изорвать

I. 1) дерти, подерти, драти, подрати, роздирати, роздерти, (на клочки) шматувати, пошматувати, (о мн.) порозривати, подерти, пороздирати. [Сад вирубали, книжки синів подерли (Коцюб.). Коралів не порвала (Метл.). В одній сорочці, та й ту табунники пошматували (Д. Марков.)]. Собака -ла (человека, одежду) - собака порвав (людину, одежу). [Оцей собака мене вчора порвав (Звин.)]. -вать на себе одежду обо что- нб. - пошарпатися об що, на чому. [Пошарпався ввесь об шипшину (Котл.)]. -рвал всё на себе - усе на собі подер;

2) (из чьих рук) видирати, видерти, вихоплювати, вихопити в кого, (зап.) кому. Изорванный - роздертий, дертий, драний, подертий, пошматований. -ный зипун - подерта, драна свита. -ная одежда - подерта одіж, дранка. -ный в клочья, изветшалый - дрантивий. [У дрантивих наметах своїх весь Ізраїль дрімає (Франко). Дрантива свита (Сл. Гр.)]. -ться - дертися, подертися, бути подертим и т. д.

II. Изрывать, изрыть -

1) рити (рию, риєш), порити, зривати, зрити, скопувати, скопати, (заровненную землю) пороти, попороти (землю, стежку), (о мн.) порити, позривати, поскопувати, попороти; (слегка) копирсати, покопирсати, сколупувати, сколупати, подзюбати. [Ще прождавши дві годині, ізрив землю по коліні (Пісня)];

2) (норами, ходами) кротити, покротити, норити, понорити. Изрытый - зритий, скопаний, попоротий, покопирсаний, сколупаний, подзюбаний, понорений. -тый оспой - подзюбаний, дзюба, дзюбатий, таранкуватий. -тое морщинами лицо - покопане, пооране зморшками лице. -ться - ритися, поритися, бути поритим и т. д.

* * *

1) зрива́ти, зри́ти (зри́ю, зри́єш) и пори́ти; ( искапывать) ско́пувати и копа́ти, скопа́ти и мног. поско́пувати, сов. покопа́ти; (перерывать вещи, бумаги) перерива́ти, перери́ти; (сов.: о морщинах) зора́ти

2) ( выкапывать) уст. вико́пувати, ви́копати

натирывать, натереть

1) чего - натирати, натерти, (о мног.) понатирати чого. [Знайшла ріпу, натерла на тертушку (Мирний)];

2) кого, что чем (покрывать слоем чего-л.) - натирати, натерти, (о мног.) понатирати кого, що чим; (больного) витирати, витерти (хворого, слабого). [Натри мені бік шпигинаром (Київщ.). Натерла підлогу мастикою (Київ)];

3) что (продолжительным трением) - натирати, натерти, (о мног.) понатирати що; (саднить) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити, нашмуглювати, нашмугляти, о(б)шмуглювати, о(б)шмугляти, нашмульгувати, нашмульгати, обшмульгувати, обшмульгати, нашморгувати, нашморгати що, (утомлять работой) натруджувати, натрудити, (о мног.) понамулювати, помуля[и]ти, понашмуглювати, понашмульгувати, понашморгувати, понатруджувати и т. п. що. [Матірка з десятки (грубое полотно) натирає тіло до розчосу (Мирний). Машкара намуляла мені вже добре щоки (Н.- Лев.). Мені паляниці (в торбині) намуляли плечі (Тесл.). Мотуз ошмугляв молодеє тіло (Н.- Лев.). Кайдани тіло обшмульгали (Дума). Хоч ніжку натрудив (голуб), одначе вирвався і полетів (Глібів)]. -реть бока, перен. - обтертися, обговтатися, вигладитися, (наловчиться) наламатися и наломитися, (вульг.) насобачитися. Натёртый -

1) натертий; понатираний;

2) натертий, понатираний; витертий;

3) натертий, понатираний; намуля[е]ний, о(б)шмугляний, обшмульганий, нашморганий, натруджений, понамулюваний, помуля[е]ний, пообшмуглюваний, пообшмульгуваний, понашморгуваний, пошморганий, понатруджуваний. -ться -

1) натиратися, натертися, понатиратися; бути натираним, натертим, понатираним и т. п. [Руки-б йому перецілувала, а більш, де пошморгані залізом (Квітка)];

2) (наловчиться, сов.) - см. Навастривать (-рить к чему руку). Он в людях -тёрся - між людьми він обтерся; см. выше -реть бока;

3) (вдоволь, сов.) - а) натертися, попотерти (досхочу), (о мног.) понатиратися; б) натертися, попотертися (досхочу), (о мног.) понатиратися и т. п.; срв. Тереть, -ся.

