(перед+кем)

попереду, спереду, перед, поперед, поперідь. Впереди всего, впереди всех - посамперед, всамперед, на чолі. Быть впереди - бути на переді, вести перед. Пойти впереди - повести перед. Ваша речь впереди - ваше слово згодом буде. Продолжение впереди (впредь) - далі буде. Командир шёл впереди войска - отаман ішов на чолі війська. Часы впереди - годинник показує наперед, поспішає.

* * *

1) (перед кем-чем-л.) нареч. спереду, попере́д попе́реду и попере́ду

2) (нареч. в будущем) нада́лі, да́лі, у майбу́тньому

3) предл. с род. п. попере́д, попе́реду (кого, чого), пе́ред (ким-чим, кого чого), (преим. перед мест. "мною") пе́реді, пе́редо (ким, чим)

мелькнуть

1) (появляясь исчезать, показываться на миг) мигтіти, миготіти (- гочу, -готиш), миготати (-гочу, -гочеш), мигати, мигкати, мигнути, (сильнее) мигонути, (развеваясь) маяти, майнути, змайнути, (особ. о ногах, хвосте) мелькати, (редко) мелькнути; (мерцать) мерехтіти, блимати, блимнути, бликати, бликнути, миг(о)тіти, (сверкать) блискати, блиснути; (не только шмыгать) шмигати, шмигнути, (быстрее) шмигонути, (быстро пробежать) шаснути. [По дворі почали мигтіти ченці (М. Вовч.). Миготіли в повітрі палиці (Франко). Заяць лише мигнув, та й полетів (Яворськ.). Стріла майнула (Куліш). Де хвиля, що майнула? де звук, що нісся і погас? (Олесь). Круг мене звідусіль мелькали українські обличчя (Крим.)]. Зарница -кает, молния -нула - мигавка блимає (бликає), блискавка блиснула. Звёзды -кают - зорі блимають (мигтять, миготять, мерехтять). Огонёк -нул и погас - огник блиснув (блимнув, мигнув) і по[з]гас. Он (человек) -нул и исчез - він майнув і зник (щез). -кает, -нула мысль у кого - мигтить (миготить, блискає, блискотить), майнула (мигнула, мигонула, блиснула, шаснула) думка (гадка) кому или у кого; срв. Мелькать 3. [В голові Грицьковій десь далеко миготить думка: може це сон? (Васильч.). Певно, він не винен в убивстві, - блискає думка в вашій голові (Наш). Я досі любив тільки мову, - майнула Олесеві швидка думка в голові (Крим.). У мене зараз таки мигнула думка (Кониськ.). Хоч коли й шаснула їй по душі така думка, - вона на неї рукою навіки махнула (М. Вовч.)]. -кать, -нуть в глазах, перед глазами у кого - миг(о)тіти, мерехтіти, мигнути, майнути в очах, в очу, перед очима, шмигонути перед очима в кого или кому; срв. Мелькать 4. [Міль мигтить мені в очах (Дніпр. Ч.). Миготіла в очах дорога горорізьба (Куліш). Тінь її всюди в очах мерехтить (Пачов.). Мигнула в очах воскова свічечка (М. Вовч.). Певність перемоги майнула в його очах (Крим.). Хлопець шмигонув перед очима (Сл. пр. м.)]. -кает перед кем (в мыслях) что - миг(о)тить кому и в кого (в думці, в уяві) що. [Вже й на сон клонить, а все мигтить мені його обличчя (М. Вовч.)];

2) (виднеться там и сям, изредка, проносясь) майоріти, маяти, линути. [Не вродила овощ: то там, то там майорить слива й груша (Вовчанщ.). Орися маяла то сям, то там по господі (Куліш)];

3) (маячить, стоять перед глазами) маячіти, манячити, мигатися. [Маячіла невиразна думка, що може-б варто… (Л. Укр.). На її плечах манячили довгі кінці стрічок (Н.-Лев.). Мигається мені та Орлиха, мов у тумані (М. Вовч.)];

4) (рябить в глазах) миг(о)тіти, мерехтіти, рябіти, мріти (сов. замріти) в очах (в очу). [Аж в очах мигтить (М. Вовч.). В очу замріє (Крим.)].

