-
1 упрямиться
упира́тися; ( упорно стоять на своём) затина́тися; ( артачиться) пруча́тися; ( отлынивать) огуря́тися -
2 кобениться
1) (выгибаться, кривляться, корчиться) викривлялися, кривитися, корчитися, коцюбитися, кандзюбитися;2) (чиниться, упрямиться) комизитися, приндитися, коцюбитися, пручатися; норовитися, огурятися, опинатися. [Чи ти ба, яка нечіпаха! Ще й вона приндиться (Мова)].* * *( упрямиться) коцю́битися, комизи́тися, при́ндитися; ( норовиться) норови́тися; кривля́тися, лама́тися -
3 кочевряжиться
комизитися, коцюбитися; срвн. Ломаться, Упрямиться. [Що-ж, коли ти все комизишся? (Мирний)].* * *комизи́тися, коцю́битися (упрямиться, артачиться); ( важничать) задава́тися; ( кривляться) лама́тися, кривля́тися; ( дурачиться) дурі́ти -
4 дурить
1) (шалить) дуріти [Я дурію], пустувати, жирувати, (беситься) казитися. [Казилися п'яненькі молодиці: танцювали, вибивали тропака];2) (делать несообразности, глупить) дуріти [Він дуріє], дурувати, крутити (робити) дурниці, вдаватися в дурницю[і].* * *1) дурі́ти; ( делать глупости) роби́ти дурни́ці; ( шалить) пустува́ти, жирува́ти\дурить го́лову кому́ — моро́чити (дури́ти, заду́рювати) го́лову кому́
2) ( упрямиться) упира́тися, опина́тися; норови́тися, комизи́тися -
5 ерепениться
іритува́тися, комизи́тися; диал. коро́дитися и короди́тися, баскали́читися; ( упрямиться) пруча́тися, опина́тися, норови́тися -
6 ершиться
одсварюватися (огрызаться), огурятися (упрямиться), костричитися (задориться), вихритися (сердиться).* * *1) ( топорщиться) настовбу́рчуватися, стовбу́рчитися, наї́жуватися; см. ерошиться2) перен. горої́житися, костри́читися, настовбу́рчуватися, стовбу́рчитися, наї́жуватися -
7 капризничать
Капризить (привередничать) вередувати, примхувати, примхати, химерувати, коверзувати, перебендювати, капризувати, (причудничать) химерувати, химерити, витребенькувати, (упрямиться) комизитися, норовитися, упиратися, (о ребёнке: плакать) плакати, кричати. [Почне він примхати (М. Вовч.). Ви певне думаєте, що се я химерую (Л. Укр.). Вона починала капризувати (Л. Укр.). Хочеш їсти - бери що є та й їж, а не вередуй і не скигли мені (Грінч.)].* * *капризува́ти; комизи́тися; ( привередничать) вередува́ти, коверзува́ти, ґе́дзатися, ґе́дзкатися, при́мхати, химе́рити, химерува́ти -
8 корениться
1) коренитися, укоренятися и укорінюватися, закорінюватися; (перен.) мати корінь у чому. [Сучасне раз-у-раз корениться в минулому (Єфр.). Воля козацька мала корінь глибоко в самому народі (Куліш)];2) у[о]пиратися; срв. Упорствовать и Упрямиться.* * *корени́тися -
9 ломаться
1) ламатися, ломитися, (на мелкие куски, в дребезги) трощитися; (страд. з.) бути ламаним, ломленим, трощеним; срв. Ломиться. [Погані голки - не ламаються, а гнуться (Київщ.). Щастя на коліні не ломиться (Номис)]. Камень -мается (крошится) - камінь кришиться. Здесь -мается наилучший камень для мельничных жерновов - тут б'ють (лупають) найкраще млинове каміння. Этот дом будет -ться - цей будинок розбиратимуть;2) виламуватися, викривлятися, вивертатися, викручуватися; срв. Кривляться. [Нап'ється п'яний, виламується, чорт батька зна що язиком плеще (Козелеч.)];3) (чиниться, церемониться) маніритися, пишатися. [Не люблю я таких гостей: як почнуть маніритися, як почнуть пишатися, то аж упрієш, поки до чого припросиш (М. Грінч.)];4) (упрямиться) кобенитися, комизитися, коцюбитися, опинатися, огурятися;5) (важничать перед кем) величатися, чванитися, приндитися, бундючитися, пиндючитися, (г)индичитися перед ким. [Ото величається перед людьми, наче справді не знати яке цабе (Київщ.)];6) (издеваться над кем) знущатися з кого;7) (бороться) боротися, борюкатися з ким;8) (о коровах в течке) полювати, бігати.* * *1) лама́тися, ломи́тися2) перен. лама́тися; ( паясничать) кривля́тися; ( жеманничать) мані́ритися -
