досто…

Достоєвський, Федір Михайлович (1821, Москва-1881) - рос. письменник, мислитель, публіцист. Увійшов у європейську філософську традицію (й світову філософію в цілому) завдяки глибокому художньо-філософському осмисленню фундаментальних екзистенційних проблем людського буття. Формування світогляду Д. визначає поєднання ідей "натуральної школи" (молодий Д. - спадкоємець Гоголя й шанувальник Бєлінського) і радикалізму, властивого романтизмові. Арештований у 1849 р. за участь в гуртку петрашевців, він переживає спочатку, внаслідок інсценізації страти, момент екзистенційного пробудження. Пізніше, після зіткнення з реаліями каторжного життя, з одного боку, і осмислення релігійно-моральних інтенцій народної свідомості, з другого, вступає у період "переродження переконань". Останній привів до зміщення уваги з перетворення зовнішніх умов суспільного життя, як основного засобу подолання дисгармоній людського буття, на перебудову внутрішнього, духовного світу людини, а також до переконаності у розбіжності шляхів Росії та Заходу. Д. наголошує на тому, що західноєвропейська цивілізація, внаслідок органічно властивих їй вад - утилітаризму і відсутності "братського" першопринципу єднання людей, перетворила суспільство на індивідуалістичний "мурашник" і тому не лише не має позитивного значення для рос. людини, а й не заслуговує на гідне місце в подальшому історичному поступі. Як рушій історії, людська свобода є двоїстою і може бути чинником як відходу людини від Бога, так і її наближення до нього й тому повноцінного, духовно насиченого існування. Повноцінність буття людини в історії полягає не в позірній величі видатних історичних осіб, а в духовному самоздійсненні кожної особистості. Втім, хоча в історії немає "маленьких" людей (оскільки навіть нікчемність соціального статусу не применшує самоцінності будь-якої людини, зумовленої її неповторністю), в різних культурах переважає один з двох можливих основних варіантів духовної самореалізації індивіда - або демонічна снага, за принципом "все дозволено", що зумовлює відречення людини від Бога аж до богоборства й самообожнення; або ж - подолання негативних спонук "свого підпілля", виявлення і дбайливе плекання морального й духовного багатства людської душі, що може сягнути, зрештою, щаблю святості Д. ля Заходу типовим є перший варіант, для Росії - другий. Рос. народ, на переконання Д., має врятуватися не в комунізмі, не в механічних формах європейського соціалізму, а через єднання вищих станів суспільства з народом та їхнє прилучення до ідеї православ'я, справжніх християнських ідеалів всебратської злуки в любові та загальної вселюдської гармонії. Ці думки Д. здійснили безпосередній вплив на В. Соловйова та його осмислення рос. ідеї, а також на наступних її адептів. Внесок Д. у світову культуру й, зокрема, філософію полягав не стільки в розробці однієї із самобутніх національних ідей, як у своєрідному філософському осмисленні екзистенційних обріїв існування людства, в розширенні й поглибленні "самого метафізичного досвіду" (Флоровський). Як один із провісників екзистенційного філософування, він був переконаний, що в історії, зрештою, торжествують не мільйони людей, не потужні матеріальні сили, а "непомітна спочатку думка і часто якогось, вочевидь, найнікчемнішого з людей". Такий підхід становив внутрішній стрижень власне художньої творчості Д., яку він розумів як "реалізм у вищому сенсі". Саме такий "реалізм" був спроможний розгледіти за зовнішніми обставинами й подіями у їх найскладніших переплетіннях найглибші спонуки і найтонші нюанси дій неповторної людської індивідуальності. Якісно новими є твори Д. і за своєю формою, вимагаючи від читача активної співучасті з автором у розв'язанні порушених проблем, формування спромоги до особистого вибору у складних моральних колізіях Г. либина і своєрідність мислення Д. як письменника й філософа зробили його творчість надбанням культури усього людства.

[br]

Осн. тв.: "Біднілюди"(1847); "Записки з підпілля" (1864); "Гравець" (1866); "Злочин і покарання" (1865); "Ідіот" (1874); "Біси" (1871 - 1872); "Щоденник письменника" (1876); "Брати Карамазови" (1879-1880) та ін.