* * *

несов.; сов. - мелькн`уть

1) мигті́ти и миготі́ти и мига́ти, мигну́ти, бли́скати, бли́снути; (несов.: виднеясь вдали) майорі́ти, мая́чити и маячити; (сов.: показаться на миг, пронестись) майну́ти, промайну́ти

2) ( прерывисто светить) бли́скати, бли́снути; ( мерцать) мерехті́ти несов., бли́мати, бли́мнути, несов. мигті́ти, миготі́ти

1) ніс (р. носа). [У його ніс, зуби і борода, як у инших людей (М. Вовч.)]. Нос баклушей - товстий ніс, (насм.) кушка, курдюк (-ка). Вздёрнутый нос - кирпатий (слегка: кирпатенький) ніс, (насм.) кирпа. [Очками кирпу осідлав (Котл.)]. Горбатый нос, нос с горбинкой - горбуватий (горбоватий) ніс, ніс з горбочком. Нос картошкой (луковкою, пяткою) - ніс картопелькою, ніс-бурульбашка, бульба. Крючковатый нос, нос крючком - карлючкуватий (закарлючений, закандзюблений, заключений, реже крюкастий) ніс. С крючковатым -сом - см. Крючковатый 1. Мясистый нос - м'ясистий (м'яснистий, товстий) ніс, (насм.) курдюк (-ка). Орлиный нос - орлиний (орлячий) ніс. Острый нос - гострий ніс. Нос пуговкой - пли[е]скатий ніс, (насм.) пипка. Сизый нос (у пьяницы) - синій ніс. Тупой нос - тупий ніс. Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом - довгоніс, кривоніс, гостроніс, товстоніс (-носа), довгоносий и т. п., людина з довгим и т. п. носом. Болезни -са - носові хвороби, хвороби носа. Бить, ударить в нос (о сильном запахе) - бити, вдарити в ніс (реже до носа). Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос - мурмотіти (бурмотіти, мимрити, бубоніти), промурмотіти (пробурмотіти, промимрити, пробубоніти) собі під ніс; срв. ниже Говорить в нос. Водить за нос кого - водити за носа, дурити кого, (диал.) мотузити кого, (фам.) плести сухого дуба кому. [Вона вірить сьому шарлатанові а він їй плете сухого дуба (Франко)]. Воротить нос от чего - вернути носа (ніс), від чого, (отворачиваться) відвертати носа (ніс) від чого. Встретиться, сойтись -сом к -су - зустрітися, зійтися носом до носа. Говорить, проговорить (произнести) в нос - говорити гугняво, гугнявити, прогугнявити, гугнити, прогугнити. [«Спасибі» - прогугнив Кривоніс, глянувши з-під лоба (Стор.)]. Дать по -су, щелчка в нос кому - дати по носі, дати носака (щигля), дати пинхви (цибульки) кому, вдарити по носі кого, (осадить) утерти носа, пихи збити кому; (отказать) дати відкоша кому, (при сватанье) дати гарбуза кому. Держать нос по ветру - тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме), (шутл.) належати до партії к. в. д. (куди вітер дме). Заложило нос кому - заклало в носі кому, (диал.) ніс заліг у кого. [Уже три дні, як у мене ніс заліг (Харківщ.)]. Запороть -сом - заорати (запороти) носом. [Пхнув його, а він так носом і заорав (Сл. Ум.)]. Зарубить себе (у себя) на -су, себе на нос (что) - закарбувати собі на носі (що), затямити (собі) (що). [Ти розмовлятимеш ввічливо і не напиватимешся, аж поки я не скажу свого слова, - закарбуй це собі на носі (Остр. Скарбів)]. Из-под -са у кого - з-під (з-перед) носа в кого и кому; см. Из-под (под Из). Клевать -сом, -сом окуней ловить - см. Клевать. На -су - (совсем близко) близенько, коло носа, під носом, над носом, (за плечами) за плечима; (скоро) скоро, незабаром, (не за горами) не за горою, (вот-вот) от- от, далі, далі-далі, тут-тут, тільки не видно. Беда на -су - біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей). Конец месяца на -су - скоро (незабаром, от-от, далі, далі-далі, над носом) кінець місяця. Неприятель у него на -су - ворог коло його носа, ворог дивиться в вічі. Смерть на -су - смерть за плечима (грубее: коло носа). Наклеить нос кому - см. Наклеивать. Не видеть