безталанний

безталанний, бездольний.

* * *

безталанний, бездольний, безщасний. -ая - безщасниця, безді[о]льниця.

* * *

безталанний, нещасливий, (редко) невдачливий. [Самородні вироби безталанних піїтів (Рада)]. -вый человек - безталанна (нещаслива) людина; см. ещё Неудачник, -ница.

* * *

1) см. Бедняк;

2) Бедняга, бедняжка (несчастный, обиженный, страдающий) - бідолашний, сердечний, сердека, безталанний, -на, безталанночка; (общ. р.) - бідолаха (ум. бідолашка, -шечка), бідняга, бідняка, біднячка; (ср. р.) - бідня (ум. біднятко, бідняточко). [Він, бідолаха, і біжить у ліс. Сумують обидві бідолашечки (Г. Барв.). Заплакана, несповита сердечна дитина (Шевч.). Серця не раньте дівчині бідняці (Рудан.). Пропав навік сей Маг, бідняга, порхне душа на другий бік. (Котл.). Іде качка з каченятками; малесенькі біднячки поприставали. Тяжко бідняткові без матери].

* * *

м., ж.

бездольний, безталанний, безщасний, безщасник, -ниця, бездольник, -ниця.

* * *

1) ( лишённый таланта) незда́ра, безтала́нний; ( бездарный) безда́рний, незда́рний

2) ( обездоленный) фольк. безтала́нний

1) жалісливий, милосердий;

2) сердечний, милий, любий, дорогий;

3) безталанний, нещасливий.

* * *

1) (несчастный, жалкий) безтала́нний, бідола́шний, убо́гий, серде́шний

2) в знач. сущ. безтала́нний, -ого, бідола́шний, серде́шний; небора́к, небора́ка

бідолашний, бездольний, безталанний, сердешний, нещасний, зло[лихо]повісний. [Застукали сердешну волю та й цькуємо (Шевч.). Повідрубував руки й ноги,- все за той сердешний хліб (Грінч. I). Оце він, той злоповісний лист, що наробив стільки лиха (Крим.). Проклятий, злоповісний день, коли я народився (Крим.)].

* * *

бідолашний, безталанний, бездольний; см. Злополучный.

* * *

1) (неудачный, неблагоприятный) нещасливий. -ный исход дела - нещасливий кінець справи. Случилось что-то -ное - сталося щось недобре (неладне), сталося якесь нещастя. [Щось неладне йому сталося (Звик.)];

2) ( опасный) небезпечний, (рус.) неблагополучний, (сомнительный) непевний. [Що там неблагополучного в житах? жук? муха? чи що? (Кониськ.)]. Местность -на по холере - місцевість небезпечна на холеру (холерно непевна). -ный в отношении эпидемии - небезпечний від пошести, пошесно непевний;

3) (о человеке: несчастный) нещасний, нещасливий, безталанний.

* * *

I. невідомий, незнаний, (незнакомый) незнайомий (-ого), незнайома людина. [Закон не вимагає одвічати незнаному на визов (Куліш)].

II. Неизвестный и Неизвестен, прлг. -

1) невідомий, незнаний, незвісний, беззвісний, (незнакомый) незнайомий, несвідомий (кому), (преимущ. непостижимый) недовідомий; срв. Неведомый. [Що там, на тих невідомих річках, якими пливе чужий тобі народ? (Коцюб.). Зовсім невідомий мені чоловік (Кониськ.). Перша причина речей нам невідома (В. Підмог.). Незнані таємниці (Дніпр. Ч.). Доля незнана (Л. Укр.). Я приїхав у незнаний край (М. Рильськ.). Незнані досі твори Шевченка (Доман.). Незвісне досі чуття любови (Франко). Дивився на незнайому йому молодицю (Кониськ.). Манастир той недалечко, а дорога несвідома, стежками (М. Вовч.). Діло нове, або й зовсім недовідоме (Куліш)]. -ное будущее - невідоме (недовідоме) майбутнє, (описат.) безвість (-ти) віків. -ная величина, мат. - невідома величина. -ное время - невідомий час. -ный народ - невідомий народ (гал. нарід). Он никому -тен - його ніхто не знає, він нікому невідомий. Мне это -но - мені це невідомо, я цього не знаю, (пров.) я про (за) це (те) не (з)вістен (не звісний, не відомий). [Чи вона їх знівечила, - я про те не вістен (Кониськ.). Може хто і вбив, а ми про те не відомі (Кониськ.)]. Мне -но это дело - мені невідома ця справа, я не знаю цієї справи. Имя его -но - ім'я його невідоме (незнане);

2) (незнаменитый) невідомий, незнаний. [Не сумуй, поете безталанний, що ти малий, поміж людьми незнаний (Грінч.). Брут скоріше буде незнаним селюхом, ніж… (Куліш)].