див. Достоєвський, Федір Михайлович

див. Достоєвський, Федір Михайлович

1) доброчесність; чесність, чеснота; моральність

2) цнотливість, невинність

3) якість; позитивна риса; достоїнство; перевага

4) сила; дія, ефективність

5) мужність, доблесть

6) досягнення; заслуга

* * *

1) чеснота, моральність; virtue and vіce чеснота і порок; the path of virtue шлях чесноти; to entіce smb. from the path of virtue потягнути кого-н. на шлях розпусти, спокусити /розбестити/ кого-н.; to wіn smb. to virtue повернути кого-н. на шлях чесноти; цнотливість; a woman of virtue доброчесна /цнотлива/ жінка; a woman of easy virtue жінка легкої поведінки

2) гарна якість, позитивна риса або сторона; достоїнство; перевага; virtues and shortcomіngs достоїнства і недоліки; cardіnal virtues філос. основні чесноти; natural virtues are justіce, prudence, temperance and fortіtude філос. природні чесноти virtue справедливість, розсудливість, помірність, хоробрість; negatіve virtue пасивна чеснота ( терпіння); негативне достоїнство або перевага (відсутність шуму, нешкідливість ліків); thіs clіmate has the virtues of never beіng too cold or too hot переваги цього клімату полягають у тому, що тут ніколи не буває ні занадто холодно, ні занадто пекуче

3) сила; дія; ефективність; there іs по virtue іn such drugs ці ліки не корисні /неефективні/; І have no faіth іn the virtue of herbs to heal sіckness я не вірю, що травами можна вилікуватися від хвороби

4) мужність, доблесть

5) pl. рел. сили (ангельський ч.ин); heavenly virtues сили небесні; a hundred virtues rіse повстають сотні ангельських сил; іn /by/ virtue of у силу (чого-н.); на підставі (чого-н.); внаслідок, через (що-н.); to claіm smth. іn virtue of long servіce претендувати на що-н. на підставі /у силу/ довголітньої служби; to make a virtue of smth. ставити собі в заслугу що-н.; to make a virtue of necessіty удавати, що дієш добровільно; virtue іs іts own reward прислів. = чеснота не має потреби у винагороді

1) виконання, завершення

2) досягнення

3) pl достоїнства; досконалість; освіченість; вихованість, гарні манери; зовнішній лоск

4) благоустрій

* * *

1) виконання, завершення; здійснення

2) досягнення (вчених, науки)

3) pl достоїнства; icт. достоїнства вихованої дівчини

n ч. ім'я

Уерт

* * *

1) вартий, що має цінність або вартість

2) вартий, що заслуговує (чого-н.); що має значення

3) що володіє майном

1) цінність, значення; достоїнство

2) ціна, вартість

3) багатство, майно

apx. траплятися, відбуватися

1) гідно, з гідністю

2) належно, по достоїнству

3) заслужено

* * *

1) достойно, з достоїнством

2) по достоїнству, заслуженно

1) чеснота, моральність; virtue and vіce чеснота і порок; the path of virtue шлях чесноти; to entіce smb. from the path of virtue потягнути кого-н. на шлях розпусти, спокусити /розбестити/ кого-н.; to wіn smb. to virtue повернути кого-н. на шлях чесноти; цнотливість; a woman of virtue доброчесна /цнотлива/ жінка; a woman of easy virtue жінка легкої поведінки

2) гарна якість, позитивна риса або сторона; достоїнство; перевага; virtues and shortcomіngs достоїнства і недоліки; cardіnal virtues філос. основні чесноти; natural virtues are justіce, prudence, temperance and fortіtude філос. природні чесноти virtue справедливість, розсудливість, помірність, хоробрість; negatіve virtue пасивна чеснота ( терпіння); негативне достоїнство або перевага (відсутність шуму, нешкідливість ліків); thіs clіmate has the virtues of never beіng too cold or too hot переваги цього клімату полягають у тому, що тут ніколи не буває ні занадто холодно, ні занадто пекуче

3) сила; дія; ефективність; there іs по virtue іn such drugs ці ліки не корисні /неефективні/; І have no faіth іn the virtue of herbs to heal sіckness я не вірю, що травами можна вилікуватися від хвороби

4) мужність, доблесть

5) pl. рел. сили (ангельський ч.ин); heavenly virtues сили небесні; a hundred virtues rіse повстають сотні ангельських сил; іn /by/ virtue of у силу (чого-н.); на підставі (чого-н.); внаслідок, через (що-н.); to claіm smth. іn virtue of long servіce претендувати на що-н. на підставі /у силу/ довголітньої служби; to make a virtue of smth. ставити собі в заслугу що-н.; to make a virtue of necessіty удавати, що дієш добровільно; virtue іs іts own reward прислів. = чеснота не має потреби у винагороді

1) вартий, що має цінність або вартість

2) вартий, що заслуговує (чого-н.); що має значення

3) що володіє майном

1) цінність, значення; достоїнство

2) ціна, вартість

3) багатство, майно

apx. траплятися, відбуватися

достоять достоювати, достояти до чого, чого, вистоювати, вистояти. [Мені треба ще однієї черги достояти].

* * *

несов.; сов. - досто`ять

достояться достоватися, достоятися. [Наливка достоюється. Достоявся грошей, лиха].

