ворожка

наколдовать

1) что (воду, зелье и т. п.) - начаровувати, начарувати, наворожувати, наворожити, нашіптувати, нашептати, наговорювати, наговорити, замовляти, замовити, (о мног.) поначаровувати и т. п. що. [Як наговорить воду та вип'єш, то відразу поможе (Канівщ.). Оце-ж ворожка воду замовляє (Звин.)];

2) что кому - наворожувати, наворожити, приворожувати, приворожити, начакловувати, начаклувати, (о мног.) понаворожувати и т. п. що кому. [Пішли вони вдвох до ворожки, щоб вона приворожила їм дитину (Звин.)]. -жить болезнь кому - наворожити х(в)оробу кому, поробити, починити що кому. [Так ворожка поробила (Шевч.). Це мені на весіллі так пороблено (Богодух.). Починено, та й знаючи починено! (Квітка)];

3) (наживать колдовством) виворожувати, виворожити, заворожувати, заворожити, (о мног.) повиворожувати, позаворожувати що. [Виворожив карбованця в дурної баби (Канівщ.)]. Наворожённый -

1) начарований, наворожений, нашептаний, наговорений, замовлений, поначаровуваний и т. п.;

2) наворожений, приворожений, начаклований, понаворожуваний и т. п.;

3) виворожений, заворожений, пови[поза]ворожуваний. -ться -

1) начаровуватися, начаруватися, поначаровуватися; бути начаровуваним, начарованим, поначаровуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) начаклуватися, начаруватися, навідьмуватися, (наворожиться) наворожитися.

* * *

этногр.; несов.; сов. - наколдовать

1) (вызывать что-л. колдовством) начаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, начарува́ти, сов. начаклува́ти, -лу́ю, -лу́єш; (сов.: наворожить) наворожи́ти, -рожу́, -ро́жиш

2) (придавать чему-л. волшебные свойства) начаро́вувати, начарувати, сов. наворожи́ти; ( нашёптывать) нашіптувати, нашепта́ти, -шепчу́, -ше́пчеш; ( наговаривать) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш; ( заговаривать) замовля́ти, замо́вити, -влю, -виш

1) ворог (ум. воро[і]женько, мн. вороги, воріженьки), злобитель, -лька, лиходій, -дійка, напасник, -ниця, неприятель, -лька, супротивник, -ниця. Трижды враг - триворог, ворог і триворог. Злейший враг - найзапекліший ворог, заклятий ворог; прил. ворожий. Быть врагом чьим - бути ворогом кому. Враг-женщина - (изредка) ворожка. [Щоб замело стежки та дорожки, щоб не знали вороги і ворожки, щоб не знали, кого я любила];

2) (диавол) враг; прил. вражий;

3) см. Овраг.

* * *

1) во́рог, вороги́ня (ж.)

2) ( дьявол) враг, -а

гадальщица ворожка.

* * *

1) (жизнь) життя, буття, (архаич.) живот. Не на живот, а на смерть - до загину. [Вони наважилися битись до загину: котрийсь мусів наложити життям]. Книга живота - книга життя, книга буття. [Це буде записано йому в книгу життя];

2) (чрево) живіт (р. -вота) (ум. животок), черево (ум. черевце), (грубо) пузо. [Нездужає - на живіт кородиться. У дитини животок болить. Бач, яке черево відпас]. Вверх животом - горічерева. [Тільки і можна животом лежати, а горічерева або набік - і не думай (Квітка)]. С большим животом - череватий. [Чужі діти - череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої як паненята (Ном.)]. Болит живот - бере, хапає за живіт, болить живіт. [Так бере за живіт, що й не розігнуся. А щоб тебе за живіт узяло!]. Надсадить, надорвать живот - підвередитися, порушити в животі. Надорвать животики смеясь - кишки порвати з реготу. Мять руками живот с целью лечения (народный массаж) - вибирати живіт, перебирати в животі. [Ворожка вибирає живіт].

* * *

1) см. животина

2)

-щица

1) (крамольник) змовник, змовниця;

2) (колдун) замовник, замовниця, ворожбит, ворожка, знахур (-ра), знахурка, шептун, шептуха.