* * *

1) прил. невідо́мий; незна́ний; недовідо́мий

2) в знач. сущ. невідо́мий, -ого; ( незнакомец) незнайо́мий

нещасливий, (бездольный) бездольний, (бесталанный) безталанний; срв. Несчастный. [Прости мене нещасливу, я од тебе одрікаюсь (Стор.)].

* * *

нещасний, безщасний, (не только несчастливый) нещасливий, (бездольный) бездольний, (бесталанный) безталанний, (горемычный) бідолашний, (диал.). горопашний, (злополучный) сердешний, (жалкий, убогий) мізерний, нужденний, злиденний, жалюгідний. [Ой, я нещасний, що маю діяти? (Пісня). Ідіть на фабрики й заводи, нещасні торбарі! (П. Тичина). Прийдуть безщасним щасливії дні (Грінч.). Не забули вони нас безщасних (Дніпр. Ч.). Безщасний чоловік той, хто не знає латини (Яворн.). Хлопці з гіллям обдирають безщасні дерева (Грінч.). Летім у край мій нещасливий (Олесь). Що-ж я, бездольна, при старощах моїх, робитиму? (Грінч.). Для инших це особа ненавидна, а мені він видається тільки дуже безталанною людиною (Крим.). Люди добрі, пожалійте бідолашного піїту! (Самійл.). Почала бідолашна Русь нову криваву війну (Куліш). Сердешна дитина, обідрана, ледве-ледве несе ноженята (Шевч.). Гостей зачинених своїх сердешним чаєм напували (Шевч.). Од жаху горопашна дитина забилась у саму глибиню печери (Яворн.). Мій повелитель на всіх мізерних проливає милость (Куліш). Приїхало сюди воно таке миршаве, обшарпане, мізерне (Н.-Лев.). Приняв злиденного, як брата (Самійл.)]. -ный, -ная (как сщ.) -ный человек, -ная женщина - нещасний, -на, нещасливий, -лива, бідолашний, -на, сердешний (-ого), -на (-ої), (сщ.) нещасник, -ниця (ум. нещасничка), безщасник, -ниця, бідолаха, бідаха, сердега, горопаха (общ. р.), небога (ж. р.); срв. Несчастливец, -вица. [Русалоньки взяли… її, сердешную, та й залоскотали (Шевч.). Так били і товкли, аж кості хрускали в небоги (Самійл.)]. -ная головушка - бідна головонька. -ный день - нещасливий (недобрий) день. -ный случай - нещасливий випадок, пригода, лиха пригода, (диал.) лиховина. -ная судьба - лиха (нещаслива, безщасна, щербата, нужденна, гірка) доля, недоля, бездо[і]лля (-лля), безталання (-ння). Куда тебе -ному! - де (куди) тобі нещасному (мізерному, грішному)! Делать, сделать -ным кого - робити, зробити нещасним кого, унещасливлювати, унещасливити кого.

* * *

1) прил. неща́сний; ( несчастливый) нещасли́вий; ( о человеке - с сожалением) серде́шний, безща́сний, безтала́нний, бідола́шний, серде́чний; ( мизерный) прен. мізе́рний

2) ( приносящий несчастье) неща́сний, нещасли́вий; ( бедственный) лихи́й

3) в знач. сущ. неща́сний, -ого, нещасли́вий; серде́шний, серде́га, бідола́ха; диал. серде́га, сара́ка

-ница невдаха (общ. р.), (ум. ж. р. невдашечка), невдатник, -ниця, безталанник, -ниця, бездолець (-льця), бездольник, -ниця. [Невдаха безталанний (Сл. Гр.). Гарний був, чесний собі, хоч і невдаха (Корол.) У нього була велика сім'я дорослих паничів і панночок невдатників і невдатниць (Яворн.)].

* * *