* * *

несов.; сов. - досто`яться

гідно, достойно. [Ми його гідно вшанували].

* * *

1) гі́дно, досто́йно; ( надлежащим образом) нале́жно

2) ( с достоинством) з гі́дністю, пова́жно, з досто́їнством, з досто́йністю

достоин го[і]дний, достойний (Котл.), годен, варт(н)ий кого, чого. [Покажіть ви лишень достойні пам'яти діла (Куліш). Вона була йому гідною дружиною (Л. Укр.)].

* * *

1) (заслуживающий чего-л.) гі́дний, досто́йний; ( подобающий) нале́жний; ( стоящий) ва́ртий

2) (заслуженный, справедливый) нале́жний, досто́йний

3) ( обладающий требуемыми качествами) досто́йний, гі́дний

1) нар. то́чно; (с глаголами речи, мысли) докла́дно; ( доподлинно) досто́ту, достеме́нно, нестеме́нно, досто́тно, дові́дно, дові́дне

2) (вводн. сл.: действительно, в самом деле) спра́вді

3) в знач. утверд. част. так; еге́, авжеж

1) ва́ртий; що ма́є ціну́

2) гі́дний, досто́йний; що заслуго́вує; ва́ртий

3) що володі́є чимсь

1) ва́ртість, ціна́

2) ці́нність, важли́вість, досто́їнство

3) заст. бага́тство, майно́

Бахтин, Михайло Михайлович (1895, Орел - 1973) - рос. теоретик та історик літератури, філософ. Розпочавши з оригінальної спроби осмислення людського "Я" в контексті філософії вчинку ("До філософії вчинку", поч. 20-х рр.), Б. увів до розгляду тему "Іншого", передусім в естетичному контексті ("Автор і герой в естетичній діяльності", поч. - серед. 20-х рр.), що парадоксальним чином сполучає аспекти любові і смерті: остання постає як "форма естетичного завершення особистості". Досліджуючи поетику Достоєвського, Б. відкрив такий різновид естетизації "Іншого", коли цей "Інший" зберігає власний "голос" і внутрішню "незавершеність". Осмислення під цим кутом зору художнього світу письменника дозволило Б. створити концепцію "поліфонічного роману", основоположником якого він вважав Достоєвського, а пізніше висунути ідею діалогічної сутності культури взагалі, утвердження її "межового" характеру. Серед інших продуктивних ідей Б. - фундаментально розроблене уявлення про "сміховий світ" європейського Середньовіччя, концепція "хронотопу" (художньо осмисленої просторово-часової єдності) і його літературних функцій, поняття "позиція позазнаходження" як умова розуміння в культурі, "великий час" культури та ін. Важливість комплексу цих ідей для сучасної гуманістики робить Б. одним із найвпливовіших рос. мислителів XX ст.

[br]

Осн. тв.: "Проблеми поетики Достоєвського" (1929); "Творчість Франсуа Рабле і народна культура Середньовіччя і Ренесансу" (1965).

1) калібр

2) внутрішній діаметр

3) розмір

4) масштаб, розмах

5) якість, достоїнство

* * *

1) калібр; внутрішній діаметр; розмір

2) масштаб, розмах

3) якість, достоїнство

1. n

1) пустеля, пустиня

2) пустельна (безлюдна) місцевість

3) поет. глушина

4) нудна, нецікава тема

2. adj

1) пустельний, пустинний, безлюдний, ненаселений

2) голий; неродючий

3) покинутий, залишений

4) що мешкає в пустелі

1. n звич. pl

1) заслуга; достоїнство

2) те, що людина заслужила; нагорода; покарання

2. v

1) кидати, покидати, залишати (когось); тікати (від когось)

2) дезертирувати

* * *

1) пустеля

2) ненаселене, безлюдне місце; пoeт.; тж. глухомань

3) нудна, нецікава тема

1) заслуга, достоїнство

2) те, що людина заслужила; нагорода; покарання

1) пустельний, безлюдний, ненаселений

2) голий; безплідний; неродючий

3) покинутий, кинутий; залишений

4) який живе у пустелі

1) кидати, залишати ( кого-небудь); втікати; залишати (про корабель, мужність)

2) дезертирувати ( з армії); дезертирувати; залишати; зраджувати; ставати перебіжчиком; виходити ( з партії)

1) гідність; почуття власної гідності; поважність

2) велич, величність

3) високе становище, високий пост

4) титул, звання, сан, достоїнство

5) збірн. особа високого звання, знать

6) сановник

7) положення зірки, коли вона має найбільшу силу (в астрології)

* * *

1) гідність; почуття власної гідності

2) велич, величність

3) високий статус, високий пост; титул; звання, сан, достоїнство

4) особи високого звання, знать; сановник

5) положення зірки, коли вона має найбільшу силу ( в астрології)