дальше своего -са - не бачити поза своїм носом (дальше від свого носа). Не по -су нам это - це не для нашого носа, ще не вмилися ми до цього, (вульг.) це не для рила нашого Гаврила, (не по карману) не по наших грошах (достатках) це, не з нашими грошиками (на це или це). Не тычь -са в чужое просо - не сунь носа до чужого проса (Приказка). Опустить нос - спустити (похнюпити) носа. Остаться с -сом, получить нос - облизня піймати (спіймати, з'їсти, вхопити), (при сватанье) гарбуза з'їсти (вхопити). Оставить кого с -сом, приставить кому нос - наставити (приправити, натягти) кому носа, (оставить в дураках) пошити кого в дурні. Отойти с -сом - піти з носом (з облизнем). [Почухається (що батько не хоче його женити), та з тим носом і піде (Квітка)]. Перед самым -сом - перед самим носом, коло самого носа. Повесить нос - похнюпити (посупити) носа (ніс), похнюпитися, посупитися, (пров.) потютюритися. Повесить нос на квинту - похнюпити (посупити) носа, повісити носа на квінту. Под (самым) -сом - під (самим) носом. [Чуже бачить під лісом, а свого не бачить під носом (Приказка)]. Под -сом взошло, а в голове и не посеяно - під носом насіялося, в голову й не завіялося; під носом косить пора, а в голові й не сіяно; вже й борідка виросла, а глузду не винесла (Приказки). Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) - підводити (задирати), підвести (задерти, задрати) носа, високо тримати ніс (носа), (о мног.) попідводити (позадирати) носи, (голову) підводити, підвести голову (о мног. попідводити голови), починати, почати високо нестися, (грубо) кирпу гнути (дерти, драти, задирати), задерти (задрати), губу копилити, закопилити (проти кого). [Починав ходити туди й сюди по палубі, підвівши згорда голову (Остр. Скарбів). Він так високо тримав ніс, що… (Кандід). Ти, дочко, не дуже кирпу гни та мерщій виходь до гостя (Н.-Лев.). Ти не смієш проти матери кирпу гнути! (Крим.). Кирпу проти людей так драв, що й кочергою не достанеш (Кониськ.). Є в них щось таке, що дає їм право задирати кирпу (Микит.). Проти всіх губу копилить (Мова)]. Показывать, показать длинный нос кому - показувати, показати довгого носа кому; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому - і носа не потикати (не появляти, не являти), не поткнути (не появити) до кого. [Не зваживсь-би й носа поткнути до мене (Мова)]. И -са к ним показать нельзя - і носа до їх поткнути не можна, і поткнутися до їх не можна. И -са не показывать, не показать откуда, из чего - і носа не витикати (не виткнути) звідки, з чого. Потягивать, потянуть -сом - шморгати, шморгнути носом, (пыхтеть) чмихати, чмихнути (носом). [Не шморгай носом! (Брацл.). Покинь чмихати! візьми хустку та висякайсь (Звин.)]. Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда - стромляти (или встромляти, пхати, тикати) (свого) носа до чого, всюди (скрізь, до всього), куди. [Куди тільки він не стромляє свого носа! (Брацл.). На що було пхати носа до чужого тіста? (Пісня). Не пхай свого носа туди, де не твоє діло! (Звин.)]. Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) - утерти носа кому. Нос не по чину у кого - ніс не доріс у кого или кому, високо несеться хто, заноситься хто. Чуять, почуять -сом что - чути носом, занюхати що. [Носом чує, де що лежить (Приказка). Занюхає ковбасу в борщі (Номис)]. У него идёт кровь из -су (или -сом) - у його (и йому) кров іде (сильнее: юшить) з носа. Кровотечение из -су - кровотеча з носа, з носа кров іде. У него течёт из -су - у його капає з носа; (сопли из -са) йому ніс віскриться, (шутл.) йому кози з носа дивляться, (насм.) дядьки з носа аж пищать (Рудан.);