10 ну
междом. и част.1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) давай, (мн.: нуте) нуте, давайте, (при обращение в 1-м лице мн.) нумо, нум. [Ну, йди вже, годі баритися! (Брацл.). Чого-ж ти мовчиш? ну, скажи-ж, товаришу! (М. Хвильов.). «Ну, Галакточко, а що там узагалі говорять про мене?» - «Себ-то де говорять?» - «Ну, взагалі» (М. Хвильов.). Ну, Вакуло, ти-ж сам знаєш, що без контракту нічого не робиться (Гоголь). Ну що ж, Тарасе! - рад єси, не рад - дивись, який в господі нашій лад (П. Тичина). Ну, так що ж робити? (М. Хвильов.). Гей, нуте, косарі (Номис). Давайте йти! Ну, пойдём! (Сл. Гр.). Нумо в дорогу! (Дніпр. Ч.). Нумо до праці мерщій! (Грінч.). Нум орать мерщій! (М. Терещ.)]. Ну, Солопий, вот, как видиш, я и дочка твоя полюбили друг друга так… (Гоголь) - от що, Солопію, ото, як бачиш, я й дочка твоя та й покохали одне одного так… (перекл. А. Харч.). Ну, говорите! - ну, кажіть! кажіть-бо! Нуте, рассказывайте! - ну, розповідайте! Ну, пожалуйста - ну, будь ласка (будьте ласкаві). Ну, полно тебе упрямиться - ну, годі тобі упиратися. Ну-с, что скажете? - ну, добродію (пане), що скажете? Вон он, ну его бить! - ось він, нумо (нум, давайте) його бити! Ну да ну, а всё на одном месте - ну та ну, а все на тім самім місці (а все ні з місця). А ну - ану; ануте, анумо; срв. Ну-ка. [Ану, заведи-но пісні! (Остр. Скарбів). Ану: гоп трала, гоп трала, гоп, гоп, гоп! (Гоголь)]. А ну, тебе говорят! - ану, тобі кажуть! Ну же - ну-бо, ну-ж. Да ну - ну-бо. [Ну-бо не пустуй! (Вороний)]. Да ну, иди, что ли! - та ну-бо йди, чи що! Да ну же - та ну-бо, (та) ну-ж бо;2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну, (грозя пальцем) ну-ну-ну. [Ну, я-ж тобі, почекай! (Брацл.). Ну-ну-ну! я-ж тобі задам, будеш ти мене пам'ятати! (Вінниччина)]. Ну, смотри же! - ну, дивися! А ну - ану! [Ану вдар! (Сл. Гр.). Ану, виходь, котрий! (Остр. Скарбів)]. А ну-ну ударь! - ану-ну вдар!;3) (в бранных выраж., проклятьях) - ну, ану. Ну тебя! - цур тобі! цур тобі, пек (тобі)! (а) бодай тебе! а йди ти (собі)!, (отвяжись) відчепись! [Цур тобі (бодай тебе), який ти дурний! (Номис). Цур тобі, пек! (Сл. Гр.)]. Ну его! - цур йому! цур йому, пек (йому)!; (нужды нет) дарма! [Цур-же йому з лісом! (Шевч.). Таке робили, що цур йому вже і казать! (Котл.)]. А ну его! - та цур- йому!, (пропади он пропадом) (та) хай-же він згине (зслизне)! Ну тебя к лешему - см. Леший. Ну вас! - цур вам! (а) бодай вас! [А бодай вас та цур-же вам! (Шевч.)]. Ну вас всех к чорту (к богу)! - ану вас усіх к чорту (к бісу, до дідька, к богу)! а йдіть ви всі до чорта (до біса, до дідька)! Ну вас всех к семи чертям! - а йдіть ви всі під три чорти!;4) (в выраж. удивления) ну. [Ну, їсть! нівроку! (Номис). Ну, хлопче, та й утяв-же ти штуку! (Київщ.). «А от за давнього часу, коли…» - «Ну, свате, згадав часи!» (Гоголь). Ну, та й ніч же була! (Велз)]. Ну, кто-бы мог это подумать! - ну, хто-б міг це подумати! «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» - «Ну?» - «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) - «Ти чув, що подейкують люди?» - «Ну?» - «От тобі й ну!» (перекл. А Харч.). Ну что вы! - ну що ви! [Ну що ви, Ліно, я дуже вам вдячна (В. Підмог.)]