* * *

несов.; сов. - натер`еть

1) натира́ти, нате́рти -тру́, -тре́ш и мног. понатира́ти; (измель-, чить некоторое количество) утира́ти, уте́рти

2) (причинять боль, повреждать трением) наму́лювати, -люю, -люєш, наму́ляти и наму́лити и мног. пому́ляти и пому́лити и понаму́лювати, натира́ти, нате́рти и мног. понатира́ти; ( наминать) намина́ти, нам'я́ти, -мну́, -мне́ш и мног. понамина́ти; (сов.: до ссадин) диал. пошмугля́ти, пошмо́ргати

1) ніс (р. носа). [У його ніс, зуби і борода, як у инших людей (М. Вовч.)]. Нос баклушей - товстий ніс, (насм.) кушка, курдюк (-ка). Вздёрнутый нос - кирпатий (слегка: кирпатенький) ніс, (насм.) кирпа. [Очками кирпу осідлав (Котл.)]. Горбатый нос, нос с горбинкой - горбуватий (горбоватий) ніс, ніс з горбочком. Нос картошкой (луковкою, пяткою) - ніс картопелькою, ніс-бурульбашка, бульба. Крючковатый нос, нос крючком - карлючкуватий (закарлючений, закандзюблений, заключений, реже крюкастий) ніс. С крючковатым -сом - см. Крючковатый 1. Мясистый нос - м'ясистий (м'яснистий, товстий) ніс, (насм.) курдюк (-ка). Орлиный нос - орлиний (орлячий) ніс. Острый нос - гострий ніс. Нос пуговкой - пли[е]скатий ніс, (насм.) пипка. Сизый нос (у пьяницы) - синій ніс. Тупой нос - тупий ніс. Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом - довгоніс, кривоніс, гостроніс, товстоніс (-носа), довгоносий и т. п., людина з довгим и т. п. носом. Болезни -са - носові хвороби, хвороби носа. Бить, ударить в нос (о сильном запахе) - бити, вдарити в ніс (реже до носа). Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос - мурмотіти (бурмотіти, мимрити, бубоніти), промурмотіти (пробурмотіти, промимрити, пробубоніти) собі під ніс; срв. ниже Говорить в нос. Водить за нос кого - водити за носа, дурити кого, (диал.) мотузити кого, (фам.) плести сухого дуба кому. [Вона вірить сьому шарлатанові а він їй плете сухого дуба (Франко)]. Воротить нос от чего - вернути носа (ніс), від чого, (отворачиваться) відвертати носа (ніс) від чого. Встретиться, сойтись -сом к -су - зустрітися, зійтися носом до носа. Говорить, проговорить (произнести) в нос - говорити гугняво, гугнявити, прогугнявити, гугнити, прогугнити. [«Спасибі» - прогугнив Кривоніс, глянувши з-під лоба (Стор.)]. Дать по -су, щелчка в нос кому - дати по носі, дати носака (щигля), дати пинхви (цибульки) кому, вдарити по носі кого, (осадить) утерти носа, пихи збити кому; (отказать) дати відкоша кому, (при сватанье) дати гарбуза кому. Держать нос по ветру - тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), (шутл.) належати до партії к. в. д. (куди вітер дме). Заложило нос кому - заклало в носі кому, (диал.) ніс заліг у кого. [Уже три дні, як у мене ніс заліг (Харківщ.)]. Запороть -сом - заорати (запороти) носом. [Пхнув його, а він так носом і заорав (Сл. Ум.)]. Зарубить себе (у себя) на -су, себе на нос (что) - закарбувати собі на носі (що), затямити (собі) (що). [Ти розмовлятимеш ввічливо і не напиватимешся, аж поки я не скажу свого слова, - закарбуй це собі на носі (Остр. Скарбів)]. Из-под -са у кого - з-під (з-перед) носа в кого и кому; см. Из-под (под Из). Клевать -сом, -сом окуней ловить - см. Клевать. На -су - (совсем близко) близенько, коло носа, під носом, над носом, (за плечами) за плечима; (скоро) скоро, незабаром, (не за горами) не за горою, (вот-вот) от- от, далі, далі-далі, тут-тут, тільки не видно. Беда на -су - біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей). Конец месяца на -су - скоро (незабаром, от-от, далі, далі-далі, над носом) кінець місяця. Неприятель у него на -су - ворог коло його носа, ворог дивиться в вічі. Смерть на -су - смерть за плечима (грубее: коло