* * *

знахарка и знаху[о]рка, знатниця, баба, бабка, (ворожея) ворожка, шептуха, шептуня. [Занедужала княгиня і князь схаменувся, за бабами-знахарками по селах метнувся (Шевч.). До сто бабок піти - сто немочей скажуть (Приказка). Покликали до неї усіх знатниць і лікарок (М. Вовч.)].

* * *

Каковой

1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) який. [Який сором!]; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що за. [Що то за пекло, що тепло? (Приказка). Що то за хороші, за молоді парубки! (М. Вовч.)];

2) (который) котрий, которий. [Котрі були по селу красивіші і багатіші дівчата, ті вже ждали (Квітка). Де? В котрім місці? (Франко)]; (в относит. придат. предл.) що, що такий, який; см. Который 3. [Ся повість подобається слухачам більше, ніж усі инші М. Вовчкові оповідання, що я досі читав (Грінч.). А там звірі такі були, що ніде таких не було (Рудч.)]. -кой лучший, больший и т. п. - де-ліпший, де- кращий, де-більший. [Де-кращого шукає]. -кой дорогой - кудою? [Сюди-ж ішли, дак бачили кудою, хіба тепер не втрапите сами? (Грінч.)]. В -кое время? - якого часу? До -кого времени - на який час? до якого часу? -кая нужда знать? - що за потреба знати? -ким образом - яким чином, побитом, світом. На -кого чорта - на лихої години, на якого біса, на біса. [На лихої години тобі це здалося. На біса він тобі? (Звин.)]. Какое! - де там! [Де там! Батько наздожене і тільки наб'є (Крим.)]. Какой из - котрий, (реже) которий. [Три пани - їдні штани: котрий успіє той штани надіє (Приказка)]. Вот -кой! - о(т)такий, от(т)акенний. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)]. С -кою гордостью - з якою пихою, як гордовито! Какой-то - а) (некоторый) деякий(сь), котрийсь. [В деякімсь царстві, в деякімсь государстві (Рудч.). Живе до котрогось часу (Звин.)]; б) (неизвестно кто) якийсь, котрийсь. [Приходили якісь люди (Ніков.)]; в) (не без оттенка пренебрежения) якийсь-то, якийсь-там, котрийсь-там. [Дурень розказує мертвими словами та якогось там Ярему веде перед нами (Шевч.)]. Какой-нибудь (из нескольких) - а) який, який-небудь, котрий, декотрий, котрий-будь, (диал.) будлі-який. [Ой чи так красно в якій країні, як тут на нашій рідній Волині? (Л. Україн.). Гледіть, щоб кінь не забив котру (Стор.)]; б) (неизвестно кто) який, який-небудь. [Розпитує: чи нема де якого нетяги (бобыля)? (Рудч.). А то, як бродягу якого, ще в тюрму запруть (Мирн.)]; в) (с пренебреж.) аби-який, який-такий. [Вельможна панськая персона явилася перед Плутона не як аби-який харпак (Греб.)]; г) (не более как) який. [За мить яку покину я сей світ (Грінч.)]. Не какой-нибудь - не аби-який. [І почали нову хату розпинати, та ще не аби-яку й зробили (Гр. Гр.)]. Кое-какой - сякий-такий, який- такий, деякий. [Сякий-такий аби був, аби хліба роздобув (Приказка). Хафіз деякі відносини до двірських сфер уже й тоді мав (Крим.)]. Какой попало - аби-який, будь-який. [Звінчалась аби з яким батраком (Квітка)]. Какой бы ни - хоч-би який, хоча-б який, (руссизм) який би не. [Шевченко знає, що минуле не вернеться, хоч-би яке гарне було воно та принадне (Єфр.)]. Какой бы ни был - будь-який, усякий. [Взяли його до себе: нехай буде в хаті будь- який робітник (Київщ.). Матері усяка дитина хороша здається (Квітка)]. Какой бы то ни было - будь-який, (диал.) будлі-який, (раскакой), переякий. [Забуваєш про будь-яке всеньке життя сучасне (Крим.). Подивись, яке! - Да хоч-би воно було переяке, а я його й дурно не озьму (Основа)]. Хоть какой-нибудь - хоч який, (устар.) який-хотя. [Коли-б не узгранична сторожа, що-години мусіли-б українці сподіватись нападу, шкода була-б якої-хотя праці (Куліш)]. Бог знает какой - бо-зна який, (невесть какой) невідь який. [Даєте їм читати невідь-які книжки, та ще й заборонені (Кон.)]. Не бог весть какой - не який. [У мене що! не яка там і кара мені випала… Може ще то й не кара, а тільки так воно (Кон.)].