. Да ну?! - та невже? та ну? Ну уж обед! - ну (та) й обід. Ну и - ну й, та й. [Ну й дивачка ви, Марто! (В. Підмог.). Та й тюхтій-же я підтоптаний! (Остр. Скарбів)]. Ну-ну, какой сердитый! - ну-ну, який сердитий! Такой, что ну! - такий, що ну-ну!, (зап.) такий що раз! [Вона така красна, така красна, що раз! (Стефаник)];5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гаразд, добре. [Нема, ну, то й нема! (Л. Укр.). «Ну, там побачимо» - сказав він лагідно (В. Підмог.). А я був подумав, що ти й справді знаєш правила; ну, та коли ти їх не знаєш, то я знаю (Остр. Скарбів). Гаразд, дивись-же, ти заскочив мене (Остр. Скарбів)]. Ну что же, приходите - ну що-ж, приходьте. Ну, конечно, очевидно и т. п. - ну, звичайно (звісно); а звісно; ну, видима річ и т. п. [Сподіваєтесь, що уряд сплатить ваш борг, га? а звісно, сплатить (Кінець Неволі). «Я невільна!» - «Ну, видима річ!» (В. Підмог.)]. Ну да - авжеж; см. Конечно 2. Ну, ладно! - ну, добре! гаразд! ну-ну! Ну, и ладно - то й гаразд, то й добре. [«Народу багато, друже?» - Батько відповів, що ні, - людей, на жаль, дуже обмаль. - «То й гаразд» (Остр. Скарбів)];6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну. [«За пораду все, що хочеш, дам тобі я в нагороду». - «Ну, на се» - поет відмовив - «не надіюся я зроду» (Л. Укр.)]. Ну, нет! - е, ні! ба ні! [Ба ні! не піду до нього (Липовеч.)]. Ну, вот ещё! - ну, от іще! (ну.) ще що (скажеш, скажете)!, (ах, оставь) ат! ет! [«Та ну-бо, розкажи!» - «Ат, одчепись!» (Сл. Гр.). «Посидьте, поки я хоч з жінкою та з дітьми попрощаюсь». - «Ет, ще вигадав прощаться! ходім» (Рудч.)]. Ну, вот, ещё что скажеш! - ну, от іще що скажеш! Ну, где таки! - де то вже таки! [Де то вже таки він так сказати може! (Рудан.)]. Ну, знаете - ну, знаєте. [Я ось який, а ви така ось - ну, знаєте, ні те, ні се (Влизько)];7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо? [«Ну, чи не казав-же я?» - подумав собі Чуб (Гоголь). Ну, а все-ж таки, чим-же соціялізм відрізняється від комунізму? (М. Хвильов.). «А що ти думаєш запропонувати?» - «А як ти гадаєш? Ну?… от тобі й ребус!» (М. Хвильов.). «Від кого-ж лист?» - «Від гетьмана Ханенка?» - «Ханенка? йо?» (Стар.-Чернях.)]. Ну, а вы? - ну, а ви? Ну так что же? - ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з того? Ну что с ним делать? - ну що з ним робити?;8) (в повествовании - как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото, отож, (ну) так от. [Був собі одважний лицар, нам його згадать до речи… Ну, та сей одважний лицар якось вибрався до бою (Л. Укр.). Багато слів було у нього в книжці, ну, й казав-би собі яке хотів (Л. Укр.). Урядники все робили справно; пашпорти там, ну й хто бунтівник - знали (Ледянко)]. Ну вот он говорит - ото(ж) він і каже;9) (в выраж. многократного действия) давай, ну. [Зборов його та й давай бити (Київщ.). Пішла вона, - я давай паскудити Настуню (Крим.). Обнялися і давай цілуватися (Сл. Ум.). З переполоху ну втікать (Шевч.)]. Да и ну - та й давай, та й ну. [Зібрав шляхту всю докупи та й ну частувати (Шевч.)];10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття (гал.) гайта, готьта, гайтта, герта (налево) вістя, (гал.) вісьта. [Но, булані! (Гайсинщ.). Ньо, ньо, урагова! (Костомар.)].* * *1) межд. ну; (при обращении в первом лице, мн.) ну́мо, нум, ну́мте; ( нуте) ну́те; (давай, давайте) дава́й, дава́йте, дава́ймону и ну́, ай да ну́ — оце́ так [так]
2) (част.: неужели) нуда ну? — та невже́ [ж]?, та ну?