2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. носа);

3) (у судна) ніс (р. носа) (у лодки ещё: носок (р. носка)), перед (-да) (у судна), прова (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Горить світло коло носа (на кораблі) (Рудан.). Дивилась на хвилю, що гнав своїм носом пароплав (В. Підмог.). Вітрила на фордевінд! носа на хвилю! (Влизько). Помічник капітана забарився на носі (Кінець Неволі). Носок човна виткнувся біля колоди (Олм. Примха). Пересядьте з корми на перед (Київ). Прова, як меч, розсікає зеленую хвилю (Дніпр. Ч.)];

4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. носа), ріг (р. рога). Нос машины - ніс машини. Нос наковальни - ріг ковадла;

5) геогр. - (мыс) ріг (р. рога), виступ (-па), (коса) коса, (стрелка) стрілка.

* * *

преклонить схиляти, схилити, нахиляти, нахилити, прихиляти, прихилити, (реже) склоняти, склонити, приклоняти, приклонити, підклоняти, підклонити, (о мн.) посхиляти, понахиляти, поприхиляти що, кого. -нять перед кем колени - ставати (стати) навколішки, колінкувати перед ким, перед чим. -нить голову (главу) - голову прихилити, приклонити, підклонити или прихилитися. [Куди я голову прихилю? (Н.-Лев.). Не мав де голови підклонити (Куліш). Тяжко-важко в світі жити сироті без роду: нема куди прихилиться (Шевч.)];

2) кого к чему - прихиляти, прихилити кого до чого; см. Склонять, Уговаривать, Убеждать. Преклонённый - схилений, нахилений, прихилений. -ться - схилятися, хилитися, схилитися перед ким, перед чим, кланятися, вклонятися, клонитися, вклонитися кому, чому, (наклоняться) прихилятися, прихилитися до чого. [Я схиляюсь перед поступом (Крим.). Самій красі вони вклоняються (Єфр.). У садочку криниченька нова, прихилюся та й нап'юся].

* * *

несов.; сов. - преклон`ить

заискать в ком запобігати, запобігти (ласки) в кого, перед ким, чиєї ласки, підлещуватися, підлеститися до кого, підлизуватися, підлизатися до кого, увихатися, завилювати перед ким, піддобрюватися и піддобрятися, піддобритися до кого; підстилатися, підмощуватися під кого; світити в очі кому. -вать у женщин - залицятися, підсипатися, підсипатися, підлабузнюватися, підлабузнитися до жінок. Заискивающий - за(по)бігущий, влесливий, підлесливий, облесливий, підлизливий, (опис.) солоденький, медовий. [Солоденький голосок]. -щий человек - запобігач чужої ласки, забігайло, підлиза, облесник, підлесник; (о женщинах) підлизуха, підлесниця, облесниця. Заискивающе - запобігливо, влесливо, підлесливо, облесливо, (опис.) солоденько.

* * *

(преимущественно) переважно перед ким, перед чим. [У дитячий дім приймають переважно перед иншими дітьми сиріт]. -нее всего - над усе, передовсім.

* * *

1) кра́ще, найкра́ще

2) ( перед кем-чем - оказывая предпочтение) віддаючи́ (даючи́) перева́гу, надаючи́ перева́ги (кому-чому над ким-чим, перед ким-чим)

3) ( преимущественно) перева́жно; ( большей частью) здебі́льшого; здебі́льш, здебі́льше, здебі́льша; (главным образом) головни́м чи́ном

см. Провиняться.