носа). Наклеить нос кому - см. Наклеивать. Не видеть дальше своего -са - не бачити поза своїм носом (дальше від свого носа). Не по -су нам это - це не для нашого носа, ще не вмилися ми до цього, (вульг.) це не для рила нашого Гаврила, (не по карману) не по наших грошах (достатках) це, не з нашими грошиками (на це или це). Не тычь -са в чужое просо - не сунь носа до чужого проса (Приказка). Опустить нос - спустити (похнюпити) носа. Остаться с -сом, получить нос - облизня піймати (спіймати, з'їсти, вхопити), (при сватанье) гарбуза з'їсти (вхопити). Оставить кого с -сом, приставить кому нос - наставити (приправити, натягти) кому носа, (оставить в дураках) пошити кого в дурні. Отойти с -сом - піти з носом (з облизнем). [Почухається (що батько не хоче його женити), та з тим носом і піде (Квітка)]. Перед самым -сом - перед самим носом, коло самого носа. Повесить нос - похнюпити (посупити) носа (ніс), похнюпитися, посупитися, (пров.) потютюритися. Повесить нос на квинту - похнюпити (посупити) носа, повісити носа на квінту. Под (самым) -сом - під (самим) носом. [Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Приказка)]. Под -сом взошло, а в голове и не посеяно - під носом насіялося, в голову й не завіялося; під носом косить пора, а в голові й не сіяно; вже й борідка виросла, а глузду не винесла (Приказки). Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) - підводити (задирати), підвести (задерти, задрати) носа, високо тримати ніс (носа), (о мног.) попідводити (позадирати) носи, (голову) підводити, підвести голову (о мног. попідводити голови), починати, почати високо нестися, (грубо) кирпу гнути (дерти, драти, задирати), задерти (задрати), губу копилити, закопилити (проти кого). [Починав ходити туди й сюди по палубі, підвівши згорда голову (Остр. Скарбів). Він так високо тримав ніс, що… (Кандід). Ти, дочко, не дуже кирпу гни та мерщій виходь до гостя (Н.-Лев.). Ти не смієш проти матери кирпу гнути! (Крим.). Кирпу проти людей так драв, що й кочергою не достанеш (Кониськ.). Є в них щось таке, що дає їм право задирати кирпу (Микит.). Проти всіх губу копилить (Мова)]. Показывать, показать длинный нос кому - показувати, показати довгого носа кому; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому - і носа не потикати (не появляти, не являти), не поткнути (не появити) до кого. [Не зваживсь-би й носа поткнути до мене (Мова)]. И -са к ним показать нельзя - і носа до їх поткнути не можна, і поткнутися до їх не можна. И -са не показывать, не показать откуда, из чего - і носа не витикати (не виткнути) звідки, з чого. Потягивать, потянуть -сом - шморгати, шморгнути носом, (пыхтеть) чмихати, чмихнути (носом). [Не шморгай носом! (Брацл.). Покинь чмихати! візьми хустку та висякайсь (Звин.)]. Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда - стромляти (или встромляти, пхати, тикати) (свого) носа до чого, всюди (скрізь, до всього), куди. [Куди тільки він не стромляє свого носа! (Брацл.). На що було пхати носа до чужого тіста? (Пісня). Не пхай свого носа туди, де не твоє діло! (Звин.)]. Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) - утерти носа кому. Нос не по чину у кого - ніс не доріс у кого или кому, високо несеться хто, заноситься хто. Чуять, почуять -сом что - чути носом, занюхати що. [Носом чує, де що лежить (Приказка). Занюхає ковбасу в борщі (Номис)]. У него идёт кровь из -су (или -сом) - у його (и йому) кров іде (сильнее: юшить) з носа. Кровотечение из -су - кровотеча з носа, з носа кров іде. У него течёт из -су - у його капає з носа; (сопли из -са) йому ніс віскриться, (шутл.) йому кози з носа дивляться, (насм.) дядьки з носа аж пищать (Рудан.);