3) (част.: давай) ну, дава́й; ину крича́ть — і дава́й (та й ну) крича́ти
-
11 поупрямиться
повпирувати, попротивитися, поопиратися, поопинатися, попручатися; (покапризничать) покомизитися (деякий час). См. Упрямиться и Поупорствовать.* * *повпира́тися, попруча́тися; ( покапризничать) покомизи́тися, повередува́ти -
12 упираться
несов.; сов. - упер`еться1) упира́тися, упе́ртися; ( опираться) обпира́тися, обпе́ртися и обіпе́ртися и пообпира́тися, опира́тися, опе́ртися, спира́тися, спе́ртися и поспира́тися2) (перен.: глазами, взором) вту́плюватися, вту́питися, уставля́тися, уста́витися; упира́тися, упе́ртися, упина́тися, уп'ясти́ся3) (перен.: упрямиться) упира́тися, упе́ртися, опира́тися, опе́ртися; несов. опина́тися, огина́тися; ( упорно стоять на своём) затина́тися, затну́тися и затя́тися -
13 упрямствовать
см. упрямиться -
14 Ерепенитися
(сердиться) тріпатися, пасіювати, іритуватися, ґзитися, казитися. [Ось не тріпайся, Іване, дурно, бо я не винен]. (См. Сердиться); (упрямиться) огурятися, упиратися. [Щоб козак у військо ходить не огурявся]; (горячиться) тріпатися, решетитися. [Не тріпайсь, а попереду розпитайся, хто винен]; (петушиться) кокошитися, кукурічитися; (хорохориться) гороїжитися, харапудитися, прищитися, пиндючитися, костричитися. [Харапудиться, не хоче. Та якого гаспида прищишся? Блоха все костричиться]; (заноситься, важничать) бундючитися, приндитися, (горо)їжитися, бришкати. [Твоя Маруся усе щось бундючиться. Буває инший чоловік усе приндиться (Гліб.)]; (артачиться) пручатися, опинатися, норовитися. -
15 Копылиться
1) ставати дуба; (ломаться, упрямиться) коцюбитися, комизитися, опинатися, огурятися;2) (чваниться) чванитися, приндитися; бундючитися, пиндючитися. -
16 Надыбаться
надыбиться1) (становиться дыбом) надиблюватися, надибитися, ставати, стати дибом (диба), настовбурчуватися, настовбурчитися, наїжуватися, наїжитися, (о мног.) понадиблюватися, поставати дибом (диба), понастовбурчуватись, понаїжуватися. Надыбившийся - що надибився и т. п.; надиблений, настовбурчений, наїжений, понадиблюваний и т. п.;2) (упрямиться) у[о]пиратися, у[о]пертися, затинатися, затятися и затнутися, (о мног. позатинатися), комизитися, закомизитися, (о лошади) норовитися, заноровитися.
См. также в других словарях:
упрямиться — Упрямствовать, упорствовать, упираться, противиться, сопротивляться, стоять (настаивать) на своем, твердо держаться своего, остаться при своем мнении, крепиться, артачиться, бычиться, гримасничать, ерепениться, ершиться, капризничать, кобениться … Словарь синонимов
УПРЯМИТЬСЯ — УПРЯМИТЬСЯ, упрямлюсь, упрямишься, несовер. Упрямо не соглашаться на что нибудь, проявлять упрямство. «Всё еще упрямится, однако есть надежда.» Пушкин. « Глаша, ты уж не упрямься , упрашивал жену Николай Иванович.» Лейкин. Толковый словарь… … Толковый словарь Ушакова
УПРЯМИТЬСЯ — УПРЯМИТЬСЯ, млюсь, мишься; несовер. Проявлять упрямство, упрямо не соглашаться на что н., с чем н. Его уговаривают, а он упрямится. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
упрямиться — • упрямиться, упираться, артачиться, ломаться Стр. 1219 Стр. 1220 Стр. 1221 Стр. 1222 Стр. 1223 … Новый объяснительный словарь синонимов русского языка
Упрямиться — несов. неперех. Упрямо не соглашаться на что либо, проявлять упрямство, быть упрямым. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
упрямиться — упрямиться, упрямлюсь, упрямимся, упрямишься, упрямитесь, упрямится, упрямятся, упрямясь, упрямился, упрямилась, упрямилось, упрямились, упрямься, упрямьтесь, упрямящийся, упрямящаяся, упрямящееся, упрямящиеся, упрямящегося, упрямящейся,… … Формы слов
упрямиться — упр ямиться, млюсь, мится … Русский орфографический словарь
упрямиться — (II), упря/млюсь, ря/мишься, мятся … Орфографический словарь русского языка
упрямиться — млюсь, мишься; нсв. Проявлять упрямство, быть упрямым. У. ответить на вопрос. Долго у., прежде чем сесть за стол. У. перед учителем. / О животном. Собака упрямилась и не хотела идти в воду … Энциклопедический словарь
упрямиться — упрямец … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
упрямиться — млюсь, мишься; нсв. а) Проявлять упрямство, быть упрямым. Упря/миться ответить на вопрос. Долго упря/миться, прежде чем сесть за стол. Упря/миться перед учителем. б) расш. О животном. Собака упрямилась и не хотела идти в воду … Словарь многих выражений