* * *

поклониться кланятися и уклонятися, (в песнях) поклонятися, уклонитися, поклонитися кому, (прощаясь ещё) відклонятися, відклонитися. [Батькові й неньці поклоняйся (Пісня). Молодий і молода відклоняються батькові й матері (Сл. Гр.)]. -ться почтительно - уклонятися шанобливо, поштиво; чолом давати (віддавати, віддати). [Увійшов у хату, віддав чолом господареві (М. Грінч.)]. -ться в пояс - уклонятися низько, низьким поклоном. -ться земно - бити (сов. ударити) чолом, падати (упасти) в ноги (до ніг) кому, уклонятися до землі, чолом доземний (уклін) дати, (презр.) п'яти лизати кому. [Ударили чолом перед нашим столом (Пісня)]. Не стоило и -ться кому - не варт було й голову клонити (кланятися) перед ким. -ться кому чем - дарувати кому що, на ралець давати кому що. -юсь вам этим конём - дарую вам цього коня. -нился ему сотнею рублей - відніс йому на ралець сотню карбованців. Просить -няясь - прохати уклінно. -ться (передавать поклон кому) - поклонятися (сов. поклонитися), кланятися кому, до кого, поклона переказувати (посилати) кому, (сов. перекланятися кому од кого), вітати кого (поклоном). [Вітайте його від мене (низьким поклоном)]. Берёт так -ется, а возьмет, так чванится - як позичає, то всі боги викладає, а як віддає, то в батька-матір лає (Номис).

* * *

низько кланятися (кому), шапкувати, плазувати, колінкувати, падати, стелитися, простелятися, (образно) карка вигинати (перед ким); срв. Пресмыкаться 2. [Він мені все здавався єхидним, - щось дуже вже падав передо мною (Мирний)].

* * *

закрутитися, затупцювати, почати стелитися перед ким.

* * *

1) (игральная) карта, мн. карти (р. карт). Рубашка -ты - сорочка на карті, спинка карти. Игральные -ты - карти, гральні карти, карти до гри. -та бита! - убита! карта вбита! Бить, крыть -ту - бити, крити карту. Биться, дуться в -ты - різатися, тнутися в карти. Всё на одну -ту поставить - поставити все на одну карту. Ставить на -ту что - класти на карту що; (переносно) важити чим. Гадать на -тах - ворожити на картах (картами). Играть в -ты - грати, заграти, гуляти, згуляти в карти. Колода карт - колода (карт), тас (-су). Открывать перед кем свои -ты - викладати перед ким свої карти (на стіл). Передёргивать - ты - пересмикувати (сов. пересмикнути) карти. Раскладывать -ты - розкидати, розкладати карти. Сдавать -ты - роздавати, роздати, пороздавати, ділити, поділити карти. Смешать кому все -ты - поплутати кому всі карти; (перен.) спаскудити кому всю обідню. Тасовать -ты - тасувати, мастити, талірувати карти. Ходить с -ты - іти, піти картою. В чужих -тах ночует - з ногами в чужі карти лізе;

2) (геогр.-топогр.) мапа, карта. [Показує лях на мапі Польщу москалеві (Рудан.)]. Географическая -та Украины - географічна мапа України. -та военных действий - мапа (карта) воєнних (військових) операцій. -та железных дорог - мапа (карта) залізниць. -та полушарий - мапа півкуль земних. -та звездного неба - мапа (карта) зоряного неба. Плоская морская -та - мапа (карта) морська плоска. -та географических открытий - мапа (карта) географічних відкрить. -та (таблица) развития индустрии - мапа (карта) розвитку промисловости. -та стенная - стінна мапа;

3) (ресторанная) карта, картка, спис (-су), меню (нескл.). -та кушаний - спис (карта) страв. Обед по -те - обід з карти, з картки.

* * *

1) геогр. и пр. ка́рта, ма́па

2) ( игральная) ка́рта

чем перед кем чванькуватися, (хвастаться) чванитися, пишатися, пишнитися, величатися, вихвалятися чим перед ким, заноситися, нестися перед ким; бундючитися, пиндючитися, приндитися, (г)индичитися. [Було шляхта, знай, чваниться (Шевч.). Не пишайтеся-ж у співах ви козацьким родом (Грінч.). Почали вони чужоземними мовами пишнитись, а свою рідну мужичою взивати (Куліш). Чого ти заносишся передо мною? (Чернігівщ.). Не несися передо мною (Кон.). Приндиться, неначе насіння на сковороді (Приказка)].