* * *

1) яки́й; ( который) ко́трий; яки́й завго́дно, пе́рший-лі́пший

2) ( в относительном предложении) яки́й

чаклунка, чаклівниця, чарівниця (ум. чарівничка, -ниченька), чародійка, чародійниця, (реже) характерниця, (устар.) химородниця, (ворожея) ворожбитка, ворожка, ворожіля. [Кажи, чаклунко, що то за верба? (Л. Укр.). Тюрма - се коло злої чарівниці, ніколи не розіб'ється воно (Л. Укр.)].

* * *

1) этногр. чарівни́ця, чаклу́нка, характе́рниця, зна́тниця и знатни́ця, ві́дьма

2) перен. чарівни́ця, чаклу́нка, характе́рниця

1) (посуда для хранения кофе) кавничка, кавниця;

2) (любительница кофе) кавниця, каволюбка, кавова кумця;

3) (гадалка) ворожка на кавовій гущі.

* * *

1) м'яти (мну, мнеш), наминати, м'яшкурити, (жать, комкать) бгати, жужмити, гарбати, жмакати, жмакувати, (месить) місити що. [Не терши, не м'явши, не їсти калача (Номис). В руках груша аж пом'якшала, так її наминає (Свидн.). Смирний, хоч у вухо бгай (Приказка)]. -ть живот - вибирати живота (живіт, у животі). [Ворожка вибирає живіт (Сл. Гр.)];

2) (о волокнист.) м'яти, терти (тру, треш), тіпати, (солому) мервити (мервлю, -виш), (кожу) м'яти, виминати, (ключом) ключкувати що. [Мати коноплі біля комина мне (Тесл.)];

3) жувати, жерти, лупити; срв. Жевать, Жрать. Мятый (неоконч. и оконч.) - (зі)м'ятий, (по)м'яшкурений, (зі)бганий, (по)жмаканий, (по)жмакований, (по)гарбаний, мішений, вимішений; (по)тертий, (по)тіпаний, (з)мервлений, (по)ключкований; (з)жований, (з)жертий, (з)луплений.

* * *

1) м'я́ти (мну, мнеш); ( комкать) бга́ти, жу́жмити

2) (лён, коноплю) м'я́ти; ( трепать) тіпа́ти, те́рти (тру, треш)

навести и навесть

1) кого на что, что на кого - наводити, навести, напроваджувати, напровадити, (о мног.) понаводити, понапроваджувати кого на що, що на кого. [Напровадив його на п'яну дорогу (Закр.)]. Он -вёл нас на засаду - він навів (напровадив) нас на засідку. -дить кого на след - наводити (напроваджувати) кого на слід. -дить, -сти кого на мысль - наводити, навести, напроваджувати, напровадити кого на думку (на гадку), давати, дати на розум кому, насувати кому думку. [Чи не читання, бува, й напровадило вас на оці гадки? (Крим.). Коб йому бог на розум дав, щоб ударив кого (Звягельщ.)]. -дить, -сти на путь - направляти, направити, напроваджувати, напровадити кого на шлях, давати, дати навід кому. -дить на кого подозрение - накидати на кого підозру. Это -вело меня на подозрение - це викликало в мені підозру, це насунуло мені підозру. Не - води меня на грех - не призводь мене до гріха. -дить разговор на какой-л. предмет - справляти (спроваджувати) розмову на яку тему;

2) (об аппарате, орудии: направлять) направляти, направити, справляти, справити, наставляти, наставити, накеровувати, накерувати, скеровувати, скерувати, (целить, метить) націлювати, націлити, нарихтовувати, нарихтувати и нариштовувати, нариштувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, вимірити, (о мног.) понаправляти, посправляти, понакеровувати, поскеровувати, понацілювати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати що на кого, на що. [Направив на його рушницю (Сл. Ум.)]. -дить, -сти телескоп - направляти, направити, справляти, справити телескоп(а). [Галілей, справивши свій телескоп на сю планету, відкрив, що сподівані фази справді існують (Павлик)]. -дить, -сти пушку, пушки на что - націлювати и націляти, націляти, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, вирихтовувати, вирихтувати, вимірювати, виміряти гармату, гармати, понарих[ш]товувати, повирихтовувати, повимірювати гармати на що. [Велів гармати нарихтувати, на Вирвин город стріли пускати (Ант.-Драг.). Нариштуйте джерела огняні на Чорне море (Куліш). Сто гармат на нас вимірили (Маковей)];