2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. носа);

3) (у судна) ніс (р. носа) (у лодки ещё: носок (р. носка)), перед (-да) (у судна), прова (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Горить світло коло носа (на кораблі) (Рудан.). Дивилась на хвилю, що гнав своїм носом пароплав (В. Підмог.). Вітрила на фордевінд! носа на хвилю! (Влизько). Помічник капітана забарився на носі (Кінець Неволі). Носок човна виткнувся біля колоди (Олм. Примха). Пересядьте з корми на перед (Київ). Прова, як меч, розсікає зеленую хвилю (Дніпр. Ч.)];

4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. носа), ріг (р. рога). Нос машины - ніс машини. Нос наковальни - ріг ковадла;

5) геогр. - (мыс) ріг (р. рога), виступ (-па), (коса) коса, (стрелка) стрілка.

* * *

ободрать

1) (снимать кору, кожу) обдирати, обдерти и обідрати, пообдирати, лупити, облуплювати, облупити, пооблуплювати, білувати, оббіловувати, оббілувати, пооббіловувати; (зерно от шелухи) лущити, лускати, облущувати, облущити, обшугувати, обшугати, шеретувати, обшеретувати, пошеретувати. -драть деревцо - обдерти, облупити деревце. -ать лошадь, животное - облупити, оббілувати коня, звірину. -дирать ячмень, гречу на крупу - обшугувати ячмінь, гречку на крупи;

2) (оцарапать) обдряпувати, обдряпати, подряпати, обшморгувати, обшморгнути. -драл себе руки - подряпав собі руки;

3) см. Обобрать. -драть как липку - живцем облупити. Морозом всё лицо -драло - від морозу чисто вид полупився. Ободранный - обідраний, обдертий, облуплений и т. д.

* * *

несов.; сов. - ободр`ать

1) (верхний слой, покров) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и пообдира́ти; обшмо́ргувати, обшмо́ргати и обшморгну́ти; ( облупливать) облу́плювати, облупи́ти и пооблу́плювати; ( зерно) шеретува́ти, обшеретува́ти, несов. ви́шеретувати, пошеретува́ти

2) ( приводить в негодный вид) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и пообдира́ти; ( обтрёпывать) обтрі́пувати, обтрі́пати и пообтрі́пувати, обша́рпувати, обша́рпати и пообша́рпувати

3) (обирать, грабить) обдира́ти, обде́рти и обідра́ти и пообдира́ти, оббира́ти, обібра́ти и пооббира́ти, обира́ти, обра́ти и пообира́ти

обмереть

1) завмирати, завмерти, замирати, замерти, (реже) обмирати, обмерти, обмертвіти. [Не дай спати ходячому, серцем замирати (Шевч.)]. -реть от страху, ужаса - завмерти з страху, з жаху. Я так и обмерла - я так і обмерла (обмертвіла);

2) (впадать в обморок) обмирати, обмерти, умлівати, умліти, зомлівати, зомліти. [Як почне пані обмирати та стогнати (М. Вовч.). З жалю умліває]. Обмерший - за(в)мерлий, об[при]мерлий; умлілий, зомлілий.

* * *

несов.; сов. - обмер`еть

пожрать пожирати, жерти, пожерти, (-жеру, -жереш), зажирати, зажерти, поїдати, поїсти, (поглотить) поглинати, поглинути; (вульг.) лигати, полигати, тріскати, потріскати и т. п. - см. Жрать. [Непевність та тривога, мов огонь, жерли Гнатове серце (Коцюб.). Неправда увесь світ зажерла (ЗОЮР). Зілля сухе огонь поїда (Ном.)]. Его -рало нетерпение - нетерплячка жерла його. -рать глазами кого, что - поїдати (їсти) очима кого, що, пасти очі на кому, на чому. Пожирающий - жерущий. Пожранный - пожертий, зажертий. -ться - пожиратися, жертися, бути пожертим.

* * *

несов.; сов. - пожр`ать