* * *

звіт, звідомлення про (за) що, справоздання про що и з чого. [Звіт (звідомлення) про діяльність (з діяльности) Товариства. Дайте справоздання (звіт) за своє порядкування справами Товариства]. Давать, дать отчёт перед кем, кому о чём - давати, дати звіт (звідомлення) кому, перед ким про що, з чого. Давать, дать отчёт себе о чём, в чём - здавати, здати собі справу з чого и про що, усвідомлювати, усвідомити собі що. [Вони, видимо, не здавали собі справи з того, що робиться]. Дать себе полный отчёт в чём-л. - здати собі цілком справу з чого, довести собі до повної свідомости що-небудь. [Цього мабуть і сам автор ще собі до повної свідомости не довів (Єфр.)]. Поступать, не отдавая себе -та - чинити несвідомо. Давать, дать, брать, взять под отчёт - давати, дати, брати, взяти що на звіт. Денежный отчёт - звідомлення (справоздання) грошове, рахунки. [Поїхав, не здавши рахунків за своє порядкування сирітським добром]. Давать, дать денежный отчёт - (по)здавати, (по)дати, складати, скласти грошове звідомлення, рахунки. Годичный отчёт - звідомлення (звіт) за рік, річне звідомлення (справоздання), річний звіт. Отчёт о заседании, о конференции - звіт, звідомлення про засідання, про конференцію. Ты за это богу и людям отчёт отдашь - за це складеш (даси) ти відповідь перед богом і людьми.

* * *

повергнуться валитися, звалитися, повалитися, падати, впасти. [Вже валяться кумири гордовиті (Л. Укр.). Душа її впала в безодню муки]. Земля дрогнула, и скалы -глись - земля здвигнулася і скелі впали (обурилися). -ся к чьим ногам - кидатися, кинутися, падати, впасти кому до ніг (в ноги). -ся перед кем - падати, впасти ниць перед ким, перед чим.

* * *

несов.; сов. - пов`ергнуться

1) вали́тися, повали́тися, зва́люватися, звали́тися, па́дати, упа́сти; ( броситься) ки́датися, ки́нутися

2) (впадать в какое-л. состояние) вдава́тися, вда́тися, впада́ти, впа́сти; ( погружаться) порина́ти, пори́нути