3) (насылать) наводити, навести, насилати, наслати; (нагонять) нагонити, нагнати на кого що; (причинять) завдавати, завдати кому чого. [Простягни руку твою і наведи жаби на Єгипетську землю (Куліш). Наслав бог на людей кару (Сл. Ум.)]. -дить на кого тоску (скуку), грусть - наводити (нагонити) нудьгу, смуток (сум) на кого, завдавати нудьги, смутку (суму) кому, сов. занудити, засмутити кого. [Та згадка навела сум на всіх (Н.-Лев.). Засмутив я тебе, мою ясочку (Грінч.)]. Эта книга -дит на меня сон - ця книга (книжка) нагонить на мене сон. -дить страх, ужас на кого - завдавати страху, жаху кому. [Просте козацтво завдає жаху не то комісарам, та й усьому козацькому панству (Куліш)]. -вести порчу на кого - причину зробити кому. [Отаку-то їй причину ворожка зробила (Шевч.)];

4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наводити, навести, (о мног.) понаводити що. -дить на что лак - наводити лаком що, лакувати, покощувати що. -дить узор чернилами - наводити узір чорнилом. -дить брови - наводити (підводити) брови. -дить зеркальные стекла - вилощувати (вигладжувати) дзеркальні стекла. -дить лоск, бронзу на что - наводити лиск (полиск, ґлянс[ц]; вигладу), брон(д)зу на що, лощити (ґлянсувати), наброн(д)зовувати що; срв. Лощить 1. -дить тень - затінювати що; ману (на)пускати. -дить мост через реку - ставити (наводити, перекидати, наста(но)вляти) міст, (пловучий) наплавляти міст через ріку (річку);

5) (настаивать) доводити, довести (свого), повертати, повернути (на своє). Я -веду на своё - я доведу свого, я таки поверну на своє;

6) (приводить кого во множестве) наводити, навести, понаводити, напроваджувати, напровадити, понапроваджувати кого куди. [Або сам ходиш то до Васюти, то до Грицька, то до себе наведеш їх повну хату (Грінч.). Е, та ти тут не один, з тобою ще якісь п'яниці, - понаводив уже! (Чуб. I)]. Он -вёл ко мне гостей - він навів (напровадив) до мене гостей. [Напровадив гостей повну хату (Сл. Гр.)];

7) (справку о ком, о чём) робити, зробити довідку, брати, взяти довідку про (за) кого, про (за) що, (диал.) забирати, забрати справу про що (Звин.). Наведённый -

1) наведений, напроваджений, понаводжений, понапроваджуваний;

2) направлений, справлений, наставлений, накерований, скерований, націлений, нарих[ш]тований, вирихтуваний, вимірений, понаправляний и т. п.;

3) наведений, насланий, нагнаний, завданий. -ный (индуктивный) ток, физ. - навідний (індуктивний) струм.

* * *

несов.; сов. - навест`и

-ница недоброзичливець (-вця), -виця, недоброхіт (-хота), -хітка, неприхильник, -ниця, (злобствующий, -щая) злосник, -ниця, злобитель, -телька, (враг) ворог (общ. р.), (о женщ. изредка) ворожка.

* * *

1) (что) поробити. [Мушу ті всі справи поробити];

2) (с кем, чем) удіяти, подіяти, починити, зорудувати, урадити. Ничего с ним не -ешь - нічого йому не вдієш (подієш, урадиш). Ничего не -ешь! - нічого не вдієш! нема ради (поради)! Ничего не могу -лать - не дам ради (рахуби) ніякої, нічим не зараджу;

3) (колдовством) заподіяти, поробити, починити. [Ворожка це йому так заподіяла (поробила, починила)].

* * *

-ница віщун, віщунка и віщовниця, ворожбит, ворожка.