и Подымать поднять підіймати (піднимати), під(ій)няти, здіймати (знимати), здійняти, зняти, підводити, підвести, зводити, звести, підносити, піднести, (о мн.) попідіймати, поздіймати, попідводити, позводити, попідносити. [Кинулися люди до того злота, набирали стільки, скільки хто здужав підійняти (Рудан.). Собака підвів свою морду вгору і сумовито завив (Крим.)]. -мать, -нять (рычагами) - підважувати, підважити (о мног. попідважувати) що, вивагом підіймати, підняти що. -ть камень, мешок муки - підіймати, під(ій)няти каменя (и камінь), мішок борошна. Тяжолое - не -му - важке - не підійму, не піднесу. Помогать -ть, или поднимать (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) - завдавати, завдати, піддавати, піддати. [Завдай-но мені мішка, бо сам не здужаю підняти (Звин.). Завдав я свого клумачка на плечі та й побрався шляхом-дорогою (Звин.)]. -мать, -нять что-л. держа перед собой - проти себе (перед себе) підіймати, під(ій)няти, підводити, підвести що. [Узяв колодку за комель, підвів проти себе, як свічку (Манж.)]. -ть плотину, дом и т. д. (повышать) - підіймати (піднимати), підняти, підвищувати, підвищити, підносити, піднести греблю, дім (хату). -мать, -нять руку, голову - підводити, підвести, зводити, звести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, підносити, піднести руку, голову. [Голови не з[під]веду]. -ть руку на кого - здіймати, зняти, підіймати, під(ій)няти руку (руки) на кого. -нять на себя руки - смерть собі заподіяти, руки на себе наложити. -ть глаза - зводити, звести (о мног. позводити), підводити, підвести, підіймати, під(ій)няти, здіймати, зняти, (реже) скидати, скинути очі на кого; срв. Возводить 3. -нять глаза к небу - звести очі до неба. -ть лежащего, пьяного - підводити, підвести, зводити, звести лежачого, п'яного. Ребёнок упал, -ми его - дитина впала, підійми її. -нять больного (с одра болезни) - підняти, звести, відходити хворого. -нять кого на ноги (в прям. и перен. знач.) - звести кого на ноги. -нять на ноги бедняка - звести на ноги бідаря. -нять платок с полу - під(ій)няти хустку з долівки. -мать окно - підіймати, підводити вікно. -нять (усилить) лампу, свет - підкрутити лямпу, світло. -ть занавес - підіймати, підняти завісу (запону, заслону). -ть знамя, флаг - зводити, звести, підносити, піднести прапора, флага. нять знамя революции - піднести (зняти) прапора революції. -ть оружие, меч - здіймати, зняти, зводити, звести зброю, меч(а) на кого, проти кого, (иногда) зводити чим (зброєю, мечем, шаблею). [Як шабелькою звів - Львів ся поклонив (Іст. пісня)]. -ть вопрос, речь (разговор), дело - здіймати, з(дій)няти (порушувати, порушити) питання, мову или річ, справу. -нять голос в защиту кого, чего - підвести (подати) голос в (на) оборону кого, чого. -ть ссору, крик - здіймати, зняти, зводити, звести, зчиняти, зчинити, підіймати, підняти сварку, крик (галас). Срв. Крик. -ть шум - збивати, збити, здіймати, зняти бучу, зчиняти, зчинити бучу (ґвалт, шарварок), справляти, справити галас (Коц.). Публика -мает нетерпеливый шум - публіка здіймає нетерплячий гомін (Л. Укр.). -ть тревогу - здіймати, з(дій)няти, збивати, збити тривогу. -ть бунт - см. Бунт. -нять дух (мужество) - підіймати, підняти, підносити, піднести духа кому; срв. Воодушевлять. -нять настроение - піднести настрій кому. -ть пыль (о ветре) - здіймати, підіймати куряву (пил), (соверш.) зняти, підняти (куряву, пил), спилити, скопотити. -ть пыль (о скоте, людях) - збивати, збити, здіймати, зняти, підіймати, підняти куряву (пил), курити, закурити, накурювати, накурити. -ть цену - підіймати, підняти, підвищувати, підвищити ціну на що, здорожити що. -ть производство, промышленность, авторитет чей - підносити, піднести виробництво, промисловість, авторитет чий. Это -мало её в собственных глазах - це її підносило у власних очах (Коц.). - ть на смех - підіймати, підняти, брати, взяти на глум, на глузи, на сміх кого. -ть на зубок - брати, узяти на зуби (на язики, на жарти). -мать нос перед кем - носа задирати, кирпу гнути проти кого. -нимай (бери) выше (в перен. зн.) - бери вище. [Ви полковник? - Бери вище!]. -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. - підіймати, підняти, збивати, збити кого проти кого, проти чого, на кого, на що; срв. Вомущать 4. -нять (разбудить) кого - звести, збудити, (о мног.) позводити, побудити кого. [Лисий віл (день) усіх людей звів]. -мать, -нять (пахать) новину, пар - орати, зорати цілину, пар (обліг). -нять землю (вспахать) - зорати, зворушити землю. -ть груз (о судне) - брати, взяти, здержувати, здержати вагу, вантаж. [Це судно бере багато тон ваги]. -ть паруса - розпускати, розпустити, напинати, напнути (нап'ясти) вітрила, напарусити (соверш.). -мать, -нять зайца, медведя, охотн. - виганяти, вигнати, зрушати, зрушити зайця, ведмедя. -ть якорь - підіймати, підняти, виважати, виважити ко[і]тву. -ть хвост (о животных) - підіймати, підняти, задублювати, задубити хвоста. -ть уши, шерсть - насторош[ч]увати, насторош[ч]ити, нашорошувати, нашорошити (вуха, шерсть). -ть шерсть, перья - стовбурчити, настовбурчити. -ть одежду - підійматися, піднятися (Сквир.), закас[ч]уватися, закас[ч]атися, підіймати, підняти, (задрать) задирати, задерти (сорочку, спідницю). -нять к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) - підважити якесь діло, підприємство. [Це велике діло: ми його не підважимо]. Поднятый - під(ій)нятий, знятий, підведений, зведений, піднесений, знесений.

* * *

несов.; сов. - подн`ять

1) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти; (руки, пыль, волны) здійма́ти, здійня́ти и поздійма́ти; ( руку на кого) зніма́ти, зня́ти и позніма́ти; (пыль - о движущихся людях, скоте) збива́ти, зби́ти и позбива́ти; (придавать чему-л. более высокое положение) підно́сити, піднести́ и попідно́сити

2) (голову, глаза) підво́дити, підвести́ и попідво́дити, зво́дити, звести́ и позво́дити, підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и попідніма́ти, підно́сити, піднести́ и попідно́сити

3) ( начинать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти, здійма́ти и зніма́ти, зня́ти, зво́дити, звести́; ( бучу) збива́ти, зби́ти; (шум, спор) зчиня́ти, зчини́ти; (бунт, скандал) учиня́ти, учини́ти

4) ( вопрос) пору́шувати, пору́шити, підніма́ти, підня́ти

5) ( повышать) підніма́ти и підійма́ти, підня́ти и підійня́ти и попідніма́ти и попідійма́ти, підви́щувати, підви́щити и попідви́щувати; (преим. перен., а также: увеличивать, улучшать) підно́сити, піднести́ и попідно́сити; (иногда: увеличивать) збі́льшувати, збі́льшити

6) с.-х. підніма́ти, підня́ти и підійня́ти

1) ( хитрить) хитрува́ти, хитри́ти, крути́ти; (действовать, говорить уклончиво) викру́чуватися, крути́тися

2) (перед кем - заискивать, лебезить) запобіга́ти (перед ким); упада́ти (коло кого, за ким); ( пресмыкаться) плазува́ти (перед ким)

3) ( предаваться развлечениям) розважа́тися, забавля́тися, ба́витися; ( веселиться) весели́тися; (кутить, гулять) гуля́ти, пи́ти-гуля́ти (п'ю-гуля́ю, п'єш-гуля́єш), пия́чити; ( транжирить) ци́ндрити

1) поламатися, поломитися;

2) (перед кем) покобенитися, повеличатися, (усилит.) поповеличатися. [Поповеличався-ж він тоді передо мною].

* * *

1) полама́тися; поломи́тися; ( обычно на мелкие части) потрощи́тися

2) перен. полама́тися; ( покривляться) покривля́тися; ( пожеманничать) помані́ритися; ( поартачиться) понорови́тися, покомизи́тися, покобени́тися

3) ( над кем - поиздеваться) познуща́тися (з кого, над ким); позбиткува́тися (над ким)

поженихатися з ким, полицятися до кого. [Коли-б не боявся, то-б поженихався].

* * *

біс, чорт, диявол, дідько, лисий дідько, сатана, лихий гаспид, гемон, куцак, куций, марник, біда, нечистий, (прен.) бісурка. Рассыпаться мелким бесом перед кем - низько слатися, (стелитися) перед ким; підсипатися до кого.

* * *

1) миф. біс; чорт; нечи́стий, -ого, лихи́й, -о́го

2) жарг. ді́дько

в чём винний (в сказуемом и винен), винуватий, провинний, (и провинен) (у) чому и чого. [Він (у) тому винен. Я (в) цьому не винна. Винний злочину]. Виноватый перед кем - винний (су)проти кого. Чем я перед вами виноват? - що я вам винен (провинен)? Що (чим) я вам завинив? Быть виноватым - бути винним, бути причиною, бути в вині, завинити кому чим. Я же не виноват, что… - я-ж не причиною, що… [Він тут ні в чім не причиною. Як я не в вині, так і не станеться мені. Простіть, люди добрі, може кому чим завинив]. Быть кругом (во всем) виноватым в чём - бути на всій причині, бути на [при] всій вині чого. Считать кого виноватым (и претендовать) в чём - мати жаль до кого за що. Виноват! - вибачайте, вибачте, пробачте.

* * *