* * *

пустить

1) пускати, пустити, (во множ.) попускати кого, що (куди, звідки). [Пусти-ж мене, отамане, із полку додому (Пісня). Коні у чисте поле попускав (Манж.). Давали, та з рук не пускали (Номис). Як візьмеш ти за рученьку, - не мусиш пустити (Метл.)]. -стить на волю - пустити на волю, відзволити кого. -стить в отпуск кого - пустити, відзволити в відпустку кого. Его не -стили в отставку - йому не дано відставки (димісії). -стить кого по миру, с сумою - з торбами, на жебри, старцем (старцями) кого пустити. -стить лошадь во весь дух, во весь опор - пустити, погнати коня що-духу, на всю витягу. -стить лошадь рысью, в галоп - пустити коня ристю, учвал;

2) (метать, выбрасывать) пускати, пустити, кидати, кинути що и чим в кого, в що. -стить стрелу, пулю, ядро - пустити стрілу, кулю, набій. [Пустимо стрілку, як грім по небу (Ант.-Драг.)]. -стить камень или камнем в собаку - пустити, кинути каменюкою в собаку. Он -стил в него тарелкою - він пожбурив у нього тарілкою. -скать ракеты - пускати ракети. -скать пузыри - см. Пузырь 3. -стить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба. -скать кому пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) на кого, туманити кого, очі замиулювати, очі замилювати кому. [То вона тільки таку ману пускає (Мирн.). Бач! Якого туману пускає своєю червоною шапкою (Кониськ.)]. -скать, -стить молву, славу - пускати, пустити поголоску (поголоски), славу, розголошувати, розголосити що. [Бігав по людях, розпитував, пускав поголоски (Коцюб.). А ще до того розголосили, що вона славна ворожка, то так до неї люди йшли, як по свячену воду (Яворськ.)]. -скать, -стить в огласку что - розголошувати, розголосити що. -стить что в продажу - пустити що в (на) продаж, виставити на продаж що. -стить капитал в оборот - пустити капітал в оборот. -скать, -стить в ход, в дело - пускати, пустити що в діло; (о машине, механизме и т. п.) пускати, пустити, запускати, запустити що, ставити, поставити (машину) на роботу. [Тонка іронія, безощадний сарказм, гнівне обурення - все пускає він у діло, щоб здискредитувати систему гніту (Єфр.). Саме ото перед дев'ятою п'ятницею і пустили той млин уперше (Кониськ.). Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи (Номис)]. -скать, -стить в ход все средства - усіх засобів заживати, зажити (уживати, ужити), на всі способи братися (взятися). -стить кровь больному - кинути, пустити кров хворому (недужому). -стить корабль ко дну - корабель на дно пустити. -стить на ветер - пустити на вітер, на хух. -скать, -стить корень, корни - пускати, пустити корінь, пускати, попускати коріння. [Ти глибоко у глиб твердий корінь пусти, гілля вгору розкинь (Рудан.)]. -скать, -стить побег, отросток, побеги, отростки - пускати (виганяти и вигонити) пагін, нарост, пагони, нарости, пустити (вигнати) пагін, нарост, попускати (повигонити) пагони, парості, пароститися, попароститися. Деревья начинают -скать почки - дерева починають броститися (наброщуватися, бростатися, брунитися, набрунькуватися, набруньковуватися, бруньчитися, прищитися, наприщуватися); срв. Почка (Выбрасывать -чки). -стить почки - наброститися (набростатися, набрунитися, набруньчитися, набрунькуватися, наприщитися). [Вже дерево набрунилось (Звяг.). Вишні добре вже набрунькувалися, - тіль-тіль не розів'ється листочок (Новомоск.)]. -скать, -стить росток, ростки (о зерне) - кільчитися, накільчитися, ключитися, наключитися, назублюватися, назубитися, (во мн.) викільчитися, покільчитися, поключитися, поназублюватися. [Вже кільчиться гречка, пшениця (Кам'ян.). Він злиденний господар: у його в коморі геть покільчилась пшениця (Поділля). Посіяла вже, як насіння поключилось (Рук. Левиц.). Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Міюс.). Вже наключилося зерно (Черкас. п.)]. Пущенный - пущений (во множ. попусканий); (брошенный) кинутий и кинений; (в ход) запущений; (применённый) зажитий, ужитий; (о молве) розголошений.

* * *

несов.; сов. - пуст`ить

ворожбит, ворожка.

-ница чарівник, -ниця, ворожбит, ворожка; см. Знахарь, -ка.